Приемы й фізичні методи в аудите

1. ОГЛАВЛЕНИЕ.

ЗМІСТ …2.

2. ЗАПРОВАДЖЕННЯ …3.

ОСНОВНІ МЕТОДИ ТА ПРИЙОМИ АУДИТУ …4.

3.1 Перевірка арифметичних розрахунків (перерахунок) …4.

3.2. Інвентаризація …5.

3.3. Перевірка дотримання правил обліку господарських операцій …5.

3.4. Підтвердження …6.

3.5. Усний опитування …7.

3.6. Перевірка документів …8.

3.7. Простежування …8.

3.8. Аналітичні процедури …8.

3.9. Підготовка альтернативного балансу …10.

ВИБІРКОВІ МЕТОДИ У АУДИТ …11.

3. ВИСНОВОК …13 4. ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА …14.

2.

ВВЕДЕНИЕ

.

Результат роботи аудитора — це аудиторський висновок. Аудиторський висновок полягає відповідно до Тимчасовим правилам аудиторську діяльність з трьох часток, самої об'ємної із яких є частина друга — аналитическая.

Аналітична частина аудиторського укладання є звіт аудиторської фірми (аудитора) про результати проверки:

• внутрішнього контролю у проверяемого економічного субъекта;

• дотримання встановленого порядку ведення бухгалтерського обліку, і підготовки бухгалтерської отчетности;

• дотримання законодавства під час проведення фінансово-господарських операций.

За результатами перевірки внутрішнього контролю аудитору потрібно зробити висновок, чи система внутрішнього контролю масштабам і характерові діяльності економічного суб'єкта, і навіть дати опис виявлених ході аудиту істотних невідповідностей системи внутрішнього контролю масштабам і характерові діяльності економічного субъекта.

За результатами перевірки стану бухгалтерського облік і звітність аудитору слід надати опис виявлені у ході аудиту істотних порушень встановленого порядку ведення бухгалтерського обліку та складання бухгалтерської отчетности.

За результатами перевірки дотримання економічним суб'єктом законодавства під час проведення фінансово-господарських операцій аудитору потрібно зробити висновок, чи відповідають скоєні економічним суб'єктом фінансово-господарські операції применимому до них законодавству, а також опис виявлені у ході аудиту істотних невідповідностей в скоєних фінансово-господарських операціях применимому до них законодательству.

Щоб мати підстави для висновків по основним напрямам аудиторської перевірки, аудитор повинен зібрати відповідні докази. Аналізуючи цей етап виникла потреба використовувати певний набір методів щоб одержати тієї чи іншої виду інформації поза залежність від кількості господарських операцій, які піддаються перевірці. У своїй роботі я розглядаю найосновніші з цих методів і прийомів, регламентовані законодательством.

3. ОСНОВНІ МЕТОДИ ТА ПРИЙОМИ АУДИТА.

Інформація, зібрана і проаналізована аудитором під час перевірки, служить обгрунтуванням висновків аудитора і називається аудиторськими доказательствами.

Для збору доказів аудитором можна буде застосувати різні процедури. Процедура називається певний метод збору доказів як невід'ємну частину відповідного технологічного процесу. А щоб відрізнити їхню відмінність від процедур, властивих іншим професій, називатимемо застосовувані аудиторами у своїй практиці процедури аудиторськими процедурами.

Збираючи аудиторські докази, аудитор використовує досить обмежену кількість методів їх получения.

Основні методи отримання аудиторських доказів следующие:

1. Перевірка арифметичних розрахунків (пересчет);

2. Инвентаризация;

3. Перевірка дотримання правил обліку окремих господарських операций;

4. Подтверждение;

5. Усний опрос;

6. Перевірка документов;

7. Прослеживание;

8. Аналітичні процедуры.

9. Підготовка альтернативного баланса.

Усі вищезгадані методи відомий і описані у робочому стандарті аудиту Російської Федерації «Аудиторські доказательства».

