Методы оцінки ефективності управления

року міністерство освіти Російської Федеации.

Державний університет управління Кафедра економіки та управління хімічними і нефтехимическими комплексами.

Реферат на тему.

Методи оцінки ефективності управления.

Підготувала студентка групи УНХК 4−1.

Перевірила к.э.н., доцент Кузьміна Л.А.

Москва.2002.

|Введение |3 | |1. Критерії оцінки ефективності |8 | |2. Ранговий метод планування з оцінкою ефективності |13| |Укладання |20| |Список літератури |21| | | | | | |.

Оцінка ефективності є важливим елементом розробки проектних і планових рішень, що дозволяє визначити рівень прогресивності діючої структури, розроблюваних проектів чи планових заходів, і здійснюється з метою вибору найбільш раціонального варіанта структури чи способу її вдосконалення. Ефективність організаційної структури повинна оценниваться на стадії проектування, під час аналізу структур управління діючих організацій для планування і здійснення заходів із вдосконаленню управления.

Комплексний набір критеріїв ефективності системи управління формується з урахуванням двох напрямів оцінки її функціонування: V за рівнем відповідності достигаемых результатів встановленим цілям виробничо-господарської організації; V за рівнем відповідності процесу функціонування системи обективным вимогам до його змісту організації та результатам.

Критерієм ефективності при порівнянні різних варіантів організаційної структури служить можливість найповнішого та сталого досягнення кінцевих цілей системи управління при щодо менших витратах її функционирование.

У методології організаційного механізму особливу увагу займають методи оцінки й аналізу ефективності управлінської системи. Під ефективністю управління слід розуміти створення сприятливих умов досягнення колективом підприємства результатів в зумовлені терміни з найменшими затратами.

У дореформеної централізовану систему управління категорія ефективності управління не відокремлювалася з показників ефективності виробництва. Останні наводилися до витрат управління (заробітної платі чи управлінським видатках) отже пов’язували з результатами праці управлінських работников.

Принципове значення з оцінки ефективності системи управління має вибір бази щодо порівняння чи визначення рівня ефективності, який приймається за нормативний. Одне з підходів диференціювання зводиться до порівнянню з показатилями, котрі характеризують ефективність організаційної структури еталонного варіанта системам управління. Еталонний варіант може бути розроблений і спроектований з усіх наявних методів і коштів проектування системам управління. Характеристики такий варіант приймаються як нормативних. Може застосовується також порівнювати з показниками ефективності і характеристиками системи управління, обраної еталоном, визначального припустимий чи достатній рівень ефективності організаційної структуры.

Часто замість методів використовується експертну оцінку організаційнотехнічного рівня аналізованої і проектованої системою, і навіть окремих її підсистем і відповідальність проектних і планових рішень, чи комплексна оцінка системи управління, джерело якої в використанні кількісноякісного підходу, що дозволяє оцінювати ефективність управління з значної сукупності факторов.

Показники, використовувані при оцінках ефективності апарату управління та її організаційної структури, може бути розбиті ми такі три взаимосвазанные групи. 1. Група показників, характеризуючих ефективність системи управління, що виражаються через кінцеві результати діяльності організації, і скоротити витрати на управління. При оцінках ефективності з урахуванням показників, характеризуючих кінцеві результати діяльності організації, як ефекту, обумовленого функціонуванням чи розвитком системи управління, могкт расматриваться обьём, прибуток, собівартість, обьём капітальних вкладень, якість продукції, терміни впровадження нової техніки тощо. 2. Група показників, характеризуючих утримання і організацію процесу упроавления зокрема неподсредственные результати та експлуатаційні витрати управлінської праці. Як витрат за управління враховуються поточні видатки утримання апарату управління, экплуатацию тахнических срадств, утримання і приміщень, підготовку та перепідготовку кадрів управления.

