Соціальні аспекти СНІДу

Городской комітет із утворенню відкладень і науке.

Наукове суспільство учнів школи 9.

Секція медицина.

СОЦІАЛЬНІ АСПЕКТИ СПИДА.

Авторы:

Винокуров Роман 10 В.

Березін Олександр 10Б.

Науковий руководитель:

Мишланова С.Л.

К.ф.н., ст. преп. ПГМА.

ПЕРМ 1999.

СОДЕРЖАНИЕ Введение…3.

Глава 1.

Частина 1 літературна справка:

1.1Развитие эпидемии…4.

1.2 Походження ВИЧ…4.

1.3 Імунологія СПИДа…5.

Частина 2 Соціальні аспекти СПИДа:

1.4 Групи риска…6.

1.5 СПИД-статистика…7.

Глава 2 Матеріали й методы…8.

Глава 3 Исследование.

3.1 інформованість і джерела информации…9.

3.2 можливість заражения…11.

3.3 ставлення до проблеми ВИЧ/СПИД…12 Заключение…13.

СНІДодну з найважливіших і трагічних проблем, що виникли перед людством наприкінці ХХ століття. Не в тому, що на даний час у світі офіційно зареєстровано понад 33,5 млн. з онкозахворюваннями та багато мільйони інфікованих. СНІДдуже складна наукова проблема. Збудник СНІДувірусу імунодефіциту людини (ВІЛ) — належить до ретровирусам, тобто. вірусам, геном яких може вбудовуватися в геном людини, наприклад, у геном клітин кровілімфоцитівчи клітин мозку. До цього часу невідомі навіть теоретичні підходи до вирішення такого завдання, як очищення генетичного апарату клітин людини від чужорідної (зокрема, вірусної) інформації. Без розв’язання проблеми нічого очікувати перемоги над СНІДом. А таких наукових питань захворювання поставило много…

З іншого боку СНІДнайважливіша соціальна проблема, адже вона може існувати без суспільства. Особливо він дуже небезпечна молоді. Адже навіть спонсори об'єднаної програми щодо боротьби з ВИЧСПИД (ЮНЭЙДС) прийняли рішення сфокусувати Всесвітню кампанію СПИД1998 на молоді, проте, їх рішення зумовлене і тим, що молодь, як вважають, джерело змін. Тому ми вважаємо нашу роботу актуальной.

Нас цікавила інформованість наших однолітків, їх джерела інформації, ставлення цієї проблеми, і навіть ми хотіли оцінити небезпека поширення ВІЛ-інфекції серед нашої молодёжи.

Для оптимального досягнення даних завдань ми вивчили деяку літературу, склали тест, протестували учнів 8−10 класів та проаналізували результаты.

Новизна дослідження у тому, що вік тестируемых взятий від 13 до 16 лет (8−10 кл.), тобто. під час статевого дозрівання, а чи не зрілості, звісно ж. Т.к. в усій літературі, що її вивчили, не трапилося жодного дослідження, у якому, б вік опитаних був нижче 14 років. З нашою погляду, тим часом людина має підвищену небезпека заразиться СНІДом, т.к. передумова цьому вже з’явилися, а якість інформацію про цьому порівняно низько. З іншого боку, ми опитували наших однолітків, що допомогло нам бачити проблему очима тестируемых.

Результати нашої роботи можна використовувати за більш роботах, бути узятими як підстави інших, і навіть використовуватися вчителями щодо просвітницьких робіт і класних часов.

Наш доповідь складається з запровадження, трьох глав і заключения.

ГЛАВА 1.

ЧАСТИНА 1.

ЛІТЕРАТУРНА СПРАВКА.

1.1. Розвиток эпидемии.

Перші випадки СНІДу мали місце влітку 1981 року у США. Повідомлялося, що в кількох молоді з ослабленим імунітетом, котрі опинилися згодом гомосексуалістами, виявлено саркома Капоши і пневмонія. Хоча клінічна картина вказувала цього разу вже відомий на той час синдром імунодефіциту, причина та шляхи передачі захворювання залишалися неясними. Вірус, знаний нині як збудник СНІДу, був лише 1983 року, та її називали по-різному. Тепер його прийнято називати вірусом імунодефіциту человека (ВИЧ). Пізніше від хворих, мали контакти з вихідцями із західної Африки, було виділено нова різновид цього вірусуВИЧ2.

