Локально обмежені религни

Локально обмежені религни

Возникновение иудаизма

Одной з найдавніших, збережених донині локально обмежених релігій є іудаїзм. Зачатки юдаїстською релігії з’явилися у 2-му тисячолітті до зв. е. серед євреїв, жили біля Палестини. Виникнувши політеїстичної формі, іудаїзм у 1-му тисячолітті до зв. е. поступово трансформувалася на монотеистическую релігію.

Первоначально іудаїзм був поширений за обмежену територію і майже переходив межі невеличкий країни — Палестини. Проповедовавшееся іудаїзмом положення про «релігійної винятковості «євреїв не сприяло розвитку прозелитической діяльності. У результаті іудаїзм, окрім незначних винятків, він був релігією одних євреїв. Проте своєрідність їх історичних доль призвело до розселенню послідовників юдаїстською релігії по багатьох країнах світу.

Одной з сект іудаїзму є караимство. Секта виникла VIII в. в Вавилонії. На відміну від інших иудаистов, караїми не визнають Талмуд — збори законоположень юдаїстською релігії, що з’явилися значно пізніше канонічної книжки иудаистов — Танаха. Прихильники караїмської секти є окрему невелику этноконфессиональную групу.

Другая секта іудаїзму — самаритяни, заперечливі не лише Талмуд, а й частину книжок Танаха (обов'язковими вважаються лише Тора і книга Ісуса Навина).

Зороастризм

Весьма древньої локально обмеженою релігією є ще й зороастризм. Релігія ця виникла межі 2-го і 1-го тисячоліть до зв. е. в Південно-Західної чи, на думку окремих дослідників, Середній Азії і поширилася також у східній частини Закавказзя Засновником зороастризму вважається легендарний пророк Заратуштра. Найважливіше особливість зороастризму — яскраво виражений дуалізм, уявлення про протиборстві доброго й лихого почав. Зороастризм наказує поклоніння вогню, який як «очищуюча сила ». Небіжчиків послідовники зороастризму ховають особливих «вежах мовчання ». Вони вважають, що тіла людей не можна ані віддавати землі, яи спалювати, оскільки трупи оскверняюг землі і вогонь. Зоро-астрийцы вірить у безсмертя душі, загробне життя й кінець світу. Священної книгою зороастризму є Зенд-Авеста. У VII в. після завоювання Південно-Західної Середньої Азії арабами позиції цієї релігії були дуже похитнулися, та був у неї витіснена з цим території майже зовсім. Значна група зороастрийцев емігрувала до Індії. Індійських зороастрийцев називають парсами. До нинішнього часу зороастризм відчув значних змін, у ньому помітно посилилися монотеїстичні тенденції.

К зороастрийцам примикає секта йазидов (чи езидов), в віровчення яких поруч із зороастрийскими положеннями ввійшли також елементи ісламу і християнства. Будучи, як і зороастрийцы, дуалистами, йазиды, проте, шанують як добре початок, а й зле, зображуючи його вигляді павича. У цьому сенсі спостерігається упереджене ставлення до йазидам із боку деяких груп мусульман і християн, хто вважає цю секту «чертомолами », «шанувальниками диявола » .

Мандеизм

В Південно-Західної Азії виникла одна збережена до сьогодення релігія — мандеизм. Вона з’явилася I в. зв. е. в Дворіччі і увібрала у собі ряд елементів християнства, іудаїзму і більше древніх східних вірувань. Для мандеизма характерні деякі близькі християнству обряди, наприклад хрещення і причащання. Мандеи як «своє пророка шанують Іоанна Христителя.

Индуизм

В раннеклассовой Індії ролі місцевої релігії поширився бралманизм (1-е тисячоліття до зв. е.). У другій половині 1-го тисячоліття до зв е. позиції брахманизма в южноазиатском регіоні стали слабшати, і на певний час відтіснили іншими релігіями. Лише першій половині 1-го тисячоліття зв. е. вчення брахманизма починає знову відроджуватися таки в Індії у вигляді індуїзму.

Индуизм фактично перестав бути єдиної релігією, а є систему місцевих індійських вірувань. Індуїзм политеистичен, однак певні індуїстські теологи намагаються тлумачити його як пантеїстичну релігію (школа веданта). Головні божества — Брахма, Вішну і Шива. Основні принципи індуїзму — це ставлення до дхарми (борг), кармі (воздаянии) і сан-саре (переродження) Індуїсти мають священні книжки (Веди), проте до індуїстської релігії характерно відсутність якихось суворих канонів. Індуїзм освячує своїм авторитетом кастові розбіжності у суспільстві.

В індуїзмі існують дві основні напрями: вишнуизм (прибічники якого особливо шанують бога Вішну) і шиваизм (адепти бога Шиви). Серед шиваитов виділяються шанувальники жіночого початку — шак-тисты.

Во другої половини ХІХ ст. у надрах індуїзму виникло реформістське рух Арья самадж, має нині значне число послідовників. Прибічники цього течії відкидають кастовий лад. У Арья самадж сильно спрощені ритуали.

