Аудит прибутків і убытков

Министерство освіти та Украины.

Донецький національний университет.

Учётно-финансовый факультет.

Кафедра «Облік і аудит».

Курсова работа.

на задану тему: «Аудит прибутків і убытков».

|Руководитель: |студента IV курсу | |Шапошникова Н.В. |групи 0106 Укр | | |Любовского Сергія | | |Вікторовича |.

Донецк.

Запровадження 3.

1. Мета і завдання аудиту звітних даних прибутки і збитках. 4.

2. Стандартизовані правила формування звітних даних про фінансових результатах.

3. Оцінка системи обліку та внутрішнього контролю показників звіту про фінансових результатах.

4. Програма перевірки звітних даних прибутки і збитках. 13.

5. Типова кореспонденція рахунків, забезпечує формування звітних даних. 17.

6. Збір аудиторських доказів й робочих документів. 21.

7. Аудиторський висновок щодо результатам перевірки. 24.

Заключение

.

Список використаної літератури. 27.

Після переходу України залучені до ринкових відносин виникла потреба створення нових економічних інститутів, які регулюють взаємовідносини різних суб'єктів підприємницької діяльності, серед яких провідну роль грає інститут аудиторства. Його головним метою є забезпечення контролю достовірності інформації, від якої потерпають у бухгалтерській і податкової звітності. Інформація про використання майна, грошових коштів, проведенні комерційних операцій та інвестицій у юридичних мусить бути об'єктивно підтверджено незалежним аудитором.

Власники, і колективні власники — акціонери, а також кредитори, немає можливості самостійно переконатися, що усі фінансові операції підприємства законні і відбито у звітності, тому які зазвичай немає ні доступу до учётным записів, ні відповідного досвіду, і тому потребують послуг незалежних аудиторов.

Серед господарських засобів і джерел майна важливу роль грають власні джерела, серед яких за останнє місце перебуває прибуток предприятия.

У цьому курсової роботі детально розглянуто формування фінансових результатів діяльності підприємства (прибутків чи збитків), їх облік на підприємстві, порядок відображення в звітності, і навіть аудит. Діяльність розкрито основні цілі й завдання аудиту прибутків і збитків. Також приведено нормативна база регулювання аудиторської перевірки. Діяльність розкрито програма перевірки даних прибутки і збитках, розглянуті основні аудиторські процедури. Також освітлений порядок надання аудитором висновки за результатам проверки.

Під час написання курсової роботи використовувалася різноманітна література: підручники, навчальні посібники, періодичні издания.

1. Мета і завдання аудиту звітних даних прибутки і убытках.

Основною метою аудиту звітних даних про фінансові результати є встановлення їх достовірності й відповідності прийнятої для підприємства учётной політики щодо формування інформації прибутки і збитках чинного законодавства. Тобто необхідно перевірити повноту і точність відображення в звітності прибутків (збитків); здійснити контролю над дотриманням тих нормативних документів, регулюючих правила ведення обліку доходів, витрат, результатів роботи і складання звітності, методологію оцінки. Основна мета аудиту може доповнюватися обумовленими угодою з клієнтом заходами для поліпшення фінансового стану підприємства, оптимізації результатів діяльності, процедурами перевірки правильності розподілу прибутків, створення фондов.

Завдання аудиторської перевірки звітних даних прибутки і убытках:

. перевірка повноти відображення: у його чи обсязі відбито всі доходи і, тобто показники, основі яких й результат діяльності економічного субъекта;

. встановлення приналежності: чи справді отражённые доходи і ставляться до господарським операціям клиента;

. перевірка правильності оцінки: відповідність оцінки прибутків і витрат учётной політиці, принципам бухгалтерського обліку; використання оцінки з урахуванням преемственности;

. встановлення правильності відображення прибутків і витрат в отчётности;

. перевірка правильності класифікації доходів, витрат, фінансових результатів деятельности;

. встановлення законності оформлення господарських операцій діяльності підприємства у первинних документах і звіряння даних, отражённых в учётных регистрах;

. підтвердження достовірності й правильності відображення на рахунках бухгалтерського обліку операцій із учёту доходів, витрат та фінансових результатів деятельности;

. перевірка правильності формування чистий прибуток звітного періоду, її і розподілу і использования;

. перевірка правильності визначення належних бюджету платежей.

Отже, задля досягнення основний мети аудитор має становити судження щодо загальної прийнятності звітних даних (чи відповідають вони становлять загалом усім запропонованим вимогам), обгрунтованості (існують чи підстави для включення до звітність зазначених там сум), оцінки й правильності осуществлённых розрахунків, класифікації і повноти розкриття інформації. [31, — з десятьма — 12].

На виконання поставлених завдань аудитор може скористатися такими джерелами інформації: наказ про учётной політиці підприємства; первинні документи; учётные регістри, у яких відбиваються господарські операції з учёту доходів, витрат та фінансових результатів діяльності; акти попередніх ревізій, аудиторські укладання; звітність, зокрема звіт про фінансові результати, примітки до фінансової звітності, декларація про прибутку підприємства. 2. Стандартизовані правила формування звітних даних про фінансових результатах.

У пункті розглянемо методику складання звіту про фінансових результатах (форма № 2).