Але метод як такої дасть немає інформації для висновків, а то й знати — які саме арифметичні розрахунки необхідно перевіряти, а які - немає; в інвентаризації яких активів і яких зобов’язань слід взяти участь; особисто від яких третіх осіб слід отримати письмові підтвердження; які саме документи слід піддати анализу[1]. Мистецтво аудитора і полягає у тому, щоб чітко знати: бо як може бути правильно поставлений бухгалтерський облік і налагоджено система внутрішнього контролю; б) які відхилення (порушення, помилки, помилки) можливі в організації обліку й контролю; як і чи які з вище перерахованих методів слід застосувати для виявлення кожного із можливих порушень; р) яких саме об'єктах контролю (документам, активам, зобов’язанням, суб'єктам, юридичних особах і т.д.) слід застосувати той чи інший метод.

Тож особливу значення набуває застосування вибіркового методу в аудит, що його розглядаю у розділі 4.

Розглянемо докладніше кожен із методів збору аудиторських доказательств.

3.1 ПЕРЕВІРКА АРИФМЕТИЧНИХ РОЗРАХУНКІВ (ПЕРЕСЧЕТ).

Перерахунок — це перевірка арифметичній точності джерел документів і майже бухгалтерських записів і виконання незалежних подсчетов[2]. Підрахунки клієнта може бути правильними чи помилковими. Підрахунки, виконані за комп’ютерами, може бути знову зроблено з допомогою комп’ютерного забезпечення з роздруківкою даних відхилень від підрахунків клієнта задля її подальшого дослідження їх аудиторами. Практика натомість показує, що перерахунок переважно здійснюється вибірково. Перерахунок використовується для перевірки реальності й оцінок показників фінансової звітності, що є переважно результатом підрахунків, наприклад амортизації, страхових резервів, пенсійних зобов’язань, резервів під сумнівні борги та інших. У поєднанні з іншими процедурами перерахунки також необхідні збору інформацію про оцінках всіх фінансових показателей.

3.2. ИНВЕНТАРИЗАЦИЯ.

Інвентаризація — це прийом, що дозволяє отримати точну інформацію про наявність майна, і зобов’язань економічного суб'єкта і орієнтовну інформацію про їхнє стані перебуває й вартості. Інвентаризації підлягають майно імені клієнта й його фінансові зобов’язання. Аудиторська організація зобов’язана: з’ясувати, як часто проводилася інвентаризація майна, і фінансових зобов’язань; перевірити бухгалтерську документацію за раніше проведених економічним суб'єктом инвентаризациям; ознайомитися з номенклатурою та обсягами товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ); виявити дорогі ТМЦ; проаналізувати систему обліку ТМЦ і системи контролю економічного суб'єкта, виявити слабкі й сильні боку таких систем.

З погляду технології аудиторського справи інвентаризацію можна розглядати, як метод отримання найцінніших і достовірних доказів реальність і точності статей активу балансу, фактів скоєння господарських операций.

Участь інвентаризації активів клієнта чи нагляд її проведенням дозволяє зробити певні висновки з всіх трьох основних напрямам аудиторської проверки.

Наприклад, якби проверяемом підприємстві протягом протягом ряду років не проводилися інвентаризації активів (під час складання річний бухгалтерської звітності, на зміну матеріально-відповідальних осіб тощо.), аудитор має основу виведення про відсутність у клієнта внутрішнього контролю над збереженням активів, і навіть щодо порушення встановленого порядку ведення бухгалтерського обліку та складання бухгалтерської звітності. У разі, коли час інвентаризації основних засобів з’ясовується, що з цехів проверяемого підприємства зайнятий іншим господарюючим суб'єктом (ознак цього може бути кілька — висить вивіска з найменуванням іншого підприємства, випускають продукцію, не відповідна профілю проверяемого підприємства), а складі доходів від позареалізаційних операцій немає статті «прибутки від оренди », йдеться про «прихованої оренді «і ухилянні сплати податків. Аудитор може дійти невтішного висновку щодо порушення клієнтом законодавства під час проведення фінансовогосподарських операций.

