Раннє царство Єгипет

Раннее царство Египет Источники і історіографія Стародавнього Египта.

Систематичне й поглиблене вивчення Давнього Єгипту почалося лише у XIX веке.

Доти помічниками вчених були лише біблійні дані так твори грецьких і латинських авторів, які мають було можливості використовувати письмові документи Єгипту й котрі у своїх творах викладали усну традицію чужого народа.

У своїй історії давньогрецький історик Геродот досить докладно описує минуле Єгипту, докладніше, що вона, наприклад, описував історію вавилоно — ассирійської держави, але з тих його працю носить безсистемний характер.

Геродот пропутешествовал по Нілу від північних до південних кордонів країни, оглядав старовинні пам’ятники, бував з полів боїв, розмовляв з єгиптянами, які знали грецьку мову, минуле країни. У відповідь отримував уривчасті і часто перекручені дані, але перевірити у нього був возможности.

Звісно, з його співрозмовників спеціально перебільшували подвиги своїх покійних предків — через гордості упродовж свого країну. Приміром, його запевнили, що з фараонів, якого єгиптяни називали Сесострисом, проник на північний берег чорного моря, и підкорив Скифию.

Проте відомо, що війська єгипетських фараонів не сягали Чорного моря.

Разом про те, багато відомості Геродота представляють великий історичний интерес.

У I-II ст. н.е. Грецький письменник Плутарх присвятив питанням єгипетської релігії цілу книжку, яку назвав «Про Ісіді і Осирисе».

Інтерес Вільгельма до минулому Єгипту значно посилився по тому, як і 332 р. До н.е. він був завоеван Олександром Македонським і туди переселилося дуже багато греків. Єгипетський жрець Манефон написав грецькою мові «Єгипетську історію», у якій дав хронологічну схему і з ній розклав ряд подій історії Єгипту, перемішуючи реальні факти з мифами.

I пізніше історикам доводилося користуватися джерелами подібного рода.

Разом про те, в Єгипті збереглися багато історичних пам’яток — піраміди, храми, колоси, обеліски, які теж немало могли розповісти історію страны.

З іншого боку, нерідко ці пам’ятники було покрито письменами, але у протягом довгого часу прочитати їх кому неудавалось. І тільки в1822г. Французький учений Ф. Шампольен виявив ключі до читання єгипетських ієрогліфів, що просунули історичну науку про Єгипті сталася на кілька кроків вперед.

Що ж до пам’яток — пірамід, храмів тощо. — то тут було певні проблеми були. Адже більшість їх виявилися занесеними піском. Потрібні були розкопки їхнього открытия.

Згодом було розкрито цілі міста, і навіть скельні гробниці, в яких з середини II тис. до зв. е. ховали єгипетських фараонів. У на відміну від пірамід, хто був відкриті і найчастіше піддавалися пограбуванню, скельні гробниці і робили під землею і засекречивали.

Страна і население.

Рабовласницьке суспільство, у Єгипті склалося трохи раніше, ніж це сталося інших странах.

Тут виникло перше государство.

До речі, цікаво дізнатися, що Єгиптяни, які кажуть арабською, своєї країни називають «Миср». Назва «Єгипет» походить від давньогрецького найменування «Айгуптос». Натомість це слово, швидше за все, перегукується з одного з імен значительнейшего з староєгипетських міст — Мемфіса. По древнеегипетски ж, відповідно до ухваленого науці умовному вимову, воно вимовляється як Хет-каПтах, хоча, судячи з Вавилонським даним, цю назву насправді вимовлялося як Хэ-ку-Птах.

Що стосується древніх єгиптян, всі вони своєї країни називали «Кемі» — «Чорна», за кольором її темною грунту, на відміну «червоною» землі околишньою пустыни.

Єгипет лежить у північно-східній частини Африки. У давнину їм вважали саму долину річки Ніла. І ось щодо нього належить як яка перетинає усю країну з півдня північ долина, а також пустельне, сильно пересічене Східне, чи пізно це зване Аравійське нагір'я, розташоване між Нілом і Червоним морем, але в заході - Лівійське плоскогір'я, що було неживу піщану пустелю із рідкими оазами. З півночі країну омиває Середземне море. Східне нагір'я впирається у Червоне море, яке відокремлюється від Середземного лише вузьким перешийком. На заході кордону Єгипту проходять по малонаселеним пустельним місцевостям. У давнину південної кордоном країни вважалися перші - за течією річки останні - пороги на Нілі, південніше яких було розташована Нільська Ефіопія, чи Нубия.

На думку вчених, клімат Єгипту 10−12 тисячоліть тому Вінський був м’якше, прохолодніше, а атмосферних опадів тут випадало значно больше.

