Теоретичні методи визначення

Теоретические методи определения

С.Г. Симонов, Е.О. Солдатів (Тюмень, ТюмГНГУ) Достаточно часто ми чуємо на радіо, телебаченню або читаємо в газетах про інвестиції, про великої значимості інвестицій про те, що у нашій країні надходить недостатнє їх кількість. Хто ж на інвестиції та як і їх суть. Ось один з визначень поняття інвестиції: «Інвестиції - це вкладення капітал, як грошовий, і реальний. З ними связанна реалізація зростання виробничих потужностей. Інвестиції здійснюються у вигляді коштів, банківських вкладів, паїв, акцій та інших цінних паперів, капіталовкладень у рухоме і нерухоме майно, інтелектуальну власність, майнових прав та інші цінності «.

В основному інвестиційного розвитку здійснюють фінансові структури (фінансові та інвестиційні компанії, банки, пайові фонди, пенсійні фонди). У середовищі сучасних державах поряд із фаховими інвесторами величезну роль у процесі здійснення інвестицій грають дрібні вкладники (чи приватні інвестори). До 40% населення навіть таких країн як соціалістичний Китай, володіють акціями підприємств, тобто. є інвесторами. Перед кожним інвестором, професіонал він чи ні, стоїть вибір: куди інвестувати кошти й як визначити варто чи немає піде у ту чи іншу підприємство. Розглянемо одне із варіантів аналізу — фундаментальний аналіз, що доступний як професіоналам, а й звичайних людей, бажаючим інвестувати свої гроші. Фундаментальна аналіз прогнозує динаміку руху ціни макрорівні. Він включає аналіз економічного і політичного стану країни, галузі, стану підприємства, сезонних циклічних факторів, і випадкових подій. Фундаментальна аналіз проходить на трьох рівнях:

1. аналіз стану економіки загалом,.

2. галузевої аналіз,.

3. аналіз корпорацій у галузі.

При допомоги фундаментального аналізу оцінюється сила впливу різних гілок факторів, і подій не рух курсів валюти, акцій, облігацій. Цей аналіз виник із розвитком прикладної макроекономічної науки. За основу було взято знання про макроекономічної життя нашого суспільства та її вплив динаміку економічного розвитку, галузі. Економічні індикатори дають найповніше уявлення про поточний стан всіх таких показників: стану економіки країни, галузі окремо взятої підприємства.

Рассмотрим індикатори, які характеризують стан економіки загалом, тобто. показують наскільки добре справи в усій економіки та чи є цей час позитивним реалізації інвестицій. На макрорівні для аналізу можна виділити найважливіші індикатори:

Торговый баланс (trade balance) — відмінність між експортом і імпортом товарів. Якщо експорт перевищує імпорт, то торговий баланс має позитивне сальдо, якщо імпорт перевищує експорт — негативне сальдо. Позитивне сальдо, і навіть зменшення негативного сальдо, підвищує ціну національної валюти, зворотна ситуація, відповідно, послаблює національну валюту, отже, позитивно чи негативно б'є по динаміці курсу акцій, облігацій. Рівень безробіття (unemployment) — їх кількість безробітних, які активно шукають, але з можуть знайти роботу, розрахований як відсотку числа робочої сили в. Для кожної із багатьох країн нині існує офіційно використовувані дані про ефективної безробіттю, тобто. по допустимим для економічного зростання розмірам безробіття. Зростання безробіття, зазвичай, супроводжується падінням курсу національної валюти, акцій чи облігацій.

Индекс виробничих цін (producer price index, PPI) — цей показник характеризує зміни оптових ціни рівні виробництва в різних стадіях, розраховується і публікується Бюро трудовий статистики, зазвичай, у середині місяця попередній місяць. Насправді публікуються два показника — загальний (overall) PPI і основний (core) PPI, який включає їжу та енергію, оскільки ціни цих товарів мають високі сезонні коливання. Оскільки за будь-які зміни ціни платить, зрештою, споживач, PPI дає прогностичний погляд зміни цін, і інфляційний тиск. Отже, PPI — випереджаюче індикатор. Зростання PPI веде до послаблення національної валюти, падіння курсів акцій та підвищення дохідності над ринком облігацій.

Индекс споживчих цін, ІСЦ (consumer price index, CPI) — розраховується Бюро трудовий статистики, цей індекс показує зміни на споживчому рівні. Міністерство праці США вимірює споживчий кошик товарів та послуг отже розраховує вартість життя. CPI також публікується у двох варіантах — спільному й основному, з яких виключені їжа й енергія. CPI одне із найвагоміших показників для публіки й суспільства, оскільки більшість коригувань до зарплат, соціальних виплати і пенсії базується саме у ньому. Оскільки ціни товарів вже враховані в CPI, це відстається індикатор. Зростання CPI, як і зростання PPI призводить до ослаблення національної валюти, падіння курсів акцій та підвищення дохідності над ринком облігацій.

