Таджикистан у 1917 році

1. Становище Таджикистані напередодні революції 3.

1.1. Перемога Лютневої буржуазнодемократичної Революції Таджикистані 3.

2. Жовтнева революція, і встановлення радянської влади у Таджикистані 6.

2.1. Освіта Комуністичної партії, у Таджикистані 6.

2.2. Злам й створення радянського державної машини 6.

3. Економіка Таджикистану 1917;го року 8.

Укладання 9.

Список літератури 10.

1. Становище Таджикистані напередодні революции.

Обстановка, що склалася у Росії після падіння царату, зажадала від більшовицької партії розробки нової стратегії і тактики. Це завдання виконав В.І.Ленін. У «Квітневих тезах „він визначив курс більшовиків на мирне переростання буржуазно-демократичної Революції революцію соціалістичну і висунув гасло“ Усю владу Радам! ». Квітневі тези стали основою рішень 7-ой (Квітневій) Всеросійської конференції більшовиків, вооруживших партію конкретним планом боротьби на перемогу соціалістичної революції. Обстановка, що склалася у Росії 1917 року справила величезний впливом геть революційне рух народних мас Таджикистані. Революційний спрямування Таджикистані розвивалося на більш складних умовах. У результаті нечисленності і розпорошеності пролетаріату робоче спрямування Таджикистані, як і за масштабами, і за рівнем організованості відставало від робітника руху економічно розвинених районів у Росії.

Навесні й влітку 1917 року виникли соціал-демократичні організації та групи майже у всіх великих найбільших містах і у багатьох робочих селищах Туркестану. Велику роль революційному русі народних мас Таджикистані надали робочі - російські і рабочие-таджики, які брали участь у революційних подіях у Росії. Не настільки широкого розмаху, як і великоросійських областях, прийняло тут і аграрне рух, бо переважна більшість дехканства залишалася ще відсталою з політичної і культурному плані місто й перебував під великий вплив духівництва і феодально-байской верхівки кишлаку. Під упливом російського робітничого руху у Росії піднімалися боротьбі і трудящі Таджикистана.

1.1. Перемога Лютневої буржуазнодемократичної Революції Таджикистане.

Обстановка, що склалася у Росії у 1917 року вплинула й на Середньої Азії, зокрема і Туркестан, куди входив Таджикистан. 27 лютого 1917 року робочі, селяни, солдати Росії під керівництвом більшовицької партії скинули влада царського самодержавства. 1 березня звістка про перемогу Лютневу революцію дійшло трудящих туркестанського краю. Всюди виникали масові демонстрації і мітинги, у яких поруч із російськими активну участь робітники і селяни місцевих національностей, стали створюватися органи народної влади. 3 березня було створено раду робочих вибори до Ташкенті. Після цього Ради стали створюватися за іншими великих містах Туркестану. У містах Середню Азію виникали і активізували своєї діяльності організації РСДРП, що об'єднували у своїх лавах більшовиків і меншовиків. Загалом до кінця березня 1917 року у Туркестані існувало 8 організацій РСДРП. Радо зустріло звістка про перемогу революції і поваленні царя населення Північного Таджикистану. 9 березня 1917 р. було створено раду солдатських вибори до Ходженте, а 14 березня створили «Залізничний комітет «із робітників і кількість службовців станції Ходжент. З допомогою Ходжентского Ради організували Рада робочих депутатів на Сулюктинских вугільних копальнях під керівництвом більшовика Данила Деканова. 21 березня відбулося об'єднання цих Советов.

У Ходжентском Раді більшість складався з есерів і меншовиків, які підтримували Тимчасовий уряд, усіма заходами перешкоджали рішенню аграрного питання й стояли за продовження війни до кінця. У першій половині березня Ради робочих депутатів було обрано на шахтах Шураба, нафтопромислах «Санто «та інших місцях. Перемога Лютневу революцію посилила селянське рух (дехкан). Однак у здебільшого дехкане у період не зрозуміли ще класової сутності Тимчасового уряду та пов’язували зі спектаклем нього великі надії. Поруч із Совітами робочих, солдатських і дочок селян депутатів, хто перебував з російських, стали створюватися Ради мусульманських депутатів. До їх складу входили демократичні елементи міста Київ і кишлака.

Місцева буржуазія Туркестану створювали політичні організації. У тому оформлене буржуазно-націоналістична організація «Шурои ісламія «(Рада ісламістів), до якої ввійшли найпомітніші представители.

