Джентльменский набір керівника

Джентльменский набір руководителя

Виктор Валентинович Травин, кандидат економічних наук, доцент Академії народного господарства в часи уряду РФ, директор «Школи кадрового менеджменту «Академії, викладач з двадцятирічним стажем.

В «джентльменський» набір керівника обов’язково входить вміння розробляти сценарій найімовірнішого розвитку подій, вміння передбачити дії опонентів, знаходити слабких місць у позиційному захисті противника, точно визначати місце і час контратаки. Це від керівника більшого, ніж спритно вирішувати проблемы.

Владеющий мистецтвом управління керівник широко використовує эмоционально-психологические прийоми і імпровізацію, наділяючи живими фарбами в основному формальну за своєю сутністю діяльність. Мінімально необхідними передумовами придатності людини для професійної діяльності керівника є вмотивований інтерес до цій діяльності й достатні розумові способности.

Мотивация — це обгрунтування бажань, прагнень людини. Якщо людина є спонукальний мотив до цілі чи дії, його енергія й зусилля виявляється у набагато більшій мірі, аніж за її відсутність. Мотиви керівної діяльності можуть бути дуже різними. Наявність розумових здібностей у людини дає, за інших рівних умов, мають більше підстав думати, що він відповідатиме посаді. Це диктується такою, що розумні зазвичай відрізняються миролюбством і поблажливістю, а дурні і неосвічені войовничі, стверджують себе, не розбираючись у средствах.

Характер відносин у сфері управління найчас-тіше складається отже перешкоджає реальної оцінці розумових здібностей керівника, заважає їй самому усвідомлювати кордону своїх здібностей. Людина, зазвичай, схильна наділяти себе розумом щедро. Керівник, який зображає з себе розумного без скільки-небудь вагомих підстав, здатний принести чимало лиха. У цьому вся разі надлишок влади стає хіба що компенсатором відсутнього розуму. Такі люди схильні переоцінювати свій творчий хист, думаючи, що вони перебувають у посади, те вони й досить способны.

Одним із найголовніших якостей, необхідних керівнику, є здатність переходити від думки до практичним діям. Аналітична робота ради має поєднуватися з виконавчої ефективністю, оскільки думка без дії не приносить ніякої користі, а невиваженим діям уявити не можуть цінності. Аналіз має існувати у симбіозі з действием.

Таким чином, керівники — це дуже цінна контингент людей, знають реальність, мають чималу професійну підготовку, привчених до дисципліни, до завзятій цілеспрямованому праці, які мають відповідальністю. Із цією людьми необхідно уважно і вдумливо працювати, забезпечувати їх правильну розстановку за умов, навчання і перекваліфікацію. Потрібно створювати стимули до праці, захист їх прав. Необхідно формувати активну середу соціального відбору керівників, у якій доможуться успіху. Але як і реализовать?

Требования до постаті руководителя

Характер вимог. Щоб керівник міг успішно управляти трудовим колективом, він повинен відповідати деяким вимогам для її особистості. Ці вимоги досить багатогранні і жестки.

Четко визначити зміст необхідних керівника якостей дуже складно. Якщо особам, назначающим на керівні посади, запропонувати скласти докладну список таких якостей, то майже напевно їхні позиції разойдутся.

Существует багато думок із приводу методологією й практики визначення вимог до якостям керівних працівників. Спробуємо привести загальний перелік якостей, властивих сучасному руководителю.

Хороший керівник — це человек:

открытый, экстравертивный (звернений вовне);

любознательный, восприимчивый;

решительный, орієнтований результат;

опытный, критично налаштований, терпляче належить до ошибкам;

обаятельный, спокійний, що викликає доверие;

внимательный і добросердечний, готовий вислухати других;

смелый, незворушний, гнучкий, вільний від предрассудков;

готовый розвитку других.

Все розмаїття вимог до керівників може бути зведене у трьох групи: світоглядні, ділові, нравственно-психологические.