Джайнизм і сикхизм

К локально обмеженим релігій Індії слід віднести також джайнізм і сикхизм. Зазвичай вважають, що джайнізм виник у VI в. до зв. е., проте є підстави вважати, що цієї релігії набагато древнє. Назва релігії походить від імені напівлегендарного пророка — Джини, шанованого як засновник релігії. Джайнізм виник у обстановці гострого невдоволення широкої індійського суспільства кастової системою, що з господствовавшим тоді брахманизмом. По джайнізму, врятуватися може кожен людина, незалежно з його станової чи кастової приналежності. Об'єктом вшанування джай-нов є їхньою 24 пророка. Нині серед джайнов багато заможним людям — торговців, лихварів тощо. буд.

Сикхизм значно молодший від джайнізму. Він спостерігався кінці XV — початку XVI в. зв. е. і являв собою на початковому етапі хіба що протестантське протягом в індуїзмі. Сикхизм монотеистичен, не визнає духівництва, заперечує публічні богослужіння. Сикхи рішуче виступили проти кастового ладу синапси і проголосили рівність людей. Згодом сикхизм став поступово втрачати свій антифеодальний і демократичний характер. Основне вістрі боротьби сикхів дедалі більше спрямовувалось проти іновірців.

Даосизм

Религии Китаю — даосизм і конфуціанство — зародилися відповідно VI-III і VI-V ст. до зв. е. Спочатку обидва вчення були скоріш не релігіями, а філософськими системами. Засновником даосизму вважають напівлегендарного філософа Лао-цзи. Найважливіші канони даоського вчення укладено у книзі «Дао де цзин ». У цій книзі поруч із ідеалістичними положеннями є і кілька елементів стихійної діалектики і наївного матеріалізму. Поступово даосизм дає дедалі більше крен убік ідеалізму і з ІІ. зв. е. перетворюється на справжню релігію. У цей час складається даоський пантеон божеств, причому однією з головних богів оголошується Лао-цзи. З’являється даосское жрецтво, що займається ворожіннями, совершениями різних магічних обрядів, продажем священних амулетів.

Конфуцианство

Философская система конфуціанства було створено Кун-цзы (Конфуцієм). На відміну від даосизму, отражавшего інтереси архаїчного, втрачала свій вплив жрецтва, конфуціанство було філософією складывавшейся у Китаї феодально-чиновничьей еліти. Одна з головних положень конфуціанства — зване вчення про чжэн хв (буквально — выправление імен) — вимагало від кожної людини твердо пам’ятати своє становище у суспільстві. Взагалі, у конфуціанстві першому місці стоять социально-этические мотиви, проблеми ж світоглядного характеру відходять на задній план. У перших століттях нашої ери конфуціанська філософська система поступово трансформувалася на релігію. Проте конфуціанство як релігія має низку особливостей, досить різко які від інших вірувань, і пояснюються деякі дослідники досі вважають вчення Конфуція не релігією, а этико-моральным вченням. Конфуціанство не знає жрецтва, та її ритуали і церемонії завжди виконувалися державними чиновниками чи главами сімей. Проте конфуціанство має власний пантеон божеств, обожнений і саме Конфуцій. Практикуються жертвопринесення. Дуже велика місце у конфуціанстві займають культ предків і віра у духів.

Синтоизм

Локально обмежена релігія Японії - синтоїзм по своєму походженню дуже відрізняється від даосизму і конфуціанства. Синтоїзм виник внаслідок трансформації філософської системи, а процесі розвитку примітивних родо-племен-ных вірувань (культ предків, культ природи й т. буд.). У своїй сучасної форми синтоїзм — типова релігія класового суспільства. Сонм синтоїстських божеств дуже великий, але верховним у тому числі вважається сонячна богиня Аматерасу. Для сінтоїзму характерне обожнювання особи японського імператора. Формально культ імператора був у 1945 р. скасовано, проте померлих японських імператорів деякі синтоисты як і шанують як богів.

Список литературы

Арутюнов З, Светлов Р. Старі й нові боги Японії. М., 1968.

Вопросы наукового атеїзму. М., 1979. вип. 24.

Гусева М. Джайнізм. М., 1968.

Гусева М. Індуїзм. М., 1977.

Донини А. Біля джерел християнства. М., 1979.

Клибанов А. Релігійне сектангст-во у минулому і теперішньому. М., 1973.

Ковалев З. Основні питання походження християнства. М., 1964.

Кочетов А. М Буддизм. М., 1983.

Крывелев І. Історія релігій, т. 1, 2. М., 1975, 1976.

Массэ А. Іслам. Нариси історії. М., 1981.

Народы Австралії та Океанії (серія «Народи світу. Етнографічні нариси »). М., 1956.

Народы Америки, т. 1, 2 (серія «Народи світу. Етнографічні нариси »). М., 1959.

Пучков П. Сучасна географія релігій. М., 1975.

Религия і міфологія народів Східної й Південної Азії. М., 1970.

Свенцицкая І. З. Від громади до церкви. М., 1984.

Токарев З. Ранні форми релігій та його розвиток. М, 1964.

Токарев З Релігія історія народів світу. М., 1986.

Шаревская Б, Старі й нові релігії Тропічної і Південної Африки. М., 1964.

Шпажников Р Релігії країн Західної Азії. М., 1976.

Шпажников Р Релігії країн Південно-Східної Азії вже. М., 1980.

Шпажников Р. Релігії країн Африки. М., 1981.

Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту internet.