Ф. Ф. Ушаков

Ф. Ф. Ушаков

1742 — 1817 гг.

Сражение при Фидониси

18 червня 1788 г., щодня Очаківського бою, кораблі вийшли з Севастополя й узяли курс до Днепровско — Бугскому лиману. Дорогою ескадра була затримана зустрічним вітром і тільки через 10 діб змогла досягти острова Тендра. Назустріч їй від Очакова рухався турецький флот. Адмірал Гассан — паша, який одержав повідомлення наближення російської ескадри з Севастополя, відразу ж потрапити прийняв рішення дати їй сражение.

Когда турецький флот був помічений з кораблів Севастопольської ескадри, з російських кораблів нарахували 45 турецьких судів; згодом до противнику прибуло на підкріплення ще кілька бойових кораблів. Щодо сил противник мав проти Севастопольської ескадрою дуже великий перевагу. Проти російських лінійних кораблів Гассан — паша мав 17 лінійними кораблями. Дуже значну перевагу противника було й артилерійському озброєнні кораблів: турки мали більш 1500 знарядь, а російські - лише 550 орудий.

Контр — адмірал Войнович, ще до зустрічі з ворогом який боявся бойового зіткнення, побачивши великого турецького флоту опинився може очолити управління довіреної йому ескадрою. У хвилину рішучої зустрічі з противником він самоусунувся від керівництва майбутнім боєм і фактичне командування своєму подчинённому — командиру авангарду (передовий частини ескадри). Очолював передову ескадру командир лінійного корабля «Павло «капітан бригадирского рангу Ф. Ф. Ушаков.

В протягом трьох днів росіяни й турецькі кораблі маневрували в море, намагаючись зайняти наветренное становище для бою. Турецькому флоту вдалося зберегти наветренное становище, яке вітрильних кораблів давало ряд преимуществ.

К числу таких переваг ставилося те, що навітряний флот міг вибирати час нападу й дистанцію бою, тобто мав ініціативою, і можливістю нав’язати своєї волі противнику, з особливостей свого зброї та боєприпасів ступеня підготовки до бою. Під час бою навітряним кораблям було значно простіше маневрувати і зближуватися з ворожими кораблями. При артилерійської перестрілці густий пороховий дим застеляв подветренные кораблі і заважав каноніри вести прицільний вогонь; від навітряного флоту дим відносило в бік подветренного флоту, що полегшувало ведення вогню й забезпечувало хорошу видимість сигналов.

Пользуясь численным зверхністю й вигодою займаного становища, адмірал Гассан — паша днем 3 липня побудував свій флот на два колони і повів їх до російської ескадрі. Турецький командувач поставив метою зосередити свої основних сил проти російського авангарду, що складався з лінійного корабля «Павло «і фрегатів «Борислав «і «Стріла » .

С початку бою перша колона турецького флоту, що складалася з найпотужніших кораблів, очолювана самим Гассан — пашею, прагнула зблизиться з авангардом російського флоту і завдати у ній зосереджений удар. Проте Ушаков відразу ж потрапляє розгадав задум ворога. Він наказав фрегатам «Борислав «і «Стріла «збільшити хід подій і розпочати обхід приближавшейся бойової лінії противника. Поставивши все вітрила, два передових російських фрегата, що їх дотримувався корабель «Павло », швидко пішли вперед; по них йшла вся російська эскадра.

Выполнение маневру, задуманого Ф. Ф. Ушаковым, дозволяло зайняти наветренное ситуацію і поставити ворожі кораблі «удвічі вогню », т. е. обстрілювати його з обох бортів. Проте турецький адмірал поспішив прийняти необхідні заходи: турецькі кораблі також збільшили хід, не даючи можливості російським кораблям обігнати і не сповнити бойової порядок. Завдяки цьому Гассан — паші вдалося уникнути обходу його бойової лінії російськими кораблями. Але маневр Ушакова перешкодив супротивнику завдати зосереджений удару російському авангарду від початку бою. Тоді турецький адмірал зробив вторинну спробу зосередити основних сил проти російського авангарда.

