Классификация, облік особового складу й використання робочого дня. 
Облік витрат за елементам затрат

МИНИСТЕРСТВО ОСВІТИ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦИИ.

МОСКОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕКСТИЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЇМ. А. М. КОСЫГИНА.

Кафедра менеджменту та молодіжні організації производства.

Курсова робота з курсу.

«БУХГАЛТЕРСЬКИЙ УЧЕТ».

Выполнила: Крашенінникова До. М., грн. 46−00.

Проверила: доцент Зотикова Про. Н.

Москва.

|Предисловие |2 | |Класифікація, облік особового складу й облік використання робочого | | |часу |4 | |Запровадження |4 | |Основні нормативні документи |4 | |Класифікація складу працюючих |5 | |Облік особового складу працюючих |7 | |Робоча час обліку її використання |9 | |Звітність за працею |9 | |Висновки |10 | | | | | | | |Облік витрат за елементам витрат |11 | |Запровадження |11 | |Основні нормативні документи |11 | |Поняття витрат за виробництво і завдання їхнього суворого обліку |12 | |Класифікація витрат за виробництво |13 | |Облік витрат |15 | |Матеріальні витрати |17 | |Витрати на оплату праці та соціальні потреби |19 | |Витрати на амортизацію основних засобів |23 | |Інші витрати |25 | |Висновки |28 | | | | |Список літератури |29 |.

ПРЕДИСЛОВИЕ.

Федеральний закон від 21 листопада 1996 р. № 129-ФЗ «Про бухгалтерський облік» зобов’язує всіх юридичних, що є біля Російської Федерації, вести бухгалтерський учет.

Бухгалтерський облік організації ведуть із моменту їх створення, тобто із дати державної регистрации.

Сутність бухгалтерського обліку визначено Законом «Про бухгалтерському обліку». Бухгалтерський облік є впорядковану систему збору, реєстрацію ЗМІ й узагальнення інформацією грошах про майно, зобов’язання організації та їх русі шляхом суцільного, безперервного і документального обліку усіх господарських операцій [6;1].

Основними завданнями бухгалтерського обліку є:. формування повною і достовірною інформації, необхідної внутрішнім і зовнішніх користувачам бухгалтерської звітності, про діяльність організації та її майновому становищі;. забезпечення інформацією користувачів контролю над виконанням законодавства під час здійснення господарських операцій та їх доцільністю, наявністю і рухом майна України та зобов’язань, використанням матеріальних, трудових і відповідно до затвердженими нормами, нормативами і кошторисами;. запобігання негативних результатів господарської діяльності й виявлення внутрішньогосподарських резервів забезпечення її фінансової устойчивости.

Об'єктами бухгалтерського обліку є:. майно організації: нематеріальні активи, кошти, фінансові вкладення, виробничі запаси, кошти;. права вимоги до стороннім організаціям, і фізичних осіб;. обов’язки стосовно стороннім організаціям, і фізичних осіб. власні джерела формування майна організації: статутний капітал, додатковий капітал, резервний капітал, фонди, прибуток;. господарські операції, викликають зміни у майні та зобов’язання организации.

У цьому курсової роботі розглядатимуться два аспекти ведення бухгалтерського обліку для підприємства: класифікація, облік особового складу й облік використання робочого дня, і навіть облік витрат за елементам витрат. КЛАСИФІКАЦІЯ, ОБЛІК ЛИЧНОГО СОСТАВА І ОБЛІК ВИКОРИСТАННЯ РОБОЧОГО ВРЕМЕНИ.

Для будь-який організації працю є найважливішим елементом комерційної діяльності, багато в чому предопределяющим його результати. Значення трудових ресурсів у процесі виробництва важко переоценить.

Задля ефективної роботи організації необхідно вести ретельний облік працівників підприємстві. Тільки маючи цілковиті і достовірні даних про кількості працівників, і навіть про їхнє структурі, можливо розрахувати трудові показники організації, такі як середньоспискову чисельність працівників, кількість працівників кожної категорії. Без ведення обліку особистого складу неможливо встановити чи кількість працівників підприємства потреби організації у трудових ресурсах, оцінити ефективність використання праці, визначити динаміку працюючих, і плинність кадров.

Дані обліку особового складу є базою для обліку використання робочого дня і розрахунку фонду оплати труда.

ОСНОВНІ НОРМАТИВНІ ДОКУМЕНТЫ.

Облік особового складу й облік використання робочого дня проводиться в організаціях виходячи з наступних тих нормативних документів [1;208]:

1. Федеральний закон «Про бухгалтерський облік» від 21.11.1996 р. № 129-ФЗ.

2. Цивільний кодекс РФ. Частини I і II.

3. Становище ведення бухгалтерського обліку, і бухгалтерської звітності в РФ.

4. «Про колективних договорах і угодах». Закон РФ від 21.12.1995 р. № 207-ФЗ.

5. Кодекс Законів про працю РФ.

6. Інструкція за статистикою чисельності та заробітної плати робітників і службовців на підприємствах, у державних установах і организациях.

7. Типові рекомендації з організації бухгалтерського обліку для Мінфіну РФ від 21.12.1998 р. № 64н.

8. Альбом нових уніфікованих форм первинної облікової документации.

9. Основні положення з обліку праці та заробітної плати у в промисловості й строительстве.

10. «Про затвердження уніфікованих форм первинної облікової документації з обліку праці та оплати». Постанова Держкомстату РФ від 06.04.2001 р. № 26.

КЛАСИФІКАЦІЯ СОСТАВА РАБОТАЮЩИХ.

Залежно від сфери докладання праці персонал організації поділяють на виробничий і невиробничий [2;178].

Виробничий — це персонал основний діяльності. У його склад включаються працівники: основних та допоміжних цехів; підсобних виробництв: лісозаготівель, торфорозробок, кар'єрів тощо. п.; науково-дослідних, конструкторських, технологічних підрозділів; обчислювальних центрів; всіх видів охорони; управління і др.

Невиробничий персонал — це персонал похвалитися не основний діяльності. У склад невиробничого персоналу включаються працівники: підсобних сільськогосподарських підприємств; житлового господарства; комунальних підприємств; медичних закладів; оздоровчих закладів, відпочинку, фізичної культури, культури, туризму, виховання, освіти тощо. п.;

Усі працюють у організації різняться за категоріями персоналу [2;178]: робочі; керівники; фахівці; служащие.

Робітники — це особи, безпосередньо зайняті під час створення тих матеріальних цінностей, і навіть зайняті ремонтом, переміщенням вантажів, перевезенням пасажирів, наданням матеріальних послуг. До них належать: працівники, зайняті управління, регулюванням і наглядом над роботою автоматів, ліній тощо. п.; працівники, зайняті виготовленням тих матеріальних цінностей; працівники, зайняті переміщенням, вантаженням, розвантаженням; працівники, зайняті відходом за машинами; машиністи, водії, кочегари та інших.; листоноші, телеграфісти та інших.; оператори ЕОМ; двірники, прибиральники, кур'єри, гардеробники, сторожа.

Керівники — це управлінські працівники, до складу яких включаються: директора, начальники, управляючі, завідувачі, майстра об'єктиву і т. п.; головні специалисты.

Фахівці — це працівники, зайняті інженерно-технічними, економічними та інші роботами: інженери, економісти і др.

Службовці — це працівники, здійснюють підготовку й оформлення документації, облік, контроль: агенти, архіваріуси, касири, копіювальники, секретарі, табельщики, обліковці і др.

Працівники організації входять у [2;179]: списковий склад; несписочный состав.

У списковий склад працівників охоплюють усі працівники, усталені постійну, сезонну, і навіть на тимчасову работу.

Не входять у списковий склад працівники, не що перебувають у штаті організації, залучені по трудовому угоді до виконання разових робіт, совместители.

Однією з важливих трудових показників організації є показник середньої чисельності працівників. Розрахунок середньої кількості працюючих виробляється наростаючим результатом протягом звітний період (року) по наступній формуле:

[pic], где.

Чср — середня кількість працівників за период;

Чпост — середня чисельність постійних працівників за период;

Чсов — середня чисельність сумісників за период;

Чпод — середня кількість працюючих за договорами підряду за период.

Розрахунок середньоспискової чисельності постійних працівників і середній кількості працюючих за договорами підряду виробляється наступним образом:

[pic], где.

