Влияние світової валютної системи на національну экономку России

смотреть на реферати схожі на «Вплив світової валютної системи на національну экономку Росії «.

Санкт-Петербурзький державний технічний университет.

Факультет економіки та менеджмента.

Кафедра національної экономики.

Проект допущений до защите.

Зав. кафедрою проф.

_______М. Д. Медников.

«_____"____________ 2002 г.

ДИПЛОМНИЙ ПРОЕКТ.

Тема: Вплив світової валютної системи на національну экономику.

России.

Напрям: 521 600 — Економіка і менеджмент.

Спеціальність: 60 700 — Національна экономика.

Виконав студент грн. 50 710 _________.

До. З. Гончарова.

Керівник, проф. ________ М. Д. Медников.

Консультант технічно безпеки, доц. ______ У. І. Розова.

Рецензент, ген. дир. Admiral Investments & Securities Ltd. ________.

А. М. Цихилов.

Санкт-Петербург 2002.

Реферат.

У дипломному проекті висвітлюється тема впливу світової валютної системи на національну економіку Росії. Розглядаються такі питання: історія становлення МВС досі створення європейської валютної системи, значення і наслідки впровадження єдиної європейської валюти євро для економічній безпеці нашої країни, тенденції розвитку та перспективи фінансової систем в ХХІ столітті, місце й ролі Росії у ней.

Практична частину роботи присвячена вивченню такої нової нашій країни виду, як торгівля міжнародною валютному ринку Forex, особливу увагу приділяється аналізу фундаментальних чинників, які безпосередньо впливом геть валютний курс страны.

Метою роботи є підставою визначення сфер впливу МВС на національну економіку й пропозицію рекомендацій по інтеграції Росії у світову фінансову систему.

Обсяг роботи, становить 91 лист.

Содержание Введение 5 Глава 1. Історія становлення та розвитку світової валютної системи 7 1.1 Від золотомонетного до золото-девизному стандарту 7 1.2 Бреттон-вудская валютна система 10 1.3 Ямайська валютна система 14 1.4 Європейська валютна система 16 Глава 2. Єдина європейська валюта євро й національні інтереси Росії 17 2.1 Євро ні економічна безпеку Росії 20 2.2 Використання євро у зовнішньоторговельних розрахунках 25 2.3 Зовнішній обов’язок і пильнували зовнішні позики 30 2.4 Курсова політика та політика резервів 36 2.5 Висновки 42 Глава 3. Фінансовий ринок у ринкової економіки 43 3.1 Роль ринку трапилося в ринковій економіці 43 3.2.Валютный ринок 46 3.3 Новий вид бізнесу у Росії 50.

3.3.1 Переваги для Росії 50.

3.3.2 Інвестиції на Forex 53.

3.3.3 Forex у Росії 54 Глава 4. Фундаментальна аналіз 55 4.1 Основи фундаментального аналізу 55 4.2 Фундаментальні чинники 58 4.3 основні напрями державної політики 67 4.4. Зв’язок між банківськими резервами і грошовим товарообігом чи постачанням грошима економіки нашої країни — money supply 69 4.5 Значення для національної економіки 71 5. Глобалізація світової валютної системи та проблеми подолання фінансової кризи у Росії 73 5.1 Причини фінансової кризи у Росії 73 5.2 Фінансова система ХХІ сторіччя 77 5.2 Висновки і 85 Глава 6. Рекомендації з використання комп’ютерна техніка 87.

Перелік умовних позначень, термінів, сокращений.

МВСсвітова валютна система.

МВФ — міжнародний валютний фонд.

Євро (euro) — єдина європейська валюта.

Forex (foreign exchange market) — міжнародний валютний рынок.

ЄС — європейський союз.

Fed — Федеральна резервна система США.

ЭВС — економічний і Міжнародний валютний союз.

СДР — спеціальні права заимствования.

ЄЕС — європейський економічний союз.

Цей дипломний проект присвячений вивченню важливою й складної темі - функціонуванню світової валютної системи та інтеграції Росії у цю систему. Розглядаються такі питання, як становлення МВС, значення і наслідки впровадження єдиної європейської валюти для національної економіки нашої країни, проблеми сучасної глобалізації фінансової систем, роль і участь Росії у світової фінансовій системі XXI века.

Міжнародні валютні відносини є складовою й з найскладніших сфер ринкового господарства. Вони зосереджені проблеми національної та світової економіки, розвиток яких залежить історично йде паралельно і тісно переплітаючись. Принаймні інтернаціоналізації господарських зв’язків збільшуються міжнародні потоки товарів, послуг і особливо капіталів і кредитів. Міжгосподарські зв’язку немислимі без налагодженою системи валютних відносин. У специфічну форму вони реалізують і розвивають закони грошового звернення, чинного всередині страны.

Вплинув на міжнародні валютні відносини надають провідні промислово розвинених країн, котрі виступають як партнери суперники. Протягом останніх десятиліть відзначені активізацією країн у цій сфері. У цьому, як на мене доцільним розглянути становище Росії її участь у цих відносинах, як країни знайомилися з яка вже визнана ринкової экономикой.

Практична частина дипломного проекту знайомить із новою як на нашої країни напрямом діяльності - роботи міжнародному валютному ринку Forex і интернет-трейдинге: розповідається про основні принципи роботи з ринку, отриманих можливостях додаткових інвестицій, перевагах та достоїнствах для російських громадян. Окрему увагу приділяється фундаментального аналізу, що дозволяє грамотне й успішно торгувати на ринку Forex як індивідуальним трейдерам, і корпоративым клиентам.

Отже, метою роботи є підставою дослідження впливу світової валютної системи на національну економіку Росії, виявлення основних та напрямів і сили цього впливу, області взаємовигідних інтересів, визначення тенденцій і перспективи розвитку світової фінансової системи та тієї ролі, яка відводиться Росії у в цій системі ХХI століття. За підсумками вивченого матеріалу дійти висновків доцільності інтеграції Росії у МВС і тих кроках, які необхідно зробити для найбільш раціонального руху на цьому направлении.

Глава 1. Історія становлення та розвитку світової валютної системы.

1.1 Від золотомонетного до золото-девизному стандарту.

Становлення світової валютної системи зумовлювалося розвитком міжнародних економічних взаємин держави і насамперед торгівлі. При експорті й імпорті різноманітних товарів та послуг ставало необхідним визначати валютний курс, тобто курс національних грошових одиниць друг до другу. Така необхідність запустила процес створення світової валютної системи. У разі, коли національні грошові одиниці мали золотий вміст, природно що у міжнародній практиці встановився золотомонетный стандарт. Стихійно що склалася практика було узаконено в 1867 р. на Паризької конференції укладанням міждержавного угоди, визнає золото єдиною формою світових грошей. У відповідно до угоди у міжнародних розрахунках застосовувалися національні золоті монети, але значення мало не їх номінал, а вес.

У основу Паризької валютної системи покладено такі принципы:

1. Вона виходила з золотомонетном стандарте.

2. Кожна з інших національних валют мала золотий вміст. Відповідно до золотим змістом встановлювалися золоті паритети. Будь-яку валюту можна було вільно конвертувати в золото.

3. Встановився режим вільно плаваючих валютних курсів з урахуванням ринкового попиту й пропозиції, обмежений «золотими точками»: якщо ринковий курс валюти ставав нижче паритету, заснованого на золотом змісті, то ставало вигідніше платити за зовнішніх зобов’язаннях золотом.

Для нормально функціонувати валютної системи, заснованої на золотомонетном стандарті, довелося б наявність золотих запасів в кожній із багатьох країн, входять до системи, і навіть достатньо золотих грошей у спілкуванні. Початкова обмеженість загальносвітових запасів золота визначила неминучість кризи і наступного зміни даної валютної системи. Більшість міжнародних розрахунків здійснювалася цьому з допомогою тратт (перекладних векселів), виписаних у будь-якій національної валюті. Як такий валюти використовувався переважно англійський фунт стерлінгів, золото ж використовувалося на оплату пасивного сальдо міжнародних розрахунків країни. Країни з дефіцитним платіжним балансом змушені були проводити дефляційну політику, обмежувати грошову масу у спілкуванні, щоб перешкоджати відливу золота із країни. Виняток становила Великобританія, бо її валюта де-факто була резервної. Тим щонайменше тенденція скорочення золота в грошовій масі діяла постійно, знижуючи загальну стійкість системы.

Поступово золотомонетный стандарт зжив себе, бо відповідав ні масштабам усилившихся господарських зв’язків, ні умовам, необхідним її подальшого розвитку економіки. Наступ кризи прискорила вибухнула Перша світова війна. Із початком війни центральні банки государств—участников системи припинили розмін банкнот на золото і збільшили їх емісію покриття військових витрат, що спровокувало сильну інфляцію і хаос валютних отношений.

Вихід знайшли після закінчення війни у встановленні золото-девизного стандарту, заснованого на золоті і провідних валютах, конвертовані в золото. Девізами почали називати кошти на іноземній валюті, призначені для міжнародних розрахунків. Новий пристрій світової валютної системи було юридично закріплено міждержавним угодою на Генуезької міжнародної економічної конференції у 1922 г.

У основу Генуезької валютної системи лягли такі принципы:

1. Її основою були золото і девізи всього — іноземні валюти. Національні гроші залучатися як міжнародних платежно-резервных коштів, що знімало обмеження, пов’язані із застосуванням золотомонетного стандарту, та заодно ставило світову валютну систему залежить від стану провідних економік. Однак у період між двома світовими війнами статус резервної ні офіційно закріплено за жодною з валют.

2. Збереглися золоті паритети. Конверсія валют в золото могла здійснюватися чи (валюти США, Франції, Великобританії) чи опосередковано, через іноземні валюты.

3. Був відновлено режим вільно плаваючих валютних курсов.

4. Валютне регулювання стало новим елементом світової фінансової системи та здійснювалось у формі активної валютної політики, міжнародних конференцій і нарад. Спроби регулювати валютні відносини, під час першого чергу валютні курси, фактично означали визнання неефективності теорії ринкового рівноваги у сфері зовнішньоекономічних зв’язків і міжнародних расчетов.

Нова валютна система принесла відносну валютну стабільність в сферу світових торгово-финансовых відносин, але водночас створила передумови для тривалих валютних воєн та численних девальвацій. Переміщення основного світового валютно-фінансової центру із Західної Європи на США мусило знайти себе у устрої світової валютної системи. США прагнули до утвердження гегемонії долари на міжнародних розрахунках, що призвело до гострого суперництву між доларом і фунтом стерлінгів. Стабільність валютної системи була остаточно підірвана світовим економічну кризу. Велика Депресія 1929—1933 рр. вдарила за однією з основних валют — долара США, що призвело до хаотичного переміщенню капіталів і поразці валютними кризами то одних, то інших країнах, викликаючи девальвації, збільшення дефіциту державних бюджетів, відплив золота. Через війну Генуезька валютна система втратила еластичність і стабільність. Був припинено розмін банкнот на золото у внутрішньому обороті всіх країн, і збереглася лише зовнішня конвертованість валют в золото за згодою центральних банків США, Великобританії та Франції. Ще однією потрясінням для світової валютної системи став економічну кризу 1937 року, що викликав нову хвилю знецінення валют. На початку Другої світової війни не залишилося жодної стійкою валюты.

1.2 Бреттон-вудская валютна система.

У період війни валютні обмеження запровадили як воюючі, і нейтральні країни. Заморожені офіційні курси валют мало змінювалися, хоча купівельна здатність грошей постійно знижувалася в результаті інфляції. Знову зросла роль золота як світового резервного і платіжний засіб, та військові чи стратегічні товари можна було придбати лише золото. Відповідно, валютний курс втратив активну роль економічні відносини. Армія більше поглибила криза Генуезької валютної системи, розробка самого проекту нової валютної системи розпочалася вже у роки війни англійськими і з американськими фахівцями, так як побоювалися повторення валютних криз 30-х годов.

Експерти, працювали над проектом, прагнули розробити принципи валютної системи, здатної забезпечити економічне зростання і обмежити негативні соціально-економічні наслідки криз. У результаті підготовлені проект Г. Д. Уайта США) і проекту не Дж.М. Кейнса (Великобританія), котрим були характерними такі загальні принципы:

— вільної торгівлі і рух капитала,.

— врівноважені платіжні баланси, стабільні валютні курсы,.

— золото-девизный стандарт,.

— створення міжнародної організації для контролю над функціонуванням світової валютної системи, для взаємного співробітництва Києва та покриття дефіциту платіжного баланса.

За основу згодом узяли американський варіант, й третя світова валютна систему було оформлена на валютно-фінансової конференції ООН в Бреттон-Вудсі в 1944 р. Ухвалений на конференції статут МВФ визначив такі принципи Бреттон-Вудської валютної системы:

1. Був запроваджено золото-девизный стандарт, заснований на золоті і двох резервних валютах — доларі навіть фунті стерлингов.

2. Бреттон-Вудское угоду передбачало чотири форми використання золота: а) було збережено золоті паритети валют й уведено їх фіксація в МВФ, б) золото продовжувало використовувати як міжнародне платіжне і резервне засіб, США прирівняли долар до золота, аби за ним статус головною резервної валюти, р) казначейство США продовжувало розмінювати долар на золото іноземним центральним банкам по офіційної ціні, з золотого змісту доллара.

3. Курсове співвідношення валют та його конвертованість стали здійснюватися на основі фіксованих валютних паритетів, виражених у доларах. Для девальвації понад 10% необхідний дозвіл МВФ. Пределы відхилення ринкового курсу від паритету було встановлено один% по Статуту МВФ і 0,75% по Європейському валютному угоді. Завдання дотримання меж коливань курсів лягла на центральні банки відповідних країн, чого вони були зобов’язані здійснювати доларові интервенции.

4. Було створено міжнародні валютно-кредитні організації — Міжнародний валютний фонд і міжнародний банк реконструкції й розвитку. Основними завданнями МВФ стали надання кредитів на іноземній валюті для покриття дефіциту платіжних балансів з метою підтримки нестабільних валют, здійснення контроль над дотриманням країнами-членами принципів світової валютної системи забезпечення валютного співробітництва стран.

У передбачалися запровадження взаємної оборотності валют і поступова скасування валютних обмежень, запровадження яких вимагалося дозвіл МВФ.

Провідне становище США у світовій економіці після закінчення війни знайшло себе у затвердженні доларового стандарту. Долар — єдина валюта, конвертована в золото, — став базою валютних паритетів, переважним засобом міжнародних розрахунків, валютою інтервенції і резервних активів. Фактично долар став зайняти позицію, яку відігравало золото в валютної системі, заснованої на золотомонетном стандарті. США згодом використовували статус долара як резервної валюти покриття національної валютою дефіциту свого платіжного балансу. Економічне перевага навіть слабкість їх конкурентів, выражавшаяся дефіцит платіжних балансів, особливо зі США можуть, та бракові золотовалютних резервів, викликали загальний попит на долари, та породили «доларовий голод», що спричинила посилення валютних обмежень у більшості стран.

Офіційні валютні курси носили тим часом штучний характер. Нестійкість економіки, кризи платіжних балансів й пожвавлення інфляції викликали зниження курсів валют до долара результаті багатьох девальвацій. У той самий час низькі курси національних валют Західної Європи і Банк Японії були необхідні заохочення експорту і відновлення зруйнованої війною економіки. У зв’язку з ніж Бреттон-Вудская валютна система протягом чверть століття сприяла зростанню світової торгівлі, і виробництва. Одночасно накопичувалися протиріччя, які є причиною її кризи і руйнувань. Долар поступово втрачав монопольне становище у валютних відносинах, а марка ФРН, швейцарським франком і японська єна стали широко використовуватися як міжнародного платіжного і резервного кошти. Зникла економічна і валютна залежність Західної Європи від США, характерна повоєнних років. Сформувалися три світових валютних центру — США, ЄС і навіть Японія. Одночасно сталося величезне збільшення короткостроковій зовнішньої заборгованості США як доларових накопичень іноземних банків — «доларовий голод» змінився «доларовим пресыщением».

В кінці 1960;х років настав криза Бреттон-Вудської валютної системи, сутність полягала у цілковитій суперечності між інтернаціональним і глобальним характером міжнародних економічних відносин також використанням їхнього здійснення національних валют, схильні до знецінення (переважно долара). Причинами валютного кризи стали:

1. Світовий циклічний криза, що охопив економіки різних країн із 1969 р. 2. Посилення інфляції й гендерні відмінності у її темпах за кордоном надавали впливом геть динаміку курсів валют і створювали умови для курсових перекосов.

3. Хронічний дефіцит платіжних балансів одних країн й активна сальдо інших посилювали різким коливанням валют у направлениях.

4. Валютна система, заснована переважно в одній національної валюті — доларі, прийшла б у в протиріччя з інтернаціоналізацією і глобалізацією світового господарства. Принаймні ослаблення економічних позицій США збільшувалася покриття дефіциту платіжного балансу цієї країни національної валютою, що веде до зростанню зовнішнього боргу. Через війну короткострокова заборгованість США зросла 8,5 разів на 1949—1971 рр., а офіційні золоті резерви скоротилися в 2,4 разу. У результаті було підірвана стійкість основний резервної валюти. Становище ускладнювався й затятим відмовою США до 1971 р. девальвувати свою валюту, а режим фіксованих паритетів і курсів погіршував курсові перекосы.

5. Ринок євродоларів, спочатку підтримував позиції американської валюти, поглинаючи надлишок доларів, на початку 1970;х років стала основою «гарячих» грошей, які, переливаючись з країни країну, загострювали валютний кризис.

6. Відіграли свою дезорганизующую роль і великі транснаціональні корпорації. Маючи величезними активами у різних валютах вони активно брали участь у валютних спекуляціях, відгранюючи грандіозний масштаб.

1.3 Ямайська валютна система.

Криза Бреттон-Вудської системи досяг кульмінації навесні і позаминулого літа 1971 р., як у центрі виявилася головна резервна валюта. Долар США в політиків конвертувався в золото і стійкі валюти. Безконтрольно кочували евродоллары заповнили валютні ринки Західної Європи і Банк Японії, змушуючи центральні банки скуповувати їх задля підтримки курсів в встановлених МВФ межах. Криза долара викликав політичні виступи проти валютної політики США, передусім Франції. Заходи, що їх для порятунку Бреттон-Вудської системи, не дали бажаного результату. Запровадження «золотого ембарго» і додатковою 10-відсотковій імпортної мита фактично означали початок торгової і валютної війн. Пошуки виходу з кризи завершилися укладанням Вашингтонського угоди, яке передбачало девальвацію долара на 7,89%, підвищення офіційної ціни золота на 8,57%, ревальвацію низки валют, розширення меж коливань валютних курсів до 2,25% встановлення центральних курсів замість паритетів, скасування 10-відсотковій мита США.

