Термінова допомога студентам
Дипломи, курсові, реферати, контрольні...

Католицизм і феодалізм

РефератДопомога в написанніДізнатися вартістьмоєї роботи

Средние століття історії характеризуються як панування феодального побуту. Основними рисами цього побуту є натуральне господарство, велика земельна власність, власник якої спочатку має правами державної влади, хоч і залежить політично від вищого власника. Селянство, провідне самостійне господарство на дрібних земельні ділянки, перебуває у повної залежність від дворян, закрепощено як економічно, і… Читати ще >

Католицизм і феодалізм (реферат, курсова, диплом, контрольна)

Католицизм і феодализм

И.Вороницын.

Христианство розвивалося і набуло жахливу влада лише як ідеологія феодалізму. У своїх витоках він був незначною сектою в иудействе, яка мала скільки-небудь розвиненого вчення, і не отличавшейся сутнісно від створення низки подібних сект. Найстрашніше «Євангеліє» у вигляді, що не воно сягнуло сьогодення, складалося, як заведено вважати, наприкінці першої і на початку другого століття, коли почала утворюватися власне церква, т.-е. релігійна організація. Походження християнства з іудейства на той час, коли ця остання відчувала важкі удари ззовні (руйнація єрусалимського храму в 70 р. і наступне для цього розсіювання іудеїв у всій Римська імперія), пояснює переважну у його вченні тенденцію до зреченню у світі, від суспільних соціальних і політичних інтересів. Це — релігія людей, втратили державні та племінні зв’язку, котрих позбавили надії На оновлення вітчизни й змушених в в соціально та національно чужої середовищі тягнути жалюгідне існування отверженцев.

Как монотеистическая релігія (релігія єдинобожжя), впитавшая до тями новому природному середовищі ряд елементів з пануючих релігійно-філософських поглядів, християнство легко гору взяло над політеїзмом (многобожием) латинського світу: він відповідав, з одного боку, потреби різноплемінного держави у єдиної релігії, з другого боку, котра розвивалася у ньому централізація духовної влади й підпорядкування римському епископату отдаленнейших громад імперії представляли собою корисний державного авторитету сколок існували політичних відносин. Державної релігією християнство стає у початку четвертого століття і геть утверджує свій панування до початку на п’яту. До цьому моменту воно остаточно втратила свій характер релігії пригноблених і отворачивающихся від мирських справ людей, стало релігією панівних верхів і з переслідуваного перетворилася на переслідувача. Кривавим діянням тут Олександрії то воно починає історію своєї величі: проголошений церквою святим фанатик Кирило на чолі натовпу віруючих звірячим чином розправився в ученого і мудрої Гипатией, дочкою математика Теона (415 р.). Світська, незалежна від релігії, наукова думку визнається справою сатани і оголошується ворожої релігії, і державі. У 529 року імператор Юстиніан наказує закрити афінську школу. У той самий час розвивається жорстка боротьба об'єднаної церковної і світським влади проти прагнення хоч у чомусь применшити авторитет першої. У четвертому столітті ми бачимо в донатизме прообраз тих схизм і єресей, навколо яких економічно пригноблені і політично незадоволені елементи народних мас. Залите потоками крові це перше рух, використовуючи релігійний суперечка, як можливу форму духовного об'єднання незадоволених, своєю чергою поклало початок незліченному ряду звірячих розправ з намаганнями використовувати релігію в інтересах народу й з тлумаченнями священних книжок, суперечать установленному.

Средние століття історії характеризуються як панування феодального побуту. Основними рисами цього побуту є натуральне господарство, велика земельна власність, власник якої спочатку має правами державної влади, хоч і залежить політично від вищого власника. Селянство, провідне самостійне господарство на дрібних земельні ділянки, перебуває у повної залежність від дворян, закрепощено як економічно, і юридично. Паралельно зі феодалізмом світським є також феодалізм церковний, так як і руках духівництва зосереджені величезні земельні володіння. Згодом в перехідну епоху від монархії феодальної до монархії абсолютної, феодальне дворянство, зберігаючи своє соціальне панування, перетворюється на дворянство придворне чи служива, в привілейоване стан разом із вищим духівництвом є основним опорою абсолютизма.

