Основные лексичні і граматичні різницю між британським і американським варіантом англійського языка

РефератДопомога в написанніДізнатися вартістьмоєї роботи

Основные лексичні і граматичні різницю між британським і американським варіантом англійського языка (реферат, курсова, диплом, контрольна)

Нової парадигмою професіональною підготовкою вчителя у системі вищого педагогічного освіти є концепція психолого-педагогічної підготовки вчителя як носія світової культури. Вивчення іноземних мов розширює межкультурные, міжетнічні зв’язку. Використання лингвострановедческого компонента в адаптаційних освітніх мовних програмах дозволяє реалізувати принцип комунікативної спрямованості, організувати зацікавлена спілкування і зміцнити взаємодію учнів мовою і, в такий спосіб, відкрити доступом до культурі іншого народу й забезпечити діалог культур.

Тож у сучасної методиці приділяють значну увагу лингвострановедческому аспекту підготовкою вчителя іноземної мови. Цей аспект включає у собі як країнознавчу, а й лінгвістичну підготовку, зокрема знання особливостей різних територіальних і соціальних різновидів досліджуваного языка.

Англійська мова є полинациональным: «британський варіант поклав початок американському варіанту, та був австралійському і південноафриканському. І тепер, в ХХІ столітті, ми маємо справу з нігерійським, індійським і сингапурским вариантами…"[1].

Нині особливе поширення отримав американський варіант англійської: «у низці сфер життя та банківської діяльності людини — в області матеріальної культури, економіки та фінансів, освіти і здоров’я та багатьох інших галузях — американський варіант дедалі ширше поширюється в усьому світу і має тенденцію до витіснення бритицизмов…"[2]. У нині мешкає найбільша число носіїв англійської (в 1995 р. населення США становило 263 057 тис. чол.). Саме Америка в XX столітті найбільше сприяла поширенню английского.

Проте, попри це, викладання англійської у багатьох країнах, зокрема у Росії, довгі роки був орієнтований британський варіант мови, американський ж варіант доводилося освоювати на практиці, причому дуже небагатьом — тим, кому відомі в зв’язки України із професійної діяльністю потрібно було спілкуватися із носіями американського варіанта англійського языка.

Наша 24-та школа завжди орієнтувалася і продовжує поступово переорієнтовуватися під класичний англійський. У кращих мовних вузах традиційно викладався саме британський варіант, і як іноземних консультантів і методистів запрошувалися переважно викладачі з Британії. Професійних ж викладачів американського варіанту в ми практично немає. «Практично «- оскільки преподаватели-носители «американського «всетаки зустрічаються. І ось професіоналів у тому числі мізерно мало (по загальним оцінкам, трохи більше 5%). У школах, де професіонали усе-таки є (наприклад, Language Link, Polyglot), студентам намагаються пояснювати відмінність між різними варіантами англійської й викладати той самий варіант англійського, потрібного студентові. Проте, погоджуючись із нашими викладачами, Роберт Дженски (американець, очолює британську школу англійської) стверджує, що це стосується студентів просунутого рівня. На на початкових етапах для студента є тільки один варіант английского.

На сучасному розвитку викладання англійської не можна не брати до уваги те що, що учні (як студенти, а й школярі) практично щодня вбираються американським його варіантом, дивлячись американські фільми, слухаючи американську музику і на читаючи етикетки на продуктах і товарах американського виробництва. Свій вклад у мовну практику сучасних школярів вносить глобальна комп’ютерна мережу Internet, і навіть листування потім з американськими однолітками. Зрозуміло, вони помічають відмінності варіанта мови, з яких вони зіштовхуються на практиці, від цього, що вони вивчають у шкільництві. Тому вчитель англійського мови на шляху успішної спільної з учнями може бути компетентний в питаннях різниці між американським і британським (Queen's English) варіантами языков.

Усім вищевикладеним пояснюється актуальність нашої работы.

Мета роботи — систематизувати основні відмінності британського і американського варіантів англійської мови та дати рекомендації вчителю по працювати з останнім в школе.

Основні різницю між різними варіантами полінаціональних мов — фонетичні, лексичні і граматичні. Предмет дослідження, у нашої роботі - дві останніх різновиду відмінностей як найпомітніші для учащихся.