Вашингтонська угоду тимчасово згладило протиріччя, але з виправила причини появи. У лютому-березні 1973 р. валютний криза знову обрушився на долар, та дванадцяти лютого 1973 р. було проведено повторна його девальвація на 10% і підвищена офіційна вона на 11,15% — до 42,22 дол. за унцію. Масові продажу доларів сприяли закриттю провідних валютних ринків зі 2 по 19 березня, після чого було здійснено перехід до плаваючим валютним курсів. Шість країн ЄС скасували зовнішні межі коливань курсів своїх валют до долара й інших валют, створивши своєрідну європейську валютну зону на противагу доллару.

Криза Бреттон-Вудської валютної системи породив безліч проектів валютної реформи: від створення колективної резервної одиниці, випуску світової валюти, забезпеченої золотому й товарами, до повернення до золотого стандарту. Пошуки виходу з валютного кризи велися довго — спочатку у академічних, потім у правлячих колах різних комітетах. У 1972—1974 рр. «комітет двадцяти» МВФ підготував проект реформи світової валютної системи. Угоду стран—членов МВФ в Кингстоуне (Ямайка) у грудні 1976 р. і ратифікований у квітні 1978 р. друге зміну Статуту МВФ оформили такі принципи четвертою світовою валютної системы:

1. Введений стандарт СДР замість золото-девизного стандарта.

2. Була юридично завершено демонетизація золота: скасовані його офіційна ціна, золоті паритети, припинено розмін доларів на золото.

3. Країнам було дозволили вибору будь-якого режиму валютного курса.

4. МВФ, яке збереглося у вигляді, було вменено посилити міждержавне валютне регулирование.

Запровадження плаваючих валютних курсів не змогло забезпечувати їхню стабільності, попри величезні видатки валютні інтервенції. Цей режим усунув процес накопичення курсових перекосів, характерний фіксованих валютних курсів, але нездатним забезпечити вирівнювання платіжних балансів, покласти край раптовими переміщеннями «гарячих» грошей, валютними спекуляціями. Процеси коливання валютних курсів за умов вільного пересування капіталів виявилися самоусиливающимися. Тиск безлічі грошей, що використовуються інвестицій (зазвичай, портфельних) у різні регіони світу, зумовлювало «розгойдуванню» курсів національних валют, що вони спочатку різко укріплювалися, та був ще більше різко знецінювалися, і краху національних валютних систем. У умовах країни воліють режим регульованого плавання валютного курсу, підтримала його різними методами валютної політики, іноді досить жесткими.

Міжнародна розрахункова одиниця СДР, джерело якої в кошику основних світових валют, окремо не змогла стати «справжніми» світовими грошима. Цьому завадили проблеми, пов’язані питанням її емісії, і розподілу і забезпечення, методом визначення курсу та побутову сфери використання. Початкова обмеженість застосування СДР і складний механізм емісії сприяли постійного зниження її значення й частки міжнародних розрахунках і резервах. Зміцнення валютно-экономических позицій стран—членов ЄЕС і Японії призвело до поступового переходу від стандарту СДР до многовалютному стандарту, на основі провідних валют — долара США, марки ФРН, японської єни, швейцарського франка. Поступова еволюція Ямайської валютної системи не скасувала на об'єктивній необхідності її подальшої реформи й у першу чергу пошуку шляхів стабілізації валютних курсів й постійного вдосконалювання світового валютного механізму, що є однією із джерел нестабільності світовий досвід і економік. Найбільш у далекому цьому напрямі просунулися країни Західної Європи. Європейська валютна система, створена основі економічної і політичною інтеграції стран—членов ЄЕС, досягла значно вищого рівня організації валютних відносин проти загальносвітовій валютної системой.

1.4 Європейська валютна система.

Перша спроби створення європейської валютної системи отримав назву «план Вернера» і передбачала звуження (до 0) меж коливань валютних курсів, запровадження повної взаємної оборотності валют, уніфікацію валютної політики, узгодження економічної, фінансової та кредитноГрошової Політики, а перспективі — створення європейської валюти, і об'єднання центральних банків. Попри певні успішні кроки під час його реалізації, «план Вернера» зазнав провал через розбіжності в МВФ.

До другої спроби перетворювалася на створення Європейської валютної системи, заснованої наступних принципах:

1. Запровадження ЕКЮ — європейської валютної одиниці, вартість якого визначалася з урахуванням валютної кошика, що включає валюти 12 країн ЕЭС.

2. Використання золота як реальних резервних активів. Було створено спільний золотий фонд з допомогою об'єднання 20% офіційних золотих резервів для часткового забезпечення емісії ЭКЮ.

3. Запровадження реалізації режиму валютних курсів спільного плавання валют у вигляді «європейської валютної змії» в встановлених межах (2,25% Центрального курсу, із серпня 1993 р. 15%).

4. Здійснення міждержавного регіонального валютного регулювання шляхом надання центральним банкам кредитів покриття тимчасового дефіциту платіжних балансів і обгрунтованість розрахунків, що з валютними интервенциями.

Вивчивши чотири валютні системи, що формувалися принаймні розвитку международно-финансовых та знайти економічних відносин, можна зробити висновок, що успішний розвиток світових валютних систем і зміна одне за одним — це никакой-то стихійний чи сумбурний процес, а цілком природні і закономірний. Нова система змінює стару, вона досконаліша і з допомогою її легше здійснювати валютно-фінансові операція, товарногрошовий обороти і т.д.

Глава 2. Єдина європейська валюта євро й національні інтереси России.

У грудні 1991 р. керівники держав — членів Європейського співтовариства підписали Маастрихтський договір, який передбачав створення Економічного і валютний союз (ЭВС) та введення єдиної валюти. Після семирічного віку бурхливих дискусій ще й напруженої підготовчої роботи ЭВС став нарешті реальністю. Спочатку його складу ввійшло 11 держав — членів Європейського союзу — Австрія, Бельгія, Німеччина, Ірландія, Іспанія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Португалія, Фінляндія й Франція. Приєднання до ЭВС інших чотирьох країн Євросоюзу — Великобританії, Данії, Швеції та Греції - справа времени.

1 січня 1999 р. країни — учасниці ЭВС запровадили єдину валюту євро. Створено і діє Європейська система центральних банків (ЕСЦБ) на чолі із Європейським центральним банком. Нова валюта замінила ЕКЮ і вже займає переважна місце у міжбанківських розрахунках всередині Економічного і валютний союз («зоні євро»). Хоча національні валюти поки що зберігають фізичне існування, вони втратили економічну самостійність і є відтепер лише недесятичными номінаціями євро. Процес створення нової валюти буде остаточно завершено через 3 роки, якщо будуть уведено підрозділи до звернення банкноти і монети євро, а національні валюти повністю припинять своє существование.

Фіксовані курси валют-учасниць Європейського валютний союз до Евро:

Таблиця 2.1.

|EUR/LUF |40.3399 |Люксембурзький франк | |EUR/BEF |40.3399 |Бельгійський франк | |EUR/IEP |0.787 564 |Ірландський фунт | |EUR/FIM |5.94 573 |Фінська марка | |EUR/PTE |200.482 |Португальське ескудо | |EUR/ESP |166.386 |Іспанська пезета | |EUR/ITL |1936.27 |Італійська ліра | |EUR/FRF |6.55 957 |Французький франк | |EUR/DEM |1.95 583 |Німецька марка | |EUR/NLG |2.20 371 |Голландський гульденом | |EUR/ATS |13.7603 |Австрійський шилінг |.

Політичне і економічне вплив ЭВС не обмежується рамками Європейського союзу. У процесі підготовки до вступу до ЄС 11 країнкандидатів Центральній і Східній Європи — й Середземномор’я їх валюти будуть дедалі більше тісно прив’язуватися до євро. Відбудеться консолідація позицій Західної Європи на валютних та фінансових ринках та інших сферах. Кінцева мета ЄС у тому, щоб зробити нову світову валюту, адекватну економічним потенціалом Союза.

Поява євро змінює об'єктивні умови інтеграції Росії у в світову економіку і вимагає належного обліку у зовнішньоекономічній і валютну політику країни. Чи євро має шанс потіснити долар на світових валютних ринках? Яке вплив надасть створення Економічного і валютний союз економічну безпека продукції та справді стратегічні інтереси Росії? Наскільки широко поширяться фактурирование та економічні розрахунки в євро у зовнішньоторгові операції? Які зміни відбуватимуться механізмі курсоутворення й додатковий курсовий політиці Росії? Буде потрібна чи змінити структуру валютних резервів країни? Які наслідки потягне становлення євро у сфері зарубіжних позик і обслуговування зовнішнього боргу? Не варто у сфері подолання доларизації внутрішньої економіки вдатися до її відому «евроизацию»?

Навколо цих питань у російських урядових, банківських і наукових колах, і навіть зі сторінок друку, у останнім часом розгорнулася жвава дискусія, у якої висловлювалися дві полярно протилежні погляду. За однією з них Росія ще занадто далекою від світової економіки, щоб євро міг що-небудь змінити у її внутрішнє життя чи зовнішньоекономічних зв’язках. Тому з’ява Поповичевого євро не потребує спеціальних дій із боку Росії: слід просто надати подій йти власним чергою. Прибічники інший погляду, навпаки, побачили у єдиній європейської валюті магічне засіб виведення Росії з кризи, оздоровлення її створення та зміцнення міжнародних позицій. Вони висловлюють побоювання, що Росія запізнюється з «освоєнням» євро, обстоюють позиції цілеспрямоване «впровадження» нової валюти на російську экономику.

2.1 Євро ні економічна безпеку России.

Геополітичні наслідки запровадження євро безпосередньо зачіпають економічної безпеки России.

Нині ступінь економічної залежності країни від зовнішнього світу є неприйнятно високої. До 70% продовольства, споживаного населенням у містах, надходить з-за кордону. Держава над стані припинити незаконний масований вивезення капіталу. Розміри виплат за зовнішніми боргами перевищують можливості російської економіки. Країна змушена підлаштовувати свою економічну політику під универсалистские вимоги міжнародних економічних організацій, нерідко не враховують в належним чином російську специфику.

Особливо небезпечним і є положення, яке склалося в валютної сфері. Глибока доларизація економіки призвела до того, що у цій сфері Росія перебуває у стані непросто зовнішньої залежності, а залежність від однієї країни та її валюты.

Це, зокрема, призвело до перекосу між структурою валютних відносин Росії і близько структурою її зовнішньоекономічних зв’язків. Зараз переважна більшість зовнішньої торгівлі Росії - до 2/3 — пов’язані з Європою, з яких одна третину посідає ЄС, іншу третину — на країн Центральної і Східної Європи і європейські держави СНД, тоді як частка США в експортно-імпортних операціях РФ вбирається у 10%. Останнім часом Євросоюз став провідним іноземним інвестором на що России.

Таблиця 2.1.

ЄС та у зовнішньоекономічних зв’язках Росії у 1998 р., %.

| |ЄС |США | |Зовнішньоторговельний оборот |33 |8 | |Прямі іноземні інвестиції |38 |41 | |(накопичений обсяг) | | | |Прямі іноземні інвестиції 1998 р. |44 |35 | |Іноземні інвестиції 1998 р. |64 |19 |.

Проте самої використовуваної і ліквідної іноземною валютою у Росії є долар США. Причому обсяги операцій із них щодо ряду параметрів далеко перевершують аналогічні показники у у світі загалом. Невиправдано велика роль долара у зовнішній торгівлі та банківських валютних депозитах.

Таблиця 2.2.

Долар США у світовій і російської економіці, % | |Світ, 1995 р. |Росія, 1998 р.1 | |Зовнішньоторговельні контракти |48 |80 | |Банківські депозити в іноземної валюте|652 |90 | |Офіційні валютні резерви |65 |65 | |Державний борг та розвитку стран|50 |67 |.

1 Усі дані про Росії є оценочными.

2 Не включаючи ЄС, кінець 1996 г.

Можливі наслідки цього перекосу очевидні. Обвал долара на міжнародних валютних ринках мав би руйнівні наслідки для російської економіки. Це — реальна загроза безпеки страны.

Істотне значення і геополітичний аспект проблеми. Сполучені Штати лише побічно залежить від розвитку економічної і політичної ситуації у Росії, тоді як Європейського Союзу і Росія безпосередньо взаємопов'язані. Їх об'єднують тісні зовнішньоекономічні відносини, спільні транспортні сіті й науково-технічні проекти. Географічна близькість що їх разом розв’язувати проблеми екології, міграції населення, незаконної торгівлі зброєю, поширення наркотиків та інших. Стосунки між ЄС і Росія будуються на солідної юридичної базі - Угоді про партнерство і сотрудничестве.

Слід підкреслити, що сильні позиції долари на вітчизняної економіці визначаються переважно об'єктивної слабкістю національної валюти. Тому ключем до відновлення економічної, незалежності держави є оздоровлення внутрішньої економічної системи — зовнішньоекономічні важелі можуть зіграти у цьому плані свої лише допоміжну роль. Це, зрозуміло, не применшує всієї важливості їх розумного використання. Певне місце серед важелів покликана зайняти і єдина європейська валюта.

У економічній безпеці Росії поява євро й викликаний ним зрушення убік біполярності видаються, безумовно, сприятливими. З упровадженням євро біля Росії, як і в будь-якої третьої країни (то не що входить у ЄС), з’являється більше полі для маневру під час вирішення питань режиму валютного курсу, складу валютних резервів, валютної структури зовнішніх позик і торговли.

У стратегічному плані представляється доцільною поступова диверсифікація валютних відносин Росії. Проте здійснювати її треба обачно, руко-водствуясь принципами економічної обгрунтованості і постепенности.

Оскільки коливання курсів долара, і євро, як зазначалося вище, практично непереборні, більш збалансоване розподіл активів і пасивів по основним міжнародним грошовим одиницям дає можливість Росії (як державною, і приватному рівні) мінімізувати ризик курсових втрат. Можливість вибору накладає Росію безкультурну й нові зобов’язання. Відтепер державних органів доведеться поступитися більш скрупульозно вибудовувати лінію поведінки, прораховувати ризики та передбачити наслідки своїх дій. Винятково важливого значення набуває моніторинг економічної ситуації в ЄС і США, динаміки відсоткові ставки і курсових співвідношень валют.

У Росії її вельми поширена думка, ніби євро — лише ще одна валюта, і тому ці запитання носять суто технічне характер і може бути вирішено у в робочому порядку. Насправді проблеми євро набагато складніший і масштабнішою, ніж прийнято вважати. Поява євро істотно посилює процеси економічної (а перспективі й політичної) консолідації в Европе.

По-перше, різко зростає глибина інтеграції всередині самої «зони євро». За суттю, зі створенням ЭВС всередині Європейського союзу виникло так зване тверде ядро. Вхідні до нього країни пов’язані відносинами більш сильної, що раніше, економічної і політичною згуртованості. Це може мати як позитивні, і негативні наслідки для Росії (досить нагадати недавні події навколо Югославии).

По-друге, як і раніше що кілька держав — членів ЄС ввійшов у склад ЭВС, доцентрові сили всередині Євросоюзу помітно зросли: страны-«аутсайдеры» об'єктивно відчувають у собі посилення тиску в користь вступу до ЭВС.

По-третє, валютний союз, безперечно, стане центром зрослого тяжіння інших частин Європи, передусім Центральній Азії та Східної (країни-кандидати у ЄС традиційно широко використовують німецьку марку та інші валюти «зони євро» у зовнішній торгівлі, і більшість їх мають режими валютних курсів, зорієнтовані євро). Швейцарія, Норвегія й Ісландія також будуть вимушені посиленіше будувати свою економічну політику з урахуванням що у ЄС. Всі ці тенденції помітно змінюють зовнішню середу, у якій доводиться діяти Російської Федерації, і роблять доцільним активніше взаємодію Космосу з ЄС (в тому числі у плані досягнення вигіднішого нам балансу вимог, і поступок обох сторон).

Винятково важливе значення має участь Росії у скоординованих міжнародних зусиллях, вкладених у протидія діяльності транснаціональних злочинних співтовариств в валютно-фінансової сфері. Судячи з повідомленням західної друку, ці співтовариства, із якими тісно пов’язане й російський злочинний світ, розраховують максимально використовувати у своїх інтересах елементи невизначеності, які супроводжують поява нової міжнародна валюта. Особливу небезпеку становлять застосування «високих технологій» з метою відмивання кримінальних доходів населення і здійснення нелегальної перекидання капіталів з країни страну.

З метою протидії цій небезпеці керівні органи ЄС і уряду держав-членів, насамперед учасників ЭВС, прагнуть перейти до більш упорядкованим формам розрахунків й зміцненню фінансової дисципліни в усьому європейському фінансовому просторі. ЄС посилює боротьбу з легалізацією незаконних доходів, посилює правила фінансового нагляду і звітності, робить спроби домовитися з сусідами в регіоні про більш чітких і «прозорих» правила ведення фінансових операцій. Підключившись до цих процесам, Росія зробила б крок убік цивілізованого бізнесу, розширила наявні в неї кошти боротьби з криміналізацією экономики.

Актуальність необхідні цього заходів посилюється міжнародними зобов’язаннями Росії з Угоді про партнерство і співробітництво, якими, зокрема, передбачається поступова лібералізація руху капіталів, товарів та послуг між Російською Федерацією та країнами ЄС, а також політичної лінією Російської держави у справі приєднання Росії до Страсбурзькій (1990 р.) конвенції про відмивання, виявленні, вилучення й конфіскації доходів від злочинну діяльність. Ключовими складовими цієї політики є пріоритетними, по-перше, утворення єдиної загальнодержавної системи боротьби з легалізацією злочинних доходів населення і незаконно нажитих капіталів, забезпечення повернення незаконно вивезених із Росії валютних засобів і, по-друге, тісне, довірче співробітництво спецслужб і правоохоронних органів Росії та країн ЭВС.

2.2 Використання євро у зовнішньоторговельних расчетах.

Однією із найперспективніших областей поширення євро у Росії є зовнішня торгівля, хоч і тут використання нової валюти пов’язане з певними проблемами і сложностями.

Основу вітчизняного експорту, як відомо, становлять сировинні товари, ціни на всі традиційно котируються на світовому ринку американської валюти (серед них — нафта і природний нафтопродукти, газ, вугілля, чорні і кольорові метали). Тому переважна більшість контрактів у зовнішній торгівлі Росії залежить від доларах. З упровадженням євро ця ситуація відразу, природно, не зміниться. Наразі важко очікувати, будуть у майбутньому ціни, наприклад, не на нафту чи окремі категорії нафтопродуктів котируватися в євро. На цей момент складно уявити, щоб світова ціна мали на той чи іншого товар мала дві котирування: у доларах та в євро. Сказане, проте, годі будувати в абсолют, оскільки теоретично ймовірність певних зрушень существует.

