Урбанизация і экология

1.

Введение

…2 2. Поняття екології і урбанизации…3 3. Передумови урбанизации…3 4. Дія антропогенних чинників на экологию…4.

1. Вода…7.

2. Шум…8.

3. Електромагнітні поля…9 5.

Заключение

…11 6. Библиография Введение.

Однією із найбільш характерних рис розвитку сучасного суспільства є швидке зростання міст, безперервний темп збільшення чисельності їх жителів, підвищення ролі у життя суспільства, перетворення сільській місцевості до міської, і навіть міграція сільського населення города.

Актуальність цієї теми ось у чому:. більшість громадян світу народжуються городянами;. на початку третього тисячоліття у містах проживає п’ять з половиною мільярдів з семи мільярдів людей;. урбанізація впливає екологічний стан оточуючої среды.

Метою реферату є: 1. Дати визначення поняття урбанізації та медичної екології; 2. Визначити передумови урбанізації; 3. Розкрити дію антропогенних чинників на природу і человека;

У рефераті мною використовувалися роботи таких учених як: Агаджанян Н. А., Торшин В.І. і Данилевський А.С.

2. Поняття екології і урбанизации.

Екологія — наука про закономірності взаємовідносин організмів, видів тварин і співтовариств з середовищем проживання, розглянута як розділ біології (биоэкология), а сучасному розумінні (глобальна екологія) — комплексна наукову дисципліну про взаємини людини, природи й общества.

Однією із найбільш характерних рис розвитку сучасного суспільства є швидке зростання міст і безперервний темп збільшення чисельності їх жителів, тобто йде урбанізація. Вона, очевидно, тягне у себе найзначніші соціальні перетворення на .історії человечества.

Урбанізація (від латів. urbanusміської) — це процес підвищення ролі у розвитку суспільства. Особливі міські відносини охоплюють социально-профессиональную і демографічну структуру населення, її спосіб життя, розміщення виробництва та расселение.

3. Передумови урбанизации.

Предпосылками урбанізації є: зростання індустрії, поглиблення територіального поділу праці, розвиток культурних і розширення політичних функцій городов.

Для урбанізації характерні приплив у міста сільського населення Криму і дедалі більшу маятниковое рух людей із сільської оточення і найближчих дрібних у великі (працювати, за культурними побутовою потребностям).

Міста існували з глибокої давнини, проте урбаністична цивілізація виникла лише нашому столітті. Коли населення планети загалом подвоюється за 35 років, то міським населенням — за 11 років. Причому найбільші центри ростуть удвічі швидше малих міст. На початку ХІХ століття у містах світу мешкало лише 29,3 млн. людина (3% населення світу); до 1900 р. — 224,4 млн. (13,6%); до 1950 р. — 729 млн, (28,8%); а до 1980 — 1821 млн. (41,1%). Можна сміливо сказати, що тепер більшість громадян світу народжуються городянами. Частка міського населення Європі становить 69%, в Азії - 38%, у Африці - 20%, у Північній Америці - 75%, Латинської Америці - 65%, в Австралії та Океанії - 76%. Особливо велика частка міського населення розвинених країн: США — близько 73%, мови у Франції - 78%, в Німеччини — близько 85%, у Великій Британії - 91%. Країна вважається майже повністю урбанізованої, якщо 4/5 її населення у містах. Прикладом є Великобританія, у якій протягом 35 років спостерігається відносна стабільність міського і сільського населення. У той час у Африці й Азії процеси урбанізації нині особливо динамічні, що пов’язані з швидким розвитком держав цих континентів, У країнах процес урбанізації характеризується як темпами, а й неоднорідністю — стрімке зростання міст відбувається за помірному зростанні середніх та стагнації дрібних. Саме великі центри кидаються мігруючі потоки з якщо. бо лише такі міста мають необхідної інфраструктурою для створення нового промислового строительства.

