Влияние інфляційних процесів оцінку інвестиційних проектів

Влияние інфляційних процесів, оцінку інвестиційних проектов

Влияние інфляції — одне із чинників, що завжди повинні враховуватися в інвестиційних розрахунках, навіть якщо темпи зростання цін невисокі. Тим паче гостра цю проблему для Росії, що живе вже кілька років у умовах галопуючої інфляції. Інфляція помітно змінює вигідність тих чи інших проектів, як орієнтованих внутрішній ринок, так і роблять ставку експорт російських підприємств. Проаналізувавши, наприклад, розвиток ринку енергоносіїв на січень — червень 1994 р., ми виявимо, що наприкінці цього періоду в вигідності експорту деяких із видів сталися помітні изменения.

Сознавая таку значимість інфляційних процесів прийняття рішень про прийнятності інвестицій, розглянемо далі деякі пов’язані з цим проблеми, почавши з повторення низки загальних понять про інфляції, що нам далі розуміти все однозначно.

Сущность і вимірювачі инфляции

Не вдаючись у теоретичні дискусії щодо природу та причини інфляції, обмежимося суто технічним підходом, прийнявши за відправну точку те, що інфляція — це процес зростання середніх цін. Відповідно й вимір інфляції йде через вимір підвищення цін, й у першу чергу через показники зростання цін відсотках. Наприклад, зростання цін у протягом року з 1,2 млн. до 1,9 млн. крб. означає, що їхнє зростання становив 58,3% (1,2:1,9 • 100).

Не менш, а то й частіше для виміру інфляції використовують також індекси цін, т. е. відносні показники, що характеризують темпи підвищення цін. Існує безліч видів, як формул до розрахунку індексів цін, і самих цих индексов.

Однако, як свідчить практика, частіше передусім як найбільш універсальний показник використовується індекс споживчих цін (ІСЦ), визначається як середньозважений індекс цін по кошику споживчих товарів та послуг, зважених структурою придбання цих товарів та послуг типовим споживачем даної страны.

Наряду з цим досить використовуються также:

— індекс відпускних цін виробників и.

— дефлятор валового національний продукт (ВНП), т. е. індекс зміни у в середньому у всю економіку загалом. Важливо також розрізняти базисні і ланцюгові індекси цен.

При розрахунку базисних індексів зростання дані за певний час приймаються за базу, а індекси зростання визначаються шляхом розподілу показників у кожний час на показник у момент часу, ухвалений за базу.

При розрахунку цепних індексів виробляється розподіл значення показника в наступний час на відповідний показник у попередній момент времени.

Допустим, необхідно обчислити ланцюгові і базисні індекси ціни цемент протягом кількамісячної 1993 р., якщо відомо, у вересні 1 т коштувала 130 тис. крб., у жовтні — 155 тис. крб., в листопаді — 210 тис. крб., у грудні — 231 тыс. руб.150/130*100%.

Для визначення ланцюгового індексу I ціни на всі цемент у жовтні стосовно до вересня потрібно ціну жовтні розділити на ціну у вересні й висловити це у відсотках, т. е. помножити на 100%:

Индекс ціни на листопаді до ціни у жовтні: 155/130*100%=119%.

Эти індекси означають, що ціна цементу підвищилася у жовтні на 19% проти вартістю вересні, у листопаді на 35% по порівнянню з жовтнем й у грудні на 10% проти ноябрем.

При використанні тих самих даних можна обчислити базисні індекси зміни, якщо взяти за базу, наприклад, ціну цементу на вересні. Для обчислення базисних індексів треба ціну кожний місяць зарахувати до ціні базового місяці. У прикладі це відносини цін жовтні, листопаді і грудні цін у вересні, виражені у відсотках. Базисний індекс жовтня у вересні збігаються з ланцюговим індексом жовтня до сентябрю Из цепних індексів можна отримати базисний.

Поточні й незмінні цены

Прямое практичне використання індексів цін рамках інвестиційного аналізу пов’язані з розрахунком незмінних цін. Такі ціни визначаються з урахуванням поточних цін, т. е. цін, якими реально можна придбати товар в момент часу. Саме завдяки індексам цін можна вийти з поточних цін до незмінним, т. е. цін, відбиваючим стабільну купівельну здатність валюти країни інвестування. Зазвичай при розрахунку базових цін органами статистики встановлюється якийсь «стартовий» рік, рівні цін якого приймаються за одиницю і ворожість якого й вся наступна динаміка цен.

