Проблемы ринку праці Украины

смотреть на реферати схожі на «Проблеми ринку праці України «.

РИНОК ПРАЦІ.

ПРОБЛЕМИ РИНКУ ПРАЦІ У УКРАЇНІ.

Доповідь студента І курсу факультету фінансового менеджменту.

Заіграєва Євгена Олександровича.

Рух товарів та послуг у здоровій економіці, орієнтованій на критерії ефективності й здатну до саморегулювання, відбувається на основі ринкових відносин. У ринковій економіці товар робоча сила купується й продається на ринку роботи. Ринок роботи — суспільно-економічна форма руху трудових ресурсів. як економічна категорія ринок роботи представляє собою систему виробничих відносин між робітниками, підприємцями й Державою, по-перше, із приводу обміну індивідуальної здібності до роботи на фонд засобів, необходимых для відтворення рабочої сили, та, по-друге, із приводу розміщення робітників в системі суспільного розподілу роботи у відповідності до законів товарного виробництва та обороту. Сучасні індустріальні та постіндустріальні країни спираються в основному на найману працю (наймані робітники — >90%). Таким чином, на ринку роботи робітники пропонують свою робочу силу в розрахунку на оплату, формуючи пропозицію, а роботодавці перед «являють попит й платять за неї.

На практиці ринок роботи сприймається як механізм виявлення й згоди попиту й пропонування на робочу силу, тобто цей ринок має спільні риси із іншими складовими загального ринку. Це попит, пропозиція, ціна. Водночас ринок роботи відрізняється від інших ринків. Суть відмінності до того, що для робітника продажів робочої сили, її ціна, служать, як правило, основним джерелом життєдіяльності. Тому продажів робочої сили не можна відкласти на тривалий годину, чекаючи более сприятливого співвідношення попит-пропозиція. Рівень заробітньої плати може гарантуватися лише Державою, шляхом встановлення граничних правових норм (тарифні ставки, ставки оплати роботи, тривалість робочого години, оподаткування та ін.). Різкі коливання на ринку роботи, що виникають у результаті циклічних перерв у виробництві, відставання попиту на робочу силу від її пропонування призводять не дуже до значних порушень у відтворенні робочої сили, а і до значних вибухів. За останні рокта чотири процеси докорінно змінили у розвинутих країнах стан ринку роботи:. Зростання профспілок (зрівняння влади між працівником та роботодавцем). Послаблення соціальних недоліків (закон про соціальне страхування, житлове будівництво, медицина, освіта…). Держава взяла у собі відповідальність за рівень виробництва (зниження податків чи збільшення видатків із бюджету, чи й ті й інше. Таким чином держава збільшує попит й нарощує виробництво). У провідних державах зник старомодний підприємець, на зміну якому прийшов менеджер, корпоративний бюрократ. Процес становлення ринку роботи в Україні супроводжується посиленням його сегментації. У соціально-економічній структурі працездатного населення відбуваються суттєві зрушення, котрі трансформують практично однорідну всезагальну зайнятість дореформеного періоду в сегментований ринок роботи. Кожний сегмент як зайнятого, то й не зайнятого населення відрізняється специфікою свого соціального статусу, економічною поведінкою, гарантіями зайнятості, рівнем та стабільністю доходів, конкурентоспроможністю та захищеністю ринку роботи. У посиленні сегментації ринку роботи на сучасному етапі беруть доля різні фактори, зокрема структурні зміни в економіці, поява альтернативних форм господарювання й власності, спад виробництва й зниження життєвих стандартів українців. Наслідком дій цих факторів стало значне розшарування населення, загострення проблеми безробіття, зубожіння певних соціальних верств. На відміну від дуалістичної моделі західних ринків, українському ринку роботи властива трисекторна модель, Яка охоплює: зайнятих в офіційній економіці, зайнятих в неофіційній економіці та зайнятих одночасно в офіційній та неофіційній економіках. Особливу тривогу викликають соціально вразливі сегменти ринку роботи, представлені конкурентоспроможними працівниками із нестійкою зайнятістью, спадним попитом на послуги роботи, низькими та нестабільними доходами. Це великий масив приховано безробітних, які налічується до половини зайнятого населення країни, офіційно безробітні, число які почало інтенсивно зростати із другої половини 1996 року, контингенти незайнятого в офіційній економіці населення, доходи які не забезпечують достатнього життєвого рівня. Сектор неформальної зайнятості являє собою вкрай неоднорідний за економічними та соціальними показниками сегмент. У українській економіці його характеризують такі риси:. Незареєстрованість зайнятості, діяльність тальки на свій власний страх й ризик із повною відповідальністю за результати,. Суперечність із розвитком офіційної економики, ізольованість, некоординованість цих видів діяльності,. Залежність доходів від ступеня ризику, випадкових обставин, відсутність будь-якого соціального захисту. У основі зрушень на ринку роботи України лежить декілька процесів. У Україні на рубежі 90-х років почалися процеси формування багатоукладної економіки, створення нових організаційних форм, задіяння нових механізмів управління. Трудівники здобули понад можливостей у виборі виду, сфери та форми діяльності, джерел та видів доходів. Економіка в цілому стала более відкритою. Починається приватизація, тобто зміну форми власності. Алі і донині за кількістю зайнятих домінує державний сектор. Проте саме тут відбувається найбільше скорочення зайнятих — на 6083 тис. осіб протягом 1992;1996 рр. У альтернативних секторах економіки чисельність зайнятих зростає, але й не тою мірою, якою вон скорочується в державному. За цей ж період чисельність зайнятих на колективних та приватних підприємствах збільшилась на 2203 тис. осіб. Єдине пояснення цьому — зростання неофіційної зайнятості. Найбільшого поширення приватна власність набуває у сфері торгівлі, де зосереджено 54% працюючих, охоплених данною формою. Весь комплекс галузей промисловості охоплює лише 12% працюючих у приватного секторі. Основна частка працюючих в умовах приватної власності займається посередницькою діяльністю. Це справляє своєрідний вплив на ринок роботи. Найбільш захищеними на ньому є особини, заговорили українською у «язані із комерційною, посередницькою діяльністю, тоді як традиційні робочі місця в державній економіці стають менш привабливими. У приватних організаціях регламентація трудових режимів доповнюється більшою самостійністю й ширшим простором виявлення ініціативи. Такі організації мають більші можливості для диференціації та підвищення заробітньої плати. Однак процес української приватизації Веде і до негативних наслідків. Насамперед — це поширення нелегальної діяльності. Тіньовий сектор в Україні становить до 50% ВВП. Поряд з збагаченням одних прошарків населення, інші ще понад відлучаються від матеріальних цінностей. З приватизацією заговорили українською у «язано й збільшення безробіття. Пожвавлення приватизаційного процесу 1996;го році супроводжувалося значним зростанням безробіття: із 0,4% за станом на 1 грудня 1995 до 1,3% на 1 января 1997 року. Інший важливий чинник — це спад виробництва та гальмування структурної перебудови економіки. Проявом його є:. Високі темпи спаду виробництва й продуктивності роботи. За 1990;1995 рр.

