Банковский відсоток. 
Його суть і стала чинники, його що визначають

Банковский відсоток. Його суть і стала чинники, його определяющие.

Введение

Актуальность теми даної курсової роботи викликана тим, що у останнє час виникла дуже важливу проблему — необхідність десятикратного зниження банківських відсоткові ставки — рівня, у якому розпочнеться зростання вітчизняних інвестицій у виробництво товарів та послуг. Це викликано цілим спектром причин, які буде розглянуто нижче. Мною буде також розглянуто впливом геть формування та зміна банківського відсотка різних чинників, а також зворотне вплив (наприклад, необхідність зниження відсоткових ставок цілях залучення іноземних інвестицій) та інших важливі аспекти, що дозволяють розкрити зміст теми курсової работы.

Сущность банківського відсотка голосів і його роль розвитку економіки страны

Иностранные інвестиції, особливо прямі інвестиції, що із собою зарубіжний досвід, було б безумовно корисні, але іноземці поспішають вкладати капітали у економіку Росії. І це у політичної нестабільності, недосконалість законів, бюрократизмі та злочинності. Поки що розпочнеться зростання платоспроможного від попиту й вітчизняних інвестицій у економіку, до Росії вкладатися незначних кількостях лише ризиковий, спекулятивний, кримінальний капітал чи капітал, експлуатує багаті природні ресурси за бесценок.

В принципі, що нижчою відсоткові ставки, краще для економіки нашої країни, за умови що не говорити про масований приплив іноземних капіталів, залучених високими відсоткові ставки. У Росії її, на відміну США, котрі приваблюють евродоллары, це не є сталося й навряд чи можливо у недалекому будущем.

Высокие відсоткові ставки перешкоджають зростанню ділову активність, здорожуючи капітал та відволікаючи їх у фінансові спекуляції, поспішають і зменшують платоспроможний попит населення, відсуваючи їх у невизначене майбутнє. Тому породжують спад виробництва. Спроби держави протистояти спаду шляхом навіть невеличкий і таємною кредитно-грошової емісії стимулюють непропорційно високі інфляційні очікування населення, «втеча від грошей », знецінення грошової маси, неплатежі і зростання цін, і самих відсоткових ставок.

Разорвать ганебного кола вимагає державного регулювання рівня відсоткові ставки. Хоча зниження інфляції і призводить до зниження рівня відсоткові ставки, але самого зниження інфляції недостатньо, оскільки реальні відсоткові ставки власними силами впадуть нескоро. Тому регулювання рівня відсоткові ставки має самостійне значение.

В основі відсоткові ставки лежить норма відсотка — загальноприйняте уявлення у тому, якими повинні бути відсоткові ставки. Норма відсотка звичайно перевершує норми прибутку на вкладений капітал, але вона може бути відкрита і істотно нижчий отже стимулювати капіталовкладення. Норма відсотка не визначається безпосередньо реальними економічними чинниками, такі як темпи інфляції, а визначається тільки чеканнями темпів інфляції, перевагою ліквідності, традиційними уявленнями про рівень відсоткові ставки, впливом реклами й тому подібними соціально-психологічними причинами. Тому «невидима рука ринку «будь-коли наблизить норму відсотка до економічно оптимальному уровню.

Государственное регулювання відсоткові ставки здійснювалося вже у давнини, коли видавалися закони проти лихварства та «проти спекуляції землею, як найліквіднішим товаром, — відсоток обмежувався й у грошової, і у товарній формі. Нині переважно використовується регулювання облікової ставки та дохідністю державних боргових зобов’язань, і навіть різноманітні податкові пільги і обов’язкове страхування банківських вкладів населення. Але, щоб ефективність державного регулювання відсоткові ставки була максимально можливої, потрібно ліквідувати весь комплекс причин високої норми процента.

Ставка відсотка — складний агрегат. Вона формується, як над ринком товарів хороших і послуг, і на фінансовому ринку. Для її рівень впливають очікування інфляції і пов’язані із нею очікування дохідності різних фінансових інструментів. На ставку відсотка також надають вплив динаміка обмінного курсу й очікування валютного ринку. У макроекономічних дослідженнях ставка відсотка бере участь як із базових змінних, й те водночас у тих дослідженнях нічого ані слова про механізм її формування. Розглядаючи її як показник, аналітики, проте, роблять відмінності лише між реальної законодавчої і номінальною ставками відсотка. Їх взаємозв'язок висловлює відома формула И. Фишера:

rn = rr + ie (1).