Оцінюючи ефективності процесу управління використовуються показники, які можуть опинитися оцениветься як кількісно, і якісно. Ці показники набувають нормативний характері і можна використовувати в ролі критерію эффективностии обмежень, коли організаційна структура змінюється в напрвлении поліпшення однієї чи групи показників ефективності без зміни (погіршення) інших. До нормативним харакьеристикам апарату управління можна віднести такі: продуктивність, економічність, адаптивність, гипкость, оперативність, надійність. a) Продуктивність апарату управління може визначатися, як збільшується кількість произведённой організацією кінцевої продукції або обсяги выработонной у процесі управління інформації. b) Під экономичностью апарату управління розуміються відносні видатки його функціонування. Для оцінки економічності можна використовувати такі показники, як питома вага витрат утримання апарату управління, питому вагу управлінських працівників у чисельності промислово-виробничого персоналу, вартість виконання одиниці обсягу окремих видів робіт. з) Адаптивність системи управління визначається її здатністю ефективно виконувати задачные функції в певному діапазоні змінюються условий.

Чим щодо ширше цей діапазон, тим паче адаптивної вважається система. d) Гипкость характеризує властивість органів апарату управління змінювати в соотведствии з виникаючими завданнями ролі у процесі прийняття рішень та налаживеть нові зв’язку, не порушуючи властивою даної структурі упорядкованості відносин. e) Оперативність прийняття управлінські рішення характеризує сучасність виявлення управлінських прблем і цю їхнє рішення, що забезпечує максимальне досягнення поставленої мети за збереження стійкості налагоджених виробничих і забезпечувальних процесів. f) Надійність апарату управління у цілому характеризує його безвідмовним функціонуванням. Якщо брати якість визначення цілей і постановки проблем достаточным, т. е. здатністю забезпечувати виконання завдань у межах за встановлені строки і виділених ресурсов. Для оцінки старанності апарату управління та її підсистем можна використовувати рівень виконання планових завдань й дотримання затверджених нормативів, відсутність відхилень у виконанні вказівок. 3 Група показників, характеризуючих раціональність організаційної структури та її техническо-организационной рівень. До структурам належить звенность системи управління, рівень централізації функцій управління, прийняті норми керованості, збалансованість розподілу правий і ответственности.

Для оцінки ефективності управління важливе значення має визначення відповідності системи управління і її організаційної структури об'єкту управління. Це позначається в збалансованості складу функцій і цілей управління, відповідність чисельності складу працівників обсягу і складності робіт, повноті забезпечення необхідної інформацією, забезпеченості процесів управління технологічними засобами з урахуванням їх номенклатуры.

Важливими вимогами, є, здатність адекватного відображення динамічності керованих процесів, збалансованість і несуперечність показників. Оцінюючи ефективності окремих заходів із вдосконаленню системи управління припускається використання основних вимог до вибору — максимальне відповідність кожного показника цільової орієнтації проведеного заходи й повнота відображення що досягається эффекта.

1.Критерии оцінки эффективности.

У дореформеної централізовану систему управління в оцінці підприємств використовувалася система показників, у якому включалися: узагальнюючі показники; показники ефективність використання праці; основних фондів і оборотних засобів; матеріальних средств.

До групи узагальнюючих показників ввійшли обсяг продажу і темп його розвитку, обсяг продажу на 1 карбованець витрат, валова прибуток, чистий прибуток, чиста прибуток на 1 карбованець обсягу продажу, витрати на карбованець товарної продукции.

Групу показників ефективність використання живого праці становлять: темпи зростання продуктивність праці, економія живого праці, заробітна плата — на 1 карбованець реалізованої продукції, те на 1 карбованець чистої продукции.

Показники ефективності основних фондів і оборотних засобів включають: фондоотдачу, фондоемкость, фондовооруженность, прибуток на 1 карбованець основних фондів, прибуток на 1 карбованець основних фондів і оборотних засобів, оборотність оборотних средств.

Показником матеріальних ресурсів представили матеріальні витрати на карбованець реалізованої продукции.

