Финансовый контроль Республіка Білорусь

Финансовый контроль Республіка Білорусь

Введение

Финансовый контроль — одне з форм управління фінансами будь-якої гілки. Він залежить від постійної перевірки виконання господарських та фінансових операцій із точки зору, їх законності, економічної доцільності, і досягнення позитивних кінцевих результатів роботи. Фінансовий контроль здійснюється на стадії розробки фінансових планів, проведення операцій, на всі етапи руху коштів. Фінансовий контроль виробляється фінансової службою з іншими відділами, які беруть участь у виконанні фінансових завдань, ведуть обліку їх виконання і результативности.

Наличие фінансового контролю об'єктивно обумовлена тим, що фінансів, як економічної категорії притаманні як розподільча, а й контрольна функції. Тому використання державою фінансів на вирішення своїх завдань передбачає обов’язкову проведення їх допомогою контролю над ходом виконання з завдань. Фінансовий контроль ввозяться встановленому правовими нормами порядку всієї системи органів державної влади органів місцевого самоврядування, зокрема спеціальними контрольними органами з участю громадських організацій, трудових колективів і граждан.

Значение фінансового контролю виявляється у тому, що з їх проведення виявляються, по-перше, дотримання встановленого правопорядку у процесі фінансової діяльності державними й суспільними органами, підприємствами, установами, організаціями, громадянами і, по-друге, економічна обгрунтованість і ефективність здійснюваних дій, відповідність їхньої завданням держави. Отже, вона є важливим засобом забезпечення законності і доцільності проведеної фінансової деятельности.

Финансовый контроль — це основна форма здійснення державного контролю, яка полягає в перевірці законності та ефективності дій, що з освітою, розподілом та використанням державних грошових средств.

В умовах ринкових відносин підвищується відповідальність фінансових служб за повну мобілізацію власні кошти, фінансове становище підприємства, ефективних проведених операцій, кінцеві результати своєї роботи, тому що від цього в чому залежить конкурентоспроможність, процвітання предприятия.

Финансовый контроль — складова частина, чи спеціальна галузь, здійснюваного країни контроля.

Финансы по суті виконують три функції, зокрема і контрольну. Контрольна функція фінансів проявляється у фінансовий контроль, найважливішому у системі державного фінансового контролю. Необхідність у фінансовому контролі випливає як і з управління фінансами держави. Специфіка фінансового контролю полягає у тому, що фінанси одночасно є і об'єктом і суб'єктом контроля.

В узагальненому плані реалізація контрольної функції фінансів полягає у виявленні відхилень від заданої економічної і втрати фінансової політикою нормативних розпоряджень щодо функціонування системи господарських та фінансових відносин. у вужчому значенні контрольна функція полягає у попередженні і усуненні виявлених результаті контролю негативних явищ і фактів, дестабілізуючих розвиток економіки та фінансів, які завдають шкоди інтересам держави, трудових колективів і більшості населення.

Особенностями фінансового контролю є її всеосяжний і універсальному характері і те, що його об'єктице кошти, а й матеріальні і трудові ресурси, оскільки товарно-грошові відносини виражаються у грошової форме.

В сфері фінансового контролю перебувають майже всі органи державної влади управління, підприємства, незалежно від форм власності, та більшість населення, що є учасниками фінансових відносин. Що стосується державні органи, всі вони одночасно є суб'єктами і об'єктами фінансового контролю. Універсальність у тому, що, попри специфіку на всі об'єкти фінансового контролю, останній використовує практично лише й самі прийоми і способы.

Итак, фінансовий контроль — це контролю над законністю і доцільністю дій у природничо-технічній освіті, і розподілу і використання грошових фондів держави й суб'єктів місцевого самоврядування цілях ефективного соціально — економічного розвитку і окремих регионов.

Финансовый контроль притаманний усім фінансово — правових інститутів. Тому крім фінансово — правових норм, регулюючих організацію та влитися порядок проведення фінансового контролю у цілому, є норми, що передбачають його специфіку в окремих фінансово — правових институтах.

Основное зміст фінансового контролю у відносинах регульованих фінансовим правом, полягає в:

А) перевірці виконання фінансових зобов’язань перед державою і органами місцевого самоврядування організаціями та гражданами, Б) перевірці правильності використання державними і муніципальними підприємствами, установами, організаціями що у їх господарському віданні чи оперативному управлінні грошових ресурсів (бюджетних чи власні кошти, банківських позичок, позабюджетних та інших. средств.).

В) перевірці дотримання правил скоєння фінансових операцій, розрахунків й зберігання грошових коштів підприємствами, організаціями, учреждениями.

Г) виявлення внутрішніх резервів виробництва — можливостей підвищення рентабельності господарства, зростання продуктивність праці, більш економного та ефективного використання потребує матеріальних та грошових средств, Д) усуненні і попередженні порушень фінансової дисципліни. У випадку їхнього виявлення в установленому порядку вживаються заходи впливу організаціям, посадовим конкретних особах і громадянам, забезпечується відшкодування матеріальної збитків державі, организациям.

I. Фінансовий контроль — основна форма державного контроля

1.1 Система фінансового контроля.

Система фінансового контролю у РБ включає загальнодержавний чи позавідомчий, відомчий, внутрішньогосподарський, незалежний (аудит) і авторитетний суспільний контроль.

Государственный контроль здійснюється органами державної влади державного управління. Національні сходи і місцеві ради здійснюють фінансовий контроль під час розгляду і абсолютному утвердженні бюджетів, заслуховування звітів, виконавчої про перебіг виконання бюджету. Постійні комісії парламенту також у процесі своєї діяльності аналізують і перевіряють фінансову інформацію. До уявлення про розгляд Парламентом проекту республіканського бюджету вони розглядають зазначений проект щодо його відповідності чинного законодавства. Державний контроль здійснюють Комітет державного фінансового контролю (далі КГК), фінансові та податкові органи, Національний банк.

