Економіка МКТ

смотреть на реферати схожі на «Економіка МКТ «.

Економічна суть і класифікація витрат звернення до торговле.

Основне напрям режиму економіки. Недоліки звернення — це пов’язані з доведенням товарів — від виробника до споживача. До недоліків звернення належать витрати: — з транспортування, — із зберігання, — з продажу, — з надання послуг покупцям, Недоліки звернення з своїм змістом є поточними витратами і вони приймають форму грошових платежів, тому всі витрати враховуються в складі витрат звернення повністю позначаються на б/в. Проте чи всі затрати входять у склад витрат звернення (штрафи, пені, неустойки покриваються з допомогою прибутків і в в.о. не включаються — ці витрати пов’язані з товарообігом, які причиною яких є безхозяйтвенность). Кожне торгове підприємство прагне знижувати витрати на продажу — це досягається шляхом дотримання режиму економії. Він передбачає бережные ставлення до затратам часу покупців і підвищення якості їх обслуговування, тому знижувати можна тільки витрати які безпосередньо пов’язані з обслуговуванням покупців. До основним напрямам режиму економії ставляться: — зниження витрат за погрузочные/разгрузочные роботи шляхом механізації цих робіт, — дбайливе ставлення до з тарою, — зниження витрат за фасування шляхом механізації фасовочных операцій, — не припущення понад нормативних втрат товарів. Розподіл в.о. різноманітні ознаками називається їх класифікацією. У кооперативної торгівлі витрати звернення класифікують за такими признакам:

1. за змістом в.о. поділяються на елементи: — матеріальні витрати, — Витрати оплату праці, — відрахування на соц. потреби, — амортизація основних засобів, — інші витрати звернення. 2. за статтями (угруповання в.о. за основними елементами витрат Демшевського не дозволяє виявити напрям і цільове призначення окремих витрат, тому виникає необхідність урахувати, аналізу та планування в.о. за статтями) статті в.о. визначено методичних рекомендацій по бух. обліку витрат. У класифікації в.о. за статтями дає можливість визначити їх структуру і виявити найбільші статті витрат. У наст. вр. найбільша питома вага в в.о. займають витрати з оплати праці, транспортні витрати й послуги інших галузей народного госпва. За галузями діяльності в.о. поділяють на: — витрати роздрібної торгівлі, — витрати оптової торгівлі, — витрати підприємств харчування, — витрати на закупівлі с/г продуктів і сировини, — витрати на цілому в потреб. суспільству. Стосовно товарообігу в.о. діляться на: — условно-постоянные — це розмір яких за зміні товарообігу не змінюється чи змінюється не значно (Витрати оренду) — условно-переменные — це розмір яких за зміні товарообігу змінюється у прямій залежність від нього (транспортні витрати, Витрати тару). По способу калькуляції в.о. діляться на: — прямі - це які можна віднесено безпосередньо мали на той чи іншого товар (в машині перевозять одну групу товарів у цьому випадку витрати з перевезення буде віднесено цей товар) — непрямі - витрати які може бути прямо віднесено на конкретний товар (в автомобілі перевозили кілька товарних груп). На витрати торгових підприємств впливає чимало чинників, основні їх такі: — обсяг і структура товарообігу, — зміна ціни товари та тарифів на послуги, — стан матеріально технічної бази, — розміщення торгових підприємств. Показники витрат звернення. В.о. вимірюються обсолютными і відносними показниками. Абсолютним показником витрат є сума витрат. Відносні показники — рівень витрат звернення розмір зміни рівня витрат звернення… Рівень в.о. — це сума в.о. котре виражається у % стосовно товарообігу. Щоб розрахувати рівень в.о. треба суму витрат розділити на товарообіг і помножити на 100%. Щоб розрахувати рівень в.о. по роздрібній торгівлі, необхідно суму в.о. по роздрібній торгівлі розділити на роздрібний товарообіг без дрібнооптової продаж і помножити на 100%. Щоб розрахувати рівень в.о. з торгівлі, необхідно суму в.о. оптової торгівлі розділити на оптовий товарообіг і помножити на 100%. Щоб розрахувати рівень в.о. загалом торгової системі райспоживспілки, необхідно суму в.о. вроздріб і опті розділити на роздрібний товарообіг включаючи дрібнооптовий продаж і помножити на 100%. Щоб розрахувати розмір зміни рівня в.о. треба з фактичного рівня витрат звернення звітного року відняти плановий рівень в.о. звітного роки або банку фактичний рівень минулого (базисного) року. Щоб розрахувати темп зміни рівня в.о. необхідно розмір зміни рівня в.о. розділити на плановий рівень в.о. чи фактичний рівень попереднього (базисного) періоду й помножити на 100%.

