Инвестиционная діяльність

Аналіз нвестиционно-финансовой діяльності акціонерного комерційного.

банку «Прикарпаття». 134.Вывод. Напрями розвитку інвестиційною-фінансовою.

діяльності акціонерного комерційного банку «Прикарпаття». 16 5. Список літератури.

181. Актуальність проведення фінансово-інвестиційній діяльності підприємства.

З переходом на ринкові основи господарювання зростає роль фінансово-інвестиційній.

діяльності підприємства. При командно-адміністративної системі, коли.

не було реального ринку, прибутки від позареалізаційних операцій,.

переважно, формувалися з допомогою штрафів та пені, прибутку минулих років, виявленої.

у звітній періоді, списаної раніше дебіторську заборгованість, яка.

вважалася безнадійної, але її було погашено у звітній періоді. Тоді підприємства.

майже мали доходів від цінних паперів, окрім державних облігацій,.

які мали зовсім незначний вагу у загальних грошових надходженнях. Але у.

ринкової економіки, коли функціонує розвивається фінансовий ринок, а підприємства.

здійснюють фінансові інвестиції, з’явився новий розподіл грошових надходжень.

підприємства — «Доходи від фінансово-інвестиційній діяльності». Фінансова.

діяльність — це система форм і методів, що використовуються фінансового.

забезпечення функціонування підприємства міста і досягнення ним поставленої мети.

Фінансовий механізм підприємства — це систему управління фінансами, призначена.

в організацію взаємодії фінансових взаємин держави і фондів грошових.

оборотів з метою їхнього впливу кінцеві результати виробництва. Значення управління.

фінансами підприємств у такій роботи фінансових служб.

підприємства, що дає змогу залучати додаткові фінансові ресурси.

найбільш вигідні умови, інвестувати його з найбільшим ефектом, проводити.

прибуткові операції у фінансовому ринку. Пошук фінансових джерел розвитку.

підприємства у напрямі найефективнішого інвестування фінансових.

ресурсів, які давали додатковий прибуток, операції із цінними паперами,.

кредитування — важливі напрями роботи фінансових служб підприємства. Основними.

напрямами фінансово-інвестиційній діяльності підприємства міста і доходами від.

неї є: — придбання й продаж акцій, облігацій та інших цінних паперів, — цільові.

грошові вклади, — валютні операції, — пайові внески, — видача кредитів, — лізингові.

операции.2.Инвестиционно-финансовая діяльність предприятия.2.1. Суть.

і форми здійснення інвестиційної діяльності підприємства. Україна має діє.

закон «Про інвестиційної діяльності», що визначає правові, економічні.

і соціальні умови для цього процесу, забезпечує рівну захист прав,.

інтересів і розбазарювання майна суб'єктів інвестиційної діяльності незалежно від форм.

власності. Інвестиції - фінансові, майнові чи інтелектуальні цінності,.

вкладених (направляються, передаються) об'єктах підприємницької.

діяльності, зі метою придбання прибутку чи досягнення соціального ефекту.

Залежно від напрямів використання інвестиційної діяльності виділяють.

такі форми інвестицій: — реальні (прямі економічні інвестиції) -.

капітальні вкладення основні фонди. Їх використовують збільшення обсягів.

виробничих активів предприятия-инвестора.- фінансові інвестиції - купівля.

різних фінансових активів (акцій, облігацій, сертифікатів, відкриття депозитних.

рахунків, доля у спільній діяльності). Метою у разі є переміщення.

капіталу підприємства у найприбутковіші сфери фінансового бізнесу.

або його накопичення з метою. — інноваційні - придбання ліцензій, патентів,.

програмних продуктів. Здійснення інвестиційної діяльності проводиться.

з допомогою інвестиційних ресурсів — сукупності грошових і тих матеріальних цінностей,.

які можна вилучити з господарського обороту підприємства на період.

інвестування. Розрізняють власні (внутрішні) і його зовнішні інвестиційні.