При наявності таких рядів базисних індексів цін розрахунок незмінних цін то, можливо зроблено за такою формуле:

Рн = Pt/(PIt/Pib).

где Рн— вартість товарів у незмінних цінах, Рт — вартість товару в t-м року у поточних цінах, PIt — базисний індекс цін року t, PIb— базисний індекс цін стартовому року b.

Такого роду залежності широко використовуються при прогнозуванні майбутніх потоків грошових надходжень по інвестиційними проектами. Йдеться тому, що грошові надходження, і вигоди від реалізації проекту прогнозуються в незмінних цінах, та був — з урахуванням тих чи інших прогнозів інфляції — наводяться до поточним цінами майбутніх лет.

Для цього, відповідно, використовуємо формулу, знаходячи з її Рt:

В російської практиці більш поширене використання цепних индексов Особенно серйозні проблеми, що з урахуванням інфляції в інвестиційних розрахунках, полягає у оцінці змін пропорцій цін. Суть цієї проблеми, у тому, що у період галопуючої інфляції, коли все ціни на економіці як країни б «лунають» на гребені якогось макроекономічного процесу, вони ж змінюються, й щодо одне одного, оскільки товари дорожчають повільніше, ніж другие.

Так, якщо звернутися російської статистиці цін, узявши вже згадуваний нами вище період із січня до червень 1994 р., ми виявимо, що з цей період ціна нафти зросла 3,89 разу, тоді як ціна вугілля для коксування — лише у 2,11 разу, а енергетичного вугілля — лише 1,7 разу. Так само разюче розрізнялися і темпи зростання цін топочное і моторне паливо — у разі зростання ціни дизельне паливо і топочный мазут в 1,64 — 1,65 ціна на бензин підвищилася лише 1,43 разу. Інакше кажучи, на січень — червень бензин подешевшав стосовно дизельному палива на13% [100-(1,43:1,65) • 100].

Нетрудно уявити, як істотно то, можливо вплив таких відносних зрушень на цінах (змін пропорцій цін) на прийнятність інвестиційних проектів, пов’язаних, наприклад, зі створенням нових електростанцій і вибором їм виду палива, або для проектів розвитку виробництва дизельних автомобільних двигунів замість двигунів, працюючих на бензине.

Поэтому настільки спокуслива за умов високої інфляції ідея всіх розрахунків у незмінних цінах, наприклад шляхом висловлювання всіх вартісних величин в конвертованій валюті, може призвести до помилок. Наприклад, за 1992 — 1994 рр. заробітна плата Росії у доларах зросла більш ніж 10 разів, і продовжує підвищуватися при дедалі більше відстаючої динаміці ціни устаткування. Вочевидь, що таке різкі зрушення щодо оцінки ресурсів виробництва мусять позначатися дуже істотно на результатах оцінки інвестиційних проектов.

с

Одно із найпомітніших зовнішніх проявів інфляції — зростання відсоткові ставки за депозитами і кредитах банків і бажаних рівнів дохідності інвестицій. Це, наприклад, добре видно російському фінансовому ринку першій половині 1994 р.,.

Понимание цього процесу стає більш легким, ми отталкиваемой від концепції номінальних і дійсних відсоткових ставок За визначенням номінальна відсоткову ставку показує будь-яким чином обумовлену ставку дохідності по до інвестованих або звуженим грошовим сумам і зростання цієї суми за певний період у відсотках. На відміну номінальної реальна відсоткову ставку показує зростання купівельної спроможності спочатку інвестованих чи ссуженных денежньых сум з урахуванням як номінальною відсоткової ставки, і темпу інфляції характеризує зміна реальну вартість денег.

Показатель реальну вартість грошей обернено пропорційна індексу інфляції, тобто середньорічному індексу приросту цін Евли прийняти, індекс інфляції (середньорічний індекс приросту) дорівнює h що не змінюється рік у рік, то «за n років індекс дорівнює (1+h)^n, а індекс купівельної спроможності соответственно:

Ip.p=1/(1+h)^n.