ВІЛ можна з насіннєвий рідини, секрету шийки матки, лімфоцитів, плазми крові, спинномозковій рідини, сліз, слини, сечі і материнського молока. Звісно, звідси годі було, всі ці рідини можуть переносити інфекцію, т.к. концентрація вірусу у яких істотно різна. Реально інфекційними є сперма, кров, і, можливо, секрет шийки матки. Класичним шляхом поширення вірусу в усьому світі є статеві контакти, як анальні, і вагінальні. Інший шлях передачі вірусучерез заражённую донорську кров чи її компоненти, і навіть донорські органи влади та сперму. З іншого боку вірус може передаватися між особами, які вживають наркотики, через загальні голки багаторазового використання, при лікувальні процедури, або ж матері до дитині. Передача вірусу від до дитині відбувається ще матці або за рождении.

ВІЛ не передається при випадкових побутових контактах для людей. Проте він менш, медичний персонал може заразитися при пораненнях голками, і навіть потрапляючи на шкіру слизові оболонки заражённой крові й інших рідин організму. І, насамкінець, відзначимо, що немає підстав вважати можливої передачу вірусу комарами, вошима чи постільними клопами; їм не можна заразитися в басейні чи через загальну кухонну посуд, посуд, їжу і туалетні приналежності, і навіть просто перебувають у одному приміщенні із інфікованим. Отже, вірус СНІДу не вважається контагиозным (Адлер М.).

1.2. Походження ВИЧ.

ВІЛ належить сімейства ретровірусів, подсемейству лентивирусов. Ретровірусиєдині у світі живі істоти, здатні синтезувати ДНК з РНК, тоді як решта — тільки РНК з ДНК. З цією метою у вірусів цієї групи є фермент зворотна транскриптаза. Звідси й назва ретровирусов (ретро тобто. обратный).

Відоме досить багато захворювань тварин, що викликаються ретровирусами, і лише одна захворювання людиниТ-клітинна лимфосаркома. Серед вірусів тварин, викликають иммунодефицитные стану, найбільше зацікавлення представляють ретровіруси мавп. Приміром, у шимпанзе з підвиду Pan troglodytes, troglodites які у західної та центральної Африці, у крові виявили вірус, споріднений ВИЧ (Мэлор Стуруа). Річ у тім, що страву з м’яса цих мавп на початку 1980;х подавалося як делікатес, а готувалося воно за принципом біфштекса, тобто. майже сирим і з кров’ю. Залишається усе ж таки незрозумілим, коли відбувся ВИЧ.

Зворотний транскриптаза (ревертаза) закодована в геномі вірусу і дозволяє синтезувати ДНК на РНК-матрице. Отже, ВІЛ здатний продукувати в клетках-хозяевах, як-от «хелперные» Т4-лимфоциты людини, ДНК-копии свого геному. Вірусна ДНК входить у геном лімфоцитів, де її експресія створює умови у розвиток хронічної інфекції. Факт інтеграції ВІЛ в геном клетки-хозяина, мабуть, виявиться дуже важкоздоланною на заваді розробки таких антивірусних агентів, що придушували б інфекцію, а й знищували её.

Вірус СНІДу відкрили у 1983 року Баррэ-Синусси, Монтаньє та колеги з Пастерівського інституту, у Парижі; вони назвали його вірусом, асоційованим з лимфаденопатией (LAV). У 1984 р. Попович, Галло і працівники повідомили про отриманні клітинних культур зі стабільної та продуктивної інфекцією, викликаної іншим изолятом вірусу СНІДу, що вони назвали HTLV-IIIпо аналогії з цими двома раніше описаними ретровирусами HTLV-I і HTLV-II. LAV, HTLVIII та інші віруси, виділені до нашого часу від хворих на СНІД і СПИД-ассоциированными захворюваннями у центральній Африці, Європі, Америці, — це один і той ж. Нині це вірус називають ВИЧ (HIV).

