Охрана сокола-балобана і соколина полювання

Охрана сокола-балобана і соколина охота

Ник Фокс, Найджел Бартон і Євген Потапов (Інститут досліджень соколів, Кармартен, Англія).

Основные угрозы

На підставі багаторічних досліджень ми розрізняємо три основних причини скорочення чисельності популяції балобана. Це:

1) втрата местообитаний унаслідок їх сільськогосподарського освоєння (що, як правило, необоротно — Galushin et al., 2001);

2) викликане людиною зменшення кількості популяцій кормових об'єктів (дрібних ссавців), і навіть зростаюча смертність балобана внаслідок безконтрольного чи необдуманого застосування новітніх родентицидов (у Китаї та Монголії);

3) законний і незаконний вилов і вилучення пташенят (на суцільному прольоті й у період розмноження).

Дополнительные проблемы

Ситуация ускладнюється поруч додаткових проблем, які можна підсумовувати наступним чином.

1. Повсюдна корупція всіх рівнях.

2. Практика продажу офіційними особами дозволів CITES та інших дозвільних документів експорту, і навіть відсутність практики видання дозволів на вилов. Відловлення часто виробляється ненавченими людьми, із застосуванням варварських методів.

3. Відсутність навіть спроб слідувати розпорядженням із питань сталого використанню чи адекватно відстежувати показники приросту популяцій балобана.

4. Зростання транспортної та комунікаційної доступності не більше ареалу.

Где нині живе балобан?

Исторически недавно ареал балобана істотно скоротився та практично розпався на два самостійних фрагмента — середземноморський і центральноазіатський. Сучасні дані про чисельність балобана на гнездовании отримані, переважно, під час обліків, проведених ERWDA (див.таблицю справа). За деякими країнам даних останніми роками немає, ще, окремим країнам реальні дані взагалі недоступні (лише в експертних оцінках).

.

В яких країнах відбувається отлов?

С середини 1990;х рр. географія вилову змінилася. За останнє десятиліття є основним джерелом соколів став регіон Центральній і Східній Азії - Китай, Монголія, Сибір. Річ ускладнюється тим, що велика кількість соколів, будучи піймано у країні, експортується на Близькій Схід із цілком інший. Так, більшість балобанов, надходили від Китаю, мабуть, спіймали в Монголії. Однак у 2002 р. в Монголії проти полівки Брандта (Microtus brandtiiмасового виду гризунів в степових екосистемах Азії) стали застосовувати новий родентицид — бромдиалон. У цьому використовувалися такі жахливі концентрації, що кількість гніздовий популяції балобана впала приблизно 70% (дані 2003 р.). У Пакистані гніздиться тільки дуже невеличке число балобанов, але з існуючим даним, звідси надходить 1700 соколів щорічно (Riddle, Remple, 1994). Вочевидь, вилов відбувається на осінньому суцільному прольоті. Значними легальними постачальниками соколів виступають Іран, Пакистан, Китаю і Монголія. Також поставляють соколів Афганістан, Єгипет, Сирія і Лівія. Невеликий кількість постачається з Іраку й Марокко. Певний кількість соколів ловлять у межах Саудівської Аравії та у регіоні Перської затоки.

В які країни потрапляють піймані сокола?

Основными імпортерами спійманих у природі балобанов є Саудівська Аравія, Катар, Бахрейн, Кувейт і Об'єднані Арабських Еміратів (ОАЕ). Найбільш достовірні дані про чисельність соколів, яких спіткало ці країни, поступають із соколиных госпіталів, з якими ми успішно співпрацюємо багато років*. Звісно, дані, надані госпіталями, дозволяють дати лише мінімальну оцінку кількості вилучення з природи балобанов. У госпіталях спостерігаються далеко ще не всі в мисливців особини, при цьому частина госпіталів виникла недавно, і кількість щорічно що пропливали них соколів залежить доки стільки кількості завезених у країну, як від розширення популярності госпіталю. Так, соколине госпіталь в Ер-Ріяді - єдиний всю Саудівську Аравію — відкритий 4 роки тому, кількість можна побачити у ньому соколів виросло цей час з 484 до 1727 і продовжує зростати.

Данные про вступників на Близькій Схід балобанах зведені в таблиці:

.

Последняя рядок таблиці представляє оцінку з огляду на те, що є певний відхід спійманих птахів — як у процесі вилову і транспортування, і при наступному змісті в неволі. Тут ми вважаємо цей відхід рівним приблизно 5% (що й не вважається завищеним). Отже, щорічно з природи вилучається 6500−8500 особин балобана.

Кого ловят?

Чтобы оцінити, як і вилучення впливає популяцію, треба зазначити співвідношення самці та самок, і навіть співвідношення дорослих і молодих птахів серед вилучення.