ресурси. Власні інвестиційні ресурси, своєю чергою, поділяються на:;

частина балансового фонду, яка використовують у господарському обігові, — частина.

чистий прибуток від господарську діяльність підприємства, — гроші амортизаційного.

фонду, — чистий прибуток від раніше здійснених інвестицій, — прибуток від реалізації.

майна, яке звільняється з обороту (за мінусом затрат).Финансовый.

результат використання інвестиційного проекту дорівнює додаткового.

грошового потоку, який підприємство одержує у результаті інвестування:

ДП = ДВ — ДВгде: ДП — грошові потоки від інвестування, ДВ — додаткові.

прибутки від інвестування, ДВ — додаткові потокові витрати, зумовлені.

инвестированием.Дополнительные доходи складаються з:* приросту обсягів діяльності.

і доходу нього,* економії на потокових витратах,* виручки від продажу основних.

фондів, які звільняються,* приросту амортизаційного фонду у зв’язку з поповненням.

основних фондів. Додаткові витрати складаються з: * приросту потокових.

витрат,* зменшення амортизаційного фонду у зв’язку з зменшенням основних фондів,*.

збільшення обсягів оплати податків у зв’язку зі збільшенням доходів (ПДВ) і.

прибутку, * сплати податку з фонду від продажу основних фондів, які освобождаются.Показатели.

оцінки ефективності інвестиційного проекта.1. Чиста поточна.

вартість проекту: ЧТС = ТДП = ТИ2. Прибутковість проекту: Рпр = ТДП / ТІ *100.

3. Термін окупності проекту: СОП = ТІ * До / ТДП4. Внутрішня норма прибутковості:

q, коли він І =? ТДП / (1+q) де: ТДП — поточна вартість грошового потоку.

проекту, ТІ - поточна вартість інвестиційних витрат, До — період циклу експлуатації.

проекту, q — чинник дисконту доведення майбутніх потоків до поточної вартості.

Для визначення необхідність виконання інвестиційних проектів розробляється.

бізнес-план проекту (або його техніко-економічне обгрунтування). Типова.

структура бізнес-плану проекту фінансових інвестицій: 1. Характеристика об'єкта.

інвестування і його виконання: — суть інвестування, — мета інвестування,;

спосіб виконання інвестицій, — термін інвестицій, — очікувані результати.

2. Моніторинг ринку.- загальна коньюктура ринку, основні тенденції.

і, — аналіз ринкового курсу об'єкта інвестування (цінних паперів).

й його розвитку, 3. Аналіз емітента цінних паперів. — комплексна експертиза.

ефективності господарськимфінансової складової діяльності підприємства-емітента,;

розробка прогнозу рівня життя та обсягів дивідендних виплат. 4. Інвестиційні ризики.;

визначення переліку інвестиційних ризиків і - оцінка рівня, — визначення.

форм страхування ризиків. 5. Оцінка дохідності цінних паперів.- розрахунок прогнозованого.

доходу придбання (продажу) цінних паперів і - оцінка їх поточної вартості.

6. Необхідність інвестицій.- визначення обсягу інвестиційних витрат.

у певних напрямах, і загалом проекту з розподілу за періодами їх.

здійснення. 7. Оцінка ефективності проекту.- оцінка додаткових доходів.

підприємства від його запровадження, — оцінка додаткових витрат у в зв’язку зі реалізацією.

проекту, — оцінка грошового потоку від проекта.2.1.1. Придбання.

і продаж акцій, облігацій та інших цінних паперів. Головним напрямом інвестиційної.

діяльності підприємства є інвестування засобів у цінні.

папери. Основними цінними паперами відповідно до Законом України «Про цінних.

паперах та фондової біржі" є акції та облігації, інші похідні від.

них. Сукупність цінних паперів, придбаних підприємством під час активних операцій,.

становить його інвестиційний портфель. У цю сукупність входять зобов’язання,.

які звертаються на фінансовому ринку вигляді акцій, облігацій і векселей.Доходность.