3.3. ПЕРЕВІРКА ДОТРИМАННЯ ПРАВИЛ УЧЕТА ОКРЕМИХ ГОСПОДАРСЬКИХ ОПЕРАЦИЙ.

Цю процедуру нескладна, але й важлива оцінки системи внутрішнього контролю та організації бухгалтерського обліку на проверяемом підприємстві. Позірна простота операції значить, що її треба доручати найменш кваліфікованим членам бригади аудиторів. Навпаки, її, як правило, провідний аудитор перебирає чи доручає досвідченим сотрудникам.

Найчастіше під час укладання договору для проведення аудиторської перевірки аудиторська фірма (аудитор) як один з додаткових умови вказує надання бригаді аудиторів окремого приміщення з телефоном. Таке умова цілком обгрунтовано, бо в. момент аудиторської перевірки у одному будинку визначений термін розташовуються два трудових колективу — проверяемый і проверяющий.

Зрозуміло, окреме приміщення до роботи — це надзвичайно зручно як співробітників проверяемого підприємства, так бригади аудиторів; у своїй не порушується психологічний клімат коллективе.

Але було б помилкою вважати, що аудиторська перевірка — це робота тільки з документами і звітністю, це ще і проведення дослідів у вигляді звичайній рутинної аудиторської роботи. Наприклад, така перевірка каси включає:. складання заяви видачу гроші з зазначенням через виробничу необхідність придбання того що вимагають гроші;. узгодження і посвідчення заяви керівник підприємства;. оформлення витратного касового ордера видачу грошей бухгалтером;. передача бухгалтером (а чи не підзвітним обличчям) витратного касового ордера до каси;. перевірка усіх реквізитів витратного касового ордера касиром;. видача грошей із кассы.

Якщо всі ці, начебто, формальні процедури дотримуються, то аудитор має основу виведення у тому, що порядок ведення касових операцій на проверяемом підприємстві дотримується. Інакше аудитор виявляє ту формальну процедуру (процедури), яка (які) пропускається співробітниками підприємства міста і веде до послаблення внутрішнього контролю. Аналогічне спостереження слід провести усім ділянках, де первинний (оперативний) облік «зтикається «з бухгалтерським, і оцінити: порядок приймання тих матеріальних цінностей складу; порядок відпустки матеріальних цінностей зі складу у виробництві, набік; порядок обліку наявності і руху тих матеріальних цінностей у виробництві (цехах, ділянках, відділах і ін.); порядок обліку готової продукції; порядок зберігання матеріальних цінностей та готовою продукції; порядок відвантаження готової продукції; порядок реалізації продукції і на др.

3.4 ПОДТВЕРЖДЕНИЕ.

Для отримання реальність залишків на рахунках обліку грошових коштів, рахунків розрахунків, рахунків дебіторської та кредиторської заборгованості аудиторська організація повинна щось одержати письмове підтвердження у письмовій формах від незалежної (третьої) боку. Запити на підтвердження рекомендується готувати як документа від імені керівництва економічного суб'єкта на адресу незалежної (третьої) боку. Вони має міститися вимога надати необхідну інформацію безпосередньо аудиторської організації. За необхідності аудиторська організація може самостійно встановити безпосередній контакти з незалежної (третьої) стороною, якої було спрямований запрос.

Що стосується отримання на запит інформації, яка розминається з дисконтними даними економічного суб'єкта, аудиторська організація повинна застосувати додаткові аудиторські процедури для з’ясування причин расхождения.

Не можна недооцінювати його під час роботи з персоналом клієнта. Якщо за усному опитуванні відповіді опитуваних аудитор фіксує на якомусь носії інформації (папері, комп’ютері, диктофоні) самостійно, то тут для отримання письмових підтверджень персоналу проверяемого підприємства видаються спеціальні опитувальні листи чи «анкети » .

По найпоширенішим питанням в анкеті можуть бути запропоновані і можливі відповіді. І тут опитуваному особі досить вибрати і відзначити відповідь, відповідний практиці проверяемого підприємства. Опитувальний лист мусить мати такі обов’язкові реквізити, як прізвище, ім'я, по батькові та посаду опитуваного, заповнений опитувальний лист також може бути перевірений головний бухгалтер підприємства міста і завірений його подписью.