1.3. Імунологія СПИДа.

Багато, коли всі, клінічні прояви ВІЛ можна пояснити розвитком в хворих глибокої імунної недостатності. Настільки сильне гнітюче вплив ВІЛ на імунну систему своєю чергою пояснюється особливої схильністю вірусу вражати лімфоцити певного типа (клеточным тропизмом).

Головною мішенню вірусу служить популяція дозрілих в тимусі Тлімфоцитів, відомі як хелперы/индукторы. Ці клітини несуть у своїй поверхні молекули гликопротеина, званого CD4, який пов’язує гликопротеин оболонки ВІЛ. Знищення лімфоцитів, несучих CD4, мабуть, обумовлена иммуносупрессорное дію вируса.

Встановлено, що молекули CD4, хоча у менших кількостях, є не лише з хелперах/индукторах, а й у інших клітинах. Деякі моноцити і макрофаги виразно несуть у своїй поверхні CD4; можливо, це стосується й деяким В-лимфоцитам (продуцентам антитіл). CD4 або дуже близька щодо нього молекула було виявлено в головному мозку, хоча залишається незрозумілим, які саме клітини її продуцируют.

Т-хелперы/индукторы, які мають CD4, був у сукупності названі «диригентом імунологічного оркестру», — вони відіграють центральну роль розвитку імунного ответа.

На контакти з антигеном ці клітини реагують розподілом і паралельно відпрацюванням лимфокинов, як-от интерлейкин-2, інтерферони, чинники розвитку і диференціювання В-лимфоцитов. Ці лимфокины діють як локальні гормони, контролюючі зростання і дозрівання лімфоцитів та інших типів, в частковості цитотоксических/супрессорных (CD8) Т-лімфоцитів і які продукують антитіла В-лимфоцитов. З іншого боку, лимфокины впливають на дозрівання і функції моноцитів і тканинних макрофагов.

Після зараження вироблення антитіл спочатку не порушується; поява антитіл до оболочечным і серцевинним білкам вірусу тим часом служить навіть головною ознакою інфекції. Потім у сироватці підвищується концентрація імуноглобулінів всіх класів, що свідчить про поликлональной активації В-лимфоцитов. Причина цього зовсім зрозуміла, проте його можна думати, що має місце пряма активація В-лимфоцитов вірусом. У найбільш пізніх стадіях захворювання концентрації імуноглобулінів мають тенденцію снижаться.

Найбільш сильне вплив ВІЛ надає на імунна відповідь, опосредуемый Т-клетками. І за інших вірусні інфекції, у перші дні або тижні може зростати число цитотоксических супрессорных клітин CD8. У цьому у здорових серопозитивных пацієнтів рівні лімфоцитів і різних субпопуляций Т-клеток можуть залишатися нормальними. Людина може довге час мати антитіла до ВІЛ (тобто. бути серопозитивным) та між тим залишатися здоровим. І усе ж таки число CD4-хелперов/индукторов неухильно падає, що з появою нових клінічних симптомів свідчить про прогресуванні хвороби. Пізніше при явно вираженої клінічної картині, зменшується кількість CD8-лимфоцитов.

Принаймні того як хвороба розвивається у напрямі лимфаденопатии і СПИД-ассоциированных симптомів, тести на активність Т-лімфоцитів, у цьому однині і тести продукції лимфокинов, дають дедалі більше отклоняющиеся від норми результати. Це стосується і до тестів на активність моноцитів і макрофагів, зокрема і спроможність до знищення внутрішньоклітинних паразитів. Природна активність клеток-киллеров теж знижена. У шкірних пробах з контрольними антигенами в хворих спостерігається анергия.

Біопсія лімфовузлів виявляє у пацієнтів із лимфоденопатией безліч збільшених фолікулів, часто з інфільтрацією CD8-лимфоцитами і з виснаженням популяції клітин. На пізніших стадіях, коли розміри лімфовузлів повертаються норму, фолікули виявляються хіба що «вигорілим», їх нормальна структура втрачається, а клітин стає дедалі меньше.