где rn — номінальна ставка відсотка: rr — реальна ставка відсотка, ie — очікувані темпи інфляції (взяті як прирост).

Российские умови вносять свої корективи у класичне співвідношення Фішера (1). При незначних темпах інфляції він сумнівається, проте за більш високі темпи, особливо в таких, які притаманні реформованої економіки Росії, потрібно застосовувати точніше співвідношення між реальної законодавчої і номінальною ставками відсотка, що враховує знецінення не лише капітальної суми, а й процента:

rn = rr + ie + rr * ie: 100, (2).

откуда rr = (rn + ie): (1 + ie: 100) (3).

Формула (3) дає дуже серйозні поправки для величини реальної ставки відсотка порівняно з формулою (1). Справді, якщо rn = 160%, a ie = 130%, то формулі (1) одержимо rr = 30%, а, по формулі (3) rr = 13%. У зв’язку з цим варто визнати дуже завищеними ті оцінки реальної ставки відсотка, які даються з урахуванням формули Фішера (1).

Инфляция і очікування як чинники, які надають безпосередній вплив банківський процент

Сдерживание темпів інфляції - одне з головних цілей сучасної економічної політики. У цьому розгляд окремих питань оцінки інфляції і інфляційних очікувань, співвідношення ставки відсотка голосів і темпів інфляції представляється актуальным.

В зараз у Росії діють разнонаправленные чинники, що впливають рівень інфляції. Збереження значного бюджетного дефіциту, розбіжність вітчизняних і світових цін поруч із неминучим зростанням доларових внутрішніх ціни зерно, землю, нафта і природний деяких інших товари та залишаються серед основних чинників, які дозволяють повністю зупинити инфляцию.

В протягом останніх двох-трьох років діяв ряд причин, замедлявших інфляцію. У тому числі високих темпів зростання неплатежів, заходи для стримування зростання заробітної плати пенсій, збільшення обсягу емісії ДКО, обмеження кредитної емісії ЦБ РФ, тенденція зниження ставки рефінансування ЦБ РФ, становлення нового механізму приватизації, кампанія засобах масової інформації, «пропагує «тенденцію зниження темпів інфляції. З іншого боку, стримуване зниження курсу рубля служило хіба що якорем стосовно інфляції і його темпам: темпи падіння курсу рубля був у цей період нижче, ніж темпи зростання цін. Отже, динаміка курсу рубля ставала своєрідним гальмом зростання цен.

В цілому чинники, сдерживавшие зростання цін, переважили сукупність чинників, які стимулювали інфляцію.

Несмотря те що, що події осені 1994 ., подальше по них прискорення інфляції і відповідне підвищення ставок не дозволили закріпити намічені тенденції, з упевненістю сказати, що у сьогодні за час реформ спостерігається щодо довгострокове зниження рівня інфляції і зниження ставок за кредитами. Зрив цієї тенденції значною мірою свідчить недосконалість застосовуваних макроекономічних регуляторів і недостатньому обліку низки істотних передумов, однією із є чинник ожиданий.

Как оцінювати очікування учасників російського ринку, як його вимірювати і враховувати на практиці макроекономічного регулювання, як вони пов’язані з ставкою відсотка? Відповіді ці запитання ще попереду знайти економічної теорії та практиці. А я постараюся у межах даної курсової роботи освятити деякі аспекти проблемы.

Итак, у вище формулі Фішера фігурує рівень не фактичної, а очікуваної інфляції, який, слід сказати, не піддається точному виміру. У сучасному економічної літературі нерідко застосовується наступний підхід: рівень очікуваної інфляції у формулі Фішера (3) приймається рівним рівню інфляції на даний момент оцінки, цим передбачається, що економічні агенти очікують величину майбутньої інфляції тому ж рівні, що склався в настоящем.

Такой підхід полягає в так званої теорії адаптивних очікувань (прибічники цієї теорії продиктовані тим, у майбутньому рівень інфляції змінюватися нічого очікувати). Відповідно до теорією адаптивних очікувань можна будувати оцінки реальної ставки відсотка з урахуванням даних про номінальною ставки і про що склалося рівні инфляции.

Если, наприклад, ми оцінюємо реальну ставку по місячним міжбанківським кредитах. маємо у формулі Фішера (3) використовувати даних про відповідної номінальною ставці відсотка голосів і про що склалося рівні інфляції. Так) якщо місячний кредит видається під 180% річних, що він відповідає 435% річних в ефективному вираженні, а приріст темпів інфляції сягає 290% на рік, це означатиме, що таке реальна ставка відсотки становить 37% річних [(435 — 290): (1 + 290: 100)].

