Гонорея

ГОНОРЕЯ.

Гонорея — найдавніша і з найпоширеніших ХПСШ. У Старому завіті Мойсей згадував про контагиозности цієї хвороби (Левіт, 15); про неї писало ще науковці Стародавню Грецію — Платон, Аристотель й Гіппократ. Своє сучасне назва вона отримала запрошення від грецького лікаря Га-лена у II ст. н.е. У 1879 р. Альберт Нейсер відкрив збудника гонореї - бактерії (гонококки), названі на його честь Neisseria gonorrhoeae. Застосування пеніциліну, що опинилося ефективним засобом лікування гонореї, знизило її распро странение в 1940;1950;х рр., але 1980 р. частота їх у США досягла масштабів епідемії. У наступні роки зазначалося неухильне, хоч і щодо повільне зниження захворюваності (рис. 19.1) — від 1 млн. встановлених випадків 1980 р. до приблизно 750 тис. 1989 р. (Handfield, 1984;

Centers for Disease Control, 1990). Певною мірою це пояснюється лише тим, що у через відкликання поширенням СНІДу як гомосексуали, і бисексуалы стали дотримуватися велику обережність при статевих зносинах і рідше хворіти гонорею (Judson, 1983; Holmes et al., 1989). На думку більшості українських учених, число заражень гонорею США насправді близько до 2 млн. на рік, оскільки реєструється менше половини всіх випадків (Handsfield, 1984).

Гонорея передається незалежно від статевому контакті - від зазвичайного статевого акта до орального чи анального сексу, а окремих випадках — при кунни-лингусе і навіть через поцілунки (Barlow, 1979;

Robertson, McMillan, Young, 1980). Жінка може заразитися гонорею від хворого чоловіка на результаті одного статевого акти із ймовірністю 50% (Platt, Rice, McCormick, 1983), тоді як чоловіки аналогічний показник становить — приблизно 20−25% (Handsfield, 1984). Старе пояснення «Підчепив заразу на сидінні унітаза », з якого вчені раніше сміялися, здається можливим, у разі теоретично, оскільки показано, що бактерії, викликають гонорею, можуть залишатися життєздатними цих сидіннях чи вологій туалетного папері протягом дві години (Gilbaugh, Fuchs, 1979). Проте швидше за все зараження у такий спосіб трапляється вкрай рідко.

Симптомы.

Первыми ознаками зараження гонорею в багатьох чоловіків служать жовтуваті виділення з каналу статевого члена і часте хворобливе сечовипускання. Ці симптоми, з’являються зазвичай через 2−10 днів, а часом місяць після зараження (Schofield, 1979), обумовлені запаленням сечівника (уретритом), викликаним бактеріальної інфекцією. Схожі на гній виділення (які поливають брудом білизну) — одне з реакцій організму з цього інфекцію. Приблизно в 10% заражених чоловіків ніяких симптомів немає, що СРСР розвалився, що то вона може поширювати гонорею, не знаючи, що вона хвора.

За появи симптомів гонореї чоловіки звичайно відразу звертаються до лікаря й виліковуються. За відсутності лікування інфекція, піднімаючись вгору по мочеиспускательному каналу, може поширитися на передміхурову залозу, насіннєві бульбашки і эпидидимис і викликати сильну біль, і підвищення. Нелеченая гонорея іноді призводить до безплідності (Holmes et al., 1989), але в чоловіків це ускладнення виникає щодо рідко.

Ще замалий вплив зараження гонорею протікає бес-симптомно більш ніж половині випадків і тому на початок лікування в них зазвичай проходить значний термін. Ця затримка підвищує ризик ускладнень, та, крім того і не підозрюють про хворобу жінки стають розповсюджувачами інфекції. Чимало їх ми дізнаються у тому, що хворі, лиш, коли в їхніх партнерів з’являються ознаки зараження.

Навіть якби кожній появі в жінок симптомів хвороби часто бувають слабко виражені і є непоміченими чи не так витлумачуються. Симптоми перебувають у вагинальных виділеннях, роздратування зовнішніх статевих органів прокуратури та порушенні менструацій. Інфекція найчастіше знаходять у шийки матки (90% випадків), а може також проникати у мочеиспускательный канал (70%), пряму кишку (30−40%), горло (10%) чи кілька з цих місць у будь-яких поєднаннях.