Відповідно до Закон України «Про бухгалтерському обліку й фінансової звітності України» підприємства зобов’язані підставі даних бухгалтерського обліку складати фінансову звітність, до складу якої і звіт про фінансові результати. Під час підготовки до написання і введення фінансової звітності економічні суб'єкти зобов’язані дотримуватися вимоги національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку (П (С)БО); стосовно формі № 2 — це П (С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», П (С)БО 3 «Звіт про фінансових результатах».

Метою складання звіту про фінансові результати є надання користувачам повної, правдивої і неупередженої інформації про доходах, витратах, прибутках і збитках від діяльності підприємства за отчётный період. Тобто форма № 2 містить інформацію у тому, наскільки успішної була діяльність економічного суб'єкта, які доходи були отримані і які витрати осуществлены.

Фінансовий результат визначається виходячи з принципу нарахування (передбачає свій відбиток у обліку прибутків і витрат, і фінансових результатів, в останній момент їх виникненню незалежно від дати надходження чи сплати грошей) та відповідності прибутків і витрат (визначення фінансового результату відбувається шляхом зіставлення доходів звітного періоду з витратами цього ж періоду, понесених щоб одержати цих доходов).

Стаття наводиться в звіті, якщо відповідає наступним критеріям: існує можливість надходження чи вибуття майбутніх економічних вигод, пов’язаних із цією статтею; оцінка статті то, можливо достовірно визначено. [9].

Слід зазначити, що у Звіті передбачено роздільне відбиток показників, отриманих от:

1) звичайній діяльності: операційній — основний діяльності підприємства; інвестиційної - включає операції, пов’язані після придбання і реалізацією тих необоротних активів, і навіть тих фінансових інвестицій, які є складовою еквівалентів коштів; фінансової - діяльності, що призводить до змін розміру й складу власної родини та заёмного капіталу предприятия;

2) надзвичайної діяльності - включає операції чи події, які від звичайній діяльності, повторення яких періодично чи кожному наступному отчётном періоді не ожидается.

Звіт складається з трьох розділів. Розділ I «Фінансові результати» призначений визначення чистий прибуток (збитку) за отчётный період шляхом послідовного зіставлення його статей. Кожна стаття базується на даних певного рахунку (субсчёта) доходів (клас 7) і витрат (клас 9 чи 8). У процесі розрахунку чистий прибуток (збитку) і заповнення розділу I варто виокремити такі шаги:

. визначення чистого дохода.

(виручки) від продукції (товарів, робіт, послуг): від суми загального дохода.

(виручки) від віднімаються суми ПДВ, акцизного збору, інші податки та збори, надані знижки, вартість продукції, возвращённой покупателями;

. розрахунок валовий прибутку (убытка).

— перебуває різницю між чистим доходом від продукції і на собівартістю реалізованої продукції. До того ж стаття «Собівартість» включає виробничу собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг), нераспределённые постійні загальновиробничі витрати, наднормативні виробничі витрати; собівартість реалізованих товарів; вартість втрат надходжень у межах норм природного зменшення населення. Собівартість возвращённой продукції або товарів необхідно вычесть;

. визначення фінансового результату від операційну діяльність — перебуває алгебраїчна сума показників валовий прибыли.

(збитку), іншого операційного доходу, адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних расходов;

. розрахунок прибутку (збитку) від звичної діяльності до оподаткування — окреслюється алгебраїчна сума фінансового результату від операційну діяльність, доходу участі у капіталі, інших фінансових доходів, інших доходів, фінансових витрат, збитків участі у капіталі та інші расходов.

. визначення фінансового результату від звичної діяльності - розраховується як різницю між сумою прибуток від звичайній діяльності до оподаткування нафтопереробки і сумою прибуток, що визначається відповідно до П (С)БУ.

17. Слід зазначити, що одне може виникнути ситуація, коли сума податків з прибутку перевищуватиме прибуток за звичайній діяльності. Це відбувається внаслідок відмінності сум прибутку, певній у бухгалтерському обліку й по податковому законодательству.

(відрізняються бази щодо здійснення расчётов).

Отже, у разі відбиватиметься втрати від звичайній діяльності, що визначається шляхом підсумовування отриманого збитку від звичної діяльності до оподаткування нафтопереробки і податків на прибыль.

. визначення чистий прибуток чи збитків — розраховується як алгебраїчна сума прибыли.

(збитку) від звичної діяльності, надзвичайної прибутку (збитку) і із надзвичайної прибыли.

Надзвичайні втрати відбиваються з відрахуванням суми, яку зменшується податку з прибутку від звичної діяльності внаслідок цих потерь.

Розділ II «Елементи операційних витрат» призначений відбиття відповідних елементів операційних витрат, понесених підприємством в процесі її діяльність у протягом звітного періоду. Тобто наводяться все операційні витрати, які відбито у розділі I, і навіть частина витрат, що значиться наприкінці звітного періоду на балансі у складі незавершеного виробництва, в залишках готової продукції і на запасів. Розділ III «Розрахунок показників прибутковості акцій» заповнюється акціонерними товариствами, прості чи потенційні прості акції яких перебувають відкрито продаються і купуються на фондових біржах. [10]. 3. Оцінка системи обліку та внутрішнього контролю показників звіту про фінансових результатах.