Потім, вже у післяльодниковий період, клімат тут є все більш сухим, спекотним, степу перетворюються на пустелі, а рослинний і тваринний світ поступово беднеет.

Вже протягом тисячоліття в Єгипті, навіть у узбережжі Середземного моря, кількість опадів мало, а далі від узбережжя дощі іноді не випадають за кількома лет.

Ніл — одне з найбільших річок у світі, довжина її 6500 км. Площа басейну 2,8 млн. кв. км. Джерелом Ніла вважається ріка Кагера, що бере початок серед стосів зі сходу озер Киву і Танганьїка і впадає до озера Вікторія. З озера ріка випливає під назвою Вікторія — Ніл. Злившись з рікою Бахр-эль-Газаль, вона одержує назву Білий Ніл, а після сполуки з Блакитним Нілом — власне Ніл. Впадає до моря. Єдиний значний приплив власне Ніла — ріка Атбара.

Уся долина Ніла сутнісно є гігантським оазисом. Якби Ніл, то весь Єгипет представляв б собою пустелю, таку Ливийской.

Особливістю водного режиму Ніла, визначальною його величезне господарське зауваження, є періодичні розливи. Завдяки ливням, які випадають в тропічної Африці, і навіть таненню снігів на гірських вершинах, до середини липня вода в Нілі починає прибувати. Найвищий рівень води в Нілі буває восени, коли ріка заливає величезні прибережні простору. На залитій землі осідає мул, який ріка приносить з верхів'їв. Уся родючий грунт долини Ніла складається з відкладень річкового мулу. Ця грунт дуже просто піддається обробці та відрізняється винятковим плодородием.

Для регулювання розливів і перспективи використання вод Ніла для зрошення споруджено кілька великих гребель і водохранилищ.

Доліна й дельта Ніла з родючими аллювиальными ґрунтами є однією з густонаселених районів на земній шаре.

Найімовірніше єгипетська народність усталилася у процесі змішання різних племен Северо — Східної Африки, а можливо ще й деяких племен, згодом мешканців передній Азії. Якщо судити з що дійшли до сьогодення зображенням і кістковим останках, древні єгиптяни були людьми міцної статури. Колір їх шкіри був смаглявий, а волосся чорне і гладкие.

Давньоєгипетський мову становить особливу групу у межах семитохамитской сім'ї мов. Найбільше вивчені взаємовідносини давньоєгипетських мови з семитическими мовами, а найменше — коїться з іншими родинними йому групами мов, саме з берберскими і кушитскими.

Возникновение держави у Египте.

Щоб долина Ніла перетворилася на жодну з найродючіших країн світу, вимагалося докласти зусиль. Виробництво кремінних знарядь в первісному Єгипті досягло дивного досконалості. Неабияк сприяли місцеві поклади чудового камня.

Дуже рано з’явилися торік у Єгипті та мідні гармати. Попри те що, що у самому Єгипті родовища мідної руди досить опосередкований, неподалік долини Ніла — на Синайському півострові - перебували багатющі поклади міді. Розробляти їх почали вже у найглибшій древности.

Принаймні вдосконалення знарядь праці і розвивалося й суспільство. У результаті розширення зрештою розвиток досягло такої рівня, у якому ставало можливим широке господарське використання могутній природної сили — річки. Людьми розподілялася рівномірно і надлишкова волога по землі, усувалися безводдя і заболоченность почвы.

Через війну праці багатьох поколінь країна опинилася покрита мережею перекрещивавшихся насипів, які відгороджували хліборобські ділянки. Від Ніла до цих земельних ділянках у високих наносних берегах були прориті протоки. Коли починалося повінь, ділянки затоплялись. Коли ж вода просочувала грунт, відстоювалася і відкладала мул, її назад спускали в реку.

Принаймні того як створювалася зрошувальна система, в первісних родоплемінних громадах, переходивших до землеробства, ставали можливими більш продуктивний землеробський працю й накопичення продуктів понад необхідні прогодування самих працівників. Це своє чергу дозволило дехто — багатшим і сильним — присвоювати більшу частину творів праці. Найімовірніше, що це вожді племен і близькі до них люди, що згодом і заволоділи засобами производства.

Про хід цих подій у Нільської долині ми можемо бачити лише може бути, підставі даних, відомих про інших народов.

Поза сумнівом те що, що у Єгипті такий процес відбувався дуже рано, бо водоустройства і методи обробки мулистою грунтів та щоб одержати з неї досить високих урожаїв тут було чимало та тіла нехитрих орудий.