інвестицій вимірюється ставленням величини річного прибутку інвесторів.

до ринкову вартість інвестицій і полягає у відсотках. Для акцій дохід вимірюється.

розміром річних дивідендів плюс збільшення (чи мінус падіння) цін акцій.

протягом інвестиційного періоду. Для облігацій джерелом доходів інвесторів.

є відсоткові виплати з сумою погашення. Моделі оцінки дохідності цінних.

бумаг.1. Для акцій: 1.1. З постійним розміром дивідендів й очікуваної продажем.

акцій n Див (1 — Снр) КС (1 — Снп) — ЗР ТАК =? ————————————;

+ ——————————————— n=1 (1 + q) (1 + q) 1.2. З постійним розміром.

дивідендів і безстроковим характером інвестування: Див (1 — Снр) ТАК =.

————————————— q1.1. З постійним збільшенням обсягів дивідендів :

ДВ (1 — Снр) ТАК = ——————————— q — m2. Для боргових зобов’язань (облігацій,.

дивідендів, сертифікатів) n Проц (1 — Снп) НДО Ддо =? —————————————;

+ ——————- n=1 (1 + q) (1 + q) де: ДВ — розмір дивідендних.

виплат в n — ый період, Снр — ставки податку по дивідендам, Снп — ставки податку.

з прибутку, КС — приріст курсової вартості акцій у момент продажу, ЗР.

— витрати з реалізації акцій, Проц — розмір відсотків з борговим зобов’язанням.

в n — ом періоді, НДО — номінальна вартість боргового зобов’язання, q — чинник.

дисконту для цього виду фінансових активів з урахуванням ступеня ризику, m -.

темпи зростання розмірів дивідендних виплат, n — період інвестування. Облігація -.

цінний папір середньоабо довгострокового характеру, через яку випустив їх емітент.

зобов’язується повернути покупцям установлений термін номінальну вартість.

даної цінних паперів і додатково виплатити фіксований дохід. Розмір цього.

доходу заздалегідь встановлено у формі певного фіксованого відсотка (якщо.

умовами випуску не передбачено інше) чи виграшу, разыгрываемого у спеціальних.

тиражах, чи погасительской премії, що її виплачують при погашенні облігації.

Погашення може здійснюватися частинами у найкоротші терміни, встановлені облігаційним графіком,.

чи одноразово шляхом викупу облігаційного тиражу. Ціна облігації -.

це сума, через яку інвесторам пропонують передплатити випуск (для початкового.

випуску) чи з якому вони бажають продавати або купувати облігації на.

вторинному ринку. Ціни облігацій залежить від відсоткового доходу, якої вони завдають.

до закінчення терміну ходіння. Требующийся дохід залежить від можливого.

ризику й очікуваної ліквідності вторинного ринку. Ринкові ціни постійно змінюються.

Існує багато чинників, які визначають, скільки покупці готові.

заплатити чи продавці хочуть отримати за цінних паперів. Ключовими чинниками є:;

очікувана віддача (відсотковий дохід інвесторів);- можливий ризик;- ліквідність.

вторинного ринку. Зазвичай інвестори платять більше за облігації з ліквідним.

ринком, як ті, які важко перепродати по нормальною ціною. По цінним.

паперам — інструментам позики — очікуваний прибуток інвесторів складається з регулярних.

виплат відсотків і основний цифру день погашення боргового зобов’язання.

Без обліку ризику і ліквідності інвестори платитимуть більше за більший.

дохід, тобто. за вищий від. У високо розвинених країн державні.

облігації внутрішньої позики є безрисковыми оскільки вони забезпечуються.

державою. Так, за історію існування цієї виду цінних паперів.

США було ні випадку неплатежу. Хоча слід відзначити, що у Україні.

для інвесторів ОВДП виявилися високо ризикованими, у зв’язку із загальною кризової.

ситуацією у мирі та недовірою інвесторів до держави з неразвивающимся.

господарським комплексом. З іншими облігаціями пов’язаний кредитний ризик. Інвестори.