Згідно із Законом України «Про бухгалтерському обліку й фінансової звітності України» бухгалтерський облік обов’язковий виглядом обліку, який ведеться підприємством. Слід зазначити, що систематичного і надійної ведення бухгалтерського обліку не можна казати про достовірної звітності, підтвердження якої - головна мета аудиту. Відсутність організованою системи бухгалтерського обліку ставить під питання принципову можливість проведення аудиту у економічного суб'єкта, так як промову на такому разі можуть йти про відновлення учёта.

Аудитор під час планування і перевірки має сягнути розуміння системи бухгалтерського обліку: уважно вивчити її організацію документообігу клієнта, описати цю систему проаналізувати її сильні й слабкі боку, що дозволить аудитору грамотно організувати процес одержання аудиторських доказів. Надійно організовані ділянки бухгалтерського обліку можна перевірити більш побіжно, ніж, надійність яких викликає сомнения.

Система бухгалтерського обліку можна вважати ефективної, якщо відображенні господарських операцій дотримуються певні условия:

. ведення бухгалтерського обліку ввозяться відповідність до нормативними актами і прийнятої учётной политикой;

. операції правильно відбиті по времени;

. операції в обліку зафіксовані у правильних сумах, на відповідних счетах;

. у економічного суб'єкта функціонує система запобігання появі помилок, і злоупотреблений.

Отже, аудитор повинен встановити дотримуються норми Положень (стандартів) бухгалтерського обліку 1, 3, 15, 16. Зокрема, аудитор з’ясовує здійснюється чи розмежування доходів, витрат у відповідність до їх класифікаційними групами (уточнює правильність віднесення у той чи іншу групу), відбиваються у обліку окремо результати від звичної діяльності (операційній, інвестиційної, фінансової) й одержують результати від надзвичайних подій, дотримуються критерії визнання прибутків і витрат (наприклад, погашення отриманих позичок зізнаються витратами та не входять у звіт про фінансові результати, а суми надходжень по договору комісії на користь комітента не зізнаються доходами), правильно чи оцінені доходи і; ведеться чи облік відповідно до принципами нарахування, відповідності, періодичності. Також аудитор встановлює правильно чи формується інформація в обліку щодо валових доходів населення і витрат, розглядає даних про нарахуванні сум амортизації, використовуваних визначення оподатковуваної прибыли.

Аудитор має визначити своєчасна й у повному обсязі відбиваються операції у рахунках бухгалтерського обліку (чи існують фіктивні операції); правильно чи ведеться синтетичний і аналітичний облік на рахунках класів 7, 8, 9.

Дослідження системи бухгалтерського обліку проводиться різними методами. Передусім аудитор повинен ознайомитися з внутрішніми документами економічного суб'єкта, які стосуються організації, порушення й вирішення ведення обліку. Важливі також усні опитування персоналу підприємства. [18, — з. 458 — 460].

Система внутрішнього контролю — це сукупність організаційних заходів, методик і процедур, застосовуваних керівництвом економічного суб'єкта для упорядкованого й ефективного ведення господарську діяльність. Якщо аудитор вважатиме можливим спиратися у своїх дослідженнях на відповідні кошти внутрішнього контролю, може проводити аудиторські процедури менш докладно і (чи) більш выборочно.

Основними елементами системи внутрішнього контролю є контрольна середовище, засіб контролю. Розглянуту вище систему бухгалтерського обліку теж можна включити у її склад, оскільки грамотне ведення бухгалтерського обліку — важливий контрольний чинник фінансово-господарську діяльність економічного суб'єкта, підвищуючий надійність системи внутрішнього контроля.

Контрольна середовище — це практичні дії керівництва економічного суб'єкта, створені задля встановлення політики та підтримку системи внутрішнього контролю, і навіть загальні інформацію про роботі цією системою, якими володіє керівництво. Можна сміливо сказати, що контрольна середовище є атмосферою, під впливом якої формується й працює система внутрішнього контролю для підприємства. Елементи контрольної середовища: стиль і основні засади управління економічним суб'єктом, поділ обов’язків (жодна господарська операція має контролюватися від початку остаточно у тому ж обличчям), здійснювана кадрову політику, відповідність господарську діяльність підприємства вимогам чинного законодательства.

Кошти контролю — конкретні процедури, встановлені управлінням Мінпаливенерго і здійснювані співробітниками підприємства задля забезпечення ефективного і надійної управління господарською діяльністю. Найпоширеніші розпорядницькі підписи на документах керівника і головного бухгалтера; внутрішні і його зовнішні звіряння розрахунків; зустрічні взаимопроверки бухгалтерських записів; планові і раптові інвентаризації майна, і зобов’язань економічного субъекта.

Оцінюючи системи внутрішнього контролю треба враховувати вплив суб'єктивного людського. Працівники підприємства, можуть допускати ненавмисні помилки через недбалість, нерозуміння інструктивних матеріалів, але можна й навмисне порушення внаслідок змови. Таким чином, аудитор має визначити компетентність і чесність персонала.

Для перевірки працездатності й надёжности системи внутрішнього контролю проводяться тести засобів контролю. Причому дуже важливо визначити чіткі критерії оцінки тесту як успішного. [22, — трьома сотнями — 303].