місцевої буржуазії, ідеологи джадидизма і феодально-клерикальные елементи. Пізніше останні виділилися на самостійну організацію «Улеми «(«Рада духівництва »).Обидві партії переслідували контрреволюційні цілі й прагнули домовленість створювати Туркестані націоналістичний держава. Проте «Шурои ісламія «стояло за буржуазне розвиток країни, а улемисты прагнули для повернення феодальних порядков.

Після перемоги революції Туркестанское генерал-губернаторство скасували. 7 квітня 1917 року створили Туркестанський комітет Тимчасового уряду під керівництвом кадета Н.П. Щепкіна. До комітету ввійшли представники російської буржуазії, чиновництва, місцевих буржуазних націоналістів. На місцях створили виконавчі комітети Тимчасового уряду. Таким чином, в Туркестані, як в центрі країни, склалося двоевластие.

17 березня 1917 р. Російське імператорська політичне агентство в Бухарі перейменували на Російське резиденство. Тимчасовий уряд через російського резидента прагнуло зберегти в еміраті старі порядки. Проте під впливом подій які у Росії емір змушений був покращити своє політику. З метою обману мас 7 квітня емір створив маніфест, обіцяв викорінення зловживань, справедливе правосуддя тощо. Цим маніфестом емір та її чиновники прагнули відвернути народні маси від боротьби з деспотії эмирского ладу. Джадиды захоплено зустріли маніфест еміра. 14 квітня уряд еміра відмовилося от.

реформи, як «суперечить духу шаріату і ісламу ». Відмова еміра і резидента проводити маніфест у життя викликав нову хвилю обурення. Почалися народні повстання на містах, які жорстоко подавлялись.

У разі економічної та напрямів культурної відсталості краю, віддаленості від найважливіших пролетарських центрів країни більшовики Туркестану ми змогли відразу розірвати зі меншовиками і входили у складі об'єднаних соціал-демократичних організацій. Проте з з основних питань революції більшовики займали самостійну позицію і направляли революційні виступи мас на шлях організованою боротьби за переростання буржуазно-демократичної революції" у революцію социалистическую.

Під тиском трудящих перший склад Турккомитета було усунуто. Тимчасовий уряд заснувало коаліційний Туркестанський комітет із участю представників буржуазії, меншовиків і есерів. Але й нового складу комітету проводив антинародну политику.

Навесні й влітку 1917 р. не в Північному Таджикистані посилилося робоче рух. Зростали страйки. У політичну боротьбу дедалі активніше включалися дехкане. У спільний потік революційних подій було втягнуті і солдати. Революційно налаштовані солдати відмовлялися від можливості придушення дехканских волнений.

Серйозною перешкодою по дорозі розвитку революційного руху були національна ворожнеча, недовіру частини пригноблених національностей до всього російському. Це було наслідком колонізаторської політики царату, і навіть свідомо культивувалося буржуазними націоналістами та місцевими феодально-клерикальными колами. Саме цим було виділено зумовлено виникнення навесні і вони влітку 1917 року у містах Туркестану організацій трудящих за ознакою і віросповіданням. У Ходженте такими організаціями були «Рада робочих депутатов-тыловиков «і «Союз російських робітників «Активну участь у створення і діяльність організації місцевих трудящих приймали рабочие-тыловики, повернулися у травні батьківщину. Чимало їх ми випали на Росії серйозну школу революційної боротьби. На пропозицію «Союзу російських робітників «все демократичні організації трудящих різних національностей р. Ходжента 29 червня 1917 року об'єдналися на єдину інтернаціональну організацію, що отримала назву «Союз трудящих ». Це була безсумнівна перемога большевиков.

2. Жовтнева революція, і встановлення радянської влади у Таджикистане.

2.1. Освіта Комуністичної партії, у Таджикистане.

Після Жовтневої революції" у Туркестані особливо гостро постало питання про про утворення крайової Комуністичної партії. Наприкінці 1917 р. у першій половині 1918 р. стали створюватися більшовицькі організації та у Північному Таджикистані. У 1918 року оформилася Ходжнтская, а травні 1918 року Ура-Тюбинская парторганізації. У зв’язку з зростом і збільшенням кількості партійних осередків на місцях у червні 1918 р. ходжентская міська парторганізація перетворилася на уездно-городскую. У червні 1918 р. у Ташкенті собрался.