Доходи торгового підприємства. Основний принцип ринкової економіки забезпечення самопокупаемости. Це озаначает, що торг. предпр. має покривати свої витрати з допомогою свої доходи. Розрізняють такі види доходов:

1. за найважливішими джерелами формирования.

— прибутки від реалізації товарів, — прибутки від іншої реализации,.

— прибутки від позареалізаційних операцій. Основними джерелами доходів торг. Предпр. є прибутки від реалізації товарів. Торг. Предпт. У постачальників товар за ціною, а продає по інший — роздрібної ціні. Різниця між роздрібної і покупною ціною є торгову надбавку — її величина встановлюється 5% до купівельною ціною. Доходи від іншої реалізації є продаж непотрібного майна. Доходи від позареалізаційних операцій діляться на: — доходи від здачі о.с. у найм, — доходи по цінних паперів, — безплатна фінансову допомогу, — прибутки від операцій із тарою, — прибутки від отриманих штрафів та інших сум як економічних санкцій. Види доходів. Валовий дохід — це сума доходів отримана із усіх джерел без ПДВ. Ці доходи призначені на покриття витрат й отримання прибутку. Доход зароблений підприємством — це сума коштів на оплати праці та балансовий прибуток. Доход що залишається у розпорядженні підприємства — це сума коштів у оплату праці та прибуток після сплати податку та інших. обов’язкових платежів. Розрахунок доходів за звітний період виконують під час упорядкування звіту про прибутках і збитках, при цьому приймають до уваги обсяг роздрібного товарообігу величину коштів, яка оплачена під час закупівлі товарів. Різниця між тими показниками і становить доходи предприятия.

Сутність прибутку на торгівлі, її види й призначення. Рентабельність торгової діяльності. Формування ринкової механізму нашій країні викликало значні зміни у ставленні до показника прибутку. Роль прибутку зросла. У ринкових умов прибуток виступає як основними джерелом розвитку госп. Діяльності кожного підприємства чи організації а є стимулом будь-який практично діяльності. Отже основою роздрібної формою господарювання є прагнення зростання прибутку. Значення можна визначити через що їх нею функції: — прибуток є є основним джерелом фінансових результатів підприємства чи організації. — прибуток створює економічну зацікавленість підприємств у госп. Діяльності. — прибуток виступає найважливішим джерелом формування дохідної частини бюджету бюджетів всіх рівнів т.к. частина її вилучається в підприємств податків. У узагальненому вигляді прибуток відбиває кінцеві результати своєї роботи підприємств і фірм. Прибуток — це сума яку дохід яких перевищує витрати. Розрізняють балансову прибыль (бухгалтерскую, валову) Торішній чистий прибуток — (бух. прибуток) — це різницю між отриманої виручкою з валовим доходом й видатками які відбито у бух. обліку. Балансова прибуток оподатковується чорною готівкою але частина її оподатковується. Отже валова прибуток ділитися: — на оподатковувану, — на не оподатковувану, У складі оподатковуваного прибутку можна назвати: — прибуток оподатковуваний за повною податкової ставці, — прибуток оподатковуваний за пільговими податковим ставками. Торішній чистий прибуток — є сумою прибутку яка залишається в розпорядженні підприємства після сплати податків. Ці цифри торгове підприємство використовує різні потреби на власний розсуд з урахуванням конкретних умов і фінансового становища. Торішній чистий прибуток то, можливо спрямовано: — виробниче розвиток, — для поповнення власних оборотних коштів, — зарплату трудових колективів, — виплату працівникам різних вознаграждений.

