Радiоекологiя чорнобильської зони

Радiоекологiя чорнобильської зони

Реферат із курсу «Техноекологія « вiдчуження Каленюка Євгена.

Нацiональний Унiверситет Кисво-Могилянська Академiя

Кафедра екології

Киiв 1999 Вступ

Навряд чи знайдеться в Українi людина, що не чула б про Чорнобильську трагедiю та горезвiсну зону вiдчуження. Цi словосполучення стали синонімами екологiчноi катастрофи, і викликають по людях свiдомий та несвiдомий жах перед небачимою та нечутною радiацiйною чумою. Протягом тринадцяти рокiв страх не зменшився, вiн приймас форми все нових iсторій про жахи, що трапляються в Зонi, iнколи правдивих, проте звичайно просто вигаданих. Тринадцята рiчниця аварiї додасть ще спеку в цей казан трохи та домiрковувань. На цей годину триває важка і неприємна, проте потрiбна всьому свiтовi праця у контролі ситуацii навколо Сховища, на яку перетворився четвертий блок АЕС, та запобiганню рецидивiв. Подивимось ж данi, що їхні зiбрано працiвниками станцiї і вирiшимо для собі ступiнь небезпеки в цiй ситуацiї. Програму «Сяйво «.

Тепер, коли розгорнутi роботи над перетворенням про «єкту «Сховище «в екологiчно чисту систему, знання радiоактивних полiв навкруги нього має особливу важливiсть. Щiльнiсть цих полiв на рiзних вiддалях вiд Сховища та на рiзних висотах якщо визначальним чинником стратегiї трансформацiйних робiт та виробки iх тактики. У цьому полягас завдання програми «Сяйво ». Враховуються три джерела радiацiї: безпосереднє випромiнювання iз Сховища, радiацiя із поверхнi опромiненної землi та розсiяне випромiнення (із атмосфери). Щiльнiсть розсiяного випромiнення може бути порахована із використанням методу «Монте-Карло «та програмного забезпечення, розробленого Курчатовським iнститутом. Основними методами вимiрювання є:

1) Звичайний дозиметричний монiторинг (використовусться на висотi до 1-го метри над поверхнею землi);

2) Використання спецiальних жердин (до десятьох метрiв);

3) Використання спецiальних платформ (до 50-ти метрiв);

4) Використання повiтняних куль-проб та спецiальних радiокерованих дозиметрiв (30−70 метрiв).

Вплив Сховища на повiтря.

Будь-який радiоактивниий викид із Сховища визначасться як розташуванням зовнiшнiх трiщин в конструкцiї, так і витоком повiтря, який на свій чергу опирасться на безлiч факторiв: температуру, тиск, вологiсть, швидкiсть, напрямок вiтру та таке iнше.

Найвищi припущення щодо викидiв радiацiї крiзь трiщини Сховища такi: 0.03 Кi (1990), 0.08 Кi (1991), 0.09 Кi (1992), 0.04 Кi (1993), 0.03 Кi (1994) та 0.02 Кi (1995). Частка плутонiю та америцiю в загальнiй активностi не перевищує декiлькох вiдсоткiв. Загальна активнiсть Cs 134,137, Eu 154, Sb 125, Co 60 (частка Cs 134,137 складас бiля 95%) становила менш нiж 0.011 Кi на рiк (1996).

Щоб переконатися, що обладнання реєєтрує реальнi значення пiдвищенного викиду аерозолю із Сховища, динамiка цих викидiв із трiщин та крiзь головний димар був порiвняна. Результати показали наявнiсть одного головного джерела викидiв аерозолю, зарестрованого рiзними контрольними системами.

Навiть якщо брати до уваги пiдвищення викидiв в1991 та на початку 1992;го року, очевидно, що вихiд радiацiї із Сховища за останнi рокта не перевищував 0.3 Кi на рiк.

