Мое улюблене твір «Пісня про Соколі» М. Горького

Мое улюблене твір «Пісня про Соколі» М. Горького

Безумству хоробрих співаємо ми славу!

Безумство хоробрих — ось мудрість життя!

М. Горький.

Алексей Максимович Горький — талановитий письменник, працював у багатьох літературних жанрах. Його «Пісня про Соколі» подібна народної героїчної пісні, й те ж час — це притча, написана за класичними канонами жанру: розповідь видаляється від сучасного автору світу, загалом від конкретного часу й обстановки, та був, хіба що рухаючись у кривою, і знову повертається до основного предмета і дає його філолофсько-етичне осмислення й оцінку.

В цієї «надвременности» міститься характеристика сучасного письменнику світу, завуальовано передається сув’язь протиріч та ставлення до ним. Відкривається розповідь картиною величної південної ночі. «Море — величезне, ліниво вздыхающее берега, — заснуло і нерухомо в дали, облитої блакитним сяйвом місяця. М’яка і сріблясте, воно злилося із синім південним небом і міцно спить, відбиваючи у собі прозору тканину пір'ястих хмар, нерухомих і приховували собою золотих візерунків зірок». Непомітно автор переходить до поетичної пісні про Соколі — відважну бійці, яка мріє про сутичці. Небо — його стихія; втративши можливість літати, Сокіл гине. Він зустрічає смерть відважно, не боючись її холодних обіймів. Могилою Соколу стає бурхливе море, так само заколотницький, як і загиблий боєць. «А хвилі моря із сумним ревінням про камінь билися… І трупа птахи немає був у морському просторі…».

Смелому Соколу протиставлено боягузливий і самовдоволений Вже. Він може реально оцінити свої можливості, а набагато завищує їх. Це лестить його самолюбству. Але автор нещадний вироку над Ужем: «Народжений плазувати — літати неспроможна!» Вже знаходить собі гарне виправдання, прикриваючись патріотизмом: «Нехай ті, хто землю любити що неспроможні, живуть обманом. Мені відомі правду. І якщо їхній закликам я — не повірю. Землі створіння — землею живу я».

Автор ж боці відважних безумців, які рухають життя вперед. Вони гинуть, але завдяки їм людство йде, а чи не слід за місці. Письменник захоплюється Соколом, присвячує йому гімн. «Про сміливий Сокіл! У бою ворогами минув ти кров’ю… Але буде час — й краплини крові твоєї гарячої, як іскри, спалахнуть у мороці життя і багато сміливих сердець запалять божевільної жагою свободи, світла!» Такий сплеск фантазії і емоцій неспроможна залишить байдужим читача. І за автором захоплено повторюєш: «Безумству хоробрих співаємо ми пісню!» А перед очима «мовчить опалова далеч моря…». На таку чарівну ніч віриш і в будь-які дива, легенди й народні пісні. Хочеш стати краще організувати і добрішими, сміливіше і самоотверженнее, як Сокіл.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із сайту internet.