3.5 УСНИЙ ОПРОС.

Він збору аудиторських доказів надає аудитору велику інформацію для размышления.

Для розкриття сутності даної аудиторської процедури треба було б питанням — усне опитування кого?

Опитування чи розмова слід провести практично з усіма співробітниками підприємства, що у віданні обліку, і складанні отчетности.

Помилку робить той аудитор, який обмежується бесідою тільки з головний бухгалтер та її заступниками. Слід пам’ятати, що звітність, формована з допомогою бухгалтерського обліку, є вершину стрункої піраміди, підставою якої є безліч фактів господарську діяльність, оформлених первинними документами і бухгалтерськими проводками. Якщо в піраміди ще добудовано вершина, це біда, і якщо за наявності вершини з підстави піраміди видалити кілька великих каменів, то піраміда може перетворитися на сірникова хатинка і рассыпаться.

Саме тому аудитор має переконатися, що господарські операції, які у підставі звітності, відповідають законодавству, правильно оформлені і коректно відбито у бухгалтерському обліку. І розпочинати перевірку кожного розділу бухгалтерського обліку варто з усного опитування чи розмови з виконавцями — рядові працівники приймають бухгалтерії, провідними первинний облік господарських операций.

Інше питання, який слід відповісти при розкритті методу збору інформації, — коли проводиться усне опитування персонала?

Зазвичай, цю процедуру проводиться у початковій стадії перевірки, коли аудитор знайомиться з проверяемым підприємством, оцінює об'єм і ступінь складності робіт у тому, щоб скласти відповідну програму проверки.

Для ведення розмови з персоналом аудитору треба бути в достатньої ступеня психологом, оскільки її мета — «розговорити «співрозмовника, з’ясувати порядок його дії, старанність і кваліфікацію, «вузькі «місця у роботи і пр.

Для складання програми перевірки аудитор повинен мати список співробітників бухгалтерії, і навіть економічної та планової служб. Список має включати у собі прізвища, імена, по батькові співробітників, найменування їхніх офіційних посад, і навіть перелік напрямів (розділів, ділянок, рахунків бухгалтерського обліку, журналів-ордерів тощо.), що ними курируются.

На жаль, на підприємствах такі документи, як посадові інструкції співробітників, графіки документообігу, нині не складаються, тому аудитору або слід роботу проробити самому, або починати перевірку тоді, коли зазначена інформація для нього подготовлена.

План і склад питань, поставлених співробітникам, що неспроможні бути однакові, а залежать передовсім від розділу бухгалтерського чи оперативного обліку, яким займається опрашиваемый.

Кожному напрямку обліку притаманні геть особливі види порушень. Приміром, безглуздо запитувати комірника у тому, дотримуються терміни, встановлені для повернення грошових сум, виданих у подотчёт. Або, навпаки, запитувати бухгалтера, ведучого облік касових операцій, може бути чи відпустку тих матеріальних цінностей зі складу набік без оформлення пропуску на вивезення тих матеріальних цінностей із території предприятия.

Докладний план усного опитування персоналу з кожному напрямку обліку залежить від спеціалізації цього напряму, але приблизний план розмови може бути таким:

1. Які первинні документи ви оформляете?

2. Які регістри аналітичного обліку ви ведете " !

3. У якій розрізі ведеться аналітичного обліку за вашим ділянці обліку ?

4. Для яких регістрів синтетичного обліку необхідна формована вами информация?

5. Хоча це й ким виробляється вивірка отриманих вами результатов?

6. Назвіть типові господарські операції, які вам доводиться оформлять.

7. Який порядок ваших дії і під час кожної з типових господарських операций?

8. Чи знаєте Ви, у формуванні який рядки бухгалтерської звітності вам доводиться участвовать?

9. Як відбувається контролю над вашої работой^.

10. Як багато виправляєте помилки, коли мають місце " ?