Ці показники потрібно використовувати й у справжніх умовах. Але вони над повною мірою охоплюють всі напрямки підприємств, у цьому числі фінансову і маркетинговую.

Ці показники набувають особливого значення за умов ринку, коли підприємства самостійно розробляють стратегію стратегію і тактику своєї поведінки. Фінансове становище підприємства визначається коефіцієнтами: фінансової залежності, ліквідності, рентабельності, ринкової активности.

Ринкові умови зажадали розробки відповідних показників і критеріїв оцінки ефективності управління. Наявне необхідність запровадження кількох критеріїв базових показників, виходячи з яких здійснюється оцінка результативності УС; знадобилася оцінка ефективності за рівнями управління і функціональним подсистемам.

Ефективність управління відбиває результативність забезпечення соціально-економічного розвитку підприємства. У цьому ефективність управління проявляється у досягнутих показниках результативності всієї діяльності предприятия.

Ефективність, як показник результативності, передбачає соизмерение витрат результат. Як останнього розглядається прибуток як кінцевий результат діяльності, а ролі витрат — основні виробничі фонди й його оборотні кошти. Проте резельтат, як економічне поняття, ширше такого тлумачення. Результат має різноманітні проявления.

Так, Д. Скотт Синк розглядає 7 різних результатів: дієвість, економічність, якість, прибутковість, продуктивність, качесто трудовий життя, впровадження новшеств.

У цьому під дійовістю (Д) розуміється ступінь досягнення системою поставлених перед ній цілей, ступінь завершення «потрібної «работы.

Для оцінки дієвості використовуються три критерію: a) якість — робимо ми продукцію, властивості якої відповідають певним вимогам; b) кількість — робимо ми потрібну споживачам продукцію у обсягах, обумовлених договорами про поставки; з) своєчасність — виконуємо ми договірні терміни поставки продукции.

Економічність (Еге) оражает рівень використання ресурсів. Цей показник вимірником результативності організаційної системи в відношенні затрат.

Якість (До) пов’язані з поняттям якісних ознак, котрые відбивають конкретні властивості, закладені в продукт за його создании.

Прибутковість (П) є співвідношення між валовим доходом і суммарными витратами. Це можна вимірювати по-разному.

Прибыльностьотражается у таких показниках: a) чистий прибуток, віднесена обсягу продаж:

Пч: Vп = Рv, де Пч — чиста прибыль;

Vп — обсяг продаж;

Рv — рентабельність продажів; b) чистий прибуток, віднесена до сукупним активам:

Пч: АС = РА, де АС — сукупні активы;

РА — рентабельність активів; з) чистий прибуток, віднесена до свого капиталу:

Пч: КС = РК, де КС — власний капитал;

РК — рентабельність капіталу; d) валовий дохід, віднесений до недоліків производства:

ВД: І = Рп, де ВД — валовий доход;

Рп — рентабельність производства.

Продуктивність відбиває співвідношення кількості реалізованої продукції і на витрат праці в її виготовлення. Це то, можливо представлений і співвідношенням виготовленої і реалізованої продукції до затратам живої і упредметненого праці. Показник містить елементи попередніх показників результативності. Так, реалізацію (продажів) пов’язані з якістю й кількістю продукції, у ньому висвітлюються перші дві умови дієвості: якість продукції та її обсяг. Використання в розрахунку критерію продуктивності сукупності живої і упредметненого праці пов’язує цей показник з экономичностью.

Якість трудовий життя — критерій, який відбиває реакцію працівників на социально-технические умови праці, їх психічний стан в процесі роботи. Цей критерій багато в чому опрееляет способость підприємства ефективно функционировать.

Впровадження нововведень — критерій, який відбиває, яке заниает відновлення технічної бази на зростанні ефективності діяльності підприємства, оскільки впровадження прогресивної технології підвищує якість продукції, знижує витрати, а виробництво. Цей критерій використовують як одне з найважливіших чинників визначення конкурентоспроможного статусу підприємства. І Ансофф з метою оцінки конкурентоспроможного статусу фірми (КСФ) використовує формулу:

КСФ= * a,.