Таким чином, реальну вартість грошей до майбутньому то більше вписувалося, що стоїть відсоткову ставку, і тим меншим, що стоїть індекс інфляції. Прийнявши, наприклад, індекс інфляції дорівнює 50% на рік, одержимо, що реальну вартість 10 000 крб. вкладених під 60%, через 10 років становитиме 19 067 крб. за номінальної вартості 1 099 500 крб. Це означає, що за 10 років на 1 099 500 крб. можна купити товарів стільки, скільки нині 19 067 крб. Якщо індекс інфляції вище прийнятої відсоткової ставки, то реальна вартість належної до банку цифру майбутньому виявиться нижчий, ніж у справжнє время.

Очевидно, і рівень інфляції, і відсоткову ставку практично не залишаються незмінними протягом тривалого періоду. Це може вказуватися у формулі розрахунку реальну вартість грошей до майбутньому, якщо дещо ускладнити її, не змінивши суті й характеру залежності цей показник від відсоткової ставки й досяг рівня инфляции.

Тогда формула, що дозволяє визначити величину реальної відсоткової ставки, матиме вид:

R реал= (1+Rном)/(1+h)-1.

где R — номінальна відсоткову ставку, h — темп інфляції.

Завершая цієї теми, мушу згадати про категорії інфляційних очікувань т. е. про тих прогнозах інфляції, у тому числі виходять кредитори і позичальники. Зависокий Рівень таких очікувань може, інколи може стати причиною серйозних втрат при непродуманої фінансову політику. Наприклад, у першій половині 1994 р. окремі комерційних банків виходили з збереження у майбутньому так само високих темпів інфляції, як і наприкінці 1993 р., тому пропонували потенційним вкладникам розміщення коштів під фіксовану на 6 місяців ставку уровне.

290 — 300%. Водночас виходили речей, що в змозі інвестувати залучені в такий спосіб додаткові грошові кошти через міжбанківський ринок під ще вищий відсоток. Але вже до льоту внаслідок помітного зниження темпів інфляції ставка міжбанківських кредитів впав у річному обчисленні до 150%, і, отже, для вкладників реальна ставка стала різко позитивної, тоді як маржа банків помітно впала, а окремих випадках могла опинитися і отрицательной.

Вплив інфляції з доходів фирмы

Влияние інфляції з доходів фірм проявляється багатоманітно, але загальним знаменником вже є згадуване нами явище — зміна відносних пропорцій цін, і кредитно-фінансових показників. До найсерйознішим проблемам, спираючись як у світової, і російський досвід, слід отнести:

— розбіжність у динаміці цін реалізації готової продукції і на закуповуваних на її виробництва ресурсов,.

— розбіжність у динаміці цін реалізації готової продукції і на ставок відсотки за притягнутим грошовим средствам,.

— розбіжність у динаміці вартості нових реальних активів і величин амортизаційних фондов,.

— вплив інфляції на динаміку дохідності проектов,.

— зміна грошових потоків під впливом затримок під час розрахунків й інших чинників, значимість яких посилюється при високої инфляции.

В частковості, російський досвід 1992 — 1994 рр. наочно продемонстрував складність взаємозв'язків інфляції і оборотних коштів підприємств, і навіть можливість знищення інфляцією потенціалу самоинвестирования фірм з відставання темпів переоцінки основних фондів і коригувань ставок амортизації від темпів інфляції. Тому ми почнемо наш аналіз з проблем оборотних средств.

1. Оцінка запасів. Світова практика бухгалтерського обліку, у зв’язку проблемою високої інфляції, розробила два методу обліку придбаних матеріальних ресурсов:

— ФИФО, перший прихід, перший витрата (анг. FIFO, first in, first out), — матеріальні ресурси, наявні на складі, оцінюються за відпускання у виробництві за ціною партії з найбільш ранньої датою приобретения,.

— ЛИФО, останній прихід, перший витрата (анг. LIFO, last in, first out), — матеріальні ресурси, наявні на складі, оцінюються за відпускання у виробництві за ціною партії з найбільш пізньої датою приобретения.

