Эффективность ЗМІ й аудитория

Российская Федерація Міністерство спільного освітнього і середньої освіти Уральський державний університет Імені А. М. Горького Эффективность засобів і аудитория.

Реферат студента V курсу заочного відділення факультету журналістики Калганова Вячеслава.

Викладач: Олешко У. Ф.

г. Єкатеринбург 1998 год.

У наш час розвитку російського суспільства успішне рішення політичних, економічних та соціальних завдань дедалі більше залежить від дії такого суб'єктивного чинника як соціальна активність особистості. Важливу роль формуванні активності грають засоби інформації. Про зростаючу роль друку, радіо та телебачення у житті країни свідчать їх бурхливий ріст, поширеність і доступність масової інформації. Друковане та усну слово, телевізійне зображення здатні стислі терміни досягти найвіддаленіших районів, поринути у будь-яку соціальну среду.

Широкі можливості засобів викликають необхідність вивчати механізми їх функціонування й розвитку, ефективність впливу аудиторию.

На відміну від традиційного підходи до вивченню ефективності коштів масової інформації (ЗМІ), обмеженого аналізом споживання аудиторією масової інформації, у якому вимірюються переважно масштаби «охоплення» газетами, радіо та телебаченням багатомільйонних аудиторій, системний підхід дає змогу знайти, що масштаби реальний вплив ЗМІ на соціальну активність особистості поки що далекі від ожидаемого.

Встановлено, наприклад, що массово-коммуникационная діяльність сучасної людини, що з споживанням, використанням і виробництвом масової інформації, при тотальної поширенні й доступності інформація стає необхідною умовою і законним способом здійснення практично будь-якому соціальному діяльності: суспільнополітичної, пізнавальної, трудовий тощо. Але це відбувається лише тоді, коли утримання і форма масової інформації змінюється в відповідність до інформаційними інтересами і потребами людей.

Соціологічне дослідження проблем ефективності ЗМІ, упровадження успіхів у журналістську практику сприятиме більш повного відображенню процесу соціально-економічного розвитку общества.

Глава 1.

Ефективність журналістської деятельности.

З постановкою проблеми ефективності засобів відразу виникає запитання про шляхи й засоби вивчення, «виміру» реальної ефективності журналістики (тих чи інших журналістських акцій, функціонування окремих каналів масової інформації, типів видань чи програм, взаємодії ЗМІ й т. буд.). І нещодавно почали з’являтися роботи, у яких існують, та досвід вивчення ефективності вирішуються грунтовно допрацьований і масштабно. Серед запропонованих способів оцінки ефективності особливе значення, з погляду, мають два.

По-перше, виділення різних етапів «контакту» з джерелом інформації (перший контакти з джерелом, контакти з котра міститься у ньому інформацією, причому інформацією різного типу, засвоєння інформацією тієї чи тієї іншій формі, вироблення ставлення до прийнятої інформації, освоєння і запам’ятовування інформації). По-друге, визначення можливих «кінцевих ефектів», об'єднаних до п’яти груп: когнітивні, ціннісні, організаційні, комунікативні, створення эмоционально-психологического тонуса.

Вивчення проблем ефективності однією з найважливіших «виходів» має практичний сенс: розробку вимог до журналістської діяльності, розрахованих на високий рівень ефективності, процес формування конкретних рекомендацій стосовно певних соціальних умовам, стану аудиторії, кадрів журналістики і т.д.

Проблема ефективності вирішується журналістом кожному етапі її праці: у процесі постановки завдання, вибору теми, збору первинної інформації, в ході творчої праці зі створення матеріалу, щодо типологічного образу видання чи програми розвитку й т.д. Сутність подібного підходу до оцінювання журналістської діяльності пов’язані з її прагматичним аспектом, тобто. взаємодією з споживачем інформації. Дві інші аспекти — семантичний і синтаксичний — відповідно пов’язані з характером відбиваної дійсності і характером організації материала.

Журналіст своєї діяльності відбиває дійсність, потім створює з урахуванням пізнаного текст, і, нарешті, текст вступає у аудиторію. Тож з’ясування даної діяльності треба, передусім, вивчить відносини між оповіддю та аудиторією. Оптимальними ці відносини може лише тоді, коли журналіст, орієнтуючись на «споживача», видозмінює у тому мірою і малої форми будь-які боку твори. Отже, завданнями аналізу «на ефективність» є розгляд усього розмаїття етапів журналістської діяльності щодо відповідності вимогам прагматичної адекватності, та був вироблення практичних рекомендаций.