Кч-д — кількість людино-днів в періоді, обумовлений як сумарне кількість календарних днів постійних співробітників, що працюють у організації (які працюють у договорами підряду протягом терміну договора);

Кк-д — кількість календарних днів, у периоде.

Середня чисельність сумісників розраховується за формуле:

[pic], где.

Кч-ч — загальна кількість відпрацьованих людино-годин сумісниками за период;

Прд — тривалість робочого дня;

Крд — кількість робочих днів за период.

ОБЛІК ЛИЧНОГО СОСТАВА РАБОТАЮЩИХ.

Облік особового складу працюючих ведеться шляхом оформлення відповідних документів всіх етапах руху працівників організації. І тому використовуються уніфіковані форми первинних дисконтних документів, затверджені постановою Держкомстату РФ від 06.04.2001 р. № 26. До цих документам ставляться [1;221]:

1. Наказ (розпорядження) про зарахування працівника працювати (форма №Т-1) і наказ (розпорядження) про зарахування працівників працювати (форма №Т-1а). Застосовуються для оформлення і врахування прийнятих на трудовому договору (контракту). Складаються обличчям, відповідальних прийом, усім осіб, прийнятих працювати до організації. У наказах вказуються найменування структурного підрозділів, професія (посаду), випробувальний термін, і навіть умови прийому роботу і характер майбутньої роботи (за сумісництвом, гаразд перекладу з іншої організації, для заміщення тимчасово відсутнього працівника, до виконання певної праці та ін.). Підписаний керівником організації, або уповноваженим на це обличчям наказ з’являються працівникові (працівникам) під розписку. На підставі наказу в трудову книжку вноситься запис про зарахування працювати, заповнюється особиста картка, а бухгалтерії відкривається лицьової рахунок работника.

2. Особиста картка працівника (форма №Т-2) і Особиста картка державного службовця (форма №Т-2ГС) заповнюються до осіб, узвичаєних роботу в підставі наказу про зарахування працювати, трудовий книжки, паспорти, військового квитка, документа про закінчення навчального закладу, страхового свідоцтва державного Пенсійного страхування, свідчення про постановці на облік у податковій органі та інших документів, передбачених законодавством, і навіть відомостей, викладених себе працівником. Особиста картка державного службовця застосовується для обліку осіб, котрі посідають державницькі посади державної службы.

3. Штатний розклад (форма №Т-3) застосовується для оформлення структури, штатних осіб і штатної чисельності організації. Штатний розклад містить перелік структурних підрозділів, посад, відомості про кількість штатних одиниць, посадові оклади, надбавки і місячному фонді зарплати. Стверджується наказом (розпорядженням) керівника організації, або уповноваженим їм обличчям. Зміни у штатне розклад вносять у відповідність до наказом (розпорядженням) керівника організації, або уповноваженим лицом.

4. Облікова картка наукового, науково-педагогічного працівника (форма №Т-4). Застосовується у наукових, науково-дослідних, наукововиробничих, освітянських та інших закладах та організаціях, здійснюють діяльність у сфері освіти, науку й технології, для обліку науковців. Заповнюється виходячи з відповідних документів (диплома доктора наук кандидат наук, атестата доцента і професора та ін.), і навіть відомостей, викладених себе працівником. На кожного наукового і науково-педагогічного працівника ведеться також особиста картка (форма №Т-2).

5. Наказ (розпорядження) про переведення працівника в іншу роботу (форма №Т-5) і віддав наказ (розпорядження) про переведення працівників в іншу роботу (форма №Т-5а). Використовуються для оформлення і врахування перекладу работника (ов) на іншу роботу всередині організації. Заповнюються працівником кадрової служби, підписуються керівником організації, або уповноваженим їм обличчям, з’являються працівникові (працівникам) під розписку. З даного наказу робляться позначки особистої картці, особовому рахунку, вноситься запис в трудову книжку.

6. Наказ (розпорядження) про надання відпустки працівникові (форма №Т- 6) і віддав наказ (розпорядження) про надання відпустки працівникам (форма №Т- 6-а). Застосовуються для оформлення і врахування відпусток, наданих працівникові (працівникам) відповідно до законодавством, колективним договором, нормативними актами організації, трудовим договором (контрактом). Складаються працівником кадрової служби або уповноваженою їм обличчям, з’являються працівникові під розписку. З наказу робляться позначки особистої картці, особовому рахунку й виробляється розрахунок зарплати, належної за отпуск.

7. Графік відпусток (форма №Т-7). Призначений відбиття даних про часу розподілу щорічних оплачуваних відпусток працівникам всіх структурних підрозділів організації на календарний рік у місяців. Графік відпусток — зведений графік. У його складанні враховуються чинне законодавство, специфіка діяльності організації та побажання працівника. Графік відпусток візується керівником організації, або уповноваженим їм обличчям. При перенесення терміну відпустки інше період із згоди робітника і керівника структурного підрозділу графік відпусток вносяться відповідні изменения.

8. Наказ (розпорядження) про яке припинення дії трудового договору (контракту) із робітників (форма №Т-8) і віддав наказ (розпорядження) про яке припинення дії трудового договору (контракту) з працівниками (форма №Т-8а). Застосовуються для оформлення і врахування звільнення работника (ов). Заповнюються працівником кадрової служби, підписуються керівником організації, або уповноваженим їм обличчям, з’являються працівникові (працівникам) під розписку. З наказу робиться запис у власній картці, особовому рахунку, трудовий книжці, виробляється розрахунок із работником.

9. Наказ (розпорядження) про повернення працівника у відрядження (форма №Т-9) і віддав наказ (розпорядження) про повернення працівників у відрядження (форма №Т-9а). Застосовуються для оформлення і врахування напрямів работника (ов) у відрядження. Заповнюються працівником кадрової служби, підписуються керівником організації, або уповноваженим їм обличчям. У наказі про напрямі, у відрядження вказуються прізвища та ініціали, структурне підрозділ, професії (посади) відряджених, і навіть мети, час і місця відряджень. За необхідності вказуються та інші умови напрями у командировку.

10. Командировочне посвідчення (форма №Т-10). Є документом, котрі засвідчують час перебування працівника в службової відрядженні. Виписується у одному примірнику працівників кадровому служби виходячи з наказу (розпорядження) про повернення у відрядження. У кожному пункті призначення робляться позначки про час прибуття і вибуття, які посвідчуються підписом відповідального посадової особи і печатью.

РОБОЧЕ ЧАС І ОБЛІК ЙОГО ИСПОЛЬЗОВАНИЯ.

Відповідно до ст. 91 Трудового кодексу РФ, робочий час — це час, протягом якого працівник відповідно до правилами внутрішнього трудового розпорядку організації та умовами трудового договору повинен виконувати трудові обов’язки, і навіть інші періоди часу, які у відповідно до законів й іншими нормативними правовими актами ставляться до робочому часу. Нормальна тривалість робочого дня неспроможна перевищувати 40 години на тиждень. Роботодавець зобов’язаний вести облік часу, фактично відпрацьованого кожним працівником [7;51].

Облік робочого дня ведеться у спеціальній документі «Табель обліку використання робочого дня» (форма №Т-13).

Форма №Т-13 застосовується у умовах автоматизованої обробки даних. Бланки табеля з частково заповненими реквізитами може бути створені з допомогою коштів обчислювальної техники.

Табельний облік охоплює всіх працівників організації. Кожен з них присвоюється певний табельний номер, який вказується переважають у всіх документах з обліку праці та зарплати. Сутність табельної обліку залежить від щоденної реєстрації явки працівників працювати, з роботи, всіх випадків запізнень і неявок із їхніх причин, і навіть годин простою і годин понаднормової работы.

Табельний облік здійснюють бухгалтер, бригадир чи майстер. Для спрощення табельної обліку можна обмежитися лише реєстрацією відхилень від нормальної тривалості робочого дня.

На кожного працівника в табелі відводиться два рядки: одна — для оцінок умовних позначень видів витрат робочого дня (Я — денні і вечірні годинник роботи; М — вночі; ВІД — щорічний основний оплачуваний відпустку; Б — хвороба; Р — відпустка для вагітності і пологам тощо. п.), іншу — для записи кількості годин із них [2;180]. Облік використання робочого дня ведеться в табелі методом суцільний реєстрації явок і неявок працювати або шляхом лише неявок, запізнень тощо. п.

Оформлений табель обліку використання робочого дня з усіма додатковими документами (листками на оплату простою, на доплати, актами одруження та інших.) передаються бухгалтеру.

ЗВІТНІСТЬ ПО ТРУДУ.

