Основные риси античної модели

ЭССЕ на задану тему ОСНОВНІ ЧЕРТЫ АНТИЧНОЇ МОДЕЛІ Розділ: історія Формат: Microsoft World Автор: Лабутина Катерина, [email protected] Використання: Р Про З У Д, А Р З Т У Є М М И Й У М І У Є Р З І Т Є Т ВИЩА ШКОЛА ЕКОНОМІКИ ПЕРМСЬКИЙ ФІЛІЯ Перм 2005 Оцінці 5.

У межах свого есе хотіла б розглянути деякі риси античної моделі. Чому я вибрала саме цю модель? Вважаю, що ринкова економіка найбільш сприятливо сприяє розвитку як духовного життя суспільства, і економічному прогресу. На погляд, формування високорозвиненої держави починається зі створення системи ефективного виробництва, коли мінімізуються витрати й максимизируется прибуток. Основні риси античної моделі виявляються найяскравіше з прикладу США, що саме у країні рівень життя громадян дуже високий, розвивається науково-технічний прогрес і др.

На погляд, найголовніша позитивна риса античної моделі закладена й у її визначенні. За визначенням антична модель — це модель, в межах якої особисто вільні індивідууми самостійно здійснюють господарську діяльність, несуть повну відповідальність за результати цієї діяльності, мають можливість обмінюватися цими результатами над ринком за мінімальної втручання держави. Порівняно коїться з іншими моделями це зовсім нова й у якійсь мірі досконаліша модель. Таким чином, з даного визначення можна сказати, що ця модель стимулює економічного зростання, розвиток найважливіших галузей, внутрішню й зовнішню торгівлю. Запорукою такої системи є демократичний лад, дозволяє всім громадянам, рівним перед законом, використовувати свій підприємницький потенціал тому що їм було зручно. Оскільки кожен прагне створити виробництво, яке приносить прибуток, починають розроблятися шляху поліпшення ефективності коштів производства.

У до громадянську війну 1861−1865 рр. країна була розділена на дві частини: південь північ. Південь був рабовласницьким і сільськогосподарським, а північ міським, індустріальними демократичним. Відповідно існувало протиріччя з-поміж них. Північ розвивався, а південь гальмував. Через війну війни переміг північ, повністю який знищив рабоволодіння, перешкоджає розвитку капіталізму. Через війну «американського шляху развития"[1] в сільське господарство, почали формуватися фермерські господарства. Також «в 1962 р. було видано «гомстед-акт», давав кожному громадянинові право придбати ділянку земли"[2], що потім міг перейти у приватну власність фермера. Природно, кожен тепер розвивав своє власне господарство, щоб одержувати від цього прибуток. Вважаю, що заслугою демократичного устрою, невід'ємну частину античної моделі, була свобода людини у свої дії. Звісно, він ніс відповідальність за дії, отже, жадав законності, спричинило створення правового простору, у якому всіх громадян рівні і має однакові умови життя, бо, що людина робитиме далі залежить від нього. Це своє чергу сприяє розвитку ефективності, тобто перетворенню знарядь труда.

Ця головна теза хочу пояснити з прикладу Сполучених Штатів Америки. У було зроблено багато відкриттів у сфері технічних розробок, переважно за рахунок монополій. Попри те що, що демократично лад сприяє конкуренції, знаємо, що у США дедалі більше розвиваються монополії. Тут також є позитивна риса, така як розвиток науково-технічних досліджень. У межах монополії прогрес останніх можливе більшої ступеня, ніж у умовах конкуренції, оскільки монополії можуть виділити при цьому додаткові средства.

Однією із цього ринкової економіки є конкуренція. Кожен фермер перебував приблизно рівних умов, тож було придумати якусь родзинку свого товару. Конкуренція існує поза рахунок великої кількості продавців, і однорідної товару. Держава не втручається у той процес виробництва й продажу, що ж є частиною визначення античної модели.

Звісно, не можна сказати, що це модель є ідеальної, й мала є свої недоліки, але вважаю, що в людини самостійності у своїх рішеннях, зрештою, призводить до самому ефективному виробництву. У цьому моделі все стосунки побудовано з урахуванням попиту й пропозиції, продавців і покупців, тому кожен шукає свою вигоду, яка можна досягти при свободі, рівність і загальним взаимодействии.

Настав час розглянути недоліки цієї моделі, однак не стверджую, що це засвідчує лише її слабкості. Гадаю, що цілком ідеальних економічних систем не существует.

Перед аналізом недоліків цього способу виробництва необхідно помітити, що це продуктивний метод еквівалентний ринкової економіці. З цього випливає, що, слабкі боку ринкової економіки є і слабкими сторонами античної моделі производства.

Виділимо ж самі основні «провали ринкової системи» — адже геть усе її слабкі боку повністю розглянути не можна — їх занадто багато. І ось найбільш які впадають в глаза.

Найголовнішим провалом ринку є його схильність до циклічним коливань. У результаті економіка переходить чи до спаду, чи до підйому, причому її регрес за часом триваліші прогресса.

Інша негативна риса ринку — його байдужість всім економічним агентам. Кожен із індивідів, діючих над ринком — саму себе і прагнуть отримати якнайбільше прибутку. Від цього не потерпають слабкі личности.

Потрібно ще згадати про такі небезпечних ринкових недоліках, як інфляція безробіття. Їх наслідки очевидні всім — те й регрес Валового Внутрішнього продукту, й пожвавлення соціальної напруги, і втрата державою авторитету осіб на зовнішньому рынке.

Закінчуючи своєї роботи, хочу дійти невтішного висновку. У його дослідженні я постаралася охопити найбільш основні риси античної (ринкової) моделі, як гідності, і недостатки.

1) Березін І.С. Коротка історія економічного развития.

Навчальний посібник. — М.: Російська Ділова література, 1998.

— 288 с.

2) М. Я. Лойберг. Історія економіки: Навчальний посібник. — М.:

ИНФРА — М, 1999. — 128 с.

3) Історія світової економіки: Підручник для вузів/ Під ред.

Г. Б. Поляка, О.Н. Маркової. — М.: ЮНИТИ, 1999. — 727 з.: ил.

4) Хачатурян В. М. Історія світових цивілізацій давніх часів остаточно ХХ століття. 10−11 кл.: Посібник для общеобразоват. учеб. закладів / Під ред. В.І. Уколовой.

— 4-те вид., стереотип. — М.: Дрохва, 2000. — 512 з.: карт.

———————————- [1] М. Я. Лойберг. Історія економіки: Навчальний посібник. — М.: ИНФРА — М, 1999. — 67 з. [2] Саме там — стор. 67−68.