Ведомственный фінансовий контроль здійснюють міністерства, відомства, інших органів управління щодо підприємств, організацій та установ, які входять у систему даного органу управління. Вищі органи зобов’язані регулярно проводитися підвідомчих підприємствах документальні ревізії. У цих цілях у складі міністерств та створюються контрольно-ревізійні управління (відділи, группы).

Внутрихозяйственный фінансовий контрольосуществляется адміністрацією, працівниками фінансових служб і бухгалтерією. Його головні завдання полягають у безупинному спостереженні за станом фінансово-господарську діяльність, виявленні внутрішньогосподарських резервів, забезпеченні схоронності коштів і тих матеріальних цінностей, усуненні про причини і умов, сприяють розкраданням і бесхозяйственности.

Независимый фінансовий контроль — це нове вид фінансового контролю. Його здійснюють аудитори за наявності ліцензії. Аудиторські організації та приватні аудитори надають допомогу у постановці бухгалтерського обліку, обчисленні податків, перевірці фінансових операцій до перевірок, проведених фінансовими контролерами. Це платний контроль: між аудитором і клієнтом полягає відповідний контроль.

Общественный фінансовий контрольв нинішніх умовах здійснюють профспілкові органи, ревізійні комісії, створювані у трудових колективах. До громадському ставляться як і листи і сигнали громадян, просочившись у правоохоронні, контрольні органи, редакції газет, у яких повідомляються факти зловживання у фінансовому сфере.

Проводимые різними суб'єктами фінансової складової діяльності операції (Фінансова операція — діяння суб'єктів права із засобами незалежно від форми і способу їх здійснення, створені задля виникнення, зміну або припинення що з ними цивільних правий і обов’язків, так само як посвідчення — чи реєстрація таких діянь. У розділі ст. 2 Закону Республіки Білорусь у від 19.07.2000 «Про заходи з запобіганню легалізації доходів, отриманих незаконним шляхом» (Національний реєстр правових актів Республіки Білорусь у, 2000 р., № 75, 2/201)) подергаются особливому фінансовому контролю (Фінансова операція, підлягаючий особливому контролю, — фінансова операція, що з урахуванням її суми, інших умов та інших фактичних даних підлягає реєстрації відповідно до справжнім Законом. У розділі ст. 2 Закону Республіки Білорусь у від 19.07.2000 «Про заходи з запобіганню легалізації доходів, отриманих незаконним шляхом» (Національний реєстр правових актів Республіки Білорусь у, 2000 р., № 75, 2/201)).

1.2 Органи фінансового контроля

Всеобъемлющий характер фінансового контролю визначає дуже багато структури тієї мірою здійснюють функції у тому чи галузі. Система органів, здійснюють фінансовий контроль, то, можливо класифікована на органи, для яких контрольні функції сфера фінансів є основними, і органи, спеціально створені реалізації фінансового контролю. До першої групи ставляться органи державної влади управління загальної компетенції, котрим контролю над виконанням національних інтересів та регіональних програм економічним та соціальному розвиткові одна із напрямів їх управлінської діяльності. На правничий та обов’язки у цій галузі вказують закони, статути, становища. Так було в законі РБ «Про Кабінет Міністрів Республіки Білорусь у» від 30 січня 1995 р. останньому поставлено завдання здійснювати контролю над формуванням валютного фонду РБ та її витрачанням.

В Республіці Білорусь надається велике значення вдосконаленню державного контролю. У цих цілях реорганізуються колишні і створюють нові органи, в функції яких входить здійснення фінансового контролю. У 1994 р. створена служба контролю адміністрації президента, а 1997 р. — КГК. Скасовані у ці роки Контрольна палата, Департамент таки економічного контролю при Раді Міністрів, Контрольні функції сфера фінансів здійснюють і місцевих органів влади й управління у межах своєї компетенции.

Высшим спеціалізованим органом фінансового контролю є КГК. Конституція РБ зазначає, що це орган здійснює державний контролю над виконанням республіканського бюджету, використанням державної власності, виконанням актів Президента, парламенту, Уряди України та інших державні органи, що регулюють відносини державної власності, господарські, фінансові та податкові відносини. До функцій комітету входить здійснення контролю над виконанням законодавчих актів, регулюючих відносини державної власності, господарські, фінансові та податкові відносини, збереженням та використанням державного майна грошових коштів, витратою коштів державного бюджету, виділених на виконання державних соціально — економічних програм, інвестиційної діяльністю органів управління і суб'єктів господарювання, використанням виконавчими і розпорядчими органами кредитів і валютних ресурсів, рухом валютних коштів у території Республіки Білорусь у, а так ж термінами та повної їхнє надходження від цього товарів та послуг, станом контрольно-ревізійної роботи у органах виконавчої, а як і деяких інших завдання, безпосередньо чи опосередковано пов’язані із саудівським фінансовим отношениями.

Широкими повноваженнями у сфері фінансового контролю наділене Міністерство фінансів. Воно, зокрема, здійснює за: дотриманням фінансових інтересів держави у процесі інтеграції Республіки Білорусь у на світовий господарство, виконанням вимог прямих фінансових законів, виконанням республіканського бюджету, своєчасним надходженням доходів населення і ефективним витрачанням по цільовим призначенням коштів республіканського бюджету та взагалі позабюджетних фондів, станом контрольно-ревізійної роботи у міністерствах і ведомствах.

