Святой апостол і євангеліст Іоанн Богослов

Святой апостол і євангеліст Іоанн Богослов

Святой апостол і євангеліст Іоанн Богослов посідає особливе місце у низці обраних учнів Христа Спасителя. Нерідко в іконографії апостол Іоанн змальовується лагідним, величним і духоносным старцем, з рисами незайманою ніжності, з печаткою повного спокою на чолі і дуже поглядом споглядальника невиречених одкровень. Інша головна особливість духовного образу апостола відкривається через вчення про кохання, протягом якого йому за перевазі засвоєно найменування Апостола любові. Справді, любов’ю пронизані усі його писання, основна думку яких зводиться до поняття, що Бог в Своєму суть є Любов (1 Ін. 4, 8). Вони він зупиняється переважно на проявах невиреченої любові Бога до світу і людині, на любові свого Божественного Вчителі. Він постійно умовляє учнів до взаємної любви.

Служение Любові — весь життєвий шлях апостола Іоанна Богослова.

Ему були властиві спокій глибина споглядання разом із гарячої вірністю, ніжна й безмежна любов з палкістю і навіть деякою різкістю. Зі стислих вказівок євангелістів видно, що він володів вищого рівня палкої натурою, серцеві пориви його іноді сягали такий бурхливої ревнощів, що Ісус Христос змушений був зменшувати їх як незгодні духу нового вчення (Км. 9, 38—40; Лк. 9, 49—50; 54—56) і назвав апостола Іоанна та її рідного брата Іакова «синами грому «(Воанергес). У той самий короткий час він виявляє рідкісну скромність і, попри своє особливе становище серед апостолів як учня, якого любив Ісус, не виділявся з інших учнів Спасителя. Відмітними рисами його характеру були спостережливість і сприйнятливість до подій, просякнуті тонким почуттям слухняності волі Божою. Отримані ззовні враження рідко виявляли у його слові чи дії, але дуже й глибоко проникали у внутрішнє життя святого апостола. Завжди чуйний решти, він болезновал серцем про погибающих. Апостол Іоанн з побожним трепетом слухав Богодухновенному вченню свого Вчителі, сповненого благодаті і істини, у чистій і висока любові споглядаючи Славу Сина Божого. Жодна риса з земного життя Христа Спасителя не вислизнула від проникливого погляду апостола Іоанна, жодна подія не минуло, не залишивши глибокого сліду у його пам’яті, у ньому зосередилися всю повноту і цілісність людської особистості. Той самий цілісністю мали і думки апостола Іоанна Богослова. Він не існувало роздвоєності. На переконання, де немає повної відданості, там нічого немає. Обравши шлях служіння Христу, до скону робив його з повнотою та неподільної послідовністю. Апостол Іоанн говорить про цілковитої відданості Христу, про повноті життя жінок у ньому, тому й гріх розглядається не як що слабкість і поврежденность людської природи, бо як зло, як негативне початок, цілком протилежна добру (Ін. 8, 34; 1 Ін. 3, 4; 8—9). За його погляду, можна належати чи Христу, чи дияволові, середнього, невизначеного стану не може (1 Ін. 2, 22; 4, 3). І він служив Господу з безроздільною любов’ю та самовідданістю, відкидаючи усе, що належить споконвічного ворогу людини, ворогу істини і родоначальнику брехні (1 Ін. 2, 21—22). Чим сильніший він любить Христа, тим більше ненавидить антихриста; ніж більше він любить істину, то більше вписувалося ненавидить брехня, — світло виключає темряву (Ін. 8, 12; 12, 35—36). Цим проявом внутрішнього вогню любові він свідчив з особливої силою духу про Божестві Пресвятої Богородиці (Ін. 1, 1 — 18; 1 Ін 5, 1 — 12).

Апостолу Івану було встановлено висловити останнім словом Божественного Одкровення, вводящего в сокровеннейшие таємниці внутрішньої Божественної життя, відомі лише вічного Слову Божу, Єдинородному Сыну.

Истина відображена у його розумі і слові, оскільки він це відчуває й серцем осягає її. Він споглядає вічну Істину як і бачить, і передає своїм коханим чадам. Апостол Іоанн просто стверджує чи заперечує і завжди розмовляє з абсолютної точністю (1 Ін. 1, 1). Він чує голос Панове, відкриває йому те, що Сам Він чує від Отца.

Богословие апостола Іоанна знищує межу між сьогоденням і майбутнім. Спостерігаючи справжнє, тимчасове, не стає в ньому, а переносить свій погляд до вічного у минулому і до цього вічного у майбутньому. І й тому він, закликаючи до святості життя, урочисто проголошує, що «всякий, народжений Божий, не согрішить «(1 Ін. 5, 18, 3, 9). У спілкуванні з Богом істинний християнин причетний життя Божественної, тому майбутнє людства відбувається вже в землі. У викладі й розкритті вчення про Домобудівництві порятунку апостол Іоанн Богослов перетворюється на область вічно справжнього, у якому Небо зійшло на грішну землю і оновлена земля висвітлюється Світом Небесною Славы.

Так, галилейский рибалка, син Зеведея, став Богословом, возвестившим через Одкровення таємницю миробытия і доля человечества.

Празднование 8 травня святому апостолові Івану Богослову встановлено Церквою в спогад щорічного исхождения цього дня дома його поховання найтоншого рожевого праху, який збирали віруючі для зцілень від різних хвороб.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із сайту internet.