де IF — рівень стратегічних капиталовложений;

IK — критична точка объма капиталовложений;

Io — точка оптимального обсягу; a — коефіцієнт, враховує інші чинники конкрентоспособного статуса.

Природно, що пріоритет, вагомість кожного з вище перерахованих критеріїв результативності залежатимуть від низки чинників конкретного підприємства міста і, передусім, з його стану: технічного, фінансового, зрілості технологій і продукції, її положення на ринки збуту, кадрового забезпечення та інших. Завдання менеджменту полягає у встановленні найбільш ефективних дій, вкладених у підвищення ефективності функціонування предприятия.

Ефективність управління підприємством може рассмотриваться і поза межами внутрішніх кордонів. Необхідно враховувати у зв’язку ефект впливів керуючої системи інші підприємства-постачальники матеріально-сировинних ресурсів, підприємства-споживачі продукции.

Ефективність управління може розглядатися як в глобальному масштабі - стосовно до всього об'єкту і до зовнішньої середовищі, і у локальному аспекті - стосовно процесу управління, технічного оснащення окремих підрозділів структури управління, підсистем управління. Останнє набуває дуже важливого значення: оцінити внесок (збитки) в загальні підсумки торішньої діяльності підсистем управления.

2. Ранговий метод планування з оцінкою эффективности.

За сучасних умов великий інтерес представляє метод оцінки ефективності підприємств, заснований на системний підхід до аналізу результатів діяльності. Найчастіше це завдання виконують з допомогою залучення у анализвсе більшої кількості показників і відшукання із них таких, які у більшому ступеня відбивають результативність роботи колективу прдприятия. Проте за зростання кількості показників неминуче виникає запитання визначення їхніх значимості, роль досягненні ефективної діяльності. Для обліку наравнозначности показників застосовується їх ранжування — присвоєння показниками фіксованою бальної оцінки, яка то більше вписувалося, ніж важливіше аналізований показатель.

І.М. Сыроежин запропонував метод ранговій оцінки эффективнсти.

Основу методики представляє нормативна система показників (НСП). НСП впорядковує показники шляхом присвоєння показниками відповідних закономірностей співвідношень темпів його зростання. Що може бути темп зростання одного показника стосовно темпів зростання інших, тим вищі її ранг.

Розглянемо порядок побудови нормативної системи показателей.

Правила побудови НСП.

У методиках визначено вимоги до відбору показників для нормативної системи та порядок встановлення їх пріоритетів. Вимоги зводяться до следующему:

Показники, включаемые в НСП, мають відображати області впливу субъекта.

1. У НСП не включаються похідні показники, тобто. ті показники, які розраховуються як похідні або є приватними інших показників, наприклад, собівартість, продуктивність труда.

2. Набір показників оцінюється з їхньої впливу на значення керованої перемінної, її ускорение.

3. Показники, котрим периодичноть обліку більше, ніж інтервал регулювання режиму, виключають із подальшого анализа.

4. У НСП можуть входити найрізноманітніші показники, як натуральні, і вартісні, оскільки фіксується їх відносна величина — темп роста.

5. НСП є динамічною системою: з огляду на вимоги змінюються пріоритетів, можна змінювати та системи показателей.

Наступне правило формування НСП у визначенні пріоритетів показників через встановлення співвідношень поміж їхніми зростанням. І тому використовуються економічні закономірності зростання ефективності. Так, з закономірності зростання прибутку як умови, забезпечує ефективність виробництва слід, зростання цей показник повинен випереджати зростання всіх інших показателей.