Осуществляя ці та інші контрольні функції, Міністерство фінансів застосовує передбачені законів і Положенням про Міністерстві фінансові санкції, і адміністративні штрафи до порушників державної фінансової дисципліни. Аналогічні функції на місцевому рівні реалізують обласні фінансові управління, районні і міські фінансові відділи.

В системі Міністерства фінансів виключно контрольними функціями займається Головне контрольно-ревізійне управління економіки й його органи на місцях. Основними завданнями ГКРУявляются: здійснення контроль над дотриманням міністерствами та інші органами управління, підприємствами, організаціями, установами i виконавчими комітетами всіх рівнів фінансово-бюджетного законодавства, цільовим і ефективнішим використанням ними коштів, зокрема в іноземній валюті, виділених з бюджету за всіх напрямах і видам витрат, позабюджетних коштів, і навіть за законністю скоєних ними фінансово-господарських операцій, перевірка роботи фінансових органів республіки з організації упорядкування та виконання бюджету, проведення ревізій виконання кошторисів утримання бюджетних установ, аналіз діючу пенсійну систему республіці системи відомчого контролю над використанням державний матеріальних і надходження ресурсов.

К спеціалізованим органам державного фінансового контролю належить Державний податковий комітет перетворений з Головної державної податкової інспекції при Раді Республіки Білорусь у. Його головним завданням є здійснення не більше не більше своєї компетенції контролю над дотриманням законодавства про податки і підприємництво, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю внесення змін до бюджет податків та інших обов’язкових платежів. Практично всі функції, правничий та обов’язки податкових органів сконцентровано у галузі контролю. Для реалізації Державний податковий комітет має органи на обласному, міському та районному рівнях.(про їхньої структури й компетенції буде вказано нижче).

Значительный обсяг контрольних повноважень є у діяльність Національного банку, Державного комітету з питань цінних паперів, комітету з нагляду за страхової деятельностью.

Все органи, уповноважені здійснювати функції державного фінансового контролю, при проведенні ревізій і перевірок фінансово-господарську діяльність в міністерствах, інших центральні органи управління, виконавчих комітетах, а як і на підприємствах, в об'єднаннях, організаціях і в установах незалежно від форм власності керуються єдиними вимогами, що у Указі президента «Про деякі заходи для вдосконалення координації діяльності контролюючих органів щотижня РБ і порядок організації та здійсненні перевірок (ревізій) фінансово-господарську діяльність застосування економічних санкций».

Современные умови викликають необхідність одночасного зміцнення державного фінансового контролю у поєднані із застосуванням госпрозрахункових форм його організації, адекватним ринковим методом господарювання. У цих цілях в республіці створено систему органів незалежної фінансової контролю — аудит. Аудиторська діяльність (аудит) — незалежна перевірка аудиторами і аудиторськими організаціями бухгалтерської (фінансової) звітності та інших документів господарюючих суб'єктів з оцінки достовірності й відповідності скоєних фінансових і місцевих господарських операцій законодавству Республіки Білорусь, спрямовану захист інтересів власників, допомогу суб'єктам господарювання, сприяння їм у правильності розрахунків із бюджетом й у підйомі ефективності своєї діяльності. У розділі ст. 1 Закону Республіки Білорусь у від 0811.1994 «Про аудиторську діяльність» (Відомості Верховної Ради Республіки Білорусь, 1994 р., № 35, ст. 573).

Аудиторы надають підприємствам послуги, передбачені Законом про аудиторської деятельности.

Регулирование аудиторську діяльність республіки належить Міністерству фінансів, яке видає фахівцям після атестації відповідної комісією ліцензії на заняття аудиторської діяльністю, контролює дотримання аудиторами і аудиторськими організаціями порядку здійснення аудиторської деятельности.

II. Форми методи лікування й організація фінансового контроля

2.1 Форми фінансового контроля

Формы фінансового контролю — це способи конкретного висловлювання й організацій контрольних дій.

Финансовый контроль класифікується як за видами, а й у іншим підставах. По формам він підрозділяється на попередній, поточний і последующий.

Предварительныйконтроль передує здійсненню перевірених операцій, надходженню доходів, витрачанню коштів і тих матеріальних цінностей. Ця форма контролю дозволяє попередити порушення чинного законодавства, дає змоги виявити додаткові фінансові ресурси. Попередній контроль здійснюється за розгляді финансово-плановых актів. Попередній контроль здійснюється під час розгляду бюджетів, кошторисів, фінансових планів, під час відкриття кредитів і фінансування по бюджету.

Текущий контроль ввозяться процесі скоєння господарських та фінансових операцій. Він здійснюється щодня фінансовими службами в останній момент скоєння фінансових операцій, задля унеможливлення порушень фінансової дисциплины. Текущийконтроль дозволяє як і оперативно «замерять"отклонения від встановлених правив і і приймати необхідні заходи забезпечувати фінансової дисципліни. Основні інструменти поточного контролю — це з оперативного бухгалтерського обліку, інвентаризацій. Об'єктом є документація безпосередньо зв’язкова з грошима. Будь-який керівник як підписати фінансові та платіжні документи, повинен переконається в законності вироблених платежів і обгрунтованість розрахунків, їхньої економічної целесообразности.

Последующий контроль виробляється після виконання операції тобто. по тому, виконані плани, надійшли доходи, витрачені кошти й матеріальні цінності. Основна мета його — виявлення технічних порушень фінансового законодавства, які було встановлено під час попереднього і поточного контролю. У цьому формі контролю виробляється перевірка фінансово-господарських операцій за період щодо законності і доцільності вироблених витрат. Він виробляється шляхом аналізу звітів, балансу, перевірок і ревізій безпосередньо на предприятии.

2.2 Методи фин. контроля

Финансовый контроль здійснюється за допомогою певних засобів і прийомів, які прийнято позначати поняттям «методы».