Самки балобана приблизно третину крупніша самців. Традиційна жертва арабської соколиного полювання — дрофа-красотка (джек, Chlamydotis undulata). Розміри цієї птахи визначають те що лише самки балобана придатні для полювання. Результат цього ясно видно за нашими даними:

Таким чином, більш 93% усіх отриманих соколів — самки. Для країн Близького Сходу цю диспропорцію ще навіть значніша. Наприклад, серед соколів, які спостерігалися у шпиталі Ер-Ріяда (нагадаємо, що Саудівська Аравія — найбільший імпортер балобанов, спійманих у природі), частка самок становила 97,5%.

Что стосується віку ввезених балобанов, то співвідношення дорослих і молодих близько до 1:4 (тобто 20 і 80% відповідно).

Возврат соколів в природу

Каждый рік певна кількість соколів втрачається на процесі полювання чи випускається по її закінчення. У межах Програми випуску соколів шейха Зайеда до Абу-Дабі який відкривається наприкінці мисливського сезону випускаються балобаны і сапсаны. Кількість соколів, в такий спосіб які повернуться в природу, становить 25% із ввезених. Деякі їх повертаються до размножающуюся популяцію, але загалом вплив випуску на динаміку популяції вважатимуться пренебрежимо малим.

Итак, мінімум 6400 балобанов щорічно виловлюється й експортується на Близький Схід. Це мінімальна оцінка. Реальний обсяг щорічного вилову може перевищувати 8000 особин. Наскільки стійко таке використання виду?

Прогноз для балобана

Для найбільш збереженої монгольської гніздовий угруповання балобана ми оцінили основні параметри популяційної динаміки — розмір кладки та її варіювання, успіх розмноження, зайнятість гніздових ділянок та т.д. Використовуючи їх, побудували просту кількісну модель зміни чисельності.

Экстраполируя отримані оцінки протягом усього світову популяцію виду та використовуючи модель, ми спробували оцінити, яким чином змінюватися чисельність балобана в залежності від обсягу і структури изымаемой частини популяції. Початкову чисельність популяції вважали рівної 5000 розмножуються пар (що близько до максимальним оцінкам реальної чисельності до 2003 р.). Успіх розмноження ставили з урахуванням реальної періодичності «хороших «і «поганих «років (що у природі залежить від погоди й чисельності кормових об'єктів). Передбачалося, що з потомства кожної пари доживає до першої линьки загалом 3,5 пташеняти (від 2,2 в «поганий «рік до її 4 в «хороший »). Розглядали три вірогідних сценарії:

а) щорічно з природної популяції вилучається 1000 дорослих самок і 4000 молодих;

б) щорічно вилучається 300 дорослих самок і 2000 молодих;

в) щорічно вилучається лише 1000 молодих самок, дорослі не вилучаються.

Заметим, що й найбільш важкий сценарій (причому більше оптимістичний, ніж оцінені по мінімуму реальні величини вилучення! Проте, навіть у м’якому варіанті (в) через 12 років такого використання популяція щодо стабілізується на рівні менш 40% початковій чисельності, а ще через 30 років такого режиму залишається лише п’ять % (й вочевидь, що подальшу долю цих виду виявляється вирішена). Що саме стосується прогнозу для сценарію (а), він трагічний — популяція повністю вимирає вже в протягом чотирьох років…

Хотя і польові дані, і параметри моделі залишають багато запитань, прогноз ясно показує, що існуючу навантаження на популяцію балобана не назвати стійким використанням. Фактично, ми прогнозуємо, що й не прийняти термінових заходів, балабан може вимерти у природі у найближчі 5−15 років.

.

1 — Болгарія.

2 — Австрія.

3 — Словаччина.

4 — Поволжі.

5 — Казахстан.

6 — Наурзум.

Коллапс деяких популяцій балобана.

За 100% взятий найвищого рівня з відомих кожної популяції. Використано дані: Болгарія — Baumgart, 1977; Data of the Birds of Prey Protection Society of Bulgaria, 2002; Австрія — Bauer, 1977; Словаччина — Hudec, Иernэ, 1977; Slбdek, 1977; Поволжі - Galushin et al., 2001; Казахстан — Levin, 2001; Наурзумский заповідник (Казахстан) — Bragin, 2001.

Список литературы

Скляренко З. (2001) Продати, аби врятувати // Охорона дикої природи. № 3 (22). З. 25−27.

Badam, Kh. (2000) CITES and sustainable use of Saker Falcon in Mongolia. P. 202−208. In: E. Potapov, P. S. Banzragch, N.C. Fox and N.W.H. Barton — Proceedings of the 2nd International Conference on the Saker Falcon and Houbara Bustard.

Bagyura J., Haraszthy L. and Szitta T. (1994).

Methods and results of Saker Falcon Falco cherrug management and conservation in Hungary. In: Meyburg B.U. and Chancellor R. Eds. Raptor conservation today. Pica press.

Bagyura J., Szitta T., Haraszthy L., Kallay G., Demeter I., Sandor I., Duda M. and Vaszlo L. (2003) Population trend of the Saker Falcon (Falco cherrug) in Hungary between 1980 and 2002. Abstracts of the 6Th World Conference on birds of Prey and Owls, Budapest, Hungary, 18−23 May 2003. Vol. 2.

