Кризис 17 серпня 1998 року у банківської сфери

Кризис 17 серпня 1998 року у банківської сфере.

17 серпня 1998 року є переломним фактором історія Росії. Серпневий криза викликає чимало різних дискусій ще й суперечок щодо його руйнівні наслідки і лікувального на економіку Росії. Найважливішим чином вона зіграв своєї ролі й у банківську систему нашої країни. Вижили не сильні банки, а самі пристосовані і мобильные.

Через війну кризи активи російських банків скоротилися майже втричі, капітал — більш ніж п’ять разів. Основною причиною колосальних збитків банків — не дефолт по ДКО, а значні валютні ризики, реализовавшиеся у серпні-вересні 1998 року. Після девальвацією банки відчули у собі всі «принадності клієнтської паніки: за лічені місяці карбованцеві внески населення «схуднули «на 22%, валютні - більш як удвічі. Переважна більшість зовнішніх боргів вітчизняних банків було погашено автоматично з допомогою реалізації застав. Найболючіше вузол боргової проблеми — неисполненные зобов’язання в терміновим валютним угодам. Банківський криза підтвердив життєздатність малих та середніх банків. Втрати у розмірі, дохідності і стійкості російської банківської системи, масові банкрутства, зокрема найбільших банків, значна ротація в банківської табелі про ранги, народження нових лідерів — такі експрес — підсумки найжорстокішого банківської кризи. Після піка валютно-фінансових потрясінь більшість вітчизняних банків перебував у стані зимової сплячки: робота йшлося тільки в мінімально необхідних обсягах, дохідних сфер діяльності майже було, відбулася переорієнтування непроцентні доходи, різко скоротилися як обсяги залучених коштів, і обсяги кредитування, банки воліють більше коштів тримати як живими грішми. Реструктуризація банківської системи під початком держави поки що не починалася. Клієнти активно мігрували від банку до банку. Побоювання викликає масовий перетік клієнтів: приймає банк може справитися з різко зрослим обсягом операцій та виявитися над стані ефективно освоїти великий обсяг залучених средств.

Сукупні чисті активи російських банків скоротилися за половину 1998 року з 88,7 до 34,2 млрд доларів. Навіть найбільш великі наші банки, і раніше котрі обіймали в світовому рейтингу місця у шостий-сьомий сотні, стали просто карликами. Відповідно, зменшилися обсяги можливих кредитів й залучення інвестицій, постраждав їх в очах кредиторів і вкладників. Ще радикальними виявилися втрати у надійності. Сумарний капітал банківської системи в валютному вираженні за півроку скоротився вп’ятеро — з 16,1 до 3,1 млрд доларів (не враховуючи Ощадбанку), попри позитивну переоцінку валютної складової. Багато банки повністю втратили власний капітал. Не стали винятком і цьогорічний найбільші: серед першої тридцатки банків по нетто-активам на 1 липня 1998 року п’ять банків мали початку цього року негативний капітал (Інкомбанк, «Імперіал », Токобанк, Промстройбанк Росії, Межкомбанк, символічним капіталом 6 млн рублів мав Мосбизнесбанк). Стрімка втрата капіталу показала, що банки сильно недооцінювали які були ризики, хоча вони підтримували щодо високий за мірками показник достатності капіталу. Тепер він різко погіршився вже не задовольняє міжнародних норм: загалом банківську систему коефіцієнт власний капитал/активы зменшився за півроку з 19,4 до 8,5%, а групі найбільших банків з активами більш 2 млрд карбованців на середньому з 16−17 до 6,5−6,8%. Тимчасово, до 1 липня 1999 року, ЦБ скасував норматив достатності капіталу змінив методику розрахунку капіталу обчислення інших нормативів, інакше в багатьох банків довелося б відкликати ліцензію. Джерел швидкого нарощування капіталу немає. Бюджет потрібну суму неможливо потягне, західні банки не виявляють бажання купувати наших банкрутів, фінансово стійкі суб'єкти російської економіки підтримують дуже вузьку групу банків, власний джерело банків, прибуток, зазвичай дуже мала і навіть негативною. Проблеми, що призвели до масштабніших втрат доходів населення і капіталу, виникли набагато раніше 17 серпня і є по цей день. Вже першому півріччі 1998 року багато банків перетворилися на збиткові: з 1598 російських банків лише 794 отримали чистий прибуток за підсумками першого півріччя, та якщо з першої тридцатки прибутковими виявилися всього 13 банків. Сукупні чисті збитки банківської системи за перших шість місяців 1998 року склали 3,3 млрд рублів, тоді як сукупна чистий прибуток — всього 1,5 млрд рублів. За підсумками року виявилася неоднозначною, про тотальної збитковості не може йтися. У першій тридцятки прибуткових банків поменшало всього п’ять. З 1474 діючих банків 1101 отримав балансову і 803 чисту прибуток. Проте, дуже в багатьох чистий прибуток символічна, ще приблизно в 300 банків нульова. Ця велика група створює складності для аналізу: чи банки витягували прибуток у мінімальний плюс, аби вони виглядали симпатичніші, чи, навпаки, користувалися кризою як можливістю без вагань занижувати прибуток і платити менше податків. Хоча щомісячні дані показують, що у четвертому кварталі доходи банків істотно зросли, сукупні чисті збитки банківської системи за 1998 рік було колосальними — 42,3 млрд рублів (у тому числі 9,9 млрд рублів — збитки Агропромбанку), тоді як сукупна чистий прибуток становив всього 5,1 млрд рублів. Ще 7,8 млрд рублів чистий прибуток отримав Ощадбанк, який добре заробив грудні й вийшов із мінуса.