За нинішніх темпів народжуваності до початку наступного тисячоліття з прогнозованою від кількості світового населення 7 млрд. 5,5 будуть жити у містах. Йде формування суцільного урбаністичного світу. Деякі міські агломерації давно придбали гіпертрофованих розмірів — стали мегаполісами. Наприклад, до 1960 р. у Мехіко вже мешкало близько 25% населення Мексики, в Буенос-Айресі - майже 30% населення Аргентини, а Монтевідео — більше населення Уругваю. По демографічним прогнозам, до 2000 року Ь0% населення США житиме у трьох мегаполісах: в місті, що складається з Сан-Франциско і Сан-Дієго (близько 20 млн людина); в місті, що й Об'єднають Чикаго і Питтсбург (близько 20 млн.), й у місті, що об'єднує Бостон, Нью-Йорк і Вашингтон (близько 80 млн.). Останній мегаполіс являтиме смугу суцільний восьмисоткилометровой забудови, футурологи передрікають, що така конгломерати займуть великі площі материків й у першу чергу їх берегову линию.

4. Дія антропогенних чинників на природу і человека.

У великих містах переплелися як позитивні, і негативні боку науково-технічного прогресу і індустріалізації. Створена нова екологічна середовище із високим концентрацією антропогенних чинників. Одні їх них, такі як забруднення атмосферного повітря, високий рівень шуму, електромагнітні випромінювання, є безпосереднім продуктом індустріалізації, інші, такі як зосередження підприємств на обмежену територію, висока щільність населення, міграційні процеси і т, д., — слідство урбанізації як форми розселення. Здоров’я людей значною мірою залежить від якості як природної, і антропогенної середовища. У разі великого міста впливом геть людини природного компонента ослаблене, а дію антропогенних чинників різко посилено. Міста, у яких на порівняно невеличкі території концентрується дуже багато людей, автотранспорту і різних підприємств, є центрами техногенного на природу. Газові і пилові викиди промислових підприємств, скидання ними на оточуючі водойми стічні води, комунальні і побутові відходи великого міста забруднюють довкілля різноманітними хімічними елементами. У багатьох. промислових пылей і відходів зміст таких елементів, як ртуть, свинець, кадмій, цинк, олово, мідь, вольфрам, сурма, вісмут та інших., на сотні, тисячі й десятки тисяч разів вищих, ніж у природних грунтах. Навколо Мончегорска грунту забруднені нікелем і кобальтом з перевищенням гранично допустимих концентрацій (ГДК) більш ніж 10. раз, а навколо Братська, Новокузнецька, Волгограда і Красноярська — фтором з перевищенням ГДК у 10−30 раз.

Атмосферне шлях надходження токсичних речовин, у організм людини є головним, позаяк у протягом двох діб він споживає близько 15 кг повітря, 2,5 кг води та приблизно 1,5 кг їжі, ще, при інгаляції хімічні елементи поглинаються організмом найінтенсивніше. Так, свинець, який із повітрям, абсорбується кров’ю приблизно на 60%, тоді як який із водою — на 10%, і з їжею — тільки 5%. Забрудненням атмосфери зумовлено до 30% загальних захворювань населення промислових центрів. За даними, які мають Державному доповіді про стані природи Росії (1991 р.), лише 15% городян проживає на території з допустимим рівнем забруднення повітря. У зв’язку з розвитком у містах різних видів промисловості, особливо хімічної, в атмосферу викидається дедалі більше шкідливі речовини. Так було в продукції і на викидах хімічних підприємств Уфи, Щелково, Ногинска, Чапаевска, Дзержинська. в попелі сміттєспалювальних підприємств Москви, Мурманська, і навіть інших міст встановлено підвищений вміст шкідливих здоров’ю диоксинов.