Далі, з закономірності зростання продуктивність праці випливає, що зростання обсягу продажу повинен обганяти зростання кількості працюючих; з закономірності зростання фондовіддачі слід, зростання обсягу продажу повинен обганяти зростання основних фондів; з закономірності зростання фондовооруженности праці - зростання основних фондів повинен обганяти ростчисленности. З положень цих чотирьох закономірностей разом узятих слід, зростання прибутку повинен обганяти зростання зростання обсягу продажу, який, своєю чергою, повинен обганяти зростання основних фондів, а зростання основних фондів — зростання кількості працюючих. Отже, ранг прибутку буде старше рангу показника, відбиває величину продажів, і, своєю чергою, старше рангу виробничих фондів, який старше рангу показника средесписочной чисельності працюючих. Зростання фонду заробітної плати повинен випереджати зростання чисельності промислово-виробничого персоналу, інакше нічого очікувати забезпечений зростання середньої заробітної платы.

Отже, нормативна система розглянутих нами показників буде виглядати наступним образом.

Система показників, включених в НСП. Таблица1. |Найменування показника |Ранг | |Прибуток |1 | |Обсяг внутрішнього продажу |2 | |Основні виробничі фонди |3 | |Матеріальні витрати |4 | |Фонд зарплати |5 | |Чисельність ППП |6 |.

У побудованої в такий спосіб НСП закладено, що й фактичні значення зростання показників будуть співвідноситься гаразд їхньої значимості в НСП, то такому разі виконуватися умови ефективності. Завдання чисельної оцінки ефективності у разі зводиться для оцінювання співвідношень між оптимальної і фактичною величинами зростання показників, які увійшли до НСП.

Оцінка має такі преимущтва над іншими методиками розрахунку эффективности:

. здійснюється систмный підхід до аналізу підприємств, що у НСП входять показники, відбивають основні чинники зростання эффективности;

. відомі закономірності зростання ефективності обощаются у єдиний критерій зростання ефективності, вираженням якого є НСП;

. що у НСП входять показники, відбивають як результати діяльності підприємства, і ресурси, що має нього, то прииспользовании цієї методики здійснюється облік умов виробництва, у яких перебуває дане предприятие;

. оскільки ця методика спирається не так на аналіз досягнутого рівня, але в оцінку динаміки, зміни основних техникоекономічних показників, те з єдиних позицій можна підходитимемо оцінці як ефективних, і нерентабельних предприятий;

. позаяк у НСП фіксується лише відносна величина — темпи зростання показників, то неї зможуть входити найрізноманітніші показники, як натуральні, і стоимостные;

. НСП вельми динамічне, адже ми легко можемо змінити ранги показників, які входять у НСП, отже врахувати останні вимоги, які пред’являються промисловості, наприклад, підвищення конкурентоспроможності продукції або орієнтація розширення ринків збуту та інші показатели.

Аналіз ефективності деятельности.

Процес аналізу ефективності у цій методу входять такі этапы:

1. Розробляється нормативна система показателей.

2. Аналізуються звітні дані про показниками, ввійшов у НСП. З аналітичних розрахунків визначається зростання показників і вкриваю його основі встановлюються фактичні ранги.

3. Порівнюються оптимальні (певні в НСП) і фактичні ранги.

Математичний апарат ранговій статистики грунтується на порівнянні двох множин исел — упорядкованого і неупорядкованого, й оцінки їх відмінності між собою. Як упорядкованого безлічі виступає НСП, у якій кожен показник має власний ранг — фіксований місце у упорядочении.

Як неупорядкованого безлічі виступають фактичні ранги показників, визначених за величиною фактичного роста.

Причому у процесі порівняння визначаються: 1) відхилення рангів шляхом вирахування за кожним показником оптимального рангу їх фактичного (без обліку знаків «- «і «+ »); і 2) інверсії. Інверсія (порушення нормального порядку елементів в перестановці) показує кількість показує кількість показників, які порушили порядок рангів щодо показника, яким виробляється расчет.

Покажемо з прикладу розрахунок цих показників (таблица2).