Отметим, що незалежно від цього, використовує чи фірма метод ЛИФО чи ФИФО, вплив інфляції проявиться колись лише у зростанні її доходів, якщо попит їхньому продукцію допускає хоча б мінімальний зростання цін. Причина проста: продаж йде з цінами, відбиваючим реалії сьогодення, тоді як вартість запасів — у разі реалії дня вчорашнього, коли ці закупівлі було зроблено (навіть за системи постачання без складських запасів — «точно вчасно» (анг. just-in-time), коли зазор стає мінімальним, але сохраняется).

На практиці використання методу ФИФО в умовах інфляції призводить до більш випереджаючому зростанню доходів проти витратами, аніж за використанні методу ЛИФО, оскільки оцінка запасів йде з більш старим цінами. З цих позицій фірма, яка використовує метод ФИФО, виявляється в істотно кращому стані перед зовнішніми інвесторами, оскільки не може продемонструвати вищий і більше швидкозростаючий рівень своєї доходности.

С з іншого боку, метод ЛИФО вигідніший з погляду мінімізації прибуток, оскільки вона помітно скорочує оподатковувану базу з допомогою оцінки запасів з більш нове і тому більш високих цін. Відповідно, застосування методу ЛИФО дозволяє мінімізувати проблеми з відтворенням оборотних засобів. Треба сказати, що у зарубіжної практиці метод ЛИФО особливо популярний у компаній, які готуються до власному перетворенню на .акціонерні або до нової емісії акцій, оскільки вона дозволяє отримати точну картину реальної прибутковості операцій фірми. І це — за високої інфляції — викликає в потенційних інвесторів більшу довіру, ніж дані, які спираються на метод ФИФО.

Заметим, укладаючи цієї теми, что:

— нові правила бухгалтерського обліку в Росії допускають використання як ФИФО, і ЛИФО, до того інструкції податкової служби виходили з використання проміжного способу — методу оцінки за середньозваженої ціні купівлі. Цей метод, природно, вигідніший для державного бюджету, та його нав’язування фірмам загрожує великими труднощами для останніх і тому одна із найтяжчих елементів того «податкового гніту», який став центральною проблемою російської економіки 1993—1995 гг.,.

— України в міжнародній практиці фірма сама вирішує про вибір між ФИФО і ЛИФО, проте раз обраний метод повинен використовуватися всім дисконтних операцій щонайменше певної кількості років та її зміна мусить бути доведено до усіх зацікавлених організацій корисною і осіб. Ще жорсткий порядок встановлено становищем у бухгалтерського обліку «Облікова політика підприємства», затвердженим Міністерство фінансів РФ 28 липня 1994 р. Зміна способу обліку закуповуваних ресурсів допускається лише наступних случаях:

1) при реорганізації предприятия,.

2) на зміну системи собственников,.

3) за зміни законодавства РФ чи тих нормативних документів, регулюючих бухгалтерський облік в стране,.

4) розробки нових засобів бухгалтерського обліку. Щоб краще побачити, як інфляція через динаміку виручки від продажу і вартості оборотних засобів впливає грошові надходження фірми загалом, можна скористатися наступним примером.

На практиці розвиток політичної ситуації визначається швидкістю обороту запасів та умовами кредитування для придбання сировини й продажу готової продукції. Уміло маніпулюю ними (що одним із головних проблем менеджменту), можна згладити негативні наслідки інфляції навіть звернути її користь, хоча так вигоди нечасто трапляються долгосрочными.

Не менші проблеми інфляція породжує, і з амортизацією. Причина тому відставання динаміки амортизаційних отчисляй від зростання воспроизводственной вартості нових реальних активів. За чинними Росії правилам амортизація нараховується на вартість придбання таких активів, виражену у цінах, на даний момент придбання.

Вплив інфляції на номінальні і реальні рівні прибутків фірм.

Особая тема як інфляція може змінитися дохідність інвестицій і як ця обставина слід враховувати під час аналізу проектов.

Если виходити із те, що внаслідок інвестування вихідна сума коштів Io повинна зрости в пропорції (1+г), де р — реальна норма прибутку на інвестиції, то умовах інфляції (величину якої у відсотках ми позначимо як р) це буде виглядати дещо інакше. Справді, в цьому разі нова (приращенная) величина інвестованих сум I буде равна.