мають бути упевнені отриманні великого доходу як компенсація цього ризику.

Різниця доходу корпоративних і південь від безризикових облігацій змінюється залежно.

від кредитного ризику. По відсотковим облігаціях накопичені відсотки — це відсотки,.

що належать, але ще виплачено власникові облігацій. Накопичені.

відсотки нараховуються досі купівлі або продажу облігацій. За кожним випуску.

облігацій є власний день виплати відсотків. Акції - це цінні.

папери без за встановлений термін звернення, що свідчить про внесенні відомого.

паю в капітал акціонерного товариства, що підтверджує членство у цьому суспільстві.

право її власника отримання частини прибутку на вигляді дивіденда, і навіть на.

участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства. Компанії.

розраховують те що, що вони можуть забезпечити на свої акціонерів прибуток від.

інвестицій. Доходи визначаються: — дивідендами, — зростанням цін акції та зростанням дивідендів,;

прибутком з розрахунку одну акцію. За розміром і загальну стабільність цих доходів.

можна очікувати, наскільки успішно працює компанія. Доход акціонерів.

за певного періоду то, можливо заміряний як величина дивідендів на акцію, виплачених.

компанією. Дивіденди — це грошова сума, що одержують акціонери,.

це безпосередня й реальний прибуток від інвестицій. Дивіденди зазвичай виплачуються.

готівкою чи формі акцій, якщо вирахувати оплату чи ні відрахування податків, що залежить.

від цього, як і регламентується законодательством.2.2. Фінансова діяльність.

підприємства. 2.2.1. Цільові грошові вклади. Внесок — це кошти.

(у грошовій чи безготівковій формі, у Раді національної чи іноземній валюті), передані.

до банку їх власником чи третьою особою за дорученням і завдяки власника.

для зберігання на певних умов. Доходом по грошовим вкладах є.

ставка, яку банки платять щодо залучення коштів. З погляду.

призначення поділяють вклади до запитання, термінові і ощадні. Вклади.

до запитання призначені реалізації поточних розрахунків, розміщуються.

у комерційних банках банках на поточних рахунках і може бути, у будь-якої миті частково.

чи цілком поповнені чи затребувані. При регулярному використанні що зберігаються.

на поточних рахунках коштів в підприємства однаково залишаються певні невикористані.

залишки коштів. Але, оскільки вклади до запитання нестабільні,.

власникам поточних рахунків виплачується низький депозитний відсоток чи.

не виплачується взагалі. Термінові вклади — це кошти, уміщені у.

банк на суворо обумовлений термін. Вкладник поміщає з цього приводу вільні кошти,.

і коли трапиться термін, може зняти кошти зі термінового депозиту.

і зробити намічені витрати, отримавши у своїй додатковий прибуток. Сенс.

довгострокового вкладення коштів полягає у отриманні вкладником більш.

високих, ніж у вкладах до запитання, відсотків. За дострокового зняття коштів.

розмір виплачуваного відсотки за терміновому внеску піддається суттєвому зниженню. Однією.

форму строкових вкладів є депозитні сертифікати. Депозитний сертифікат.

— це письмове свідчення банку про внесення коштів, що дає.

право вкладнику отримання по закінченні за встановлений термін депозиту і.

відсотків з нього. Депозитні сертифікати випускаються банками під певний.

у договорі відсоток визначений термін чи до запитання, іменні і пред’явника.

Ощадні вклади призначені для накопичення чи вкладення грошових.

заощаджень. Їх властиве повільний, плавний зростання і те, що.

кошти зазвичай використовуються лише за період времени.2.2.2.

Валютні операції, і роботу з деривативами. Валютна операція — це контракт.

для придбання чи продаж певної суми однієї валюти за іншу за певного.

часу про поставки і розрахунок, і за точно певної ціні (валютному.

курсі). Валютні курси мають тенденцію змінюватися з часом під впливом.

різних політико-економічних чинників. Отримана курсова різниця.

може бути зарахована як чи збиток, залежно від цього, у який бік.