В що така розрахунках найскладнішим моментом стає вибір показника інфляції. Якщо номінальна ставка відсотка оцінюється показником відсотка місячного кредиту, те й темп інфляції слід брати за місяць. У силу те, що темпи інфляції відчувають досить різкі сезонні, в тому числі кон’юнктурні коливання, оцінки реальної ставки відсотка будуть значно відрізнятися одне від друга залежно від періоду, протягом якого беруться темпи інфляції. Так, влітку 1995 р. темпи приросту споживчих цін перерахунку рік становили 80 — 100%, а січні 1996 р. — вже зібрано понад 600%. Саме з цим ціна місячного кредиту на формулі Фішера повинна співвідноситися з місячними темпами інфляції, а тримісячного кредиту — з темпами інфляції, подсчитанными три місяці. І тут ми матимемо більш обгрунтовані оцінки реальної ставки процента.

Справді, фактична динаміка відсоткові ставки (MIBOR по однеі тримісячним кредитах) практично збігаються з динамікою інфляції, вимірюваною індексом цін на споживчі товари та (згладжений щодо чотирьох тижнів ряд методом ковзної середньої). Отже, інфляція одна із основних чинників, визначальних динаміку відсоткові ставки над ринком МБК.

В той час слід досить обережно сприймати ті чи інші оцінки реальної ставки відсотка, отримані з урахуванням порівняння поточних ставок за кредит і поточних показників інфляції, позаяк у цьому випадку відбувається підміна очікуваного рівня інфляції поточним рівнем. Інакше кажучи, такі оцінки грунтуються на припущенні у тому, у майбутньому рівень інфляції нічого очікувати змінюватися і лише на рівні поточної інфляції, у своїй все економічні агенти орієнтуються саме у незмінний рівень інфляції. Насправді і рівень інфляції відчуває дуже серйозні коливання, й очікування також змінюються у досить широких пределах.

В світлі викладеного можна буде казати про різних оцінках реальних ставок відсотка, заснованих на виключно різних очікуваннях рівня інфляції. Понад те, слід розрізняти очікувану реальну місячну, очікувану реальну квартальну і очікувану реальну річну ставки відсотка, засновані відповідно на місячних, квартальних і річних показниках відсотка за кредит і рівнях очікуваної інфляції на найближчий місяць, квартал чи рік. Тож якщо у грудні склалися очікування інфляції на лютий лише на рівні 15% на місяць, а ставка по місячним кредитах коливається близько 200% річних, що він відповідає 16,7% в місяць, реальна місячна ставка відсотка составит:

rr = (16,7−15,0): (1+15: 100) = 1,5%,.

что відповідає приблизно 20% річних (в ефективному выражении).

Если у грудні склалися очікування квартального інфляції 33%, а ставка квартального кредиту 180% при щомісячному обслуговуванні, що він відповідає 51,8% три місяці, то реальна квартальна ставка відсотка составит:

rr = (51,8 — 33): (1+33: 100)= 14,1%,.

что відповідає приблизно 70% годовых.

Аналогично можна оцінити й реальну річну ставку відсотка. Проте точність цієї оцінки невелика у зв’язку з тим, що її практично відсутні достовірні дані про очікування інфляції роком вперед. Понад те, річні кредити мало видаються. Якщо ж, припустимо, вдасться отримати такі дані, то розрахунок приблизно настільки ж. Припустимо, що очікується інфляція 200%, а кредити видаються під 200% річних з квартальним обслуговуванням, що відповідає 306% річних із виплатою наприкінці терміну. І тут реальна ставка відсотка составит:

rr = (306−200): (1+200: 100) = 35,3%. Наведена схема оцінки реальної ставки відсотка можна буде як макроекономічних оцінок, і під час аналізу проектів (особливо в порівнянні зі ставкою відсотки надходжень у валюте).

Постепенное розвиток фінансових та досягнення достатньої зрілості деякими їх дає змогу провадити якісні оцінки очікувань економічних агентів. Розглянемо приміром, як можна оцінити очікування дохідності над ринком ГКО.

Предположим, що у ринку є різних випуску ДКО, одна з яких погашається через місяць, а інший два місяці, у своїй доходність за першого випуску становить 12%, а, по другому — 24% від вкладених коштів без обліку пільги з оподаткування. У цій ситуації можна оцінити очікування дохідності ДКО через місяць: становитиме 1,24: 1,12 = 1,107. Іншими словами, у цьому прикладі вони ДКО очікують, що за місяць дохідність ДКО становитиме 10,7% від вкладених средств.