Показники підприємств харчування, їх економічна характеристика. Громадське харчування є галузь народного господарства, основу якої складають підприємства виконують такі функції: — виробництво продукції, — реалізація продукції, — організація обслуговування відвідувачів. Значення комунального харчування, як галузі господарства ось у чому: — воно дає економію громадського праці. Слідство — раціональніше використання техніки, сировини, матеріалів. — надає робітникам і службовцям протягом робочого дня гарячу їжу. — дає можливість організації збалансованого раціонального харчування в дитячих закладах державної і навчальних закладах. Чимало підприємств комунального харчування є суто комерційними. Поруч із коммерч. Предпр. розвивається і соціальний харчування. Столові при виробничих підприємствах, студентські і шкільні столові. Підприємства громадського харчування класифікуються залежно від характеру виробництва, асортименту своєї продукції і обсягу й виду надання послуг. Залежно від характеру виробництва підприємства харчування поділяються на: — заготовочные, — доготовочные, — предпр. які з циклом виробництва. До групи заготівельних підприємств входять підприємства випускають напівфабрикати і готової продукції для постачання ними інших предпр. До них ставляться фабрики, заготов. Комбінати напівфабрикатів, кондитерські цехи і т.д. До доготовочным ставляться предпр. випускають продукцію з напівфабрикатів отриманих від заготівельних підприємств громадського харчування і предпр. харчової промисловості. До них належать: столовые-доготовочные, вагони ресторани і ін. Предпр. які з циклом виробництва здійснюють обробку сировини, випускають напівфабрикати і готової продукції, та був самі її реалізують. До до них відносяться великі підприємства громадського харчування. Залежно від асортименту своєї продукції предпр. харчування діляться на: — Універсальні - випускають різноманітні страви із різних видів сировини. — Спеціалізовані - випускають продукцію з певного виду сировини: кафе молочні, кафе кондитерські, з потребами національної кухнею, дієтичні столові. Вузько спеціалізовані підприємства випускають продукцію вузького асортименту: штатні, пельменные, чебуречные та інших. Залежно від обсягу надання послуг і забезпечення якості обслуговування підприємства громадського харчування діляться на класи: — люкс — вишуканості інтер'єру, високий рівень комфортності, асортимент вишуканих, фірмових страв. — вищого класу — комфортність послуг на рівні, різноманітних асортимент замовних і фірмових страв. — перший клас — комфортність, різноманітний асортимент замовних і фірмових страв. Залежно від часу функціонування предпр. харчування. Може бути: постоянно-действующими і сезонними. Сезонні предпр. діють у весеннеперіод. Залежно від місця функціонування предпр. харчування може бути стаціонарними і передвижными (вагоны ресторани). Залежно від котрий обслуговується контенгента предпр. харчування діляться на: — громадські, обслуговують всіх охочих. — предпр. харчування при произв. предпр. закладах державної і навчальних закладах (студентські столові, кафе). Показники діяльності предпр. харчування, економічна характеристика. Основними показниками діяльності предпр. харчування є валовий товарообіг. Він з роздрібного і оптового тов. Обороту. Роздрібний товарообіг — це продаж продукції власного виробництва та покупних товарів безпосередньо споживачам через обідні зали, буфети тощо. Оптовий тов. Оборот — це продаж готової продукції одним предпр. харчування іншим яка є філією даного предпр., і навіть роздрібним торг. Предпр.

Валовий товоборот. Підрозділяється на оборот за продукцію власного виробництва та оборот по покупним товарам. Випуск всієї продукції кухні в вартісному вираженні зв. Оборотом продукції власного виробництва. Продукція власного произв. підрозділяється на обідню і іншу. До обідньої продукції ставляться перші, другі, треті страви, холодні, і гарячі закуски. У іншу продукцію включають напівфабрикати, кулінарні, макарони і напої власного виробництва. Куплені товари — це товари придбані підприємством харчування із боку і продавані споживачам без обробки (хліб, фрукт, ягоди та інших.). Випуск продукції власного виробництва підприємствами харчування в натуральному вираженні є виробничу програму цих підприємств. Основними показниками обсягу виробництва та реалізації продукції страви. Страви — це порція їжі приготовлений з певного набору сировини минулого повну теплову чи первинну обробку, готова до безпосередньому споживання. План товарообігу комунального харчування складається у певному послідовності. Основне його частина — реалізація продукції власного виробництва, розробляється з урахуванням виробничої програми, тому спочатку розраховують виробничу програму предпр., т.к. в склад предпр. можуть входити госп. одиниці мають різну спеціалізацію, різний склад котрий обслуговується контенгента, то кожному конкретному випадку використовуються різні методи. Загальний випуск страв на плановий період визначають шляхом множення середньо денний планової чисельності споживачів кількості робочих днів їдальні в планованому періоді і у страв що припадають однієї споживача в день.