Перша їх — зокрема можливість використання євро як валюти платежу. Інакше кажучи, ціна контракті може обумовлюватися у доларах, а платіж відбуватися в євро. Те, наскільки даний шанс буде реалізовано на практиці, визначатиметься такими факторами:

. Співвідношенням курсів долара, і євро. При дедалі вищому доларі російським експортерам вигідно отримувати платежі за товари у доларах, а імпортерам — сплачувати до євро, при дедалі вищому євро — наоборот.

. Тим, наскільки зручно чи незручно буде російським юридичних осіб вести операції в євро. Це своє чергу залежить від цього, наскільки російська сторона (переважно банки) технічно готова працювати з нової валютою і як вирішені пов’язані з євро юридичні питання (наприклад, вартість обміну національних валют на євро й назад, на право боржника здійснювати платіж в євро, тоді як контракті валютою платежу є національної валюти, і т.д.).

. Ступенем внутрішньої ліквідності євро у Росії. Якщо одержаний прибуток у оплату за експорт європейську валюту можна буде потрапити легко використовувати, не вдаючись до конвертації, це збільшить шанси перемикання експортних контрактів, із доларів на евро.

. Поведінкою інших великих постачальників сировинних товарів хороших і напівфабрикатів. Якщо чимало їх почнуть використовувати євро як валюти платежу, то, мабуть, незабаром у світової торгової практиці відпрацьовані механізми, дозволяють здійснювати таких операцій без шкоди інтересів експортера і импортера.

Піонерами у цьому цілком може стати арабські держави, країни АКТ (Азії, Карибського басейну і моря), що й міцно пов’язані з ЄС системою торгових соглашений.

Для великих російських експортерів євро, безсумнівно, представляє інтерес як альтернативу долара. У цьому плані показовий досвід ВАТ «Газпром», яке за укладанні довгострокових контрактів керується принципом збалансованої валютної кошика, аби максимально зменшити втрати від можливих курсових коливань. Так 1998 р. долари США склали 53% всіх доходів від цього російського газу в далекому зарубіжжі, 33% довелося німецькі марки і 14% - на французькі франки і австрійські шиллинги.

Поява євро може надати низку інших переваг російських зовнішньоторговельних підприємств. Ціни всередині валютний союз стануть більш «прозорими» і порівнянними, оскільки курси національних валют та його коливання большє нє будуть завуальовувати різницю у ціні товару. Про важливість цього чинника свідчить те, що наприкінці 1998 р. вартість одним і тієї ж товарів у країнах ЄС помітно варьировалась (так, різниця у ціні на автомобілі становила 7%, одяг і взуття — 10%, харчові продукти і безалкогольні напої - 20%, тютюнові вироби і медикаменти — 25−26%, духи — 42%, банківські послуги — 53%).

Євро дозволяє російським компаниям-импортерам швидко і з великою точністю порівнювати ціни, запропоновані постачальниками різних країн валютний союз, відбирати найбільш конкурентоспроможні варіанти. Особливо це стосується типовий однорідної продукції, товарам широкого споживання, продуктів харчування. Тому, за велику кількість потенційних постачальників доцільно вимагати прейскуранти саме у евро.

Так тим до російських підприємств, які експортують до Європи конкурентоспроможну продукцію, особливо готову, буде вигідно складати прейскуранти в євро, щоб потенційний покупець зміг легко вловити цінові переваги та не турбуватися про можливих курсових потерях.

Компанії, мають широкі зв’язку у Європі, виграють від зниження витрат з конвертування, оскільки ведення операцій на єдину валюту дасть можливість уникнути перекладу, наприклад, голландських гульденів в іспанські песеты. Проте задля Росії цю перевагу порівняно невелика, оскільки більшість вітчизняних компаній має у ЄС одного-двох стратегічних партнерів, і лише окремі фірми мають розгалужену мережу західноєвропейських постачальників чи покупателей.

Використання євро становитиме зручним у разі зустрічних поставок (оскільки літочислення імпорту й експорту лише у валюті допоможе уникнути додаткових калькуляцій, можливих втрат перезимувало і колізій через курсових коливань). Застосування єдиної валюти доцільно у виконанні контрактів, де є кілька постачальників і/або покупців з різних країн і/або застосовуються складні форми расчетов.

Разом про те запровадження євро вимагає від російських зовнішньоторговельних організацій певних зусиль. Більше складним стане процес прийняття прийняття рішень щодо валюти контракту і валюти платежу. Аби зробити правильний вибір, доведеться пильно відстежуватимуть динаміку курсу євро й долара, і прогнозувати можливий розвиток подій. Ймовірно, що російські експортери зіштовхнуться з зрослої конкуренцією на ринках ЄС, бо не більше валютний союз стануть більш порівнянними. Зовнішньоторговельним компаніям доведеться забезпечити чітке рішення юридичних питань використання євро. Значних витрат зажадає підготовка персоналу, модернізація комп’ютерних програм, складання прейскурантів і ведення бухгалтерської звітності в євро (для фірм, є філіями ТНК країн валютного союза).

Окрему проблему представляють розрахунки з партнерами в Росії. То в російських компаній-імпортерів, якщо вони у ролі посередника, природно, виникнуть питання розрахунків із кінцевим покупцем. Зараз майже всюди контракти з-поміж них полягають у умовних одиницях, тобто рублевому еквіваленті долара. Фірма-посередник сама вирішує, яку валюту вона купує товар в іноземного постачальника. При дедалі вищому доларі посередник перебувають у виграші, особливо якщо її угоду з закордонним партнером підписано в здешевілих франках чи марках.

Варто лише долара розпочати падати, а євро — підніматися, як час працюватиме проти посередника. Найбільш нераціональним триматиме рахунок у доларах, укладати контракти з інофірмами у розвинених європейських валютах чи євро і буде розраховуватися з російським оптовиком знову на доларах. Тут неминучі втрати чи видатки хеджування. Можливо, банки й українські підприємства вдадуться до валютним опционам. У цьому плані був цілком доцільним переведення всієї ланцюжка відносин на євро. Можливо, російські предприятия-заказчики через що час навчаться вести розрахунки в умовних одиницях — євро. Перемикання торгівлі з іншими європейськими фірмами на євро міг би зробити його передбачуванішою і стабильной.

Найімовірнішими сферами використання євро у зовнішній торгівлі Росії є следующие.

. Контракти про поставки готової продукції із Росії. Хоча експортер традиційно призначає валюту платежу, комерційні міркування змушують його йти назустріч покупцю. Можна передбачити, що західноєвропейські компанії-імпортери, переключившиеся для операцій в євро, будуть віддавати перевагу платити саме у єдиної валюте.

. Контракти, якими російській стороні надаватиметься кредит від західноєвропейського партнера. Тут треба бути готовий до з того що саме останній обиратиме валюту контракта.

. Закупівлі товарів на що є біля валютний союз товарних біржах і аукціонах, які поступово переключатися на евро.

Ряд імпортованих Росією біржових товарів традиційно продається за європейські валюти: наприклад, ціни на всі цукор і какао-боби встановлюються у французьких франках і фунтах стерлінгів (залежно від біржі - Паризької чи Лондонській). Через європейські біржі і аукціони здійснюється і частина російського експорту, наприклад, ліс, хутро. До 2002 р. товари певної номенклатури можуть продаватися на біржах за євро й інші валюти або тільки за евро.

(у світі існують випадки, коли той і хоча б товар котирується різними біржах у різних валютах, наприклад, олово, какаобоби, цукор). У разі виникнуть котирування як і євро, і у інших валютах, наприклад, американських доларах, фунтах стерлінгів чи шведських кронах.

Що ж до географічної сфери використання євро у зовнішньоторговельних операціях, вона згодом стане значно ширше самого валютний союз. З наміром вести операції в євро російські зовнішньоторговельні організації та особливо експортери можуть зіштовхнутися на ринках Великобританії, Данії, Швеції та Греції, і навіть країнах Центральної і Східної Європи. У перспективі аналогічні тенденції можуть, хоч та слабші від, в європейських державах СНГ.

Коли з’являться готівкові євро, очікується швидкого переключення нову валюту європейського сегмента «човникової» торгівлі, а також транскордонною торгівлі північно-західних регіонів Росії, в особливості Калінінградської области.

2.3 Зовнішній обов’язок і пильнували зовнішні заимствования.

Іншою наскрізною сферою потенційного поширення євро є фінансові ринки, сфера зовнішньої заборгованості і зовнішніх заимствований.

На початок 1998 року державний зовнішній борг Росії становив 143,2 млрд долл.

Таблиця 2.3.1.

Державний зовнішній борг Росії з стану на 31.12.1998 р.1 (в розбивці щодо кредиторів) | |млрд. дол. |% | | |США | | |1. Зовнішній борг колишнього СРСР, ухвалений Російської |95,1 |66,4 | |Федерацією, | | | |зокрема: | | | |1.1. По кредитах, отриманих від урядів |57,2 |39,9 | |інших держав, | | | |їх: | | | |- заборгованість за угодами Паризьким клубом |34,5 |24,1 | |- заборгованість, не вона до угоди про відстрочку |4,6 |3,2 | |- заборгованість офіційним кредиторам — не членам |3,4 |2,4 | |Паризьким клубом | | | |- заборгованість колишнім соціалістичним країнам |14,7 |10,3 | |1.2. По кредитах, отриманих від іноземних |37,9 |26,5 | |комерційних банків та фірм, | | | |зокрема: | | | |- заборгованість кредиторам Лондонського клубу |29,6 |20,7 | |- заборгованість МІБ і МБЭС |1,1 |0,8 | |- заборгованість фирмам-поставщикам |4,1 |2,8 | |- інша заборгованість |3,1 |2,2 | |2. Зовнішній борг Російської Федерації, |48,1 |33,6 | |зокрема: | | | |- за кредитами, отриманих від міжнародних |22,2 |15,5 | |організацій | | | |- за кредитами урядів інших держав |9,7 |6,8 | |- за кредитами, отриманих від іноземних комерційних |16,2 |11,3 | |банків та фірм | | | |Усього: |143,2 |100,0 |.

1 Без облігацій державного внутрішньої позики і валютних облігацій 1988 р., і навіть заборгованості Банку Росії МВФ.

Як очевидно з даних таблиці 2.3.1, дві третини нинішнього державного зовнішнього боргу Росії становить борг колишнього СРСР, прийнятий себе Російською Федерацією, причому 60% - це заборгованість урядам інших держав, а 40% - іноземним комерційним банкам і фирмам.

Для цілей нашого аналізу важлива насамперед валютна структура долга.

Таблиця 2.3.2.

Структура російського зовнішнього боргу по валютам запозичення за станом 1 січня 1999 р. (в % до спільного боргу у вигляді 143,2 млрд. дол.) |Найменування валюти |% | |Долар США |49,8 | |Англійський фунт стерлінгів |0,5 | |Австрійський шилінг |1,8 | |Німецька марка |26,8 | |Французький франк |1,9 | |Швейцарський франк |3,9 | |Японська єна |0,2 | |Спеціальні права запозичення (СДР) |10,7 | |Європейська валютна одиниця (ЭKЮ) |2,6 | |Інші валюти |1,8 |.

Отже, майже половину державного зовнішнього боргу Росії номинирована у доларах США. Перед німецьких марок, ЕКЮ та інших європейських валют припадало близько 34% сукупного боргу России.

Валютна структура боргу ні точно відбиває справжню роль західноєвропейських кредиторів Росії. Певна частина кредитів, отриманих колишнім СРСР та від європейських держав, і навіть від консорціумів європейських комерційних банків, була номинирована у доларах США. Цьому сприяв та обставина, що у консорціуми комерційних банків — кредиторів входили кредитні установи різних країн. До жалю, точних даних про сумі кредитів, наданих колишньому СРСР і Росії європейськими кредиторами у доларах, немає. Імовірно їх частка коливається у вигляді від ¼ до 1/3 всіх кредитів, отриманих колишнім СРСР та від європейських кредиторів, тобто. становить приблизно від 12 до 17 млрд. доларів. З огляду на це частка кредиторів, які входять у «зону євро», може бути оцінена у вигляді 44−47% загального боргу, чи абсолютні цифри — від 62 до 67 млрд. долларов.

Наш борг цієї категорії кредиторів складається з трьох часток: 1) заборгованість ЕКЮ, 2) зобов’язання в національних валютах, 3) борг, номінований у доларах. У цьому юридичного статусу кожного з сегментів згаданої заборгованості має свої особливості, що у відомої мері визначає і межі можливих дій у зв’язку з появою евро.

1. Наш борг у ЕКЮ, що становить наприкінці 1998 р. трохи більше 3,7 млрд. дол., автоматично конвертовано у євро у відсотковому співвідношенні 1:1.

2. Доля російського боргу німецьких марках, французьких франках і інших національних валютах країн, які входять у Економічний і Міжнародний валютний союз, у сумі 46,3 млрд. дол. (за станом кінець 1998 р.) також вирішена. Згідно з умовами запровадження єдиної європейської валюти все контракти, вимоги, і зобов’язання, виражені в національних валютах країн ЭВС, по закінченні трьох років автоматично підлягають перекладу в євро за узгодженими і офіційно зафіксованим конверсійним курсам.

Разом про те боку, без очікування закінчення трирічного перехідного періоду, можуть із ініціативою перекладу боргу і/або відсоткових платежів до євро. Щоправда, по дорозі таких ініціатив є низка перешкод. Хоча нормативні документи ЄС, що стосуються єдиної європейської валюти, у принципі не позбавляють боржника права звертатись і вимагати від кредитора перегляду валюти договору. Маючи це положення, будь-яка страна-кредитор на законних підставах може опиратися дострокового перегляду валюти кредитного договору. Разом про те економічна (і політична) доцільність з часом робити кредиторів все більш зацікавлені у переході на евро.

При зміні валюти державного боргу перед самі документи ЄС зобов’язують страну-кредитора у сфері дотримання певної системи в своїй власній політиці і з положень міжнародного права про компетенції державних органів області законодавства про гроші дозволяти конвертацію тільки його основі центрального уряду. Така процедура може затягуватися на кілька місяців. Характерно, що протягом першого півріччя 1999 р. російська сторона, за даними Міністерства фінансів, не ставила б перед своїми європейськими кредиторами питання перекладі боргу з відповідних національних валют в євро й сама не отримувала таких пропозицій від кредиторов.

Разом із цим у деяких випадках достроковий перегляд валюти кредитного договору може бути можливим і доцільним. Так, відкритим залишається питання відсоткових платежах за раніше здійснених суверенним і квазисуверенным запозиченням у регіоні євро. Справді, якщо отримані Урядом Російської Федерації позики, наприклад, у Італії та Німеччини мають різні відсоткові ставки (плаваючі відсоткові ставки — особливий випадок), а умови виплати за основному збігаються (що проект відбиває скоординовану політику надання позик чи гарантій кредитів, в тому числі у рамках ОЕСР), то вже нині, і з січня 2002 р. — цілком очевидно виникнуть сумніви щодо юридичної виправданості й обгрунтованості цій ситуації. Правові акти ЄС з запровадження євро, переважно розраховані на комерційний оборот, не дають вичерпної відповіді питанням про долю відсоткових платежів з що така державним запозиченням. Вочевидь, Російської Федерації було б розпочати переговори з партнерами з «зони євро» у цій правовому питання, має важливе економічне значение.

3. Що ж до російського боргу європейським кредиторам, номинированного у доларах, то запровадження євро саме не створює жодних підстав його конвертації на нову валюту. Перегляд відповідних кредитних договорів можливий лише у звичайному порядку при наявності обопільною зацікавленості сторін. Зацікавленість російської боку при падаючому курсі євро очевидна. Але хоча б чинник у однаковою мірою визначає незацікавленість кредиторів. До того ж курсова кон’юнктура мінлива. Як зазначалося, в довгостроковій перспективі можна очікувати підвищення курсу євро стосовно долара, що неминуче зведе на немає більшу частину отримані від конвертації вигод. З цих причин переведення частини російського державного боргу перед з доларів на євро в практичній площині доки стоит.

Загальна лінія Російської Федерації щодо заміни долара на євро в наших боргових зобов’язання повинна вибудовуватися поступово, з урахуванням практики міжнародного використання нової світової валюти, зокрема й у операціях за державними зовнішніх позик. До речі, саме такий обережну позицію стосовно до євро зайняв Китай, що має намір визначитися у питаннях використання євро у ролі світової валюти лише з основі трирічного досвіду його функционирования.

Слід особливо наголосити, будь-які кроки щодо перекладу російського державного боргу перед в євро можливі лише суворої ув’язці із загальною тактикою переговорів про реструктуризацію задолженности.

Самостійний сегмент російського зовнішнього боргу становить заборгованість російських компаній, і комерційних банків. Вона утворилася в основному 1997;1998 рр., причому значну значна її частина (понад 40%) становлять кредити — у німецьких марках, що їх переоформлені в євро. Ця група російських боржників по іноземним кредитами силу характеру своєї діяльності постійно пов’язані з кредиторами, самостійно вирішує виникаючі боргові проблемы.

У складному стані перебуває інша група російських боржників — компанії та підприємства. Їх заборгованість утворилася з комерційних боргів, зроблених у кінці 80-х — початку 90- x років. Відповідно до Заявою Уряди Російської Федерації від 1 жовтня 1994 року «Про переоформленні комерційної заборгованості колишнього СРСР перед іноземними кредиторами» врегулюванням цієї маленької частини зовнішнього боргу Російської Федерації мають займатися Міністерство фінансів, Міністерство торгівлі, і Зовнішекономбанк. Відповідні переговори ведуться з 14-ма «страновыми» клубами. Відсутність прогресу у цій галузі і особливо різке зниження кредитного рейтингу Росії після 17 серпня 1998 р. істотно ускладнюють звернення російських компаній на західноєвропейський фондовий ринок, де запровадження євро підвищило відносне значення кредитних ризиків і, отже, вимоги ринку до дебиторам.

Поява єдиної європейської валюти потребує перегляду стратегії Росії відносно нових кредитів. Не виключено, що у перспективі обсяг доларових кредитів на наших операціях на світовому ринку позичкових капіталів скоротиться і збільшаться масштаби звернення на об'єднаний європейський фінансовий ринок у силу докладно розглянутих вище причин (зокрема, нижчих проти іншими регіонами відсоткові ставки). На можливості використання євро в кредитних операціях вплине також звичайна практика, коли за виборі валюти позики кращою є позиція кредитора. Німецькі і решта кредиторів з країн Євросоюзу дуже виразно стануть тепер наполягати на переважному використанні евро.

2.4 Курсова політика та політика резервов.

Загальні принципи чинного у Росії валютного механізму припускають рівність всіх валют і відсутність будь-яких преференційних чи дискримінаційних важелів, застосовуваних відношенні окремих валют. Проте практично для наявної системи характерно фактичне переважання долара США. Воно складається з низки элементов:

. Основний обсяг торгівлі на внутрішньому валютному вітчизняному ринку припадає для операцій з доларом, попит інших валют незначні. В.