Відповідно до найпростішій припущенню, причиною імунного дефіциту може бути руйнація вірусом Т-хелперов/индукторов, і навіть, мабуть, моноцитів і макрофагів. Інша можливістьте, що гликопротеин оболонки вірусу, связывающийся з CD4 перешкоджає нормальним функцій цієї молекули. Оскільки CD4 бере участь у взаємодії хелперов/индукторов з клітинами інших типів, це мала б блокувати їх нормальну активность.

Було також висловлена думку, що у імуносупресії якусь роль може грати автоімунний відповідь. У хворих поруч з лимфопенией іноді спостерігається нейтропения, анемія чи тромбоцитопения, й інші явища пояснювали виробленням аутоімунних антител (Адлер М.).

ЧАСТИНА 2.

СОЦІАЛЬНІ АСПЕКТИ СПИДА.

СНІД як хвороба окремих індивідуумів, СНІДхвороба суспільства, якого неспроможна існувати. Особливо СНІД неспроможна існувати без пороків суспільства. Сюди входять пороки як які заразилися, а й неинфицированных.

1.4. Групи риска.

Існують звані групи ризику. Групи ризику є групи людей, які мають найбільшу можливість книги стати інфікованими. Нижче і буде наведено такі групи риска.

Нині у світовій літературі більш-менш докладно розглядається шість груп чи контингентів ризику, котрі мали найбільший соціальне і медико-биологическое значення в проблемі СПИДа.

Перші випадки СНІДу було виявлено в мужчин-гомосексуалистов. І ще довго цю групу настільки домінувала між людьми, заражённых вірусом імунодефіциту, що хіба що аксіомою, міцно що закріпилося у свідомості медичних працівників і лише населення, стала фраза:"СПИД-болезнь гомосексуалістів". Тим самим було мимоволі різко принижалась небезпека інфекції й інших груп населення, хоча незабаром було встановлено, що СНІД може вражати і бисексуалистов, і навіть людей, яким статеві збочення несвойственны.

Вважають, що перший групу ризику становлять наркомани, причому в повному обсязі, лише ті, що беруть наркотики з допомогою введення їх шприцом. Зрозуміло, що групове застосування нестерилизованных шприців та голки до ним, і навіть запровадження наркотику через недезинфицированную шкіру або безпосередньо до через одяг, використання запровадження нестерильного продукту, часто одержуваного з загрязнённых напівфабрикатів, — усе це загрожує зараженням не лише ВІЛ, а й збудниками інших заболеваний (сифилиса, вірусного гепатиту, гноеродных інфекцій). З іншого боку імунологічні дослідження з діагностики та прогнозуванню течії ВІЛ-інфекції показали, що з наркоманів СНІД розвивається быстрее.

Другий за значенням групою ризику є гомоі бисексуалисты (спочатку вона вважалася першої). Найбільша інтенсивність поширення вірусу представниками цієї групи сексопатологами і эпидемиологами пояснюється лише тим, що з статевому контакті вони частіше виникають тріщини слизової оболонки пряма кишка чи анального отвори, у результаті вірус легко проникає до крові. У цьому плані, певне, необхідно відзначити ще й те, що нормальний статевої контакт між чоловіком та жінкою, що мав місце фізіологічно передбачених шляхом, рідко призводить до порушення цілісності слизових оболонок чи шкірних покровів, тобто. рідко створює можливість проникнення вірусу до крові. У протилежному разі, коли статевої контакт відбувається за нормальним шляхах (у цьому однині і через пряму кишку), можливість влучення ВІЛ до крові статевого партнера істотно зростає. З іншого боку, на слизової оболонки прямий кишки є додаткові рецептори для ВІЛ немає на слизових оболонках статевих органов.

Третю, дуже важливу з позиції сьогодні, групу ризику становлять повії й обличчя провідні безладного статевого життя, т.к. ті та інші мають безліч статевих партнерів, серед яких можуть опинитись і заражённые вірусом иммунодефицита.