Методы фінансового контролю — це прийоми, кошти й способи його здійснення.

К основним методам относятся:

1) наблюдение.

2) проверка.

3) обследование.

4) анализ.

5) ревизия.

1) Спостереженняце спрямоване на загальне ознайомлення зі станом фінансової складової діяльності об'єкти контролю действия.

2) Перевірка — це дослідження окремих питань фінансової складової діяльності, огляд приміщень та інших об'єктів із метою виявлення порушення фінансової дисциплины.

3) Обстеження — виробляється у відношенні окремих сторін фінансової складової діяльності. У цьому використовують анкетування і опрос.

4) Аналіз — спрямований як і на виявлення порушень фінансової дисциплины.

5) Ревізія — детальне дослідження фінансово-господарську діяльність проверяемого суб'єкта для виявлення порушень законності, доцільності і эффективности.

Ревизии поділяються сталася на кілька видов:

1) по змісту (доказові і фактические).

2) за способом призначення (планові і внеплановые).

3) за рівнем охоплення даних (суцільні і выборочные).

4) за обсягом ревизуемой діяльності (комплексні і тематичні).

Проверки і ревізії - найефективніші методи фінансового контролю. Їх відрізняє друг від друга широта та глибина перевірених вопросов.

Как правило, розрізняють формальні, фактичні, зустрічні, кореспондуючі, аналитико-нормативные проверки.

Формальная перевірка залежить від контролю над правильністю оформлення самого документа. Під час цієї перевірці з’ясовується: дотримана чи встановлена форма документа, написано на належному бланку, чи є у ньому необхідні підписи, друку, штампи і що докладалися щодо нього інші документы.

Фактическая перевірка має значення. За її проведенні встановлюється достовірність витрати і оприбуткування тих матеріальних цінностей і надходження коштів. У разі проводиться інвентаризація, з урахуванням якої виробляється звірення дійсного наявності матеріально-грошових коштів із дисконтними даними. При фактичних перевірках не можуть вироблятися контрольні виміри, хіміко-технологічний аналіз стану та т.п.

Важным методом встановлення достовірності фінансово-господарських операцій є зустрічна перевірка. Вона виробляється у тому випадку, коли виникла підозра в справжності й правильності документів і майже операцій. У зв’язку з цим перевіряється, чи немає розбіжність у документах підконтрольного об'єкта з документами його партнеров.

Корреспондирующая перевірка є зіставлення одному й тому ж операції, відбитій в різних документах.

Аналитико-нормативная перевірка залежить від зіставленні дисконтних і звітних даних із встановленими показниками та аналогічних норм. Це дає можливість виявити невиправдані відхилення від нього. Відсутність відхилень нерідко пов’язані з завищеними нормами, що дозволяє фактичні витрати показувати лише на рівні таких норм. Завищені норми — чинник, сприяє розкраданням товарно-матеріальних цінностей і надходження коштів. Перевірки як і може бути тематическимии комплексними.

Тематическая ревизияпроводится по однотипним підприємствам, установам. Тут перевіряється і той ж потреби. Значення тематичної ревізії у тому, що, охоплюючи велика кількість однорідних об'єктів, вона дає можливість перевірити стан певної ділянки, розкрити типові вади суспільства і вжити заходів для їх устранению.

Комплексная ревізія охоплює всі ділянки широкий потреби. Вона дозволяє більш глибоко перевірити діяльність ревизуемого об'єкта. Такі ревізії проводяться, зазвичай, групою ревізорів із залученням фахівців щодо окремих питанням. Під час такої ревізії обов’язково виробляється інвентаризація тих матеріальних цінностей і надходження средств.

Практика показує, що найбільш дієвим методом фінансового контролю є ревізія, коли він виробляється найбільш глибоке обстеження фінансово-господарську діяльність підприємств, організацій, установ із метою перевірки її законності, правильності і целесообразности.

Ревизии виробляються безпосередньо на підконтрольних об'єктах. Залежно повноти і охоплення діяльності ревизуемого об'єкта розрізняють ревізії полныеи часткові, тематическиеи комплексные.

Полная документальна ревізія передбачає перевірку всіх фінансово-господарської діяльності підприємства, організації, учреждения.

При часткової ревізії виробляється перевірка окремих сторін чи ділянок фінансово-господарської деятельности.

Про тематичні й огрядні ревізії було зазначено выше.

Ревизии можуть виробляється суцільним і вибірковим методами. Суцільний метод передбачає перевірку всіх документів певному ділянці діяльності. Вибірковий метод у тому, що перевірці піддаються документи на вибірку за чи інший період. Може застосовуватися і комбінований метод, коли самих ділянках перевіряються всі документи, інших — на вибірку, за бажання ревизора.

Весь процес документальної ревізії може бути розбитий сталася на кілька этапов:

1. Пред’явлення повноважень. Прибувши на проверяемый об'єкт ревізор зобов’язаний пред’явити керівнику своє посвідчення і розпорядження (наказ) для проведення ревизии.

2. Проведення інвентаризації тих матеріальних цінностей і перевірка схоронності грошових средств.

3. Особисте ознайомлення з объектом.

4. Безпосередній документальна перевірка операцій підконтрольного объекта.

5. Систематизація ревізійних матеріалів і впорядкування акта.

6. Реалізація матеріалів ревізії на підконтрольному об'єкті і інформування органу, який призначив ревізію, про її результатах. За необхідності матеріали ревізії можуть бути слідчим органам.

7. Перевірка виконання наказу, виданого для підприємства, про усунення про причини і умов, що призвели щодо порушень, і покарання винних посадових лиц.