З січня 1998 р. організації представляють органам державної статистики дані про чисельність, заробітної плати і рух працівників (форма №П-4). Великі середні організації відомості представляють щомісяця, а організації, середня чисельність який перевищує 15 людина, — ежеквартально.

Дані включають три розділу. У розділі 1 «Чисельність і нарахована вести» містяться дані про всьому персоналові, зокрема по працівникам спискового складу, зовнішнім совместителям, працівникам, виконував роботи з договорами цивільно-правового характеру, іншим особам несписочного складу, про середньої чисельності, фонді нарахованої зарплати, виплати соціального характера.

У розділі 2 цієї «Використання робочого дня» вказується через підрядник кількість відпрацьованих людино-годин (без зовнішніх сумісників і працівників несписочного складу); відпрацьоване час зовнішніми сумісниками; чисельності працівників, працювали неповне робочий час з ініціативи адміністрації, і навіть не відпрацьоване ними час; чисельність працівників, яким було надано відпустки без збереження чи з частковим збереженням зарплати з ініціативи адміністрації, і кількість людино-днів відпусток за цими работникам.

У розділі 3 «Рух працівників і передбачене вивільнення» повідомляються відомості: про прийнятих працівників — усе й зокрема на додатково запроваджені робочі місця; про вибулих працівників — усього світу і в тому числі у зв’язку зі скороченням і з власним бажанням; про кількість працівників спискового складу наприкінці звітний період; про кількість вакантних робочих місць наприкінці робочого периода.

Також повідомляються інформацію про числі вакантних місць, намічених до ліквідації; чисельності працівників, намічених до вивільненню; числі робочих місць, передбачуваних до введению.

ВЫВОДЫ.

Ведення обліку особового складу й використання робочого дня обов’язково для будь-який організації. За цим показником організацією надається статистика у державні органы.

Класифікація особового складу виробляється у залежність від сфери докладання праці (на виробничих та невиробничий персонал) і з категоріям (робочі, керівники, фахівці і служащие).

Облік особового складу працюючих ведеться шляхом оформлення відповідних документів всіх етапах руху працівників організації. Основними документами є: наказ про зарахування працювати, наказ про перекладі іншу роботу, наказ про надання відпустки, наказ про припинення трудового договору. На кожного працівника у відповідному відділі кадрів відкривається особиста картка, у якій відзначаються все факти його деятельности.

Облік використання робочого дня ведеться в табелі обліку використання робочого дня виходячи з відповідних документов.

Дані обліку особового складу працюючих, і обліку використання робочого часу застосовуються визначення суми заробітної плати фонду оплати труда.

ОБЛІК ВИТРАТ ПО ЕЛЕМЕНТАМ ЗАТРАТ.

Підприємство — система, має постійну зв’язку з зовнішнім оточенням — ринками ресурсів немає і споживання. У умовах урахування витрат є найважливішим інструментом управління підприємством. Необхідність урахування витрат виробництва зростає тоді, як ускладнюється господарська діяльність й зростають вимоги до рентабельности.

Величезна роль угруповань витрат, які визначає організацію їх обліку, і навіть є методом обробки й аналізу інформації про господарських явищах, що з виникненням витрат. Широко використовується угруповання витрат у залежність від економічного змісту, яка передбачає розподіл на елементи витрат і затрат.

Основним нормативним актом, яких слід керуватися при угрупованню витрат, є Положення про складі витрат, у якому передбачено перелік елементів витрат і розшифровка кожного з них.

При організації урахування витрат виробництва на підприємствах різних видів діяльності (транспортних, будівельних, побутових та інші) слід також керуватися міжгалузевими і галузевими положеннями (інструкціями, методичних рекомендацій) з питань обліку, і отчетности.

Угруповання витрат з елементам потрібно визначення обсягу використаних підприємством матеріальних, трудових і на виконання програми виробництва та реалізації продукції. Вона потрібна для встановлення планових і фактичні витрати у всій производственногосподарську діяльність підприємства безвідносно до того що, у зв’язку з якими цілями були понесены витрат, і навіть незалежно від місця виникнення та напрями затрат.

ОСНОВНІ НОРМАТИВНІ ДОКУМЕНТЫ.

З урахуванням витрат керуються такими нормативними документами [1;246]:

1. Федеральний закон «Про бухгалтерський облік» від 21.11.1996 р. № 129-ФЗ.

2. Цивільний кодекс РФ. Частини I і II.

3. Становище ведення бухгалтерського обліку, і бухгалтерської звітності в РФ.

4. План рахунків бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності організації та Інструкція з його применению.

5. Положення про складі витрат з виробництва та реалізації продукції (робіт, послуг), які включаємо в собівартість продукції (робіт, послуг), і порядку формування фінансових результатів, врахованих при оподаткуванні прибыли.

6. Становище по бухгалтерського обліку «Витрати організації» ПБУ 10/99.

7. Основні положення з планування, обліку і калькулюванню собівартості своєї продукції промислових предприятиях.

8. Типові методичних рекомендацій із планування і обліку собівартості будівельних работ.

9. Галузеві методичних рекомендацій (інструкції) із планування, обліку і калькулюванню собівартості продукції (робіт, услуг).

10. «Про форми бухгалтерської звітності організації». Наказ Мінфіну РФ від 13.01.2000 р. № 4н.

11. Методичні вказівки по інвентаризації майна, і фінансових обязательств.

12. Методичні рекомендації із планування, обліку і калькулюванню собівартості продукції (робіт, послуг) у сільському хозяйстве.

13. Особливості складу витрат з галузям промисловості, затверджені відповідними міністерствами й й погоджені з фінансів і Міністерство економіки РФ.

14. Методичні рекомендації по бухгалтерського обліку витрат, які включаємо в витрати обігу євро і виробництва, та фінансових результатів на підприємствах торгівлі, і громадського питания.

15. «Про уточненні норм витрат приймання і обслуговування іноземних делегацій і окремих осіб». Наказ Мінфіну РФ від 06.07.2001 р. № 50н.

16. «Про зміни норм відшкодування відрядних витрат на території РФ». Наказ Мінфіну РФ від 06.07.2001 г. № 49н.

17. «Про порядок обчислення та сплати до бюджету прибуток». Закон РФ від 27.12.1991 р. № 2116−1.

18. «Про порядок обчислення та сплати до бюджету прибуток підприємств і закупівельних організацій». Інструкція міністерства з податків і зборів РФ від 15.06.2000 р. № 62.

19. «Про службових відрядженнях не більше СРСР». Інструкція Мінфіну СРСР, Госкомтруда СРСР і ВЦРПС від 07.04.1988 р. № 62.

20. Інструкція щодо заповнення форми федерального державного статистичного спостереження № 5−3 «Відомості про витратах виробництво та реалізацію продукції (робіт, услуг)».

21. Норми і нормативи на представницькі витрати, Витрати рекламу і підготовку і перепідготовку кадрів на договірній основі з навчальними закладами, регулюючі розмір віднесення цих витрат на собівартість продукції (робіт, послуг) з оподаткування, і Порядок їх применения.

22. Методика планування, обліку, і калькулирования собівартості послуг житлово-комунального хозяйства.

ПОНЯТТЯ ВИТРАТ НА ВИРОБНИЦТВО І ЗАВДАННЯ ЇХ УЧЕТА.

Процес виробництва є сукупність господарських операцій, пов’язані зі створенням готової продукції, виконанням робіт, наданням послуг. У процесі витрачаються природні ресурси, кошти й предмети праці, затрачуються вартість оплату праці працівників і др.

Недоліки виробництва — витрати живої і упредметненого праці в виготовлення продукції, виконання робіт, надання послуг. Характеристика всіх витрат організації за певного періоду виявляється у понятті «видатки виробництво» [2;227]. Витрати виробництва, які стосуються випущеної продукції, виконаним роботам, що послуг, виражаються у собівартості продукції, робіт, послуг. Витрати, формують собівартість проданої продукції (робіт, послуг), є видатками організації їхньому виробництво і реализацию.

Основними завданнями бухгалтерського урахування витрат виробництво та калькулювання собівартості продукції являются:

— облік обсягу, асортименту і забезпечення якості вироблену продукцію, виконаних робіт і наданих послуг контроль над виконанням плану з цим показателям;

— облік фактичні витрати виробництва продукції і на контролю над використанням сировини, матеріальних, трудових та інших ресурсів, за дотриманням встановлених кошторисів витрат на обслуговування виробництва та управлению;

— калькулювання собівартості продукції і на контролю над виконанням плану з себестоимости;

— виявлення результатів діяльності структурних госпрозрахункових підрозділів підприємства з зниження собівартості продукции;

— виявлення резервів зниження собівартості продукции.