После маневрування турецький флот зблизився на дистанцію гарматного пострілу і почав обстріл російських кораблів. Турецький адмірал прагнув вибрати таке відстань між кораблями, щоб вогонь великих турецьких знарядь міг стати ефективним, а російські кораблі, мали гармати меншої величини і стрелявшие менше відстань було неможливо заподіяти великого шкоди. Шість турецьких лінійних кораблів порівнялися з російським авангардом і почали обстрілювати три російських корабля.

Гассан — паша, писав Ф. Ф. Ушаков, «прибавя все вітрила, кинувся із надзвичайною швидкістю, як лев, атакувати передові мої фрегати ». За сигналом Ушакова на російських кораблях також поставили все вітрила, аби запобігти зближення ворожих кораблів й те водночас відрізати від авангарду Гассан — паші частину його бойових судів. Задум Ушакова вдався. Передові турецькі кораблі побачили, що залишаються відрізаними; один турецький корабель, що йшов попереду, «без очікування ніякого сигналу, з великої торопливостью без бою повернув й ». За другим турецькому кораблю з фрегатів «Борислав «і «Стріла «було зроблено кілька вдалих пострілів, і він також повернув назад. Гассан — паша став стріляти ядрами за своїми які йдуть кораблям, але де вони тим щонайменше вийшли із бойової лінії авангарда.

Оказавшись попереду Гассан — паша «з превеликого азарту спустився ще ближче, і став бортом прямо проти двох фрегатів ». Хоча «бився разом з надзвичайним запалом », російські фрегати завдали йому великі ушкодження: " …очевидно було, як великі дошки летіли з корми його корабля ". Ніхто на допомогу турецькому адміралу прагнули підійти інші його сусідні кораблі, але вони були відігнані кораблём Ушакова. У однієї з цих кораблів артилеристи «Павла «збили фок — щоглу, в іншого фор — стеньгу, а третій «за великої течью у самій швидкості під усіма вітрилами пішов до сторони Аккермана ». У кораблі ж Гассан — паші було «стільки гарматних пробоїн, невдовзі порахувати не можна » .

Одновременно з авангардом воювали і інші кораблі російської ескадри. Фрегат «Кінбурн «вдалими пострілами двічі запалював турецький віце — адміральський корабель, який прагнув підійти на виручку Гассан — паші. Через війну влучного вогню чорноморських моряків противник стане намагатися продовжувати бій. У 5 годині вечора флагманський корабель вийшов із бою і став відходити. Саме це стало сигналом для ворожого флоту. Битва закінчилася відступом противника.

Морская баталія при острові Фидониси стала першим бойовим хрещенням Севастопольської ескадри — основного бойового ядра молодого Чорноморського флоту. Успіх російського флоту у бою було досягнуто сміливістю і відвагою чорноморських моряків, їхньою високою бойової виучкою і майстерністю. «Я сам дивуюся моторності і хоробрості моїх людей, — писав Ушаков. — Вони стріляли в ворожі кораблі нечасто і з такою вправністю, що здавалося, кожен навчається стріляти по мети, снаравливаясь ніж втратити свій постріл » .

Высокое майстерність в бою виявили командири кораблів, й раніше всього командир авангарду Ф. Ф. Ушаков, був фактичним керівником всієї ескадри. Якщо бою при Фидониси багато турецькі воєначальники вважали російських моряків недосвідченими і нездатними для бою у відкритому морі, то успіх у цієї морської баталії краще всього свідчив про підготовленості російського Чорноморського флоту до розв’язання складних бойових задач.

Сражение при Фидониси мало важливі наслідки. До цього часу турецький флот мав пануванням на Чорному морі, не дозволяючи російським кораблям здійснювати далекі походи. Рейси російських кораблів обмежувалися прибережними районами, переважно між Керчю, Севастополем, Херсоном. А після бою, коли ворожий флот уперше був в змушений капітулювати перед російської вітрильною ескадрою в відкритому ж морі, становище змінилося. У вересні 1788 г. загін крейсерських судів під керівництвом Д. М. Сенявина вирушив у перший бойової похід до берегів Туреччини. Росіяни кораблі перетнули все Чорне море, досягли Сінопе і діти пройшли вздовж турецького узбережжя, обстрілюючи приморські опорні пункты.