Хмари чорного диму вперше огорнули багато міст Європи і сподівалися Америки у ХІХ — початку ХХ століття. Лідер промислової революції - Великобританія посіла перше й за забрудненістю повітря. Лондон став відомим своїм густим туманом, який додав своєрідний колорит детективним історіям, але скоротив життя багатьох городян. Проте за світанку індустріалізації ступінь впливу забрудненого повітря для здоров’я була визначено, позаяк у цей період результаті поліпшення санітарних умов і продукти харчування сталося різке зниження смертності від інфекційних захворювань, що замаскувало шкода, принесений забрудненим повітрям. У 1943 року жителі Лос-Анджелеса стали скаржитися на періодичне появу у повітрі дратує світлоблакитний димки. Експерти встановили її зв’язку з присутністю сірчистого газу. Промисловий викид цієї речовини було скорочено, але димку над містом продовжувала з’являтися. Дослідження засвідчили, що вуглеводи, які у парах бензину, взаємодіючи коїться з іншими забруднювачами, під впливом сонячних променів утворюють нові сполуки. Адміністрація міста вирішила ліквідувати відплив газів з бензосховищ численних нафтоперегінних заводів, проте димку над містом не все зникала. Тоді ясно, що забруднювачами повітря є автомобілі. Так світ був познакомлен з фотохимическими окислювачамисполуками озону з різними речовинами, утворювані шляхом взаємодії вуглеводнів з окислами азоту, які виділяються автомашинами і енергетичними підприємствами, при сонячному свете.

Термін «зміг «було вжито до хмарі, навислому над ЛосАнджелесом. Зі збільшенням числа автомашин таке явище стало спостерігатися та контроль іншими городами.

Нині автомобіль слід за місці з абсолютного викиду газів. Він джерело винесла майже половина забруднювачів повітря. Головний шкода йде на чадний газ, проте негативно на організм людини впливають також вуглеводи, окисли азоту, які у вихлопних газах, і фотохімічні окислители.

У Росії її транспортними викидам лідирує Москва — 801 тис. тонн на рік і Петербург — 244 тис. т, далі йде Краснодар — 150 тыс.т. Окисли азоту при контакту з вологій поверхнею легких утворюють кислоти, інші ж, на свій чергу, — нітрати і нітрити. Як самі кислоти, продовжує їх похідні надають дражливе дію на слизові оболонки, особливо глибоких відділів дихальних шляхів, що може спричинити до рефлекторним розладам подиху і навіть набряку легких. З іншого боку, нітрати і нітрити переводять оксигемоглобін в метагемоглобин, що викликає .кисневу недостаточность.

Серед джерел забруднення, які впливають для здоров’я людини, автомобіль відіграє серйозну, але з основну роль. Автомобілі є причиною 10−25% захворювань, хоча, як ми вже казали, виробляють майже половину всіх забруднювачів повітря. Окисли сірки і різноманітні дрібні частки (суміші сажі, попелу, пилу, крапельок сірчаної кислоти, азбестових волокон тощо.) викликають більше хвороб, ніж вихлопні гази автомобілів. Вони вступають у атмосферу від електростанцій, заводів і житлових будинків. Окисли сірки й частки пилу зазвичай концентруються у місцях найбільш інтенсивного спалювання вугілля, вони небезпечні, переважно, взимку, коли спалюється більше палива. Фотохімічний зміг, навпаки, буває більш щільним в літній час. У Росії її діоксиду сірки викидається у повітря найбільше Норильську — 2,4 млн. т на рік, а дрібних твердих частинок — в місті Асбест (240 тис. тонн на рік). Доведено, що висока концентрація окислів сірки, а також дрібніших частинок погіршує протягом хронічних респіраторних і серцево-судинних захворювань. Найбільш драматичні приклади забруднення повітря: в долині Маасу У Бельгії, 1930 р. — 6000 хворих, 60 померлих; в Доноре, штат Пенсільванія, 1948 р. — 6000 хворих, 20 померлих; в Лондоні, 1952 р. — 10 000 хворих, 4000 померлих. У кожному з цих випадків смертність зростала чи знижувалася відповідно до змінами забруднення повітря, незалежно від кліматичних умов, і була результатом вже існували серцево-судинних і респіраторних заболеваний.