Діяльність ми розглянемо історію формування American English і появи різниці між двома варіантами мов, і навіть основні лексичні і граматичні різницю між ними.

1. Історія формування американського варіанта англійського языка.

На початку сімнадцятого століття колоністи з Англії почали приносити свою мову до Америки. Перше поселення англійців у Північній Америці було засновано 1607 р. — це був місто Джеймстаун біля нинішнього штату Віргінія. У листопаді 1620 р. прибулими потім кораблем до «Мэйфлауэр» пуританами був грунтується місто Плимут.

Жителі цих двох поселень мали різні мовні традиції. Колоністи Джеймстауна «прибували головним чином із західній частині Англії, з цих графств, як Сомерсет і Глостершир, з дуже характерною тих місць вимовою (вокалізація звуку [p.s], тобто назва Сомерсет вони вимовляють як Зомерзет, і розкотисте вимова звуку [r] після гласных)"[3]. Плимутские колоністи прибували зі східних графств Англії (Линкольншир, Ноттингемшир, Ессекс, Кент) і Лондона, де говори були трохи інакше — так, звук [r] після гласних там був відсутній. Ці звукові відмінності продовжували зберігатися й надалі. Носії різних діалектів розселялися захід і з півдня. І хоча картина поширення діалектів не була чіткої через постійної міграції населення з півночі на південь й у напрямку й притоку емігрантів із різних країн світу, відмінності лише на рівні діалектів продовжують зберігатися до й сейчас.

У XVII — XVIII ст. потоки емігрантів постійно зростають, приносячи з собою розмаїтість мов і культур діалектів. Наприклад, штат Пенсільванія заселявся переважно квакерами, що відбувалися, зазвичай, із середньої і північної частин Англии.

На формування мови колоній надавала вплив як Англія. Вже XVIII в. в Північну Америку заюшила хвиля імміґрантів з Ірландії. На Заході, і Юго-Западе сучасних Сполучених Штатів головним було іспанський мову. Уздовж річки Св. Лаврентія селилися це з Франції. У Нью-Йорку, спочатку що називався Новим Амстердамом, очолював голландський мову. У Пенсільванії селилися німці. З іншого боку, у південні райони ввозили дуже багато негрів, стали об'єктом работоргівлі. Всі ці нові жителі Північної Америки (непотрібно забувати також корінних жителів — індіанців) вносили свій внесок у формування діалекту колоний.

Масова еміграція до нового держава — Сполучені Штати Америки — продовжилася у ХІХ — XX ст. У цьому, попри велику кількість мов і культур культур ця земля новосельців, чільним мовою продовжував залишатися англійський. «Завдяки природному процесу асиміляції більшість сімей іммігрантів починали розмовляти англійською мовою протягом одного-двох поколений"[4]. Проте полікультурний характер Сполучених Штатів неважко помітити. У частковості, полікультурність виражена лише на рівні антропонимики: «в антропономиконе США зустрічаються особисті імена, які зберегли свої вираженими національними рисами: іспанські - Rodolfo, Dolores та інших., італійські - Antonio, Niccolo, Paolo та інших., португальські - Mario, Manuel, Raul та інших., німецькі - Rupert, Rudolf і др."[5].

Проте англійська мова північноамериканських колоній був істотно збагачений з допомогою запозичень. Поселенці запозичували слова з індіанських мов для позначення незнайомих рослин (наприклад, hickory — рід ліщини, чи persimmon — хурма) і тварин (raccoon — єнот, woodchuck — лісової бабак). З французької запозичені слова chowder — різновид юшки, prairie — прерія; з голландської - слова scow — шаланда, ялик, sleigh — сани. Багато новослів з’явилося шляхом комбінації вже, наприклад, backwoods — глухомань, закутку, bullfrog — жабабик (вид жаби). Багато англійські слова отримали «нове значення, наприклад, lumber в знач. «мотлох» (употребляющийся у «англійському мові на більш вузькому значенні - ганчірки, лахміття); corn у значенні «кукурудза» (в Англії це слово раніше означало будь-яке зерно, зазвичай, пшеницу).