1998 р., при шестикратном зростанні загального обсягу валютних операцій на.

Московської міжбанківської валютної біржі, проти попереднім роком питому вагу операцій із доларом США становив 99,3% проти 95,3% 1997;го г.

. Усі різноманітні чинники курсоутворення на міжнародних валютних ринках передаються російський ринок через долар США: й інші валюти виступають на цьому процесі як похідні від долара США, їх карбованцеві еквівалентами встановлюються системою крос-курсів з урахуванням ринкового курсу долара. Через війну переважної більшості економічних агентів курс російського рубля до долара США є синтезованим показником реальної цінності російської національної валюты.

Очевидною причиною переважання долара США у процесі курсоутворення і те, що вони — банки, фінансові компанії, вони й імпортери — цікавляться саме до американської, а чи не якась інша валюті. Щодо цього є свої серйозні основания:

. долар США є найбільш ліквідної світової валютой,.

. долар США є основним іноземною валютою, використовуваної під час здійснення розрахунків як у зовнішньоторговельним операціям, і внутри.

России,.

. лише з долара США є досить «глибокий» внутрішній валютний рынок,.

. у доларах США зберігає свої власні заощадження значної частини населения.

Фактично, у Росії утвердилася бивалютная система: долар США звертається паралельно з російським рублем.

Курсоутворення рубля з допомогою курсу долара США містить у собі низку небезпек. Курс долара на світових валютних ринках постійно змінюється. Якщо за цьому курс рубля до долара залишається незмінною, то сукупно це дає зміцнення (чи ослаблення) рубля стосовно іншим валютам разом з доларом. Негативний ефект цього процесу особливо чутливий у зв’язку з тим, що, як зазначалося вище, частка США у зовнішньоекономічних зв’язках Росії відносно невелика.

Усі перекоси, які під час формуванні курсу рубль/доллар (у цьому числі через суто суб'єктивних настроїв операторів ринку), автоматично поширюються і курс рубль/евро. З іншого боку, будь-які коливання долара — як щодо рубля, і щодо євро — б’ють по коливаннях курсу рубль/евро. Це звужує можливості зменшення волатильності рубля за рахунок інших основних валют. У разі, коли долар задіяний на багатьох кризових ринках, коливання його курсу виникають становищем цих ринках, що автоматично посилює нестабільність курсу рубль/евро.

На 1 липня 1999 р. курс євро до долара знизився приблизно на 12% проти 1 січня 1999 р. Курс рубля до долара цей самий період знизився на 15% (з 20,65 до 24,21 руб./дол.). Через війну курс рубля до євро протягом першого півріччя знизився менш як на виборах 4%, що означає значне (майже 20%) реальне (з урахуванням інфляції) зміцнення рубля по відношення до єдиної європейської валюте.

З урахуванням значної недооціненість рубля нині таке реальне зміцнення рубля стосовно євро не надає поки істотно на умови торгівлі Росії із Європою. Однак у майбутньому це може надати негативний вплив на стан платіжного балансу России.

Вочевидь, що у стратегічній перспективі існуюча система рано чи пізно має поступитись місцем валютному режиму, прийнятому усіма промислово розвинені країни, режиму незалежного курсоутворення рубля стосовно всім валютам. Проте зміни валютного режиму має передувати накопичення певної «критичної маси» на валютному ринку, наявність сформованих попиту й пропозиції деякі валюти. Поки вони найбільш очевидним (а, по суті, єдиним) кандидатом в ролі валюти, здатної затвердити свою самостійність на валютному ринку Росії, є евро.

У цьому виникає запитання: що може зробити валютні влади Росії у перехідний пе-ріод, поки евросегмент валютного ринку в стадії становлення? Ряд західноєвропейські вітчизняних фахівців висловлює думка, що, виходячи зі своїх геополітичних інтересів і необхідності боротьби з долларизацией економіки Уряд та Центральний банк Російської Федерації піти створення для євро пільгового режиму, що дозволить подолати нинішню моновалютную орієнтацію учасників ринку. Могло б, наприклад, про тимчасове застосуванні інструментів, стимулюючих процес використання євро у всій вертикалі «зовнішня торгівля — валютний ринок» і які передбачають, зокрема, пільгову норму резервування (з відповідними корективами в нормативі валютну позицію для недопущення надмірних арбітражних операцій), зменшення нормативу обов’язкового продажу валютних надходжень і т.д.

Звісно ж, що проведення таких заходів порушило б цілісність чинного валютного механізму її теперішньому вигляді. Реальні зміни у курсової політики і механізмі курсоутворення можна здійснити лише за наявності необхідні цього об'єктивних передумов. Але це не означає, щоб регулюючі органи що неспроможні здійснити інші заходи, сприяють зміцненню евросегмента на валютному рынке.

Зокрема, вже на початку затяжного перехідного періоду з кращого інформування учасників ринку, зміни усталених психологічних стереотипів і нейтралізації відзначеної вище недоліків механізму курсоутворення Банк Росії міг би почати літочислення і публікацію розрахункового курсу карбованці і євро, минаючи долар. Це враховував б, в частковості, зміна реального курсу рубля стосовно валютам всіх країн — основних торгових партнерів России.

Досить тривала публікація розрахункового курсу було б дієвою мірою підготовки переходити до встановлення безпосередньої котирування рубля стосовно євро практично у межах дозрілого при цьому евросегмента валютного ринку. Безпосереднє курсоутворення саме собою буде збільшувати інтерес до операцій в євро, оскільки створить змогу арбітражних операцій із боку учасників валютного рынка.

Треба готовими до того що, що у початковому етапі знають використання механізмів безпосереднього курсоутворення оператори ринку будуть, повидимому, орієнтуватися як у складаний курс долара, і на можливості проведення арбітражних операцій (такі можливості будуть особливо помітні за умов налагодження нових механізмів). Принаймні підвищення ефективності ринку основним регулятором курсу стануть глибші чинники, зокрема, відсоткові ставки.

У процесі переходу слід було врахувати практику перших валютних аукціонів (наприкінці 80х років) і початкового етапу функціонування валютного ринку (90-х років), коли який установлюють курс об'єктивно відбивав співвідношення лише з щодо вузької групі операцій. Понад те, через брак у операторів вичерпної економічної інформації, а також з урахуванням відносно невеликий глибини внутрішньої валютної ринку, де будь-який скільки-небудь значимий приплив чи відтік ресурсів міг істотно змінити курсові співвідношення, складывавшийся у результаті курс був багато в чому вираженням настроїв операторів ринку чи його суб'єктивної оцінки економічних процесів. Зазначене обставина доцільно приймати до уваги незалежно від цього, у який бік буде еволюціонувати валютний ринок Росії - у бік підвищення ролі регулюючих важелів чи, навпаки, у її уменьшения.

У першому етапі відносна нерозвиненість російського валютного ринку зробить ринкові котирування рубль/евро не досить надійною підвалинами формування валютної політики. Тому, паралельно з тими котируваннями було виправдано використовувати часто применяющуюся міжнародної практиці для аналітичних цілей, цілей зіставлення тощо. методологію індексів ефективного валютного курсу. У разі нормальні умови функціонування валютного ринку розрахунковий індекс ефективного курсу може вказувати на «об'єктивні» економічні кордону, яких був би прагнути ринковий курс за відсутності спекулятивного давления.

Якщо процес затвердження євро на валютному ринку Росії піде у аналізованому вище напрямі, то перспективі це завжди буде припускати модифікацію принципів курсоутворення, заснованих на доларі, і перехід до ширшим кошику «курсоутворюючих» валют, спочатку що включає у собі долар і євро (наприклад, в пропорції 50% x 50%). Необхідно повторити, що передумовою запровадження нових механізмів курсоутворення є забезпечення достатньої глибини ринку євро й збільшення масштабів проведених його основі операций.

Що ж до політики резервів, то, очевидно, остаточних висновків можна зробити пізніше у залежність від того, наскільки широко і міцно євро утвердиться у міжнародних валютних відносинах і зовнішньоекономічних зв’язках России.

Вочевидь, що в міру зростання операцій із євро становитиме автоматично збільшуватися необхідність підтримки більшого обсягу євро в офіційних валютних резервах країни. Загальний обсяг потенційних валютних резервів в євро має враховувати широке коло зовнішньоекономічних показників (обсяги імпорту, структуру зовнішнього боргу, платежів з його обслуговування, глибину внутрішньої валютної ринку євро, діапазони коливань даної валюти, і т.д.) і коригуватися з поточних і стратегічних завдань. Кошти в євро знадобляться як регулювання курсу рубль/евро, так здійснення стерилизационных та інших операцій, куди традиційно можна використовувати валютні резервы.

2.5 Выводы.

Отже, запровадження євро безпосередньо зачіпає справді стратегічні інтереси же Росії та змінює умови його інтеграції у світову економіку. У цілому нині наслідки змін сприятливі нашій країни. У всіх галузях валютних взаємин держави і валютної політики відкриваються ширші змогу рішення завдань, які Росією зовнішньоекономічних задач.

Фундаментальна обізнаність із єдиної європейської валютою у Росії починається у умовах кризового стану національної кредитно-грошової системи, слабкості рубля та глибокої доларизації економіки. Головне завдання економічної політики уряду є завершення реформ в валютно-фінансової сфері, і послідовне зміцнення національної валюти. Цьому завданню повинні бути підпорядковані всі дії щодо євро. Головний принцип державної політики цьому напрямі має полягати у цьому, щоб послідовно долати фактичне нерівність євро (як та інших валют) щодо долара США перевищив на внутрішньому валютному ринку России.

Тільки після того, як у товарних та фінансових ринках нагромадиться певна «критичної маси» операцій на євро, виникнуть об'єктивні передумови зміни становища на валютних ринках і корекції механізму курсоутворення й додатковий курсовий политики.

Поки операції з євро не досягли необхідного об'єму у зовнішньоекономічних і валютні операції Росії, курс єдиної європейської валюти до карбованця слід як і визначати з урахуванням кросс-курса до долара. У міру розширення валютних операцій на євро представляється доцільним перехід безпосереднє встановленню котирувань рубля до євро, минаючи долар. Надалі було б пропрацювати механізми використання ширшим кошика «курсоутворюючих» валют.

У цілому нині геополітичне становище Росії і близько інтереси її економічної безпеки диктують необхідність максимального використання можливостей, відкритті після запровадження європейської валюти. Разом про те практична політика Російської Федерації щодо євро повинна будуватися з урахуванням як геополітичної доцільності, і об'єктивних економічних можливостей, в ув’язці стратегічних цілей і тактичних завдань. У зв’язку з цим всі дії у бік диверсифікації валютних відносин мають бути обачними і вимогливими поступовими, орієнтованими на поступальний розв’язання конкретних економічних завдань, повинні вживатися із накопиченням необхідних об'єктивних предпосылок.

Глава 3. Фінансовий ринок у ринкової экономике.

У цьому главі б хотіла б докладніше зупиниться за принципами функціонування валютного ринку, що є однією зі складових ринку. У практичній частини я докладно зупинюся на фундаментальному аналізі, що дозволяє працювати і заробляти на валютному ринку Forex.

1 Роль ринку трапилося в ринковій экономике.

Фінансовий ринок — надзвичайно складна система, у якій гроші й інші фінансові активи його звертаються самостійно, незалежно від звернення реальних товарів. Цього ринку оперує різноманітними фінансовими інструментами, обслуговується специфічними фінансовими інститутами, має розгалуженої та різноманітної инфраструктурой.

У літературі фінансовий ринок — це ринок, де об'єктом купівлі-продажу виступають різноманітні фінансові інструменти, і фінансові послуги і що з наступних важливих сегментов-рынков: валютного, цінних паперів, ф’ючерсного і опционов.

Фінансовий рынок:

— мобілізує тимчасово вільний капітал із різноманітних источников,.

— ефективно розподіляє акумульований вільний капітал між численними кінцевими його потребителями,.

— визначає найефективніші напрямку використання капіталу інвестиційної сфере,.

— формує ринкові ціни на всі окремі фінансові інструменти, і послуги, об'єктивно відбивають складывающееся співвідношення між пропозицією і спросом,.

— здійснює кваліфіковане посередництво між продавцем і покупцем фінансових инструментов,.

— формує умови для мінімізації фінансового і комерційного риска,.

— прискорює оборот капіталу, тобто. сприяє активізації економічних процессов.

Чим більший розрив обсягами гаданих інвестицій і накопиченнями, тим гостріше потреба у функціонуванні фінансових ринків задля розподілення накопичень між кінцевими споживачами. Зустріч кінцевого інвестора й кінцевого власника коштів має здійснитися оптимальним способом мислення й з найменшими затратами.

Ефективні сегменти ринку абсолютно необхідні забезпечення мобілізації вільного капіталу й підтримки економічного економічного зростання країни. За наявності лише власних накопичень суб'єкти ринку міг би інвестувати максимум, ніж накопичено, тому їх інвестиційна активність була спрямована б обмеженою. Якщо ж розмір намічених інвестицій перевищує суму поточних заощаджень, суб'єкти ринку просто змушені відкладати здійснення до накопичення необхідних коштів. Через відсутність фінансування суб'єктам ринку, не які мають достатнім капіталом, довелося б відкласти чи відмовитися багатьох перспективних інвестицій або фінансувалися би найкращі проекти, тобто. капітал використовувався би оптимальним чином. Суб'єктам ринку, які мають в розпорядженні привабливих варіантів інвестування коштів, нічого би залишалося, інакше як акумулювати кошти. З іншого боку, перспективні інвестиційні проекти не реалізовувалися б через брак коштів у фірм, мають інвестиційні альтернативы.

Роль фінансових ринків трапилося в ринковій економіці можна проілюструвати спрощеної блок-схемою, наведеної ниже.

Рис. 3.1.

Блок-схема «Роль фінансових ринків трапилося в ринковій экономике».

[pic].

Усі грошові потоки, незалежно джерела походження, обов’язково проходять через фінансовий ринок із допомогою фінансових институтов.

Наприклад, якщо держава покриття дефіциту бюджету пропонує купити свої цінних паперів комерційним організаціям, і домогосподарствам, то дані операції проводяться на фінансовому ринку через різні фінансові інститути. Якщо комерційної організації необхідно залучити додатковий капітал, вона через фінансовий ринок звертається решти комерційним організаціям, і домогосподарствам, у яких тимчасово вільні кошти, шляхом випуску акцій чи облигаций.

За сучасних умов фінансовий ринок — невід'ємний елемент будь-який ринкової економіки, з'єднувальної ланки між основними учасниками ринкового господарства — державним сектором, комерційними организциями і домохозяйствами.

Досвід функціонування ринку представляє значний інтерес для вітчизняних державних і комерційних фінансових інституцій у умовах становлення нашій країні економіки ринкового типу, і тому використаний нами під час вироблення методичних рекомендаций.

3.2. Валютний рынок.

Валютний ринок — це сукупність конверсійних і депозитно-кредитних операцій на іноземних валютах, здійснюваних між контрагентами (учасниками валютного ринку) за курсом чи відсоткової ставке.

Валютні операції — контракти агентів валютного ринку з купівліпродажу, розрахунках надання в позичку іноземної валюти на конкретних умовах (сума, обмінний курс, відсоткову ставку, період) з виконанням на певну дату. Поточні конверсійні операції (з обміну однієї валюти в іншу) і поточні депозитно-кредитні операції (терміном до один рік) становлять основна частка валютних операций.

Головна відмінність конверсійних операцій від депозитно-кредитних — у цьому, перші немає протяжності у часі, тобто. здійснюються у певний час, тоді як депозитні операції мають тривалість в часі та різну срочность.

Ринки можна класифікувати з кількох признакам.

По виду операцій. Існує світовий ринок конверсійних операцій (в ньому виділити ринки конверсійних операцій типу долар/марка чи доллар/японская єна) і світова ринок депозитних операций.

По територіальному ознакою. Прийнято виділяти такі найбільші ринки: європейський, північноамериканський, далекосхідний. Вони виділяють великі міжнародні валютно-фінансові центри: у Європі — Лондон, Цюріх, Франкфурт-на-Майні, Парижа й т.д., у Північній Америці — Нью-Йорк, в Азії — Токіо, Сінгапур, Гонконг.

Обсяги операцій світового валютного ринку постійно зростають, що пов’язано з недостатнім розвитком міжнародної торгівлі, і скасуванням валютних обмежень у багатьох країнах. Динаміка щоденного світового міжбанківського валютного ринку представленій у табл. 1.

Таблиця 3.1.

Динаміка щоденного обороту світового міжбанківського валютного ринку на 1986—1995 рр. (млрд. дол.) | |Березень |Квітень |Квітень |Квітень| | |1986 р. |1989 р. |1992 р. |1995 | | | | | |р. | |Валовий оборот |551 |907 |1293 |1867 | |Чистий оборот* |355 |590 |820 |1230 | | потім із нього: | | | | | |Угоди «спот» |212 |350 |400 |535 | |Форварди і свопи |143 |240 |420 |695 |.

*Валовий оборот з відрахуванням подвійного обліку у країні й за рубежом.

Джерело — інформаційну агенцію Доу-Джонс.

Основні учасники валютного ринку розглядаються ниже.

Комерційні банки здійснюють основного обсягу валютних операцій. У банках тримають рахунки інших учасників ринку нафтопродуктів та проводять із ними необхідні конверсійні і депозитно-кредитні операції. Банки акумулюють (через операції з клієнтами) сукупні потреби ринку на валютних конверсиях, привлекают/размещают кошти й виходять із лицарями у інші банки. Крім задоволення заявок клієнтів банки можуть проводити операції, і самостійно рахунок власних средств.

Валютний ринок — ринок міжбанківських угод, кажучи далі про рух курсів валют і відсоткових ставках, слід пам’ятати міжбанківський валютний рынок.

На світових валютних ринках домінують великі міжнародні банки, щоденний обсяг операцій яких нині сягає багатьох мільярдами доларів, наприклад: ABN AMRO Bank, Credit Suisse.

Фірми, здійснюють зовнішньоторговельні операції. Компанії — учасники зовнішньоекономічної діяльності пред’являють стійкий попит на іноземної валюти (імпортери), і здійснюють пропозицію іноземної валюти (експортери). Вони розміщують привертають вільні валютні залишки в короткострокові депозити, але прямого доступу на валютний ринок, як правило, не мають значення і проводять конверсійні і депозитні операції через комерційні банки.

Компанії, здійснюють зарубіжні вкладення активів, представлені різноманітних міжнародними інвестиційними фондами та друзі проводять політику диверсифікованого управління портфелем активів, розміщуючи кошти на цінні папери урядів і корпорацій різних країн. До даному виду фірм ставляться великі міжнародні корпорації, здійснюють іноземні виробничі інвестиції — створення філій, спільних підприємств і т.д.