У країнах із розвиненою ринковою економікою урахування витрат виробництво та калькулювання собівартості продукції виділено в управлінський облік, покликаний дати інформацію керувати собівартістю продукції спеціалістів, і адміністрації організації та її підрозділів. У вітчизняної практиці урахування витрат виробництво та калькулювання собівартості продукції складовою загальної єдиної системи бухгалтерського учета.

Організація урахування витрат виробництва полягає в наступних принципах: незмінність прийнятої методологію обліку витрат за виробництво і калькулирования собівартості продукції протягом року; повнота відображення в обліку усіх господарських операція; правильне віднесення затрат і доходів до звітним періодам; розмежування обліку поточних витрат за виробництво і капітальні вкладення; регламентація складу собівартості продукції. Одне з основних умов для отримання достовірною інформацією про собівартості продукції — чітке визначення складу виробничих затрат.

КЛАСИФІКАЦІЯ ВИТРАТ НА ПРОИЗВОДСТВО.

Для цілей бухгалтерського фінансового обліку, і визначення витрат з організації у цілому застосовується угруповання витрат за виробництво з елементам. Елемент — це найпростіший однорідний вид витрат, що складає, що витрачено організацією незалежно від призначення затрат[2;180]. До елементам относятся:

— матеріальні затраты;

— Витрати оплату труда;

— відрахування на соціальні нужды;

— амортизация;

— інші расходы.

Угруповання витрат з елементам необхідна упорядкування бухгалтерської фінансової звітності, для обгрунтованого планування собівартості, виявлення потребує матеріальних та трудових чинників її зниження, визначення потреби організації у оборотних коштах. Однакове на всіх організаціях побудова угруповання витрат з елементам дозволяє узагальнювати дані, розраховувати структура витрат за виробництво, бачити які у ній зміни, визначати величину національного доходу, створюваного в галузях. У організаціях складається річний кошторис витрат виробництва, й у контролю над його виконанням бухгалтерія веде облік витрат з елементам і як звіт про витрати на производство.

Облік виробничих витрат і літочислення собівартості — найважливіший ділянку у системи управління, який надає пряме впливом геть безупинне підвищення технічного рівня виробництво та її эффективность.

Раціональна організація обліку виробничих витрат передбачає наявність чіткої й обгрунтованою їх класифікації. Класифікація витрат ввозяться залежність від мети облік: визначення собівартості виготовленої продукції і на формування фінансового результату діяльності організації; до ухвалення управлінські рішення; реалізації процесу контролю та регулирования.

Для визначення собівартості конкретної продукції виробляється класифікація витрат з статтям калькуляції [2;228]:

1) сировину й основні материалы;

2) поворотні отходы;

3) куплені вироби і полуфабрикаты;

4) паливо для технологічних целей;

5) енергія для технологічних целей;

6) вести виробничих рабочих;

7) відрахування на соціальні потреби виробничих рабочих;

8) Витрати підготовку й освоєння производства;

9) загальновиробничі расходы;

10) загальногосподарські расходы;

11) втрати від брака;

12) інші виробничі расходы;

13) Витрати реализацию.

По економічної роль виготовленні продукції виробничі витрати поділяються на основні накладні [2;229].

Основні видатки обумовлені безпосередньо процесом виробництва. До до них відносяться витрати сировини, матеріалів, палива й енергії, пов’язані з оплати праці робочих, їх соціальних страхуванням, змістом потребують і експлуатацією оборудования.

Накладні витрати пов’язані з управління економіки й обслуговуванням виробництва. У до їхнього складу включають зарплатню адміністративно-управлінського персоналу, відрахування з його соціальне страхування, зміст, амортизацію і поточний будівлі тощо. п. Залежно від місця виникнення накладні витрати поділяються на загальновиробничі і общехозяйственные.

По способу включення до собівартість продукції виробничі витрати поділяються на прямі і косвенные.

Прямими є витрати, котрі з підставі первинних документів може бути безпосередньо віднесено визначений такого роду продукцію чи робіт, виготовлення чи виконанням що вони связаны.

На відміну від прямих, непрямі витрати пов’язані виготовлення всіх видів продукції або виконанням всіх видів робіт. Непрямі основні витрати перебувають у прямій залежність від часу роботи устаткування чи маси перевезених вантажів та інших факторов.

По доцільності витрати виробничі витрати поділяються на продуктивні і непроизводительные.

Продуктивні витрати пов’язані виготовлення продукції, непродуктивні — з випуском шлюбу, втратами від простоїв тощо. п.

Залежно від зв’язки Польщі з виробництвом розрізняють витрати виробничі та витрати продаж. Виробничі витрати пов’язані з випуском продукції цехах основного і допоміжного виробництва та утворюють виробничу собівартість. Витрати продаж викликаються процесом реалізації продукции.

Залежно від часу виникнення розрізняють витрати поточні і майбутні. Поточні витрати ставляться до витрат поточного періоду, майбутні — входять у витрати періодів, наступних за отчетным.

Для прийняття управлінські рішення витрати діляться на умовноперемінні і условно-постоянные. Условно-переменными є витрати, изменяющиеся зі зміною обсягу виробництва. Условно-постоянными називаються витрати, які залежать через зміну обсягу виробництва. До них насамперед потрібно віднести загальногосподарські расходы.

При постійному контролі й регулюванні процесу виробництва застосовується наступна класифікація затрат:

— регульовані і нерегульовані: витрати, учитываемые по центрам відповідальності держави і залежні чи независящие від рівня регулювання в певному центрі ответственности;

— ефективні і неефективні: витрати виробничого і невиробничого характера;

— не більше і відхилення від норм: витрати, відповідні нормативним затратам і відповідні им;

— контрольовані і неконтрольовані: витрати, піддаються або піддаються контролю із боку працівників организации.

ОБЛІК ЗАТРАТ.

Перелік елементів витрат і Порядок їхнього суворого обліку визначено Положенням про складі витрат і змінами і доповненнями до цього Положению.

Відповідно до цими нормативними документами витрати, що утворюють собівартість продукції, групуються, як зазначалося вище) по наступним елементам [1;263]:

1. Матеріальні витрати. Відбивають стоимость:

—покупних сировини й матеріалів, використовуваних на виробничі і господарські потреби, і навіть комплектуючих виробів і напівфабрикатів, які піддаються надалі монтажу чи додаткової обробці у цій организации;

— робіт і рівнем послуг виробничого характеру, виконуваних сторонніми організаціями чи виробництвами і господарствами організації, не стосовними до основного виду деятельности;

— природного сировини (відрахування на відтворення минеральновиробничої бази, рекультивацію земель, оплата робіт з рекультивації земель, Плата деревину, що відпускається повністю, Плата користування водними объектами);

— палива всіх видів, купованого від виконавця і расходуемого на технологічні мети, вироблення всіх видів енергії, опалення будинків, транспортні обслуговування виробництва, що їх транспортом организации;

— покупною енергії всіх видів, расходуемой на технологічні та інші виробничі й господарські нужды;

— збитків недостачі які поступили матеріальних ресурсів у межах норм природною убыли.

Вартість матеріальних ресурсів, відбивана по елементу «матеріальні витрати», формується з цін їх придбання (не враховуючи податку додану вартість), націнок (надбавок), комісійних винагород, сплачуваних постачальницьким і зовнішньоекономічним організаціям, вартості послуг товарних бірж, включаючи брокерські послуги, мит, і щодо оплати транспортування, збереження і доставку, здійснювані сторонніми организациями.

2. Витрати на оплату праці. Відбивають видатки оплату праці основного виробничого персоналу підприємства, включаючи премії робітникам і службовцям за виробничі результати, стимулюючі і компенсуючі виплати, в тому числі компенсації за оплаті у зв’язку з підвищенням цін, і індексацією доходів у межах норм, передбачених законодавством, компенсації, сплачувані в встановлених законодавством розмірах жінкам, які у частково оплачуваному відпустці після виходу дитину до визначеного ним законодавством віку, і навіть витрати на оплату праці не які у штаті працівників, зайнятих в основний деятельности.

