Российский досвід соціальної держави

Российский досвід соціального государства

Милецкий В.П.

В умовах пострадянського реформування Росії у 90-ті роки демонтували не лише радянська модель соціалізму, а й існувала у СРСР автократична модель соціальної держави. За всіх його вадах воно забезпечувало цілком певні соціальні гарантії, і стандарти рівень життя, які було втрачено з початком відомих Єльцинських реформ. Ці та багатьох інших втрати зумовили небувале загострення численних соціальних конфліктів у пострадянської Росії. Через війну соціальної сфери суспільства стала зоною перманентної соціальної конфліктогенність.

По своєму характеру, з погляду політичної соціології, конфлікти у соціальної сфери виступають буттям зруйнованих соціальних конвенцій. Йдеться трьох смыслообразующих конвенціях соціальної сфери. По-перше, руйнації піддалася конвенція соціальної еквівалентності, що з розпадом балансу соціальних очікувань громадян, у в зв’язку зі проводящимися перетвореннями. По-друге, руйнується конвенція соціальної легітимності, характеризує підвалини суспільного ладу. По-третє, певної динаміки набуває руйнація конвенції соціальної дистрибуції, якою виражено розкладання справедливого соціального порядку розподільних процесів у державі.

Социологический аналіз конфліктного потенціалу соціальної сфери обумовлює потреба у описі градації соціальних груп, і сил, що є за кожної стороною, як що у руйнуванні вищезгаданих конвенцій, і творять нові типи конвенцій. Створювані нові конвенціональні освіти об'єктивно потребують інституціоналізації і легітимації з перспективою їх оформлення в сучасної форми соціального контракту. У цьому запорука як попередження численних нинішніх, і прийдешніх конфліктів у соціальної сфери, а й їхніми продуктивного врегулювання, й дозволу. Не виключено, що бажаним результатом названої інституціоналізації і легітимації є враховує російську специфіку модель соціальної держави. Становлення у сучасній Росії власної моделі соціальної держави є складовою беспредентной трансформації радянського соціалізму на нову громадську систему, траєкторія якої, по зауваження Президента В.В.Путіна, пов’язані з постіндустріальної траєкторією. Однією із можливих форм останнього є суспільний лад, заснований за принципами соціал-демократії. Приклад Швеції, Норвегії та деяких інших країнах це підтверджує. Специфіка російського менталітету, історичні традиційні звичаї народу, особливості соціокультурного поля зумовлюють як прийнятність, а й необхідність цілеспрямованого формування у Росії такого суспільного устрою, який враховував б названі реалії і втілював в собі фундаментальні цінності социал-демократии.

Социал-демократическая модель суспільного устрою, відповідно, продиктовывает необхідність формування адекватних їй економічного базису — соціального ринкового господарства, політичної надбудови — соціальної держави та інших підсистем суспільства. У сучасному Росії є певні об'єктивні і суб'єктивні передумови до створення соціал-демократичного соціальної держави, яке характеризується та сильною, активної, адресної соціальної політикою, і розподільній справедливістю, та соціальним партнерством, та соціальним солидаризмом та інших. Досвід контрпродуктивною модернізації пострадянської Росії з либерально-монетаристским рецептам переконує в `прохідності` нашій країні саме соціал-демократичної моделі соціальної держави, основна мета якої є неухильна турбота про потреби трудящих, дужа й соціально відповідальна власть.

Определенные контури програми формування такої роду держави обкреслені в `єдиної стратегію розвитку країни`, представленої суспільству президентом Росії В. В. Путиным. Особлива роль тут належить третьому Посланню до Федеральному Собранию країни, озвученої 18 квітня 2002 року, у якому спеціально підкреслюється, що мішенями державної стратегії європейської реформування країни є «демократичне розвиток Росії, становлення цивілізованого ринку нафтопродуктів та правової держави. І найголовніше — підвищення рівень життя нашого народу ». [Путін В.В. Росії потрібно бути сильної волі й конкурентоспроможної // Російська газета. 19 квітня 2002 р.] Реальне підвищення добробуту народу можна здійснити насамперед шляхах планомірного руху до власної моделі соціальної держави. На жаль, нині зроблено цілком замало реалізації даної мети. Понад те, навіть проекту виразної соціальної полі-тики уряд країни запропонувати суспільству доки здатне. У водночас збільшуватися децильный коефіцієнт, заглиблюватися прірву між надзаможними і «бідними верствами населення. Зростає розрив вартістю і ціною праці бюджетників, котрі часто одержують у десятки разів менша те, що вони реально заробляють. Наприклад, російський вчитель одержує у 20 разів менша вчителя Південної Кореї та за 30 я разів менша вчителя США. І водночас, як свідчить печатку, неухильно зростає корупція. Чи ж тільки сума хабарів, виплачених російськими підприємцями чиновникам на рік нині становить 33,5 млрд. долларов США. [Анатомія корупції // Аргументи як факти.? 21, 2002 р.].

К жалю, випадково чи ні, але й у одному з трьох Послань святого Президента В.В.Путіна жодного разу згадувалося поняття соціальну державу стосовно до Росії. По не відомим громадськості причин упорядники цих документів завзято США помічати статтю 7 Конституції країни, яка наказує виконавчої послідовно здійснювати формування у Росії інститутів власності та механізмів такої держави. Але, не дивлячись те що, що відбувається вже дев’ятий рік від часу прийняття основного закону країни, але суттєвих успіхів у державній валютній політиці формування російської моделі соціальної держави доки видно. Закономірним результатом такої політики є збільшення соціальної конфліктогенність суспільства, зростання популярності лівих партій та поява стихійних сплесків народних виступів. Одним їх них стало масове виступ жителів Воронежа 11 квітня 2002 року, минуле під соціальними лозунгами.

Таким чином, сьогодні її вже неможливо приховуватися за постаттю умовчання від необхідності приймати реальні заходи для формуванню російської моделі соціальної держави. Усі спроби стерти у пам’яті народу ідею соціального держави у умовах кримінально-олігархічного капіталізму 90-х років виявилися невтішними. Суспільство настійно жде від влади відповіді цей політичний виклик сьогодення.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із російського сайту internet.