Наприклад, аудитор повинен з’ясувати, може бути поділ повноважень із зберігання активів та його учёту, обов’язків по санкционированию операцій та матеріальну відповідальність по відповідним активам; чи проводяться заходи щодо захисту від несанкціонованого доступу чи знищення документів, схоронності даних обліку (всі документи повинні прагнути бути послідовно пронумеровано, складено під час операції чи відразу після цього, призначені для багаторазового використання); реалізується чи контролю над доступом до програм обробки даних; регулярно і деталізовано чи складається проміжна звітність; дотримується чи графік її надання; здійснює чи керівництво підприємством перевірки систем внутрішнього контролю. Зокрема аудитор може знайти відповіді такі ключових питань: чи можливий відвантаження товарів чи надання послуг без виписки рахунку; можливі помилки за його виписці; чи можливо перебільшення обсягу продажів; чи можливо неправильне нарахування заборгованостей; чи можливо освіту заборгованості без її реєстрації; чи можливо виконання платежів без достатніх підстав; здійснюється чи регулярна перевірка даних аналітичного обліку по задолженности.

Після завершення оцінки аудитор приймають рішення про надёжности системи обліку та внутрішнього контролю та його основі планує відповідні аудиторські процедури. 4. Програма перевірки звітних даних прибутки і убытках.

Після попереднього ознайомлення з клієнтом (визначення його фінансової стабільності, положення у економічному середовищі), отримання загальної інформації про підприємство (специфіка діяльності, зв’язку, юридичні зобов’язання), аудитору необхідно розробити загальну стратегію, і навіть детальний підхід до очікуваного характеру, термінів і масштабу перевірки. Адекватне планування аудиторської роботи допомагає переконатися у тому, що важливим областям аудиту приділяють уваги, виявляються потенційні проблеми освіти й робота виконується в стислі терміни. Аудитору необхідно скласти загальний план, у якому слід передбачити такі питання: умови контракту, час складання звіту, вплив на аудит нових учётных рішень, законів; визначення найважливіших питань перевірки; умови, які потребують уваги; ступінь довіри до учётной системи та внутрішньому контролю; суть і обсяг аудиторських доказів; залучення внутрішніх аудиторів та інших фахівців. [17, — з. 171 — 172].

Після складання плану розробляється програма аудиту, що передбачає собою перелік аудиторських процедур, необхідні його реалізації. Аудиторська програма включає у собі такі елементи: графік роботи аудиторів; детальне опис всіх процедур, і навіть цілі й завдання кожному ділянці перевірки; визначення чисельності необхідного для аудиту персоналу, обсяг і змістом його роботи. Слід зазначити, що під час аудиту загальний план і яскрава програма за необхідності повинні пересматриваться.

Програма перевірки звітних даних прибутки і збитках може охоплювати такі пункти: — аудит тотожності показників Звіту про фінансові результати і регістрів бухгалтерського обліку; - аудит оформлення первинних учётных документів; - аудит правильності формування фінансових результатів від продукції (товарів, робіт, послуг); - аудит правильності відображення в обліку інших операційних доходів; - аудит правильності відображення в обліку операційних витрат; - аудит правильності визначення фінансового результату від операційну діяльність; - перевірка правильності відображення фінансових прибутків і витрат; - перевірка правильності відображення результатів від інвестиційної діяльності; - перевірка правильності відображення надзвичайних прибутків і витрат; - перевірка правильності і достовірності формування фінансових результатів роботи і використання прибутку. [28, — з. 170].

На кількох процедурах, включённых у програмі, зупинимося подробнее.

Під час перевірки правильності формування фінансових результатів від реалізації продукції аудитор повинен приділити особливу увагу даним про угодах, здійснювані на бартерних засадах; у своїй необхідно встановити, чи існують випадки нерівномірного відображення операцій, минаючи рахунок 70 «Доходи від», і навіть правильно чи визначено фінансовий результат від продукції з бартерному угоді. Аудитор здійснює перевірку правильності відображення в обліку виручки від реалізації продукції під час здійснення зовнішньоекономічної діяльності; з’ясовує наявність необхідних дозволів за проведення таких операций.

Під час перевірки операцій із учёту інших операційних доходів необхідно встановити правильність й повноти відображення доходів від визнаних боржниками штрафів, пенею, неустойок порушення умов господарських договорів; повноту отримання за сумами, які на расчётных, поточних, валютних рахунках підприємства; правильність й повноти отриманих доходів від сум, які перебувають депозитних рахунках; правильність отримання прибутку від іноземної валюти (перерасчёт валюти на кінець звітного періоду за курсом НБУ); правильність відображення в обліку активів, отриманих бесплатно.

Під час перевірки правильності накопичення та списання операційних витрат аудитору необхідно встановити правомірність віднесення їх до тій чи іншій класифікаційної групі; визначити правильність віднесення до витрат вартості ремонтних робіт (оцінити можливість визнання проведених витрат ремонтом — слід звернути увагу, що видатки модернізацію, реконструкцію не входять у склад витрат діяльності); перевірити правильність відображення сплачених штрафів, неустойок; правомірність накопичення та списання витрат на дослідження і розробки (допускається, визнання витрат, що з розробками, як видатками поточного періоду, і нематеріальною активом); встановити правомірність відображення збитків операційній курсової різниці, знецінювання запасів, псування цінностей; з’ясувати правильність списання сумнівних і безнадійних боргів (встановити дотримання термінів позовної давності). Аудитор з’ясовує, не включаються чи адміністративні витрати, Витрати збут в собівартість реалізованої продукції, що зумовлює її значному завищення; ведеться чи аналітичний облік за ліком 92 (його відсутність можуть призвести до неможливості підтвердження відповідних сум), затверджена чи кошторис представницьких витрат нинішнього року. [19, — з. 563 — 566].