11. Чи є будь-які незручності у веденні обліку, звірці результатів? 12. Чи відчуваєте ви його присутність серед вашу акторську роботу проблем? Каких?

3.6. ПЕРЕВІРКА ДОКУМЕНТОВ.

Широко практикується отримання інформації у вигляді перевірки документів, підготовлених незалежними сторонами і клієнтом. Перевірка документів у тому, що аудитор повинен переконатися у реальності первинного документа. І тому рекомендується вибрати певні запис у бухгалтерський облік і простежити відбиток операції в обліку до того первинного документа, який має підтверджувати реальність, і доцільність виконання цієї операции.

3.7 ПРОСЛЕЖИВАНИЕ.

Простежування (трасування) ввозяться протилежному напрямі. Аудитор відбирає первинний документ і перевіряє системи обліку і місцевого контролю, щоб знайти заключну бухгалтерську запис операції. З допомогою простежування аудитор може, чи всі операції враховані, і доповнити інформацію, одержаний прибуток у ході аудиту. Але потрібно враховувати можливість, деякі події не відбито у первинної документації і банківської системи обліку. З допомогою сканування аудитори вивчають нетипові статті і, відбиті в документації клиента[3]. Мета сканування — знайти щось нетипове. Сканування корисно застосовувати під час використання вибірки до ухвалення аудиторських рішень, бо ми завжди цілком імовірно, що аудитори не виявлять помилки клієнта, обравши приклад, не який відбиває всю сукупність статей. Це можуть призвести до прийняття аудиторами помилкового рішення. Аудитори зменшують аудиторський ризик, скануючи статті, вуглепостачальники, які в выборку.

3.8. АНАЛІТИЧНІ ПРОЦЕДУРЫ.

Під аналітичними процедурами маються на увазі аналіз стану та оцінка отриманої аудитором інформації, дослідження найважливіших фінансових і основи економічних показників проверяемого економічного суб'єкта для виявлення незвичайних й невірно відображених у бухгалтерський облік фактів господарської діяльності, і навіть з’ясування причин таких помилок, і спотворень. Про аналітичних процедурах було вже згадано під час розгляду етапу планування аудиторської перевірки. Аналітичні процедури можна використовувати й на етапі отримання, щоб зібрати прямі докази помилок, порушень та хибних тверджень у фінансовому звітності. Оскільки визначення аналітичних процедур досить розпливчасте, багато аудитори розглядають інформацію, отриманий прибуток у результаті виконання цих процедур, як і занадто переконливу. Тому аудитори, викладачі і студенти переважно концентрують свою увагу на процедурах перерахунку, огляду, підтвердження і документування, у яких, як вважають, виникає переконлива інформація. Необхідно подолати це помилка, оскільки аналітичні процедури в дійсності дуже ефективні. На думку аудиторів, аналітичні процедури допомагають виявити 27% помилок. Слід враховувати те що, що вони обходяться дешевше, що більш деталізовані процедури, зорієнтовані документи. Типовими видами аналітичних процедур є: > зіставлення залишків за рахунками за різні періоди; > зіставлення показників бухгалтерської звітності зі сметными.