На думку, вивчаючи ефективність журналістської діяльності, слід розрізняти два типу успіхів у діяльності ЗМІ. Вони просто пов’язані з цими двома типами розв’язуваних журналістами завдань: послідовно і цілеспрямовано домагатися відповідальних громадським потребам результатів, в галузі як «прийняття рішень», і у області формування людської свідомості, його життєвої позиції. Складно визначити, який із результатів важливіше. Зрозумілим є одне: їх можна змішувати; необхідно розділяти поняття дієвість і ефективність. Вимога підвищувати дієвість і ефективність журналістики означає, як і працівники ЗМІ, і науковцідослідники мають виходити з те, що завдання, які стоять перед журналістикою, слід вирішувати системно і узгоджено. Адже висока ефективність сприяє підвищенню дієвості, а висока дієвість підвищує - підвищення ефективності, т.к. авторитет підвищує довіру аудиторії. Практика показує, що більшість матеріалів ЗМІ звертається в обидва «адреси» і тим самим має тим чи іншим рівнем і дієвості, і эффективности.

Щоб повніше зрозуміти сутність ефективності журналістської діяльності, необхідно розкрити внутрішню структуру цього поняття. Традиційне визначення ефективності як стосунки результату мети потребує істотних уточнення. «Мета», будучи суб'єктивним провіщенням бажаного результату, виробляється і формується людьми. Якщо за цьому недостатньо зрозумілі об'єктивні основи визначення мети чи недостатньо уточнені реальні передумови, то висунута мета може мати у своїй змісті ті чи інші неточності і навіть носити суб'єктивний характер. Можна визначати цілі «дуже великі» чи «занадто маленькі», «легко здійсненні» чи «явно нездійсненні», відповідні чи невідповідні об'єктивним потребам. Тому саме завдання потребує серйозному обгрунтуванні й у перевірці точності її определения.

Мета буде лише тоді то, можливо «точкою відліку» у діяльності журналіста, коли він виявляється максимально глибокою й точним відбитком потреб. Отже, розглядаючи мета як до розрахунку ефективності, необхідно враховувати потреби аудиторії (і її різних соціальних верств) в інформації, і навіть реальні можливості їх задоволення тепер. Таке розуміння ефективності, очевидно, і є вихідної точкою вивчення ефективності журналістської деятельности.

Точні знання про сутності ефективності дають можливість вивчити реальну ефективність ЗМІ на тому чи іншому «зрізі» та уявлення про потенційної ефективності, тобто. здібності даної системи чи окремих її компонентів виконувати які стоять перед нею. Знання конкретних цілей, формованих відповідно до інформаційними потребами аудиторії, оцінці вірності їх постановки — обов’язкове умова аналізу «на ефективність». При це потрібно враховувати, що роль конкретного повідомлення ЗМІ є результатом руху: загальних функцій журналістики — через їх конкретизацію стосовно завдань і аудиторії даного ЗМІ на зв’язки й з особливостями сучасного становища всередині країни та на міжнародній арені та т.д. — до постановки завдань перед журналістом підготовка твори на певному жанрі, стилі, формі. Ця закономірність журналістської діяльності набуває особливого значення при теоретичному і практичному рішенні проблем ефективності. Ясна розуміння сутності ефективності дозволяє соціологам програмувати дослідження, провести їх і розробляти рекомендації на відповідної методологічної основі. Результати роботи соціологів дослідження засобів потрібно використовувати для оптимізації діяльності журналістів із реалізації інформаційними потребами і інтересів аудитории.

Глава 2. Форми і кошти підвищення ефективності засобів масової информации.