Для виявлення концентрацiї радiоактивних аерозолiв навколо Сховища було б проведено такий експеримент: чотири вiдкалiброваних поглинача були розташованi навколо на вiдстанi 60−100 метрiв. На теперiшнiй годину термiн витримання фiльтрiв складас 10−15 дiб. Забруднення фiльтрiв вимiрюється гама-спектрометром. Данi по америцiю та плутонiю отриманi із використанням коефiцiснту кореляцii із Ce 144. З аналiзу iзотопного складу видно, що найбiльша частка у аерозольних радiоактивних забруднювачах належить розпиленим частинкам ядерного палива (так званим «гарячим часткам палива »).

Середня концентрацiя альфа-активних радiонуклiдiв в повiтрi навколо Сховища був: 170 (в 10−18 Кi/л) (1989), 27 (1990), 7.7 (1991), 7.1 (1992), 7.1 (1993), 8.1 (1994) та 3.6 в 1995;му роцi. Таке значне зниження концентрацiї в 1991;му роцi є результатом пуску системи придушення пилку, розташованноi над центральною залою Сховища.

Програма «Ареал «.

В 1990;го роцi провiднi спецiалiсти Курчатовського iнституту запропонували програму «Ареал ». Головними завданнями цiєї програми були:

1) Вивчення забруднення землi пiд бетоном, розтрощенним камiнням та iншими матерiалами навколо Сховища;

2) Визначення шляхiв мiграцiї радiонуклiдiв (враховуючи їхні надходжження до грунтових вод);

3) Вивчення динамiки поведiнки грунтових вод (глибина, ступiнь радiоактивного забруднення etc);

4) Аналiз впливу Сховища на забруднення грунтових вод;

Було запропоновано зробити систему свердловин навколо Сховища. Вони повиннi були знаходитися на пiвденно-захiднiй та пiвнiчно-схiднiй частинi зони Сховища, тобто в точках входу та виходу грунтових вод.

Треба зазначити, що пiсля аварiї було б зроблено багато свердловин, як навколо Сховища, так і на його територiї для рiзних цiлей рiзними органiзацiями. Деякi них, що пройшли крiзь зони пiдвищенного забруднення розпиленими частками палива, були радiоактивними настiльки, що iх використання були бути продовжено. Нарештi, пiсля тривалого вивчення «гарячих «зон, пiдземних службових лiнiй та надземних транспортних шляхiв та трубопроводiв, в другiй половинi 1991го року були зробленi три першi свердловини.

Аналiз проб із свердловин надав можливiсть побудувати вертикальну карту гiрських порiд навколо Сховища. З геологiчноi точки зору, вон виявилася дуже складною сумiшшю компонентiв, що включас у собі велику кiлькiсть тонких прошаркiв та порiвняно великих лінз до декiлькох десяткiв сантиметрiв в висоту, якi мають рiзнi фiзичнi, механiчнi та абсорбцiйнi властивостi. Вертикальна радiометрiя виявила сильну гетерогеннiсть забруднень та довела iснування активного дрiбнодисперсного кулі палива пiд Сховищем. Наближено кiлькiсть палива тут вважасться рiвною 0.5 т.

Специфiчна активнiсть стронцiю-90 було б виявлено за допомогою стандартного методу осадження. Вмiст урану в водi було б визначено методом лазерноi люмiнiсценцii. Плутонiй було б вилучено та вмiщено у субстрат, потiм його активнiсть було б вимiряно альфа-спектрометром. Для попереднiх рокiв вмiст урану не перевищував 5 мiкрограмiв на 1 лiтр води, коли максимальний рiвень плутонiю не перевищував 2 Бк/л.

Швидкiсть пересування похованого радiоактивного кулі до грунтових вод є головною характеристикою, що заговорили українською у «язана із мiграцiєю радiонуклидiв. З 1994;го року цей кулю контролюється регулярними гама-замiрами в свердловинах. Данi, отриманi в 1994;1995 рр були обробленi в порiвняннi із пiками поширення, кордонами поширення та центрами гравiтацiї. Виходячи із результатiв такого порiвняння, можна стверджувати, що нiякого активного пересування в межах точностi методу (2 див) в свердловинах 1Г-6Г не заресстровано. Проекти забезпечення стабiлiзацiї Сховища.

