Мазурка

КАЗАНСКОЕ МУЗИЧНЕ УЧИЛИЩЕ їм. АУХАДЕЕВА.

Элементарная Теорія Музыки РЕФЕРАТ МАЗУРКА

Выполнил:

Еникеев А.Г.

ДХО 1 Курс.

Казань 2001

Мазурка — (польск. mazurek, також mazur, від назви жителів Мазовії - мазури, які мають вперше з’явився цей танець) — польський народний танець. Характеризується швидким темпом, трёхдольным розміром. Ритміка мазурки своєрідна, акценти, часом різкі, часто зміщуються другу, інколи ж і третю частку такту, трапляються навіть двома чи всіх трьох долях.

Эмоциональное багатство мазурки, поєднання для ній удали, стрімкості, задушевності - все це давно приваблювало увагу композиторів, як польських (зокрема Р. Венявського, Ю. Ельснера та її учнів), і закордонних, особливо учнів І. З. Баха, Р. Ф. Телемана і І. Ф. Кирнбергера. До ритму мазурки охоче звертався Лядов, створив крім фортепіанних мазурок ще програмну «Сільську сцену у корчми» (мазурка для оркестру op. 19), і навіть Рахманінов, Глазунов, Скрябін і Прокоф'єв (характеристика Принца в балеті «Золушка»).

Прочно закріпившись в селянське побуті Мазовії вийшовши її межі вже у XVII в. мазурка увійшла у цикл польських селянських танців (так званий «Сільський бал»), у якому повільні, тривалі танці, починаючи з двудольного «Пішого танцю» (taniec chodzony) змінювалися швидкими (taniec goniony). Таке чергування остаточно визначилося вже у XVI в., причому іноді у повільних і швидких танцях всього циклу отримувала розвиток сама й той самий тема. У процесі еволюції цього циклу (включаючи його інструментальні, вокальні, хореографічні елементи) мазурка поступово злилася з обереком, менш рухомим і наделённым ліричними рисами, проникшими й у музику мазурок, написаних професійними композиторами. У процесі затвердження самобутності польської музичної культури народним танців, зокрема мазуркам належала величезна роль. Про мазурці, як національному польському танці Ф. Ліст написав таке: «У Польше… мазурка як танець, — вона рід національної поеми, призначення которой… передать пломінь патріотичних почуттів під покровом народної мелодії. Чимало з цих пісень носять ім'я завойовника, героя». *.

В дошопеновский період її розвитку особливу увагу займали мазурки Ельснера, що вже 1803 року написав для фортепіано два «Rondo a-ля Mazurek» і і запровадив кілька мазурок у народні сцени патріотичної опери «Ячелло в Тенчине» (1819). «Mazur baletowy» входить у велику хореографічну сцену опери «пані Цецілія Пасечинская» Курпиньского (1829). Як Ельснер і Курпиньский, М. Огиньский, Ф. Островський, М. Шимановская і з інші польські композитори писали мазурки для фортепиано.

Шопеновские мазурки засновані на художньому перетворенні ритму трьох різнохарактерних польських народних танців: мазура, оберека і вальсообразного куявяка. З положень цих трьох народних танцювальних форм в шопенівських мазурках найчастіше трапляється мазур. Та лише порівняно нечисленних мазурках Шопен обмежується цим танцювальним жанром. Зазвичай, у межах одного п'єси, він зіставляє з мазуром куявяк чи оберек чи обидві ці танцю (котрий іноді вальс). Використовуючи різницю між мазуром, куявяком і оберком, Шопен сягає у мазурках яскравою контрастности.

Во багатьох мазурках Шопен дуже вільно розвиває особливості народних танцювальних форм, створюючи дуже різні за змістом поетичні произведения.

Родство з польським народним мистецтвом підкреслено у кількох мазурках і ладовым будовою. Наприклад, у фригийском мінорі написана основною темою мазурки cis-moll op. 41 № 2.*.

Шопеновские мазурки можна розділити втричі групи. Деякі здаються побутовими замальовками, жанровими картинками (мабуть саме такі мазурки Шопен сам називав, як свідчить Ліст, «картинками»). Танцювальні невигадливо гармонізовані мелодії відтворюють звучання народних інструментів (волинки, сільського контрабаса). Ці мазурки просякнуті простодушним веселощами і викликають у уяві слухача мінорну картину сільського життя. Показова мазурка C-dur op. 24 № 2.*.

Вторая група мазурок теж зберігає дуже ясні, міцні зв’язки із танцювальної музикою. Деякі з цих мазурок переносять слухача в обстановку блискучого балу. Гострі акценти, начебто «притоптывания», різкі стрибки в мелодії явно малюють рвучкі руху танцю. У цих мазурках панує урочисте піднесений настрій, радісна атмосфера (B-dur op. 17 № 1 *).

Танец панує й у образотворчих, граціозних мазурках. Багато мазурки є твори складніші, мудрі. У цих мазурках зберігаються жанрові фарби, трапляються й дещо танцювальні епізоди, які можна поставити поруч із мазуркою B-dur. Але з суті - це ліричні, іноді драматичні поеми, які виросли з ритмів і інтонацій народної танцювальної музики (As-dur op.41 № 4 *). У деяких мазурках Шопена та її сучасників цей жанр насичується героїчними рисами, особливо суттєвими в повстанських піснях 1830−31 років, сочинённых Эльснером, Новаковським та інші в ритмі мазурки. Надалі З. Монюшка, Р. Венявский, У. Желеньский і ще польські композитори зверталися жанру мазурки. Особливо виділяються численні мазурки для фортепіано До. Шимановского.

В ритмі мазурки створювалися як інструментальні, а й вокальні твори. Широко відомі пісні Шопена («Бажання», «Гулянка», «Моя улюблена») і З. Монюшка («Ластівка», «Свати», «Гулянка», «Музикант», «Між веселих селянок сіл зі скрипкою наш Янек»). Наприкінці XVIII століття пісня в ритмі мазурки «Ще Польща не загинула» що виникла польських легіонах, стає свого роду польським національним гімном. Він отримав назву «Мазурки Домбровського» на вшанування Генріка Домбровського (1755−1818) — героя польського визвольного движения.

Специфическая польська основа мазурки настільки яскрава, ритмічно рельєфна і своєрідна, що вже на початку уже минулого століття цей танець нерідко використовувався композиторами як національної характеристики. Так було в опері «Іван Сусанін» Глінки мазурка — основна характеристика поляків — звучить і блискучому балу II акта, й у хаті Сусаніна (III акт), й у частіше зимового лісу, де гине польський загін (IV акт). Подібним прийомом користується Дворжак в опері «Дмитро» для характеристики Марини Мнішек і її польського оточення, і навіть Мусоргський при окресленню тієї ж героїні нібито в польських сценах опери «Борис Годунов».