Забруднене повітря вражає передусім легкі, найнебезпечніші окисли сірки і малі частки. Серед захворювань органів дихання виділяють гострі (застуда, бронхіт, запалення легких). В усіх країнах частку респіраторних захворювань доводиться більше випадків, ніж й інші хвороби, разом узяті. Катар верхніх дихальних шляхів досі залишається найпоширеніша хворобою.

Забруднення навколишнього середовища позначається на виникненні такого захворювання, як рак легких, хоча основна роль патогенезі цього захворювання належить куріння. Для жителів у містах ймовірність цієї хвороби приблизно 20−30% вище, ніж для таких людей, що у селах чи невеличких містечках. Встановлено зв’язок між змістом твердих частинок в повітрі й садити частотою раку шлунка та передміхурової залози. Передбачається, що перебувають повітря окисли азоту, з'єднуючись коїться з іншими забрудненнями, утворюють нітрозаміни — речовини, які стосуються найактивнішим канцерогенів. Тільки Москві щорічно викидається у повітря близько 120 тис. т окислів азоту. Очевидно, у виникненні раку легенів приймають співчуття й радіоактивні частки, розсіяні у світі у зв’язку з випробуваннями ядерної зброї та діяльністю атомних електростанцій. Серед різноманітних радіоактивні речовини найнебезпечніший плутоній, що б дуже повільним розпадом. Після аварії на Чорнобильською АЕС біля Російської Федерації в 14 областяхБрянській, Білгородської, Воронезької, Калузької, Курській, Липецкой, Ленінградської, Орловської, Рязанської, Тамбовської, Тульської, Пензенської, Смоленської, Ульяновської - і Мордовської республіці утворилися зони забруднення площею майже 55,1 тыс. км2. Отримано даних про вплив забрудненого повітря на смертність від коронарної хвороби. У період екстремального забруднення простежується особливо багато таких випадків. Причина почасти у цьому, що утруднене подих збільшує навантаження на серце. Інше поясненнянегативний вплив на серце окису углерода.

Виявлено зв’язок забруднення атмосферного повітря зі зростанням захворювань генетичної природи, у своїй рівень вроджених вад розвитку на умовах промислових міст залежить тільки від інтенсивності забруднення, а й від характеру атмосферних викидів. Ряд хімічних речовин має мутагенным дією, що може виявлятися у збільшенні частоти хромосомних аберацій в соматичних і статевих клітинах, що призводить до новоутворенням, спонтанним абортів, перинатальної загибелі плоду, аномалій розвитку та безпліддя. У забруднених районах частіше зустрічаються несприятливо які відбуваються вагітності й пологів. Діти, народжені після патологічної вагітності, в забруднених атмосферними викидами районах, мають низькі масу. тіла, і рівень фізичного розвитку, а також функціональні відхилень серцево-судинної і дихальної систем.

Відзначено різноспрямований дію чинників різної інтенсивності на людини. Так, велика ступінь забруднення повітря викликає уповільнення процесів зростання і розвитку, наростання дисгармоничности рахунок підвищення жироотложения, а малі концентрації шкідливі речовини активують процеси акселерації. Порівняння антропометричних даних в дітей віком показало, що зростання, маса тіла, і окружність грудної клітини у районі з забрудненим повітрям більше, ніж у районах з не меншою ступенем забруднення. Таке явище свідчить стосовно можливої стимуляції фізичного розвитку впливом несприятливих зовнішніх чинників малої інтенсивності (зростання і маса тіла найбільших величин досягають околицях з середньої ступенем забруднення). Але такий прискорення фізичного розвитку супроводжується помітним ослабленням ефективності серцево-судинної системы.