Центральні банки. У тому функцію входить управління валютними резервами, проведення валютних інтервенцій, які впливають рівень обмінного курсу і рівень відсоткові ставки по вкладенням у зміцнілій національній валюте.

Приватні особи. Фізичні особи проводять широкий, спектр неторговельних операцій на частини закордонного туризму, перекладів зарплати, пенсій, гонорарів, купівлі й продажу готівкової валюты.

Валютні біржі. У країнах із перехідною економікою функціонують валютні біржі, здійснюють обмін валют для юридичних осіб і формування ринкового валютного курсу. Держава зазвичай активно бере участь у регулюванні обмінного курса.

Валютні брокерські фірми. У тому функцію входять зведення покупця продавця іноземної валюти, і здійснення з-поміж них конверсійної чи ссудной-депозитной операції. За своє посередництво брокерські фірми стягують брокерську комісію як відсотка від сделки.

Валютні ринки функціонують у безперервному режимі. Свою роботу у календарних сутках вони починають Далекому Сході, у Новій Зеландії, проходячи послідовно все годинникові пояса.

3.3 Новий вид бізнесу у России.

Міжнародний ринок має глибокі багатовікові коріння. Він бере початок ще тисячі років до нашої ери, як у Єгипті з’явилися перші металеві гроші. Самі валютообмінні операції у нинішньому розумінні почали повинна розвиватися у середньовіччі. Це було з розвитком міжнародної торгівлі, і мореплавання. Першими валютниками вважаються італійські міняйли, які заробляли на обміні валют різних государств.

З розвитком міждержавних відносин ринок валютообмінних операцій видозмінювався, набуваючи дедалі більше чітких обрисів. Найбільш значних змін у розвиток валютного ринку були внесені у ХХІ столітті. Набуття ринком сучасних чорт почалося 70-ті роки 20 століття, коли було знято система фіксованих курсів однієї валюти стосовно другой.

Після зняття обмежень на коливання валют з’явився нового вигляду бізнесу, який грунтується на отримання прибутку за умов вільної системи зміни валютних курсів. Причому зміна обумовлюється різноманітними ринковими умовами і регулюється лише попитом і предложением.

3.3.1 Переваги для России.

У звичайного бізнесу у Росії нині багато проблем: економічний криза, високі податки, мінливі закони, нестабільний курс рубля. У такій ситуації багато хто намагається знайти новий бізнес, котра від місцевих проблем, і дійшли висновку, що торгівля на фінансові ринки — це ідеальний бизнес.

Справді, тут думку перетворюється на гроші безпосередньо, без проміжних стадій, властивих звичайному бізнесу: розробка, виготовлення, маркетинг і продаж продукту. Щоб займатися торгівлею над ринком Форекс, непотрібно реєструвати компанію, непотрібні зв’язку як у державних органах і численних комерційних колах, непотрібен набирати співробітників, непотрібен офіс. Ще особливість у цьому, що немає прив’язки до географічним розташуванням — можна переїхати до іншого міста чи іншу країну, і перевезти з собою бізнес. Торгувати можна було бодай Африки чи Антарктиди, й, звісно, з Лондона і Нью-Йорка.

І що особливо важливо — цей бізнес легко починати кожному — не потрібно великий стартовий капітал. Інтернет зробив ринок Форекс доступним всім бажаючим — і у минуле необхідність мати дорогі супутникові інформаційні системи. Тепер достатньо лиш мати комп’ютер, підключений до Інтернет, і прагнення працювати. Через війну, стосовно потенційної прибутку до початковою вкладенням цей бізнес їй немає равных.

Основні обсяги (90−95%) над ринком FOREX роблять найбільші світові комерційних банків, роблячи конверсійні операції як і інтересах клієнтів, і власним коштом. Проте прогрес у галузі технологій дозволив у цій сфері фінансів знайти область докладання для коштів приватних і часто дрібних інвесторів. Дедалі більше брокерських фірм і банків відкривають доступ приватних інвесторів ринку FOREX через Internet.

Серед головних причин популярності цього ринку серед інвесторів і фінансових спекулянтів усього світу можна виділити такі: Ліквідність. Ринок, яким у ролі активів звертаються саме гроші і тільки гроші має найвищу з усіх можливих ліквідність. Висока ліквідність є потужної притягальної силою нічого для будь-якого інвестора, т.к. вона забезпечує йому свободу відкривати і закривати позицію будь-якого обсягу. Оперативність. З огляду на 24-годинного режиму роботи учасники ринку FOREX не треба чекати, щоб прореагувати те що чи іншу подію, як на ринках. Вартість. Ринок FOREX традиційно немає ніяких комісійних витрат, крім природною ринкової різниці (спреда) між цінами від попиту й пропозиції. Однозначність котирувань. Через високої ліквідності ринку продаж практично необмеженого лота можуть виконати за єдиною ринкової ціні. Це дозволяє уникнути проблеми нестійкості, існуючих у фьючерсах та інших фондових інвестиціях, де у один час і за визначеною ціні можуть бути продані лише обмежене число контрактів. Розмір маржі. Розмір кредитного «плеча «(маржі) над ринком FOREX визначається лише угодою між клієнтом і тих банком чи брокерської фірмою, яка забезпечує йому вихід ринку, і звичайно становить 1:33, 1:50 чи 1:100. На російському ринку цієї сектора послуг встановився розмір «плеча «1:100, тобто., внісши заставу в 1000 доларів, клієнт може виконувати угоди у сумі, еквівалентну 100 тисяч доларів. Використання таких великих кредитних «плечей », разом із сильної мінливістю котирувань валют, і робить цей ринок ще високоприбутковим і высокорискованным.

Останнім часом в російської фінансової інститутів, які надають брокерські послуги над ринком FOREX, більшої популярності отримав так званий Mini-FOREX. Ця послуга має всі самі параметри, як і послуги брокерських фірм над ринком FOREX, окрім однієї: розмір мінімального контракту тут становить чи $ 100 000, а $ 10 000. Відповідно, розмір маржі, яка потрібна на відкриття такого контракту, також у 10 разів менша, тобто. не перевищує 100 доларів. Через обмеженість коштів в багатьох російських інвесторів- «фізиків «цю послугу набуває дедалі більшого распространение.

3.3.2 Інвестиції на Forex.

Ні кому як відомо, що операції у світових фінансові ринки вважаються однією з дохідних видів легального бізнесу. Вибух у світовій русі коштів вплинув на помисли життя й людей в усьому світі. Зміни пов’язані з економічним бумом 80-х. Це було десятиліття зростання особистих грошових станів. За інформацією, опублікованій у журналі «Forbes », 24% із усіх власників мільярдних станів, збили свої капітали саме у фінансові ринки. Приміром, Джордж Сорос, мабуть краща з відомих трейдерів на Forex, за даними річного звіту про доходи лише на Forex spot 1996 р. заробив більше, ніж корпорація McDonald «p.s протягом усього цього року. Сорос почав своєї діяльності в 1969 р. створенням групи «Quantum-Fond «на Кюрасао (острів в архіпелазі Малих Антильських островів, в Вест-Індії). Хто при підставі фонду купив участь за 1000 доларів, той зміг у 1993 р. продати пай за 1,3 млн. доларів. Тільки широковідома в усьому світі операція з продажу англійського фунта стерлінгів (1992 р.), протягом 2-х тижнів принесла Джорджу Соросові мільярд доларів чистий прибуток, поклавши початок його благодійної діяльності. Зазначимо, що Джордж Сорос оперував на валютному ринку объёмами коштів, перевищують ті, які реально перебуватимуть у його розпорядженні. Він використовував кредитне плече — той самий інструмент, що надаємо ми наших клієнтів. Тільки це дозволило йому отримати велику прибыль.

Упродовж останніх десяти років щоденний оборот над ринком FOREX зросла з 600 мільярдів USD до 3 трильйонів USD, і продовжує зростати, перевищивши розміри решти світових та галузей промисловості. Найбільші банки отримують значний прибуток внаслідок роботи з валютному ринку. Більшість прибутку таких банків як Credit Suisse, Bank Austria, Bank of America, UBS (Union Bank of Switzerland) є наслідком спекуляцій на міжнародному валютному фінансовому ринку, включаючи спекуляції різниці депозитних ставок. Так згідно зі звітом UBS за 1996 рік, прибуток від імпортних операцій над ринком FOREX становила 70% загального річного прибутку банку. Відділ, займається роботою на валютному ринку, будь-якої сучасної великого банку є «Центр, що дає прибутки «в чистому виде.

Фінансова індустрія стала найбільшої зростання галуззю світу, оскільки приносить більше, ніж організація виробництва чи розробка нового продукту. Комунікації і комп’ютери почали вносити те, що гроші з шаленою швидкістю проносяться над земним кулею. Похідні фінансові інструменти створюють передумови те, що можна спекулювати на вищому фінансовому рівні, вклавши лише 0,5% від обсягу використаного капитала.

3.3.3 Forex в России.

У Росії її ринок Форекс виник 90-ті роки сучасності з початком розвитку вільних ринкових відносин. Найбільш передові банки швидко зорієнтувалися і зрозуміли, що у цьому ринку можна одержувати значну прибуток. Було відкрито відділи, займаються спекулятивними операціями на валютному ринку. Фахівці цього профілю швидко виросли цінується і в цьому собі застосування у російських, а й у західних банках. Із кожним роком число трейдерів неухильно растет.

Форекс й побудувати нові технологии.

Зростає як чисельність гравців, а й якісний підхід до справі. Опинившись найбільш мобільним фінансовим ринком, Форекс миттєво відстежує все найцікавіші науково-технічні досягнення і впроваджує в практику бизнеса.

Однією з значних етапів у розвитку Форекс вважатимуться виникнення Інтернет. Підтверджуючи свою динамічність і мобільність, фахівці Форекс швидко змогли знайти конкретне застосування комп’ютерної мережі, використовуючи її з найвищої рентабельністю. З’явилась би можливість робити те, що раніше здавалося немислимим. Зараз Інтернет дозволяє трейдерам торгувати валютою з точки світу і на будь-якій момент времени.

Практична часть.

Глава 4. Фундаментальна анализ.

4.1 Основи фундаментального анализа.

Вивчення характеру і рівня впливу макроекономічних показників на динаміку валютних курсів предмет фундаментального аналізу фінансових ринків. Інший підхід грунтується на вивченні самих лише графіків, що зображують поведінка курсів валют у времени.

На валютний курс впливають чинники, відбивають стан економіки цієї країни:. Показники економічного зростання (валовий продукт, обсяги промислового виробництва та ін.). Стан торгового балансу, ступінь залежність від зовнішніх джерел сировини. Зростання грошової маси на ринку. Рівень інфляції і інфляційні очікування. Рівень відсоткової ставки. Платоспроможність країни й довіру до національної валюти на світовому ринку. Спекулятивні операції у валютному рынке.

Ступінь розвитку інших секторів світової фінансової ринку, наприклад ринку цінних паперів, конкуруючого із валютною ринком. Фундаментальні чинники — це ключові макроекономічні показники стану національної економіки, впливають в у середньостроковому періоді на учасників валютного ринку виробництва і рівень валютного курса.

Агентство «Рейтер» публікує спеціальну сторінку прогнозу основних економічних індикаторів промислово розвинутих країн: ЕС/1. Зазвичай це дані макроекономічної статистики, опубліковані національними статистичні органи. Існує спеціальний графік публікацій статистичних даних різних стран.

На світових валютних ринках, де 80% арбітражних операцій здійснюється з американським доларом, найбільше значення мають дані з економіки США, що впливають підвищення чи зниження курсу долара стосовно іншим валютам. Можна виділити два тимчасових аспекти впливу фундаментальних чинників на валютний курс — довгострокове і короткострокове влияние.

Довгострокове вплив — ця ситуація, коли він набір фундаментальних чинників визначає стан національної економіки, отже, і тренд зміни валютного курсу протягом місяців, і років. Таке довгострокове прогнозування курсу використовується відкриття стратегічних позицій. Наприклад, багаторічне негативне сальдо торгового балансу США з Японією було причиною постійного зниження курсу долара до японської єни (з 250 в 1985 р. до 80 в 1995 р.). Для визначення посередньоі довгострокового впливу фундаментальних чинників до рівня курсу враховуються статистичні індикатори у період понад місяць (квартал, год).

Короткострокове вплив — ця ситуація, коли він вплив опублікованого статистичного індикатора на курс валюти, чи діє у протягом кількох годин і навіть хвилин. Наприклад, публікація даних про зниженні торгового балансу між навіть Японією за минулий квартал може призвести до певного зростання курсу долара до єни протягом кількох годин. Короткострокове впливом геть курс відповідно надають індикатори за короткі періоди (тиждень місяць). Після тієї публікації економічних даних, трейдер повинен миттєво вирішити такі питання, від рішення яких залежить розмір прибутку чи убытка.

Питання 1. Такі цифри, — такі, як гадалося вони чи наоборот?

Існують попередні дані майбутніх публікацій, куди «закладається ринок». Що стосується збіги спрогнозированного і реального значень показника сильного руху курсу, зазвичай, не происходит.

Наприклад, став відомим прогноз про різке зниження показника приросту валового національний продукт (ВНП) США — з 1,2 до 0,4% в квартал. Це поки що лише прогноз, але хто дилери починають завчасно продавати долари, що зумовлює зниженню курсу. Якщо цього частка у загальному обсязі ринку досить висока, то, на момент публікації реальних даних у середу 13−30 по гринвичскому часу реакція ринку залежати від конкретного значення показателя:

— Якщо реальне значення приросту ВНП становитиме 0,4%, то показник курсу мало повинен измениться.

— Якщо реальне значення приросту ВНП перевищить очікуване, склавши, наприклад, 0,9%, то курс долара, можливо, підвищиться, хоча й дуже сильно.

— Якщо реальний приріст ВНП становитиме лише 0,1%, тобто. виявиться нижче очікуваного, то, найімовірніше, продовжиться зниження доллара.

— Якщо приріст ВНП виявиться надзвичайно високий, і абсолютно не очікуваним ринком, то валютний курс сильно зросте, і, можливо, змінить оцінку поточної економічної ситуации.

Питання 2. Ці дані — позитивні чи отрицательные?

Позитивні дані призводять до зростання курсу валюти, негативні — до його зниження. При відповіді питанням про рівень позитивності даних трейдерові слід розрізняти номінальні і реальні показники. Наприклад, номінальний приріст ВНП рік у абсолютні цифри становить ВНП (1)/ВНП (0), проте краще відбиває справжній стан економіки реальний показник, тобто. річний приріст ВНП, скоригований на індекс інфляції за год.

При аналізі показника зайнятості протягом року необхідна коригування на сезонність (сільському господарстві в весняний, і осінній періоди проведення польових робіт зростає число тимчасових работников).

2 Фундаментальні факторы.

Вирізняють такі фундаментальні чинники, що впливають валютний курс.

А) Валютний курс за паритетом купівельної спроможності (РРР rate) — це ідеальний курс обміну валют, розрахований як середньозважене співвідношення цін для стандартної кошика промислових споживчих товарів та послуг двох десятків країн. У ідеальної моделі формування курсу з урахуванням тільки цін торгових операцій між двома країнами реальний валютний курс дорівнює курсу за паритетом купівельної способности.

У найпростішому вигляді, якщо абстрагуватися від обсягів торгівлі, і часткою різних товарів у структуру споживання, формула перебування курсу за паритетом купівельної спроможності виглядає наступним образом:

[pic] (4.1) де PiDEM і PiUSD — ціни відповідно німецьких марках й у доларах США на товари та у Німеччині й США, що входять до стан;

дартную кошик промислового й приватного потребления этих стран,.

WiDEM і WiUSD — частка цих товарів та послуг у структурі промислового и частного споживання (в ВНП чи національному доходе),.

N — кількість товарів, включених в корзину.

Що гучніше вибірка, тим паче репрезентативен отриманий результат — значення валютного курса.

Метод ухвали і коригування курсу відповідно до паритетом купівельної спроможності валют притаманний системі фіксованих валютних курсов.

Б) Валовий національний продукт (ВНП) є ключовим показником стану економіки та включає до тями ролі складових менші економічні індикатори. Формула ВНП має наступний вид:

ВНП = З + I + G + X — M, (4.2) де З — споживання, I — інвестиції, G — державні витрати, X — експорт, М — импорт.

Існує пряма залежність між зміною показника ВНП і валютного курса:

ВНП — Валютний курс.

Логіка цього впливу наступна. Зростання ВНП означає загальне хороше стан економіки, збільшення промислового виробництва, приплив закордонних інвестицій у економіку, зростання експорту. Збільшення зарубіжних інвестицій й експорту призводить до посилення попиту на національну валюту зі боку іноземців, виражену щодо підвищення курсу. Незатухаючий в протягом кілька років зростання ВНП призводить до «перегріву» економіки, посиленню інфляційних тенденцій і, отже, до очікуванню підвищення відсоткових ставок (як основний антиінфляційної заходи), що також збільшує попиту на валюту.

У) Рівень реальних відсоткові ставки визначає загальну дохідність капіталовкладень у країни (відсоток по банківських депозитах, доходність за вкладенням в облігації, рівень середньої прибутків і т.д.). Зміна відсоткові ставки і курсу валюти перебуває у прямий зависимости:

Відсоткову ставку — Валютний курс.

Реальні відсоткові ставки — номінальний відсоток з відрахуванням відсотка інфляції — ростуть повільніше проти темпами зростання і ВНП, тому курс валюти навіть знижуватися. Так було в США 1994 р. за умов стабільного зростання економіки приріст відсоткові ставки відставав приросту ВНП і інфляції — реальні відсоткові ставки мали тенденцію до зниження. Федеральна резервна система (Центральний банк США) протягом року також дещо раз незначно підвищувала рівень облікової ставки, побоюючись різкими діями загальмувати процес економічного підйому (після спаду 1990 р.). У результаті курс долара до основним твердих валют знижувався в протягом всього 1994 г.

У формуванні обмінного курсу двох валют головну роль грає різниця відсоткові ставки між двома країнами (відсотковий диференціал). Якщо цих країнах рівень реальних відсоткові ставки приблизно однаковий, характеризуючи однакову дохідність капіталовкладень у економіку кожній країні, то підвищення центральним банком одній з країн рівня облікової ставки викликає усунення дохідності на користь капіталовкладень у даної валюті. Це спричиняє збільшення попиту цю валюту та зростання її курса.

Р) Рівень безробіття (чинник зайнятості) можна розглядати як двох величин: або і рівень безробіття (тобто. відсоткове співвідношення числа безробітних до спільної чисельності працездатного населення), або як зворотний йому показник чисельності работающих.

Показник безробіття публікується зазвичай, у відсотках. Існує зворотна залежність зміни безробіття і валютного курса:

Безробіття — Валютний курс.