3. Відрахування на соціальні потреби. Відбивають обов’язкові відрахування по встановленим законодавством нормам органам державного соціального страхування, Пенсійного фонду, фондів соціального страхування від витрат на оплату праці працівників, які включаємо в собівартість продукції (робіт, послуг) по елементу «видатки оплату праці» (крім видів оплати, на які страхові внески не начисляются).

4. Амортизація основних фондів. Відбивають суму амортизаційних відрахувань на повне відновлення основних виробничих фондів, обчислену виходячи з їхньої балансову вартість і затверджених в встановленої порядку норм, зокрема й прискорену амортизацію їх активної частини, вироблену відповідно до законодательством.

Організації, здійснюють діяльність умовах оренди, по елементу «амортизація основних фондів» відбивають амортизаційні відрахування на повне відновлення як у власним, і по орендованим основним фондам.

5. Інші витрати. Відбивають податки, збори, платежі (зокрема по обов’язковим видам страхування), відрахування на страхові фонди (резерви) і інші обов’язкові відрахування, вироблених у відповідність до встановленим законодавством порядком, платежі за викиди (збори) забруднюючих речовин, видатки оплату відсотків з отриманими кредитами, на відрядження, підйомні, готувати і перепідготовку кадрів, оплату послуг зв’язку, обчислювальних центів, банків, плату за оренду, амортизацію по нематеріальною активам, відрахування на ремонтний фонд, і навіть інші витрати, що входять до склад собівартості продукції (робіт, услуг).

Облік витрат за елементам витрат ввозяться журналі-ордері № 10.

МАТЕРІАЛЬНІ ЗАТРАТЫ.

Сировина й матеріали відпускають у виробництві згідно з діючими нормами витрати щодо маси, обсягу, площі чи великому рахунку й оформляють лимитно-заборными картами, вимогами, накладними. Під витратою сировини й матеріалів виробництві розуміють їхнє безпосереднє споживання у процесі виробництва. Відпустку сировини й матеріалів комори цехів розглядається не як витрата виробництва, бо як переміщення матеріальних ценностей.

З витрат за матеріальні ресурси, які включаємо в собівартість продукції, виключається вартість зворотних відходів, під якими розуміються залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів, теплоносіїв і інших напрямів матеріальних ресурсів, які утворилися у процесі виробництва продукції, втратили в цілому або частково споживчі властивості вихідного ресурсу і з цього використовувані з підвищеними витратами (зниженням виходу продукції) чи взагалі які використовуються за прямим назначению.

Відходи поділяють на поворотні і безповоротні. Поворотними називаються відходи, які можна використані підприємством чи реалізовані на боку (обрізки, стружки тощо. п.). Безповоротними називаються відходи, які неможливо чи недоцільно використовувати при існуючої техніці, технологій і організації виробництва (розпил, угары та інших.) [1;268].

Оцінку зворотних відходів ведуть у залежність від їх характеру і напрямку використання. Безповоротні відходи оцінці не подлежат.

Поворотні відходи оформляються наступній бухгалтерської записью:

Дебет рахунки 10 «Материалы».

Кредит рахунок 20 «Основне виробництво» или.

Кредит рахунки 23 «Допоміжні производства».

Витрата допоміжних матеріалів враховують зазвичай як і, як і основных.

Також у тому ж елементі відбиваються видатки куплені вироби і напівфабрикати, використовувані даної організацією для готової продукції. Сюди включаються видатки послуги виробничого характеру (виконання окремих операцій з виготовлення продукції, обробці сировини й матеріалів, внутризаводскому переміщенню сировини й матеріалів та інших.), які надають сторонніми організаціями, які можна прямо віднесено на собівартість продукції. До покупним виробам і напівфабрикатах зазвичай відносять вироби, вузли і заготівлі, що їх іншими організаціями гаразд виробничої кооперации.

Облік витрат за паливо та енергію відбиває вартість витраченого палива, гарячої і холодної води, пара, стиснутого повітря, холоду, безпосередньо витрачених у процесі виробництва. Витрата різних видів енергії щодо окремих цехах та інших ділянкам визначають по лічильникам і приладам. Використані на технологічні мети паливо і енергію відносять в дебет рахунків 20 «Основне виробництво» і 23 «Допоміжні виробництва» кредиту рахунків 10 «Матеріали», 23 «Допоміжні виробництва» і 60 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками». У цьому витрата покупною електроенергії оформляються наступній записью:

Дебет рахунки 20 «Основне производство».

Кредит рахунки 60 «Розрахунки з постачальниками і подрядчиками».

Пример

Розглянемо приклад бухгалтерських записів урахування витрат сировини, електроенергію, і полуфабрикаты.

У 2004 року текстильным виробництвом було здійснено витрати для придбання у поставщиков:

— бавовни 267 000 крб., зокрема ПДВ 40 728 руб.;

— електроенергії на технологічні мети 15 400 крб., зокрема ПДВ 2 350 руб.;

— електроенергії на загальновиробничі мети 3 300 крб., зокрема ПДВ 503 руб.;

— ровницы 24 600 крб., зокрема ПДВ 3 752 руб.

Ці витрати відбиваються такими бухгалтерськими проводками:

Д-т 20 — К-т 60 = 226 272,00 руб.,.

Д-т 19 — К-т 60 = 40 728,00 руб.;

Д-т 20 — К-т 60 = 13 050,00 руб.,.

Д-т 19 — К-т 60 = 2 350,00 руб.;

Д-т 25 — К-т 60 = 2 797,00 руб.,.

Д-т 19 — К-т 60 = 503,00 руб.;

Д-т 20 — К-т 60 = 20 848,00 руб.,.

Д-т 19 — К-т 60 = 3 752,00 руб.

Разом на дебите рахунки 20 «Основне виробництво» 260 170 крб.; на дебите рахунки 19 «Податок на додану вартість по придбаним цінностям» 47 333 крб.; на кредиті рахунки 60 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками» 310 300 руб.

ВИТРАТИ НА ОПЛАТУ ПРАЦІ І СОЦІАЛЬНІ НУЖДЫ.

До складу витрат за оплату праці включаються такі виплати [3;95]:

1. Виплати зарплати за фактично виконану роботу, обчислені з відрядних розцінок тарифних ставок і посадових окладів відповідно до прийнятими для підприємства формами і системами оплати праці (відрядна і погодинна форми; сдельно-премиальная, акордна, повременно-премиальная).

2. Вартість продукції котра видається гаразд натуральної оплати працівникам предприятия.

3. Премії за вироблені роботи, винагороди за підсумками роботи за рік, і навіть надбавки до тарифним ставками і окладів за професійне майстерність тощо. буд., за високі досягнення у відповідність до договором.

4. Виплати компенсуючого характеру, пов’язані з режимом праці та умовами праці: надбавки і доплати до тарифним ставками і окладів до праці у нічний час, понаднормову роботу, за суміщення професій і др.

5. Вартість безплатно наданих працівникам окремій галузі в відповідність до чинним законодавством, комунальних послуг в, харчування, продукти, видатки оплату безплатного житла чи грошових компенсацій за вышеперечисленное.

6. Виплати, передбачених законодавством про працю за межі не пророблена для підприємства время.

7. Оплата чергових і додаткових відпусток, компенсації за невикористаний відпустку, оплата пільгових годин підлітків та інші суми, нараховані за виконану роботу особам, залученими до роботи на підприємстві за договорами з колишніми державними організаціями, як видані цих осіб, і перелічені державним організаціям; оплата праці працівників, не які у штаті підприємства, у виконанні ними робіт з укладених договорів (включаючи договір підряду), якщо розрахунки за виконану роботу виробляються безпосередньо самі підприємством, та інші виплати, включаемые до пайового фонду оплати праці, крім виплат з допомогою прибутку, що залишається у розпорядженні в підприємства, та інших цільових поступлений.

Бухгалтерія організації здійснює як розрахунок сум належної працівникам зарплати, премії, посібників, а й організовує облік витрат на пальне на рахунках бухгалтерського обліку у регістрах. Суми нарахованої заробітної плати премії ставляться на виробничі рахунки і входять у собівартість продукції. Відповідно до переліченим вище складом витрат за оплату праці обліку зарплатню прийнято підрозділяти на основну і прийняти додаткову. Так, основна заробітна плата, нарахована по відрядним розцінками, повременно, за тарифними ставками і окладів, премії за виробничі показники належать до дебет виробничих рахунків: 20 «Основне виробництво», 23 «Допоміжні виробництва», 25−1 «Витрати за змістом і експлуатації устаткування», 25- 2 «Загальновиробничі витрати», 26 «Загальногосподарські витрати», 97 «Резерви майбутніх періодів», 28 «Шлюб у виробництві» й у кредит рахунки 70 «Розрахунки з персоналом за оплатою труда.