Наступна офіційно визнана група ризикулюди, яких було зроблено переливання крові. Однак цьому необхідно відразу ж потрапити підкреслити, що гемотрансфузії були небезпечними у плані передачі ВІЛ-інфекції лише доти, доки став обов’язковим контроль донорської крові. У багатьох країнах такий лабораторний контроль введений з 1985 року. До жалю, через велике тривалості інкубаційного періоду при СНІД слід про можливість реєстрації нових випадків цієї інфекції ще кілька років в хворих, яким завжди було виконано переливання крови.

Явну групу ризику становлять жителі країн і територій, де СНІД распространён дуже широко. Наприклад, у перших американських публікаціях відзначалося, що таку значну частина хворих на СНІД становлять жителі Гаїті та корінні мешканці деяких інших островів Карибського бассейна (Чайка Н.А.).

1.5. СПИД-статистика.

За даними (Див. додаток 1) кількість які заразилися в світ у 1998 року менше, ніж у 1997(ОЦ СНІД). Це можна пояснити широкої просвітницькою роботою, проведеної об'єднаної програмою боротьби з ВИЧ/СПИД (ЮНЭЙДС). У Росії той-таки цей показник протягом останніх 3 роки не изменился.

На сьогодні у Пермі і Пермській області зареєстровано 59 ВІЛінфікованих, їх 10 людина хворі СНІДом необхідні й 43- наркоманы (см. приложение1).

Зараз спонсори кампанії боротьби з ВИЧ/СПИД (ЮНЭЙДС) прийняли рішення сфокусувати Всесвітню кампанію проти СПИД1998 на молоді. Цілі кампанії: мобілізація зусиль молоді на повільність поширення ВІЛ інфекції, і зміцнення підтримки молоді, що живе із ВІЛ/СНІДу і що під впливом епідемії. Зміцнення, і навіть захист прав человека.

ГЛАВА 2.

МАТЕРІАЛИ І МЕТОДЫ.

Матеріалом на дослідження послужили результатів тестування. Информантами були учні восьмих і десятих класів школи № 9, а як і учні дев’ятих класів школи № 22. Ці школи вважаються благополучними, і тому ми маємо результати трішки вище очікуваних. Всього було опитано 147 людина, у тому числі 80- молодики і 67- девушки.

Тест, що ви можете вбачати у реформі додатку № 2, підготували нами. Цей тест складається з п’ятьох блоков (13 вопросов):

Перший блоккоординати тестируемого (вопросы 1−2): увімкнули в тест для здобуття права у майбутньому провести порівняння різних вікових груп. Другий блок інформованість (питання 3−6) був потрібен з оцінки інформованості учнів. Наступнийджерела информации (7−9) послужив до пояснень інформованості, виявлення джерел інформації, а також і оцінки впливу. У блоці можливість заражения (10−12) ми розглядали можливу причетність тестируемых їх до груп ризику і останній блок ставлення до цієї проблеме (13), що можна об'єднати з попереднім, був увімкнули в тест на розкриття моральності тестируемых.

Тестування проводилося у вільний від уроків час (після нього й у час класних годин). Перед тестуванням учням була пояснена мета, ще ми проводили просвітницькі роботи, що допомогло нам виявити реальної картини інформованості, проте, як засвідчило блок 3, лекції на цієї теми проводилися у багатьох класах до тестування. Тестируемые поставилися до роботи досить серйозно переважають у всіх вікових групах. Сміх викликали лише найбільш абсурдні питання, наприклад: «чи є групою ризику особи відслужилі в армии?"(5-з). Вчителі, присутні на тестировании (классные керівників Західної й ін.), теж поставилися з розумінням, допомагали встановити дисципліну, котрий іноді пояснювали тестованим деякі незрозумілі слова. І лише одне вчитель відмовив в проханні провести тестування його классе.

Отримані результати ми занесли в комп’ютер, колись пронумерувавши кожен аркуш із відповідями, у тому, аби запобігти помилки. Дані занотовувалися і оброблялися в операційні системи баз даних FoxPro і Excel, використання є допомогло, і прискорило процес обробки даних, а також за допомогою бази даних Excel було побудовано диаграммы.

Дослідження проводилося з двох параметрами: виявлення загальної картини і порівняння результатів восьмих і десятих классов.

ГЛАВА 3.