Виявлено взаємозв'язок змісту токсичних речовин, у крові, сечі, волоссі та інших тканинах людей зі мірою їхнього шкідливого впливу на організм. Концентрація речовини в тканинах і виділеннях служить показником ступеня несприятливого впливу організм. Виявлено залежності між рівнем кадмію і свинцю в волоссі школярів та їхніх розумовою розвитком. Найбільш поширений з токсичних важких металів — свинець, оскільки він входить у складі бензину. Стерпні повітрям нікель, кадмій, берилій і ртуть щодо рідкісні, але у деяких районах вони є серйозну загрозу. Причому особливо небезпечне те, що накопичення цих металів в організмі починається з рівня забруднення, значно меншого ПДК.

Забруднення атмосферного повітря пробудило в людях велику занепокоєність, ніж будь-який інший вигляд руйнації довкілля. Програми заходів запобігання забруднення повітря на великих містах вирішувалися повільно, коштували дорого і найчастіше порушувалися. Проте вони принесли певні результати: так, лондонці зараз бачать сонце на 70% частіше, ніж у 1958 року. Нині більшість розвинутих країн зайнялося ліквідацією основні джерела забруднення повітря. Переклад енергетичних установок з вугілля не на нафту і природного газу значно зменшив викид окислів сірки. Удосконалення конструкції автомобілів знизило викид газів, містять окис вуглецю і вуглеводні. Там, де приймаються боротьбу з забрудненням повітря, можна справити й поліпшення стану здоров’я населення. Додатковий джерело хімічних речовин для організму міських жителів — що сільськогосподарська продукція. Вирощену неподалік міст, вона забруднена добривами і пестицидами (їх кількість часто перевершує розумний рівень), і навіть опадами, що містять часом всю таблицю Менделєєва. Техногенні потоки у атмосфері позначаються на складі - й просторовому розподілі атмосферних випадань, фіксованих сніговим покровом чи грунтом. Загальний рівень пилу у містах в 30−40 разів більше фонового, а поблизу промислових підприємств спостерігаються аномальні території, забрудненість що у 600 разів більше фонової. навіть у нових мікрорайонах у містах, порівняно віддалених від промислових зон, зміст хімічних елементів в випаданнях в 2−3 разу вищу, ніж у фонових умовах, а у зонах промислового виробництва їх зміст зростає у 10−20 раз; створюючи екстремальні ситуации.

Ступінь забруднення грунтів найбільш інтенсивна близько підприємств кольорової металургії (в 450 разів більше фонової), приладобудування (в 300 раз) й «чорною металургії (в 250 раз) і менше інтенсивна поблизу машинобудівних і хімічних підприємств. Концентрації забруднювачів у атмосфері убувають по експоненті у міру віддалення від джерела, в такий спосіб, й ґрунтів забруднюються з такою самою градієнтом концентрацій — від центру до периферії, що зумовлює високий рівень забруднення прилеглих до підприємств житлових массивов.

Істотно впливає на забруднення грунту надають застосовувані в сільське господарство хімікати — пестициди, гербіциди, на які припадає перше місце у забруднення довкілля. Залишкове кількість пестицидів виявлено в $ 20% проб, взятих у грунтах 198 тис, га сільгоспугідь Росії у 1991 року. Друге останнє місце посідають важкі метали, що значно випереджають такі поширені забруднювачі, як окис вуглецю, сірчистий ангідрид, нафтопродукти й фотохімічні оксиданты.

Між геохимической структурою забруднення території міст і стану здоров’я населення існує зв’язок, прослеживаемая усім етапах — від терміну накопичення забруднюючих речовин та механізм виникнення иммунобиологических зрушень на організмі до підвищення захворюваності. У дитсадках, розміщених у осередках забруднення, число дітей із високим рівнем мікробної обсемененности сягає 32%, тоді як у фонових територіях — 8%. Показники захворюваності дітей на астму, бронхіти, отитами, конъюнктивитами корелюють з безліччю випадань. У забруднених районах міста показники захворюваності на 40−60% вище, ніж верстальных районах.