Но адже важливо як правильно встановити об'єктивні вимоги фахову придатність керівника. Так само важливо розробити методи їхньої організації розпізнавання люди, опанувати обгрунтованою технологією оцінки й відбору кадров.

Мировоззренческие якості. Світогляд людини — це система цінностей, що визначається його знаннями, логікою мислення та поведінки, належним чином орієнтованої волею, вынуждающей діяти за внутрішньому переконання, оскільки велить обов’язок і пильнували совесть.

Ценности — те, що з людини важливим, значимим, хто стоїть. Вони визначають його ставлення до різним атрибутам (значущою ознаками) життя: громадським, матеріальним, духовним. Ще давнини знали, що в людини є духовна сила, вірність своїм переконанням і переконаність у своїй правоті, що надає мужність подолати багато труднощів. По Арістотелеві, така людина перебуває в верхнього ступеня духовного величі і мужності. Воно у тому, щоб однаково відкрито висловлювати любов, і ненависть, щоб судити і казати про ніж би там не була пов’язана з цілковитій щирістю і щоб, цінуючи істину понад усе, не зважати на схвалення і докори, які з других.

Ценности людини — це її думка, якій він готовий твердо дотримуватися, ми за неї боротись і її удосконалювати. Цінності є чимось, що можна побачити, і тому вони випадають із нашої розуміння. Їх можна розпізнати лише вивчаючи реакції і, які у основі поведінки людини. Цінності можна визначити, розглядаючи ставлення людини до наступним атрибутам жизни:

к влади (з повагою, піддаючи сомнениям…);

к результату работы;

к риску;

к допомоги другим;

к життя і работе;

к заохоченню і наказанию;

к удовольствиям і т.д.

Некоторые цінності можуть розділятися усіма членами суспільства, інші не поділяються. Може бути повна підтримка поглядів, згоду з поглядами, здатність миритися чи повне незгоду. Вироблення ціннісних установок людини збувається доволі складним шляхом виховання, спостережень, життєвого досвіду. В міру накопичення досвіду характер цінностей в людини не може змінюватися. При виборі керівника важливо знати, якими етичними та духовними правилами людина керується у житті, роботі, спілкуванні; які її ідеали, ціннісні ориентиры.

Под світоглядними якостями керівника розуміються його ідейні переконання і погляди, його відданість справі, його життєва позиція (життєва філософія), яка утворює певну систему цінностей і идеалов.

В розв’язанні багатьох питань, із якими зустрічається керівник, зазвичай є кілька альтернативних варіантів рішень. Йому надається певна свободу вибору, що як робити. Вибір тієї чи іншої варіанта залежить від те, що керівник вважає цінним, тобто важливим і досить правильним. Рішення, прийняті керівником, мають вплив його життя, те що, як і належить до оточуючих, яким людиною, він стає. Рішення, прийняті минулому, визначають поведінка батьків у теперішньому, вони стають основою цінностей. Керівнику доцільно проаналізувати свої цінності й зайняти певні позиции.

Деловые якості. Під діловими якостями розуміється наявність в керівника наступних способностей:

способности знаходити найкоротший шлях до досягненню цели;

способности до мисленню і оперативному прийняттю обгрунтованих решений;

способности до послідовному і ініціативному забезпечення їх выполнения;

способности визволяти людську енергію (ініціативу, энтузиазм).

В що ж конкретно виявляються ділові якості? У Якого діловими якостями керівник должен:

Уметь проводити кваліфікований аналіз ситуації та обізнаний зі складною обстановке;

Точно сприймати розпорядження вищих руководителей;

Разрабатывать альтернативні рішення з наступним вибором найбільш результативного;

Своевременно визначити зміст дій, необхідних вирішення проблем;

Ясно ставити завдання перед підлеглими і здійснювати ефективний контроль їх исполнения;

Проявлять волю та наполегливість у подоланні виникаючих трудностей;

Оставаться самокритичним щодо оцінки підсумків деятельности.