Аналогично можна оцінити очікування дохідності будь-який інший термін, якщо даних про дохідності відповідних випусків ГКО.

Учитывая, що на даний час емісія ДКО відбувається раз на дві тижня, як і того, що є випуски тримісячних, шестиі двенадцатимесячных ДКО, можна було одержати оцінку очікувань на термін в межах року. Опубліковані дані річний дохідності з урахуванням пільг щодо оподаткуванню можна перелічити в фактичну дохідність у період дії даної цінної бумаги.

В відповідність до таким підходом було проаналізовано фактичні дані ринку ДКО із липня 1994 р. до січня 1995 р. Зокрема, проводилися оцінки очікуваного зміни дохідності ДКО по випускам з терміном погашення в і трьох місяці. На певну дату зіставлялася доходність за цінної папері, термін погашення якої наближається до одного місяця, з дохідністю по папері, термін погашення якої приблизно місяці. У цьому розраховувалася величина зростання початковій капітальної вартості kn за дане кількість днів n, приблизно відповідне одному і трьом місяців по формуле:

kn = (D x n): 365×100 x (1-t) + 1, (4).

где D — дохідність даного випуску ДКО з урахуванням податкових пільг, n — кількість днів до погашення, t — податкова пільга (t = 0,35). Потім для порівнянності даних величина k наводилася до певного терміну за 30 я і 90 днів по формулам:

k30 = kn1(зо:n1), (5).

k90 = kn2(90:n2), (6).

где nl — термін погашення за ДКО, наближається до одного місяця, і n2 — термін погашення по ДКО, наближається до трьох месяцам.

Отношение цих величин дає оцінку дохідності ДКО протягом двох місяців, такі місяць після наведеної оценки:

k60 = k90: k30. (7).

Величина k60, перерахована в среднемесячном вираженні, дає очікування місячної дохідності від капіталовкладень у ДКО за місяць. Якщо очікування перевершують поточну дохідність, це свідчить про очікуваннях підвищення дохідності ДКО, якщо ж очікування нижче поточної дохідності, це свідчить про очікуваннях зниження дохідності ДКО. Описана процедура дозволяє не лише про повернення очікуваних змін, а й про очікування конкретних параметрів майбутньої доходности.

Аналогичным чином можна розцінювати дохідність ДКО після двох, через три і більш місяців, порівнюючи дохідності відповідних випусків. Для наочного зображення отриманих результатів (рис. 2, 3, 4) середньомісячні величини доходностей, наведені до точним термінів 30, 60, 90 днів, перераховуються в стандартний вид дохідності по цінної папері з урахуванням пільг щодо налогообложению.

Необходимо зазначити подібність динаміки очікуваної дохідності і фактичної динаміки цін. Не виключено, що найбільші оператори на фінансовому ринку для формування очікувань враховують сформовану сезонну динаміку цен.

В цілому зіставлення динаміки очікувань дохідності ринку ДКО з динамікою фактичної дохідності дозволяє: зробити такі выводы.

1. Учасники ринку ДКО досить добре прогнозують майбутні тенденції зміни дохідності, про що свідчить подібність кривих очікуваної і фактичного зміни дохідності, що дозволяє вживати дані про очікуваннях для прогнозів стану грошового ринку. (У цьому роботі приводити дані криві недоцільно, обмежуся але їхні згадуванням і описанием).

2. Тривале розходження між очікуваними і фактичними величинами супроводжується досить різкими наступними коливаннями ринку, що свідчить необхідність прогнозувати ці колебания.

3. Сподівання над ринком ДКО орієнтуються сформовану сезонність динаміки цін. Це змушує говорити скоріш про раціональному, ніж адаптивном характері ожиданий.

В цілому запропонована методику оцінки очікувань дохідності ринку ДКО дозволяє: прогнозувати рівень дохідності ДКО, спираючись оцінку очікувань учасників ринку, розраховувати середньострокові тенденції зміни рівня дохідності ДКО, проводити оцінки тенденцій майбутніх змін номінальною ставки процента.

Полученные результати з ринку ДКО дають можливість поширити підхід оцінки чекань ринок МБК й одержати аналогічний інструмент оцінки очікувань ставок відсотки за міжбанківських кредитів. Об'єднані дані по очікуванням операторів фінансових ринків дозволять отримати додаткову інформацію до ухвалення рішень. Зокрема, для формування поточної кредитно-грошової політики можна враховуватиме як ті індикатори, що відбивають сформовані у минулому тенденції, а й ті індикатори, що відбивають очікування учасників фінансового рынка.