4.1. Вода.

Один із особливо гострих проблем великого міста — вода. Історично розвиток людства пов’язані з водопостачанням — осіб розпочав вести осілий спосіб життя саме біля води. Останнім часом більшість у містах відчувають постійно наростаючі проблеми з водопостачанням. Хоча задоволення життєвих потреб людини досить 5 л води, йому її потрібно значно більше: лише потреб особистої гігієни і побутових потреб необхідно витрачати щонайменше 40−50 л води. Витрата води у місті становить середньому від 150 до 200 л, а ряді промислових центрів — до 500 л щодня душу населення. У невеличких містах вода використовують у більшою мірою на побутові потреби, тоді як і великих центрах співвідношення між кількістю води на промислові і побутові потреби протилежність. Попри те що, споживання води неухильно зростає через зростання населення світу, головну загрозу представляє це, а прогресуюче забруднення річок, ставків і підземних вод. Наприкінці ХІХ століття чистота води представляла приватну проблему охорони здоров’я. Тифы, епідемічні коліти і дизентерія, викликані бактеріями, що передаються з водою, у тому, що вони мають високої біологічну активність і беруть у багатьох процесах життєдіяльності: білковому, жировому, -вуглеводневій, вітамінному, мінеральному обміні, газо і теплообмене, тканинної проникності, клітинному розподілі, костеобразовании, кроветворении, зростанні, розмноженні, імунобіологічних реакціях. Вплив мікроелементів на обмін речовин був із їх впливом на активність ферментів, частина мікроелементів входить до структури гормонів і витаминов.

Забруднення води стало предметом інтенсивного вивчення, бо людей, котрі страждають хворобами, що передаються через забруднену воду. обчислюється миллионами.

4.2. Шум.

Довкілля — складна система. Це включає в • не лише повітря, грунт, і воду. Шум теж відіграє значної ролі у житті людини, особливо великих містах. Доведено негативний вплив шуму на ЦНС, вегетативні реакції, артеріальний тиск, діяльність внутрішніх органів. Високий рівень шуму сприяє підвищенню числа гипертензий і гипотензий, гастритів, виразковій хворобі шлунка, хвороб залоз внутрішньої секреції та обміну речовин, психозів, неврозів, хвороб органів кровообігу. У осіб, що у гучних районах, частіше виявляються церебральний атеросклероз, збільшене зміст холестирина в крові, астенічний синдром. Частка новонароджених зі зниженою масою зростає відповідно збільшення рівня шума.

При сильних шумах порушення, досягаючи вегетативної нервової системи, діє центри, регулюючі артеріальний тиск, дихання і він діяльність травлення, впливає кору великих півкуль. У результаті довготривалого впливу шумів малої інтенсивності в центрах слухового аналізатора утворюються домінантні осередки, які гальмують діяльність інших центрів, унаслідок чого порушуються багато функції организма.

У разі інтенсивного шуму розвивається виражене охоронне гальмування в корі великого мозку, відбуваються серйозні зрушення у вищій нервової діяльності (порушується врівноваженість нервових процесів, знижується їх рухливість, умовно-рефлекторна діяльність погіршується), що зумовлює зміни нормальних корково-подкорковых соотношений.