змінився курс валют. Існують можливості, застосовуючи фундаментальний і технічний.

аналіз ринку, передбачити собі напрямок руху валютного.

ринку України і з часом відповідно одержання прибутку від курсової різниці.

Валютами також торгують та інших формах з допомогою валютних деривативів — свопов,.

опціонів і ф’ючерсів. З грудня 1997 р. до вересня 1998 р. на Української Міжбанківській.

валютної Біржі проводилися торги валютними ф’ючерсами USD / UAH (американський.

долар / українська гривня), DEM / UAH (німецькій марці / українська.

гривня). Учасниками торгів були фізичні обличчя і юридичних осіб, комерційні.

банки. Ф’ючерс — безумовне взаємне зобов’язання двох партнерів, опосередковане.

біржею, продати чи придбати на узгоджений час певний.

обсяг певних активів (валютних контрактів, облігацій) із заздалегідь обумовленої.

ціні. Існує три основні напрями використання валютних ф’ючерсів:;

вказують хеджирувати (страхувати) ризики, пов’язані зі змінами.

курсів валют, — курс валюти наступний період, що формується на ф’ючерсних.

торгах, дає можливість учасникам торгів проводити спекулятивні операції.

(гра на курсі), які характеризуються високої прибутком і високими ризиками,;

вони дають можливість проведення арбітражних операцій, що підвищують дохідність.

використовуваних фінансових инструментов.2.2.3. Видача кредитів і лізингові.

операції. Кредит — є одним із найскладніших економічних категорій. Крім.

банків, що спеціалізуються з мобілізації тимчасово вільних засобів і наданні.

їх у тимчасове користування, як кредиторів нині можуть.

виступати підприємства, акціонерні товариства, приватних фірм, страхові і інвестиційні.

компанії, пенсійні і інвестиційні фонди, фізичні особи. Однією.

форму кредиту є комерційний кредит. Комерційний кредит можна охарактеризувати.

як кредит, наданий у товарній формі продавцями покупцям.

як відстрочки платежу за продані товари. Він надається під зобов’язання.

боржника (покупця) погасити у визначений термін як сукупність основного боргу,.

і нараховані відсотки. Застосування комерційного кредиту вимагає наявності.

у продавця достатнього резервного капіталу у разі уповільнення надходжень від.

боржників. Вирізняють п’ять основних способів надання комерційного кредиту:

* вексельний спосіб; * рахунок; * знижка за умови оплати у визначений.

термін; * сезонний кредит; * консигнація. При вексельному способі після поставки.

товарів продавець виставляє тратту на покупця, який, отримавши комерційні.

документи, акцептує її, тобто. дасть згоду на оплату у визначений у ньому термін.

Інший спосіб — знижка за умови оплати у визначений термін. Такий спосіб.

передбачає умова, що й платіж буде зроблено покупцем протягом.

обумовленого в контракті періоду після виписки рахунки, те з ціни буде віднята.

знижка. Інакше, всю суму мусить бути виплачена у призначений термін.

За договором про відкритому рахунку, якось прийнятому обидві сторони, покупець.

може робити періодичні закупівлі без звернення по кредит на кожному.

окремому разі. Звичайний порядок укладення угоди такий: коли покупець.

замовляє товар, він негайно відвантажується, а платіж для неї виробляється у встановлені.

терміни після отримання рахунки. Сезонний кредит зазвичай застосовується у.

виробництві іграшок, сувенірів та інших виробів масового споживання. Такий спосіб.

дозволяє роздрібним торговцям купувати товари протягом усього року з єдиною метою.

організації необхідних запасів перед піком сезонних продажу та дозволяє відстрочити.

платіж виробнику остаточно розпродажу. Наприклад, виробники іграшок дозволяють.

торговцям закуповувати іграшки кілька місяців до Різдва, а платити.

за товар — в січні-лютому. Головна перевага у своїй способі - можливість.

випуску продукції без додаткових витрат на складування, збереження і.

