Ісус Христос

Иисус Христос.

О Ісуса Христа досі точаться з іронічних нарікань ким вона був існував він узагалі як історична особистість. Є думка що Ісус — це збірний образ, увібрав у себе кращі боку деяких знаменитих людей на той час. Проте, більшість людності, зокрема дослідників які роблять питанням, вважає, що Ісус Христос справді існував. Залишається проте незрозумілим ким-таки все-таки він був? Сином Бога чи простою смертним. У Біблії говориться що Ісус Христос — це Син Божий, в Корані ж вона згадується як простий пророк яка має родинних зв’язку з Богом.

І, тим щонайменше ким би він ні його внесок, внесок його навчання у історію людини, до історії відносини людей незмірна. Ідеї Ісуса об'єднали різних станів, різних вікових і етнічних груп.

Але як казати про Ісусі трохи слід сказати про те ідеях що він проповідував про джерелах їх виникнення та про час коли він життя.

Итак, Ізраїль, 33-й рік нашої ери. Римська імперія захопивши все близь що лежать країни продовжує розширюватися і посилювати своїми панівними позиціями. Ізраїль одне з завойованих Римом країн. Якщо простежити над перебігом всієї історії Ізраїлю й її народу, можна побачити, що Іудеї практично не були вільними, все їхнє історія пов’язані з рабством завоюваннями і гоніннями, що цей народ взагалі мав території. Більшість народів на той час мало поганську релігію, Юдаїзм був виключення з загальної маси. Упродовж століть євреї сповідували свою віру, докорінно відрізнятиметься від усіх існуючих. Однією з основних її положень була ідея про загальним рівність перед Богом незалежно з походження й положення у суспільстві, єдино необхідною передумовою Іудеїв була належність до Богоизбранному народу. євреї негативно ставилися змішаних шлюбам, вони ставали можливими лише створюють як виняток і за обов’язковій умові прийняття іноземцем Іудейській віри.

Тоді коли Юдаїзм лише зароджувався її ідеї були далекі настроям панівним між людьми на той час. Тоді люди й не обтяжувалися себе роздумами щодо високої моральності, людина перебував поки що не перших щаблях що відокремлюють його від тварин, отже великих висот суспільстві домагалися передусім люди й не дуже замислюються за ближнім, бо як кожна людина хоче якомога вище піднятися іншими можна було зрозуміти, що заповідей принесеним Мойсеєм дуже важко прижитися при такому суспільстві.

Делая відповідні висновки схильний вважати, що євреї зародилися не як етнічна група, бо як люди об'єднані спільною ідеєю — ідеєю рівності, ідеєю людинолюбства ідеєю мирного співіснування друг з одним. Об'єднуючою силою було створення Релігії основою якої лягли добре відомі всім заповіді, вони регулювали все взаємини усередині цієї групи. Мабуть тільки об'єднання врятувало них від знищення. І тепер згодом група перетворилися на народ зі своїми національної культурою своєї міфологією і своєю Релігією.

Але час йшло всі навколо змінювалося. Люди становили дедалі розвиненішими, їхні стосунки упорядковувалися, життя людини набирала ціну, люди стануть більш цінувати інтелект ніж грубу фізичну силу. Отже, Америки були готові до того що щоб взяти і пропустити через душу основні тези Іудаїзму.

Но як винести на публіку, що стала вже національної, Релігію століттями охранявшуюся її носіями.

І тоді на історичної сцені з’являється Ісус — що має Релігію кохання, і рівності межі етнічній групі.

Многие прибічники такої віри не сприйняли Христа оскільки він руйнував ідею Богообраного народу тобто євреї втрачали свою індивідуальність у слідстві чого стався розкол серед Ізраїльтян одні пішли за Ісусом інші досі вважає її лжепророком і продовжує підтримувати Юдаїзм як національну Релігію.

Ісус ж, заперечуючи будь-яке розподіл людей тому однині і за національностями, протягом усього свого життя ніс кожній людині віру, ту віру де він мав потребу віру на свій порятунок, віру в єдиного Бога, на єдину перед ним. Слідувати за Ісусом людей штовхали різні спонукання, основну масу підштовхував до цього страх, страх відповідальності. Людей приваблювала ідея звалити свої гріхи іншим людини. Однак були серед послідовників Христа і всім серцем повірили у ньому і вчення.