Ревизии можуть бути плановими і позаплановими. Планові ревізії проводять у відповідність до планами роботи контролюючих органів щотижня. Позапланові ревізії, зазвичай, призначаються у зв’язку з посталої необходимостью:

— у разі тривалої незадовільну роботу підприємства, організації, установи з метою розтину причин поганої роботи і вжиття заходів до її улучшению,.

— за вказівками правоохоронних органів у зв’язку з наявною в них інформацією щодо грубих порушеннях в фінансово-господарську діяльність підприємства, зловживаннях посадових лиц,.

— гаразд контролю над виконанням на раніше обревизованном об'єкті рішень щодо усунення недоліків, що призвели щодо порушень фінансової дисциплины.

Органы державного фінансового контролю будують своєї роботи виходячи з річних і квартальних планів відповідно до встановлених термінів. Внутрівідомчі документальні ревізії проводяться раз на рік, документальні ревізії бюджетних установ — разів у два года.

В цілях винятку дублювання органи державного фінансового контролю повинні координувати свої плани. У ролі координатора, зазвичай, виступає вищий контрольний орган государства.

Планы проведення ревізій і перевірок не підлягають оприлюдненню. У планах ревізійної роботи вказуються: об'єкти ревізій, вид ревізії, тема ревізії, термін початку будівництва і закінчення, місце проведення, виконавці (ревизоры).

К ревізорам подаються винятково високі вимоги, бо від їх моральних і фахівців залежить успіх ревізії. Тому кадри контрольно-ревізійної роботи підбираються з висококваліфікованих фахівців фінансових органов.

Ревизоры наділені певним обсягом прав, необхідні реалізації її професійних функцій. До них належать право: вимагати пред’явлення всіх необхідні перевірки матеріалів, застосовувати все методи документального контролю, вимагати дані у банків, вимагати надання первинних документів, отримувати від працівників підконтрольного об'єкта усні і письмові пояснення, вилучати необхідні оригінали документів, виробляти інвентаризацію, опечатувати каси і склади, порушувати питання про усунення від роботи винних посадових осіб, передавати матеріали слідчі органи, вимагати відшкодування заподіяного.

Вместе про те ревізор зобов’язаний: добре знати законодавчі, нормативні акти, діючі інструкцією, і вказівки, досконало володіти методами і прийомами контролю, знати бухгалтерський облік, котрі об'єктивно й принципово викладати все факти виявлених порушень в акті ревізії, виявляти твердість і рішучість при реалізації матеріалів ревизии.

В результаті діяльності органів державного фінансового контролю щорічно доначисляются до бюджету величезні суми, припиняється незаконне і неефективне використання державних коштів, винні посадові особи притягуються до матеріальної, адміністративної, дисциплінарної кримінальної ответственности.

III. Аудит в системі фінансового контроля

Понятие і предмет аудиторської деятельности.

Правила визначають аудиторську діяльність як підприємницьку діяльність аудиторів (аудиторських фірм) по здійсненню незалежних позавідомчих перевірок бухгалтерської звітності, платёжно-расчётной документації, податкових декларацій та інших фінансових зобов’язань та вимог економічних суб'єктів, і навіть з надання інших аудиторських послуг як-от постановка, відновлення бухгалтерського обліку, формування фінансової звітності і місцевих податкових декларацій, трансформація фінансової звітності відповідно до іншими, ніж ухвалюватимуть у Республіці Білорусь нормативними документами бухгалтерського обліку, аналіз фінансово-господарської діяльності, оцінка активів і пасивів балансу і за т. буд. Основною метою аудиту є з’ясування достовірності бухгалтерської звітності економічних суб'єктів та відповідності совершённых ними фінансових і місцевих господарських операцій нормативних актів. Від відомчої, насамперед державною, ревізії аудит принципово відрізняють самостійність визначення їм форм і методів аудиторської перевірки, з вимог законодавства і умов договору з економічним суб'єктом, незалежність від будь-якої третю сторону, власника й керівника аудиторської фірми і можливість організувати аудит за принципами підприємницької діяльності: із отриманням прибутку, при ризик і обсязі майнової відповідальності у залежність від організаційно-правовою форми аудиторської фирмы.

Аудиторська перевірка може може проводитися на приватних підприємствах. Державні і муніципальні підприємства, які є власниками майна, закріпленого по них на праві господарського ведення, можуть залучати аудиторів тільки до надання окремих аудиторських послуг. Тільки орган, уповноважений здійснювати управління державним чи муніципальній майном, вправі вирішувати питання про укладання договору для проведення аудиторської перевірки.

Особливу увагу під час проведення аудиторської перевірки приділяється її правових аспектів. Проверяемый економічний суб'єкт проти неї отримувати від аудитора вичерпну інформацію вимоги законодавства, що стосуються проведення аудиторської перевірки, про права та обов’язки сторін, а після ознайомлення з висновком аудитора — про нормативні акти, у яких грунтуються й зауваження і висновки аудитора. Аудитор зобов’язаний надавати економічному суб'єкту цю інформацію. У аналітичної частини аудиторського укладання вказуються порушення законодавства при скоєнні господарсько-фінансових операцій, яких завдали чи могли завдати збитки інтересам власників економічних суб'єктів, держави або третіх лиц.

Исходя з вище написаного висновки про достовірності бухгалтерської звітності економічного суб'єкта повинні підтверджуватися відповідністю їх вимогам законів та інших правових актів Республіки Білорусь у. Невипадково правила допускають до атестації на право здійснення аудиторську діяльність осіб, мають економічний добробут і юридичну освіту. Це вимога є основою реалізації завдань із формуванню правової держави у Білорусі, підвищенню ролі закону, у підприємницької діяльності. Її треба розуміти тому, що вибіркові знання бухгалтерського обліку, аналізу господарську діяльність, організації та техніки аудиту, фінансового менеджменту без зіставлення їх з вимогами відповідних норм права й не можуть досягти основні цілі аудиторських перевірок. Звісно, за умов, як у Білорусі поки що відсутня твердий детальне законодавство про бухгалтерському обліку й звітності, аудит, регламентація скоєння аудиторських дій підміняється простим проходженням вимогам різнорідних чужоземних систем стандартів, може й взяти гору думка, знання господарського права й не потрібні і аудитом можуть займатися також особи, мають інженерне чи інше образование.