Производственная потужність підприємства, її розрахунок, показники ефективності використання. Виробнича потужність — це максимальне у продукції, відповідного якості і асортименту що може вироблятися в одиницю часу за максимального (повному) використанні ведучого технологічного устаткування. Розрахунок произв. потужності необхідний технологічного обгрунтування плану произв. При розрахунку произв. потужності походять від встановленого обладнання, асортименту готової продукції, продуктивності устаткування й режиму роботи устаткування. Найчастіше произв. потужність визначається натуральних чи умовних показниках по основним видам продукції. Наприклад: потужність хліб заводу розраховується в тоннах тощо. З використанням устаткування виробництва різного асортименту виробів потужність розраховується з випуску одного певного виду продукції. Уся інша продукція з допомогою коефіцієнтів перераховується у цю продукцію. Для визначення ефективності произв. потужності розраховують коефіцієнт використання произв. потужності. Щоб його розрахувати треба произв. потужність розділити на фактичний випуск продукции.

Себестоимость промислової продукції, її планування, шляху зниження собівартості. Собівартість промыш. продукції - це виражені в грошової форми витрати предпр. пов’язані з виробництвом і які реалізацією продукції. Собівартість характеризує ефективності роботи предпр., тож треба знати з яких елементів вона. Основні їх такі: — матеріальні витрати, — видатки оплату праці, — відрахування на соціальні потреби, — амортизація основних фондів, — інші витрати. Плани за собівартістю продукції включають такі показники: — собівартість певних видів продукції, — собівартість всієї товарної і реалізованої продукції, — видатки один карбованець товарної продукції. Розрахунок собівартості окремих видів виробів починається з складання калькуляції витрат вироби. Калькуляція 1 стаття (сировину й о.с.) 2 стаття (допоміжні матеріали) 3 стаття (паливо і електроенергія) 4 стаття (куплені комплектуючі вироби і напівфабрикати) 5 стаття (вести) 6 стаття (відрахування на соц. потреби) 7 стаття 8 стаття (загальновиробничі витрати приклад Витрати зміст апарату управління) 9 стаття (внепроизводственные витрати приклад маркетингові дослідження) Після складання калькуляції прямі витрати визначаються на одиницю продукції. Непрямі витрати на початку обчислюються із загальної суми на вигляді кошторису витрат, та був розподіляють між окремими видами продукції. За підсумками планових калькуляцій на одиницю продукції і на обсягу її випуску визначається собівартість всієї товарної продукції, при цьому собівартість одиниці виробленої продукції збільшується кількості випущених виробів. Собівартість товарної продукції розраховується за загального обсягу і статтям калькуляції. Собівартість реалізованої продукції визначається з урахуванням балансового розрахунку: Планової собівартості товарної продукції пребовляется собівартість не реалізованої своєї продукції початок періоду й виключається собівартість своєї продукції кінець планованого року. Плановий рівень витрат однією карбованець товарної продукції розраховують так: план собівартості товарної продукції ділять її вартість оптових цінах підприємства. Основні шляху зниження собівартості продукции:

1. економія материально-экономических ресурсов.

2. підвищення продуктивність праці робочих випереджаючими темпами проти зростанням середньої зарплати з урахуванням впровадження нової техніки і технологии.

3. краще використання устаткування — скорочення витрат з його утримання і эксплуатацию.

4. скорочення і ліквідація не виробничих потерь.

Автомобильный транспорт потреб. кооперації, показники произв. бази й техніко-експлуатаційні вимірювачі роботи авто транспорту. Найважливішу функцію торгівлі - доведення товарів то виробництва до споживача — кооперативні організації виконують з допомогою транспорту. Чільне місце за обсягом перевезень вантажів займає авто транспорт. Він вирізняється високою мобільністю. З його допомогою ми вантажі доставляються відправником безпосередньо одержувачу без перевантажень їсти дорогою. Найбільш ефективний авто транспорт під час перевезення вантажів великі відстані. Потреб. кооперація широко використовує авто транспорт і авто транспорт інших предпр. і орг. Матеріальна база автотранспорту — це автомобілі, авто причепи, напівпричепи, гаражі і ремонтні майстерні. Розвиток всіх галузей діяльності потреб. кооперації великою мірою залежить від підвищення ефективності роботи транспорту. План по експлуатації авто парку складається з таких елементів: — произв. база, — техніко-експлуатаційні показники, — произв. програма, Показники потужності виробничої бази й її использования:

1. среднесписочное кількість автотранспорта.

2. середня вантажопідйомність одного автомобиля.

3. загальна вантажопідйомність среднесписочного кількісного автомобилей.

4. коефіцієнт технічної готовності автопарка.

5. коефіцієнт випуску автомобілів на лінію. Техніко-експлуатаційні вимірювачі є кількісними показниками роботи авто транспорту. До них относятся:

1. Середня тривалість роботи автомобіля на линии.

