Образ другорядних героїв у комедії Фонвізіна «Недоук»

Образ другорядних героїв у комедії Фонвізіна «Недоросль».

Тарас Скотинин, брат Простакової, — типовий представник дрібних помещиков-крепостников. Наповнений у ній, вкрай вороже належала до освіти, він відрізняється невіглаством, розумової нерозвиненістю, хоча від природи сообразителен. Почувши про взятті опіку маєтку Простаковых, він каже: «Так так і по менедоберуться. Так так і кожен Скотинин може потрапити під опіку… Заберуся ж звідси подобру-поздорову».

Все його думок й інтереси пов’язані лише з своїм скотним двором. Гоголь говорить про ньому: «Свині стали йому те, що з любителя мистецтв картинну галерею! Теплоту і ніжність він виявляє лише» до своїм свиням. Скотинин — лютий кріпосник, майстер «здирати» з селян оброк. Скотинин жадібний. Дізнавшись, що Софія принесе свого чоловіка стан, дає десять тисяч прибутку, готовий знищити свого суперника — Митрофана.

С великий художньої силою намальована Еремеевна, нянька Митрофана. Фонвізін переконливо показує, яке растлевающее вплив мало кріпосне декларація про дворових слуг, як він спотворює, псує властиві їм хороші людські якості, розвиває і чи виховує у яких рабську приниженість. Сорок років служить Еремеевна Простаковым — Скотининым. Вона беззавітно віддана їм, рабськи прив’язана до будинку, в неї сильно розвинуте почуття боргу. Не жаліючи себе, вона оберігає Митрофана. Коли Скотинин хоче прибити Митрофана, Еремеевна, «заступаючи Митрофана, остервенясь й піднявши кулаки», як вказував Фонвізін, кричить: «Издохну дома, а дитя не видам. Сунься, добродій, лише постарайся сунутися. Я ті бельмы-то видряпаю». Але це відданість та відчуття обов’язку одержують в Еремеевны спотворений, рабський характер. У неї немає відчуття людської гідності. Ні як ненависть до своїм нелюдським гнобителям, і навіть протесту. Служачи своїм мучителям, «живота (т. е. життя) не жаліючи», Еремеевна живе у постійному страху, тріпоче перед своєї лютої пані. «О, йде він його! Куди моєї голові подітися?» — із відчаєм і страхом кричить вона, бачачи, як Скотинин із погрозами наближається до Митрофану. І коли Милон відштовхує від Софії Еремеевну, Еремеевна волає: «Зник моя головушка!».

И на таку беззаветную і вірну службу Еремеевна має тільки побої і чує лише звернення від Простакової і Митрофана, як бестія, собача дочка, старая-ведьма, стара хрычовка. Важка і трагічна доля Еремеевны, принуждённой служити извергам-помещикам, не здатним оцінити її верпую службу.

Правдивы, життєво переконливі у комедії образи домашніх вчителів Митрофана: Цыфиркина, Кутейкина, Вральмана.

Отставной солдатів Цыфиркин — людина, який мав низку хороших якостей. Він працьовитий: «бездіяльно немає люблю», — говорить він про. У місті він допомагає наказним «то счётец перевірити, то підсумки підвести», а «у вільний час хлопців навчає». (Фонвізін намалював образ Цыфиркина із явним сочувствием.

В іншому висвітленні дано Фонвізіним вчитель російського народу та церковнослов’янського мов Кутейкин. Це недоучившийся семінарист, який із перших класів духовної семинарии1, «убояся безодні премудрості». Але не позбавлений хитрості. Читаючи з Митрофаном часослов, не без наміру вибирає текст: «Аз ж сім хробак, а чи не людина, паплюження людей», та ще й розтлумачує слово хробак — «себто (т. е.) животина, худобу». Як багато і Цыфиркин, він співчуває Еремеевне. Але Кутейкин різко відрізняється від Цыфиркина своєї жадібністю грошей. У мові Кутейкина сильно підкреслені церковнослов’янізми, — винесені ним з духовної середовища проживання і духовної школы.

В сатиричному світлі виведений у комедії німець Вральман, учитель-проходимец, людина з лакейською душею, колишній кучер Стародума. Втративши місця внаслідок від'їзду Стародума у Сибір, він пішов у вчителя, так як і знаходила собі місця кучера. Природно, що така неосвічений «вчитель» нічого було навчити тато свого учня. Воно й не вчив, потураючи ліні Митрофана користуючись повним невіглаством Простаковой.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із сайту internet.