Аудиторська перевірка — необхідний елемент фінансового контролю (ревізії) і з видів аудиторську діяльність. Вона полягає у встановленні достовірності бухгалтерської звітності, соціальній та скоєнні послуг, зокрема складання декларацій про доходи та бухгалтерської звітності, консультуванню у питаннях фінансового, податкового, банківського і іншого господарського законодавства Білорусі. Аудитори можуть також проводити навчання й надавати інших послуг профілем своєї діяльності. Аудитор не може бути засновником, акціонером, власником інших підприємств, не що з аудиторської діяльністю. Це обмеження певною мірою стосовно аудиторських фірм, але, як надходити громадянинові, який самостійно веде аудит? Адже формально правових підстав щодо заборони займатися інші види діяльності в гражданина-аудитора немає, якщо вона є при цьому майно, час і способности.

Аудиторська перевірка то, можливо обязательнойили ініціативної.

Обязательнаяаудиторская перевірка проводиться у разі, прямо встановленими нормативними актами. Наприклад, до закону про банки та надійної банківської діяльності передбачено, що банки публікують річний баланс за формою і у найкоротші терміни, які Національного банку Білорусі, після підтвердження аудиторської організацією достовірності вказаних у ньому відомостей. Є й інші випадки обов’язкового аудиту для страхових компаній, інвестиційних фондів тощо. буд. У сфері загального аудиту закону про іноземних інвестицій передбачена перевірка аудиторської організацією з оподаткування фінансової та комерційної діяльності підприємств із іноземними инвестициями.

Обязательныепроверки відповідно до процесуальним законодавством проводяться також із дорученням органу дізнання, слідчого, прокурора, суду. Доручення проведення аудиторської перевірки дається аудитору за наявності у виробництві возбуждённого кримінальної справи, прийнятого до виробництва громадянського діла чи справи, підвідомчому суду. Укладання аудитора за результатами такої перевірки дорівнює акту експертизи. Укладання аудитора — документ, має юридичне значення для всіх юридичних і фізичних осіб, органів державної влади управління, органів місцевого самоврядування і судових установ.

Якщо податковий державний чи іншого орган, який законом покладено перевірка окремих сторін діяльності підприємства міста і отримання відповідної звітності, незгодний із аудиторським укладанням, прийнятим економічним суб'єктом, він вправі оскаржити його у суді. Якщо суду встановить неточності та системні помилки у аудитором звітності, він відшкодовує економічному суб'єкту все збитки, пов’язані з некваліфікованим аудиторським заключением.

ПРИЛОЖЕНИЕ

Финансовый контроль до як функція фінансового управления

Конституционные аспекти бюджетно-финансового контролю беруть своє керівництво з більш загальних категорій — бюджетного і фінансового права, стосовно яким Конституція Російської Федерації є основним правовим джерелом. Фінансовий контроль є контроль не над дією будь-якої окремої частини адміністративного апарату, а над всієї фінансово-господарської діяльністю виконавчої влади у целом.

Для здобуття права фінансовому контролю було забезпечено властивість незалежності, потрібно поставити орган державного фінансового контролю у цілком особливе становище серед вищих органів держави. У Великобританії, відповідно до Закону 1866 р., головний контролер призначається королем довічно. У Франції, згідно із законом 1807 р. голова і члени Рахункової палати призначаються Президентом Республіки по уявленню міністра фінансів. Аналогічні правила діють за іншими держав Європи і Америки.

Во всіх державах приймаються задля забезпечення незалежності фінансового контролю ті чи інші заходи, що стосуються порядки призначення при посаді посадових осіб контролю, їх незмінності, матеріального забезпечення тощо. Але цього було б замало забезпечення за фінансовим контролем необхідного авторитету, якби найвищих органів фінансового контролю або не мали б опори для своєї діяльність у верховних державних органах. Фінансовий контроль, проведений незалежне становище від адміністрації, в тому разі знаходить необхідний авторитет, якщо діяльність її буде поставлено зв’язок з діяльністю законодавчих установ. Такого висновку прийшла б у свого часу велика група вчених Інституту финансо-экономических досліджень НКФ СРСР ще 1927 р. Якщо формально органи фінансового контролю, створені виконавчої владою, та Нью-Йорка коштують зазвичай поза системою законодавчих органів, то фактично вони всюди набувають найтісніший зв’язку з ними. Оскільки фінансовий контроль без влади, закріпленої за контрольними органами у законодавчому порядку, немислимий. У цьому полягає одне з найважливіших принципів організації фінансового контроля.

Государственный контроль, пов’язаний у роботі з законодавчими органами, реалізує, природно, і представлений ними інтерес. У частковості, Рахунковою палатою, освічена Федеральним Зборами Російської Федерації, діє, зрозуміло, у сфері парламенту. І тут контроль, організований як державного, набуває суспільного авторитету і зазнає у своїй розвитку своєрідну діалектику: залишаючись державним, він працює водночас і контролі громадським (народним) у цьому значенні цього слова.