крайової з'їзд більшовиків, який оформив об'єднання більшовицьких в Комуністичної партії Туркестана-составную частина РКП (Б). З утворенням Компартії Туркестану більшовицькі організації північних районів Тадждикистана увійшли до її состав.

2.2. Злам й створення радянського державного аппарата.

Підготовлений Центральним Комітетом партії більшовиків під керівництвом В.І. Леніна збройне повстання на Петрограді перемогло 25 жовтня 1917 р. Кілька місяців Радянська влада змушена була встановлено на величезної терені Росії, включаючи національні околиці. У Середню Азію на передньому краї революційної боротьби влади Рад йшли робітники і солдати Ташкента жовтня вони нарешті почали повстання проти влади капіталістів і поміщиків. На боці було більшість Рад туркестанського краю. По заклику більшовиків повсталих підтримали трудящі Північного Таджикистану. Про свою готовність виїхати їм у допомогу повідомили у Ташкент солдати Ура-Тюбнского гарнізону. На станції Ходжент і пізніше на залізничних станціях Драгомирово і Придоново було створено ревкоми. 1 листопада 1917 р. збройне повстання на Ташкенті перемогло. Виконком Ташкентського Ради послав Радам на місцях телеграму: «Усю владу прийняв Рада .Беріть владу у своїх рук. ». Перемога збройного повстання на Ташкенті стала початком переможної ходи радянської влади біля Туркестану. Встановлення радянської влади відбувалося передусім там, де були хоча б нечисленні загони промислових і залізничних робочих. 11 листопада 1917 р. про взяття влади у своїх рук оголосив Ходжентский Рада робітників і солдатських депутатів, що мало особливо великого значення у боротьбі твердження радянської влади не в Північному Таджикистані. 15 листопада 1917 р. у Ташкенті відкрився 3 крайової з'їзд Рад, який проголосив радянську владу в Туркестані обрала Рада Народних Комісарів туркестанського краю.

Наприкінці листопада 1917 року буржуазні націоналісти й Росії представники феодально-клерикальных кіл Середній Азії і Казахстану з прямою втручанні агентів Антанти скликали в Коканде Крайовий мусульманський з'їзд, який оголосив Туркестан автономним від в Радянській Росії обрала контрреволюційне уряд.

21−22 лютого 1918 року красногвардейские загони, спрямовані за вказівкою Раднаркому Туркестану розгромили Кокандскую автономію, куди входили Исфара і Канибадам і забезпечили перемогу радянської влади у цих городах.

З перших днів свого існування Радянське держава проводило у життя ленінську національної політики. 20 листопада Радянський уряд прийняло звернення «До всіх трудящим мусульманам же Росії та Сходу ». Закликавши трудящих мусульман влаштовувати свою національне життя і безперешкодно. Радянський уряд запевнило, що й права, як і право всіх народів Росії, охороняються всієї міццю революції та її органів -Рад робітничих, солдатських і дочок селян депутатів. Для проведення життя національної політики Комуністичної партії, у листопаді 1917 року створили Народний комісаріат у справі національностей. Під керуванням комуністів до спорудження нове життя приступили і народи Туркестану. У 1918 року відбулася 5 крайової з'їзд Рад, прийняв постанову про утворення Туркестанської Автономної Радянської Соціалістичної Республіки, яка у склад РРФСР. До складу Туркестанської АРСР ввійшла всю територію туркестанського краю, включая.

північні райони Таджикистану та Паміру.

З перемогою Революції Північному Таджикистані, як і по країні почалися ліквідація буржуазних органів влади та управління, і навіть політичними організаціями експлуататорів. У грудні 1917 року Ходжнтский Рада прийняла постанову про розпуск місцевої організації «Шурои ісламія ». Революційною ломці зазнали армія і судовий апарат. Поруч із ліквідацією старого державної машини створювався новий апарат робітничо-селянського держави. Його основу становили Советы-органы структурі державної влади, диктатури робочого класса.

3. Економіка Таджикистану 1917;го году.