Вочевидь, нові слова з’являлися остільки, що у життя колишніх європейців тепер з’являлося чимало нових реалій, для позначення що у англійському та іншими мовами слів не было.

Крім лексикону, з’являлася різниця у вимові, в граматичних конструкціях, особливо сильна — в интонации.

Часто можна почути думку, якби колонізація відбулася двоматрьома століттями раніше, американський варіант англійського як і сильно вирізнявся від британського, як сучасний французький — від італійського, тобто. замість різних варіантів однієї мови з’явився б він б різні мови. Проте колонізація відбулася по винайденні друкарства тривала в епоху Просвітництва з її ідеями загальної освіти. Протягом тривалого часу більшість книжок, читаються і в Америці, були англійськими. Понад те, багато колоністи продовжували підтримувати зв’язки й з Англією, чого вони відрізнялися від своїх англосаксонських предків, як відомо, порвавших всякі через відкликання континентом після переселення на Британські острови. Проанглийски налаштовані американці засуджували всякі «американізми», що підкреслюють відмінність між ними англичанами.

А в наш час багато «американізми» набули поширення навіть у британському варіанті англійського языка.

2. Сучасне стан англійської як полинационального.

Сучасний британський мову, по-перше, неоднорідний, по-друге, далекий від класичного англійського, яка була 3 століття тому. Усередині британського варіанта виділяються три мовних типу: консервативний англійський (conservative — мову королівської сім'ї та парламенту), ухвалений стандарт (received pronunciation, RP — мову ЗМІ, ще й називають BBC English) і просунутий англійський (advanced — мову молоді). Останній тип — самий рухливий, саме його активно вбирає у собі елементи інших мов таки і. Advanced English найбільше піддається загальну тенденцію до спрощення мови. Зміни відбуваються насамперед у лексиці, одній з наймобільніших частин мови: з’являються нові явища, що треба назвати, а старі набувають нові назви. Нова лексика входить у британський молодіжний язик, і з деяких інших варіантів англійського, зокрема, американского.

Мова освіченого населення Лондона і південного сходу Англії - згодом набув статусу Національного стандарту (RP). Його основу становить «правильний англійський «- мову кращих приватних шкіл (Eton, Winchester, Harrow, Rugby) і університетів (Oxford, Cambridge). Це і той класичний, літературний англійський, що є базою будь-якого курсу англійської мови лінгвістичних школах для иностранцев.

Ірландський, австралійський і новозеландський варіанти англійського, мабуть, найближче класичному британському. З огляду на географічної ізольованості ці країни не відчували сильного впливу інших і культур. У формуванні American English брали участь майже всі жителі Європи, тоді як Австралію, Нову Зеландію, Канаду, Південну Африку заселяли переважно британці. Там англійської і зберіг більш-менш класичне образі. Відмінності складаються переважно знов-таки на фонетиці - зокрема, в мелодиці. Це більш рівне, «нейтральне «вимова, заміна «складних «звуків простішими, наприклад, межзубного за тими словами that, think звичайним. Ірландці, ще, не заощаджують звуки між приголосними, додають нейтральні: наприклад, film мовою звучить як «филэм ». Ірландський англійський більш музичний, співучий — що відбувається від кельтського; для австралійського характерний повільніший ритму і рівна інтонаційна шкала.

І це Америка створила практично новий мову: зміни торкнулися не лише фонетики і лексики, а й самій стійкою частини мови — граматики. Тому цілком природно, що суперечки досліджують основному навколо двох варіантів англійської - британського і американского.

На відміну від британського варіанта американський англійський гнучкіший, відкритий до змін і легкий до. Зокрема, тому і отримав популярнішими у світі. Це мову нової генерації без певної національності й визначити місця проживання, вихованого на масової культурі. Англійська мова сучасної молоді більш-менш загальний завдяки переважно загальній культурі, рок-музиці, щільною комунікації і тих ідеалам і кумирам, які, починаючи з Елвіса Преслі (і ще ніким не закінчуючи), залишаються загальної духовної пищей.

3. Лексичні різницю між американським і британським різновидами англійського языка.

Такі розбіжності обумовлені численними запозиченнями в американському варіанті мови з індіанських мов і культур з іспанського (головним образом).