Взаимосвязь реальної законодавчої і номінальною відсоткової ставок

Инфляция як процес, що характеризує постійний зростання рівня цін, надає значне вплив економічну активність і відсоткові ставки. Точне і достовірне вимір інфляції є одним із істотних проблем.

Государственная статистика надає кілька цінових індексів: індекс споживчих цін (оперативний понедельный і помесячный), індекс оптових цін. У зарубіжній практиці оперують індексом СРI (індекс споживчих цін), індексом оптових цін (Producer price index) і дефлятором валового національного чи внутрішнього продукту (GNP/GDP deflator). Ступінь зміни цих індексів по-своєму вимірює темпи інфляції, але це темпи може істотно відрізнятися одне від друга. Тому розглядаючи проблему впливу інфляції на відсоткові ставки, ми виходимо з деяких гіпотетичних темпів інфляції або використовуємо у деяких прикладах індекс споживчих цен.

На основі фактичних темпів інфляції та реальною дохідності інвестицій формуються інфляційні очікування. Ці інфляційні очікування б’ють по вартості цінних паперів і відсоткових ставках. Фактична інфляція, зазвичай, відрізняється від очікуваної. Різниця з-поміж них є похибка прогнозу чи результат непередбачуваного поведінки ринку. Якщо прогнозована інфляція менше, ніж фактична, то відмінність між ними показує неочікуваний рівень инфляции.

Наиболее чітко простежується взаємозв'язок між інфляцією і відсотковими ставками за умов, коли є повна визначеність щодо майбутніх темпів інфляції і приймаються до уваги податки, тобто кредитор додає «інфляційну премію «до відсоткової ставці як компенсація зниження купівельної спроможності коштів. Досить чітко можна визначити взаємозв'язок між фактичної інфляцією за певного періоду і фактичними відсоткові ставки за ж відрізок времени.

Реальная відсоткову ставку окреслюється ставка, очищена від інфляції, і найчастіше розраховується з урахуванням формули Фішера, що вже згадувалася выше:

r = і - p, (8).

де r — реальна відсоткову ставку, і - номінальна відсоткову ставку (кредит терміном роком), p — певний рівень инфляции.

Однако у тому, щоб надалі повністю компенсувати кредитору снижающуюся купівельну здатність грошей, має виконати таке условие:

1+i = (1 + r)(l + p) = 1 + r + p + rp,.

т. e. і = r + p + rp, (9).

таким чином r = і - p — rp, (10).

или r = (і - p): (1 + p) (11).

Добавление p — компоненти до відсоткової ставці (і) у формулі 2 компенсує кредитору зниження вартості основний суми кредиту. Додавання rp — компоненти компенсує кредитору снижающуюся вартість реального відсотка. Ця остання компонента часто відкидається при невисоких річних темпах інфляції, бо її значення має невелику абсолютну величину, і рівняння трансформується на формулу Фишера:

i = r + p.

Данный метод розрахунків застосовують у ряді центральних банків. Цей метод вважається досить коректним при невисоких річних темпах інфляції (приблизно 2−7% в год).

Уравнение (9) можна проілюструвати так. Припустимо, реальна ставка становить 5%, а інфляція дорівнює 10%. Тоді номінальна ставка мусить бути дорівнює реальної (0,05) плюс рівень інфляції (0,10) плюс твір їх обох (0,05×0,10):

i = r + p + rp = 0,05 + 0,10 + 0,05×0,10 = 0,05 + 0,10 + 0,005 = 0,155, чи 15,5%.

Из цього видно, що за невеликої рівні інфляції розбіжність у результатах розрахунків з формулі Фішера і формулі (9) перестав бути істотним (в розглянутий прикладі вона становить 0,5 відсоткових пункти). Тому, як, номінальна ставка може визначатися з урахуванням лише у перших двох складових, і у прикладі дорівнюватиме 15%. Проте за високі темпи інфляції більш коректною вважається метод, враховує снижающуюся вартість реального процента.

Для випадків, коли розраховується очікувана реальна відсоткову ставку (якщо майбутня інфляція визначено) або за розрахунку фактичної реальної відсоткової ставки, використовуються розрахунки з формулам 8 і одинадцять. Розрахунок за такою формулою 11 видається більш точним. При розрахунках має бути також виконано ряд условий.