ИССЛЕДОВАНИЕ.

З огляду на прогресуючій пандемії СНІДу, більшість нових жертв якої молодь віком від 10 до 21 року, ми розпочали свою работу.

Ця глава складена із трьох блоків за будовою тесту, й у блок подразделён на частини: дослідження загальної картини, і навіть порівняння восьмих і десятих классов.

3.1.Информированность і джерела информации.

Результати тестування показали, що тестируемые допустили в в середньому у 3−4 помилки. | | | | | | | | | | | | | |таблиць| | | | | | | | | |а1 | | | | | | |Вопрос|А |б |в |р |буд |е |ж |із | |3 | | | | | | | | | |кол-во|5 |7 |19 |7 |8 |43 | | | |% |3 |5 |13 |5 |5 |29 | | | |Питання| | | | | | | | | |4 | | | | | | | | | |кол-во|30 |10 |36 |4 |10 |2 | | | |% |20 |7 |24 |3 |7 |1 |22 |3 | |Питання| | | | | | |15 |2 | |5 | | | | | | | | | |кол-во|18 |62 |20 |95 |4 |21 | | | |% |12 |42 |14 |65 |3 |14 | | | |Питання| | | | | | | | | |6 | | | | | | | | | |кол-во|7 |21 |54 |19 |30 |10 | | | |% |5 |14 |37 |13 |20 |7 | | |.

Найбільше помилок було зроблено на задану тему донори і донорські органы (Вопросы 3-тє і 5-г). Спочатку ми знайшли цей показник задовільним, але, коли проаналізували інші результати, зрозуміли, що ситуація залишає бажати кращого. Наприклад, розмови з батьками про секс і СНІД були в 24% і 34% відповідно (см.

Диаграмма1.

Диаграмма2 диаграмму1). Дивно, чому про СНІД розмов було більш ніж про секс, адже казати про СНІД, отже говорити про секс. Можливо, це отже, і те, що батьки багато знають в цьому плані. За даними дослідження, проведённого Лузиным П .М. і Шапіро Г. Б., з батьками для цієї теми розмовляє 20% літніх людей від 14 до 24 років, і у нашому випадку бачимо результати трохи вище, ми вважаємо, що батьки повинні приділяти розмов за даними проблем із підлітками від 12 до 16 років більше часу, тобто. знаходимо ці показники незадовільними. Порівнюючи наші результати з показниками тієї самої дослідження, бачимо, що, як джерело інформації з цієї проблеми, майже тричі менш активен (в нашому випадку), ніж у групі осіб то 14 до 24 лет (34,5%), лекції на 7 раз (9%) і спеціальна література приблизно 9(9%)(см. диаграмма2). Причинами настільки низьких показників вважатимуться недоступність чи відсутність спеціальна літератури, недолік підготовлених кадрів для проведення лекцій, а як і відсутність інтересу цієї проблеми викликане низькою інформованістю і підлітків, і батьків. Ще можна назвати що 32% тестируемых мають кілька інших джерел інформації(спеціальна література ЗМІ й лекції на різних сочетаниях).

Поінформованість залежить від джерела інформації, а залежить від її якості, і забезпечення якості її засвоєння. Особи, які назвали лекції і спеціальну літературу як джерело своєї інформації робили незгірш від помилок, ніж остальные.

Зрівнявши кількість тестируемых 8-х і 10-х класів, і підрахувавши у помилок, допущених ними, ми побачили, що показники інформованості почти.

Диаграмма3.

Диаграмма4 не отличаются (см. диаграмму3). Ми вважаємо ці показники удовлетворительными.

Розглянемо результати питання № 7(диаграмма4). Помітні досить дивні показники: про шкідливі звички в 8-ом класі розмов із батьками було більше, ніж у 10-ом. Це можна пояснити поступової «адаптацією» наших батьків сучасного життя: мовляв чоловік у десятому класівсе вже знає, чоловік у восьмому класітреба з нею поговорити, а не секс і СНІД, йдеться про шкідливі звички. Дивна схильність батьків розмовляти про СНІД, не чіпаючи у своїй тему сексу, видно зі обох випадках, що доводить їх некомпетентність у цій области.