Людям завжди був властиво поглинатися утопічними ідеями про загальним рівність. Яскравим прикладом такого загальний ажіотаж вважатимуться ідею комунізму, але комунізм практично зжив себе у нас саме Християнство існує протягом от вже. Комуністичне суспільство, основні ідеї якого було закладено Марксом і Енгельсом, та ще раніше писателями-утопистами, при докладнішому вивченні при докладнішому вивченні побудовано на фундаменті положень озвучених у Нагірній проповіді. У минулому кожна парторганізація на видноті вивішувала плакат під назвою «Моральний кодекс будівельника комунізму». Основні становища цього плаката досить близько до тексту передавали основні тези Нагірній проповіді.

Це вкотре підтверджує близькість комуністичних ідей ідей раннього Християнства, недарма деякі історики називають Христа «першим комуністом». Ідеї комунізму й ідеї Християнства здатні однаково сильно захоплювати уми безлічі.

В нагірній проповіді Ісус свідчить, що його завдання скасувати, а виконати «закон пророків». Слід зазначити символізм нагірній проповіді: адже гора як така, завжди позначає, що, кого її у будують, якщо йдеться про речі окультних, наводяться до деяких таємниць буття. Приміром Мойсей перебуваючи на вершині гори дістав листа від Бога кам’яні скрижалі з заповідями. У нагірній проповіді Ісус намагається перевести у внутрішній імпульс, зробити внутрішнім, те, що був ще у древньому законі Мойсея.

У чому притягальна сила Нагірній проповіді? Хто ж каже Син Божий, що це захоплює уми людей, а говорить він про начебто очевидні речі і кожна начебто знає і відчуває всередині у своєму, однак може висловити мовою, а почувши із боку завмирає в потрясінні: «Та й ж це знав, але це те, що завжди намагався обґрунтувати себе».

Розглянемо що з засад:

13 «Ви сіль землі, Якщо ж сіль втратить силу те що зробиш її солоною? Вона ні до чого не придатна…».

14 «Ви — світло світу …

16 тоді світить світло ваш перед людьми що вбачали ваші добрі справи …".

У цих віршах Ивангелия зосереджено прагнення людини відчувати себе особистістю несучою світло Бога оточуючим.

Кожна мисляча людина від народження є цілий світ. Після цього світи в щоденному круговерті зіштовхуються держава й розходяться приносячи одне одному або страждання чи радість. У країнах із високий рівень демократії віддавна культивується поняття унікальності людської особистості, кожна людина унікальне явище природи, «сіль землі». Людське суспільство це зовсім набір окремих гвинтиків, такий завжди призводив би до величезним бідуванням. У його вченні Ісус звертається кожної людини окремо, говорячи про його індивідуальності.

24 «…примирися з братом своїм, і потім іди й принеси дар твій господу.

25 мирися із суперником своїм скоріш поки ти поки що не шляху з нею …".

Хорошая російська прислів'я каже «Поганий світ краще добру сварку» я з висот двох років історії Христос закликає припинити чвари, нехай і оправдываемые так званими вищими інтересами. Не то, можливо інтересів вища, аніж життя окремої людини й ніяка пристрій світу можна вважати справедливим тоді як основі його лежить хоча тільки сльоза дитини.

38 «ви чули що сказано: Око за око і зуб за зуб».

39 Я кажу вам не протився лютому, та хто вдарить тебе у праву щоку твою зверни його й іншу.

40 Та хто захоче узяти в тебе сорочку віддай йому й верхній одяг".

Постулат про неспротив злу насильством дуже докладно розроблявся Л. Толстым у романі «Війна і світ». У нинішньому суспільстві вельми поширена думка, що згоду має бути з кулаками. Граф Безухов з роману Толстого теж схилявся цієї думки та й у нинішніх умовах розгулу злочинності і міжнаціональної ворожнечі ця ідея Нагірній проповіді знаходить мало підтвердження. Хоча у ідеалі громадське пристрій має виключати насильство з людини як з особистості.

Уважно вивчаючи інші становища нагірній проповіді можна дійти невтішного висновку, що Нагорна проповідь — це модель людського суспільства заснованого на рівноправ'ї всіх його членів, взаємній повазі усіх і кожного, загальної справедливості, прагнення до добру, світу і людинолюбства. Це — ідеал до якого мають прагнути все освічених людей і цивілізовані суспільства. Навряд чи цей ідеал можна досягти у майбутньому.