Средства масової інформації - потужна сила на свідомість людей, засіб оперативного донесення інформацією різні куточки світу, найбільш ефективний засіб впливу емоції людини, здатне переконувати реципієнта найкраще. Особливо чітко виявляється щодо електронних ЗМІ. У міру розширення технічних можливостей їхнього роль зростає. По емоційного впливу на відчуття провини та свідомість людей вони залишаються тут поки неперевершеними і збирають найбільшу аудиторію. Засобами масової інформації, а на телебаченні питання підвищення ефективності виступів тісно пов’язані з рівнем організації творчого процесу, форм і коштів соціально-політичного виховання журналістського, художнього та технічного персоналу. Насамперед, це відбір проблем, вирішення яких то, можливо підтримане і підказано аудиторією, й створення перспективних планів роботи ЗМІ, їх які включають. Важливе місце у арсеналі коштів, активно сприяють зростанню ефективності виступів ЗМІ, турбує питання підбору і розстановки кадрів. Добре підготовлені та професійні виступи ЗМІ безсумнівно більш дієві й ефективніші, ніж матеріали з низьким професійним рівнем підготовки. Однією з найважливіших, з погляду, шляхів підвищення дієвості ЗМІ є залучення в творчу роботу аудиторії. Її що у формування інформаційного простору — це високий рівень обгрунтованості, реальності й правдивості продукції ЗМІ, це глибина і емоційність, гострота і неординарність мислення, викладу матеріалу. Через війну пошуку шляхів залучення людини у формування єдиного інформаційного простору народжуються нові роботи ЗМІ. Журналіст, отримавши відгук, включає автора вивчення піднятою проблеми, допомагає йому переконатися у правоті чи помилковості своїх висновків. Спілкування у межах інформаційного простору журналіста, і аудиторії дозволяє розкрити всю глибину й складність проблеми, не обходячи у своїй «гострих кутів». Такого роду співробітництво але ненав’язливо та ненав’язливо впливає влади на рішення найважливіших соціальних, економічних і полі-тичних завдань. Отже, вивчення кореспонденції, притягнення до широкому брати участь у виступах ЗМІ представників аудиторії - надійний шлях підвищення дієвості, отже, та ефективності засобів масової информации.

Глава 3. ЗМІ й інформаційні потреби аудитории.

Эффективность діяльності ЗМІ то, можливо вивчена і оцінена лише у порівнянні з цілями, що ставить суспільство перед цими засобами. Здійснення це завдання нерозривно пов’язане з точнішим урахуванням потреб людей, їх зрослих соціальних, духовних і розширення політичних запитів. Увага соціологів до цього аспекту ефективності за останнє час, відчутно зросла. Задоволення інформаційними потребами аудиторії необхідно включати у число цілей комунікатора як цель-средство задля досягнення інших, управлінських завдань масового впливу. Дослідження інформаційними потребами виходить із їх типології: общепсихологические, комунікативні, науковедческие, інформативні. Виявлення ступеня задоволення — першочергове завдання. Інформаційні потреби слід розглядати, як потреби у повідомленнях певного забезпечення і форми, які потрібні людям для орієнтації у навколишній дійсності, уточнення сформованій вони картини світу, для вибору лінії поведінки й рішення проблемних ситуацій, для досягнення внутрішньої рівноваги і узгодженості із соціальної середовищем. Без задоволення цих потреб неможлива цілеспрямована розумна діяльність людини. Тому ступінь розвитку інформаційними потребами та його задоволення тісно пов’язані із соціальної активністю людини. Як засвідчують факти соціологічних досліджень, найінтенсивніше розвинені і усвідомлені інформаційні потреби в груп аудиторії із вищою ступенем соціальної активності: членів виборних органів, громадських організацій, позаштатних авторів ЗМІ тощо. Це вкотре підтверджує важливість включення до критеріїв ефективності ЗМІ або їх роль задоволенні інформаційних потреб населення. У цьому необхідно розрізняти поняття інформаційні потреби і тематичні інтереси аудиторії. Потреби в інформації соціальні по своїй — природі і зумовлені першу чергу змістом, структурою повсякденну діяльність індивіда, зокрема об'єктивними характеристиками його професійній й суспільної діяльності. Тематичні ж інтереси є суб'єктивним відбитком ознака інформаційними потребами. Вони залежить від змісту запропонованої інформації та від ситуативних соціально-психологічних чинників (як-от популярність, злободенність, престижність певних тим, осіб, явищ та інших.). Не всі інформаційні потреби усвідомлені самим суб'єктом і виражені у його тематичних інтересах держави й комунікаційному поведінці; частина їх залишається неусвідомленої і тому нереалізованої через брак необхідної інформації, недостатності джерел інформації, нерозвиненості комунікативних навичок тощо. Деякі дані про інформаційних потребах аудиторії можна було одержати шляхом опитування. Опитування дає ґранти лише картину тематичних інтересів аудиторії. Її необхідно доповнити аналізом характеру рольової діяльності представників різних груп населення праці, сфері суспільного і духовного життя, побуті, і сім'ї. Природа і змістом інформаційними потребами глибоко пов’язані з всієї життєдіяльністю людини. Тому і аналіз повинен виходити тільки з сфери спілкування (як із тематичних інтересах). Необхідно вживати на увагу цілісну систему діяльності, у якому включена особистість. Як це і будь-які інші потреби, інформаційні є побудником активності людей. Якщо вони самі не задовольняються повідомленнями, переданими ЗМІ, то аудиторія або шукає важливу інформацію за іншими каналах, або придушує потреба у такої інформації, отже, і свій активність в цій сфері. Тому важливо знати, як задоволення (чи незадоволення) певних інформаційними потребами може вплинути на характері і ефективність повсякденну діяльність людей, з їхньої активність у різноманітних галузях життя. Адже вплив радіо, пресі й телебачення громадські свідомість вимірюється не числом (чи навіть якістю) «дбайливо обрамлених» картинок, а здатністю цих коштів спонукати особистість, соціальну групу включитися у діяльність суспільства до різних рівнях — від безпосереднього, найближчого оточення до громадських рухів світового масштабу. Аналізуючи зміст інформаційними потребами та його задоволення різними, зокрема і масовими, засобами спілкування, треба враховувати спосіб життя населення. Це дозволяє пояснити закономірності формування аудиторії ЗМІ, і навіть причини неоднаковою ефективність використання окремих каналів інформації певними групами населення. Проведені соціологічні дослідження свідчать, що передвиборне збільшення ролі телебачення в задоволенні інформаційних і культурних запитів особливо помітно в групах, спосіб життя якої характеризується, по-перше, підвищенням ступеня урбанизированности серед населення містечок й сіла, по-друге, великим кількістю вільного часу, по-третє, більшої орієнтацією на домашнє проведення часу, по-четверте, обмеженими об'єктивними і суб'єктивними можливостями участі у активних формах духовної і життя. У той самий час такі характеристики життя, як проживання культурних центрах, менша включеність у побутові турботи, підвищена активність участі у громадської роботи, трудова діяльність, що з рішенням управлінських, суспільних соціальних і творчих проблем, породжують специфічний комплекс інформаційними потребами, які задовольняються читанням книжок, газет та журналів. Отже, якщо ефективність телебачення залежить від чинників внетрудовой сфери, то звернення людини до газет, журналам, книгам пов’язано першу чергу, з характером їхній професійній діяльності, статусом особистості, тобто. з його трудовий сферою. Це зумовлює вибір цілей діяльності ЗМІ й критеріїв ефективності. Функції, які виконують ЗМІ, виявляються різними для різних груп населення залежність від життя, інформаційних потреб аудиторії. Загальної тенденцією, яка супроводжує поширенню урбанізованого способу життя й впровадженню загальної середньої освіти в країні, є збільшення розмаїття інформаційними потребами, і холодне поводження дедалі більшої частини населення до різним ЗМІ. З одного боку, це дає передумови для зростання ефективності системи масових комунікацій, а з іншого, підвищуються вимоги до змісту і оперативності переданих повідомлень. Розгляд проблеми ефективності у ЗМІ з погляду задоволення і розвитку інформаційними потребами аудиторії дає можливість точно визначити роль кожної конкретної каналу масової інформацією єдиному інформаційний простір, виявити резерви й недоліки, які заважають злагодженою та ефективної діяльності всієї інформаційної системы.