Наведемо зведену таблицю деяких відмінностей у лексиконі цих варіантів мов (джерело — Євдокимов М. З., Шлеев Р. М. Короткий довідник американсько-британських соответствий).

У таблицю не ввійшли лексичні відмінності, зумовлені культурними — наприклад, різної освіти у Великобританії й Сполучених Штатів або різної системою військових званий.

Багато лексичні розходження незначні - наприклад, змінюється одне слово в словосполученні: гам. Keep tabs on — брит. Keep check on — «стежити за кем-л.». Бо в школі, як здається, доцільно звертати увагу до ті лексичні відмінності, які можуть викликати плутанину в розумінні. Наприклад, subway США означає «метро», у Великобританії - «підземний перехід»; pavement США — «бруківка», у Великій Британії - «тротуар».

Також слід звернути увагу на різницю у написанні багатьох слів США й у Британии.

У цілому американської орфографії слова французького походження на -our пишуться через -or (honor, splendor); замість -re у низці слів пишеться -er (theater, center). Ці розбіжності є, по більшу частину, заслугою Ноя Вэбстера (1758−1843), запровадивши в американський варіант практику написанняer замістьre (center «центр », meter «метр », theater «театр »), -or замістьour (favor «послуга », honor «честь », labor «працю »), check замість cheque «чек », connection замість connexion «зв'язок », jail замість gaol «в'язниця », story замість storey «поверх «і т.д.

Ще один особливість сучасного розмовної мови американців — позначення класу предметів чи явищ однією з слів цього. Це явище у мові називається синекдохой (позначення цілого у справі). Так, за свідченням М. А. Голденкова, «американці всіх пернатих хижаків називають hawks», тобто «яструби». Також їм зазначено вживання слова bug — «клоп» — як позначення всіх взагалі жуків (останнє значення цього терміну — «електронне підслуховуючий пристрій», що було привід й у російській мові називати що така устрою «жучками») і вислів pine — «сосна» у значенні «ялина» (зокрема рождественская).

Є ще одне поширена сфера англійської лексики, що у останнім часом активно проникає у літературу і дивитися кіно і вимагає тому спеціальних пояснень. Йдеться про американському сленге.

Сленг займає досить більшу частину словника сучасного американця. У ХХІ столітті йде активний процес переходу сленгової лексики в літературний англійський. «Проникність для нелітературних пластів мови, особливо сленгу, здавна є одним із характерних ознак американського і австралійського варіантів англійського языка"[6]. У недавньому минулому сленговыми були такі нині поширені слова висловлювання, як of course, to take part, to get up, lunch[7].

Окремо слід сказати висловлення, що у останнім часом входить у все шкільні підручники з англійської мови, будучи з походження американської сленгової ідіомою. Цей вислів ОК, розмовна абревіатура словосполучення all correct («все правильно»). М. А. Голденков (як і «Новий англо-російський словник» У. До. Мюллера) перераховує такі значення цього слова:

1. «будь ласка» (у відповідь вираз благодарности).

2. «здоровий», «здорова», «здорові» (у відповідь питання типу «How are you?», «How is your wife?»).

3. «правильно».

4. «всі у порядке».

5. «добре», «гаразд» (синонім «all right»)[8].

Нині йде активне насичення англійська мова інших, ніж звичні нам, варіантів затвердження, ідучи заперечення. Замість yes навіть британці нині вживають yea. З іншого боку, «часто англійці на канадський манер кажуть не yes, а yap, і no, а nope"[9].

Американський варіант англійського вплинув і функціонування власних назв. «У цьому столітті продовжила розвиток традиція використання дериватів повних імен (зменшувальні і зменшувальноласкательные форми) як самостійних имен"[10]. Деривати імен із сучасному англійській вживаються як на частно-бытовом рівні спілкування (серед родичів, на друзів і знайомих), а й у офіційної обстановці. Прикладом цього можуть бути імена деяких президентів США: James Earl Carter скоротилося до Jimmy Carter, William Jefferson Clinton — до Bill Clinton.