У дебеті тієї ж рахунків відбиваються суми нарахованих доплат і надбавок компенсаційного і стимулюючого характера.

Суми нарахованої зарплати робочим під час відпустки относятся:

Дебет рахунки 96 «Резерви майбутніх расходов».

Кредит рахунки 70 «Розрахунки з персоналом за оплатою труда».

Посібники по тимчасової працездатності, при інші виплати з допомогою коштів органів соціального страхування относятся:

Дебет рахунки 69 «Розрахунки із соціального страхуванню і обеспечению».

Кредит рахунки 70 «Розрахунки з персоналом за оплатою труда».

До додаткової заробітної плати відносять заробітної плату і за невідпрацьований час, підлягає оплати за чинного законодавства про працю колективним договорами. Сюди відносять: оплату чергових і додаткових відпусток, пільгових годин, перерв у роботі годують матерів, виплати під час виконання державних та громадських обов’язків та інших. Нарахована вести виробничим робочим на підставі первинних документів належать до дебет рахунків 20 і 23. Складається проводка:

Дебет рахунки 20 «Основне виробництво» (23 «Допоміжні производства»).

Кредит рахунки 70 «Розрахунки з персоналом за оплатою труда».

Основний помилкою для формування даного елемента собівартості і те, що ні дотримується принцип виробничої спрямованості витрат. У результаті собівартість продукції часто-густо включається вести персоналу невиробничій сферы.

Пример

Розглянемо приклад записи операцій із нарахуванню зарплати на рахунках бухгалтерського учета.

За звітний період отримані первинні документи (табелі, змінні роботи, наряди на відрядну роботу, аркуші на доплати, аркуші працездатності, при ін.) із структурних підрозділів організації. Зроблено підрахунок належних сум кожного працівника, дані занесені в розрахункові аркуші працівників. Нараховані види оплат згруповані по призначенню у кожному подразделении:

— в цеху основного виробництва: основним виробничим робочим нараховано за основну роботу 132 000 крб., доплати за понаднормову роботу 2 500 крб., премії 14 000 крб., під час відпустки 10 000 крб., під час проходження медичних оглядів 1 200 крб., під час хвороби 22 000 крб.; допоміжним виробничим робочим нараховано за обслуговування може й ремонт устаткування 40 000 крб.; за збирання приміщення цеху 6 000 крб.; апарату управління і іншому цеховому персоналу нараховано по посадовим окладу 60 000 крб., під час хвороби 5 000 руб.

— в цеху допоміжного виробництва виробничим робочим нараховано 50 000 крб.; апарату управління цехи і іншому цеховому персоналу нараховано 18 000 руб.;

— в загальнозаводських службах административно-управленческому і іншому персоналу нараховано по посадовим окладів 80 000 крб., посібники з вагітності і пологам 6 000 руб.

Нарахована заробітна плата:

— основним виробничим робочим: 132 000 + 2000 + 2500 + 14 000 + 10 000 + 1200 = 159 700 руб.

— робочим, обслуговуючим устаткування переважно виробництві 40 000 руб.

— обслуговуючому і управлінському персоналу основного виробництва 60 000 + 6000 = 66 000 руб.

— робочим, обслуговуючому і управлінському персоналу допоміжного виробництва 50 000 + 18 000 = 68 000 руб.

— административно-управленческому і іншому персоналу загальнозаводських служб 80 000 руб.

Нараховано посібники з тимчасової непрацездатності, вагітним і пологам 22 000 + 5000 + 6000 = 33 000 руб.

За даними фактами господарську діяльність організації зроблено такі бухгалтерські проводки:

Д-т 20 — К-т 70 = 159 700,00 руб.

Д-т 25 — К-т 70 = 40 000,00 руб.

Д-т 25 — К-т 70 = 66 000,00 руб.

Д-т 23 — К-т 70 = 68 000,00 руб.

Д-т 26 — К-т 70 = 80 000,00 руб.

Д-т 69−1 — К-т 70 = 33 000,00 руб.

Разом за кредитами рахунки 70 «Розрахунки з персоналом з праці» 446 700 руб.

У елемент «Відрахування на соціальні потреби» включаються обов’язкові відрахування за встановленими законом нормам органам державного соціального страхування, відрахування на пенсійне забезпечення, відрахування на обов’язкове медичне страхування з суми витрат за оплату праці, які включаємо в собівартість вироблену продукцію (робіт, послуг) по елементу «Витрати на оплату праці» (крім видів оплати, куди страхові внески не нараховуються) [3;114].

Для контролю над накопиченням та використанням даних коштів створено фонди: Фонд соціального страхування, Пенсійного фонду, Фонд обов’язкового медичного страхования.

З 01.01.2001 р. відрахування на ці фонди об'єднують у єдиний соціальний податок (ЄСП). ЄСП нараховується від суми заробітної плати у розрізі фондів по встановленим ставками. Якщо сума зарплати до 100 000 крб., то встановлено такі ставки відрахувань: фонду соціального страхування 4%, пенсійний фонд 28%, ФОМС 3,6, зокрема федеральний фонд 0,2% і територіальний фонд 3,4%.

Для обліку ЄСП у плані рахунків передбачено рахунок № 69, який називається «Розрахунки із соціального страхуванню і обеспечению».

Окремо нараховуються страхові внески від суми зарплати на обов’язкове соціальне страхування від нещасних випадків з виробництва (тариф залежить від отрасли).

Нарахування відрахувань на обов’язкове соціальне страхування від нещасних випадків з виробництва і фахових захворювань відбувається по:

Дебет рахунки 20 «Основне производство».

Кредит рахунки 69 «Розрахунки із соціального страхуванню і обеспечению».

Частина сум, нарахованих до Фонду соціального страхування й у Пенсійний фонд, використовується організацією з виплати працівникам відповідних посібників з тимчасової непрацездатності, вагітності і пологам, посібників на дитину і дітей і др.

Нарахування працівникам організації зазначених посібників оформляють наступній записью:

Дебет рахунки 69 «Розрахунки із соціального страхуванню і обеспечению».

Кредит рахунки 70 «Розрахунки з персоналом за оплатою труда».

Решту сум відрахувань із соціального страхуванню перераховують до Фонду соціального страхування, відрахувань до Пенсійного фонду та Фонд обов’язкового медичного страхования.

Перерахування оформляють наступній бухгалтерської записью:

Дебет рахунки 69 «Розрахунки зі страхування», субрахунка 1, 2, 3.

Кредит рахунки 51 «Розрахунковий счет».

Після закінчення року представляється податкова декларація по ЕСН.

Пример

Розглянемо розрахунок відрахувань на обов’язкове страхування від нещасних випадків з виробництва і фахових захворювань, і запис отриманих сум на рахунках бухгалтерського обліку, використовуючи дані попереднього прикладу по нарахованої оплаті труда.

Основна діяльність організації — приладобудування. З цієї діяльності організація належить до 12 класу професійного ризику, для якого встановлено розмір відрахувань 1,5%.

Вжиті відрахування на обов’язкове страхування від нещасних випадків з виробництва і фахових захворювань від нарахованої заробітної платы:

— основних виробничих робочих 159 700*0,015 = 2395,5 руб.

— робочих, обслуговуючих устаткування переважно виробництві 40 000*0,015 = 600 руб.

— обслуговуючого і управлінського персоналу основного виробництва 66 000*0,015 = 990 руб.

— робочих, обслуговуючого і управлінського персоналу допоміжного виробництва 68 000*0,015 = 1020 руб.

— адміністративно-управлінського персоналові та іншого персоналу загальнозаводських служб 80 000*0,015 = 1200 руб.

Було зроблено такі бухгалтерські проводки:

Д-т 20 — К-т 69−1 = 2395,50 руб.

Д-т 25 — К-т 69−1 = 600,00 руб.

Д-т 25 — К-т 69−1 = 990,00 руб.

Д-т 23 — К-т 69−1 = 1020,00 руб.

Д-т 26 — К-т 69−1 = 1200,00 руб.

Разом на кредиті рахунки 69−1 «Розрахунки із соціального страхуванню» 6205,50 руб.

ВИТРАТИ НА АМОРТИЗАЦІЮ ОСНОВНИХ СРЕДСТВ.