График1 наочно демонструє нам, що з друзів у десятому класі дізнатися можна вулицю значно більше ніж у восьмому, т.к. лінія 10-х кл. перебуває над лінією 8-х кл. і лише над відповіддю «я не дізнаюся від своїх друзів» вони перетинаються. Напевно, можна пояснити тим, що десятому класу цю тему стають обычными.

З допомогою диаграммы5 легко помітити, що, що у восьмому класі грає домінуючу роль, в десятих — пішли другого план, але в перший, як не дивно, вийшла спеціальна література, що у восьмому класі слід за останнє місце. Це засвідчує тому, що дві рокуце велика термін, за який особистість підлітка змінюється, взрослеет.

График1.

Диаграмма5.

Можливість зараження СПИДом.

Кількість підлітків мають друзів з нестандартній сексуальної орієнтацією- 3 з 147(см. Диаграмму6). А з тестируемых такими вважають для себе 6 людина, що становить 4%(см. диаграмму7). З положень цих шести лише одне має друзів з нестандартній сексуальної орієнтацією. Мабуть п’ятеро інших або відповіли несерйозно, або тільки відчувають потяг до осіб своєї статі. Троє їх питанням про вільний час не відповіли, що вони спілкуються з давніми друзями, тобто. у групу ризику їх включити не можна. Отже, ми виявили в паралелях даних класів групу ризику, хай у нею одна людина, хто знає про, в нього друзі, спілкуючись зі однокласниками, може когось схилити до статевої близькостіі хворі СНІДом з’явиться у наших лавах… З іншого боку, цей «феномен» допустив якомога більше ошибок (13), не отримує інформації проблему СНІДу від друзів, у час сидить будинки і спілкується з давніми друзями, причому, як ми вже зазначили, його друзі також із нестандартній сексуальної орієнтацією. З історії ВІЛ-інфекції відомо, що така група і з’явилася основний жертвою вірусу. Як тепер відомо, це група залишається групою ризику, але ВІЛ сьогодні перейшов у наступ на наркоманів. Можливо, це пов’язано з тим, що інкубаційний період у наркоманів коротше, ніж в інших інфікованих і хвороба відбувається у набагато менші терміни. Та й потрапити до організм наркомана вірусу набагато легше. Ступінь ризику зараження у наркоманів значно вищий, ніж в інших груп. Але ми не включили цей питання на тест, т.к. школи яких проводилося тестування благополучні, і торік року наркоманів не выявлено.

Диаграмма6.

Диаграмма7.

З 147 людина 8(6%) з неорганізованому статевому життям. Одне з їх із нестандартній сексуальної орієнтацією. З цією группы (с розхристаною статевим життям) втрачає сенс розглядати питання друзів, т.к. статевої партнер у разі може бути як знайомим людиною, і незнайомим. Проте шістьох з восьми не гуляють з давніми друзями, отже вони або відповіли несерйозно, або замислювалися з цього питанням. Що й казати стосується сексуальної освіти, чи всього двоє із 8 говорили з батьками секс, проблему ВІЛ-інфекції у цій групі розмови були у трьох людина. Це засвідчує тому, що батьки тільки приділяють даним проблемам потрібну кількість часу, але й знають своїх дітей деякі факти, причиною цього є невелика кількість часу приділяєте дитині. Такий висновок справедливий як на осіб із неорганізованому статевому життям, так на осіб із нестандартній сексуальної орієнтацією, т.к. з усіх про СНІД з батьками розмовляв лише одне людина, причому із трьох з нестандартній сексуальної орієнтацією. Це засвідчує тому, що батьки справляються своїх обов’язків і залишаються напризволяще судьбы.

Диаграмма8.

Диаграмма9.

Діаграми 8 і 9-те нам показують, що 10-классники мають вулицю значно більше друзів, мають шкідливих звичок, проти 8-классниками, тоді як на осіб із шкідливими звичками навпаки, більше коштів у восьмих класах. Звідси можна дійти невтішного висновку, що учні 8-х класів більш піддаються шкідливому впливу, тоді як 10-классники вже поміняли своє коло інтересів, що підтверджують пари верхніх стовпчиків в діаграмах 8 і 9.

