Економічна система України

Экономическая система України Гроші: їх суть і функції. Теорії грошей.

Гроші - це товар, на котор. можна обміняти будь-який інший товар.

Следовательно, гроші або особливим товаром, чи загальним еквівалентом, тобто. у змозі обмінюватися всі інші товари та задовольняти будь-які потреби їхніх власників. Поява грошей роздвоїло увесь світ на товари та гроші. На різних етапах розвитку суспільства роль загального еквівалента виконували різні товари, з середини 19 століття — золото. З за зношеністю золоті гроші перетворилися на паперові.

Гроші втілюють громадський працю й вартість незалежно від цього, як і галузі цю роботу затрачено і ця вартість создана.

Сутність як загального еквівалента розкривається у функціях, що вони виконують. 5 функцій. 1) міра вартості - цей вислів вартості товару гроші, тобто. придбання вартістю форми ціни. Як одиниця виміру грошей використовується масштаб цін — грошова одиниця з її поділами. 2) засіб звернення — гроші виступають посередником в обміні, реально обслуговуючи акти купівлі-продажу. 3) кошти освіти скарбів: гроші відбивають наявність надлишків в товарному світі, вилучення з обігу зайві гроші перетворювалися на скарби. 4) засіб платежу — гроші під час продажу товарів у кредит. 5) мировые гроші: гроші використовують у ролі загального кошти платежу, загального купівельного кошти й матеріалізації багатства взагалі, тобто. об'єднання всіх чотирьох функцій на світовому уровне.

Теорії грошей. 1. Раціоналістична теорія — вважає гроші результатом угоди для людей котрі визнали необхідність спец. коштів на обслуговування обмінного обороту. Запропоновано Арістотелем. 2. Різновид раціоналістичній теорії - державна теорія грошей (Г.Кнапп «Державна теорія грошей»). Гроші - продукт правопорядку, створення держ. влади, встановлений законом платіжне засіб. Раціоналістична теорія відкидає товарну природу грошей, їх стихійне походження. 3. Еволюційний походження грошей свідчить про товарну природу грошей, виділення їх із загальної маси товарів хороших і їх особливу увагу економіки (К.Маркс).

4. Функціональна теорія грошей. Необхідність використання грошей — відсутність синхронізації надходжень і платежів, наявність трансакційних витрат, тобто. витрат праці та ресурсів, невизначеність хоз.перспектив. Економісти неокласичної школи пов’язують існування гроші з першими з двох причин, а прибічники кейсианского напрями — з цими двома останніми. У сучасному эк. теории є дві разл. підходу 1) Грошітимчасове вмістилище купівельної сили, конструюються разл. денеж. агрегаты, опр-ся склад пропозиції грошей. 2) Усі, що виконує функції грошей немає та є. Гроші - всякий товар, що функціонує як звернення, розрахункова одиниця і міра вартості.

Закони грошового звернення. Проблеми реалізації її вимог щодо Україні.

Грошове звернення — цей непростий повторення звернення товарів, сутність її у тому, що протягом певного періоду часу для звернення потрібна лише певна, об'єктивно обумовлена маса купівельних і платіжних коштів. Кн=Кф. Де Кн об'єктивно необхідна для звернення маса грошей, Кф — фактична маса грошей до зверненні. Якщо Кф>Кн, з’являється надлишок грошей, навпаки, їх недостача.

Кількість грошей до середньому необхідні звернення протягом певного періоду часу Кн прямо пропорційно масі товарів хороших і рівню цін, і навпаки пропорційно середньої за швидкістю обороту грошової одиниці. Кн=Цт/О, де Цт — сума цін товарів, Про — Середнє кількість оборотів грошової единицы.

Якщо врахувати все додаткові чинники, які впливають на грошову масу, то.

настав, å, Вп — сума платежів, які погашаються шляхом взаємного заліку долгов.

У разі золотого стандарту вирівнювання Кф і Кн забезпечується автоматично. При скасування золотого стандарту зміни величини Кф отримує тенденцію випереджуючого зростання кількості проти Кн. Дотримання у тих вимог грошового звернення стає можливим тільки у слідстві зовнішнього впливу, причому характері і механізм такого впливу відрізняється залежно від характеру грошових знаків (паперові чи кредитні). Якщо сферу звернення обслуговують паперові гроші, то порушення закону (Кф>Кн) стає хронічним, оскільки держава випускає в відповідність до своїми потребами, а чи не потребами звернення, які визначають величину Кн. При обслуговуванні звернення кредитними грошима розростаються можливості вирівнювання Кф і Кн за збереження стабільності грошей. Специфікою дію Закону за умов звернення кредитних грошей і те, що вони під час випуску таких грошей створюються умови їхнього вилучення з обігу та підтримка грошової маси зверненні на об'єктивно необхідному уровне.

Безліч грошей, що у спілкуванні й підпорядковуються закону Кн, слід відрізняти від суми грошей, яка зараз переживає розпорядженні усіх суб'єктів ек. відносин. Кількісне ставлення з-поміж них — це грошова маса яка обслуговує накопичення вартості. Але високий рівень розвитку кредитних взаємин держави і банківської справи призвів до суттєвого розмивання цього відмінності. Тож у сучасних умовах треба враховувати у формулі Кн і всі платежі по банківським позичкам і купівлею продажем цінних паперів. Тобто. величина Кн зростає й стає адекватної всієї масі денег.