(плановими) показниками; > оцінка співвідношенні між різними статтями звітності і зіставлення його з даними попередніх періодів; > зіставлення фінансові показники діяльності економічного суб'єкта зі середніми показниками відповідної галузі; > зіставлення фінансової та нефінансовій інформації (відомостей про діяльність економічного суб'єкта, не відбиваної у системі бухгалтерського обліку). Процедури, які мають точну інформацію, мають недоліки: аудитори може стати так компетентними, аби виявити необхідні факти; клієнти можуть дати аудиторам підставні адреси чи попросити споживачів просто підписати підтвердження й надіслати його назад. Отже, аудиторська програма складається з процедур різних видів, і аналітичні процедури займають у ній важливе місце. Аудитори часто порівнюють дані про цього з даними попереднього періоду й вивчають отримані співвідношення тоді як гаданими. Ці зіставлення зазвичай називають комплексними тестами. Такий аналіз часто виконується для амортизаційних відрахувань. Аудиторам відома фактична частка амортизаційних відрахувань до сукупної вартості амортизируемых активів. За такою величину, можна було одержати оцінку амортизаційних відрахувань за проверяемый період; якщо вона приблизно дорівнює сумі на відповідному рахунку, аудитори можуть розглядати статтю витрат як перевірену з допомогою аналітичної процедури. Наведемо ще один приклад використання аналітичної процедури. Багато фінансові рахунки парні, тобто. сума одному рахунку є функцією суми іншого. Деякі такі суми прямо відповідають одне за одним, і деякі — побічно. Так, кожна стаття витрат на виплату відсотків повинна відповідати певному зобов’язанню, яким треба ці відсотки виплачувати. Якщо виплату відсотків не можна співвіднести з зобов’язанням, це означатиме, що є необліковане зобов’язання чи помилка й інші рахунку. Не виявлено виплачені чи накопичені відсотки, відповідні умовам позики, це може вказувати на недооцінку витрат, можливе невиконання договірних зобов’язань, необхідність коригування чи роз’яснювального раскрытия.

3.9. ПІДГОТОВКА АЛЬТЕРНАТИВНОГО БАЛАНСА.

Для отримання доказів реальність і повноті відображення в обліку готової продукції (виконаних робіт, наданих послуг) аудиторська організація може становити баланс з витраченого сировини й матеріалів по нормам на одиницю продукції і на фактичного виходу продукції (виконання робіт, надання услуг).

Баланс сировини, матеріалів і продукції дозволяє аудиторської організації виявити відхилення від нормативного витрати сировини, матеріалів і виходу продукції (виконання, надання послуг) і тим самим переконатися у достовірності обчислення фінансового результата.

4. ВИБІРКОВІ МЕТОДИ У АУДИТЕ.