Вскоре після бою при Фидониси на чолі Севастопольської ескадри поставили контр — адмірал Ф. Ф. Ушаков; у березні 1790 г. він був призначений командувачем Чорноморським флотом.

Вступив на посаду командуючого, Ушаков зіштовхнувся з величезними труднощами, залишеними у його попередниками. На кораблях й у базах був великий некомплект команд, багато матросів боліло з — за поганого харчування і жорстоких поневірянь офіцерів. У Адміралтействі багато попередніх років було «хаос невимовний, крайня невідомість переважають у всіх наличностях ». У базах відчувався недолік вітрил, щогл, такелажа, якорів. Бракувало артилерійського озброєння. «Тут багато в чому перебувають великі недоліки » , — доповідав Ушаков князю Потёмкину. «Різних припасів і матеріалів, тож і лісів, особливо рідкої і густий смоли, тут час від, також медикаментів як на судах, а й у госпіталі не є «, — писав Пауль головному інтенданту флота.

Адмирал Ушаков діяльно розпочав підвищенню боєздатності флоту та її активних дій проти ворога. Проте із боку Потьомкіна, ні з Петербурга не отримував те, що було гостро необхідне вдосконалення все галузей флотського господарства. Витрачаючи величезні суми на різноманітні власні потреби, царському уряду зневажало насущними потребами флоту. Доходило доти, що «по неимению при Севастопольському флоті грошової скарбниці «Ушакову доводилося піде у будівництво флоту приватні засоби. «Доходжу про таку крайності, — писав він влітку 1790 г. — що Ющенко змушений закласти власний будинок » .

Ф. Ф. Ушаков розумів, що боєздатність флоту залежить колись лише від рядових матросів. Він високо цінував довіру матросів щодо нього. «Будь-яке довіру їх до мене робить мої успіхи » , — розмовляв. Постійне піклування про екіпажах кораблів була найважливішим вимогою Ушакова, що він пред’являв всім командирам кораблів. Значну увагу приділяв він здоров’ю матросів, поліпшення їхнього харчування і побутових умов на кораблях і березі. Установивши якось, що перебувають у шпиталі матроси погано харчуються, Ушаков наказав конторі севастопольського порту «вжити всіляке намагання, щоб найкращим змістом підкріпити покупців, безліч привесть у здоров’я ». Офіцерів, котрі хотіли піклується особисте складі, він суворо наказывал.

Чтобы постійно підвищувати бойове майстерність екіпажів й готувати їх до боротьби із сильним і досвідченим противником на море, адмірал Ушаков велике увагу приділяв навчання особового складу. Бойова підготовка будувалася на найбільш раціональних прийомах. Він розробляв інструкцією, і керівництва, в яких викладав свої вимоги навчання моряків, передусім — вчити в складних условиях.

Корабли за будь-якої погоди виходили у морі, проводили там вітрильні, артилерійські, абордажні та інші вчення. «Рекомендую командувачем, — писав адмірал Ушаков у одному з наказів, — привчати служителів (матросів) до швидким беганьям по снастям. Віддачу і прибавку вітрил наказати робити з чудовій швидкістю ». Майстерність чорноморських моряків неухильно зростало, що підвищувало боєздатність флоту незгірш від, ніж поповнення його новими бойовими кораблями…

Адмирал Ф. Ф. Ушаков був передовим представником російської военно — морської зі школи і вніс великий внесок у розвиток военно — морського мистецтва. За 44 роки своєї військової служби він у море протягом 40 кампаній. Під його командуванням моряки Чорноморського флоту було невідомо поразок і здобули ряд чудових перемог в морських битвах. Як А. У. Суворов до армій, Ф. Ф. Ушаков чимало зробив у розвитку форм і методів бойової підготовки моряків, він навчав їх «плац — парадним «прийомам, що потрібно для успішного ведення бою із сильним противником.

Список литературы

Б. І. Зверев. «Сторінки военно — морської літописі Росії «.