Рождение «Молитви Російських»

Рождение «Молитви Російських»

Грачев У. М.

В царювання Олександра (1801−1825 рр.) Росія пережила величезні потрясіння. Поразка від Наполеона під Аустерліцем і наступну потім принизливий Тильзитский світ (1807 р.), вторгнення Наполеона, а Росію у 1812 р., драматична здавання столиці та пожежа у Москві; та був перелом під час воєнної компанії з наступним вигнанням французів із Росії. Велика Перемога над Наполеоном, тріумфальне вступ російської армії на чолі з Олександром І до Парижа, створення Священного союзу під егідою Росії — ось далебі неповний перелік драматичних подій, пережитих нашими співвітчизниками, у початку ХІХ століття.

Осознание нової ролі Росії в як виразниці християнського ідеалу в співдружності християнських монархій, особисті симпатії императора-победителя до Англії й визнання ролі Британії остаточному розгромі Наполеона (перемога герцога Веллінгтона при Ватерлоо) сприяли залученню англійського гімну в ролі державний гімн Росії у 1816 р.

С подієвої боку історія його затвердження у Росії була така. Під час паради на Варшаві в 1816 р. за наказом великого князя Костянтина зустрічати імператора Олександра було виконано англійський гімн. Його велична, урочиста мелодія дуже сподобалася імператору, і він повелів виконувати гімн зустрічати царя щоразу. Що й казати стояло для цього історичним эпизодом?

Царь Олек-сандр І, яким схвалено музику «God, save the King» як російського гімну, висловив загальні настрої, бытовавшие в нашому суспільстві. Російська армія, возвращавшаяся із Європи із великою Перемогою, несла з собою як почуття затвердженого духовного ідеалу й історичною правоти, але й конкретні свідоцтва епохи: популярні мелодії перемігшої коаліції, французький роялістський гімн «Хай живе Генріх IV» й, звісно, англійський гімн «God, save the King».

Он хіба що поступово з’явився і в культурному небокраї Росії. Спершу популярної фортепіанної фантазії «Зображення обійнятої полум’ям Москви» (1813) Д. Штельбельт процитував музику англійського гімну як світлий символ в противагу мелодії «Марсельєзи». Потім у тому самому 1813 р. у Санкт-Петербурзі була опублікована «Пісня російському царю» на свої слова А. Вострова «на голос англійської пісні», яку вперше виконали на благодійному концерт на користь інвалідів Великої Вітчизняної війни. Саме ці слова:

Прими перемог вінець,.

Отечества Батько,.

Хвала Тобі!

О, Олександр, живи И царюй — цар любви, Хвала Тебе!

Престола з высоты Почувствуй солодкість Ты От всіх любиму быть.

Хвала Тебе!

И нарешті у 1815 р. великого русского поет і мислитель В. А. Жуковський опублікував журналі «Син Батьківщини» слова до цього гімну, які представляли собою вільну аранжування англійського тексту, під назвою «Молитва російських». Як завжди, «переклад» Жуковського набагато перевершив оригінал. Його карбована віршована строфа, осмыслявшая містичне значення царя та її зв’язку з народом, на багато роки стала офіційної програмою російської самодержавної державності, відбитої пізніше у лаконічній формулі: «Православ'я, Самодержавство, Народність». Ось она:

Боже, Царя храни!

Славному борги дні.

Дай на землі!

Припев:

Гордых смирителю, Слабых хранителю, Всех утішнику —.

Все ниспошли!

К святкування річниці Царскосельского ліцею в 1816 р. О.С. Пушкін написав ще два куплета до «гімну вінценосної солидарности"(1), що виконувалися цих торжествах. З ними ролі другої і третьої строфи гімн кілька разів співали на святах за іншими навчальних закладах:

2.Там гучної славою,.

Сильной Державою.

Мир покрив —.

Здесь безмятежною.

Нас осінив.

3.Брани у жахливий час Мирно зберігала нас Верная руку —.