Связь Рахункової палати, органу фінансового контролю, із Верховною Радою Федерації та інвестицій Державної Думою Федерального Збори відбувається за різним шляхах. Найбільш звичайний їх наступний. Рахунковою палатою становить звіт у виконанні річний бюджет, що робить Федеральному Собранию. Депутати Державної Думи і члени Ради Федерації набувають знання про істинного становищі фінансового господарства через зазначений звіт та які його пояснювальні записки. Комітети Ради Федерації про бюджет, податкову політику, фінансовому, валютному і митному регулювання, банківську діяльність і комітет Державної Думи про бюджет, податках, банкам і фінансів проводять перевірку контрольного звіту, після чого приймається відповідну постанову, яким цей звіт утверждается.

Таким чином. Рахунковою палатою стає авторитетним експертом для актів того вищого контролю, який виробляють законопроектний влади. Фінансовий контроль є, отже, істотним і навіть основний елемент загального парламентського контроля.

Дальнейшее визначення фінансового контролю перебуває у через відкликання попереднім. Пов’язана упритул зіштовхнулася з органами законодавчої влади, Рахунковою палатою РФ має, проте, функціонувати у відриві від адміністративного і, особливо, фінансового апарату. Інтереси Міністерства фінансів Російської Федерації дуже близько вбираються інтересами фінансового контролю: керуючи справам скарбниці, воно й природно прагне і контролювати виконання цих справ. Складаючи бюджет, перевіряючи складання кошторисів, фінансове відомство робить водночас контроль потреб інших міністерств, контролю над законністю їх дій. Рівень впливу цього контролю може бути різною залежно від особливостей організації бюджетно-сметного, звітного і касового дела.

Особенно значна цьому плані роль фінансового відомства (казначейства), скажімо у тій Англії, де законодавчі установи, визначаючи суми на витрати, обмежуються встановленням круглих сум на або ту потреба, залишаючи детальні визначення на розсуд казначейства. Контрольні повноваження казначейства розвиваються цих умовах дуже значительно.

Отделение органів контролю від органів управління є у значною мірою питання конституційний. Але це відділення в жодному разі виключає можливостей найтіснішого співробітництва Рахункової палати із саудівським фінансовим органами. Цікавий цьому плані розвиток отримала останнім часом французьке законодавство. Ще законами 1921 г. і 1922 р. заснований спеціальний контроль над виникненням витрат (des lepenses eugagees). На чолі цього контролю стоїть міністр фінансів. Особливості організації такого контролю полягають у тому, що у кожному відомстві створюється особлива служба звітності і функцію контролю. Службові особи, що входять до склад вони мають, призначаються міністром фінансів і здійснюють своєї діяльності з його имени.

Последний питання, належить до проблемі Рахункової палати РФ як органі державного фінансового контролю, є питання формі її діяльність. У цьому плані ми можемо встановити наявність двох систем, вироблених практикою Західної Європи: а) система адміністративних форм діяльності фінансового контролю, б) система судових (арбітражних) форм діяльності фінансового контроля.

Родиной адміністративних форм діяльності є Англія, звідки вона потім у Росію. Батьківщиною другий системи (системи Рахункових палат) є Франція, звідки її й держави, і з 1995 роки її сприйняла і Росія. Діяльність контролю у тому чи тому з цих форм має, проте, вводити у оману щодо самого істоти фінансового контролю. Те обставина, що він у Англії чи діє у ролі адміністративного установи, на повинен означати приналежності генерального контролера до самої системі адміністрації. Діючи в адміністративних формах, контролер залишається все-таки органом, належить до числу конституційних установ. Його авторитет обумовлений зв’язком із Парламентом, а чи не широтою адміністративних повноважень. Так само і лічильні палати, які, хоч і функціонують в судових формах, навряд чи належать до систем судової влади відповідних государств.

Счетная палата, Мінфін Росії, Комітет РФ з фінансового моніторингу («фінансова розвідка»)*, органи федерального казначейства, Міністерство РФ із податків і зборів, федеральні органи податкової поліції захищають, передусім, інтереси держави, суб'єктів Російської Федерації, органів місцевого самоуправления.

Если ж оцінювати контроль з погляду поділу на стадії: попередній, поточний і подальший, то ясно простежується прагнення державних органів до наступному контролю, як пов’язаному з меншим ризиком помилок, і меншою відповідальністю за прийняті рішення. Тим більше що ефективність попереднього (запобігання злочинам і правопорушень) і поточного контролю набагато вища, ніж наступного. З іншого боку, надання низки повноважень податкові органи підпорядковане стягувати податки за будь-яку ціну і не порівняти з вагою податкових правопорушень підприємств і закупівельних організацій. Призупинення операцій із рахунках в російських банках за межі не уявлення документів, пов’язаних і обчисленням і сплатою податків, крім іншого, погіршує фінансове становище платника податків і нерідко робить процес його неспроможності практично необратимым.

Метод дії фінансового контролю є метод ревізії або контрольною перевірки, якщо вироблена їм ревізія дасть цілком точну характеристику відповідної деятельности.

Проблема контролю над виконанням федерального бюджету посідає у сучасної дійсності ключове місце. Тому дослідження питань організації фінансового контролю на етапі з погляду правового становища Рахункової палати РФ її компетенції і організаційно-правових форм її діяльності, є, мій погляд, дуже своевременным.

Безусловно, що компетенція посилення здійснення державного контролю зажадає уточнення закону «Про Рахункової палати Російської Федерації», її організаційного устрою, підвищення якості та професіоналізм управлінням Рахункової палатою, уважнішого підходи до її діяльність із боку Федерального Собрания.

Следует відзначити, що ступінь правової регламентації, формалізації порядку, процедури діяльності державні органи різна. Вона вища стосовно законодавчим (представницьким) органам.