Можливо порушення функцій нервової системи при вплив шуму пов’язано зі зрушеннями обміну речовин, у нервової тканини. головний мозок — орган високої фізіологічної активності - дуже чутливий до кисневому голодуванню. При вплив шуму розвивається гіпоксія мозку, оскільки шум підвищує тонус судин мозку, знижує кровенаполнение його тканин, що є наслідком зміни стану сосудодвигательного центру на у відповідь шумове роздратування. Вегетативні реакції, що супроводжуються погіршенням кровообігу різних органів, порушенням серцевої діяльності, зміною артеріального тиску, особливо виражені при шумовом вплив в 65−95 дБ. При дії галасу зчиняється зменшення цукру на крові до нижнього рівня норми, що викликає активізацію надниркових залоз і підвищення концентрації адреналіну у крові. Тривале вплив шуму пригнічує функцію надниркових залоз, що зумовлює різкій гипогликемии. Шум в $ 60 дБ, реєстрований іноді на міських транспортних магістралях, знижує деякі показники імунітету. Виявлення ремостабильных аутоантитіл в низьких концентраціях розцінюється фахівцями як компенсаторна реакція на дію несприятливих чинників середовища. Такі аутоантитела ставляться до розряду аутоагрессоров, і виражене підвищення його змісту при дії шуму може призвести до формуванню патологічних процесів. Таким чином, впливаючи на кору великих півкуль мозку і центри вегетативної нервової системи, шум негативно впливає різні органи і системи человека.

4.3. Електромагнітні поля.

Серед фізичних чинників довкілля, які впливають на здоров’я городян, дедалі більшу роль грають електромагнітні поля (ЭМП) короткохвильового, ультракороткохвильового і сверхвысокочастотного діапазону (КВ, УКХ, НВЧ). Їх основні джерела — короткохвильові передавачі, телецентри, радіолокатори, надвисокочастотні і средневолновые передавачі. Вважається, що погіршення самопочуття під впливом ЭМП є наслідком впливу цих полів на електромагнітні процеси в організмі, пов’язані з регуляцією фізіологічних функций;

Найбільш уразлива до таких впливам нервова система. Передбачається, що провідна роль механізмах дії ЭМП належить лимбическим структурам мозку і гіпоталамусу. Можливо, діючи на экстроі интерорецепторы організму, электромагнитная енергія викликає нервові імпульси, які у кору великого мозку, гіпоталамус і спинний мозок. Гіпоталамус, функціонально пов’язані з гіпофізом, втягує у процес надниркові залози, гормони яких впливають складу крові, роботу внутрішніх органів прокуратури та нервову систему. Імпульси, які відбуваються через спинний мозок і вегетативну нервову систему, досягають внутрішніх органів прокуратури та впливають з їхньої функціональне состояние.

Великий чутливістю до дії електромагнітних полів має статева сфера: зміни у ній викликаються як прямим, і опосередкованим їх впливом. У першому випадку статеві залози уражаються безпосередньо, у другому — їх розлад пов’язані з несприятливим впливом полів на нервову і ендокринну системы.

Дія полів на організм матері обумовлює народження неповноцінного потомства, віддалені наслідки дії ЭМП виявляється у порушенні генеративної функції у наступних поколіннях. Електромагнітні поля КВі УКВ-диапазона впливають на серцево-судинну систему, виражену в урежении пульсу, незначному розширення меж серця, глухости серцевих тонів, погіршенні провідності серця й судинної гіпотонії. Можливі двома способами впливу ЭМП на реакції серцево-судинної системи: перший — безпосередньо на вузли автоматии серця, другий — через центральну нервову систему.

Електромагнітні поля малої інтенсивності стимулюють прибавку маси тварин, а великий, навпаки, пригнічують її. Збільшення, очевидно, пов’язане зі зниженням обміну речовин, що гнобленням функції щитовидної железы.

Через те, що для здоров’я чинників довкілля разі їхньою малою інтенсивності реалізується через бессимптомное накопичення або шкідливі речовини, або патологічних змін — у органах і тканинах, лише комплексне визначення ранніх ознак змін — у організмі може дати прогностически значущі плоди. Будучи функцією багатьох змінних, здоров’я населення є інтегральним показником якості довкілля. .