У ході перевірки правильності накопичення та списання фінансових витрат і витрат від участі у капіталі необхідно визначити правильність ведення обліку витрат, що з нарахуванням і оплатою відсотків користування кредитами банків (слід подивитися на кредитні умови договорів); достовірність обліку витрат, що з залученням позичкового капіталу; правильність відображення витрат, що з випуском, зверненням цінних паперів; витрат за фінансовому лізингу. Аудитор повинен встановити правильно чи визначено й враховані витрати, пов’язані із зменшенням частки інвестора в чистих активах об'єкта інвестування. Здійснюючи перевірку результатів фінансових операцій, аудитору слід звернути увагу до повноту отримання дивідендів з і доходів на інших цінних паперів, що належить предприятию.

Під час перевірки результатів від інвестиційної діяльності аудитор з’ясовує повноту перерахування й отримання доходів здаватися майна в оренду (слід перевірити договору оренди); законність списання витрат з змісту законсервованих об'єктів (встановлюється наявність постанови відповідних керівних структур або іншого рішення акционеров).

У ході перевірки відображення надзвичайних доходів необхідно встановити правильність визначення доходів від стихійного лиха, пожеж (уточнюється наявність рішення компетентних органів про визнання стихійного лиха, факту техногенної аварії). При перевірці відображення надзвичайних витрат визначається правильність віднесення витрат до таких видатках. Слід звернути увагу, що у цю групу включаються також витрати за проведення заходів із ліквідацію наслідків надзвичайних подій: виплата компенсацій, послуги сторонніх організацій, вести працівників, зайнятих на відбудовних роботах, вартість використаного сировини й матеріалів. [26, — з. 340 — 343].

Також аудитор повинен перевірити методично правильно чи розрахований кінцевий фінансовий результат (чистий прибуток чи збиток). Під час перевірки використання прибутку з’ясовується правильність розподілу чистий прибуток, встановлюються відхилення фактичного використання прибуток від запланованого, їх причини; правильність визначення призначені до сплати в бюджет податків. Аудитор перевіряє правомірність відрахувань створення резервного капіталу, до соціальних фондів, передбачені установчими документами чи рішеннями власників. 5. Типова кореспонденція рахунків, забезпечує формування звітних данных.

Кореспонденція рахунків в своєму роді формалізованої економічної сутністю операції, відбиваної у бухгалтерському обліку. Тому перевірка кореспонденції проводиться задля встановлення відповідності бухгалтерських записів змісту скоєних господарських операцій. Розглянемо кореспонденцію рахунків, що забезпечує формування звітних даних про фінансових результатах.

1. Визначення фінансових результатів від операційній деятельности.

1. Закриті рахунки доходів від готової продукції, товарів, робіт, услуг.

Д 701, 702, 703 — До 791 журнал 6.

1.2. Чи відбиті відрахування від доходу від у сумі наданих знижок покупцям, вартість возвращённых покупцем продукції, товарів, суми, одержувані підприємством на користь комітента, принципала, та інші суми, підлягають відрахуванню з дохода.

Д 791 — До 704.

1.3. Закриті рахунки інших операційних доходів, зокрема, доходів від іноземної валюти, інших оборотних активів, прибутки від операційній оренди активів, операційній курсової різниці, кредиторської заборгованості з вичерпаним терміном позовної давності, отриманих штрафів, пені, неустойки, і навіть гранти та субсидії, відшкодування раніше списаних активів, інших доходів від операційній деятельности.

Д 71 — До 791 журнал 6.

1.4. Списано на фінансові результаты:

. виробнича собівартість реалізованої готової продукции.

Д 791 — До 901 журнал 5 / 5 А.

. фактична собівартість реалізованих товарів (без торгових націнок) Д 791 — До 902 журнал 5 / 5 А.

. виробнича собівартість виконаних робіт, наданих услуг.

Д 791 — До 903 журнал 5 / 5 А.

1.5. Списано суми визнаних адміністративних расходов.

Д 791 — До 92 журнал 5 / 5 А.

1.6. Списано суми визнаних витрат на сбыт.

Д 791 — До 93 журнал 5 / 5 А.

1.7. Списано суми інших витрат від операційну діяльність, в частковості, Витрати дослідження і розробки, собівартість реалізованої іноземної валюти, і виробничих запасів, сумнівні і безнадёжные борги, втрати від операційній курсової різниці, втрати від знецінювання запасів, недостачі і причини цінностей, визнані штрафи, пеня, неустойки, і навіть інші витрати від операційній деятельности.

Д 791 — До 94 журнал 5 / 5 А.

2. Визначення фінансових результатів від фінансової деятельности.

2.1. Закриті рахунки доходів від участі у капіталі, саме: прибуток від інвестицій у асоційовані підприємства, прибуток від спільної прикладної діяльності, прибуток від інвестицій у дочірнє предприятие.

Д 72 — До 792 журнал 6.

2.2. Закриті рахунки доходів від іншої фінансової складової діяльності, в частковості, за отриманими дивідендам, процентам.

Д 73 — До 792 журнал 6.

2.3. Списано фінансові витрати на частини відсотків за кредит, витрати, пов’язані з допомогою заёмного капитала.