т.д. Консигнація — спосіб, у якому роздрібний торговець може просто отримати.

товарно-матеріальні цінності без зобов’язання. Якщо товари буде продано, то.

буде реалізовано і платіж виробнику, і якщо немає, то роздрібний торговець може.

повернути товар виробнику без виплати неустойки. Консигнація зазвичай застосовується.

при реалізації нових, нетипових товарів, попит куди важко уявити.

Прикладом може бути практика виробництва й продажу нових підручників.

для інститутів. Книговидавці посилають свої книжки — у інститутські магазини з вимогою.

повернення, якщо вона буде куплені. Звісно ж, що кожен.

з цих способів то, можливо найефективнішим у конкретних ринкових умов.

Вибір найефективнішого способу — головним завданням кредитної політики кожного.

підприємства його фінансового відділу. Продаж товарів у кредит стала звичайним.

способом ведення справ для промислових компаній, пропозицію кредитних послуг є.

знаряддям конкуренції використовувати з залученням клієнтів. Через цієї тенденції до підвищення.

купівлі кредит дедалі гострішою стає дилема твердої чи вільної.

кредитної політики. Зайве тверді умови можуть віджахнути покупців, а.

дуже вільні - сприяти як великому обсягу продажу товару, а й.

мінімального зворотному припливу капіталу через несплату боргів вчасно і великих.

витрат, що з «вышибанием «боргу. Головне завдання підприємства у цій галузі.

— правильне управління своїм залишком дебіторську заборгованість згідно.

з розміром очікуваної реалізації товарної продукції. Що швидше обертається.

залишок дебіторську заборгованість у цій обсягу продажу товарів, тим.

коротше цикл кругообігу готівкових коштів корпорації і, отже, вище ліквідність.

фірми (тобто. її здатність своєчасно погашати свої боргові зобов’язання).

G)Где: R — номінальна вартість векселі, Р — покупна вартість.

векселі, P. S — загальна кількість днів із купівлі векселів до їх G — число днів.

відстрочки, N — базове кількість днів на рік. Ціна який обліковується векселі виходить.

шляхом обліку від номінальної вартості векселі по відсоткової ставці, встановленої.

для певних умов, використовуючи дисконтний чинник, обчислюваний за такою формулою:

N Z — дисконтний чинник, N — число.

днів на рік, встановлений для цього виду операцій (для угод на євровалютах.

— 360 днів), d — відсоток, X — дійсне число днів на рік. Коли враховується.

тільки п’яту частину року, формула набуває вигляду: 100 Z =, де d x (P.S.

+ G)10 дружин бути погашений у суботу або неділя, чи святковий.

день, термін погашення продовжується до наступного дня), G — число днів.

цієї відстрочки. Якщо період між купівлею і строком погашення перевищує 365 днів.

і відсоток може бути обчислений на річний базі, період треба розбити на 365 днів.

і додатковий період, і застосувати обидві вищевказані формули. На жаль,.

доводиться додати, що у Україні комерційний кредит нерозвинений через загального.

стану економіки нашої країни, існування великого ризику неповернення кредитів.

Лізинг — це форма довгострокової оренди, що передбачає передачу права.

використання майна іншому суб'єкту підприємницької діяльності на платній.

основі, і визначений термін. Об'єктом лізингу є матеріальних цінностей,.

які належать до основних засобів. У лізингової угоді беруть участь.

три боку: — предприятие-поставщик основних засобів, — лізингова фірма (підприємство.

— орендодавець), — орендар, який одержав майно й послуговується їм.

протягом часу й. Існує дві виду лізингу: фінансовий.

і оперативний. Фінансовий лізинг передбачає виплату постачальнику (лізингової.

фірмі) вартості обладнання, яке заборонено орендарем, і передачу їх у.

оренду. У фінансовий лізинг термін оренди устаткування відповідає терміну його амортизації.

Фінансовий лізинг як і має назву лізингу майна з повним окупністю.

чи повної виплатою. Це означає, що лизингодатель протягом дії.