В 1992;93 рр було б проведено мiжнародний конкурс проектiв стабiлiзацiї Сховища та взяття екологiчноi ситуацii навколо нього пiд жорсткий контроль. Загальне число поданиих на конкурс проектiв досягало 400. Чотири основних проекти, бiльш за всi наближенi до реальностi є:

1) Повне погребение четвертого блоку;

2) Повний демонтаж блоку із лiквiдацiєй всiх залишкiв палива;

3) Побудова Сховища-2 над першим із наступним демонтажем блоку.

4) Повне залиття бетоном примiщень Сховища із можливiстю його демонтажу в вiддаленому майбутньому.

Кожен із цих проектiв має своi переваги та недолiки, проте найбiльш унiверсальним та перспективнним вважасться третiй. Висновки.

Базуючись на викладеному вище матерiалi, можна зробити такi висновки:

1) Поля значного радiоактивного забруднення, що iснували в примiщеннях станцiї безпосередньо пiсля аварiї, тепер значною мiрою послабленi радiоактивним розкладом короткоживучих радiонуклидiв та штучними заходами по зниженню забруднення. На теперiшнiй годину, iзотоп цезiю-137 має бути основним джерелом випромiнення. Однак, близько 20-ти примiщень 4-го енергоблоку ще дають рiвень радiацii вище 30-ти рентген на годину.

2) Заходь по придушенню пилку, прийнятi за допомогою мобiльних та стацiонарних пристроїв, спричинили значне зменшення концентрацiї радiоактивного аерозолю навколо Сховища. Пiсля припинення активних робiт у Сховищi (19 921 995), включаючи свердловi роботи, зниження рiвню аерозолю в атмосферi триває, альфа та бета активнiсть в 1995;му р не перевищувала ГДК.

3) Зважаючи тих, що 4-й блок знаходиться в безпосереднiй близькостi до 1-го та 2-го блокiв, а також дiлить примiщення із все ще працюючим 3-му, радiацiйна ситуацiя на ньому може негативно впливати на людський персонал станцii. Проте, нiяких серйозних наслiдкiв це сусiдство немало. За перiод спостережень радiоактивнi викиди поза межу Сховища не перевищували 0.1 Кi на рiк. З 1991;го року концентрацiя радiоактивного аерозолю навколо нього є меньшою за ГДК та продовжує знижуватися.

4) Однiсю із найважливiших завдань з прийняття всiх можливих заходiв, щоб не допустити надходження до Сховища води, чи принаймнi обмежити таке надходження, як і контроль її розташування, вмiсту радiонуклидiв та колоїдних часток пилку.

На сьогоднi зiбраний величезний обсяг дослiдницької та практичної iнформацiї щодо поведiнки води в Сховищi. Проте, можливi шляхи її поширення не вивченi, і таке вивчення мло б велику цiннiсть. На тому годину із «являсться ще одне запитання: наскiльки небезпечною може бути така забруднена вода для навколишнього середовища.

Ще один факт мас бути прийнятий до уваги: пiвтони палива поховано пiд Сховищем (пiд бетоном та камiнням) та ще 3 тони розпорошено поза Сховищем у межах зони вiдчуження. Це паливо омивасться дощами та iншими природними водами, та може давати великий внесок у гiпотетичне забруднення води. Це також потребус вивчення.

5) Аналiзи активного кулі, похованого пiд Сховищем, не виявили тенденцiї його посування в бiк грунтових вод.

6) З вишенаведеного йде, що динамiка радiацiйних параметрiв Сховища за перiод спостережень не перевищувала нiяких серйозних прогнозiв. Використана лiтература:

1) Об'єкт «Укриття «1997 рік /за матеріалами річного звіту/; «Укратомиздат », Славутич, 1998.

2) The Shelter «p.s Current Safety Analysis and Situation Development Forecasts (updated version); TACIS sservices DG IA. European Commission, 1998.

3) Біологічні ефекти при тривалому вступі радіонуклідів/ В. В. Борисова і др.М. — Энергоатомиздат, 1988. 2.