Встановлено, що комбіноване дію чинників середовища для здоров’я дозволить давати різні ефекти. Так, рівень загальну захворюваність дітей залежить як від забруднення атмосферного повітря оксидом вуглецю,. і від міського шуму. При сукупний дії обох чинників зростання захворюваності збільшується (взаимоусиливающий ефект). На поширеність алергічних захворювань значно впливають атмосферні забруднення і незадовільні житлові умови. При поєднанні цих ефектів захворюваність зростає інтенсивніше. Виявлено, що спільну дію оксиду вуглецю і оксидів азоту, оксиду вуглецю і сірковуглецю, оксиду вуглецю і сірчистого ангідриду може викликати більш виражений гипотензивный ефект, ніж кожне з цих речовин, у окремішності. При сумарному вплив оксиду вуглецю і електромагнітних полів брахикардия виражена більшою мірою, аніж за ізольованому їх дії. Спільне дію сірчистого ангідриду. оксиду вуглецю і електромагнітних полів зменшує систолический обсяг серця; сірчистого газу, оксидів азоту та оксиду вуглецю погіршує функцію дихання; електромагнітних полів і оксиду улерода, і навіть шуму й сірковуглецю збільшує кількість дітей із незадовільними показниками стану ЦНС.

Поєднання кількох, нехай слабких, але однонаправленно, діючих чинників (викликають порушення одним і тієї ж систем органів) може призвести до достовірним зрушень показників здоров’я. Отже, додавання кожної нової чинника (чинного однонаправленно) робить ризик захворювання вищим. На поширеність ішемічну хворобу серця найістотніше впливають забруднення атмосферного повітря, високий рівень шуму й надходження пестицидів з харчовими продуктами. При збільшенні забруднення атмосферного повітря захворюваність ішемічної хворобою серця може підвищитися на 44%, при посиленому акустичному вплив — на 20%, залишкові кількості ДДТ продукти харчування (молоці, м’ясі, олії) можуть істотному зростанню захворюваності на 26%. У той час спільне вплив цих факторів підвищує громадян України із цією патологією майже два раза.

5.

Заключение

.

Урбанізація неоднозначно діє людське суспільство: з одного боку, місто надає людині ряд суспільно-економічних, соціально-побутових і культурних переваг, що позитивно б'є по інтелектуальному розвитку, дає змога кращої реалізації професійних і творчі здібності, з іншого — людина віддаляється від природи й потрапляє у середу ввечері з шкідливими впливами — забрудненим повітрям, шумом і вібрацією, обмеженою житлоплощею, ускладненою системою постачання, залежності від транспорту, постійним вимушеним спілкуванням з безліччю незнайомих людей — усе це несприятливо б'є по його фізичній і психічному здоровье.

Становище поглиблюється тим, що города-гиганты розвивалися стихійно і, зазвичай, не враховуючи біологічних потреб і психологічних особливостей людини. Сучасний великий місто з його величезними прямокутними будинками зі скла та бетону, вздовж і впоперек пересічений транспортними магістралями із нескінченним потоком автомобілів, изрыгающих з своїх надр задушливі вихлопні гази, обмеженими можливостями пішого пересування, безперервним шумом і безкінечною штовханиною придушує біологічну природу людини, позбавляє необхідної фізичної навантаження, пригнічує її психіку. Утомлений житель міста, із властивою йому підвищеної дратівливістю, невмотивованою стурбованістю, загальної млявістю, шукає звільнення з цього стану на лоні природи, у кіно, театрах або в телеекранів, у читанні літератури, або інших схожих заняттях, але ці не дає бажаного результату. Втома накопичується й реалізується в порушенні тих чи інших функцій организма.

Проблеми, пов’язані з урбанізацією, потрібно вирішувати не окремими приватними заходами, щоб знайти скоростиглі малоефективні рішення, а розробивши комплекс взаємозалежних соціальних, екологічних, технічних та інших заходів. В усіх випадках чоловік і довкілля повинні розглядатися як єдине целое.

Библиография.

1. Загальна біологія. Проф. О. С. Данилевський. Під. Ред. Ю.І. Полянського. 2. Агаджанян Н. А., Торшин В.І. Екологія людини. М., 1994. 3. Реймс Н. Ф. Екологія. Теорія, закони, правила, принципи і гіпотези. М., 1994.