Например, Рахунковою палатою чи діє у специфічному порядку, що має бути докладно зазначений в детально розробленому Регламенті Рахункової палати. А відсутність Регламенту Рахункової палати утрудняє її роботу як загалом, і конкретно кожного працівника. У цьому особливо важливе питання закріплення розподілу обов’язків між аудиторами, розподілу і їхню взаємодію структурних підрозділів апарату Рахункової палати РФ, і навіть встановлення порядку ведення справ України та проведення заходів всіх видів тварин і форм контрольної діяльності, методики проведення контрольних мероприятий.

Для отримання й дієвості Рахункової палати Росії необхідно створити, на мою думку, її філії переважають у всіх суб'єктів Федерації. Наявність таких філій посилить фінансовий контролю над використанням коштів на місцях. Можна піти іншим шляхом: перетворити існуючі лічильні палати суб'єктів РФ в структурні підрозділи розміщуються Рахункової палати Росії, погодивши призначення їх керівників з республіканськими, крайовими та обласними думами.

***.

Комитет Російської Федерації із фінансового мониторингу (КФМ Росії) є федеральним органом виконавчої влади, уповноваженим вживати заходів протидії легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом, і координуючим діяльність у цій сфері інших федеральних органів виконавчої власти.

Основными завданнями КФМ Росії являются:

— збір, обробка і аналізують інформацію про операції з грошима або іншим суб'єктам майном, які підлягають контролю відповідно до законодавством Російської Федерации,.

— створення єдиної інформаційної системи та ведення федеральної бази даних у сфері протидії легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним путем,.

— напрям відповідної інформацією правоохоронні органи відповідно до їх компетенцією за наявності достатніх підстав, які свідчать у тому, що операція, угода пов’язані з легалізацією (відмиванням) доходів, отриманих злочинним шляхом ,.

— здійснення відповідно до міжнародними договорами Російської Федерації взаємодії і інформаційного обміну з компетентні органи інших держав в сфері протидії легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним путем,.

— уявлення Російської Федерації у міжнародних організаціях з питань протидії легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним путем.

К справжньому часу Комітетом розроблено й узгоджені із зацікавленими федеральними органами виконавчої влади і іншими органами і міжнародними організаціями проекти першочергових нормативних правових документів, що регламентують діяльність КФМ Росії і близько що визначають його основні завдання, повноваження президента і функції реалізації Федерального закону від 07.07.2001 № 115-ФЗ «Про протидію легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом », спрямованих на розгляд у Уряд Російської Федерации.

С 1 лютого 2002 року комітет почав приймати інформацію про фінансові операції, потребують контролю, від кредитних організацій, страхових і лізингових компаній, професійних учасників ринку цінних паперів, і навіть ломбардів і поштових отделений.

Заключение

Нарушения і зловживання у фінансовому, бюджетній сфері немає ні хронологічної прив’язки, ні національних коренів. По-перше, потреби кожної держави, зазвичай, перевищують його можливості, і в чиновників нерідко виникає спокуса швидко, оминаючи парламенту і якому закону, перерозподілити кошти на користь «невідкладних» потреб. По-друге, у суспільстві у тому чи іншою мірою виявляються як політичних, і комерційні інтереси різноманітних компаній, кланів, груп, що зумовлює лобіюванню цих інтересів, у економічній галузі, придбання різних преференцій й відповідних пільг. Саме тому відтоді як людство стало усвідомлювати себе організованим співтовариством та донині для кожної країни залишається актуальною завдання створення і удосконалення системи гласного, всеохопного контролю станом «державного кишені», над використанням бюджетних средств.

Написав реферат на тему «Фінансовий контроль в РБ», я переконався що Білорусь йде правильним шляхом — шляхом реформування та трансформації держави і з бік справді правової держави, як і йдеться у головному законі країни — Конституції. І закріплено, держава, Республіки Білорусь, це унітарна демократичне соціальна правова государство.(ст. 1 конституції РБ). Рік у рік дедалі більше відбувається уніфікація білоруського законодавства із законодавством всіх розвинених країн і демократичних держав. Право стає дедалі «отточенным"и адаптованою для білоруської держави нашого часу.

Однако, не стоїть відкидати той факт, що на даний час Республіки Білорусь зберегла з часів СРСР і планове економіку, і, більш жорсткий, ніж у Росії, контролю над фінансової діяльністю державних підприємств і приватних організацій, органами державної влади простими громадянами. Але й у є свій плюс — практично немає корупція і хабарництво (за даними Міністерства внутрішніх справ РБ), що це процвітає в ешелонах влади й особливо у регіональному рівнях. Але, сподіваюся, контроль із боку уповноважених органів ліквідує і цієї проблеми російської действительности.

Список литературы

1. Канстытуцыя РэспублiкiБеларусь 1994 із змяненнямі і дапаўненнямі пекло 26.11.96 г.

2. «Фінансавае права» Л.А. Ханкевіч МНГ Мінск.2000г.

3. «Фінансавае права» Хімічова Мінск. 1996 г.

4. Рэспубліка 11 сніжня 2001 р. ст. 3−4 (Порядок організації та проведення перевірок (ревізій) фінансово-господарську діяльність застосування економічних санкцій. Указ президента РБ від 6.12.2001г. № 722).

5. Звязда 17 лістапада 1999 р. ст. 3 (Парадак арганізацыі й правядзення праверак (рэвізій) фінансава — гаспадарчай дзейнасці й прымянення эканамічных санкцый. Указ прэзідэнта РБ пекло 15.11.1999 № 673).

6. Працоўны Кодекс (Процесуальний кодекс РБ).

7. Банкаўскі Кодекс (Банківський кодекс РБ).

8. Кодекс аб замежных інвестыцыях (Кодекс про їхні інвестиціях РБ).

9. Слоўнік юрыдычных тэрмінаў М Ц П І. 2001 р. (Словник юридичних терминов).