Економічні, політичні та культурні зв’язки Середньої Азії встановилася ще 18−19 вв. и у наступні роки неухильно розвивалися і міцніли. Після скасування кріпацтва Росія вступила на шлях капіталістичного розвитку. Російська буржуазія потребувала збільшенні джерел сировини й розширення ринків збуту, ніж створювалося її прагнення колонізації нових районів. Одне з найважливіших об'єктів царської колонізації тим часом стає Середня Азія. У 1864 року царські війська почали широке наступ на Середньої Азії. На завойованої території Середню Азію царському уряду створило в 1867 року Туркестанское генерал-губернаторство з центром у місті Ташкенті. Туркестанское генерал-губернаторство поділялося п’ять адміністративних областей: Семиреченьскую, Сырдарьинскую, Ферганську, Самаркандскую і Закаспийскую. Райони нинішнього Таджикистану входили у складі Самаркандської і Ферганській областей. Через війну приєднання до Росії Середня Азія була перетворено на безправну колонію царату. але ці приєднання дало поштовх появі осередків капіталістичної промисловості, у Середню Азію. Політика царату у сфері промисловості охороняла інтереси коштом російського капіталу і забезпечувала його монопольне становище у колоніальному Туркестані. Проте проникнення капіталістичних відносин викликало тут явища, характерні для всієї колоніальної системи побудовано залізниці, фабрики і, промислові й торгові підприємства, почалося формування пролетаріату, пробуджувалося національне самосвідомість, посилилося визвольний рух. Отже напередодні Жовтневої Революції Середню Азію швидко виникає чимало галузей промисловості, переважно з обробки сільськогосподарського сырья-хлопко-очистительная, маслобойная, мукомольная, шкіряна. Почалася розробка кам’яновугільних копалень і золотих копалень. Наприклад, в північних районах Таджикистану було відкрито шелкомотальные, виноробні скляні та інших. підприємства. У економіці Середню Азію значне місце займала кустарна промисловість. Поруч із появою промислових підприємств зберігалися багато старі ремесла-кожевенное, ковальське, плотничье, гончарне, килимове, різьблення з дерева, карбування металевих виробів, чимало з яких своїм високим якістю завоювали б світової слави. Зростає кількість бавовни, ввезеного в Росію. Середня Азія перетворюватися на сировинну бавовняну базу для російської текстильної промисловості розвиток бавовництва стало зростання товарності сільського господарства фінансування бавовництва призвело до відкриттю У Середню Азію банків які відігравали значної ролі у економічній життя края.

Важливу роль збільшенні виробництва бавовни і доставці його до Росії грали торгові фірми. Важливу роль економіці районів Північного Таджикистану відігравало садівництво і виноградарство. Наприклад, з Ходжента з Росією було відправлено в1917 року 6 тисяч пудів родзинок і 159 тисяч пудів сушених фруктів. Однією з предметів експорту були шовк і вироби потім із нього. Щороку з Ходжетского повіту з Росією відправлялися від 10 до 15 тисяч пудів шовку. Важливе значення у розвитку товарного господарства за районах Таджикистану мало і скотарство, зокрема вівчарство. Отже, до початку 19 століття райони Таджикистану були у загальну систему торговельного обороту Росії. У історії аграрної політики царату у Середній Азії значне місце хвилювало питання про переселення сюди селян із центральної Росії. Царське уряд проводячи переселення переслідувало 2 мети: по-перше, розрядити все сгущавшуюся революційну обстановку у Росії: по-друге отримати у особі російських переселенців соціальну опору щодо колоніальної політики. Незалежно від реакційних колонізаторських цілей, які переслідувало царському уряду, загалом політика царату мала прогресивне значення. Російські селяни — переселенці принесли з собою налаштувалася на нові землі понад досконалу сільськогосподарську техніку, знайомили населення з ефективнішими способами обробки землі.

ЗАКЛЮЧЕНИЕ

.

Перша російська революція в 1917 року справила величезний впливом геть зростання революційної свідомості трудящих Таджикистану, сприяла зближенню народних мас з передовим робітничий клас побороти феодального деспотизму і колоніального гніту. Велику роль поширенні революційних ідей у Таджикистані грали російські робочі, за активну участь у створенні діяльності місцевих трудящих приймали робочі, які випали на Росії серйозну школу революційної боротьби. Такі як Джура Закірова і Абдукадыр Рахимбаев, хто був серед керівників революційного руху на Північному Таджикистані, до повернення в Ходжент були депутатами робочого ради р. Бердянська. Хайдар Усманов був учасником марксистського гуртка у Харкові, внаслідок чого був висланий царськими владою в Курську губернію. Більшовики з допомогою передових робочих згуртовували місцевих трудящих у єдиний революційний фронт з російськими робітниками і селянами і не спромоглися встановити радянську владу в Таджикистане.