Валовой внутрішній продукт, ВВП (gross domestic product, GDP) — цей показник відбиває результати своєї роботи всієї економіки країни та є сумою вартості всіх кінцевих товарів та послуг, вирощених країні за певний період. Це дуже важливий показник, оскільки вона показує: розвивається чи національна економіка чи ні. У він розраховується Міністерством торгівлі навіть публікується щокварталу. Існує дві GDP — реальний (real GDP), в постійних цінах і номінальний (nominal GDP) — в поточних цінах, тобто у першому випадку враховується річна інфляція, тоді як у другому — немає. Це відстається індикатор, оскільки звіт публікується у попередні місяці. Зростання ВВП, що характеризує зростання економіки, зміцнює національну валюту, а падіння ВВП послаблює національну валюту, сприяє падіння курсів акцій і підвищенню дохідності над ринком облігацій.

Отчет про роздрібних продажах (retail sales report). Оскільки дві третини валового внутрішнього продукту країни складається з споживання різних товарів, у цьому однині і тривалого користування, звіт про роздрібних продажах є важливим показником виміру споживчих витрат. Він публікується Міністерством торгівлі США у середині місяця за місяць. Зростання роздрібного продажу, як правило, збільшує ВВП і призводить посилення національної валюти, зменшення роздрібного продажу послаблює національну валюту, знижує курс акцій і підвищує дохідності над ринком облігацій.

Отчет про наявність замовлень на товари тривалого користування (durable goods orders report). Товарами тривалого користування є товари з терміном використання більш 3 років. У цей звіт публікується Міністерством торгівлі (Department of Commerce) і включає у собі частини — загальну та основну, у якому не включаються оборонні замовлення, оскільки динаміка оборонних замовлень не належить до діловій циклу країни. Також зазвичай виключаються транспортні замовлення, оскільки великі замовлення літаки можуть вводити на оману щодо даного звіту, що свідчить про бажання підприємств інвестувати капітал в майбутні потреби. Оскільки зміна попиту такі товари відбиває їхнє закупівлі в майбутньому, це випереджаюче індикатор. Зростання показника веде, зазвичай, до зміцненню національної валюти, зростання курсу акцій, зниження дохідності облігацій.

Промышленный індекс Доу-Джонса (The Dow Jones Industrial Average — DJIA) — простий середній показник руху курсів акцій 30 найбільших промислових корпорацій. Промисловий індекс Доу-Джонса є давнім і найпоширенішим серед усіх показників ринку. Його склад перестав бути незмінним: компоненти можуть змінюватися залежно від позицій найбільших промислових корпорацій в США і ринку, однак у сучасних умовах такі випадки досить поодинокі. У принципі так з його складові доводиться від 15 до 20% ринкову вартість акцій, котируваних на нью-йоркською фондову біржу. Цей індекс нараховується шляхом складання цін, включених до нього акцій, і розподілу отриманої суми визначений деноминатор (який коригується на величину роздрібнення акцій і дивідендів у вигляді акцій, складових понад 10% ринкову вартість випусків, і навіть на заміщення компонентів злиття і поглинання). Індекс Доу-Джонса котирується в пунктах. З останнього часу на нього з’явилися ф’ючерсні контракти у Чікаґо.

Все ці індикатори стану економіки є загальнодоступними. Вони публікуються у ЗМІ й не вимагають спеціальних розрахунків. Для своє рішення про інвестуванні у те чи інше підприємство треба зазначити «Характеристики корпорацій ». «Характеристики корпорацій «- це сукупність коефіцієнтів, які зазначають, як підприємство, які має перспективи, і вимагають спеціальних розрахунків. Дані характеристики показують становище на мікрорівні, оскільки характеризують рівень, яку він обіймав підприємством у певній галузі. Розглянемо окремі:

Коэффициент абсолютної ліквідності (Cash ratio). Показує, яка частина короткострокових боргових зобов’язань може покриватися з допомогою коштів та його еквівалентів як високоліквідних цінних паперів і депозитів, тобто. абсолютно ліквідних активів підприємства. Це насамперед приймається в розрахунок майбутніми постачальниками і кредиторами з відносно короткими термінами кредитів. Показник дозволяє визначити, є в підприємства ресурси, здатні задовольнити вимоги кредиторів у критичній ситуації. Рекомендаційна нижню межу показника, наведена російськими, і зарубіжними аналітиками, — 0,2. Сучасні компьютеризованные методи управління грошима у країнах призвели до у себе зменшення потреби у грошових засобах, тому кількісні значення коефіцієнта абсолютної ліквідності там мають об'єктивну тенденцію до їх зниження. Для стратегічних інвесторів абсолютна ліквідність підприємства менш значущою. Ця ліквідність вираховується за формулою:

Абс. образ. = (денежн. порівн. + кратк. фин. вкладення) / поточні зобов’язання.

Рекомендуемые значення: 0,2 — 0,5.

