Горець почечуйний

Горец почечуйный

Polygonum Persicaria L.

Семейство гречишные— Polygonaceae.

Однолетнее трав’янисте рослина. Стебло у нижній частині приподнимающийся, вище— прямий, не більш 50 см висоти, у верхній частині гілкується. Листя зелені, з бурим плямою на середині верхньої поверхні, ланцетной форми. Біля основи листя перебувають маленькі розтруби, стали охоплювати стебло; вони утворені сросшимися прилистниками. Рожеві чи білуваті квіти зібрані в щільні пензля на кінцях гілок. Цвіте з середини липня незалежності до середини вересня.

Распространен в Примор’я, на Сахаліні й у південних районах Хабаровського краю. Зростає переважно на сирих місцях: на берегах рік і канав, на вологих полях і городах.

В траві горянина почечуйного виявлено дубильні речовини, флавоновые гликозиды, органічні кислоти, цукор, сліди алкалоїдів. Токсичність трави горянина почечуйного дуже низька. При експериментальному вивченні, поряд з іншими ефектами, виявлено проносне дію трави.

В медичної практиці трава горянина почечуйного використовують у вигляді настою і рідкого екстракту під час лікування геморою і за маткових кровотечах. Нерідко її застосовують й у ролі ніжного послаблюючого кошти за атонических і спастичних запорах. В. Н. Душиц (1968), який проводив експериментальне і клінічне вивчення почечуйной трави, пише, що з систематичному застосуванні препарати цього рослини усувають в хворих хронічний запор. Вони надають й інших сприятливих ефектів: кровотечі з гемороїдальних вузлів і головний біль припиняються, вузли зморщуються. Відзначено також сечогінний дію препарату.

Для приготування настою на півтори склянки води беруть чайну ложку подрібненої трави, кип’ятять 15 хвилин. Потім дві години наполягають, нарешті, проціджують. Приймають настій по півсклянки 3 десь у день перед їжею. В. Н. Душин використовував 10% настій, тобто брав близько 20 г сухий подрібненої трави на склянку води. Такий настій він призначав в дозах від 20 до 100мл приймання 3 десь у день була в протягом 26—35 днів.

В народної медицині трава горянина почечуйного використовують і зовнішньо як знеболюючого і протизапального кошти. Застосовують його вигляді припарок при геморої, рідше— при ревматизмі.

Траву горянина почечуйного складають у липні— серпні. Заготовляють верхні частини облиственных цветоносных стебел довжиною 30—40см. Зрізану траву розкладають тонким шаром для просушування на горищі або під навісом. Сушити сонцем його не можна, тому під дією прямих сонячних променів трава набуває буре цвет.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із сайту internet.