Роль держави у підвищенні якості продукции

смотреть на реферати схожі на «Роль держави у підвищенні якості продукції «.

ВОРОНЕЖСКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ | | |ЕКОНОМІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ | |Кафедра економіки підприємства міста і | |підприємницької діяльності |.

|РЕФЕРАТ |.

| | | |НА ТЕМУ: |"РОЛЬ ДЕРЖАВИ У ПІДВИЩЕННІ ЯКОСТІ ПРОДУКЦІЇ" |.

|ВЫПОЛНИЛ СТУДЕНТ | |3 КУРСА 6 ГРУПИ | |ЛОВЧИКОВ Д. З. |.

|КЕРІВНИК: | |ЛИХАЧОВА л. зв. |.

ВОРОНЕЖ — 1997 | |ЗАКОН Про ЗАХИСТІ ПРАВ СПОЖИВАЧІВ У багатьох країнах світу існує розвинене законодавство, що забезпечує захист правий і інтересів споживачів. З кінця 80-х подібне законодавство стало розвиватись агресивно та нашій країні. 7 лютого 1992 року Верховна Рада Російської Федерації прийняв Закон ‘'Про захист прав споживачів''. Відповідно до цим Законом було запроваджено обов’язкова сертифікація товарів та послуг, в законодавчих органах і стандартах на що є щодо безпечності життя, здоров’я та майно громадян, а також і довкілля. Реалізація такої продукції без сертифіката, що підтверджує її безпеку, було заборонено. Продавець зобов’язаний передавати споживачеві товар, якість якого відповідає договору. За відсутності у договорі умов, визначальних якість товару, продавець повинен передати споживачеві товар, придатний цілей, котрим він використовується. Якщо продавець під час укладання договору поставили споживачем про конкретних цілях придбання товару, він зобов’язаний передати споживачеві товар, придатний використання їх у відповідність до цими цілями. Під час продажу товару на зразок чи опису продавець зобов’язаний передати споживачеві товар, що має відповідати зразком чи опису, а якщо стандартом передбачені обов’язкові вимоги до якості товару, продавець зобов’язаний передати споживачеві товару, відповідний цим вимогам. На товар, готовий до тривалого користування, виготовлювач вправі встановлювати термін їхньої служби — період, протягом якого виготовлювач зобов’язується забезпечити споживачеві зокрема можливість використання товару по призначенню та відповідальність за істотними недоліками, виниклі по його вині. На виготовлювача покладено обов’язок встановлювати термін їхньої служби товару тривалого користування, зокрема комплектуючих виробів, котрі за закінченні певного періоду можуть становити небезпеку обману життя і здоров’я споживача, заподіяти шкоду його майну чи навколишньому середовищі. Перелік таких товарів стверджується Урядом Російської Федерації. Закон забороняє продаж товару після закінчення за встановлений термін придатності, і навіть товару, який необхідно встановити термін їхньої служби чи термін придатності, але встановлено. Виготовлювача дозволили встановлювати товару гарантійний термін — період, протягом якого у випадку виявлення товару недоліків виготовлювач зобов’язаний задовольнити вимоги споживача. У статті передбачено право споживача те що, щоб товар при звичайних умови його використання, зберігання, транспортування і утилізації був безпечний життю, здоров’я та майно споживача, і навіть оточуючої середовища. Вимоги, які повинні гарантувати цю безпеку, є обов’язковими і встановлюються гаразд, визначеному Законом. Закон зобов’язує виготовлювача дбати про безпеку товару протягом за встановлений термін служби чи терміну придатності цього товару. Якщо виготовлювач встановив товару термін їхньої служби, він забезпечити безпеку цього товару протягом десятиріччя від часу його споживачеві. Найбільш надійним засобом забезпечення прав споживачів на безпеку товарів є обов’язкова сертифікація. Законом встановлено, що товар, який законами чи стандартами встановлено вимоги, щоб забезпечити безпеку життя, здоров’я та майно споживача та охороні оточуючої середовища, і навіть кошти, щоб забезпечити цю безпеку, підлягають обов’язкової сертифікації. Згідно із Законом заборонена продаж товару, у цьому исле імпортного, без інформації про впровадження обов’язкової сертифікації і маркованого в установленому порядку знаком відповідності. Закон наказує виготовлювачам виконувати певні дії, якщо товар шкодять споживачеві. Тож якщо встановлено, ччто за дотримання споживачем встановлених правил використання, зберігання або транспортування товару цей товар від чи може завдати шкоди життя, здоров’ю та майну споживача, і навіть навколишньому середовищі, виготовлювач зобов’язаний негайно призупинити його виробництво до усунення шкоди, а необхідних випадках вжити заходів із вилученню його з обігу субстандартні та відкликанню від споживача. Важливе доповнення до Закону