Максимильен Марі Изидор де Робеспьер

На початку Французcкой революції Максимильену Марі Ізідору де Робеспьеру, адвокату із міста Ар-раса, було років. Стриманий, добродетель-ный, серйозний, завжди старанно одягнений, молодий адвокат викликав шанування у своїх со-граждан. Які справи він вів? Ось найвідоміший зі них. Якийсь людина встановив над своїм будинком гро-моотвод, тоді щойно изобретённый. З тих вре-менам то було щось шокуюче нечувану. Громовідвід знесли як «небезпечний обществен-ного порядку ». Робесп'єр сказав кілька яскравих промов у суді, викриваючи мракобісся, після чого решение знесення громовідводу скасували. Промови Ро-беспьера було навіть видано окремої брощюрой і зробив відомим його ім'я. З іншого боку, Робесп'єр був шанувальником вольнолю-бивых ідей філософа ЖанЖака Руссо. У віці двадцяти років він у Эрменонвиле, де дожи-вал свої останні роки у усамітненні автор «Об-щественного договору «і «Прогулянок самотнього мрійника ». Про ту зустріч не збереглося ні яких точних відомостей. За однією з легенд, филосо-фа найбільше вразили у молодому ссстуденте на її знання, а твёрдый, жорсткий, пронизуючий погляд. У 1789 г. Робесп'єр був обраний своєї провінції депутатом в Генеральні штати від третього сосло-вия. Тут, у натовпі народних представників, він був однією з непомітних. Газети, даючи звіт про засіданні, постійно плутали його ім'я, називаючи то Робером, то Робертпьером. Проте, незважаючи зважується на власну непомітність, Робесп'єр був однією з самих детельных депутатів. У 1789 г. він виступив 69 разів у 1790 г. — 125 разів у 1791 г. (за 9 місяців) — 328 раз! Його промови здавалися длинноватыми і не зрозумілими. Слухали його неуважно, але він наполегливий і втомлювався повторювати своє. Що він говорив? Він, як й інші депута-ты, будь-коли виступав, наприклад, за республіку, проти королівської влади. Але як, наприклад, король має бути закони затвердження Учре-дительному зборам? На думку Робесп'єра, він повинен говорити у своїй: «Народ, ось закон, що його склав тобі. Приймаєш чи ви її? «Коли Робесп'єр виклав цьому проекті зборам, воно вибухнуло гучним реготом. Усі депутати висміювали цим юристом з Арраса, який будував їх свої наївні повітряні замки. Невже король буде підлещуватися і принижуватися перед народом! Інші діячі революції могли докоряти на щось народ, дорікати чи засуджувати. Для Робесп'єра слово «народ «було синонімом правоти. Коли летому 1789 г. натовп жорстоко розправилася з колишнім сановником Фулоном, повісивши його за ліхтарі, він коротко повідомив звідси другу у листі: «Вчора Фу-лон казнён вироком народу ». Мірабо рано звернув увагу до Максимильена. Він зазначив про нього: «Цей людина зробив щось. Він вірить кожному слову, яке вимовляє «. У 1790 г. популярність Робесп'єра у народі все бо-лее зростала. Його прозвали «Непідкупним ». 30 вересня 1791 г., щодня закриття роботи Учреди-тельного зборів, паризький народ влаштував Ро-беспьеру овацію. Робесп'єр намагався і у приватній життя бути разом із небагатими людьми. Він замешкав у домі столяра Дюпле, жив підкреслено скромно. У одній з небольших кімнат цього дерев’яного дому він прожив остаточно своїх днів. Щоб осягнути діяльність Робесп'єра в последую-щие півтора року і - до червня 1792 г., важливо вкотре підкреслити його ставлення народу. На думку Робеспьера, рух народу є священним, його воля — за-кон, хоча вона порушувала усі старі закони. Поэто-му Максимильен не відходив, як інші політики, від народного руху, послідовно сметавшего короля, монархію, поміркованих республіканців — жи-рондистов, а йшов із ним саме в ногу. Повалення монархії 10 серпня 1792 г. вона виправдала тим, щодо того часу «у нарду був законів, лише злочинні примхи тиранів, які спираються силу… Їх преступления змусили народ вкотре взяти осуще-ствление своїх прав всвои руки ». У вересні 1792 г. у Парижі зібрався новоизбран-ный легіслатура Франції - Конвент. Тут Робесп'єр — лідер «гори », якобінського мень-шенства в Конвенті. Конвент обговорював, якому нака-занию піддати колишнього короля. Робесп'єр не ко-лебался — смерті. У своїй промові він пояснив, що Кон-вент не виносить вирок, вона повинна лише наводить його виконання. Вирок виніс народ, вирішивши, що Людовік — заколотник, і скинув його з престолу. Права група — жирондисти — дорікала якобінців і Робесп'єра в лестощів, заискивании перед народом. Ро-беспьер з цього приводу вигукував: «Ви осмеливае-тесь звинувачувати моїй тому, неначе хочу обдурити народ і лестити йому! Як я зрозумів міг це зробити? Адже не низькопоклонник, не трибун, не захисник народу; сам народ! «Жирондисти звинувачували якобінців і Робесп'єра для розпалювання смути, вимагали порядку й спокойства. Робесп'єр відповідав їм так: «Невже вам потрібна бы-ла революція без революції! Хто може точно вказати, де він повинен зупинитися потік народного повстання по тому, як події разверну-лись? «Цей вислів — грізне попередження. У червні 1793 г. Конвент під напором збройних парижан вилучив зі свого складу ватажків жирондистів; влада під Франції перейшла до «горі «, і, насамперед — до Робеспьеру. Отже, Робесп'єр при владі. Куди логіка подій по-ведёт далі цього людини? Зрозуміти це можна зробити, уважно розглянувши його, та й погляди значній своїй частині французьких революціонерів взагалі. Робесп'єр і ще французькі революцио-неры виходили з ідей про тому, що у своїй — природі людина добра й доброчесна. Тиранія і деспотизм спотворюють його природний образ. Треба тільки дуже устра-нить, зняти силою ці нашарування, і сутність челове-ка проступить в усій своїй красі. Цими ідеями і керувалися Робесп'єр і його прихильники під час свого правління. Протягом цієї часу все більшого розмаху набували политические страти — якобінський терор. Але було б неправильно вважати, що плани цього терору Ро-беспьер готував спочатку. Коли 1792 г. якобінець Марат став викладати Робеспьеру свої проэкты массо-вых страт, народних розправ, Робесп'єр прийшов у жах, сполотнів багато часу мовчав. Терор став для Робесп'єра лише задля досягнення його иде-ала — загальної чесноти. Робесп'єр виправдовував страти, вважаючи, що окремі порочні люди й не дають народові жити за законами чесноти, як народ цього хоче. Отже, добродійні люди повинні при-менить проти них терор, який стане тим самим проявом чесноти. На гільйотину відправлені королева, прибічники ко-роля, жирондисти, пыташиеся піднімати повстання. Але, на думку Робесп'єра та його соратників, пороч-ных, развращённых людей не дедалі менше. Меч терору пахне вже й самих якобінців. У 1794 г. страчені Дантон та її сторнники. У межах своїх нотатках про Дантоне Робесп'єр писав: «Слово «чеснота «викликало сміх Дантона. Як може людина, якому чужа всяка ідея моралі, бути захисником свободи! «До «ворогам чесноти «застосували лише терор, але «народом слід управляти з допомогою разу-ма ». Цей принцип Робесп'єр намагається подати в святкуванні дня Верховного Істоти — нового республіканського бога. Перемігши відкритих «ворогів республіканської доб-родетели », Робесп'єр став помічати, що рядові організатори терору, депутати Конвенту не безупречны в моральному відношенні. Чимало їх ми сдела-ли з терору засіб свого особистого збагачення, караючи і милуючи зі своєї примхи. За цією людям потрібно було завдати нового удару, щоб, нарешті, воствор-жествовала чеснота. За 2 дні на смерть, 8 термідора (26 липня) 1794 г. Робесп'єр сказав свою останню мова, повну туманних застережень і загроз. Він зазначив: «Вони називають мене тираном. Якби він, вони повзали в моїх ніг. Я осипав та їхні золотом, б обеспе-чил їм право здійснювати всякі злочину, і вони було б вдячні мені! До тиранії прихо-дят з допомогою мошейников. До чого приходять ті, хто із нею бореться? До могилі і безсмертя ». Робесп'єр не назвав тих, кого звинувачує, імена. Але хто депутати, не безпідставно опосаясь за власні голови, вирішили протиставитися Робеспьера. 9 термідора (27июля) Робесп'єр був заарештований під час засідання Конвенту й до ранку наступного дня гильотирован. На могилі Максимельена Робесп'єра вміщена наступна епітафія: Перехожий! Не журись над моєї долею. Ти було б мертвий, якби був живой.