Компетентность тлумачать як досконале знання своєї справи і істоти виконуваної роботи, як розуміння зв’язків різних явищ і процесів, як перебування можливих засобів і коштів досягнення намічених целей.

Руководитель, певне, неспроможна однаковою мірою бути компетентним з усіх питань, в рішенні що їх бере участь, й у нічого немає компрометуючого. Проте керівнику замало без певної суми професійних знань, достатніх для чіткого розуміння цілей, до нових ідей, для кваліфікованого розгляду у виникаючих ситуаціях та до ухвалення по ним обгрунтованих решений.

Некомпетентный, не розуміється на справі керівник неминуче перебувають у принизливої залежності від свого оточення. Він мусить оцінювати обстановку за підказками своїх підпорядкованих або вищестоящих начальників. Він, зазвичай, не може висловлювати вагомі судження, робити активних дій, давати корисні поради зі спеціальних питань. Він нерідко змушений імітувати корисну діяльність, бо нездатний до реальних і відповідальним діям. Він зазвичай, щоб приховати незнання справи, прагне оточити себе так само некомпетентними людьми і віддалити здатних работников.

Организаторские здібності керівника виражаються насамперед у следующем:

в умінні виділяти і чітко формулювати як перспективні, і найважливіші у кожній конкретній ситуації задачи;

в умінні своєчасно приймати аргументовані рішення забезпечуватиме їх выполнение;

в умінні узгоджуватимуть власні задуми з умовами действительности;

в умінні організувати, координувати, спрямовувати й контролювати діяльність подчиненных;

в умінні постійно зростає і успішно працювати з іншими підрозділами і з органами контроля.

Хороший організатор, зазвичай, має гострим і гнучким розумом, сочетающимся із сильною волею. Результати своїх рішень він перетворює у життя оперативно і зайвих коливань. Він домагається завершення розпочатого справи. Заодно він може вдатися до певний ризик, діючи за умов невизначеності сміливо і рішуче, без очікування вказівок зверху і проявляючи винахідливість у непростих обставин. Ризик його виправданий, оскільки його сміливість полягає в його компетенції. Ось він віддає усвідомлювали в серйозності наслідків. Найчастіше таким організатор не позбавлений також «пробивних» здібностей, які йому знаходити найбільш результативні у цій ситуації ходи і вірні кошти вирішення питань. Спроможний організатор спирається на розум всього колективу, його наполегливість будь-коли перетворюється на упертість і нетерпимість до чужого думці, він привчає підлеглих до самостоятельности.

Организаторская робота немислима без твердої дисципліни і близько, інакше великі наклади і добре продумані прагнення поліпшенню організації діяльності може бути зведені на немає. Дотримання дисципліни і близько передбачає, своєю чергою, контроль зі боку керівника. Організаторські здібності багато чому визначаються природними задатками, але вони купуються у процесі навчання і работы.

Таким чином, щоб стати істинно діловим керівником, недостатньо компетенції, тобто суми знань, дозволяють глибоко розумітися на справі і розв’язувати виниклі проблеми. Задля реалізації самої компетенції і здійснення прийнятих рішень необхідні також організаторські здібності, тобто навички налагодження співпраці багатьох й уміння вимагати виконання прийнятих решений.

Нравственно-психологические якості. Морально-психологічні якості є необхідними кожному керівнику як моральні орієнтири своєї діяльності. Без них він нездатний керувати коллективом.

В трудовий колектив усе, пов’язане з моральними якостями керівника, сприймається особливо гостро. Якості ці необхідні створення колективі морального клімату, благоприятствующего розвитку здорових міжособистісних відносин, свідомої трудовий дисципліни, закріплення люди почуття задоволеності роботою. Моральні якості відрізняються великим розмаїттям, оскільки складна психологічна структура самої особистості. Розглянемо що з них.