На закінчення цієї глави наведемо приклад інтерпретації американізмів в розмовної мови, запозичений зі статті У. Л. Буровой[11]. Дослідник аналізує фрагмент сценарію до фільму «Forrest Gump» («Форрест Гамп»; цей фільм добре відомий у нашій країні) з погляду відображення у ньому особливостей американської культури. Такі робота може бути й у школе.

У цьому вся епізоді герой фільму згадує, як мати влаштовувала їх у школу, його голос звучить за кадром:

Forrest: She wanted me to have the finest education, so she took me to the Greenbow Country Central School. I met the principal and all.

Principal: The state requires a minimum I. Q. of eighty to attend public school, Mrs. Gump. He’s going to have to go to a special school.

Комментарии:

1. Principal — директор муніципальної школи. Для позначення директора приватної школи США використовують англіцизм headmaster.

2. Public school — муніципальна школа, у якому навчання безплатне, в на відміну від private school — приватної школи. У Великобританії public school — приватне навчальний заведение.

3. Special school ув американській системи освіти означає школу «для особливих груп»: інвалідів, на осіб із фізичними вадами, розумово неполноценных.

4. Нарешті, потребує коментарі граматична форма «He's going to have to go». Тут вираз «to be going to» має граматичне значення майбутнього часу. А пропозицію можна перекласти, як «Йому доведеться в школу для розумово відсталих детей».

Про граматичних особливостях американського варіанта англійської йтиметься у наступному главе.

4. Граматичні різницю між американським і британським варіантами англійського языка.

1. Є певна різниця у вживанні часів дієслова. Так, замість Present Perfect американець може використовувати Past Simple.

Відмова від Perfect Tenses в мовою став таким звичайним явищем, що його настав час вводити в граматики; фраза: «Did you go see „Redheat“ with Arnold?» представляється багатьом американцям цілком природною та вірної, хоча ситуаційно за всіма нормами, зокрема описаним в американських граматиках, потрібно Perfect: «Have you seen… ?» Або хоча в розмовної формі: «Seen „Redheat“ yet?».

Зазвичай головні внесок у ігнорування часів групи Perfect приписують іммігрантам з країн, у мові яких відсутні скоєні часи, згадують і русских.

Однак будь-яке англо-говорящий американець скористається саме Perfect, якщо інший вибір зробить висловлювання двозначним чи непонятным.

Past participle дієслова got мовою звучить як gotten.

2. Замість допоміжного дієслова shall і в Америці використовують will, який, своєю чергою, витісняється формою gonna — розмовний варіант going to.

Це є загальною тенденцією англійської. У складну систему дієслівних часів, поступово яка прийшла змінюють бінарною тимчасової системі давньоанглійської мови, яка від початку висловлювала уявлення про часу, як про протиставленні настояще-будущего часу що пройшла, вбачаються дві важливі зміни. Перша полягає в дедалі більш широкому вживанні розширених форм типу I am eating «я їм (в момент) «за рахунок простих форм типу I eat «я їм (взагалі) ». Це зміна виникає з бажання надати дії, описуваному дієсловом, більше жвавості і реалістичності - і вже цим воно відрізняється з інших сучасних тенденцій в мові, загалом прагнуть більшої економічності і стислості мовного висловлювання. Друге зміна полягає у ширше використання розширених форм дієслова go «йти «передачі найближчого майбутнього, як і висловлюванні We are going to write «Нині ми писатимемо» замість We will write «Ми писатимемо». Дієслово go, колись який означав walk «йти пішки «(як в Беньяна в Шляхи паломника: «I have resolved to run when I can, to go when I cannot run, and to creep when I cannot go» «Я вирішив, поки зможу, бігти; йти, коли зможу бігти, і повзти, коли зможу йти »), нині настільки втратив свого колишнього речовинного значення, що ІСД може використовуватися як допоміжного дієслова при собі, як і вираженні: We are going to go a long way «Ми пройти довгий путь».

3. Також у американському розмовному варіанті англійської яскраво виражена таку тенденцію англійського дієслова to do, як поступове витіснення форми третя особа does формою першого і другого особи do. Це стосується й негативною формі цього дієслова. Ця тенденція виявляє себе й у британському варіанті мови (за приклад можна навести рядок із пісні групи «The Beatles» — «She's got a ticket to ride, and she don’t care» — підкр. наше — З. Є.), тобто перестав бути власне американської. Проте літературної нормою продовжує залишатися вживання у третій особі дієслова does.