Расчет реальної відсоткової ставки складає річний основі. При цьому: якщо відлік терміну кредиту за аналізованої відсоткової ставці дорівнює 1 року, то номінальна відсоткову ставку порівнюється зі річний инфляцией, если термін кредиту менше року, то використовується ефективна відсоткову ставку, розраховувана як складний річний процент, при розрахунку фактичних реальних відсоткові ставки використовується фактична інфляція за період, попередній терміну повернення кредита, при оцінці очікуваної реальної відсоткової ставки можна використовувати середньомісячна інфляція у річному обчисленні, інфляція за період, рівний терміну кредитування, у річному вираженні (наприклад, ефективна ставка по кредиту терміном на 3 місяці порівнюється зі інфляцією у попередні 3 місяці на річному обчисленні), у своїй якщо відлік терміну кредиту перевищує 1 рік, то відсоткова ставка також наводиться до ефективної основі з допомогою складних річних відсотків, а інфляція береться за весь аналізований период.

Данный метод дозволяє порівнювати реальні ставки за кредитами різної терміновості на фінансовому ринку, що не можливе за використання інших методів расчета.

Если відсотковий дохід підлягає оподаткуванню, то номінальна відсоткова ставка, скоригована на інфляцію, слід збільшити про те, щоб компенсувати кредитору сплачені податки. Отже, основну суму кредиту (прийнята за одиницю) плюс дохід по наступі терміну платежу з урахуванням сплати податків має дорівнювати (1 + r)(1 + p):

1 + і (1 — t) = (1 + r)(1 + p),.

откуда і = (r + p + rp): (1 — t), (12).

или і = r: (1 + t) + (p + rp): (1-t), (13).

где і - номінальна відсоткову ставку до оподаткування, t — ставка оподаткування, r: (1-t) — реальна відсоткову ставку до оподаткування, (p + rp): (1 — t) — «інфляційна премія «до налогообложения.

Если б, наприклад, ставка оподаткування була дорівнює 50%, то кожен на один відсоток інфляції збільшують б номінальну відсоткову ставку величину (p + rp): (1 — 0,50), чи понад 2%.

Чтобы показати це становище, припустимо, що таке реальна відсоткову ставку дорівнює 5%, інфляція становить 10%, а ставка оподаткування дорівнює 50%. Отже, дохід по наступі терміну платежу до оподаткування може бути равен:

(0,05 + 0,10 + 0,005): (1 — 0,5) — 0,31, чи 31%.

То є податки збільшують доподатковий відсоткову ставку 31%, а посленалоговая відсоткову ставку становитиме: і (1-t) = 0,31 (1 — 0,50) = 15,5%.

Если ж темпи інфляції важко передбачити, вплив інфляції на відсоткові ставки не можна визначити чітко. У таких випадках широко використовується підхід, у якому очікувані темпи інфляції додають до реального відсоткової ставці: i=r+p. Проте задля більшої точності мусить бути додана «премія за ризик «і враховано оподаткування, так что.

i = (r + E (p) + h): (1 — t), (14).

где і - номінальна відсоткову ставку, r — реальна відсоткову ставку, E (p) — очікуваний рівень інфляції, h — «премія за ризик », t — ставка налогообложения.

Премия за ризик (h) повинна компенсувати кредитору можливість, що справжня інфляція перевищить, ніж очікувана. Наприклад припустимо, що реальна відсоткову ставку ® дорівнює 5%, очікуваний рівень інфляції Е (p) становить 10%, премія за ризик (h) — 3%, а ставка оподаткування (t) — 50%. Отже, при умовах номінальна відсоткову ставку повинна бути 36%:

i = (0,05 + 0,10 + 0,03): (1 — 0,50) = 0,36, чи 36%.

А тепер кілька слів в про емпіричному тестуванні взаємозв'язку між інфляцією і відсотковими ставками.

Вышеприведенные залежності виникли у тому припущенні, що інфляційні очікування не надають на реальну відсоткову ставку. Насправді інфляційні очікування можуть змінювати реальну відсоткову ставку.

Эмпирическое тестування взаємозв'язку між відсоткові ставки і інфляцією утруднено, оскільки очікувана інфляція може бути відстежено напряму стосується і найчастіше має суто оціночний характер. Є кілька підходів у визначенні інфляційних ожиданий.

Опросы, выявляющие думка різних секторів економіки чи різних сегментів ринку. У зарубіжних публікаціях зустрічаються оцінки інфляційних очікувань «промислового сектора », «сектора домашніх господарств », «сектора інвесторів у цінних паперів », засновані на опитуваннях. Точність і достовірність такого підходу великою мірою залежить від правильності індивідуальних оцінок учасників опитування і зажадав від відповідності інфляційних очікувань обраної групи очікуванням рынка.