Коэффициент фінансової незалежності (Equity to Total Assets.) Характеризує залежність фірми від зовнішніх позик. Чим нижчий значення коефіцієнта, тим більше коштів позик у компанії, тим більша ризик неплатоспроможності. Якихось жорстких нормативів співвідношення власної родини та залученого капіталу немає, як, втім, немає жорстких нормативів щодо фінансових коефіцієнтів загалом. Проте, серед аналітиків існує думка, частка власного капіталу має бути досить велика — щонайменше 50%. Вважається, що у підприємство з часткою власного капіталу інвестори, і особливо кредитори, вкладають кошти охочіше, оскільки він з більшою ймовірністю може борги рахунок власних коштів. З іншого боку, компанії з часткою залучених коштів, зазвичай, повинні виробляти значні виплати за відсоткам, і коштів, залишених для забезпечення виплат дивідендів і шляхом створення резервів, буде набагато меншою. Встановлення рівня у вигляді 50% є наслідком наступних міркувань: тоді як нагальні моменти кредитори пред’являть все борги до стягнення, то компанія зможе продати половину свого майна, сформованого з допомогою власних джерел, навіть якщо друга половина майна виявиться по будь-яким причин неліквідною. Інтерпретація цей показник залежить від багатьох чинників: середній рівень цього коефіцієнта інших галузях, доступ компанії до додатковим борговим джерелам фінансування, особливості поточної виробничої діяльності. Низький коефіцієнт фінансової стійкості й висока частка короткострокових кредитів в зовнішніх позиках подвійно погіршують фінансову стабільність підприємства. Показник розраховується за формулі:

ФН = власний капітал / активи підприємства.

Рекомендуемые значення: 0,5 — 0,8.

Коэффициент рентабельності власного капіталу (Return on shareholders «equity), %. По суті, це головний показник для стратегічних інвесторів (у російському розумінні котрі вкладають кошти на період понад рік), оскільки це дозволяє визначити ефективність використання капіталу, інвестованого власниками підприємства. Зазвичай цей показник порівнюють із можливим альтернативним вкладенням засобів у акції інших підприємств. Під власним капіталом зазвичай розуміється сума акціонерного капіталу і резервів, освічених із прибутку підприємства. Рентабельність власного капіталу показує, скільки грошових одиниць чистий прибуток запрацювала кожна одиниця, вкладена власниками компанії. Показник рентабельності власного капіталу також характеризує ефективності роботи менеджерів компании-эмитента. Якщо з багатьох компаній галузі дохід на акціонерний капітал багато менше, ніж в інших компаній, те в даної компанії, можливо, при виконанні деяких умов існують перспективи зростання, отже, підвищення ринкову вартість акцій. Показник вираховується за формулою:

ROE = (чистий прибуток / власний капітал)*100%.

Коэффициент рентабельності оборотних активів (Return on current assets), %. Показник демонструє можливості підприємства у забезпеченні достатнього обсягу прибутку стосовно що використовуються оборотних коштів компанії. Що значення цього коефіцієнта, тим паче ефективно й швидко використовуються оборотні кошти. У різних сфер бажаний коефіцієнт рентабельності різний, то в галузей з більшими на капітальними вкладеннями тривалим виробничим циклом рентабельність оборотних активів буде, зазвичай, нижче, ніж в галузей з меншими капітальними витратами і швидким виробничим циклом. Розраховується за такою формулою:

RCA = (чистий прибуток / поточні активи)*100%.

Коэффициент рентабельності внеоборотных активів (Return on fixed assets), %. Демонструє здатність підприємства забезпечувати достатній обсяг прибутку стосовно основних засобів компанії. Що значення даного коефіцієнта, тим паче ефективно використовуються кошти, і навіть то швидше окупляться нові інвестиції в основний капітал. Показник вираховується за формулою:

RFA = (чистий прибуток / довгострокові активи)*100%.

Теперь розглянемо найдоступніші й те водночас значимі коефіцієнти. Вони доступні всіма мають порівняльної характеристикою, тобто. з низки компаній галузі за цим показником навіть дуже хто розуміється на економіці людина може взяти рішенні інвестувати у те чи інше підприємство.

Отношение сумарною капіталізації акцій компанії до чистий прибуток на акцію — Р/Е ratio, Price/Earning — найвідоміший коефіцієнт, вживаний у фінансовому аналізі. Для підрахунку даного коефіцієнта використовують скориговану чисту прибуток, щоб одержати яку з балансового прибутку, крім податкових платежів, віднімаються також усі видатки фонди споживання (звані соціальні платежі). Чим більший очікуваний прибуток, то вище то, можливо коефіцієнт Р/Е, оскільки інвестори орієнтуються як на нинішню, а й у майбутню прибуток.

Отношение сумарною капіталізації обсягу продажів — P/S ratio, Price/Sales — показник, що характеризує обсяг продажу.

На практиці використовують зіставлення коефіцієнтів Р/Е і P/S щодо кількох компаній галузі, тобто. Р/Е має перевищувати, а P/S менше по відношення до порівнюєш компанії зі галузі.

В висновок можна сказати, що оптимизирующая роль фундаментального аналізу залежить від виборі найефективніших галузей економіки на формування оптимального портфеля цінних паперів з набором цінних паперів різних корпорацій з урахуванням інвестиційних цілей инвестора.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту internet.