Д 792 — До 95 журнал 5 / 5 А.

2.4. Списано фінансові витрати на частини збитків участі у капитале.

Д 792 — До 96 журнал 5 / 5 А.

3. Визначення фінансових результатів від інвестиційної деятельности.

3.1. Закриті рахунки доходів від інвестиційної діяльності, в частковості, доходів від фінансових інвестицій, необоротних активів, майнових комплексів, доходів від неопераційної курсової різниці, від безоплатно отриманих активів й інші прибутки від звичайній деятельности.

Д 74 — До 793 журнал 6.

3.2. Списано витрати від інвестиційної діяльність у частини собівартості реалізованих фінансових інвестицій, необоротних активів, майнових комплексів, збитків неопераційних курсових разниц.

Д 793 — До 97 журнал 5 / 5 А.

4. Визначення фінансових результатів від надзвичайних событий.

4.1. Списано доходи, одержані від надзвичайних событий.

Д 75 — До 794 журнал 6.

4.2. Списано витрати від надзвичайних событий.

Д 794 — До 99 журнал 5 / 5 А.

4.3. Отнесён на фінансові результати нарахований податку прибыль.

Д 79 — До 98 журнал 5 / 5 А.

5. Облік нераспределённой прибутку (убытков).

5.1. Зачинено сальдо за ліком 79:

. прибуток відомість 7.2.

Д 79 — До 441.

. збиток відомість 7.2.

Д 442 — До 79.

5.2. За підсумками звітного періоду зменшено сума нераспределённой прибутку у сумі прибутку, використаної в отчётном году.

Д 441 — До 443 відомість 7.2.

5.3. За підсумками звітного періоду збільшено непогашені збитки на суму прибутку, використаної в отчётном году.

Д 442 — До 443 відомість 7.2.

5.4. Списано непогашені збитки рахунок нераспределённой прибыли.

Д 441 — До 442 відомість 7.2.

5.5. Списано непогашені збитки рахунок резервного капитала.

Д 43 — До 442 відомість 7.2.

6. Використання прибутку на отчётном периоде.

6.1. Нараховано дивіденди за підсумками звітного года.

Д 443 — До 671.

6.2. Нарахована сума премії по випущеними облигациям.

Д 443 — До 522 журнал 7.

6.3. Створено резервний капітал відповідно до чинним законодавством, установчими документами рахунок нераспределённой прибыли.

Д 443 — До 43 відомість 7.2 6. Збір аудиторських доказів й робочих документов.

Аудиторські докази — це, отримана аудитором в ході дослідчої перевірки і дозволяє їй зробити висновки, висловити свою думку про достовірності фінансової звітності. При зборі доказів аудитор орієнтується вимушені їх достовірності й достатності. У результаті перевірки він має вивчити такий обсяг інформації, який дозволило б йому зробити обгрунтовані висновки. Достатність аудиторських доказів у кожному конкретному випадку визначається з урахуванням оцінки системи внутрішнього контролю та рівня аудиторського ризику в даного економічного суб'єкта. Чим надёжнее система внутрішнього контролю чи більше запас аудиторського ризику стосовно допустимому його рівню, тим менше доказів може дозволити собі зібрати аудитор.

Якість аудиторських доказів залежить від джерела (внутрішнього чи зовнішнього), і навіть їх характеру (візуального, документального чи усного). За рівнем надёжности і достовірності найцінніші докази, отримані самим аудитором. Документальні докази декларативності й письмові уявлення клієнта краще доказів, отриманих при усних опитуваннях. [24, — з. 369 — 371].

Збираючи докази задля встановлення достовірності звітних даних про фінансові результати, аудитор виконує ряд процедур. Однією їх є аналітичне дослідження — аналіз значимих показників і тенденцій, включаючи випливає звідси дослідження коливань і взаємозв'язків, які узгоджуються з іншого інформацією чи відхиляються від прогнозних значений.

Слід зазначити, що різке погіршення результатів діяльності як і підозріло, як та його різке поліпшення. Факт появи збитку і натомість раніше стабільно одержуваної прибутку необхідно аналізувати як і старанно, як і факт одержання прибутку, багаторазово перевищує прибуток за інші періоди. Аналітичні процедури включають порівняння даних про прибутках і збитках з аналогічної інформацією за попередні періоди, з очікуваними результатами; зіставлення зі среднеотраслевыми показниками; розгляд динаміки показників рентабельності (в частковості рентабельності продажів, рентабельності активів і капіталу), фондовіддачі, коефіцієнтів забезпеченості по кредитам.

Слід також проаналізувати показники, між якими є досить тісний зв’язок: дебітори — доходи; запаси — постачальники; постачальник — боржник; фінансові вкладення — прибутки від них. У результаті такого аналізу можуть бути несподівані отклонения.

Аудиторські докази можна отримати шляхом запиту і підтвердження. Запит є пошук інформації в осведомлённых осіб поза суб'єкта (елемент зовнішніх доказів). Підтвердження — це у відповідь запит підтвердити інформацію, що є в бухгалтерських записах. Наприклад, аудитор зазвичай затребувана підтвердження про дебіторської заборгованості безпосередньо в дебіторів. [6].