договору повертає собі всю вартість майна України та спромігся на прибуток від лізингової.

операції. Після закінчення терміну чинності договору орендар може викупити.

об'єкт лізингу по залишкової вартості, або його лизингодателю, чи.

укласти новий договір на оренду. Оперативний лізинг полягає, зазвичай,.

тимчасово, менше, ніж амортизаційний період майна. Після закінчення договору.

об'єкт лізингу повертається лизингодателю чи знову можна здавати у оренду. Важливим.

аспектом лізингового договору є лізингова плата. До складу лізингового.

платежу входять сума амортизації чи вартість орендованого майна, дохід лізингодавця.

за надані їм послуги (лізингова маржа), ризикована премія. Лізингова.

плата залежить від виду основних фондів, терміну лізингу та інших умов договору.

Зазвичай, сума лізингової плати зафіксована і платиться однаковими частинами.

протягом усього термін дії договору. Однак через високих темпів інфляції.

у договорі то, можливо передбачена можливість періодичного збільшення.

лізингового відсотка. за рахунок використання лізингу підприємство нарощує доходи.

Лизингополучатель має можливість швидко отримувати й впроваджувати нову сучасну.

техніку без попереднього накопичення сум власні кошти для.

її фінансування. Лізинг дає підприємству більші можливості для маневрування.

під час виплати лізингових платежів, оскільки останні здійснюються підприємством,.

зазвичай, після отримання виручки від продукції, яку.

справили на устаткуванні, взятому в лізинг. Також зменшується ризик морального.

старіння устаткування, оскільки підприємство бере у найм, а чи не викуповує, і.

оскільки лізингове майно не зараховується на підприємства, що підвищує.

ліквідність суб'єкта господарювання та її можливість отримання банківського кредиту.

Предприятие-поставщик отримує гарантований збут продукції, її оплату,.

позбувається необхідності використання комерційного кредиту. 3. Аналіз.

інвестиційно-фінансовій діяльності акціонерного комерційного банку «Прикарпаття».

АКБ «Прикарпаття» — це універсальний банк, який пропонує практично.

всі види банківських послуг CSFB відповідно до чинного законодавства України, нормативними.

документами Національного банку України і статуту банку. Банк грунтується.

із єдиною метою позитивного впливу розвиток економіки України, прискоренню оборотності.

кредитно-фінансових ресурсів, ефективне використання вільних активів.

щоб одержати максимального прибутку у сфері акціонерів. Основний дохід банк.

отримує, виконуючи кредитну операції для від суб'єктів господарської діяльності,.

але инвестиционно-финансовая діяльність банку з допомогою вільних власних.

ресурсів, є одній з развиваемых сторін фінансової активності банку. Порівняльні.

дані (вибіркові з балансового звіту банку) по основний рахунок і інвестиційно-фінансовій.

діяльності представлені у таблицях 2.1 і 2.2. У банківській.

практиці інвестиціями є кошти банків, спрямовані на цінних паперів підприємств,.

організацій, установ різної форми власності на порівняно.

тривалий час. Сукупність цінних паперів, придбаних банком під час.

активних операцій, становить його інвестиційний портфель. У цю сукупність.

входять зобов’язання, які звертаються над ринком як акцій, облігацій і.

векселів. З з підвищення доходів, скорочення ризику втрат через зниження курсу.

цінних паперів за умов банк застосовує сучасні методи лікування й потужну.

техніку управління інвестиційним портфелем. Зокрема проводить диверсифікацію.

вкладень, розподіляючи капітал між кількома пакетами цінних паперів різної.

дохідності і різних термінів погашення. Це й дозволило збільшити прибуток за.

вкладення цінних паперів з 51 до 598 тисяч гривень, відповідно 1997;го і 1998.

роках. Частка вкладення капіталу цінних паперів інших підприємств збільшилася відповідно.

і непередбачуваність українського ринку не дозволяють активно.

працювати у цій сфері. Зростають кредитний і відповідний ринковий ризики. Погіршується економічне.

