Неповторна «Катруся»

Неповторимая «Катруся»

Традиционно напередодні всенародного Дня Перемоги наша газета публікує матеріали про найвагоміших вітчизняних зразках зброї та боєприпасів бойової техніки, які зробили вагомий внесок у розгром ворога. Сьогоднішній наша розповідь ні звичайний. Про легендарної «катюші» — бойової машині реактивної артилерії - здається, відомо все. Про створення і застосування БМ-13 написано книжки, зняті фільми. Проте затінена залишився такий цікавий питання: Чому німецьким збройовим конструкторам не вдалося відтворити подібне за могутністю та ефективності супероружие?

Оружие Победы

Если б гітлерівські оракули уважніше вдивлялися в знаки долі, то напевно 14 липня 1941 року став би їм знаковим днем. Саме тоді районі залізничного вузла Орша і переправи через річку Оршица захоплювали радянські війська уперше були застосовані бойові машини БМ-13, що у армійської середовищі ласкаве назва «катюша». Результат двох залпів по скупченню сил противника став вражаючим для ворога. Втрати німців потрапили під графу «недопустимые».

Вот уривки з директиви військам гітлерівського вищого військового командування: «Росіяни мають автоматичну многоствольную огнеметную гармату… Постріл виробляється електрикою… У час пострілу утворюється дим…» Очевидна безпорадність формулювань засвідчувала цілковитої необізнаності німецького генералітету щодо пристрої і технічних характеристик нового радянської зброї - реактивного миномета.

Ярким прикладом ефективності гвардійських мінометних частин, які основу становили «катюші», можуть бути рядки спогадів маршала Жукова: «Реактивні снаряди своїми діями виробляли суцільне спустошення. Я дивився райони, якими вівся обстріл, і побачив знищення оборонних сооружений…».

Немцы розробили спеціальний план захоплення нового радянської зброї і боєприпасів щодо нього. Пізньої восени 1941 року, їм вдалося це. «Полонений» міномет був справді «многоствольным» і вистрілював 16 реактивних хв. Його вогнева могутність у кілька раз перевершувала за паливною ефективністю міномет, котрий стояв на озброєнні фашистської армії. Гітлерівським командуванням прийнято рішення з приводу створення рівноцінного оружия.

Немцы не зразу й зрозуміли, що захоплений ними радянський міномет — це воістину унікальне явище, яке відкриває нову сторінку у розвитку артилерії, еру реактивних систем залпового вогню (РСЗО).

Надо віддати належне його творцям — ученим, інженерам, технік і робочим московського Реактивного науково-дослідного інституту (РНИИ) і підприємств: У. Аборенкову, У. Артем'єву, У. Бессонову, У. Галковскому, І. Гвай, І. Клейменову, А. Костикову, Р. Лангемаку, У. Лужину, А. Тихомирову, Л. Шварцу, Д. Шитову.

Главным відзнакою БМ-13 від аналогічного німецького озброєння була надзвичайно смілива несподівана концепція: мінометники могли щодо неточними реактивними мінами надійно вражати всі цілі заданого квадрата. Це досягалося саме залповому характеру вогню, оскільки кожна точка обстрілюваної місцевості обов’язково потрапляла до зони поразки якогось із снарядів. Німецькі конструктори, усвідомивши блискучу «ноу-хау» радянських інженерів, вирішили відтворити якщо і як копії, те з використанням головних технічних идей.

Скопировать «катюшу» як бойову машину було можливо. Нездоланні труднощі почалися під час спроби сконструювати, відпрацювати й налагодити масове виробництво аналогічних реактивних снарядів. Виявилося, німецькі пороху що неспроможні згоряти в камері двигуна реактивного снаряда так само стабільно і стійко, як радянські. Спроектовані німцями аналоги радянських боєприпасів поводилися непередбачено: або мляво сходили з направляють, щоб відразу впасти на грішну землю, або з шаленою швидкістю починали політ і вибухали повітря від надмірного підвищення тиску всередині камери. Справно долітали до мети лічені единицы.

Дело виявилося у тому, що з ефективних нитроглицериновых порохів, що застосовувалися в снарядах «катюші», наші хіміки домоглися розкиду значень так званої теплоти вибухової перетворення не вище 40 доларів, чим менше величина розкиду, тим стабільніше горить порох. Аналогічні ж німецькі пороху мали розкид цього параметра навіть у партії вище 100 одиниць. І це зумовлювало нестабільної роботі двигунів реактивних снарядів.

Немцы було невідомо, що боєприпаси для «катюші» були плодом більш як десятирічної діяльності РНИИ і знання кількох великих радянських дослідницьких колективів, до якої увійшли кращі радянські порохових заводів видатні радянські хіміки А. Бакаєв, Д. Гальперин, У. Карькина, Р. Коновалова, Б. Пашков, А. Спориус, Б. Фомін, Ф. Хритинин і з інші. Вони лише розробили найскладніші рецептури ракетних порохів, а й відшукали прості й ефективні методи їхнього масового, безперервного і дешевого производства.

В той час, коли на радянських заводах по готовим кресленням небувалими темпами розгорталося і дослівно щодня нарощувалося виробництво гвардійських реактивних мінометів і снарядів до них, німцям ще тільки потрібно було вести дослідницькі та проектні роботи по РСЗВ. На це історія їм часу, вже не отпустила.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із сайту internet.