внесено щодо інформацію про изготовителе і реалізованих їм товарів. Встановлено, що товари в обов’язковому порядку повинна утримувати: позначення стандартів, обов’язковим вимогам що має відповідати товар, інформацію про його основних споживчих властивості, ціну й відомостей про умовах придбання, гарантійний термін, коли він встановлено, термін їхньої служби чи термін придатності, місце перебування виготовлювача, інформацію про сертифікації товару, що підлягає обов’язкової сертифікації, інформацію про правилах продажу товару. Закон забезпечує цивільно-правову, судову державну і громадський захист прав споживачів. Він визначає відповідальність виготовлювача порушення цих прав, за неповну чи викривлену інформацію про товарі, про изготовителе, і навіть встановлює майнову відповідальність виготовлювача за шкода, заподіяний внаслідок недоліків товару, за прострочення виконання вимог споживача, компенсацію моральної шкоди. Федеральному антимонопольному органу дозволили здійснювати державний контролю над дотриманням законів та інших правових актів Російської Федерації, що регулюють відносини у сфері захисту прав споживачів. Він може спрямовувати не більше своєї компетенції виготовлювачам розпорядження про яке припинення порушень прав споживачів, у цьому числі про яке припинення продажу товарів з вичерпаним терміном придатності, і навіть про припинення продажу товарів, куди мають бути терміни придатності чи строки служби, але з встановлено, і про призупинення продажу товарів за відсутності достовірної і з достатньою інформації про товарі. Федеральному органу по стандартизації, метрології і сертифікацію, федеральному органу санепіднагляду, федеральному органу з охорони оточуючої Середовища і природних ресурсів немає і іншим федеральним органам виконавчої (їх територіальним органам), що забезпечує контроль якості й безпекою товарів, Закон надає право не більше їх компетенції: здійснювати контролю над дотриманням вимог до безпеки товарів, спрямовувати розпорядження про усунення порушень цих вимог або про знятті з виробництва таких товарів, про яке припинення їх випуску та її реалізації. СЕРТИФІКАЦІЯ, СТАНДАРТИЗАЦІЯ І ЛІЦЕНЗУВАННЯ ВИРОБНИЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ Однією з умов успішного втілення у життя програми економічного і соціального розвитку нашої країни є здійснення заходів для поліпшення якості продукції і на товарів народного споживання. Випуск з промислових підприємств недоброякісної, нестандартній чи некомплектної продукції, і навіть випуск на продаж таких товарів у торгових підприємствах шкодить соціалістичну економіку та інтересам споживачів. Запровадження законодавчим шляхом обов’язкової сертифікації можна розглядати, як третю спробу держави прийняти він роль посередника у питаннях безпеки і забезпечення якості продукції. Перші дві — запровадження Державного знака якості у роки і проведення державної приймання продукції 80-ті роки — не сприяли суттєвого зміни стану справ зі якістю, і причиною цього, крім інших, й те, що за умови тотальної державної власності прагнення держави стати між виробником і споживачем було приречене на невдачу. Третя спроба робиться у радикально зміненій економічному середовищі. Тепер виготовлювач є повноправним власником і саме відпо-відає результати господарської та коммереской діяльності, а споживач отримав таку можливість вибору тієї продукції, споживчі властивості якої його влаштовують найбільше і відповідають його покупательским можливостям. Роль держави зведена тепер до обеспеению не всього набору показників якості продукції, лише тих, які законодавчо перебувають у його контролем, тобто показників безпеки, оскільки ті показники вийшли зі сфери безпосередніх інтересів продавця та який завжди перебувають у місці під час виборів продукції споживачем. Адже умовах ринкової економіки виготовлювач, щоб їх реалізувати продукцію, звертає увагу насамперед ті її товарні властивості, що більше всього цікавлять споживача, але це які завжди показники безпеки. Тому основні витрати виготовлювача забезпечення якості продукції йде досягнення саме товарних характеристик, а видатки забезпечення безпеки продукції він у першу чергу готовий мінімізувати. Споживач, зі свого боку, також дуже зацікавлений оплачувати з власної кишені витрати, скажімо, на охорони навколишнього середовища. Тому держава змушене встановлювати тарифи послуги по обов’язкової сертифікації в Системі сертифікації ГОСТ Р дозволяє знайти компромисные рішення, які можуть опинитися задовольнити всіх учасників діяльності з обов’язкової сертификации.