Эконометрические методи можна використовувати для побудови моделі інфляційних очікувань. Модель співвідносить інфляційні очікування з об'єктивними поточними даними по інфляції та даними минулого періоду. Проте модель найскладніше побудувати за умов нестабільної економіки при вплив інфляційні процеси чинників немонетарного характера.

Использование моделей, заснованих на виключно взаємозалежності відсоткові ставки і інфляції. При застосуванні такий підхід робиться спроба довести, є чи номінальні відсоткові ставки функцією від інфляції (з урахуванням даних попереднього і поточного періодів), тобто змінюються чи номінальні відсоткові ставки унісон із що спостерігається інфляцією. Якщо ця модель правильна, то констатується тісний взаємозв'язок між номінальними відсоткові ставки і темпами інфляції. Проте часто взаємозв'язок між відсоткові ставки і низькому рівні інфляції простежується досить слабко і фактичні дані про інфляції від спрогнозированных.

Инфляционные очікування можна розрахувати з урахуванням гаданих «кривих форвардних ставок », які відзначають очікуване майбутнє розвиток «коротких «номінальних ставок. За основу беруться ефективні річні ставки. Аналогічно можуть бути взяті відсоткові ставки міжбанківського ринку, відсоткові ставки за державними цінним бумагам.

Расхождение між очікуваною та реальної інфляцією утрудняє використання прогнозованих даних із інфляції щодо реальних відсоткові ставки або заради виявлення реальних позитивних значень сьогоднішніх відсоткові ставки за кредитами по наступі терміну платежу. Теоретично у таких розрахунках мусить бути використана очікувана інфляція з «премією за ризик «(на основі формули 14), хоча відсутність достовірних прогнозів змушує застосовувати дані про рівень інфляції поточного і попередньої періодів. Певне, в розрахунках реальних ставок необходимо:

при розрахунку фактичної реальної ставки використовувати фактичну інфляцію у період, відповідний терміну кредитування (чи терміну погашення відсоткової бумаги),.

для оцінки очікуваної реальної відсоткової ставки запровадити у залежності від цілей розрахунків прогноз (оцінку) інфляції з урахуванням экстраполирования сформованій інфляції за певний период.

Реальная відсоткову ставку вимірює витрати очікування й, в такий спосіб, має значення прийняття рішень у сфері інвестицій. Роль реальної ставки ринку коротких чи «гарячих «грошей практично незначна, оскільки це сектор ринку найбільш піддається кон’юнктурним чинникам і вирішальний порівняльна дохідність різних інструментів фінансового рынка.

Реальная відсоткову ставку елімінує вплив інфляційного чинника. Динаміка споживчих цін (або іншої із прийнятих показників інфляції) визначає рівень реальних відсоткові ставки. Що стосується, коли відсоткова ставка перевищує рівень інфляції, вона є позитивної. Якщо відсоткова ставка нижчий за рівень інфляції, вона є отрицательной.

В час до розрахунку реальної відсоткової ставки найчастіше використовуються перетворена формула Фішера (8) і формула (11), яка враховує зниження вартості реального процента.

Метод розрахунку, враховує чинник оподаткування відсоткового доходу (в частковості по відсотковим паперам), доки застосовується, але передбачається розпочати розрахунки найближчим часом за такою формуле:

r = {1 + i (1-t)}: (1+p) — 1. (15).

Приведенный метод розрахунку можна використовувати лише тому випадку, коли дані про інфляції визначено досить точно.

Если є невизначеність щодо темпів інфляції, особливо в розрахунку реальної ставки майбутній період, можна застосовувати перетворена формула (14):

r = і (1 — t) — Е (p) — h, (16).

или за відсутності оподаткування відсоткового дохода:

r = і - Е (p) — h, (17).

либо у спрощеній формі: r = і - E (p) (I8).

В випадках гіперінфляції можна використовувати розрахунок реальної ставки наведеної до місячної основе:

r = (1 + I: 12): (1 + p) — 1 (19).

Однако в розглянутий варіанті розрахунку реальна ставка нt є річний і проблематичним стає вибір методу приведення одержуваної реальної ставки річний основі. Крім того, використання цього варіанту розрахунків при поміркованих темпах інфляції значно завищує реальні значення відсоткової ставки.