становище емітентів цінних паперів настільки, що вони за стані.

відповідати за своїми фінансовим зобов’язанням. Тому вкладення цінних паперів.

підприємств ростуть, але незначними темпами. Кожна операція з купівлі цінних.

паперів підприємства оцінюється та перевіряється кількома відділами Управління.

ризиків. Однією з статей доходу по цінних паперів були операції з колишніми державними.

облігаціями внутрішньої позики (ОВДП). Частка доходу вкладення засобів у.

ОВДП зросла з 35 до 467 тисяч гривень (збільшилася на 9,47% від суми.

доходу банку). Це був найдохідніші й найліквідніші цінних паперів, ліквідність.

яких підтримувалася державою. На жаль, після світової кризи восени.

1998 року й кризи у Росії держава змогло забезпечити свої зобов’язання,.

і ринок ОВДП перестав працювати. Однією з видів доходу стала прибуток за.

роботи з Української Міжбанківській Валютної Біржі з валютними ф’ючерсами. Керівництво.

банку було вирішено використати частину власні кошти банку купівлі.

5 лотів доларів, що становить 50 000 USD за курсом 1,9130 (95 650 гривні).

При закритті позиції з березні 1998 року курс закриття становив 2,0420 (102 300.

гривні). Торішній чистий прибуток від угоди становила 6650 гривень. (Курси представлені вже.

з урахуванням комісії УМВБ). Також банк працює із клієнтами із фінансового лізингу,.

у якому роль банку зводиться до виплати постачальнику вартості обладнання,.

замовленого орендарем, і передачу його у найм. При фінансовий лізинг термін.

оренди устаткування відповідає терміну економічного життя устаткування. Повний.

повернення банку авансованих в лізинг коштів спливає момент закінчення.

нормативного терміну майна. Обсяги за кредитами і фінансовому лізингу зросли.

за 6836 до 9747 тисяч гривень (збільшився у 1998 року на 6,89.

% проти 1997 годом).4. Висновок. Напрями розвитку інвестиційно-фінансовій.

діяльності акціонерного комерційного банку «Прикарпаття». Як бачимо.

з наведених вище даних акціонерний комерційний банк «Прикарпаття» проводить.

активну инвестиционно-финансовую політику, прибутковість є основою фінансової.

діяльності банку. Банк працює на всіх напрямах: активний.

учасник ринку, валютного ринку, фінансового лізингу, зростає прибуток.

з посади цих операцій. Проте, загальне негативне фінансове становище держави.

і суб'єктів підприємницької діяльності Демшевського не дозволяє активно розвивати.

інвестиційного розвитку, непрацюючий валютний ринок дає можливості приносити.

прибуток. Тому найпривабливішими є лізингові операції.

та у дочірні підприємства. Це найменш ризиковані операції, і вкладення.

капіталу. Але треба старанно аналізувати фінансове становище кожного.

клієнта, його платоспроможність. Однією з засобів залучення фінансових ресурсів.

для інвестиційною-фінансовою діяльності є емісія власних акцій.

банку. Тому банк активно працює у цьому напрямі, є учасником.

Асоціації позабіржового фондовій торгової системи.

Список литературы

1. Закон.

України «Про цінні папери й фондову біржу» від 18 июля 1991 р.2. Закон України.

«Про інвестиційну діяльність» від 18 вересня 1991 р.3. «Фінанси підприємств» /.

под ред. проф. А.М. Поддєрьогіна.4. «Основі банківської справи» / під ред. проф.

О.Н. Мороза. 5. «Фінанси» / під ред. В. М. Родионовой.6. М. М. Ушакова, Л.О. Лігоненко.

«Фінанси підприємства». 7. Ю. М. Лысенков «Фондовий рынок». 8. «Фінансові.

на інвестиції та риск". 9. «Гроші, кредит, банки» під ред. проф. Г.І. Кравцовой.10.

Газета «Фінансовий ринок» від 1999;04−27.11.