Baumgart W. (1977) Falke 24. P. 154−158.

Baumgart W. (1991) Der Sakerfalke. Wittenberg, Lutherstadt.

Bйcsy and Keve (1977) Proc. World Conf. Birds of Prey, 1975, Vienna. P. 125−129.

Cramp P. S. and Simmons K.E.L. (1980) Birds of Western Palearctic. Oxford University Press. Vol. 2: Hawks to Bustards.

Galushin V., Moseikin V., Sanin N., Vetrov V., Karyakin I. (2000) Internal report to Falcon Research Institute, UK.

Galushin V.M. et. al. (2001) Saker Falcon breeding range and populations in European Russia. In: Potapov E., Banzragch P. S., Fox N. and Barton N. (Eds) Saker Falcon in Mongolia: Research and Conservation. Proceedings of the 2nd International Conference of the Middle East Falcon Research Group. P. 34−43.

Hudec and Иernэ (1977) Fauna ИSSR, Prague.

Kreuzberg-Mukhina E. (2001) Large falcons and problems of their protection in Uzbekistan. In: Potapov E., Banzragch, P. S., Fox N. and Barton N. (Eds) Saker Falcon in Mongolia: Research and Conservation. Proceedings of the 2nd International Conference of the Middle East Falcon Research Group. P. 101−109.

Levin A. (2001) On the critical state of the Saker Falcon population in Kazakhstan. In: Potapov E., Banzragch P. S., Fox N. and Barton N. (Eds) Saker Falcon in Mongolia: Research and Conservation. Proceedings of the 2nd International Conference of the Middle East Falcon Research Group. P. 64−79.

Pusзariu and Filipasзu (1977) Proc. World Conf. Birds of Prey, 1975, Vienna. P. 148−152.

Riddle K.E. and Remple J.D. (1994) Use of the Saker and other large falcons in Middle East falconry. In: B.-U. Meyburg and R.D. Chancellor (Eds) Raptor Conservation Today, Pica Press. P. 415−420.

Ryabsev V. (2001) Saker Falcon in the Baikal region. In: Potapov E., Banzragch P. S., Fox N. and Barton N. (Eds) Saker Falcon in Mongolia: Research and Conservation. Proceedings of the 2nd International Conference of the Middle East Falcon Research Group. P. 58−63.

Shagdarsuren O., Sumya D., Gombobaatar P. S., Potapov E. and Fox N.C. (2000) Saker falcon in Mongolia: numbers and distribution. In: E. Potapov, P. S. Banzragch, N.C. Fox and N.W.H. Barton — Proceedings of the 2nd International Conference on the Saker Falcon and Houbara Bustard. P. 25−33.

Shukurov E. and Davletbakov A. (2001) Saker Falcon (Falco cherrug) in Kyrgistan. In: Potapov E., Banzragch P. S., Fox N. and Barton N. (Eds) Saker Falcon in Mongolia: Research and Conservation. Proceedings of the 2nd International Conference of the Middle East Falcon Research Group. P. 95−100.

Stoyanov G. and Kouzmanov G. (1998) Nuevos datos sobre la poblacion del Halcon Sacre Falco cherrug en Bulgaria. In: Chancellor R., Meyburg B.U. and Ferrero, eds. Holarctic birds of prey. P. 357−362.

Slбdek (1977) Proc. World Conf. Birds of Prey 1975, Vienna. P. 87−91.

Turganbaev N. (2001) On the status and problems of conservation of Saker falcon in Kyrghistan. In: Potapov E., Banzragch P. S., Fox N. and Barton N. (Eds) Saker Falcon in Mongolia: Research and Conservation. Proceedings of the 2nd International Conference of the Middle East Falcon Research Group. P. 202−208.

Vetrov V. (2001) Saker Falcon in Ukraine. In: Potapov E., Banzragch P. S., Fox N. and Barton N. (Eds) Saker Falcon inMongolia: Research and Conservation. Proceedings of the2nd International Conference of the Middle East Falcon Research Group. P. 55−57.

Xiaodi Y. et al. (2001) The Saker Falcon in China is fighting for survival. In: Potapov E., Banzragch, P. S., Fox N. and Barton N. (Eds) Saker Falcon in Mongolia: Researchand Conservation. Proceedings of the 2nd International Conference of the Middle East Falcon Research Group. P. 80−94.

Xiaodi Y. and Fox N. (2002) China-2001. Falco, 19. P. 5−6.

Ziming W. (2001) Conservation and management of Saker Falcon in China. In: Potapov E., Banzragch P. S., Fox N. and Barton N. (Eds) Saker Falcon in Mongolia: Research and Conservation. Proceedings of the 2nd International Conference of the Middle East Falcon Research Group. P. 196−201.

Для підготовки даної праці були використані матеріали із сайту internet.