Зародження фашизму

788Кризис надвиробництва 1929;1933 років глибоко вразив всі галузі німецької економіки. 1932;го року промислового виробництва було в 41,5% нижчий за рівень 1928 року. За показниками Німеччина було відкинута до рівня 80−90х років ХІХ століття. Різко знизилося і сільськогосподарське производство.

Вкрай важким виявилися наслідки кризи для трудящих. Доходи робітників і службовців скоротилися майже двічі. 7−9 млн. трудящих або не мали работы.

Панівні класи Німеччини большє нє могли управляти країною буржуазно-демократическими методами. У боротьбі проти революційного руху вони висунули першому плані так звану национал-социалистскую партію, створена їжака в 1919 рік. На чолі її стояв Гитлер.

Гітлер, справжнє прізвище якого Шикльгрубер, — уродженець Австрії. Під час першої Першої світової він дослужився лише до чину єфрейтора. Контрреволюційні офіцери і шовіністи використали його на якості своєї інформатора і оратора-демагога. 1923;го він зі своїми однодумцями спробував влади у Мюнхені (цю спробу назвали тоді «Пивним путчем», оскільки рішення про нього було винесено у пивний). Про це суд засудив його до 5 років ув’язнення. Знаходячись у ній, Гітлер написав більшу частину книжки «Майн кампф» («Моя боротьба»), де він виклав політичні і расові ідеї. Гітлерівці обіцяли захистити національні і соціальні інтереси народу: знищити Версальський договір, ліквідувати безробіття, допомогти селянам і дрібної буржуазії, забезпечити всім сите життя. У разі економічної кризи цими обіцянками вони змогли залучити до свій бік доведені до розпачу верстви дрібної буржуазії, і навіть частина деморалізованих трудящих. На виборах до рейхстагу за націоналістів проголосувало 13,7 млн. избирателей.

У Німеччині нацизм розпочався з ліквідації буржуазно-демократичних свобод. Цим цілям служила цілу серію надзвичайних декретів, що припадають у перші місяці 1933 года.

Лютневий декрет, під назвою «На захист народу і держави», скасовував свободу особистості, слова, друку, зборів. Лютневий ж «надзвичайний» декрет «На захист німецького народу» наділяв необмежені повноваження поліцію і т.д.

Нечувані репресії обрушилися ще до всіх і найбільше на комуністів. Депутати компартії в рейхстазі позбавили мандатів і заарештовані. Сама партія було заборонено (березень 1933 року), її преса закрыта.

У ніч на 28 лютого 1933 року гітлерівці підпалили будинок рейхстагу. Зробили вони хочуть це у тому, щоб отримати прийменник гонінь на компартію. У дивовижній країні розгорталася справжня цькування комуністів. Починаючи з 1933 року, тисячі членів КПН були до в’язниці і концентраційні табору. Комуністи гинули у катівнях і за «спробах втечі». Заарештований і Эрнет Тельман, керівник компартії. Незадовго до його кінця війни гітлерівці вбили его.

Невдовзі настала черга від інших партій, включаючи буржуазні. Право існувати отримала лише одне нацистська партия.

Професійні союзи трудящих Німеччини були розбещені, кошти цих спілок конфісковано. Використовуючи досвід Італії, гітлерівці створили власні «профспілки», у яких насильно заганяли людей.

Центральні і місцевих органів фашистської партії мали урядові функції. Рішення з'їздів партії отримувало силу закона.

Злочини, скоєні членами партії, розглядалися особливими судами на таємних заседаниях.

Кримінальні злочину найчастіше взагалі сходили нею з рук. Важлива відданість, повторював Гітлер, і якщо у своїй вкрадуть щось, плювати на это.

Особливе місце у системі репресивного апарату посіла каральна поліція — гестапо, располагавшая величезним апаратом, значні засоби і необмеженими полномочиями.

Державна влада фашистської Німеччини зосередилася інформації з уряду, урядова влада — в особі «фюрера».

Серпневий закон 1934 року знищував посаду Президента, яке повноваження передавав «фюреру», який одночасно залишався главою уряду та партії. Не до кого не відповідальний, «фюрер» був у цій ролі довічно і як міг призначити собі приемника.

Рейхстаг зберігався, але для парадних демонстраций.

У Німеччині знищили органи місцевого самоуправления.

Формально не відмінена Веймарська конституція припинила своє действие.

Фашизм у Німеччині грунтувався на націоналістичної, расисткою демагогії, яка зводилася до рангу офіційної идеологии.

Головна посилка фашистської ідеології така: люди зовсім на рівні перед законом, владою, судом, їхніх прав й обов’язки залежить від того, якої національної раси вони належать. Одна нація, раса у своїй було оголошено вищої, основний. Провідною у державі, у світовому співтоваристві, тож гідної кращих життєвих условий-арийская. Інші нації чи раси, як і можуть існувати, але лише як неповноцінні нації, раси, вони у кінцевому підсумку повинні уничтожатся. Тому фашистський політичний режим — це, зазвичай, людиноненависницький, агресивний режим, що у результаті до страждань, передусім над народом. Але фашистські режими творяться у певних історичних умовах, при соціальних розладах суспільства, зубожіння мас. Вони основі лежать певні суспільно — політичні руху, у яких впроваджують націоналістичні ідеї, популистические гасла, геополітичні інтереси і т.п.

Мілітаризація, пошук зовнішнього ворога, агресивність, схильність до розв’язанню війни" та, нарешті, військова експансія належним чином відрізняють фашизм від інших форм тоталитаризма.

Для фашистського режиму на Німеччини характерні опора на шовіністичні кола великого капіталу, злиття державної машини з монополіями, військово-бюрократичний централізм, який веде до занепаду ролі центральних і місцевих представницьких учреждений.

Держава при фашизмі неймовірно розширює своїх функцій й встановлює контроль з усіх проявами громадського та особистого життя. У цивільному праві знищуються, або зводяться нанівець конституційними правами і свободи громадян. Що стосується інших прав громадян часто допускаються, порушення з боку влади й відкрито демонструється зневага прав особистості, на противагу їм підкреслюються державні пріоритети, засновані на «великої», «історичної» національної идеи.