Вартість об'єктів основних засобів погашається шляхом нарахування амортизації. Не нараховується амортизація з житлового фонду (житлові будинки, гуртожитки, квартири тощо. п.), і навіть по продуктивної худобі, буйволам, волам і оленям, багаторічним насадженням, які досягли експлуатаційного віку. Не нараховується амортизація також із земельних ділянках і об'єктах природокористування, оскільки з їхньою споживчі властивості із поліциклічним перебігом часу не изменяются.

Нарахування амортизації виробляється у споживачів протягом терміну корисного використання. Термін корисного використання — це, протягом якого використання об'єкта основних засобів дає прибуток організації [2;149].

Термін корисного використання об'єкта визначається організацією при приймання його за облік виходячи из:

— очікуваного терміну використання цього об'єкта відповідно до очікуваної продуктивністю чи мощность;

— очікуваного фізичного зносу, залежить від режиму експлуатації (кількості змін), природних умов і сфери впливу агресивної середовища, системи проведення ремонта;

— нормативно-правових та інших обмежень використання цього об'єкта (наприклад, термін аренды).

Термін корисного використання об'єкта переглядається у разі поліпшення (підвищення) спочатку прийнятих нормативних показників функціонування об'єкта внаслідок проведеної реконструкції чи модернизации.

Припиняється нарахування амортизації з об'єктів, котрі за рішенню керівника організації перебувають у реконструкції й модернізації понад 12 місяців, або перекладені консервацію терміном більше трьох месяцев.

Амортизація з метою бухгалтерського обліку нараховується однією з способів, вказаних у ПБУ 6/01: лінійним, способом зменшуваного залишку, способом списання вартості за сумою чисел років терміну корисного використання, способом списання вартість пропорційно обсягу продукції (работ).

Об'єкти основних засобів вартістю трохи більше 10 000 рублів за одиницю, і навіть придбані книжки, брошури тощо п. видання дозволяється списувати в видатки виробництво за мері відпустки в виробництво чи эксплуатацию.

При лінійному способі річна сума амортизаційних відрахувань визначається множенням початкової вартості об'єкта основних засобів на норму амортизації. Якщо об'єкт основних засобів був переоцінено, то норма амортизації застосовується для її відновлювальної стоимости.

При способі зменшуваного залишку річна сума амортизаційних відрахувань визначається множенням залишкової вартості об'єкта основних коштів у початок звітного року в норму амортизації і коефіцієнт прискорення, встановлений законодавством РФ. І тут амортизація нараховується по твердої підвищеної нормі від залишкової вартості об'єкта основних средств.

При способі списання вартості за сумою чисел років терміну корисного використання річна сума амортизаційних відрахувань визначається множенням початкової вартості об'єкта основних засобів на розрахунковий коефіцієнт, в чисельнику якого число років, залишених остаточно терміну корисного використання об'єкта, а знаменнику — сума чисел років терміну корисного використання об'єкта. Якщо об'єкт основних засобів був переоцінено, то розрахунковий коефіцієнт застосовується до відновлювальної його стоимости.

Щомісяця амортизація нараховується у вигляді 1/12 річний суми незалежно від застосовуваного способа.

У організаціях з сезонним характером виробництва річна сума амортизації по основних засобів нараховується рівномірно протягом періоду роботи організації у звітній году.

При способі списання вартості пропорційно обсягу продукції (робіт) суму нарахованої амортизації визначається множенням натурального показника обсягу продукції (робіт) у звітній періоді на норму амортизації, розраховану як співвідношення початкової вартості об'єкта основних засіб і гаданого обсягу продукції (робіт) все термін корисного використання объекта.

Нарахування амортизації основних засобів починається з першого числа місяці, наступного за місяцем прийняття об'єкта до бухгалтерського обліку, і триває до погашення вартості об'єкта чи списання об'єкта з бухгалтерського учета.

У бухгалтерський облік амортизаційні відрахування позначаються на тому звітному періоді, до якого ставляться, і нараховуються незалежно від результатів діяльності організації у звітному периоде.

Облік амортизації основних засобів ведеться на пасивному рахунку 02 «Амортизація основних средств».

Пример

Розглянемо з прикладу нарахування амортизації основних засобів по наступним даним: на 01.01.2004 р. ТОВ тримає в балансе:

1) копіювальний апарат початкової вартістю 3 000 крб. Річна норма амортизації 12,5%;

2) комп’ютер PENTIUM-4 початкової вартістю 13 500 крб. Річна норма амортизації 12,5%;

3) меблі м’яку початкової вартістю 16 000 крб. Річна норма амортизації 6,7%;

4) сейф початкової вартістю 3 500 крб. Річна норма амортизації 6,5%.

Амортизація основних засобів на січень составила:

— копіювального апарату 3000*0,125/12 = 31,25 руб.;

— комп'ютера 13 500*0,125/12 = 140,63 руб.;

— меблів 16 000*0,067/12 = 89,33 руб.;

— сейфа 3500*0,065/12 = 18,96 руб.

Разом: 280,17 руб.

Робиться наступна проводка:

Д-т 20 — До 02 = 280,17 руб.

У суспільством придбаний телефакс вартістю 4 700 крб., річна норма амортизації 7,4%, і списаний копіювальний апарат. По телефаксу амортизація почне нараховуватися в лютому, а, по копировальному апарату з лютого амортизація перестане начисляться.

Для розрахунку амортизації основних засобів за лютий слід нарахувати амортизацію по телефаксу 4700*0,074/12 = 28,98 крб. Також нараховується амортизація на комп’ютері 140,63 крб., меблів 89,33 крб., сейфа 18,96 крб. Загальна сума амортизації 277,90 крб. Робиться наступна проводка:

Д-т 20 — До 02 = 277,90 руб.

ІНШІ ЗАТРАТЫ.

До цього елементу у складі собівартості продукції (робіт, послуг) ставляться [3;152]: податки, збори, платежі (включаючи по обов’язковим видам страхування); відрахування на страхові фонди (резерви) та інші обов’язкові відрахування, вироблених у відповідність до встановленим законодавством порядком; платежі за викиди, скиди забруднюючих речовин; винагороди за винаходу і раціоналізаторські пропозиції; видатки оплату відсотків з отриманими кредитами; оплата робіт з сертифікації продукції; видатки відрядження, підйомні; плата стороннім організаціям за пожежну і сторожову охорону; плату підготовку та перепідготовку кадрів; видатки організований набір працівників; на гарантійний помешкання і обслуговування; послуги зв’язку, обчислювальних центрів, банків; Плата оренду у разі оренди окремих об'єктів основних виробничих фондів (чи його окремих частин); лізингові платежі; амортизації по НМА; ін. витрати, що входять до склад собівартості продукції (робіт, послуг), але не які стосуються раніше переліченим елементам затрат.

Податки, збори, платежи.

Податок (збір, мито і той платіж) — обов’язковий внесок до бюджету відповідного рівня (федеральний, регіональний, місцевий) чи у позабюджетний фонд, здійснюваний платником податку порядку і умовах, визначених законодавством [3;160]. До податках, стосовним на собівартість продукції (робіт, послуг) ставляться: відрахування на страхові фонди (резерви) та інші обов’язкові відрахування, вироблених у відповідність до встановленим законодавством порядком, платежі за гранично припустимі викиди, скиди забруднюючих речовин, рівні шкідливого впливу, ліміти відшкодування відходів, витрати за навчання не більше 4% витрат на оплату праці, Витрати відрядження, пов’язані з виробничої діяльністю, включаючи витрати на оформленню закордонних паспортів та інших виїзних документів і майже інші перелічені выше.

Податки, що стосуються на собівартість продукції (робіт, послуг) позначаються на бухгалтерський облік на дебеті рахунки 20 «Основне виробництво» і кредиті рахунки 68 «Розрахунки із податків і сборам».

Оплата ж забруднення навколишнього природного среды.

Відповідно до Законом РФ від 19 грудня 1991 р. «Про охорону довкілля» було встановлено плату за забруднення довкілля та решта видів впливу. Конкретними видами названої плати являются:

1) плату викиди, скиди забруднюючих речовин, розміщення відходів та решта видів забруднення у межах установлених лимитов;

2) Плата викиди, скиди забруднюючих речовин, розміщення відходів та решта видів забруднення понад встановлених лимитов.

Зібрані суми і щодо оплати забрудненню довкілля вступають у державні позабюджетні екологічні фонди, створені згідно з постановою Уряди РФ від 29 червня 1992 р. № 442 «Про Федеральному екологічному фонді Російської Федерації і екологічних фондах на теренах Російської Федерации».