Три виду моральних чеснот видаються найхарактернішими з погляду аналізованого питання — це порядність, здатність залучати себе людей, вміння впливати на підлеглих. Ці якості характеризують особливість особистості керівника, як сприймається колективом і як здатна впливати на членів коллектива.

Порядочность. Напевно, кожен міг би запропонувати своє тлумачення, що таке порядність. Думки були б у чимось збіжні, десь різняться. Загалом переліку ознак порядності виділимо три, які найважливіші керівникові: правдивість, поважне і справедливе ставлення підлеглих, здорове сприйняття критики.

Правдивость є основою моральності. Доброякісна інформація перешкоджає демагогії, самовихваляння, бюрократизму. Без правди неможлива нормальна спільну роботу, здійснення всебічно виваженої діяльності. Від частого обману людина стає байдужим. Ніщо не деморалізує людей настільки, як неправду та демагогія, розрив словом та кримінальною справою. Якщо людина чує одне про добробут справ, успіхи усього суспільства й вся, а власні очі щось інше — халатність і байдужість, зловживання службовим становищем і спотворення показників, він, природно, поступово зневірюється в слова.

Уважение особистості підлеглого і більш справедливий стосунок — це теж безумовний ознака порядності керівника. Гідність підлеглого повинно бути принижено ані за яких обставин. Стан взаємовідносин керівника з підлеглими служить своєрідною і переконливою характеристикою рівня її профессионализма.

Уважительное ставлення підлеглих породжує у колективі хороший моральному кліматі. Це головна умова налагодження свідомої дисципліни і нормальної організації роботи, розвитку ініціативи працівників. Справедливе ставлення до підлеглому означає об'єктивна оцінка своєї діяльності, його поглядів, його вчинків. Якщо сумлінний людина переконаний, що з всі обставини його дії будуть оцінені гідно, це викликає в нього стан піднесеності і стимулює до ще більше продуктивної діяльності. І навпаки, відсутність такий переконаності породжує стан незадоволеності, образи, або навіть пессимизма.

Способность залучати себе людей. Людям імпонує керівник, схильний до колективному прийняттю рішень, який довіряє співробітникам, справедливо оцінюючий результати їх праці, здатний налагодити з підлеглими нормальні, ділові відносини, бажаючий вловлювати їх настрої і відгукуватися ними. Це породжує у колективі сприятливий моральний климат.

К жалю, може бути, що замість діловитішими людина, тим він жорсткіше оперування людьми, тримається чомусь відчужено, інформацію сприймає лише службову, проте, що стосується життя, її інтересів й душевної настрою, ігнорує. До того ж робиться це — нерідко демонстративно: мовляв, план треба робити, а чи не миндальничать.

Это керівники з звуженим свідомістю, з низькому рівні культури ділових відносин. Вони вважають, що «ділової світ» є щось відчужене від повсякденного життя. Колектив сприймається ними, власне, як своєрідного механізму, де всі деталі настільки підігнано, що в ній іншого місця для эмоций.

Умение проводити поведінка підлеглих. Керівник повинен мати здібностями нічого й активізувати діяльність людей, спрямовану влади на рішення завдань, поставлених перед коллективом.

Методы на підлеглих зафіксовані у правових документах. З допомогою їх керівник домагається згоди підлеглих відносини із своїми рішеннями і відданість забезпечує виконання. Саме собою прагнення забезпечення згоди зрозуміло. Але як це сделать?

Существуют дві основні методи впливу на підлеглих: використання влади й сотрудничество.

Власть є форму адміністративного впливу підлеглого незалежно від бажання й думки. Вона з системою вимог, що висуваються до працівникові як члену колективу, виконує певні службові обов’язки у межах її відання. Співробітництво сприяє закріплення у підлеглих бажаних норм поведінки. Воно спонукає їх співвідносити свої дії з його інтересами коллектива.

Всякий керівник повинен вміло поєднувати ці методи впливу на залежність від конкретних обставин й особистості подчиненного.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту internet.