Ставлення до проблеми СПИДа.

Ставлення цієї проблеми ми вивчили з допомогою специфічного питанняситуации (13). Спостерігаючи диаграмму (см. диаграмму10) видно, більшість підлітків самі готові зі СНІДом і з проблемою соціальної, але, швидше за все, не знають, як, про що свідчить порівняно низький показник інформованості, як і того, що третина відповіла «На тебе це вплине». Ми це вивели зі те, що досить невелика кількість тестируемых готове знехтувати дружбою, і дуже чисельна готове допомогти другу, дізнавшись, що він заражён ВІЛ. теж можна помітити, що вони далекі від усвідомлення те, що таку людину можна уважать.

Диаграмма10.

Диаграмма11.

ЗАКЛЮЧЕНИЕ

.

Не дивлячись те що, що вони багато зробили та робиться боротьби з СНІДом, масу всього ще треба зробити, щоб СНІД большє нє погрожував людству. Ми вважаємо за необхідне кроком до цього включення молоді у всесвітню програму боротьби із ВІЛ/СНІДу, але, перш ніж покладатися на молодь із нею треба провести просвітницьку роботу. З нашою погляду, незважаючи все інше, батьків на цих роботах мають відігравати домінуючу роль, причому, виховні розмови можуть, і дружина мають вестися з трьох років. До жалю наше дослідження наочно показало, що українці це, а й взагалі сама програма нашій країні далекою від досконалості, а, по нашому особовому досвіду ми можемо сказати, що у нас цю програму неможливо отразилась.

Саме тут і наведемо основні висновки із нашого исследования:

Головними джерелами інформації є ЗМІ, спеціальна література і лекции.

Батьки не приділяють належної часу спілкуватися з детьми.

Дуже велика популярність неспеціалізованих джерел, як-от друзі і СМИ.

Популярність спеціалізованих источников (специальная література і лекції) безпосередньо залежить від возраста.

Зміна інтересів призводить до збільшення ступеня ризику зараження, незважаючи на поява якісніших джерел информации.

Десятикласники менше схильні до шкідливому впливу ніж восьмиклассники.

Ступінь ризику зараження ВІЛ-інфекцією не висока, але цілком реальна.

Ризик зараження в десятих класах вище, ніж у восьмых.

Учні побоюються ВІЛ-інфекції тому, що не знають як противостоять.

Ми вважаємо можливим необхідним розвиток роботи у зв’язки Польщі з невичерпністю вже взятого матеріалу, а також із масою перспектив, як порівняння різних шкіл, контролю над зміною інформованості з віком, поліпшення тесту, а як і, можливо, ведення просвітницьких работ.

Ми вважаємо, що результати нашого опроса/исследования може бути використані ширших работах (как ми вже зазначили), а як і братися в основі в других.

Список використаної литературы.

Адлер М., Мортимер П., Беверлі П., Саттентду До. «Абетка СНІДу» Москва світ 1991.

Журнал «У науки» № 12 за 1988 г.

Покровський В.І., Покровський В. В.: «СНІД» Москва: Медицина 1988 г.

Чайка Н.А., Клевакин В. М.: «СНІД чума XX века».

Лузин П.М., Шапіро А.Б."Социологические аспекти профілактики ВІЛ/СНІДу" збірник статей. Перм: видання ПГМА 1997 г.

В.І. Классен: «Світ в обіймах СНІДу» Перм ПГМА 1994 г.

Журнали «Здоров'я» № 6 за 1986 р. і № 9 за 1990 г.

Мэлор Стуруа стаття «Прокляття шимпанзе» газета «Московський комсомолець» № 6(53). Чикаго-Миннеаполис.

Файли мереж STN і Internet.

ОЦ СНІД «Вісник пермського обласного центру з профілактики і боротьбі зі СНІД і на інфекційні захворювання» № 2(7) 1998 р. ———————————;

[pic].

[pic].

[pic].

[pic].

[pic].

[pic].

[pic].

[pic].

[pic].

[pic].

[pic].

[pic].