Як і інших країнах, в Єгипті поступово руйнувалася родоплемінна спільність. На місці первісних громад з’являлися громади землевласників, які були об'єднані сусідством і спільним працею по підтримці орошения.

Попри те що, що письмові джерела, збережені від різних періодів історії Давнього Єгипту — але це літературні пам’ятники, написи на гробницях, храмах, царські написи, документи великих зокрема царських, господарств, — не дають поки що можливості простежити історію цієї сільській громади, збережені дані дозволяють припустити її існування на протязі тысячелетий.

Саме працею членів громади будувалися грандіозні зрошувальні і інші будівлі древнього Египта.

Точну дату виникнення держави у Нільської долині встановити важко. Річ у тім, що предсталяется дуже проблематичним узгодити свідоцтва різних древніх пам’яток — чимало їх ніяк не піддаються тлумаченню, з непрямими натяками пізніших письмових источников.

Між кам’яним і розвиненим мідними століттями лежала тривала перехідна час, у якому мідні гармати суперничали з кам’яними чи починали переважати. Коли ж повсюдно взяли гору мідні гармати, в Єгипті вже відбувався процес складання государства.

Як виявили вчені, у період, що передували освіті об'єднаного держави, Єгипет розпався кілька десятків окремих областей. По гречески ці області називалися номами. У пізніші часи вони мали кожна по головного міста, і навіть своїх місцевих богов.

У періоди історії Єгипту номы неодноразово намагалися обособится.

У пізні часи постійно розмежовувалися частини держави — верхнеегипетская і нижнеегипетская, а особі царя з'єднувалися два володаря — верхнеегипетский і нижнеегипетский.

Це засвідчує тому, що у давнину були у Єгипті два роздільних царства — Нижнє і Верхнее.

До сьогодення збереглися уламки староєгипетської літописі, що була викарбувано на камені приблизно середині III тисячоліття е. Відповідно до них, у літописі перераховувалися египе6тские царі і південь від часу на їхнє царювання були погодні записи. Слід зазначити, що єгипетські царі зазвичай називаються фараонами. Ім'я і титул єгипетського царя були священними, тому царя уникали називати під назвою без особливої до тому потреби. Із середини II тисячоліття єгиптяни називали царя алегорично: пер-«о» — «велика хата», звідки відбувається видозмінене слово «фараон».

Судячи з тим самим уламкам давньогрецької літописі, переліченим царям передував, цілком імовірно, ще IV тисячолітті е. довгий ряд царів, володіли як областями Північного (Нижнього), і Південного (Верхнього) Єгипту, котрим літопис не давала погодних записей.

На жаль, ми знаємо, скільки часу тривав ранній період історії Єгипту точно можна сказати, що майже 3000 р. До н.е. держава робить у долині Ніла вже существовало.

Точне літочислення староєгипетської історії також неможливо за недостатністю даних. Тому час найчастіше позначається й не так століттями, скільки — умовно — династиями.

Давні списки фараонів ділилися на династії, і жрець Манефон, який написав близько 300 г. До н.е. грецькою своє твір історію Єгипту, налічував до 30 династій фараонов.

Прийнято історію давньоєгипетських царства ділити сталася на кілька періодів — Раннє, Давнє, Середнє, Нове і Пізніше царства. До Раннього царству відносять I і II династії за списком Манефона. З іншого боку, сюди ж відносять і напівзабутих староєгипетської традицією прямих попередників I династії, оскільки в часи їхньої правління класове суспільство і державу в Єгипті, швидше за все, вже сложилось.

Зазвичай царів цього часу називають стосовно манефоновским списками династій додинастическими царями.

Каменные і мідні знаряддя праці. Ремесла раннього царства.

Поза сумнівом, що незаконний видобуток руди та вироблення знарядь з металу стала сильним поштовхом до розвитку. Вже порівняно давно під час розкопок поховань часів I династії було знайдено чимало мідних знарядь, причому, з природного міді, без штучного приплава. Як багато було знайдено різців і голок, і навіть сокир шил, тесел, щипців, значну кількість мідних цвяхів і дроту, мідних обшивок, посуду, різних украшений.

Разом про те, до того ж ще широко застосовувався у ролі матеріалу для знарядь злочину і камінь. Про це свідчать численні кремнивые гармати — ножі, різноманітні шкребки, наконечники стріл, — характерні для похованнях як підданих, а й царів як I, так II династии.

За часів Раннього царства широке распостранение і значительноле досконалість одержало будівництво з цегли-сирцю. Як вважають археологи, цегельний звід єгиптяни вміли будувати вже у першої династии.