Відповідно до сучасної економічної теорією може бути досягнуть нульової безробіття (завжди існують сезонна, структурна, фрикційна безробіття). Тому макроекономічному стану повної зайнятості для індустріально розвинутих країн відповідає безробіття, приблизно рівний 6%.

Д) Рівень інфляції, чи знецінення національної грошової одиниці, вимірюється за темпами підвищення цін. Розрізняють два показника зміни рівня цен:

PPI — індекс зміни виробничих цін (на оптові партії промислові товари), обчислюється у відсотках попередньому періоду, є первинним ознакою інфляції, оскільки виробничі ціни входять у споживчі цены,.

CPI — індекс споживчих цін — показник рівня инфляции.

Рівень інфляції і журналістам зміну валютного курсу перебувають у зворотної зависимости:

Інфляція — Валютний курс.

Однією з індикаторів, які впливають стан інфляції, є обсяг грошової маси зверненні, що з кількох грошових агрегатів, різняться за рівнем ліквідності, — від М1 до М4. Найбільшим інфляційним впливом має зростання агрегату М1 — готівки і залишків на поточних рахунках до востребования.

Інше важливе показник — розмір дефіциту державного бюджету — є безпосередньої причиною збільшення грошової маси спілкуванні й, отже, підвищення цін. Однак це показник використовується переважно для довгострокового аналізу поведінки валютного курса.

Інфляція, викликаючи зростання цін, призводить до зміни курсу валюти по паритету купівельної спроможності. Вирвавшись з-під контролю, вона знижує ділову активність країни, зменшує темпи зростання ВНП і її капіталовкладень у країни для зарубіжних инвесторов.

Найбільш характерним прикладом впливу високої інфляції на валютний курс є знецінення рубля стосовно долара США у Росії за протягом останніх кількох лет.

Є) Платіжний баланс — баланс зарубіжних платежів і надходжень у країну — включает:

— торговий баланс,.

— баланс руху капиталов.

Перевищення надходжень з-за кордону над платежами зарубіжних країн становить позитивне сальдо платіжного балансу і за призводить до зростання курсу національної валюты.

Перевищення платежів до інших держав над надходженнями у країну створює дефіцит платіжного балансу (негативне сальдо) і до падіння курсу національної валюты.

Дефіцит Позитивне сальдо — Валютний курс.

Дефіцит — Позитивне сальдо — Валютний курс |TRADE BALANCE | |[pic] |.

|+Export |-Import | | | | |Зовнішні інвестиції |Внутрішні інвестиції |.

Торговий баланс — це баланс платежів з зовнішньоторговельним операціям. Якщо експорт перевищує імпорт, то сальдо торгового балансу положительно.

Експортери, одержуючи експортну виторг у іноземній валюті, продають їх у обмін національну валюту, сприяючи зростання курсу останньої. Ця ситуація й у Японії Німеччини — країн із традиційно позитивним сальдо торгового балансу, що викликає підвищене курсу єни і німецьких марок до решти валютам.

Росії 1994—1998 рр. характерне перевищення експорту над імпортом, вызывавшее котре знижує впливом геть подушний долар на реальному вираженні. Так, за 23−24-відсоткового рівня інфляції в 1995—1997 рр. понад 100% протягом трьох років курс долара до карбованця цей самий період виріс лише з 47,25% — це зростання реального курсу рубля.

Якщо імпорт перевищує експорт, то має місце дефіцит торгового балансу (негативне сальдо). У такій ситуації імпортери змушені продавати національну валюту за іноземну для закупівель зарубіжних товарів, що веде до їх зниження валютного курсу. Наприклад, у Великій Британії, має негативне сальдо балансу торгівлі з Німеччиною, останніми роками спостерігається зниження курсу фунта стерлінгів до німецької марке.

Баланс руху капіталів. У основі міжнародного руху капіталів лежать інвестиційні плани великих інвесторів (грошових, пенсійних, страхових і взаємних фондів, які акумулюють значні грошові ресурси населення і побудову корпорацій). Найбільш великими і активними інвесторами є американські фонди, які мають активами на сотні мільярдами доларів. У цілях максимально вигідного розміщення активів вони періодично змінюють структуру портфеля інвестицій, вкладаючи фінансові ресурси у різні інвестиційні інструменти — акції корпорацій, урядові й приватні облігації, банківські депозити і т.д.

Якщо управляючі визнають, що таке реальна дохідність зарубіжних облігацій вище, ніж вітчизняних, вони вироблять продаж останніх, обмін національної валюти на валюту держави, де є облігації, та його покупку.

Якщо обсяг даних операцій буде дуже значним, то произойдет:

— зниження вартості вітчизняних облігацій, що сприятиме зростання їх доходности,.

— зниження курсу вітчизняної валюти щодо валюти, у якій обчислюється вартість придбаних облигаций,.

— зростання вартості зарубіжних облігацій, що сприятиме зниження їх доходности.

Платіжний баланс можна зводити до рівню відсоткові ставки і загальної дохідності капіталовкладень у країни, що глибшої причиною що відбуваються змін, тоді як рух капіталів — це процес, безпосередньо що призводить до середньостроковим змін валютного курсу. Наприклад, падіння долара до основним валютам 1994 р. (в частковості, до німецької марці) було викликане масовим перекладом інвестиційними фондами коштів з доларових капіталовкладень у більш привабливі німецькі і японські цінні бумаги.

Навпаки, у Росії останні роки зростання реального курсу рубля до долара США — не останнє викликаний масовим припливом капіталів нерезидентів для капіталовкладень у високоприбуткові російські державні облигации.

Ж) Індекс промислового виробництва, як і показник валового національний продукт, відбиває зміна промислового виробництва та безпосередньо впливає рівень обмінного курса:

Промислового виробництва — Валютний курс.

З) Динаміка зміни національного виробництва. Швидкий економічного зростання викликає побоювання, що справжній рівень інфляції у країні підвищиться. Невдовзі «сильна» економіка може мати протилежне впливом геть валютний курс. Валютний курс в застійної економіці, швидше за все, буде падать.

Економіки, що розвиваються швидше, аніж увесь інший світ, схильні створювати дефіцит бюджету, торгового балансу, надаючи на окремих етапах тиск на валюту.

І) Індекс головних показників розраховується як середньозважений показник основних економічних індикаторів, які включають рівень безробіття, промислового виробництва, продажів, зміна фондових індексів та інших. Збільшення індексу свідчить про поліпшення стану економіки та веде до зростання курсу національної валюти (використовують у США).

До) Індекс ділового оптимізму. У промислово розвинених країн широко поширені регулярно опубліковані індекси ділового оптимізму, рассчитываемые з урахуванням опитувань про стан економіки провідних бізнесменів — керівників великих корпораций.

У — це індекс NAPM, у Великій Британії — індекс CBI.

Останнім часом у Росії також розраховуються й регулярно публікуються індекси ділового оптимізму російських предпринимателей.

Збільшення даного індексу підвищує довіру до національної економіки та сприяє зростання курсу валюты:

Індекс ділового оптимізму — Валютний курс.

Висновок. Фундаментальні чинники, зазвичай, надають очікуване впливом геть валютний курс, проте застосовувати вони мають обережно. Трейдер не суд має приймати якійсь із цих факторів як стовідсоткову гарантію відповідної зміни валютного курса.

На валютний курс можуть також влиять:

— зміни в смаках споживачів. Будь-які зміни в смаках чи уподобаннях споживачів до виробів в іншій країні змінюють попит пропозицію на валюту цієї країни, в тому числі її курс. Наприклад, якщо технологічні досягнення американців у виробництві комп’ютерів роблять їх техніку привабливішою для французьких споживачів і промисловців, то, купуючи більше — американських комп’ютерів, вони поставлять більше французьких франків на валютні ринки і курс долара до франкові повысится,.

— відносні зміни у рівні національних доходів. Якщо зростання національного доходу однієї країни випереджає зростання цього у інших країнах, то курс її валюти, очевидно, знизиться. Імпорт країни перебуває у прямої залежності від рівня її національного дохода.

4.3 основні напрями державної политики.

Головне завдання будь-якого за Центральний банк є: 1. Боротьба інфляцією (чи з ознаками її можливого появи), 2. Підтримка прийнятного постійного економічного зростання при маленькій безробіттю, 3. Підтримка курсу національної валюти на стабільному рівні, найпридатнішою в момент інтересам страны.

Виходячи з цього, головні індикатори — ті, які найчіткіше відбивають ці три задачи.

Індикаторів виходить багато, ті які випускають щотижня, взагалі неможливо впливають на курс долара, найважливіші ті, які виходять щомісяця і щокварталу. Усе це public information і доступна в останній момент опублікування всім охочим. За тиждень появи важливих індикаторів в пресі, по телебаченню й у інтернеті точаться дискусії провідних фахівців, які обговорюють зусебіч, яким цей індикатор і дійдуть так званому «консенсусу », тобто. єдиної думки, із яким більшість учасників ринків погоджується. Отже виробляється прогноз на кожен індикатор. І ринок реагує насамперед не так на саму цифру індикатора, але в то, наскільки вона відрізняється від прогоноза у той або ту бік. І реакція ринку однією і хоча б показник індикатора і величину відмінності його від прогнозу то, можливо абсолютно різною залежно від конкретної економічної ситуации.

1. Gross Domestic Product — GDP (ВВП — валовий внутрішній продукт),.

Публікується щокварталу, переглядається убік уточнення щомісяця 3 місяці поспіль — період із 21 по 30 число кожного месяца,.

Дати опублікування кожного виду GDP:

Перша публікація: GDP Advance Estimates (попередній прогноз), Q — так позначається квартал (3-месячный период).

Q1: Aпрель, Q2: Липень, Q3: Oктябрь, Q4: Січень (наступного года).

Друга публікація: GDP Preliminary Estimates — попередня оцінка GDP.

Q1: Травень, Q2: Август, Q3: У листопаді, Q4: Лютий (наступного года).

Третя, остання публікація: GDP Revised Estimates — переглянутий, уточнений показник GDP — Q1: Червень, Q2: Вересень, Q3: Грудень, Q4: Березень (наступного года).

2. Payroll Employment — Moderate Unemployment Rate — Індикатор зайнятості - Індикатор усередненій безробіття. Публікується між 1 і аналогічних сім числом кожного месяца.

3. Purchasing Managers «Index — NAPM Report (National Association of Purchasing Management) — Індекс Менеджерів з закупівлям (сировини, комплектуючих і матеріалів), розроблений і проводять у вигляді опитування їх національної ассоциацией.

Публікується першого дня кожного месяца,.

4. Personal Income and Consumption Expenditures — Персональний прибуток і споживчі витрати. Публікується з 22 по 31 число кожного месяца,.

5. Index of Leading Economics Indicators (LEI) — Індекс провідних економічних индикаторов,.

Публікується завжди у останній день минулого месяца.

6. Merchandise Trade Balance (Current Account Balance) — торговий баланс, тобто. співвідношення між експортом і импортом,.

Публікується щомісяцяз 15 по 17 число — і дає дані завжди за 2 2 місяці до этого.

7. Producer Price Index — PPI — Індекс цін виробника, найважливіший інфляційний індикатор, показує тенденцію з цінами у початковій стадії производства.

Публікується з 9 по 16 число кожного месяца.

8. Consumer Price Index — CPI — Індекс споживчих цін, другий найважливіший інфляційний індикатор, показує рівень ціни кінцевої стадії виробництва та у сфері потребления.

Публікується з 15 по 21 число кожного місяці (але завжди після PPI).

9. Car Sales — продаж автомашин (США — це гігантська галузь промисловості, і продаж автомашин становить приблизно 4.5% від України всього GDP — 1999 року вже встановлено абсолютний рекорд з продажу нових автомобілів — 16,3 млн. штук). Публікується кожні 10 днів (3 рази на місяць). Інформація публікується на 3 день закінчення чергових 10 дней.

10. Retail Sales — Обсяг роздрібної торгівлі. Публікується з 11 по 14 число кожного месяца.

4.4. Зв’язок між банківськими резервами і грошовим товарообігом чи постачанням грошима економіки нашої країни — money supply.

Є три виду систематизованих і врахованих за схемою у багатьох країнах підрозділів грошового звернення. Це М1, М2 і М3. Зрозуміло, чим більше грошей до зверненні у країні, тим і тому дешевше доступом до кредитах (тобто. ціна кредиту падає), й у Феда дуже важливо мати якийсь контролю над зростанням грошової маси країні, щоб контролювати темпи економічного зростання. І хоча розмір грошової маси країні впливає і інфляцію теж, але з значним відставанням вперше і не в такій мірі як інші чинники. У визначенні необхідного (приблизно) розміру грошової маси у країні й способів її регулювання і є концентроване вираз «монетарної «політики Центробанку країни. І тут Фед (як і інші Центральні банки) немає занадто багато «місця «для помилки у розрахунках. Якщо грошова маса зростає надто повільно, економіка нічого очікувати підживлюватися необхідними (мається на увазі - досить дешевими, доступними) кредитами і тому зростатиме потрібними темпами, Якщо ж грошова маса зростає дуже швидко — це збільшить відсоток зростання. Тому підтримку зростання грошової маси на контрольованому рівні є ключовим аспектом всієї монетарної политики.

М1 — усе це форми зберігання грошей, придатні будь-яких грошових транзакцій. Включає у собі всю готівку, travelers checks, і навіть все банківські депозити як чекових рахунків (із яких розплачуватися чеками) різних форм — checking accounts, NOW accounts and credit union drafts. Усі грошей цих рахунках, і навіть готівкові і «чеки мандрівників «враховуються Федом в М1.

2. М2 включає у собі повністю М1 і щось — саме грошові кошти, які дуже просто і швидко перекласти на готівкові і які у різної формі у трилітрові банки (на ощадних рахунках, невеликих розмірів ощадні рахунку з мінімально встановленим терміном зберігання від грошей і гарантованим відсотком виплат із них до закінчення терміну — CD or Certificate of Deposits. Туди входять гроші клієнтів, які у брокерських будинках на рахунках спільних фондів (Money Market Mutual Fund Shares — MMMFs), а також гроші клієнтів, що лежать на рахунках банків (Money Market Deposit Accounts — MMDAs) і крутяться над ринком грошей (тобто. на Форексі). ось ці М1 і М2 у сумі і називаються найчастіше «грошима «в обороті, хоча Фед додає до них що й М3.

Перш ніж закінчити з М1 і М2 перейти до М3, кілька цифр, що відбивають обсяг грошової маси стране.

М1: $ 1−1,1 трильйона долларов.

М2: $ 7−8 трильйонів долларов.

М3 — це М2 плюс великих розмірів депозити (на не один мільйон доларів), що лежать на рахунках банках термін (до кількох десятиліть) плюс Institutional Money Market Funds — гроші найбільших інвестиційних фондів і банків. Разом М3 становить $ 13−14 трильйонів долларов.

Та насамперед необхідно пильно стежити переважно за показником М2, як і США, і у зоні євро й у Японії. Що цей показник, тим потенційно більше вільних грошей до економіці, легше й дешевше доступом до кредитах, і тому курс місцевої валюти у разі збільшення показника М2 падає в останній момент ого оголошення. І навпаки, в разі її зменшення курс валюти зростає. Але якщо, як ми говорили вище, спостерігається різке і сталий падіння М2 протягом кількамісячної, всі учасники ринків починає розуміти, що це того, через кілька місяців зростання економіки може припиниться, тобто. закінчиться черговий економічний цикл. І тут зниження курсу місцевої валюти буде і сильным.

4.5 Значення для національної экономики.

У економіці РФ після серпневого (1998 р.) кризи спостерігався позитивна тенденція. За даними Держкомстату, 2000 р. обсяг виробництва виріс понад 12%, ВВП — на 6%, значно збільшилися золотовалютні резерви за Центральний банк Росії (ЦБР), показники зростання виробництва, ВВП і зовнішньоекономічної діяльності (збільшення позитивного зовнішньоторговельного сальдо дол. 2000 р. до 55 млрд. дол.) — найкращі після 1992 р. Ця позитивна динаміка великою мірою залежить від професіоналізму фахівців — керівників різного рівня, фінансових аналітиків, бухгалтерів, приватні виробники, щодо рішень яких впливають законодавчі і виконавчі органи держави. Як відомо, рівень виробництва, ВВП, інфляції, інвестицій у різні фінансові інструменти, і основні фонди й т.д. — це взаємозалежні і взаимообуславливаемые економічні процессы.

Керівник підприємства, приймає рішення направити вільні кошти купівлю додаткового сировини чи ВКВ для подальше їх подорожчання, створює передумови зміни попиту певний вид товару, що, своєю чергою, можуть призвести до підвищення рівня цін, і інфляції загалом. Купівля ВКВ учасниками ранка зменшує золотовалютні резерви ЦБ РФ.

Інвестування вільних коштів у нове обладнання, корпоративні чи державні цінних паперів виявиться у збільшенні обсягів інвестицій у основний капітал, зростанні вартості акцій й тотального зниження дохідності державних цінних паперів відповідно. Купівля підприємством нового устаткування дозволить підприємцю збільшити випуск продукції, наростити обсяги продажу, створити додаткову пропозицію товарів над ринком й побудувати нові робочі місця. Якщо цей продукт йде експорт, то, при сталому рівні імпорту збільшаться золотовалютні резерви ЦБР.

Інвестування засобів у корпоративні цінних паперів спричинить зростання цін даний фінансовий інструмент підвищить капіталізацію конкретних підприємств. У результаті вони можуть залучити необхідних інвестицій й у кінцевому підсумку збільшити пропозицію своєї своєї продукції ринку, але це — зростання виробництва, у цілому і ВВП частности.

Інвестування фінансових ресурсів у державні цінних паперів знижує доходність за них і веде до спільного здешевленню позикових засобів у цілому. Обслуговування державного боргу перед стане менш дорогим і держава отримає реальну можливість більше спрямовувати на соціальні виплати громадянам, що, своєю чергою, викликає додаткове споживання товарів та послуг з відповідними позитивними наслідками. Зниження дохідності за державними цінних паперів вони сприймуть як сигнал зниження рівня інфляції країни. Як слідство, багато інвестиційні кошти переорієнтовуються виробництва товарів хороших і услуг.

Зниження попиту ВКВ із боку учасників ринку, що купують її для збереження купівельної спроможності інвестованого капіталу, при незмінною величині експорту й імпорту, дозволить ЦБР поповнити золотовалютні резерви, що позитивно оцінять зовнішні інвестори, і призведе до підвищення пропозицію ВКВ на рынке.

Отже, рішення керівників підприємств можуть бути позитивно, і мати негативний вплив в розвитку економіки нашої країни. Від узгодженості дій керівників органів законодавчої і виконавчої представники влади всіх рівнів залежить прискорення чи уповільнення темпів економічного развития.

5. Глобалізація світової валютної системи та проблеми подолання фінансової кризи в России.