Одна з розхожих версій у тому, що причиною банківської кризи послужив дефолт по ДКО, насправді лише міф. По стану на середину минулого року частку карбованцевих держпаперів в сукупних нетто-активах банківської системи (не враховуючи Ощадбанку і Зовнішекономбанку) становила лише 13% активів (70 млрд рублів). До серпня більшість банків скоротило цю частку до 7−10%, а й у дві третини вона перевищувала 2%. Залежність нинішнього стану банків від передкризової частки капіталовкладень у держпапери існує, але він не абсолютна. Так, Промстройбанк Росії перші майже втричі менше Альфа-банку вкладав в держпапери, яке показник дохідності активів (балансовий прибуток за год/чистые активи) становив -25,1%, тоді як в Альфа-банку — +12,8%. Заморожування ДКО насамперед позбавило банки великого джерела поповнення ліквідності і погіршилося масовим вилученням вкладів. Вплив ж що у банківських портфелях валютних держпаперів (євробондів, ОВВЗ) було двояким: спочатку великі збитки через літнього піку котирувань і необхідності перерахування додаткового страхового покриття (margin calls) по закладеним у країнах паперам, та був прибуток через стрибок валютного курсу. У значному виграші видалися ті, хто зробив проведений влітку добровільний обмін ДКО на євробонди (однією з найбільших учасників угоди був, зокрема, Ощадбанк). Однією з основних причин кризи стало надмірне прийняття він банками валютних ризиків. Карбованцеві відсоткові ставки були багато вище валютних, і за стабільному курсі рубля банки забезпечували собі значну маржу, залучаючи пасиви у валюті і розміщуючи активи в рублях. У 1997 року банки дуже активно впливають нарощували свої валютні зобов’язання. При чистих валютних зобов’язання банку 30% від власного капіталу (це стелю дозволеної ЦБ відкритої валютну позицію) чотириразова девальвація національної валюти призводить до повного вичерпаності власні кошти, що й відбулося з великим кількістю банків. 30-відсотковий стелю відкритої валютну позицію було дуже високий. У світовій практиці більш поширений ліміт в розмірі 5% щодо окремих валютам. (Слід зазначити, що ЦБ витягнув урок і посилює вимоги: з 1999 року ліміт окремих валют зменшений до 10%, а сукупний — до 20%). З початку 1998 року банки дуже намагалися виправити ситуацію, нарощуючи активи у валюті, аніж створювали велике тиск на карбованець і наблизили і підсилили девальвацію. Йшла роботу і скорочення валютних зобов’язань: нові термінові угоди укладалися значно менших обсягах. У результаті, за даними Центробанку, валютні пасиви початку серпня становили 26 млрд доларів, їх 11,2 млрд по кредитах, депозитах та інших балансовими зобов’язанням і 15,2 млрд по забалансовым терміновим контрактами про поставки валюти. На 1 серпня іноземні пасиви банківської системи перевищували активи на 4,2 млрд доларів. Зобов’язання перед нерезидентами становили 16,2 млрд доларів, чи 12,7% пасивів. Досвід банківських криз у що розвиваються показує, що однією з основних їх причин є надто велике ставлення чистих іноземних пасивів до золотовалютним резервах країни й сукупним активам банківської системи. Збитки другої половини минулого року її переважно пов’язані з выправлением цієї непропорційності: відбувалося активне виплата коштів нерезидентам. На початок 1999 року, чисті іноземні активи російських банків були вже позитивними. Іноземні пасиви за вересень-грудень 1998 року скоротилися на 5,3 млрд доларів, зокрема сума зобов’язань тридцяти найбільших банків по синдицированным позикам знизилася цей час приблизно за 3,8 млрд доларів. Зниження іноземних активів цей період становило лише 1,8 млрд доларів. Це дозволяє припустити, основним джерелом іноземної валюти до виконання зобов’язань перед нерезидентами служили вимоги банків інвалюті до резидентам. Йдеться перш лише про різке зменшення валютного кредитування підприємств. Короткі валютні кредити, до кризи предоставлявшиеся у межах револьверних ланцюжків, перестали видаватися, а засоби від повернутих кредитів використовувалися погашення валютних зобов’язань. Слід зазначити, що переважна частина іноземних зобов’язань російських банків була обтяжена заставами і зменшувалася автоматично принаймні реалізації останніх, попри боргової мораторій. Якщо сума балансових боргів західним партнерам так-сяк зменшується, то проблема валютних форвардів і далі висить дамокловим мечем, й інші збитки, розмір яких — питання переговорів, ще довго будуть реалізовані. Сильному удару зазнали і банки з більший обсяг приватних вкладів: Інкомбанк, «СБС-Агро», Промстройбанк, «Російський кредит», Мост-банк, «Менатепу», Автобанк тощо. Д. За інформацією Центробанку, за июнь-октябрь 1998 року відтік карбованцевих приватних вкладів з банків становив 32,1 млрд рублів (22,5%). Відтік валютних депозитів населення була ще більше масштабним (певне, у зв’язку з конфіскаційної схемою перекладу валютних депозитів шести найбільших комерційних банків Ощадбанк). За четвертий квартал 1998 року ці фірми «схуднули» більш як удвічі: з 7,7 до 3,3 млрд доларів. Сталося подальше зміцнення монополії Ощадбанку над ринком приватних депозитів, його частка зросла з постійних останнім часом 75% до 85%. Іноземні активи й інвестиційні зобов’язання російських банків Ставлення іноземних нетто-обязательств російських банків до золотовалютним резервах. Отже, виконання валютних зобов’язань, зобов’язань перед нерезидентами й навіть приватними вкладниками відбувався багато чому з допомогою власного капіталу, оскільки активи як ДКО було заморожено, а інших ліквідних активів було досить покриття різкого відпливу залучених средств.

При підготовці цієї роботи було використані матеріали із російського сайту internet.