Також аудитор має здійснити контроль операцій. Необхідно перевірити законність операції: який суперечить вона чинному законодавству, чи є ліцензія чи патент, дозволяють її зробити (наприклад, ліцензія на виготовлення і медикаментів і хімічних речовин). Потім здійснюється перевірка документального оформлення (наявність договору, супровідних документів; правильність заповнення всіх реквізитів, наявність необумовлених виправлень, дописок з тексту і цифр; справжність підписів посадових і матеріально відповідальних осіб). Після цього операції перевіряються на вдаваний характер; оцінюється внутрішній контроль операцій та документооборот.

Аудитор здійснює рахунків, у якому, насамперед виконується аналітичного плану процедура — зіставлення і аналіз оборотів за рахунками прибутків і витрат. Потім проводиться обов’язкова перевірка книжок та журналів: рахунки прибутків і витрат є закритими, унаслідок чого зібрані в Прохаськовому протягом місяця суми підлягають повного списанню з дебету кредиту рахунків відповідно на фінансовий результат; перевіряється логіка кореспонденції бухгалтерських рахунків; вибірковими перевірками необхідно перевірити обертів. Можна ще застосувати метод спрямованого тестування: якщо аудитор тестує дебет одного рахунку на предмет завищення, то одночасно тестується кредит корреспондирующего рахунку щодо завищення. Тобто, цілеспрямовано перевіривши дебетові записи одного рахунку, аудитор може дійти невтішного висновку про підтвердженні (неподтверждении) кредитових записів по корреспондирующим счетам.

Аудиторські докази, одержувані внаслідок аудиторської роботи, заносять у робочі документи. Аудитор повинен відбивати у робочих документах інформацію про плануванні аудиторської роботи, характері, часових межах і обсязі виконаних аудиторських процедур, їхні результати, і навіть висновки, зроблених з урахуванням отриманих аудиторських доказів. У робочих документах міститься обгрунтування аудитором всіх істотних питань, по яким необхідно висловити своє судження і дійти визначеному выводу.

Робітники документи зазвичай містять: інформацію, що стосується юридичної й організаційної структури об'єкта; копії важливих юридичних документів, протоколів; документи, що підтверджують процес планування, включаючи програми аудиторської перевірки; докази розуміння аудитором систем бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю. Також у склад робочих документів входять таблиці, графіки, зроблені з урахуванням аналізу істотних коефіцієнтів і тенденцій; таблиці з цими про розбіжності, виявлених результаті перевірки тотожності показників звітності і учётных регістрів; відомість перевірки вмотивованості визначення сум прибутків і збитків; відомість перевірки вмотивованості відображення доходів населення і витрат від операційній, фінансової, інвестиційної діяльності. У робочі документи аудитор включає й записи про характер, термінах і обсязі виконаних процедур і результатах таких процедур; вказівку те що, хто виконував аудиторські процедури; копії повідомлень, спрямованих іншим аудиторам, експертів і третіх осіб і збереження одержаних від нього; висновки, зроблені аудитором по важливим аспектам аудиту; копії звітності і аудиторського укладання. [12]. 7. Аудиторський висновок щодо результатам проверки.

Результати аудиту оформляються у вигляді взяття, який має утримувати у собі чітке й чітке уявлення аудитора про перевіреної фінансової звітності. Метою складання аудитором укладання є надання виведення про достовірності, повноті і неупередженості інформації щодо прибутків і збитків, від якої потерпають в отчётности.

Аудиторський висновок складається українською, вартісні показники відбиваються у валюті України. Виправлення в аудиторському укладанні недопустимы.

Укладання то, можливо позитивним, условно-положительным, негативним, також може бути відмови від надання аудиторського заключения.

Позитивне висновок дається клієнту у разі, коли, на думку аудитора, виконані такі условия:

— аудитор здобув усю інформацію, отримав усі необхідні пояснення з метою аудита;

— отримана інформація відбиває реальний стан справ на предприятии;

— фінансова документація відповідає вимогам учётной політики и.

П (С)БУ;

— фінансова звітність складена з урахуванням достовірних звітних данных;

Якщо аудитор не виявив порушень, які впливають на законність функціонування, не завдають збитків державі, засновникам чи акціонерам, він фіксує це у аналітичної частини укладання. У цьому аудитор вправі надати позитивне заключение.

Якесь реальне незгоду чи невпевненість є підставою відмовити від надання позитивного укладання. У разі аудитор надає условно-положительное укладання договору з зазначенням причин його незгоди чи неуверенности.

Якщо аудитор виявив порушення, які впливають на законність функціонування та шкодять державі, акціонерам чи власникам, він фіксує це у аналітичної частини свого укладання. І тут аудитор надає час для виправлення порушень. Якщо порушення не виправлені, він немає права видати позитивне заключение.

Якщо в аудитора немає можливості виходячи з наданих аргументів видати висновок, він дає відмови від надання аудиторського заключения.

Відповідно до Національному нормативу аудиту № 26, аудиторський висновок має складатися з наступних частей:

— заголовок аудиторського заключения;

— введение;

— масштаб проверки;

— висновок аудитора про перевіреної фінансової отчётности;

— дата заключения;

— підпис аудитора;

— адресу аудиторської фирмы.

Заключение

.

У разі становлення та розвитку ринкових відносин підприємства, можуть самостійно формувати свої фінансові ресурси, основними джерелами яких виступають нераспределённая прибуток, засоби від продажу цінних паперів, пайові й інші внески акціонерів, юридичних і фізичних осіб, а також кредити й інші надходження, суперечливі законодательству.