обзор основних законодавчих актів і положень 1. Постанова РМ РФ від 27 травня 1993 р. N 501 «Про Державної інспекції про торгівлю, якості товарів хороших і захисту споживачів Комітету Російської Федерації про торгівлю «(зі змінами від 25 грудня 1993 р., 19 червня 1994 р., 6 вересня). У ньому затверджується Положення про Державної інспекції про торгівлю, якості товарів хороших і захисту споживачів Комітету Російської Федерації про торгівлю, встановлюється кількість працівників органів Державної інспекції про торгівлю, якості товарів хороших і захисту споживачів Комітету Російської Федерації про торгівлю у кількості 2700 людина. Устаналивается структура та обсяги фінансування видатків утримання зазначеної Інспекції, стверджується порядок відшкодування витрат, що з проведенням Державної інспекцією про торгівлю, якості товарів хороших і захисту споживачів контрольних купівель і відбором зразків (проб) товарів. 2. ЛИСТ ДЕРЖСТАНДАРТУ РФ І ГОСКОМСАНЭПИДНАДЗОРА РФ від 7,9 березня 1995 р. NN 410/355, 01−20/28−11 «Про сертифікації продукції «. 3. ПОСТАНОВА ГОЛОВНОГО САНІТАРНОГО ВРАЧА РФ ВІД 06.09.94 N 5 від 6 вересня 1994 р. N 5 «Про безпеку продукції «. У ньому забороняється ввезення завезеними на територію Російської Федерації з-за кордону і населенню продукції, не минулої гігієнічної експертизи й де немає гігієнічного сертифіката. До того ж говориться у тому, що органам санэпидемнадзора потрібно брати участь у межах наданих повноважень заходи для припинення санітарних правопорушень унеможливленню завезти країну продукції, що становить небезпеку обману здоров’я людей, і навіть його реалізації населенню, посилити державний і відомчий санитарно-эпидемиологичес-кий нагляд за якістю продукції, реалізованої населенню, і навіть над втіленням господарюючими суб'єктами вимог санітарного законодавства Російської Федерації під час укладання контрактів (договорів) про поставки. 4. ЛИСТ ВИЩОЇ АРБІТРАЖНОГО СУДУ РФ ВІД 21.07.94 N С1−7/ОП-520 «Про судебнотоварознавчої експертизі, проведеної ВНИИСЭ «У ньому йдеться про можливості судебно-товароведческой експертизи, роз’ясняються завдання, можуть бути вирішені судебно-товароведческой експертизою, визначено основний коло досліджуваних нею об'єктів. Предметом судебно-товароведческой експертизи є з’ясування фактичних даних, підтверджують або опровергающих відповідність характеристик досліджуваних об'єктів товарного походження базовим (нормативним) значенням, і навіть встановлення дефектності виробів і обставин, у яких сталося зниження його якості (фактичних даних, що з дотриманням (недотриманням) правил упаковки, маркування, зберігання, транспортування, разбраковки товару, аварій та ін.). 5. ПОСТАНОВА РМ РФ ВІД 8.10.93 N 995 «Про Правилах продажу окремих видів продовольчих і непродовольчих товарів «6. ЗАКОН РФ ВІД 7.02.92 N 2300−1 Про ЗАХИСТІ ПРАВ СПОЖИВАЧІВ Справжній Закон регулює відносини, виникаючі між споживачами і підприємцями, встановлює права споживачів для закупівлі товарів (робіт, послуг) належного якості, на безпеку їхнього життя і здоров’я, отримання інформації товари (роботах, послугах) та його виготовлювачах (виконавців, продавцях), просвітництво споживачів, державну і громадський захист їхніх інтересів, об'єднання в громадські організації споживачів, і навіть визначає механізм цих прав. 7. ПОСТАНОВА ПЛЕНУМУ ВЕРХОВНОГО СУДУ СРСР ВІД 05.04.85 N 1 «Практику застосування судами законодавства про відповідальність за випуск з промислових підприємств недоброякісної, нестандартній чи некомплектної продукції і на за випуск на продаж таких товарів у торгових підприємствах ». 8. ІНСТРУКЦІЯ ДЕРЖАРБІТРАЖУ ВІД 25.04.66 N П-7 про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості. Регламентує порядок приймання продукції, коли стандартами, технічними умовами, Основними і Особливими умовами поставки чи іншими обов’язковими для сторін правилами не встановлений інший порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості і комплектності, і навіть тари під продукцією чи товарами.