4. У американському варіанті мови немає should після дієслів demand, insist, require та інших. подібних, наприклад: «I demanded that he apologize» замість «I demanded that he should apologise» у британському варианте.

5. Багато неправильні дієслова (наприклад, to burn, to spoil) в американському варіанті мови є правильными.

6. По-різному вживаються артиклі. Наприклад, «to/in THE hospital» в американському варіанті, тоді як і британському «to/in hospital» без артикля.

7. Часто щодо одного й тому самому вираженні замість одного приводу використовується інший, наприклад, «on the weekend/on weekend» замість «at the weekend/at weekend» у британському варіанті; «on a street» замість «in a street».

8. Багато стійкі висловлювання на американському варіанті мови отримують зміна. Наприклад, американець скаже «take a shower/a bath» замість «have a shower/a bath». Замість «needn «t» використовується складна форма «don «t need to».

9. Прикметники slow і real вживаються як наречия:

He likes to drive slow (замість slowly).

She’s real nice (замість really).

10. Американці менш охоче, ніж англійці, вживають множинне число дієслова при збірних іменників (the audience were літер.: «публіка були », the government have літер.: «уряд мають »).

Проте, попри всі викладене вище, більшість граматичних особливостей американського варіанта англійської немає в сучасному англійському статусу нормативных.

Заключение

Як побачили, між американським і британським варіантом англійського мови досить помітні. Проте думка про істотних розбіжностях між американським і британським варіантами англійської - лише міф. На насправді їх дуже багато. Досить важко інколи буває зрозуміти, написана та чи інша книга американським чи британським автором. «…окремі словарні особливості у мові жителів англійських домініонів не такі великі, щоб було говорити хоча б про окремих прислівниках, притаманних тієї чи іншої району: їх граматичний лад і основний словниковий фонд цілком збігаються з тими самими основними компонентами англійського національного мови в метрополии"[12].

Проте різниці між цими двома варіантами мови з кожним роком налічується дедалі більше. Звідси перед викладачами виникає запитання: яку мову ми викладаємо учням — британський чи американский?

На думку директора російського представництва британської школи Language Link Роберта Дженски, тепер можна говорити про появу і закріпленні якогось усередненого універсального англійського, що ввібрав в себе особливості різних мов. Цей — а чи не американський, не британський і ніхто інший — варіант це і є «мову міжнародного спілкування ». Він, природно, легше розуміння. По-перше, він нейтральний з фарбування, удругих, іноземці розмовляють англійською повільніше, вимовляють звуки ізольовано, а слова чітко. З іншого боку, він зручніше: зайве напружуватися, намагаючись наблизитися до «суто британському «чи «суто американському «произношению.

На думку багатьох російських лінгвістів і викладачів, «правильним» мовою є британський варіант, точніше, та його частину, яка називається «ухвалений стандарт «(RP). Правильний базовий англійський потрібен, до речі, і, щоб усвідомити та інші варіанти мови, діалекти і особливості. І щоб змогти їх освоїти. Як вважає генеральний викладач Московського лінгвістичного центру Наталія Кузнєцова, людина із гарним класичним англійським ніде не пропаде і, якщо буде треба, досить легко зможе перебудуватися, звикнути в іншу модифікації языка.

На думку Наталії Кузнєцової, розпочинати з британського варіанта треба ще і що це найповніший та багаті мову. Американська граматика проти британської помітно спрощена. Американський англійський можна назвати «недбалим «мовою. Британський варіант більш particular, більш скрупульозний. У ньому існує величезне безліч інтонаційних моделей, в на відміну від американського, де є практично одна: рівна шкала і спадний тон. Ця інтонаційна модель визначає й усю звукову структуру американського варіанта. У британському ж англійському багато шкал: спадні і висхідні, ступінчасті і що сковзають. Те саме стосується тонів. Іноді акцент видає не проголошення звуку, а темпоральные характеристики: стоїть трошки затягти (чи недотянуть) звук — й у вас дізнаються іноземця. Самі американці, до речі, з пієтетом ставляться стосовно британського англійської. Британський англійський американці називають рафінованим — цієї мови у них ніколи було, як і було, природно, і ще, що називається «англійськими традиціями і культурою » .