Слід зазначити, що плату забруднення навколишнього природного середовища не звільняє природокористувачів від виконання заходів щодо охорони довкілля і відшкодування шкоди, заподіяної екологічними правонарушениями.

Платниками і щодо оплати забруднення навколишнього природного середовища є підприємства, здійснюють нормативні і навіть понаднормативні (лімітні і понадлімітні) викиди, скиди забруднюючих речовин у навколишнє середу, розміщення відходів та решта видів загрязнения.

За погодженням із територіальними органами Госкомэкологии Росії виробляється коригування платежів природокористувачів з урахуванням освоєння ними коштів у виконання природоохоронних заходів. Ці цифри зараховуються до рахунок платежей.

Об'єктами оподаткування являются:

1) викиди у повітря забруднюючих речовин від стаціонарних і пересувних источников;

2) скидання забруднюючих речовин, у поверхневі і підземні водні объекты;

3) скидання стічні води і забруднюючих речовин, у системи каналізації населених пунктов;

4) розміщення отходов;

5) решта видів загрязнения.

Перерахування здійснюються платниками щокварталу у наступні сроки:

• при перерахування планових платежів — пізніше 20-го числа останнього місяці квартала;

• при перерахування фактичних (скоригованих) платежів плата вноситься за — III квартали пізніше 20-ro числа місяці, наступного за звітним кварталом. У IV кварталі платники податків перераховують в екологічні фонди планові платежі пізніше 20 грудня, а скориговані — пізніше 20 січня наступного года.

Операції з коштів в екологічні фонди відбиваються наступним образом:

• платежі за гранично припустимі викиди, скиди забруднюючих речовин, рівні шкідливого впливу, ліміти розміщення відходів, здійснювані з допомогою собівартості продукції (робіт, послуг), відбиваються на дебеті рахунки 20 «Основне виробництво» і кредиті рахунки 68 «Розрахунки по загальнодержавних податках і зборів», і навіть на дебеті рахунки 68 і кредиті рахунки 51 «Розрахунковий счет»;

• платежі про перевищення гранично допустимих викидів, скидів, рівнів шкідливого впливу, лімітів розміщення відходів здійснюються за рахунок того прибутку, що залишається у розпорядженні природокористувачів, і відбиваються на дебеті рахунки 86 «Цільові фінансування» (81 «Використання прибутку») і кредиті рахунки 68 «Розрахунки із податків і зборів», і навіть на дебеті рахунки 68 і кредиті рахунки 51 «Розрахунковий счет».

Командировочні расходы.

У собівартість продукції (робіт, послуг) включаються Витрати відрядження, пов’язані з виробничою діяльністю, включаючи витрати на оформлення закордонних паспортів та інших виїзних документів. У собівартість можна включати тільки по відрядженні, пов’язані з виробничої діяльністю. Вони ставляться на витрати звернення поточного года.

Якщо відрядження пов’язана з виробництвом, всі витрати ставляться на відповідні джерела финансирования:

1) чистий прибуток звітного периода;

2) фонди, освічені розподілом прибутку минулих периодов.

Амортизація по нематеріальною активам (НМА).

Вартість НМА погашається у вигляді амортизації. Амортизація НМА виробляється однією з наступних способів нарахування амортизаційних отчислений:

1) лінійний способ;

2) спосіб зменшуваного остатка;

3) спосіб списання вартості пропорційно обсягу продукції (работ).

Термін корисного використання НМА визначається організацією при прийнятті об'єкта до бухгалтерського обліку. Визначення терміну корисного використання НМА виробляється виходячи из:

— термін дії патенту, свідчення рідних та інших термінів використання об'єктів інтелектуальної власності відповідно до законодавству Російської Федерации;

— очікуваного терміну використання цього об'єкта, протягом якого організація може отримувати економічні вигоди (доход).

По НМА, якими неможливо визначити термін корисного використання, норми амортизаційних відрахувань встановлюються для двадцять років (але з більш терміну діяльності организации).

Амортизаційні відрахування по НМА розпочинаються з першого числа місяці, наступного за місяцем ухвалення цього об'єкта до бухгалтерського обліку, і нараховуються до погашення вартості цього об'єкта або вибуття цього об'єкта з бухгалтерського обліку у зв’язку з поступкою (втратою) організацією виняткових прав на результати інтелектуальної діяльності. Амортизаційні відрахування по НМА припиняються з першого числа місяці, наступного за місяцем погашення вартості цього об'єкта чи списання цього об'єкта з бухгалтерського обліку. Амортизаційні відрахування по НМА позначаються на бухгалтерський облік звітний період, до якого ставляться, і нараховуються незалежно від результатів діяльності організації у звітній періоді. Амортизаційні відрахування по НМА позначаються на бухгалтерський облік однією з способів: шляхом накопичення відповідних сум на окремому рахунку або шляхом зменшення початкової вартості об'єкта. Амортизаційні відрахування з організаційних видатках організації позначаються на бухгалтерський облік шляхом рівномірного зменшення початкової вартістю впродовж двадцяти років (але з більш терміну діяльності организации).

Пример

Розглянемо приклад обліку таких які включаємо в собівартість продукції витрат, як земельний налог.

За січень організацією було здійснено видатки сплату земельного в обсязі 1250 крб. По даної господарської операції було створено наступна проводка:

Д-т 20 — К-т 68 = 1250,00 руб.

ВЫВОДЫ.

Головна мета підприємства — це отримуватимемо прибуток, чого вона повинна виробляти продукцію (надавати послуги, виконувати роботу). Під час своєї діяльності організація витрачає перебувають у своєму розпорядженні матеріальні, трудові і фінансові ресурси. Тому, саме сьогодні, в швидко змінюються ринкових умов дуже важливо простежити, скільки було витрачено засобів і як його слід віднести собівартість продукції (робіт, послуг). Головна роль тут відводиться бухгалтерського обліку. Якщо слушне організований урахування витрат виробництва, то ми не має виникнути конфліктним ситуаціям з податковими органами і підприємство може простежити, наскільки ефективно використовуються виробничі кошти, виробничі запаси й інші ресурси. Звідси випливає головне призначення урахування витрат — це контролю над виробничої банківською діяльністю та управління витратами її здійснення. Основними завданнями бухгалтерського урахування витрат є також: інформаційне забезпечення адміністрації організації до ухвалення управлінські рішення; контролю над фактичним рівнем витрат і економічним і доцільним використанням ресурсів; літочислення собівартості випущених товарів (робіт, послуг) до розрахунку фінансового результату; виявлення резервів зниження себестоимости.

Щоб самому отримати достовірну інформацію про собівартості продукції (робіт, послуг), необхідно визначити склад виробничих витрат. Витрати за основними елементами включають: матеріальні витрати; видатки оплату праці; відрахування на соціальні потреби; амортизація основних виробничих фондів й інші затраты.

Підрозділ витрат з елементам необхідне визначення витрат за виробництво всього виробничого діяльності підприємства безвідносно їх цільовим призначенням: безпосередньо на виготовлення й випуск продукції, обслуговування виробництва та управління економіки й т. буд. Таке підрозділ витрат відкриває можливість виявляти якісні показники діяльності підприємства, організувати контролю над видатками відповідно до їх цільовим призначенням процесі виробництва продукции.

1. Кондраков М. П. Бухгалтерський облік: Учеб. Посібник. — 4-те вид., перераб. і доп. — М.:ИНФРА-М, 2003. — 640 с.

2. Вещунова М. Л., Фоміна Л. Ф. Самовчитель по бухгалтерського і податковий облік. — 3-тє вид., перераб. і доп. — М.: ТК Велби, Вид-во Проспект, 2003. — 464 с.

3. Витрати організації від До Я: довідкове посібник. — М.: Ескорт, 2003. — 176 с.

4. Кондраков М. П., Кондраков І. М. План і кореспонденція рахунків бухгалтерського обліку. 2-ге вид., перераб. і доп. — М.: ТОВ «ВИТРЭМ», 2003. — 336 с.

5. Новий план рахунків бухгалтерського обліку. — М.: Проспект, 2003. — 128 с.

6. Федеральний закону про бухгалтерський облік. — М.: Фенікс, 2003.

7. Трудової кодекс Російської Федерації. — М.: Издательскоконсультаційна компанія «Статус-Кво 97», 2002. — 224 с.