Глас умиления, Сенью надежною Благодарения, Сердца прагнення —.

Вот наша данина.

Эти дві чудові за якістю строфи О.С. Пушкіна не були офіційно затверджені. озможно, цензори вважали, що де вони настільки онтологичны, як вірші Жуковського, і «прив'язані» до одному події — Вітчизняної війні 1812 р. Чи, можливо бути, врахували неоднозначне ставлення Пушкіна до царя Олександра, яку поет писав, і жорсткі епіграми… Отож перший російський гімн «Боже, Царя бережи» протягом усього періоду свого існування в офіційних церемоніях виконувався тільки з одного віршованій строфою — У. А. Жуковського. Хіба являла собою англійська славильная пісня, до котрої я було написано ці стихи?

В Музичної Енциклопедії з цього приводу неї є такі рядки: «Одне з найстарших гімнів — гімн Великобританії („Боже, бережи Короля“) було написано композитором Р. Кэри як вставна патріотична пісня до котроїсь із театральних постановок (2) і утверджена лише поступово, у боротьбі з іншого патріотичної піснею „Прав, Британія“ композитора Т. Арно. Пісня з декотрими модифікаціями (мелодії і варіантів тексту) стала основою гімнів Данії (1789), Пруссії (1793), з 1871 р. — Німеччини, в 1830 р. — Швейцарии». (3).

«Молитва російських» чи «гімн вінценосної солідарності» зі словом Жуковського вийшов дуже величним і урочистим, сумирним і, одночасно, виконаним внутрішнього гідності й сили. І тут величезна заслуга Жуковського, зумів непросто скласти вірші до відомої музиці, але знайти слова, які убудовувалися в рух мелодійної лінії одночасно викладали в віршованій формі концепцію верховної влади держави Російського.

Возвышенное, урочистій настрій створює хорально-аккордовый склад фактури, отсылающий слухача до традицій хорової молитви. Мелодія, джерело якої в опевании тонік, потім плавно (без стрибків) піднімається вгору й за створює враження внутрішньої сили, подкрепляемое перенесенням смислового акценту з тонік на домінанту у другому такті. За ній проглядає характерний жест: людські руки, воздетые в молитовному пориві вгору, до Неба. Початкові слова Жуковського «Боже, Царя бережи» точно «вбудовуються» у цей вектор, який відбиває порив душі до Бога. Словесно «Славному борги дні» енергія вранішнього руху в початковій інтонації поступово вгасає, поступаючись місцем на словах «на землі» плавного зниження мелодії до вихідної точки. Виникає велика мелодическая і значеннєва дуга, що охоплює собою весь заспів.

Припев починається з верхньої позиції мелодії, низхідній до кінця фрази, коли на повторюваних нотах з пафосом підкреслюються слова «гордих смирителю». Початок приспіву майже з кульмінаційній точки разом із пафосом затвердження, а чи не розвитку (гармонія до-мажора, тонік), надає гімну особливий возвышенно-победный характер. Потім — аналогічний, по секвенції спуск на словах «слабких зберігачу». І далі, після хвилеподібного злету на словах «всіх утішнику», що їх вгадується аналогічне «воздевание рук», мелодія неквапливо опускається до вихідної точки у заключному кадансе на словах «все ниспошли».

В цьому виді гімн вінценосної солідарності чи «Молитва російських» проіснував до 1833 г.

Список литературы

1. Гімн «God, save the King» називали «гімном вінценосної солідарності», оскільки він був музичним символом відразу кількох християнських держав, супротивників агресії Наполеона.

2. Перше згадування про виконанні належить до 1745 р., коли до Лондона дійшла звістка про перемогу англійських військ над Стюартами у Престогону. Патріотична пісня, зазвичай приписувана вчителю музики Р. Кэри (1690−1743), закликала благословення на короля Ґеорга II.

3. Музична енциклопедія т. 1. М., 1973, під ред. Келдиша Ю. В. З. 983.