2. Середнє відстань однієї перевезення грузов.

3. Середня технічна швидкість, час на погрузку/разгрузку для одну ездку.

4. Коефіцієнт використання пробега.

5. Коефіцієнт використання вантажообігу. Виробнича програма характеризуется:

1. обсягом перевезень вантажів в тоннах.

2. вантажообігу в тнкм.

3. загальним пробігом в км. Планування произв. программы.(планирование вантажообігу План вантажообігу є розрахунок загального обсягу перевезень вантажів який буде необхідний здійснення в планованому року торгової, заготівельної, виробничої роботи і ін. робіт. Розрахунок загального обсягу перевезень вантажів який буде необхідний здійснення госп. діяльності враховує такі показатели:

1. надходження товарів у мережу й українські підприємства питания.

2. відвантаження закуплених с/г продуктів і сырья.

3. потреба виробничих підприємств у сировину, матеріалах немає жодного паливі, і навіть обсяг готової продукції підлягає погрузке.

4. потреба у матеріалах реалізації будівельних і ремонтних робіт. Планування вантажообігу виробляється шляхом визначення фізичного і транспортного вантажообігу в усіх галузях діяльності кооперативних організацій. Щоб розрахувати фізичний вантажообіг, треба скласти обсяг перевезень вантажів і ваги тари. Щоб розрахувати транспортний вантажообіг, треба фіз. Вантажооборот помножити на коефіцієнт повторних перевозок.

Объем роботи транспортних засобів визначається як кількістю перевезень вантажу, а й відстань, яким він перевозитися, тому узагальнюючим показником роботи транспорту є вантажообіг в тнкм. Щоб розрахувати вантажообіг в тнкм треба транспортних вантажообіг помножити на середнє відстань перевезень вантажу. Методика складання произв. програми. Произв. програма авто парку безпосередньо залежить від експлуатаційних показників роботи автомобілів. При визначенні коефіцієнта використання вантажопідйомності враховують класність перевезеного вантажу. За коефіцієнтом можливого використання вантажопідйомності автомобіля все товари діляться п’ять класів. До першого ставляться товари перевезення яких дозволяє цілком використовувати вантажопідйомність автомобіля тобто. цей коефіцієнт дорівнює 1 (сіль, цукор). До 5му класу ставляться товари щоб забезпечити коефіцієнт використання вантажопідйомності до 0,4. Денна продуктивність визначається тоннах перевезеного вантажу, км пробігу і тонно-км з урахуванням встановлених техникоексплуатаційних показників і грузоподъёмности автомобиля.

Себестоимость, доходи і прибутки авто господарств й методику їх планування. Витрати автогосподарства складаються з видатків що з переміщенням вантажів і пасажирів (вони називаються техніко-експлуатаційні витрати) і витрат на вантажно-розвантажувальні роботи, помешкання і зміст автодоріг. У собівартість перевезень входять лише експлуатаційних витрат, вони становлять приблизно 75% усіх витрат. Собівартість авто перевезень — це виражені в грошової форми видатки здійснення перевезень. Собівартість автоперевезень характеризується абсолютної сумою і відносними розміром. Відносні показники собівартості: — Собівартість 10 тнкм. — собівартість одного платного години работи, — собівартість одного км пробігу. Прямі витрати планують і враховують у вигляді груп автомобілів, а кожної групі по марці. Непрямі витрати планують і враховують загалом автохозяйству і розподіляють за групами автомобілів пропорційно автомобиле-дням перебування рухомого складу у господарстві. Планування собівартості перевезень виробляють методом техникоексплуатаційних розрахунків. Розрахунки ведуть з кожної статті у розрізі марок, груп автомобілів у цілому по автохозяйству. Потреба бензині визначається з урахуванням планового обсягу робіт і норми витрати палива. Потреба мастильних, обтиральних та інші експлуатаційних матеріалах визначається з витрати палива, існуючих норм витрати по кожному виду матеріалів та його вартість. Результати підрахунків у межах статей за марками і групам автомобілів й у цілому в автохозяйству оформляють в таблицю кошторису витрат і калькуляції собівартості, де за кожної марці і групі автомобілів визначають загальну суму і витрат за одиницю работ.

Продуктивність праці торгівлі Питання 14 Продуктивність праці торгівлі - це вироблення в крб. товару одним працівником в одиницю часу (місяць, квартал, рік). Щоб розрахувати продуктивності праці треба виручку від продажу товарів (товарообіг) розділити на чисельність работников.