I1=Io (1+r)(1+i).

где твір (1+r)(1+i) означатиме сукупний — номінальний зростання внаслідок як власне вдалою реалізації, і під впливом інфляційного зростання цін товари, вироблені завдяки цим инвестициям.

В цьому випадку результат інвестиційної діяльності можна було б записати как:

I1=Io (1+n).

где n — номінальна ставка прибутковості проекту. Вочевидь, что.

(l+n)= (1+r)(1+i).

и відповідно n=r+i+ri.

Таким чином, номінальна Дохідність інвестиційного проекту на умовах інфляції складається з реальної норми прибутку, темпу інфляції та реальною норми прибутку, помноженою на темп інфляції. Щоб смердіти, наскільки істотним то, можливо останній компонент номінальною дохідності інвестицій, припустимо, що ми имtем працювати з проектом, які забезпечують реальний рівень прибутковості лише на рівні 90% і реалізованою в умовах 180%-ной інфляції (у річному обчисленні). Тоді його номінальна дохідність становитиме (в долях):

0,90+0,80+0,^0 • 0,80=2,42.

Нетрудно підрахувати, що із загального розміру доходу на 242% частку інфляційної складової довелося 152 пункту, т. е. 62,8%, зокрема частку елемента ri (т. е. реального доходу, скоригованого на темп інфляції) — 72 пункту, чи 29,7%.

Иными словами, за високої інфляції елемент ri стає істотним компонентом загальної дохідності проектів і геть можна з сумою реального прибутку і темпу інфляції. Щоправда, треба сказати, що інфляційний імпульс настільки впливає номінальну дохідність інвестицій лише за дуже високі темпи інфляції (близьких, чи великих 100% у річному обчисленні) і високої реальної дохідності інвестицій, причому зменшується зі зростанням последней.

Таким чином, при прискоренні темпів інфляції номінальний прибуток від інвестицій зростає все увеличивающимися темпами і, навпаки, при уповільнення інфляції номінальна дохідність падає дедалі більше быстро.

Особенно серйозної, проте, цю проблему стає у зв’язку з суттєвими коливаннями номінальною дохідності інвестиційних проектів, а зв’язки України із оподаткуванням, ставки якого куди менш мінливі, ніж темпи інфляції. Щоб осягнути, до чого веде, розглянемо результати реалізації однієї й тієї самого проекту за різних рівнів інфляції і стабільної ставці дохідності (дані в пунктах):

Очевидно, що цей розрахунок правомірний в тому разі, якщо грошові надходження у протягом року мають рівномірне характер. Інакше точний розрахунок періоду окупності зажадає ще більш копіткого підсумовування неоднакових величин грошових надходжень по коротшим тимчасовим періодам (скажімо, при річному обчисленні — по месяцам).

Можно вивести деяких закономірностей, дуже серйозні під час аналізу інвестицій у умовах високої інфляції. Він дає можливість прозирнути, що з різке зниження інфляції сплата податків, здійснювана спочатку переважно чи цілком з допомогою суто інфляційного доходу (компонент r), починає зменшувати і той реальний дохід, скоригований на інфляцію (компонент ri). Потім погашення податкових зобов’язань доводиться віддавати вже й частина власне реального доходу інвестицій (компонент ri.

На основі можна вивести деякі контрольні співвідношень між номінальною дохідністю проекту, його реальної дохідністю, ставкою оподаткування нафтопереробки і темпом инфляции.

Прежде всього, ми можемо визначити, нижче якого рівня інфляції оподаткування прибутку почне з'їдати не тільки суто інфляційний дохід (компонент ri, а й частину реального доходу, скоригованого на інфляцію (компонент ri). Така ситуація виникне при.

i=(n (1-k)-r)/r.

где і — рівень інфляції, n — номінальний дохід від інвестицій, k — ставка оподатковування прибутку, r — рівень реальної дохідності проекта.

Заметим, що вищий реальна дохідність проекту r, то швидше зменшується той граничний рівень інфляції, на яких податки погашати припадає вже і завдяки частини индексированного на інфляцію реального доходу, а потім і кільця з допомогою самого реального доходу. Цей поріг визначається співвідношенням: і.