З результатів попереднього аналізу, оцінки надійності системи внутрішнього контролю, оцінки ризиків аудиту взагалі аудиторська організація визначає спосіб проведення аудиту — суцільний чи выборочный[4]. У разі прийняття рішення провести вибірковий аудит аудитор формує аудиторську вибірку відповідно до правилом (стандартом) аудиторську діяльність «Аудиторська вибірка ». Аудиторська вибірка є — у сенсі: спосіб проведення аудиторської перевірки, у якому аудитор перевіряє документацію бухгалтерського обліку економічного суб'єкта не суцільним порядком, а вибірково, слідуючи у своїй вимогам відповідного правила (стандарту) аудиторську діяльність; у вузькому значенні: перелік належним чином відібраних елементів перевіреній поєднанні з метою з урахуванням вивчення дійти невтішного висновку про всієї перевіреній сукупності. Вибіркова перевірка потребує певного теоретичного осмислення. Розглянемо основні терміни, пов’язані з здійсненням вибіркової перевірки. Генеральна (проверяемая) сукупність — сукупність всіх перевірених на ділянці аудиту елементів документації бухгалтерського обліку чи об'єктів перевірки. Наприклад, під час тестування СВК — це різні документи, дозволяють підтвердити існування внутрішнього контролю, при тестуванні рахунків — записи чи документи, службовці обгрунтуванням сальдо чи оборотів за рахунками. Представництво (репрезентативність) вибірки — властивість деякою аудиторської вибірки дати можливість аудитору зробити їхньому підставі правильні висновки про властивості всієї перевіреній сукупності. Аудиторська вибірка, яка відповідає цьому властивості, називається непредставительной. Обсяг вибірки — кількість одиниць, отбираемых аудитором з перевіреній сукупності. Поширення результатів вибірки — дію аудитора, що полягає в перенесення належно своїх висновків, отриманих за результатами перевірки аудиторської вибірки, протягом усього проверяемую сукупність. Зазвичай вибірка мусить бути репрезентативною, тобто. представницької, тобто. все елементи досліджуваної (перевіреній) сукупності повинен мати рівну ймовірність бути відібраними до вибірки. Розрізняють статистичний і нестатистический методи вибіркової перевірки. З використанням статистичного методу вибірка здійснюється довільно (випадково), без прояви перевагу до тих або іншим суб'єктам елементам. І тут до вибірці можна буде застосувати певні процедури, що базуються на теорії ймовірностей. З використанням нестатистического методу вибірка може бути як випадкової, і невипадковою (наприклад, кожна сота запис в обліку), але подальша обробка вибірки із застосуванням теорії ймовірностей не виробляється. Ризик неефективності вибірки залежить кількості елементів в вибірці з генеральної сукупності, причому у обернено пропорційної залежності. Розрізняють два виду вибіркових у аудит: вибіркові перевірки для тестування СВК — перевірки яка за якісними ознаками; вибіркові перевірки оберту і сальдо за рахунками — перевірки по кількісним, стоимостным ознаками. Генеральна сукупність і вибірка з її повинні відповідати конкретним (контрольним) напрямам перевірки. Такі напрями при тестуванні процедур внутрішнього контролю, безумовно, повинні враховувати його основних напрямів, згаданих раніше. Обсяг вибіркових перевірок та його напрями встановлюються аудитором в кожному конкретному випадку залежно від досвіду і інтуїції. При визначенні обсягу (розміру) вибірки аудитор повинен встановити ризик вибірки, допустиму і очікувані помилки. Ризик вибірки (РМ) має місце як із тестуванні коштів системи контролю, і під час проведення детальної перевірки вірності відображення в бухгалтерський облік зворотів і сальдо за рахунками. У аудиторської практиці розрізняють ризики першого і другого роду для тестів системи контролю та перевірки вірності зворотів і сальдо за рахунками. 1. При тестуванні засобів контролю. ризик першого роду — ризик відхилити вірну гіпотезу, коли результат вибірки свідчить про ненадійності системи контролю, тоді як і дійсності система надійна; ризик другого роду — ризик прийняти зрадливу гіпотезу, коли результат вибірки свідчить над надійністю системи контролю, тоді як СВК не має необхідної надійністю. 2. При тестуванні оберту і сальдо за рахунками: ризик першого роду — ризик відхилити вірну гіпотезу, коли результат вибірки свідчить, що проверяемая сукупність містить істотну помилку, тоді як сукупність вільна від такої помилки; ризик другого роду — ризик прийняти зрадливу гіпотезу, коли результат вибірки свідчить, що проверяемая сукупність зовсім позбавлений істотною помилки, тоді як сукупність містить істотну помилку. Ризик відхилення вірної гіпотези проведення додаткової роботи із боку аудиторської організації, або клієнта, в обліку що його результаті проведеної вибірки було виявлено помилка. Ризик прийняття зрадливої гіпотези ставить під самі результати роботи аудиторської організації. Розмір вибірки визначається величиною помилки, яку аудитор вважає припустимою. Припустима помилка вибірки — максимальне значення помилки (помилок) в бухгалтерський облік і звітності економічного суб'єкта, виявленої аудитором під час аудиторської вибірки, не більше якої аудитор досі може дійти невтішного висновку про достовірності загалом даних, які слід перевірити в ході цієї вибірки. Чим менший розмір припустимою помилки, то більше вписувалося може бути обсяг аудиторської вибірки. Очікувана помилка вибірки — зразкову, суб'єктивно оцінюване значення помилки (помилок) у бухгалтерському обліку чи звітності економічного суб'єкта, яке аудитор на початок проведення аудиторської вибірки передбачає знайти у ході його проведення. Оцінюючи результатів вибірки аудиторська організація зобов’язана: — аналізувати кожну помилку, що до вибірки; - поширити результати, отримані з вибірці, протягом усього проверяемую сукупність; - переконатися, що помилка в перевіреній сукупності вбирається у припустимою величини; - відбивати у робітничій документації аудитора все стадії проведення — аудиторської вибірки і аналіз її результати. Правильно організована і проведена аудиторська вибірка дозволяє значно зменшити витрати часу, засобів і людських ресурсів на проведення перевірки забезпечивши належної її эффективности.