5.1 Причини фінансової кризи в России.

Проблеми банківської системи Росії та інших республік Радянського Союзу нерозривно пов’язані із загальним економічну кризу. Цей криза не виник сам собою, цю кризу має загальні характеристики. І хочу докладніше зупинитися такому показнику, як інфляція. У разі йтиметься не про інфляцію цін, а про інфляцію витрат всередині структури російських цен.

На відміну загальної інфляції упродовж свого реформ інфляція витрат не зупинялася жодної хвилини. Наша статистика обходить своєю увагою цей чинник. Відомості про інфляції витрат немає. Обходить цей індикатор економіки та Міжнародний Валютний Фонд, у зв’язку з ніж, результати наших реформ так розходяться з програмними рекомендаціями цієї организации.

Інфляція витрат знищує будь-який інтерес до прямим інвестиціям. Вона знищує головний принцип бізнесу, що у світі визначається трьома словами: «Повернути вкладені инвестиции».

Одночасно інфляція витрат знищує дохідну базу бюджету та взагалі створює непомірну податкове навантаження в экономике.

Результатом цього виду інфляції завжди є деформація структури національного доходу, втрата накопичення, особливо накопичення основного капитала.

Валове накопичення — це національний капітал, що визначає в результаті відсоткову ставку. На відкритої економіці втратити конкурентне становище по відсоткової ставці - це що означає була зійти з дистанции.

На початку 1995 року у рівню нагромадження капіталу душу населення в порівнянні зі США Америки, якщо взяти цій країні за 100%, у Європі бачимо рівень нагромадження капіталу у вигляді 75−80% від рівня США, у Японії -136%, у Росії (мали на той період) — 9%, Україна) й Білорусь -2- 3%, інші країн колишнього Радянського Союзу мало просматриваются.

Всі ці диспропорції у розподілі нагромадження капіталу у світовому валютної системі несуть у своїх плечах банківсько системо і платники податків кожної окремої страны.

Втрата валового накопичення основний капітал та накопичення грошових взагалі змінює структуру національного доходу на бік збільшення відносної частки потребления.

У кризу 60-х років Англія під час розпаду її колоніальної системи била на сполох з через це, кажучи, що «ми проїдаємо самі себе». Модель реформ у Росії призвела до повного проеданию нашої національної доходу. Але проїдання йде теж нерівномірно. Споживання отримує гіпертрофовану деформацію: мінімум людей має полярно високі доходи, переважно це спекулятивний та тіньовий капітал, а максимум населення має ничего.

Ці чинники тягнуть, своєю чергою, деформацію платіжного балансу страны.

По-перше, погіршується торговий баланс. Інфляція витрат при стабільних, а, по енергоресурсів й інших видах наших експортних позицій падаючих світових цін веде до втрати прибутку національних експортерів. Утримувати торговий баланс доводиться скороченням імпорту, але нижче позначки його опускати не можна, тим паче, при величезної імпортної залежності по продовольчого ринку з нашого стране.

По-друге, високодохідна частина споживання формує орієнтацію на вивезення національного капіталу із нашої країни в двох напрямах: через зростання споживчого імпорту (його об'єм і так обмежений можливостями торгового балансу) і крізь незадоволену частину цих коштів, не пов’язана короткостроковими інструментами інформації з уряду. Для таких інструментів у бюджеті грошей просто немає, ця будучи невдоволеною частина коштів формує збільшення прямого експорту капіталу, що впливає на відповідних рахунках операцій із капіталом платіжному балансе.

Отже, платіжний баланс отримує два зростаючих мінуса дефіциту: у торгівельному балансі й у рахунку операцій із капіталом. Компенсувати це доводиться новими позиками. Так відтворюється боргової тип економіки, незалежно від цього, внутрішній це частина або зовнішній долг.

Результатом розвитку завжди є крах бюджетних можливостей обслуговування боргу і девальвація національної валюти з новими витком інфляції і порушенням грошово-кредитного обращения.

Простежимо динаміку кризи російського рубля, результатом став серпень 1998 года.

Влітку 1995 року набрали сили що з’явилися проблеми з обслуговуванням зовнішнього боргу Російської Федерації було встановлено так званий доларовий коридор чи фіксований курс рубля до долара. Заперечувати проти стабільного курсу нашого рубля, що мені, загалом, хотілося хотів би мати, так і боротьбу проти стабільності валют інших економічних партнерів не доводиться. Не доводиться це заплющивши очі на наслідки цього, якщо де вони супроводжуються додатковими економічними регуляторами із боку правительства.

Фіксація рубля зупинила інфляцію, ми це помітили. Але стартував тяжча процес — інфляція витрат всередині цін. Це була фактично ревальвація обмінного курсу рубля стосовно його паритету купівельної спроможності. Вона створила вбивчу навантаження на національних експортерів і всю экономику.

Лише у друга половина 1995 року рентабельність в основних галузях нашої країни впала зі 24 копійок до 8 копійок на карбованець продукції. І хто б забив тривогу. Річ у тім, що скорочення з 24 до 8 копійок рентабельності на карбованець продукції означало, що у тричі чи 300 відсотків за півроку вирізали основна дохідну частину бюджету. Результат — бюджет 1996 року профінансував тільки 50 відсотків від призначень. Тобто рівні близько 35 копійок до карбованця 1995 року. Країна протягом року втратила 70 відсотків свого бюджетного капіталу. Кредитування економіки було паралізовано. З цього історичного моменту криза неплатежів став технічно не можливо розв’язати проблемою, і криза логічно ліг протягом усього бюджетну, банківську систему страны.

У відповідь, при стримуванні грошової маси всіх рівнях економічної системи, почалася емісія сурогатів грошей без будь-якого їх забезпечення. Почалося різке погіршення торгового балансу. Фінансова система перетворилася як у два потоку грошей (наводяться обчислення по даним платіжних балансів за 1996;1997 роки). За дві ці року державний і сектор банків, фінансовий сектор економіки разом запозичували різноманітні статтям, зокрема й прострочення оплати зобов’язань близько 50 мільярдами доларів. Це ще треба відпрацювати. А приватний сектор економіки вивів з країни це водночас 70 мільярдами доларів. При падаючої економіці кожен год-минус 14 мільярдами доларів вивезення капитала.

Падіння абсолютного розміру бюджетної бази доходів призвела до того, що у витратах бюджету обслуговування боргу зросли із шостої% в 1995 року до ніж 40% 1998 року. Результатом став типовий мексиканський синдром в серпні 1998 года.

Треба сказати, що це лише ілюстрація процесу фінансової кризи, але з фундаментальні причини. Росія — учасник системи міжнародних обмінів товарами, послугами капітал. Наша економіка і фінанси хворіють тим, ніж хвора всю світову валютна система. Тому російського кризи доцільно можливість перейти до тому загальному процесу, куди вмонтовані російські але тільки російські реформи й формує відповідні кризові явища. Цей процес відбувається називається «глобалізація». І добробут або соціально-економічна деградація тих чи інших країн залежить від коливання валютної системи світу, стану центральних фінансових ринків, від надлишку капіталу деяких країнах чи катастрофічної нестачі в других.

5.2 Фінансова система XXI века.

Розвиток світогосподарських зв’язків і світова валютної системи в 80−90- е роки відбувалося під знаком посилення процесу глобалізації. Безсумнівний поштовх цього процесу дали ще роки запровадженням плаваючих валютних курсів валют. Важливі умови ще інтенсивного процесу глобалізації виникли 90-х років, коли більшість країн скасувала валютні обмеження з міжнародним поточних операціях, а розвинені держави Заходу і пояснюються деякі що розвиваються усунули їх і з операціям руху капитала.

Еволюція світового валютного ладу у 90-ті роки відповідала неолиберальным ідеям, які отримали згусток в так званому «Вашингтонському консенсус «(ВК). Він був концепцію ринкового реформування економіки, яку перевидали кінці 80-х запропонована представниками академічних кіл США. Основним її розробником став співробітник вашингтонського Інституту міжнародної економіки Дж. Вильямсон. У працях цієї фінансової інституції концепція набула свого конкретне завершение.

Ідеї консенсусу підтримано МВФ, МБРР, МаБР, і навіть Казначейством навіть Агентством міжнародного розвитку. Його теоретичну базу становила концепція вільного ринку нафтопродуктів та економічного неолібералізму. Як головного перешкоди по дорозі стабільного економічного зростання ідеологи ВК розглядали активне втручання у економіку, і навіть неефективність підприємств державного сектора попри надання їм величезних субсидій. Запропоновані 1989 року Дж. Вильямсоном десять напрямів реформ для країн Латино-Карибской Америки, до його власному подиву, стали кілька років розглядатися як свого роду маніфест неоліберальної политики.

Структурних змін на кшталт ВК стали складовою «універсальних «рекомендацій МВФ і було включені за його сприяння в програми стабілізації економіки більшості та розвитку держав і із перехідною економікою. До цих рекомендаціям, що набирає імперативного характеру при наданні Фондом кредиту, ставляться дотримання фіскальної дисципліни, скорочення державних витрат, передусім, на оборону і субсидування підприємств, проведення податкової реформи, лібералізація зовнішньої торгівлі, і руху іноземного капіталу, приватизація, і т.д.

Тоді як курс МВФ на неоліберальну політику й структурні зміни отримав яскраво виражені обриси в середині 1970;х років у зв’язку із введенням кредитів розширеного фінансування. З катастрофою системи фіксованих курсів валют, запровадженням плаваючих валютних курсів і підривом «системної «функції Фонд ввів цей вид кредитів, який, з одного боку, відповідав реаліям світового валютного порядку, і з інший, стало головним засобом втілення у життя тих його функцій, які зумовлюють політику лібералізації економіки странах-заемщиках. Хоч як парадоксально, сприяючи глобалізації через лібералізацію, Фонд в значною мірою сприяв з того що світова валютно-фінансова система 90-х років стала менш стабільної та найвразливішою. Лібералізація руху капіталу розвинених країн і багатьох та розвитку державах зробила світової валютний більш тендітним: причиною кризових потрясінь стало різку зміну попиту й пропозиції як на валюту, а й у позичковий, зокрема, фіктивний капитал.

Зростання масштабів фінансових криз 90-х років, супроводжуване витратними методами МВФ їх врегулювання, змусило світовий фінансовий співтовариство, передусім, країни «Групи 7 «і МВФ, розпочати пошукам шляхів стабілізації дерегулируемой світової валютно-фінансової системи. Але ці шляху було сконцентровано складанні заходів еволюційного характеру. Не передбачають перегляду установчого угоди МВФ, у якому закріплені організаційні принципи побудови і функціонування світової валютної системи. До заходів перебудовного характеру ставляться сприяння прозорості й звітності використання бюджетних коштів, зміцнення фінансових систем країн, зокрема у вигляді кращого нагляду і лобіювання відповідних механізмів управління банкрутством банків, упорядкована лібералізація ринків капіталу, повніше залучення приватного сектора попередження і врегулювання фінансових криз, забезпечення «адекватного «розгляду «системних «проблем, включаючи відповідні режими валютних курсів і «адекватність «ресурсів Фонда.

Существенным елементом «нової архітектури світової валютної системи », по думці Директори МВФ, є зміцнення фінансових систем країн і лібералізація руху капіталів. Термін «фінансова архітектура », тобто пристрій світової фінансової систем було озвучено у телевізійному виступі президента США Б. Клінтона Нью-Йоркському раді з зовнішніх зв’язків (New York`s Council on Foreign Relations) у вересні 1998 року. Назвав фінансову кризу 1997 — 1998 років «найбільшим фінансовим викликом, з яким світ наочно зіштовхнувся протягом останніх півстоліття «і закликав країни «сімки «» адаптувати міжнародну фінансову архітектуру до XXI століттю «.

Старт для еволюційної спрямованості реформи ямайської системи було акцептовано США. Міністр фінансів цієї країни заявив на квітні 1999 року, що «реформа є не разове драматичне оголошення, а набір дій у часі «.

Слід зазначити, що США — не підтримали б ідею створення «цільових зон », висунуту міністром фінансів Німеччини Про. Лафонтеном і підтриману міністрами фінансів Японії Франції. Така система, з їхньої думці, торкалася б свободу руху капіталів і ускладнювала процес запровадження вільної конверсії валют. Еволюційний характер перебудови ямайського порядку відповідає сценарієм міністра фінансів Великобританії Р. Брауна, подвергшего критиці Вашингтонський консенсус. Він був реальним після ослаблення 1999 року німецьким урядом своєї позиції у відношенні створення світової валютної системи «цільових зон » .

Сценарий реформування світового валютного порядку було викладено Р. Брауном в статтях «Нова глобальна фінансова архітектура «і «Будівництво міцної світової фінансової систем », опублікованих, відповідно, у жовтні 1998 і квітні 1999 року, соціальній та його мови в Школі управління ним. Кеннеді Гарвардського університету 15 грудня 1998 року. Протягом 50 років, стверджував Р. Браун, вся політика регулювання, нагляду та управління кризами формувалася не враховуючи принципів глобалізації, і з орієнтацією на незалежні національні економіки з окремими національними режимами капіталів і обмеженим і повільним рухом капіталу. «Нині ми, — вважає Р. Браун, — вступив у еру взаємозалежних і рухливих ринків капіталу. Окремі економіки, вже неможливо знайти осторонь масивних стрімких і часом дестабілізуючих глобальних фінансових потоків. Природно, ми мусять дати відповідь нової виклику, потрібна нам нова фінансова архітектура і реформа як у національному, і на глобальному рівнях: Нова фінансова архітектура, запропонована нами, — це кодекси поведінки, новий глобальний регулятор та діючий міжнародний меморандум розуміння, чітко визначальний відповідальність за попередження і врегулювання криз: Йдеться не про нових інститутах, йдеться про тому, як у взаємозалежному світі ми поводимося, дотримуємося дисципліну і досягаємо рішень більш координируемым чином. Ключовим викликом, що стоїть маємо, є визначення нових правилами гри, котрі за допомогою підвищення кредитоспроможності й довіри інвесторів, сприяють стабільності і процвітанню » .

У промові в Школі управління ним. Кеннеді Гарвардського університету 15 грудня 1998 року Р. Браун розкритикував Вашингтонський консенсус 80-х років, охарактеризувавши його як спробу повернення до політики «laisser-faire », оскільки вона припускав мінімум управління з державного боку. До 1997 року некерована світова валютно-фінансова система і неадекватний нагляд призвели до того, що вона загрожувала створити бум і вибух в глобальному масштабі. «Ми повинні відповісти, — стверджував Р. Браун, — на виклик нового глобального господарства. Наша мета має полягати у створенні міжнародної фінансової системи XXI-го століття, яка брала б, усе блага глобальних та руху капіталів, але зводила б до мінімуму ризик катастрофи, до максимуму вигоди всіх і найбільше знижувала вразливість. Консенсус 80-х з її вузькими поглядами на: дерегулювання повинен вилитись у новий консенсус 90-х з і ширшим акцентом на конкуренцію, нагляд й необхідні умови на шляху зростання і зайнятості «.

Реформування світової валютної системи почався наприкінці 90-х і включає прийняття і впровадження узгоджених міжнародною рівні кодексів і стандартів, і навіть реформування кредитної діяльності МВФ. МВФ і МБРР мають забезпечувати дотримання країнами цих кодексів і стандартів належної практики у сфері валютно-фінансової політики країн. У 1998 року Тимчасовий комітет МВФ прийняв «Кодекс належної практики по забезпечення прозорості в бюджетно-податковій сфері «, «Кодекс належної практики щодо забезпечення прозорості в грошово-кредитної і втрати фінансової політиці: декларація принципів », 1999 року — «Кодекс належної практики фіскальної прозорості: декларація принципів », а рамках ОЕСР був розроблений кодекс корпоративного управління. У вересні 1998 року був створено спільний орган МВФ і МБРР — Комітет із зв’язкам фінансових секторів (The Financial Sector Liason Committee), яка має стати ключовим елементом зміцнення фінансових систем стран.

Реформирование кредитної діяльності МВФ передбачає перетворення цієї організації у інститут запобігання, стримування й остаточного врегулювання фінансових криз насамперед у країнах із нарождающимися ринками. Для цього, відповідно до плану США, висунутого у грудні 1999 року, основне місце у кредитної діяльності Фонду має зайняти превентивне фінансування вигляді короткострокових кредитних ліній для країн, які можуть бути жертвою кризової інфекції. Доступ до такого виду фінансування повинен мати ті країни, які випливають «належної політиці «і виконують узгоджені міжнародною рівні кодекси. Зміцнення ямайської системи у вигляді кодексів і стандартів належної практики у сфері валютно-фінансової політики має у результаті змістити акцент міжнародного управління з врегулювання криз до запобігання та сдерживанию.

Введенный МВФ механізм превентивного кредитування який завжди здатний надавати стабілізуюче моральний вплив на поведінка глобальних інвесторів і позичкових капіталістів. Масивні потоки спекулятивних капіталів світового грошового і валютного ринку з оборотом 1,5 трлн. дол. щодня в стані блискавично поглинути такі кредити механізмом интервенций.

Реформируемая з допомогою введення кодексів і стандартів ямайська система має не усуває, проте, головні причини, викликають фінансові кризи. Свобода руху капіталів в глобалізованому світовому господарстві забезпечує великі вигоди транснаціональним банкам, корпораціям, які мають можливість перекладати їх блискавично з однієї ринку в інший, ввергаючи окремі національні економіки, передусім, зі слабкою фінансової та грошово-кредитної системи у безодню фінансових криз. При такому світовому порядку вигоди від обвалів курсів національних валют та обігу цінних паперів отримуватимуть глобальні інвестори, а об'єктами нагляду і регулювання би мало бути як і країни зі слабкою экономикой.

Постъямайская система XXI-го століття не усуває причини, викликають фінансові кризи. Свобода конверсії провідних валют і рух капіталів в більш прозорих та дисциплінованих банківських та фінансових системах країн — об'єктів регулювання МВФ і МБРР неспроможна припускати несвободи глобальних інвесторів спрямовувати свої вільні кошти на ту країну, що у інтересах національної економіки вирішила підвищити рівень відсоткові ставки. Насичена кодексами і способами, вона ассимметричный характер, оскільки об'єктом нагляду, стандартів, і кодексів повинні бути передусім країни — позичальники МВФ і міжнародних валютно-фінансових організацій. Це однаковою мірою належить до Росії, бо її уряд піднімає своїм завданням припинення в у середньостроковому періоді залучення кредитів МВФ. У 2000 року що з експертами цієї організації російський уряд приступило до підготовки десятирічної програм співпраці з цим организацией.