Продуктивність роботи скоротилася на 40%. Це призвело до збіднення товарних ринків, вимивання товарів за доступними цінами, зниження рівня споживання та соціального статусу населення,. Темпи спаду виробництва вдесятеро перевищують темпи скорочення зайнятих. Збереження зайнятості за таких умів свідчить про її непродуктивний характер, втрачу працівниками своїх знань, кваліфікації, досвіду.. Гальмування структурної перебудови економіки стримує появу на ринку роботи конкурентоспроможних груп працівників. Воно консервує неефективні виробництва, більшість із які знаходиться на грані банкрутства, дає можливість утримувати на підприємствах величезний масив прихованого безробіття. Охоплюючи майже третину зайнятих, приховане безробіття стало стійкою тенденцією, а його представники — особливим сегментом на ринку роботи, для якого заробітна плата перетворилася на допомогу по безробіттю. Важливим є також загострення суперечностей між ціноутворенням на товарних ринках та ринках роботи, між товарним та грошовим потоками кругообігу. На товарних ринках ціноутворення підлягало лібералізації, але в ринку роботи заробітна плата регулювалась адміністративними важелями. Жахливими стали затримки у виплиті заробітної плати, заговорили українською у «язані, між іншим, із прорахунками грошової та інвестиційної політики. Ціни на ТТП за темпами зростання набагато перевищували темпи зростання заробітної плати. У 1996 році понад 32 млн. осіб, чи 63% всього населення, малі середньодушовий дохід, нижчий за між малозабезпеченості. Зворотною реакцією із боці населення ставши пошук форм пристосування до нових умів. Це розширення пропозиції своєї робочої сили за рахунок вторинної зайнятості, участі в неформальній економіці, сільськогосподарській роботи на земельні ділянках тощо. Завданням сучасного етапу в сфері регулювання зайнятості є перехід до активної політики на ринку роботи, Яка, на шкода, не здійснюється тепер. У основу має бути покладена модель управління, центральними елементами якої є основні регулятори ринкової організації роботи: заробітна плата як ціна послуг роботи, конкуренція на ринку роботи, трудова мобільність, рівень безробіття. Саме за цими параметрами здійснюється, із одного боці, саморегулювання на ринку роботи, а із іншого — відбувається втручання держави, котра реалізує координуючу, стимулюючу чи обмежуючу роль, у процес управління. Пріоритетними напрямами реформування українського ринку роботи є вдосконалення системи оплати роботи, розширення можливостей отримання населенням офіційних основних й додаткових доходів, соціальна підтримка окремих груп, підвищення якості та конкурентоспроможномті робочої сили, сприяння ефективним й доцільним переміщенням працездатного населення, запобігання зростанню безробіття через створення робочих місць за рахунок різних джерел фінансування, впровадження механізмів звільнення й перерозподілу зайнятих, реструктуризації економіки й піднесення вітчизняного виробництва.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. «Основи економічної теорії «, с/а Міщенко В.С., До., 1994 2. «Економіка і ринок праці «, М., 1994 3. «Сегментація ринку роботи: теорія й практика регулювання », Петрова І.Л.,.

До., Таксон, 1997.