Церковь і в християнській Римська імперія грає ще підпорядковану роль відношенні держави. Однак у середньовіччі вона поступово полонить держава. Пояснення цьому факту треба в тому, що християнська релігія на руїнах древньої культури виявилася єдиною силою, здатної об'єднати і спрямувати у відому бік духовний запит людей, а й у тому, що його зовнішня організація встояла серед загального подрібнення і представляла собою економічну, матеріальну силу. Західна Європа, відокремивши від Сходу з його новим Римом у Константинополі, об'єдналася під духовної владою римського первосвященика і утворила справжню церковну монархію «священну Римську імперію», устоявшую від потоків азіатського варварства. Католицизм об'єднував західні народи грунті однієї й тієї ж латинської, колишнього універсальним мовою віровчення, культу і освіченості. У цьому вся хотіли заслугу релігії, однак була лише заслуга церкві як політичного учреждения.

Церковь була державою державі, а державою над державою, оскільки у неї організацією, що володіла колосальної економічної міццю. У володінні церкви зосередилася маса земельної власності і таким чином її представники — духовенство — придбали соціальне першість. Другою причиною виняткової ролі духівництва було те, що було сплочено під єдиної владою та, будучи єдиним освіченим станом, керувало усією духовною життям суспільства. Усі теоретичне і практичне світогляд середньовіччя просочилося церковністю. У політиці панують ідеали теократії (правління духівництва); громадянське право підпорядковується церковному (канонічному); теологія (богослов'я) поглинає всю науку та філософію, стверджуючи становище, що «філософія — служниця теології»; вищим моральним ідеалом проголошується аскетизм — зречення благ та інтересів цьому житті, умертвіння плоті заради загробного порятунку душі, й вічного блаженства; з мистецтва виганяється все язичницьке, ряд галузей його зовсім відмирає, а решти отримують гору церковно-релігійні мотиви. Уся духовна культура середньовіччя підпорядкована одному єдиному початку — панування церкви. Поза церкви був порятунку ні у тутешній, ні з потойбіччя. У тутешньої життя церква претендувала на нероздільне керівництво духівництва, як класу, з усіх іншими станами, а ключі в загробне життя, до царства небесне, також монопольно належали наміснику христову землі — римському папе.

Феодальные відносини у католицизмі отримали своє обгрунтування й. Селянство мало покірно трудитися у своїх світських і духовних панів, без вичікування нагороди у тутешній життя, оскільки останні тут будуть перші царство небесному. Дворянство могло грішити на повну волю, оскільки церква завжди готова була відповідну винагороду дати відпущення гріхів, аби ці гріхи не торкалися інтересів вищого духівництва. Своїми вказівок релігія пов’язувала всяке розвиток продуктивних сил нашого суспільства та прагнула увічнити цей застійний порядок речей. Досить зазначити, що церква довгий час забороняла віддачу грошей до зростання, перешкоджаючи в спосіб розвитку кредиту та освіті великих торгових капиталов.

Процесс вибавлення від феодалізму відбувався вкрай повільно й проявлявся у низці економічних форм. Обезземеление селянства, переселення безземельних в міста сприяло розвитку ремісничого і мануфактурного виробництва. Економічне взаємодія між містом і феодальними маєтками з селянськими громадами, їх оточуючими, сприяє переходу від натурального господарства до грошовому. У містах з’являється торговий капітал. Сильному розвитку грошового господарства сприяє відкриття Америки. Торгівля виходить дедалі більше за межі місцевих ринків, набуває зовнішній характер. З’являється новий громадський тип — городянин, нове стан — міське, з яких потім виходить клас буржуазії, економічна основа існування якого чужа і ворожа феодального миру.

Феодальное суспільство, різко делившееся на два класу поміщиків селян, з духівництвом, хто стоїть серед на боці перших, у свого розпадання представляє нам ряд революційних потрясінь, выражавшихся в релігійних народних рухах. З іншого боку, глибока громадська потреба у виході з католико-феодального глухого кута створює серед зародження міської буржуазії особливий шар — інтелігенцію, що є носителькою прагнень до нового порядку у сфері духовної культури. Як у цих народних рухах, спрямовані проти католицизму і феодалізму безпосередньо, і у ідеологічних відбиття розпаду феодального суспільства, ми бачимо перші проблиски антирелігійної загалом і атеїстичної зокрема мысли.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із російського сайту internet.

Показати весь текст
Заповнити форму поточною роботою