Усе це, природно, промовляють на користь британського варіанти вивчення у школі. Але викладачеві, безсумнівно, потрібно роз’ясняти учням основні лексичні і граматичні відмінності між двома варіантами мов — така має стати однією з основних до вивчення лингвострановедческого матеріалу. У цьому основним має стати британський варіант английского.

1. Антрушина Г. Б., Афанасьєва О.В. Лексикологія англійської. — М.,.

2. Аракин У. Д. Історія англійської. — М., 2001.

3. Бархударов К. С., Штелинг Д. А. Граматика англійської. — М., 1973.

4. Бурова У. Л. Межкультурная комунікація у тих когнітивної лінгвістики. // Лингводидактические проблеми навчання іноземних мов у школі, і у ВНЗ. Міжвузівський збірник наукових статей / Під ред. Л. М. Борисовій. Вип. 3. — Бєлгород, 2003.

5. Варіанти полінаціональних літературних мов — Київ, 1981.

6. Голденков М. А. Обережно! Hot dog! Сучасний активний English. -.

М., 2000.

7. Євдокимов М. З., Шлеев Р. М. Короткий довідник американсько-британських відповідностей. — М., 2000.

8. Ильиш Б. А. Стрій сучасного англійської: Учеб. посібник для студ.пед.ин-тов.-2-е вид. — Л., 1971.

9. Комова Т. А., Гарагуля З. І. Ім'я особисте історія і культуре.

Великій Британії та США. — Бєлгород, 1998 10. Коптелова Є. Speak English! // Іноземець, 2000 — N25 11. Кретинина М. А. Психологічний аспект оволодіння національними варіантами англійської. // Лингводидактические проблеми навчання іноземних мов у школі, і у ВНЗ. Міжвузівський збірник наукових статей / Під ред. Л. М. Борисовій. Вип. 3. — Бєлгород, 2003 12. Кристал Д. Англійська мова як глобальний. — М., 2001 13. Матюшенков У. З. Словник англійського сленгу. Особливості вживання сленгу у Північній Америці, Великій Британії та Австралії. — М., 2002 14. Хаймович Б. С., Роговская Б.І. Теоретична граматика англійської: Учеб. пособие для вузів. — М., 1967 15. Чернов Р. У. Американський варіант. Англо-русский/русско-английский словник. М., 2001 16. Швейцер А. Д. Американський варіант літературного англійської: шляху формування та сучасний статус. // Питання языкознания, 1995,.

№ 6.

———————————- [1] Кристал Д. Англійська мова як глобальний. — М., 2001 — З 6-ї [2] Чернов Р. У. Американський варіант. Англо-російський і російсько-англійський словник. — М., 2001 — З. 7 [3] Кристал Д. Указ. тв. — З. 55 [4] Кристал Д. Указ. тв. — З. 60 [5] Комова Т. А., Гарагуля З. І. Ім'я особисте історія та культури Великій Британії та США. — Бєлгород, 1998 — З. 52.

[6] Матюшенков У. З. Словник англійського сленгу. Особливості вживання сленгу у Північній Америці, Великій Британії та Австралії. — М., 2002 — З. 5−6 [7] Див. Голденков М. А. Обережно! Hot dog! Сучасний активний English. — М., 2000 — З 6-ї [8] Див. Голденков М. А Указ. тв. — З. 9 [9] Голденков М. А. Указ. тв. — з. 101 [10] Комова Т. А., Гарагуля З. І. Указ. тв. — З. 48 [11] Див. Бурова У. Л. Межкультурная комунікація у тих когнітивної лінгвістики. // Лингводидактические проблеми навчання іноземних мов у школі, і у ВНЗ. Міжвузівський збірник наукових статей / Під ред. Л. М. Борисовій. Вип. 3. — Бєлгород, 2003 — З. 4−6.

[12] Аракин У. Д. Історія англійської. — М., 2001 — З. 196.

Показати весь текст

Заповнити форму поточною роботою