Ще замалий вплив за відсутності лікування можливі серйозні ускладнення. Інфекція зазвичай поширюється від шийки в матку, маткові труби і яєчники. Виникає запалення органів малого таза призводить до безплідності, оскільки супроводжується освітою рубців, створюють непрохідність маткових труб. Ранні симптоми вос паления тазових органів: біль у низу живота, підвищення, нудота чи блювота і болючість при статевому акті.

Як і жінок, і чоловіки гонококки можуть переноситися кровотоком інших органів, викликаючи інфікування і запалення суглобів (гонорейный артрит) чи мозкових оболонок (гонорейный менінгіт). На щастя, ці ускладнення виникають рідко й піддаються лікуванню. Дорослі можливо (рідко) гонорейное поразка очей у результаті перенесення інфекції пальцями. У новонароджених інфікування г. лаз за наявності інфекції в шийки матки матері відбувається в час пологів. Адже це можуть призвести до сліпоти, кожному новонародженому профілактично закопують правді в очі бактерицидний препарат (зазвичай розчин азотнокислого срібла).

Диагноз і лікування.

Гонорея чоловіки діагностується виходячи з мікроскопічного дослідження виділень з уретри після забарвлення їх спеціальним барвником (по Граму). Надійність цього становить приблизно 90%, тому іноді необхідно культивування, тобто. посів і вирощування бактерій на у живильному середовищі для наступної ідентифікації; за показ такої аналіз потрібно за кілька днів. У чоловіків, мали гомосексуальні контакти, мазки беруть з уретри, але й з горла і пряма кишка.

Для жінок єдиним надійним діагностичним методом служить посів. В усіх випадках необхідні мазки з зіва шийки матки і із прямої кишки, навіть коли жінка будь-коли брала участь у анальним статевому акті, оскільки виділення можуть потрапити з піхви в задній прохід і інфікувати його. Якщо брала участь у орально-генитальном статевому акті, необхідно також мазок з горла. Нині немає досить надійного методу виявлення гонореї виходячи з аналізу крові.

Найефективнішим способом лікування гонореї не так давно були ін'єкції пеніциліну з одночасним прийомом пробенецида в таблетках, переважної виведення пеніциліну з сечею і тим самим підтримує його високий рівень у організмі. На жаль, деякі штами гонококка виробили опірність пеніциліну; в час вони викликають трохи більше 4% всіх випадків гонореї (Handsfield et al., 1989). У результаті служба охорони здоров’я навіть Центри у контролі захворюваності (CDC) рекомендують тепер лікувати гонорею і дорослі чоловіків, і небеременных жінок ін'єкціями антибіотика цефтриаксона разом із прийомом доксициклина (Centers for Disease Control, 1989). Така схема лікування має ще то гідність, що водночас одужує хламідійна інфекція, часто сосуществующая з гонорею.

ВСІМ хворим гонорею рекомендується проводити аналіз крові на сифіліс, і навіть конфіденційний аналіз на ВІЛ-інфекцію. З іншого боку, кожен, хто мав статевої контакти з хворим гонорею протягом попередніх 30 днів, має відбутися медичного обстеження, включаючи посів, і відбути курс лікування, оскільки ймовірність зараження (Centers for Disease Control, 1989).

При захворюванні гонорею необхідно утримуватися від будь-яких статевих контактів до того часу, поки після завершення курсу терапії нічого очікувати проведено контрольне обстеження, що підтверджує повне вилікування. Надзвичайно важливе також зв’язатися з усіма статевими партнерами хворого, зокрема і про те, хто може бути був джерелом зараження, і наполягти, що вони звернулися його до лікаря задля встановлення діагнозу і лікування.

Список використаної литературы:.

1. Основи сексології (HUMAN SEXUALITY). Уильям Р. Мастерc, Вирджиния Еге. Джонсон, Роберт До. Колодни. Пер. з анг. — М.: Світ, 1998. — x + 692 з., мул. ISBN 5−03−3 223−1.