При аналізі реальних відсоткові ставки може застосовуватися средненедельная фактична інфляція на річний основі, средненедельная згладжена інфляція (за кілька тижнів) і інфляція фактична при розрахунку фактичних реальних ставок (за період, попередній терміну повернення кредита).

При розрахунку очікуваних реальних відсоткові ставки можна використовувати прогнозовані темпи інфляції. Проте непередбачуваність інфляції у нинішньому ситуації та велика похибка під час розрахунків ускладнюють використання даних прогнозів. Наприклад, до кінця 1994 р. передбачалося повільність інфляції до 5−7% на місяць, але фактична інфляція у грудні 1994 р. становила 16,4%.

Поэтому необхідна за найближчим часом визначити стандартну помилку при використанні прогнозів, і навіть розрахувати «премію за ризик «при прогнозуванні очікуваних реальних ставок з урахуванням фактичних темпів інфляції і введення до розрахунків податкову компоненту.

Заключение

В укладанні курсової роботи хотілося б підбити певні і тоги і здогадатися з вищесказаного. Нами з’ясовано, що різні групи економічних контрагентів займають різні позиції з системі кредитних відносин: виробники у своїй виступають як чисті боржники, тоді як індивідуальні споживачі (населення) — як чисті кредитори. Виходячи з цього проблему специфіки відсоткової ставки доцільно розглядати з інтересами різних економічних групп.

При певних умов позитивна ставка стимулює виробників залишати ринок та перетворювати виробничий капітал до фінансового. Це виводить певні кордону з використання позитивної ставки відсотка як засобу антиінфляційного регулирования.

В силу особливостей зростання позитивної відсоткової ставки щодо цін ординарних товарів у умовах інфляції простежується зростання частки «відсоткового доходу на загальному доході суспільства. Ця обставина також накладає обмеження до зростання ставки банківського процента.

Задачей економічної політики є пошук оптимальної відсоткової ставки, що дозволяє виключити неефективні на інвестиції та недопущення стагнационного эффекта.

Проблема збереження вартості заощаджень населення тій чи іншій ступеня може бути розв’язана без ускладнень для грошової системи під час використання техніки розтягнутою у часі (емісійною) індексації. Такий спосіб передбачає, що індексація вкладів ефективна для економіки загалом як поточного (проміжного) індексування. Для вкладників вона стає ефективної як кінцева (офіційна) индексация.

Касаясь наведених вище розрахунків, необхідно зробити кілька зауважень. По-перше, будь-який варіант розрахунку реальної відсоткової ставки має певну частку умовності (наприклад, приведення всіх відсоткові ставки по інструментам ринку різної терміновості до річний ефективної основі) і з цієї причини неспроможна на право єдино вірного способу розрахунків. По-друге, фактичні реальні відсоткові ставки немає б такого великого значення прийняття рішень оперативного характеру, як розрахункові реальні відсоткові ставки. Тому експертами (зокрема й російськими фахівцями Міжнародного валютного фонду) визнається найважливішим розрахунок очікуваних реальних відсоткові ставки з цих по інфляції протягом місяця, наведених до річний основі, або згладженої інфляції за певного періоду, також наведеної до річний основі. По-третє, слід особливо наголосити значення розрахунку реальних відсоткових ставок дослідницькою метою, в частковості, з оцінки результатів рішень у сфері грошово-кредитної политики.

Список литературы

Белостоцкая Н.Д. Стратегія банку — стійкість і ефективність // Гроші і кредиту. — 1994. — № 2. — С.11−13.

Гапоненко О.Л., Плущевская Ю. Л. Інфляція, ставка відсотка голосів і очікування // Гроші були й кредит. — 1995. — № 3. — С.15−20.

Крючкова І.П. Інфляція і відсоткові ставки // Гроші та кредит. — 1995. — № 3. — С.20−25.

Курочкин С. В. Визначення безупинної ставки кредиту за тимчасовому ряду термінових ставок // Економіка і математичні методи. — 1996. — Т.32, вып.4. — С.159−162.

Прохоренко З. Зниження відсоткові ставки: цілі й засоби // Фінансовий бізнес. — 1995. — № 1. — С.7−12.

Сажин А., Ржанов А. Відсоткова політика за Центральний банк РФ 1994 р. // Фінансова газета. — 1995. — № 9. — С.12.

Симановский О. Ю. До питання позитивної відсоткової ставці // Гроші та кредит. — 1994. — № 7. — С.44−52.

Чуланова Р. Основні правила нарахування відсотків за кредити // Фінансовий бізнес. — 1995. — № 2. — С.49−50.