Однією з основні джерела формування майна для підприємства є нераспределённая прибуток. У цьому курсової роботі детально розглянуто формування фінансового результату діяльності підприємства — прибутку чи збитків, його облік і Порядок проведення аудиторської проверки.

Завдання аудиторської проверки:

. перевірка повноти відображення показателей;

. встановлення принадлежности;

. перевірка правильності оценки;

. встановлення правильності відображення прибутків і витрат в отчётности;

. перевірка правильності класифікації доходів, витрат, фінансових результатів деятельности;

. встановлення законності оформлення господарських операций;

. перевірка правильності формування чистий прибуток звітного періоду, її і розподілу і использования.

Усі результати перевірки і моя думка аудитора з цього приводу мали бути зацікавленими документально оформлені і подано клієнту як заключения.

Список використаної литературы.

1. закон України від 22.04.1993 № 3125 — XII «Про аудиторської деятельности».

2. закон України від 28.12.1994 № 334/94 — ВР «Про оподаткування прибутку предприятий».

3. закон України від 16.07.1999 № 996 — XIV «Про бухгалтерському обліку й фінансової звітності в Украине».

4. закон України від 21.12.2000 № 2181 — III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків бюджетам та державними цільовими фондами».

5. закон України від 24.12.2002. № 349 — IV «Про внесення змін в.

закон України «Про оподаткування прибутку предприятий».

6. Норматив 8 «Аудиторські свідоцтва», утв. рішенням Аудиторської палати України від 29.02.1996 № 42.

7. Норматив 12 «Документальне оформлення аудиту», утв. решением.

Аудиторської палати України від 29.02.1996 № 42.

8. Норматив 13 «Аудиторський висновок», схвалений рішенням Аудиторської палати України від 05.10.1995 № 36.

9. Становище (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», утв. наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 № 87.

10. Становище (стандарт) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати», утв. наказом Міністерства фінансів України от.

31.03.1999 № 87.

11. Становище (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Доход», утв. приказом.

Міністерства фінансів України від 29.10.1999 № 290.

12. Становище (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», утв. наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318.

13. Становище (стандарт) бухгалтерського обліку 17 «Податок з прибутку», утв. наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2000 № 353.

14. Порядок складання декларації про прибутку підприємства, утв. приказом.

Державної податкової адміністрації України від 29.03. 2003 №.

143.

15. Адамс Р. Основи аудиту: Пер. з анг. / Під ред. Я. В. Соколова. — М.:

Аудит, ЮНИТИ, 1995. — 398 с.

16. Альбом бухгалтерських проводок (видання одному, доповнене). — Х.:

Чинник, 2000. — 84 с.

17. Аудит: Практичне посібник / А. Кузьмінський, М. Кужельний, Е.

Петрик; Під ред. А. Кузьмінського. — До.: «Учетинформ», 1996. — 283 с.

18. Баришніков Н.П. Організація й методику проведення загальних аудита.

Видання 5-те, перераб. і доп. — М.: Інформаційно-видавничий дом.

«Филинъ», 2000. — 656 с.

19. Бутинець Ф. Ф. Аудит: Підручник для студентів спеціальності «Облік й аудит» вищих навчальних закладів. — 2-ге вид., перераб. та доп. -.

Житомир: ПП «рута», 2002. — 672 с.

20. Бухгалтерський облік та фінансова звітність в Україні: Навчальнопрактичний посібник / под ред. С. Ф. Голова. — Дніпропетровськ, ТОВ.

«Баланс-Клуб», 2001. — 832 с.

21. Давидов Г. М. Аудит: Навч. посіб. — 3-є вид., стер. — До.: Т-во.

«Знання», КОО, 2002. — 363 с.

22. Данилевський Ю. О., Шапигузов С. М., Релізів Н. А. Аудит: Навчальний посібник. — 2-ге вид., перераб. і доп. — М.: ІД ФБК — ПРЕС, 2002. -.

544 с.

23. Дорош Н.І. Аудит: методологія й організація. — До.: Т-во «Знання»,.

КОО, 2001. — 402 с.

24. Кулаковська Л. П., Піча Ю. В. Основи аудиту: навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти. — До.: «Каравела», 2002. — 504 с.

25. Петренко З. Методика розрахунку суттєвості відхилень у процесі аудиту фінансової звітності. // Бухгалтерський облік і аудит. — 2001.

— № 5. — З. 51 — 55.

26. Пупко Г. М. Аудит і ревізія: Учеб. посібник. — Мн.: Мисанта, 2002. -.

429 с.

27. Сердюк В. М. Бухгалтерський облік: Учебно-практическое посібник. — 4-те вид., ізм. і доп. — Донецьк: ДонНУ, 2002. — 448 с.

28. Скобара В. В. Аудит: методологія і організація. — М.: Издательство.

«Річ навіть і Сервіс», 1998. — 576 с.

29. Терехов А. А. Аудит. — М.: Фінанси і статистика, 1999. — 512 с.

30. Учебно-практическое посібник «Курсом реформ — облік 2000». -.

Дніпропетровськ: ТОВ «Баланс-Клуб», 2000. — 256 с.

31. Шеремет А. Д., Суйц В. П. Аудит: Навчальний посібник. — М.: ИНФРА-М, 1995.

— 240 с.