Войцех Ярузельський

Войцех Ярузельський

(Wojciech Jaruzelski)

Войцех Ярузельський, останній президент Польської Народної Республіки, народився 1923;го р. По походженню дворянин, корені його роду просліджуються до XV сторіччя. Його дід — учасник повстання 1863−1864 р. — провів 10 років у сибірському засланні. Батько добровольцем прийшов на польсько-радянську війну 1920 р. Ярузельський вчився в католицькій гімназії. Після початку Другої світової війни опинився разом із батьками на територї Литви, що незабаром увійшла у склад СРСР. 14 червня 1941 р. батьківщина Ярузельских, як й сотні тисяч інших поляків, був вислана в Сибір. Батько помер від виснаження после звільнення із табору в 1942 р. Щоб прокормити батьківщину (матір й сестру), Войцех працював вантажником, лісорубом в алтайській тайзі. У травні 1943 р. записався добровольцем в організоване польськими комуністами Військо Польське (ВП). Вчився у військовому училищі в Рязані. Брав доля в воєнних операціях 1-ї армії ВП. Нагороджений вищим польським військовим орденом — Virtuti militari. Після війни вчився в академіях Генерального штабу у Варшаві й Москві. Ставши наймолодшим польським генералом — в 33 рокта. Швидко пройшов шлях від командира дивізії (1957) до начальника Головного політичного керування Війська Польського (1960), начальника Генерального штабу (1965) й міністра національної оборони (1968). У 1964 р. ставши членом ЦК ПОРП, а 1971 р. — членом його політбюро. У лютому 1981 р. узявши у собі обов «язки глави польського уряду. У жовтні того ж року обраний першим секретарем ЦК ПОРП, зберігши посади глави уряду й міністра оборони. У ніч на13 грудня 1981 р., после введення воєнного стану в стране, очолив Військову раду національного порятунку (воєнний стан був скасований 22 червня 1983 р.). Був одним із ініціаторів переговорів «круглого столу «й наступної догоди із політичною опозицією (5 апреля 1989 р.), у результаті якого Польща мирно вийшла з соціалістичної системи. 19 июля 1989 р. на засіданні Національних зборів більшістю був обраний президентом ПНР. У вересні 1990 р. добровільно подавши у відставку й 12 грудня, после проведення президентських виборів, залишив президентський палац. У годину пенсіонер, живе у Варшаві. Одружений, має дочку.

— На життя Мені цілком вистачає, — посміхаючись, розповідає Ярузельський, — я одержую пенсію як колишній міністр оборони, а це пристойна сума. Від президентської пенсії я відмовився — бо займав це крісло всьгого півтора рокта. Зате в мене лежить у банку 5000 доларів, що я заробив, коли читавши лекції США. Ліки, як пенсіонер, одержую безкоштовно. Дача в мене є, квартира теж. Не п «ю й не курю, тому пенсію особливо витрачати не так на що. Машина є, але й сам ніколи не водив — очі хворі,((Щелепа Ярузельського скріплена дротом, а око підпирається залізною пластиною — шість років тому йому кинувши в обличчя булижнік екс-учасник руху «Солідарність». Очі, ушкоджені на радянському лісоповалі, бачать усє гірше й гірше.)) тому за кермом дружина. Навіть «Вальтер» залишили трофейний, котрий я відібрав в узятого мною в сповнений німецького офіцера: у сейфі лежить, незаряджений — патронів до нього немає. Чим тепер займаюся? Так просто поводжуся, як будь-який інший пенсіонер… дивлюся серіали типу «Ставка більше, ніж життя», гуляю ввечері із дружиною, читаю й лягаю спати години у трьох ночі — ві не представляєте, котра ця насолода!

Він легко й весело говорити про смерть: «Бо я — не розумію, що Мені небагато залишилося. Поживши вже своє, вистачить. Одного скажено школа — не зможу подивитися, як поховай пройдуть. А представляєте, як якщо здорово: народу повно, оркестр, ордена на подушечках, й я — у парадного кітелі! Ех, хотів бі я бачити, як мене в труні понесуть!».

У 1995 році екс-президент Польщі ставши перед судом, що продовжується дотепер: його обвинувачують у розстрілі страйкарів у Гданська. Засідання відкладалися безліч разів через хворобу Ярузельського. «Люди хочуть хліба й видовищ, — розповідає він. — Хліба немає, а я, очевидно, ідеально підходжу для видовищ. Цікаво лише, кого смердоті потім для цих цілей знайдуть. Якби не судові переслідування, то міг бі сказати, що на даний момент я абсолютно счастливое людина».

Колишній генерал має відповідати свої, що будучи міністром оборони вивів на вулиці танки й віддав наказ стріляти по робітниках верфі, котрі виступали проти підвищення цін. За офіційними повідомленнями, 44 учасники виступів було б вбито, понад тисячу поранено, від двох до трьох тисяч заарештовано. Якщо провина якщо доведено, на Ярузельського чекає 25-річне ув «язнення. Алі все це — якщо…

Депутат сеймові Тадеуш Кіліан представляє в суді жертви розстрілу:

" На цьому процесі генерал Ярузельський звинувачується до того, що 1970 долі як міністр оборони республіки Польща за вказівкою тодішнього Першого секретаря ЦК Польської про «єднаної робітничої партії Владислава Гомулки віддав протизаконний наказ. Тобто це злочин, вчинений за письмовим столом. «.

Звинувачення спирається на показання тисяч свідків, письмовий наказ Ярузельського, протоколи нарад Ярузельського та Гомулки. Процес, власне кажучи, триває уже чимало рік. Кілька колишніх функціонерів вже засуджено, а розслідування щодо Ярузельського через стан його здоровий «я було б виділено в окрему справу. Сам колишній генерал усі звинувачення відкидає і перекладає відповідальність на Гомулку.

Початок процесу над Ярузельським не викликав у нинішній Польщі ані мітингів, ані демонстрацій, ані гучних заяв:

Більшість газет і не помітили того, що у вівторок мав розпочатися процес над Войцехом Ярузельським. Колі розмовляєш із людьми на вулицях Варшави, відчувається, що молоді поляки взагалі не знають, що роками тягнеться справа генерала Ярузельського.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використано матеріали із російського сайту internet.