У той самий час у Єгипті широко використовувалося дерево. За всією видимості, країна тоді було значно багатшими деревом, а не пізніше. Про це свидительствоет зображення, що входить вчасно окло I династії, на якому показані цілі низки густих дерев у Західному нагір'я. Підземні склепи царів I династії, обшиті всередині деревом і перекриті дуже товстими колодами, говорять про болдьшом майстерності у фортепіанній обробці дерева. Про це свидительствуют залишки і домашньої обстановки.

Разом про те при I і II династіях, більше ніж будь-коли колись, була распростронена кам’яна посуд, особливо виготовлена з осіб більш м’якого каменю — переважно алебастру який легко піддавався обробці знаряддями з меди.

Як свидительствуют знахідки археологів, у те й далекі часи древні єгиптяни вже вміли виготовляти стекло.

Найдавніший зразок искуственно виготовленого скла — бусину зеленуватого кольору діаметром близько 9 мм. — археологи виявили неподалік древньої столиці Єгипту Фив. І, скоріш всього иенно Єгипет був батьківщиною стеклоделия. Вік знахідки — 5,5 тисяч лет.

Земледелие і скотоводство.

Характерною рисою історії найдавнішого Єгипту було те, що саме з природних умов навіть за тодішньому рівні техніки виявився можливим величезний зростання продуктивності земледелия.

Людині потрібно було освоїти Ніл, який би орашал землю, а й за щорічних своїх розливах отлагал плодоносний мул. Освоїти у тому, щоб цю річку можна було пристосувати у розвиток свого господарства. Без штучних осушення і зрошення долина Нилаоставалась б топкою низиною посеред сипучих пісків. Для освоєння річки (тобто. потрібно було копати зрошувальну мережу, насипати водопреградные насипу, утримувати справними всі ці споруди, відкривати і закривати протоки) були потрібні досить нескладні гармати — сапки й кошика для перенесення земли.

Збереглося зображення, що входить вчасно однієї з додинастических царів. Нею показані піддані царя, голіруч і мотикою працівники багатоводному потоке.

Вже за I династії Єгипет, пересічений оросительными спорудами, став країною виняткового плодородия.

У період раннього царства вже були відомі хіба що всі види домашнього худоби, поширені у Давньому царстві. Єгиптяни тримали бика, осла, барана з крислатими рогами, козу. Про це свидительствует образотворче мистецтво, писемність, і навіть це можна судити з знахідкам кісток тварин при раскопках.

Як вважають учені, тоді тримали багато худоби. Ще близько початку I династії одне із царів хвалився захопленням 400 тис. голів великої рогатої худоби і 1422 тис. голів дрібної худоби. Цей цар воював проти Нижнього Єгипту, тож цілком можливо, його видобуток з’явилася оттуда.

Объединение Египта.

Як сведительствуют історичні джерела, на початку II династії давньоєгипетські царі порушили вікову традицію і перестали використовувати абидосское цвинтарі. Згодом, іще за тієї ж династи, в Абидосе знову стали появлятся царські поховання, проте нині царі вже носять нову, кілька незвичну титулатуру.

Як уже відзначалося вище, правителі Єгипту зазвичай іменували себе богом Гором. І ось, під час II династії, ми виявляємо царя, який несподівано оголосив не Гором, яке противником — богом Сетом. Мало того, інший, наступний його цар, вже близько кінець династії, раптом проголосив себе одночасно Гором і Сетом і навіть іменувався, вважають вчені приблезительно так: «Той, хто їм умиротворились обидва бога».

Важко сказати відповідально, були такі зміни титулатуры пов’язані з кривавими подіями у Нижньому Єгипті, де шанувався бог Сет, про які розповідає цар тієї ж династії Гор-Хасехем. На підніжжях своїх извояний він символічно зобразив Нижній Єгипет ураженим. Там ж зображені трупи бунтарів, і навіть укзано число полеглих ворогів: однією извоянии — 48 205, іншою — 47 209. На двох кам’яних посудинах представлена богиня Верхнього Єгипту, яка вручає Гор-Хасемему, декорованого верхнеегипетской короною, знак сполуки обох в «рік поразки Нижнього Египта».

Поразка Півночі і припинення династичних чвар сприяли кінцю II династії остаточне об'єднанню країни, открывшему нову добу в історії Єгипту — епоху Стародавнього царства. «Білі стіни» царя Менеса — місто Мемфіс стає столицею єдиної держави. Відповідно до найбільш поширеній думці, до жодного з назв цього міста — Хет-ка-Птах, що таке «Садиба двійника Птаха» — головного бога столиці, і йде грецьке Айгюптос й наша найменування країни — Египет.