Розрахунок відхилень і инверсии.

|Показатели |Ранговий ряд, |Індекс зростання |Фактический|Отклонения|Инверсия| | |ухвалений за |за |ранговий |рангів |(МS) | | |оптимальний |аналізований |ряд (ХS) | | | | |(НСП) (P.S) |період | | | | | | | | |Ys |Ys2 | | |Прибуток |1 |1,15 |3 |2 |4 |2 | |Обсяг внутрішнього продажу |2 |1,14 |4 |2 |4 |2 | |ОПФ |3 |1,17 |2 |1 |1 |0 | |Матеріальні |4 |1,18 |1 |3 |9 |0 | |витрати | | | | | | | |Фонд |5 |1,11 |6 |1 |1 |1 | |заробітної | | | | | | | |плати | | | | | | | |Чисельність |6 |1,12 |5 |1 |1 |0 | |ППП | | | | | | | |РАЗОМ |20 |5 |.

Для оцінки відмінності фактичних рангів від нормаивных використовуються коефіцієнти Спирмена і Кендалла.

Коефіцієнт Спирмена враховує відмінності по отклонениям й по формуле:

Коткл = 1 ;

де YS — різницю між фактичним і оптимальым рангами; n — кількість показників в НСП.

Коефіцієнт Кендалла розраховується на оновани інверсії по формуле:

Коткл = 1 ;

де МS — інверсія S-го показателя.

Оптимальним значенням даных коефіцієнтів є 1, позаяк у цьому разі немає відхилення у ранзі фактичних показників від нормативных.

Ефективність визначається коефіцієнтом результативності (Кр) по формуле:

Кр =.

В нашому випадку фактична ефективність составит:

Коткл = 1 — = 0,429.

Кинв = 1 — = 0,334.

Кр = = 0,476.

Досягнута ефективність нижче очікуваного 2 разу (1/0,476 = 2,1). Аналіз відхилень дає змоги виявити причини. Основне вплив на фактичну ефективність справила зниження обсягу продажу, що цілком природно вдарило по прибутку. І це вплив надав зростання матеріальних витрат. Причина могла належати до проведенні організаційно-технічних заходів, оскільки індекс зростання основних виробничих фондів перевищив очікуваний по НСП.

Заключение

.

Ефективність управління є результативність деятельноси конкретної керуючої системи, від якої потерпають у різних показниках як об'єкта управління, і власне управлінської діяльності (суб'єкта управління), причому ці показники мають як кількісні характеристики.

Кожному варіанту системи управління відповідає певне значення критерію ефективності, і завдання оптимального управлениясостоит у цьому, щоб знайти й реалізувати такий її варіант управління, у якому відповідний критерій приймає найвигідніше значення. Отже, під оптимальним управлінням розуміється така сукупність управляючих впливів, сумісна з накладеними на систему обмеженнями, яка забезпечує найвигідніше значення критерію эффективности.

Отже, щодо керованої системи є група критеріїв, які можна визначені у відповідність до цілями, определяемыми економічної політикою в конкретний час, і конкретними умовами роботи цього підприємства, отрасли.

Завдання керуючої системи залежить від забезпеченні заданого критерію чи навіть кількох які збігаються які збігаються критериев.

Отже, підвищення ефективності системи управління виробництвом передбачає перебування найкращих організаційних форм, методів, технології управління конкретним об'єктом для досягнення керованої системою певних техніко-економічних успіхів у відповідність до заданим критерієм чи системою критериев.

1. Основи управління производством: Учебник для студентів экон. спец. вузів / Д. М. Крук, О. А. Дейнеки, Р. А. Громова та інших.; Під ред. Д. М. Крука. — 3-тє вид., перераб. і доп. — М.: Економіка, 1998 г.

2. Страхова Л. П. Методи формування та організації управління підприємствами хімічного комплексу. Частина 1: Навчальний посібник / ГУУ. — М., 2001.

———————————- IF — IK Io — IK.

6(YS2.

4(МS.

т.

n.

n (n-1).

n (n2−1).

S=1.

S=1.

(1+ Коткл)(1 + Кинв).

6 * 20 6(36 — 1).

4 * 5 6(6 — 1).

(1+ 0,429)(1 + 0,334).