Заключение

Традиционно механізм розвитку, зміни такого складного об'єкта як аудиторія ЗМІ розкривається системою показників, створення яких спирається на виявлення його цілісності і чітке уявлення його структури та функцій. До першої групи характеристик аудиторії ставляться якіснокількісні ознаки, з допомогою яких описується внутрішню структуру аудиторії, щодо незалежна не від системи ЗМІ. Друга специфічна група характеризує аудиторію у її безпосередніх наших взаємовідносинах із ЗМІ й виражається поруч качественно-количественных характеристик, що описують процес споживання масової інформації. Третю групу пов’язана вивчення впливу повідомлень ЗМІ на свідомість аудиторії. Сучасні массово-коммуникационные відносини припускають взаємодія двох суб'єктів — комунікатора і коммуникантов (аудиторії), у межах котрого кожен учасник цього процесу, здійснюючи своє специфічне діяльність, передбачає активність й у партнері. Лише цього разі аудиторія включена на повну систему громадських відносин. Коммуникатору для встановлення діалогових взаємин чи реалізації цілей своєї діяльності необхідно враховувати потреби, інтереси, мотиви, встановлення і відповідні їм характеристики аудиторії, які включають і кілька специфічних, формованих з прямою участі засобів. За такого підходу аудиторії відводиться діяльна, цільова роль, що є результатом комунікативного процесса.

Библиография Лозовский Б. М. Журналістське вплив на молодь. Свердловськ. 1986. Олешко У. Ф. Социожурналистика. Єкатеринбург, УрГУ. !996. Масова інформація, і думку молоді. Київ. 1990. Богомолова М. М. Масова комунікація і спілкування. М., Знання. 1988. Проблеми психологічного впливу. Іваново, ИвГУ. 1979. Ефективність засобів. Мінськ. 1986. Олешко У. Ф. Заручники гласності. Екатеринбург.1992.