Ринкові відносини у ек. системі суспільства: суть структура значення.

Ринок забезпечує зв’язок між виробництвом і які споживанням пропорційність процесу виробництва та його цілісності. Вільні ринкові відносини у розвинених країнах у традиційному значенні перебувають у дуже обмежених масштабах і застосовують у сфери обслуговування, галузях матеріального провадження з невисоким рівнем капіталу ємності, в зароджуваних галузях. У цілому нині матеріальному і нематеріальний виробництві, заснованому з великої капіталі, домінує не стихія ринку, а система замовлень, що є свідомо організованими зв’язками між виробником і споживачем. Існує й інших форм використання регульованих зв’язків, зокрема через бюджетні канали перерозподілу валового національного продукту, нормативні документи, які регламентують інвестиційну політику, ціноутворення, умови, експлуатації робочої сили в.

Ринкові відносини динамічні, вони несуть у собі як генетичну пам’ять економічних перетворень, здійснених людством, а й особливості іст., эк., прир., соц.-полит., нац., культ. та інших. умов розвитку країн. Реальне стан цих умов виявляє міру розвитку ринкових відносин. У неперервному зв’язку з цим характер ринку України і ринковий механізм: мотивація праці, критерії ефективності, ступінь розвитку банковско-кредитной системи, організація та методи регулювання — за кордоном — свої відмінності.

Таким чином ринок — складне освіту, яке з однієї боку представляє собою сферу звернення, сукупність процесів купівлі-продажу, які здійснюють збалансування за рахунок цін, з інший, забезпечує зв’язок між виробництвом і споживанням, безперервність процесу відтворення, його цілісність. Побудувати сучасний ринок означає привести в дію економічні інтереси людей, стимули виробництва, прискорити эк. рост, вивести країну на рівень сучасних досягнень науково-технічного і культурного развития.

Нагромадження як умову розширеного відтворення. Фонд накопичення і проблеми її формування в Україні.

Для розширеного відтворення необхідно накопичення — використання частини національного доходу збільшення основних та оборотних фондів, і навіть страхових запасів. Виробниче накопичення — розширене і дуже якісне вдосконалення основних фондів сфери матеріального виробництва. Невиробниче накопичення — розширення, реконструкція, відновлення житлового фонду, лікарні ит.д. У разі ринкової економіки необхідність накопичення обумовлюється необхідністю зростання життєвий рівень населення. Та — обсяг і якість національного багатства. Це з зростанням потреб населення, необхідністю забезпечення раціональних норм споживання, новими вимогами до якості життя пов’язаному з НТП. Відповіддю до цієї проблеми є накопичення, що забезпечує зростання і необхідний обсяг національного багатства як виробничих та невиробничих фондів. Зростання життєвий рівень населення зумовлює зростання обсягу й якість національного багатства з урахуванням накопичення. Ця зв’язок має постійний характер — закон накопичення. Методами використати закон накопичення є регулювання капіталовкладень, забезпечення їхньої ефективності, використання всіх згаданих чинників, визначальних розміри накопичення. Фонд накопичення — частина національного доходу, використовується для приросту основних виробничих та невиробничих фондів, обігових коштів та резервів. Нагромадження — через капіталовкладення. Їх соотношение:

А — кошти на збільшення оборотних фондів і приріст фонду оплати праці нових работников.

Б — кошти, на зростання основних фондов.

В — амортизация.

Таким чином капіталу вкладення містять фонд амортизації, а накопичення — приріст оборотних фондів та оплати праці нових працівників. Саме у цьому накопичення і капіталовкладення не сходяться. Ідентичними є кошти, на збільшення основних фондів. Структура фонду накопичення визначається співвідношенням фондів виробничого і невиробничого накопления.

В ситуації, сформованій нині в Україні доцільно скоротити виробничі інвестиції. Разом про те, побудову соціальної сфери збільшиться. У цьому скорочення виробничого споживання не належить до агропромисловому комплексу і виробництва товарів народного потребления.

Кругообіг капіталу, його стадії і функціональні форми.

Движение капіталу, що охоплює послідовно його авансування, застосування у виробництві, реалізацію виробленого товару і «повернення капіталу до початкової формі, утворює його кругообіг. Капітал, вкладений у виробництві, розпочинає свою спрямування грошової форми, його функцією є купівля елементів виробничого капіталу. За наявності виробництва та робочої сили в можна починати виробничий процес. Капітал виступає уже тут як виробничий, його функцією є виробництво товарів хороших і додаткової вартості. Для отримання вартості і додаткової вартістю грошової форми потрібно продати продукт капіталу: доставити товар на відповідного ринку і знайти йому покупця. У цьому капітал набуває форми товарного капіталу, його основний функцією є реалізація товару й одержання додаткової вартістю грошової форми. Отже капітал проходить 3 стадії і кожної стадії приймає певну функціональну форму — грошову, виробнича й товарну. Щоб рух було безперервним, певні частини капіталу повинні одночасно перебувати у кожної із трьох форм знову і проходити три стадії. Призупинення руху одній із стадій кругообігу призводить до порушення процесу зростання капіталу. Довга затримка на одній із функціональних форм капіталу веде для її зникнення. Формула кругообігу капіталу :

Рс Д — Т.