5.

ЗАКЛЮЧЕНИЕ

.

Збираючи аудиторські докази, аудитор використовує досить обмежену кількість методів їх отримання. Основні методи описані у документі, званому «Правило (стандарт) аудиторську діяльність «Аудиторські докази ». Але метод як такої дасть ніякої інформації для висновків, а то й знати, які саме арифметичні розрахунки необхідно перевірити, а які ні, в інвентаризації яких актів, яких активів і яких зобов’язань слід взяти участь. Існує проблема обмеженості числа методів, оскільки найчастіше — у літературі розглядаються лише кошти та прийоми, використовувані під час проведення аудиторських перевірок, а ці прийоми, своєю чергою, взяті з арсеналу сформованих процедур проведення ревизий[5].

Отже, метод аудиту — це сукупність прийомів, з допомогою яких пізнається і оцінюється стан досліджуваних об'єктів. Їх структурно можна поєднати у трьох групи: -визначення (стану) об'єктів в натуральному вигляді; - виявлення протиріч, причинно-наслідкових зв’язків, тобто основних чинників, які впливають на об'єкти; -оцінка. Прийоми першої групи дозволяють визначити кількісне і дуже якісне стан об'єкта. Друга ж група дозволяє визначити динаміку і виниклі відхилення дійсного стану об'єктів від і нормативів, прогнозних показників, багатьох інших критеріїв, буд відповідність до которьми вони мають функціонувати. Прийоми третьої групи связаны. с оцінкою минулого, сьогодення й майбутнього стану. Метод аудиту відрізняється від методу ревізії фінансово-господарську діяльність, хоч і використовує відпрацьовані процедури і прийоми ревізії. Аудиторський метод істотно ширше контрольно-ревізійного, та її сутність у тому, что:

1) в аудит використовується система постулатів, що дозволяє довести, що з певних умов як результату можна було одержати об'єктивну картину;

2) припустимий рівень аудиторського ризику визначає склад парламенту й кількість аудиторських процедур;

3) передбачає застосування вибіркових перевірок, які забезпечують припустимий рівень аудиторського, ризику, побудова вибірки здійснюється з використанням математичних методів «статистики;

4) проводить дослідження взаємозв'язків і координації інформаційних единиц;

5) проводить узагальнення і систематизацію доказів, отриманих на основі виконання аналітичних процедур;

6) з урахуванням аудиторських доказів формує нову сутність — думка аудитора;

7) використовує планування аудиту осуществляющегося у безперервному циклпоновлення, що дозволяє найефективніше забезпечити виконання мети аудита;

8) планування аудиту припускає використання системноорієнтованого підходу, що включає аналіз системи внутрішньогосподарського контролю (СВК).

9) мета аудиту є основним чинником визначення складу і послідовності виконання аудиторських процедур, але ефективне виконання робіт аудитором можливо по-перше, і під час рекомендацій аудиторських стандартів, по-друге, під час використання сучасних методів інформаційних технологій, які передбачають застосування коштів обчислювальної техніки, і навіть внутрішньофірмових методик.

6. ВИКОРИСТАНА ЛИТЕРАТУРА.

1. Смолянский А. Розвиток методів аудиту. //Аудит, 1998, № 6. 2. Вороніна В. М. Основи бухобліку й аудиту. Уч. сел. в 2-х частинах, ч.2, М.:

1997. 3. Аудит. Уч. для вузів / під ред. Подільського М., Аудит, ЮНИТИ, М.:1997. 4. Богомолов А. М. Голощаков Н.А. Внутрішній аудит. Організація й методику проведення: метод.пос. М.:Экзамен, 1999. 5. Шеремет О. Л. Суйц В.П. Аудит: уч.пос. М.:ИНФРА-М, 1995. 6. УПС КонсультантПлюс: ВерсияПроф. ———————————- [1] 2., стр. 88. [2] УПС КонсультантПлюс: ВерсияПроф. [3] 5., стр. 96. [4] 3., стр. 127. [5] 1., стр. 16.