Реформа кредитної діяльності МВФ, супроводжується вилученням в нього фактично довгострокових кредитів розширеного фінансування, які видаються під програми структурного регулювання економіки, і передачею їх Світовому банку, прямо зачіпає інтереси Росії. Така передача буде означати підвищення їх вартості, оскільки, на відміну МВФ, основу ресурсів МБРР становлять облігаційні позики на приватних ринках, а чи не бюджетні ресурси стран-членов.

Своєрідним суб'єктом регулювання в постъямайской валютної системі XXI-го століття покликані виступати, на додаток до кодексам та стандартів, міжнародні, тобто глобальні, валютні, і фінансові ринки зі своїми реакцією на опубліковані Фондом результати нагляду й консультацій із урядом відповідних країн про виконання нею кодексів і стандартів. З огляду на відносного рівності соціально-політичних і нових економічних чинників, які обумовлюють стабільність грошово-кредитної системи країн — резервних центрів, рух капіталів між країнами як і мотивуватимуть відмінностями в рівнях відсоткові ставки. У цьому грошово-кредитні системи розвинутих країн незмінно продовжуватимуть в ролі притулку для капіталів, надходили з країн і із перехідною экономикой.

В той час що розвиваються і країни з перехідною економікою повинні як і виконувати функції об'єктів найефективнішого регулювання МВФ, який відрізняється императивным характером через її ув’язування з наданням кредитів Фонду. Країнам, у Росії, опублікування Фондом своїх результатів нагляду і рівня дотримання позичальником кодексів і стандартів здатне викликати негативну реакцію глобальних валютних та фінансових ринків з усіма наслідками є - об'єкта регулювання і невдовзі стає додатковим, щонайменше ефективним, методом регулюючого впливу МВФ.

5.2 Висновки і рекомендации.

Наприкінці ХХ століття кредитна монополія долара, і свобода переміщення капіталу розділили світ на частини: на государства-олигархи і країниаутсайдери, а фінансову систему світу представляє складну каналізаційну мережу, засмоктуючу капітали, які з стран-аутсайдеров до центру світової економіки на чолі зі США можуть, і далі перераспределяющую новий капітал через фінансові ринки знову на периферію, збільшуючи боргові проблеми країнаутсайдеров.

Більше жорстке опис цією системою дає Джордж Сорос у новій книзі «Криза світового капіталізму»: «Систему капіталізму можна порівняти з імперією, що є глобальнішої, ніж котрась із дотеперішніх імперій. Вона управляє всієї цивілізацією, і всі, хто перебуває поза її стінами, — варвари. Імперія майже невидима. Вона має центр і периферію, як справжня імперія, і центр отримує вигоди з допомогою периферії. Вона одержима експансією, вона то, можливо спокійна, поки існують будь-які ринки чи ресурси, котрі залучені у її орбиту».

Наприкінці зупинюся на кількох принципових питаннях, що стосуються можливих діянь П. Лазаренка та поведінки нашої країни у сформованих условиях.

По-перше, необхідний глибокий аналіз сучасних процесів в міжнародної валютної системі про те, щоби вчасно діагностувати і попереджати небезпечні процеси, які ведуть внутрішніх конфліктів, валютним і соціально-економічним криз у кожній окремій стране.

І тому потрібні й побудувати нові індикатори економіки, і системи їх відстежування, і системи реагування ними офіційної російської влади і економічних структур. Також потрібно створення нових механізмів і умов у вирівнюванні диспропорцій, у розподілі капіталу і підтримці рівноваги у світовому валютної системі. Альтернативою цьому буде лише подальше зростання міжнародної напряженности.

По-друге, необхідно оцінити тенденції, що відбуваються після серпня 1998 роки жити всередині російської экономики.

Ми бачимо, що таке реальна інфляція вирвалася далеко далеко за межі прогнозу Міністерства економіки, певного на 1999 рік 30% бар'єром. Вона вже пройшла планку виробництво деяких видів товарів 200−250%, і це ще межа. Якщо ВВП Російської Федерації, становить 200 мільярдами доларів, то куди, яким полки економіки розмістилася і вміщуватиметься подальша інфляція, яка вимірюється адекватними цифрами? У заробітної плати, в платоспроможному попиті населення, який і повинен повернути гроші на що? Його немає. У амортизації, у збільшенні власних інвестиційних ресурсів реального сектору економіки? Цією інфляції немає. У рентабельності товаровиробників, в оборотних коштах підприємств? Її теж нет.

Отже, посткризисная інфляція знову повела фінансову систему нашої країни з колишньому шляху, відриваючи гроші від реальної сектору економіки і дозволяючи стати на ноги вітчизняним інвесторам, не дозволяючи сформувати фінансові ресурси для реструктуризації банківської системы.

У цьому, крім рішення міжнародних проблем, потрібно вироблення нових інструментів узгодження внутрішньої грошово-кредитної, економічної та бюджетної політики між Центральним Банком і Урядом Російської Федерації й забезпечення розумного рівноваги між виконанням міжнародних стандартів і внутрішніх зобов’язань країни знайомилися з достатнім кредитуванням економіки нашим національним капіталом і фінансуванням поточних витрат бюджетною системою. Тільки стане створено міцний підмурок і база для стійкості й ефективності російської банківської системы.

Глава 6. Рекомендації з використання комп’ютерної техники.

Впровадження комп’ютерних технологій обробки інформації сприяло cовершенствованию організації та ефективності управлінського труда.

Разом про те, будучи джерелом цілого ряду несприятливих фізичних чинників на функціональне стан і душевному здоров'ї користувачів, комп’ютерна техніка при неправильної експлуатації і розстановці її, особливо у непристосованих при цьому приміщеннях, принципово змінює умови і характеру праці фахівців різного профілю органів виконавчої над цю справу. Наслідки несприятливого впливу фізичних чинників, супроводжуючих роботу комп’ютера, для здоров’я користувачів описані у численних науково — дослідницьких роботах російських і зарубіжних ученых.

Аналіз результатів науково-дослідницьких робіт дає можливість окреслити такі найважливіші можливі наслідки несприятливого на здоров’я користувачів: захворювання очей і зоровий дискомфорт, зміни кістково-м'язової системи, порушення, пов’язані з стресом, шкірні захворювання, несприятливі результати вагітності. Встановлено, що користувачі персональних комп’ютерів піддаються стресам значно більшою мірою, ніж працівники з будь-яких інших професійних груп, коли-небудь що проходили аналогічні обстеження, включаючи диспетчерів повітряних ліній. До іншим виявлених скаргам на здоров’я ставляться «полуда поперед очі «, висип в очах, хронічні головний біль, нудота, запаморочення, легка збуджуваність і депресії, швидка втомлюваність, неможливість довго концентруватимуть свою увагу, зниження працездатності і порушення сна.

К чинників, погіршують стан здоров’я користувачів комп’ютерної техніки, слід віднести електромагнітне і електростатичне поля, акустичний шум, зміна іонного складу повітря і параметрів мікроклімату у приміщенні. На стан користувачів впливають і эргономические параметри розташування екрана монітора (дисплея), які ведуть, зокрема, зміну контрастності зображення на умовах інтенсивної засвітки, появі дзеркальних відблисків від передній поверхні екрана монітори і т.д. Важливу роль відіграє й стан освітленості на робоче місце, параметри меблів, і характеристики приміщення, де міститься комп’ютерна техника.

Оцінка умов праці користувачів персональних комп’ютерів, проведена ряді структур управління, показує, що розміщення комп’ютерною та оргтехніки, зазвичай, здійснюється з прагнення встановити якомога більше коштів механізації конторського праці та виробляється у будинках і приміщеннях, спочатку не пристосованих тих цілей. Використання комп’ютерна техніка таких умов, з урахуванням поєднання дії комплексу виробничих чинників із інтелектуальною, емоційної і сенсорної навантаженнями, зазвичай веде спричиняє порушення санітарногігієнічних вимог, і погіршує організацію праці працюючих. Відповідно до «Гігієнічним критеріїв оцінки і класифікації умов праці за показниками шкідливості і надзвичайну небезпеку чинників виробничої середовища, тяжкості і напруги трудового процесу «умови праці користувачів персональних комп’ютерів можна зарахувати до 3 класу шкідливості І ступеня опасности.

Проведені у 1999 р. дослідження стану умов праці в прикладі Мінпраці Росії показали, що із обстежених 296 робочих місць, розміщених у конторських будинках, раніше не виділені на використання комп’ютерна техніка, жодна робоче місце не повністю задовольняє гігієнічним нормам та санітарним вимогам до організації робіт з експлуатації персональних компьютеров.

Найбільше невідповідностей виявлено за такими факторам:

— аэроионная обстановка у приміщенні (недолік позитивних легких аэроионов у приміщенні в 85,5% випадків, недолік негативних легких аэроионов у приміщенні в 100% случаев),.

— значення освітленості лежить на поверхні столу користувача у зоні розміщення робочого документа (недостатня освітленість в 49,3% случаев),.

— напруженість змінного електричного поля була в діапазоні 5 — 2000 гц (підвищений рівень у 40,5% случаев),.

— електростатичний потенціал на екрані видеодисплейного термінала (підвищений рівень у 37,8% случаев),.

— щільність потоку магнітної індукції буде в діапазоні 5 — 2000 гц (підвищений рівень у 20,9% випадків), буде в діапазоні 2 — 400 кГц (підвищений рівень у 16,6% случаев),.

— температура повітря на приміщенні (знижений рівень у холодну пору року в 18,0% випадків, підвищений рівень у тепле сезон в 60,0% случаев).

Жоден з обстежених робітників місць був оснащено необхідної спеціальної мебелью.

В посадових інструкціях котрі враховані вимогами з організації робіт з допомогою комп’ютерної техники.

Отримані результати дозволяють зробити такий загальний висновок: на робочих місць, оснащених персональними комп’ютерами, помешкань, раніше спеціально не виділені на розміщення сучасних засобів механізації конторського праці, зазвичай, є санітарногігієнічних вимог, і вимог до організації праці працюючих. Це є щодо порушень функціонального стану працюючих, порушень їхнього здоров’я та встановленню нетрудоспособности.

Проте своєчасне виявлення порушень стану несприятливих чинників дозволяє змінити умови праці працівників у цю справу. У цьому сенсі для федеральних органів виконавчої пропонуються Рекомендації з використання комп’ютерна техніка, які зажадають значних на неї й вони сприятимуть поліпшенню умов праці работников.

В цілях запобігання виникнення несприятливих наслідків здоров’я що працюють у приміщеннях, де застосовується комп’ютерна і офісна техніка, як першочергові завдань необходимо:

— провести інструментальний контроль стану фізичних чинників на робочих місць й у приміщеннях (контроль фізичних чинників повинен здійснюватися акредитованими лабораториями),.

— здійснити нормалізацію стану фізичних чинників виходячи з рекомендацій, розроблених за результатами проведення інструментального контроля,.

— оцінити эргономические параметри робочих місць, включаючи оснащеність спеціальної меблями для користувачів компьютеров,.

— розробити зважену та доповнити посадові інструкції доповнення, враховують специфіку роботи з використанням персональних комп’ютерів, і інший оргтехники.

Перехід для використання якісно нових технічних засобів механізації праці співробітників федеральних органів виконавчої, як та інших фахівців, зайнятих управлінським працею, повинен супроводжуватися реконструкцією відповідної інфраструктури будинків та приміщень, і навіть коригуванням посадових інструкцій та режиму роботи службовців, які враховують особливості роботи з комп’ютерною техникой.

При розміщенні у приміщеннях комп’ютерна техніка доцільно проводити попередню оцінку придатності приміщення цього. Вже цьому етапі необхідно проводити інструментальний контроль стану фізичних чинників у приміщенні, звертаючи особливу увагу стану аэроионной обстановки, електромагнітному фону, параметрами мікроклімату, стану систем вентиляції, рівню освещенности.

Принципиальным питанням під час виборів і планування розміщення комп’ютерного устаткування служить наявність захисного заземлення у приміщенні, оскільки вбудовані в видеодисплейный термінал системи захисту від електромагнітного поля можуть працювати лише за наявності заземления.

Також у приміщеннях, виділені на розміщення персональних комп’ютерів, на стадії робіт з плануванні розташування робочих місць необхідно окремо проводити інструментальний контроль розподілу інтенсивності магнітної складової електромагнітного поля промислової частоти (50 гц) виявлення ділянок приміщень, придатних розміщувати робочих місць. З метою винятку її наступного зростання необхідна обов’язкова установка пристроїв захисного відключення (УЗО) усім кабелях електроживлення, прокладених усередині та поблизу зазначених помещений.

Після розміщення комп’ютерна техніка необхідно проводити повторний контроль фізичних факторов.

Такой підхід дозволить скоротити невиробничі витрати, пов’язані з захворюваннями працюючих, збільшити ефективність яких і продуктивність праці, підвищення культури виробництва. Список використовуваної литературы.

1. Валютний ринок та валютне регулирование/Платонова І. М. (ред.). ;

Москва: БЕК, 1996.

2. Макроекономіка: Учебник/Гальперин В.М., Гребенников П.І., Леусский.

А.І., Та-расевич К.С. СПб, Вид-во СПбГУ, 1997.

3. Макроекономіка. Глобальний підхід/ Сакс Дж., Ларрен Ф. Б.- М.: Дело,.

4. Макроекономіка. Короткий курс/ А. Луссе — М.: Пітер, 1999.

5. Макроекономіка: сучасний погляд. Аналіз, прогнозування. Навчальний посібник/ М. М. Треньов — М.: Пріор, 2001.

6. Структура і функції центральних банків. Зарубіжний опыт/Поляков У. П.,.

Московкина Л. А. — М.: Инфра-М, 1996.

7. Теорія і практика валютного дилинга/Пискулов Д. Ю.- М.: Инфра-М, 1996.

8. Фундаментальна аналіз світових валютних ринків/ В. М. Лиховидов — М,.

9. Євстигнєєва Л. П. Євстигнєєв Р.И. Економічна глобалізація і постмодерн // Громадські науку й сучасність — М, 2000 10. Іванов І.Дз. Єдина валюта для интегрирующейся Європи// Світова економіка і впливові міжнародні відносини. — 1997. — N4 11. Фонд «Бюро економічного аналізу ». Інформаційно-аналітичний бюлетень. 1999. М 12. Цихилов А. М. «Ринок Форекс — міфи й реалії"// «Почни працювати» — 2002 — №.

3 — стор. 5 13. Навчальні матеріали британської брокерської компанії Admiral Investments &.

Securities Ltd.

Електронні джерела інформації internet internet internet.

101 999/VestnikCBR13101999450.htm internet internet internet internet internet internet internet.

(Додаток 1озна.

Економічні дані і на валютні курсы.

(зростання — означає зростання курсу USD, падіння — означає зниження курсу USD) урса USD) |Економічний |Коментар |Вплив на | |показник чи | |курс $ | |дії FED | | | |FED піднімає |Збільшення облікової ставки означає |Зростання | |дисконтної ставки |зростання відсоткової ставки позиковий | | | |капітал для банків та, як наслідок, | | | |зростання кредитної ставки клієнтам | | | |банків. Зменшення банківських кредитів| | | |скорочує обсяг грошової маси | | | |зверненні | | |FED знижує |Зростання банківських кредитів збільшує |Падіння | |дисконтної ставки |обсяг грошової маси зверненні | | |FED викуповує |FED поповнює грошові ресурси |Падіння | |цінних паперів |банківської системи з допомогою викупу цінних| | | |паперів їхнього наступної перепродажу. | | | |Це зменшенню відсоткових| | | |ставок | | |FED продає |FED вилучає кошти з |Зростання | |цінних паперів |банківської системи з допомогою продажу | | | |державних цінних паперів їхнього | | | |наступного викупу. Скорочення | | | |грошової маси веде до підвищення | | | |відсоткові ставки | | |Валовий |ВВП GDP-Gross Domestic Product) — |Падіння | |Внутрішній |ринкова вартість всіх послуг і | | |Продукт |товарів, вирощених країні. | | |скорочується |Падіння ВВП відбиває повільність | | | |економічного зростання. FED може | | | |збільшити обсяг грошової маси, | | | |знизивши відсоткові ставки | | |Індекс |PPI-Producer Price Index- |Зростання | |производ-ственны|характеризует зміна ціни товари,| | |x цін зростає |продані на первинних ринках США. | | | |Зростання індексу стимулює інфляційні | | | |очікування ринку. Інвестори вимагають | | | |підвищення відсоткові ставки | | |Основні |LEI-Leading Economic Indicators |Зростання | |економічні |(щомісячний індекс) сукупність | | |показники |щомісячних даних, призначених | | |ростуть |для прогнозування економічної | | | |активності. Збільшення LEI означає | | | |піднесення економіки, збільшення попиту| | | |кредити | | |Обсяг пром. |IP-Industrial Productionщомісячний |Падіння | |Виробництва |індекс, його зменшення означає | | |падає |повільність економічного зростання. | | | |FED може зменшити відсоткові ставки | | | |для стимулювання економіки | | |Збільшення |Housing starts-ежемесячный показатель,|Рост | |житлового |характеризує піднесення економіки і | | |будівництва |потреба у кредитах. FED скорочує | | | |обсяг грошової є і може зменшити| | | |кредити, піднявши відсоткові ставки | | |Зменшення |1 гаdе balance-разница між загальної |Зростання | |дефіциту |вартістю експортованих і | | |торгового |імпортованих товарів. Позитивне | | |балансу |торгове сальдо (зменшення торгового | | | |дефіциту) — зміцнення економіки | | |Підвищується |Retail Sailes-ежемесячный показник, |Зростання | |індекс розничных|отражает зростання промислового | | |продажів |виробництва, рівень добробуту й тенденції | | | |загальноекономічного попиту. FED може | | | |скоротити грошове звернення | | |Падає |Durable Goods-объем виробництва |Падіння | |виробництво |товарів тривалого користування, | | |товарів длит. |щомісячний показник | | |користування | | | |Зростає |Unemployment-ежемесячный показник, %|Падіння | |безробіття |безробітних у кількості | | | |працездатного населення. Зростання | | | |означатиме скорочення темпів | | | |економічного зростання. FED може | | | |понизити відсоткові ставки | | |Зростає індекс |CPI-Consumer Price Indexвідбиває |Зростання | |споживчих |зміна вартості споживчої | | |цін |кошика. Зростання СР1 впливає на| | | |ринок (інфляційні очікування), зростання | | | |інфляції, відсоткові ставки | | |Зростання товарного |Inventones-ежемесячный показник, его|Падение | |запасу |зростання означає ослаблення економіки: | | | |обсяг продажу відповідає обсягу | | | |виробництва | | |Зростає |Personal Income-ежемесячный |Зростання | |особистий дохід |показник, зростання веде до підвищення | | | |від попиту й підвищення цін на | | | |споживчі товари | | |Падіння ціни |Знижує темпи інфляції, лімітує |Зростання | |нафту, |зростання відсоткові ставки, підвищує | | |дорогоцінні |вартість державних цінних паперів| | |метали | | |.