Педагогіка ісламу

ВОЛГОГРАДСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНИВЕРСИТЕТ.

Кафедра педагогіки початкового образования.

Реферат на тему:

«Традиції вчених і навчанні дітей народів ислама».

Виконала: студентка групи ВП — 11.

Іванова Марина Ивановановна.

Перевірила: канд. пед. наук, ст. преподаватель.

Байматова М. С.

Волгоград — 2003.

Содержание Введение________________________________________________3.

1. Філософія освіти ислама________________________5.

2. Особливості виховання в народів ислама______________9.

3. Виховання і навчання дітей у ісламської традиции______14.

Заключение

______________________________________________22.

Список використовуваної литературы___________________________24.

Посланник Аллаха сказав: «Найцінніше, що дозволяє батько своєї дитини, — хороше виховання «(Ат-Тирмизи). Велику роль формуванні підростаючого покоління народи ісламу відводиться вихованню, саме вихованню в ісламської традиции.

«Для батьки не мають значимішої, ніж виховання віруючих, отже, добропорядних дітей», — вважається у ісламської педагогіці. Людина навчається протягом усього свого життя Пророк Мухаммед[pic]советует нам шукати і домагатися знань «з першого вчителя і аж до останнього дня нашому житті «.

Педагогами в усьому світі доведено, що освіта сягає двох цілей — розвиток особи і, як наслідок, прогрес всього суспільства. Правильне навчання допомагає розкритися й бурхливо розвиватися фізичному, інтелектуальному і моральному потенціалу людини. У цьому сенсі Сократ порівнює вчителя з повитухою, оскільки його роль — допомогти проявитися з того що вже закладено у дитині від народження. Безумовно, то якої міри проявляться таланти дитини, і те, як швидко він у собі розкриє, великою мірою залежить від здібностей самого вчителя. Інша, щонайменше важлива роль освіти — передати й вдосконалити культурні цінності й спадщина певного суспільства. Якщо у процесі навчання знання і набутий домінуючі культурні цінності просто передаються від покоління до покоління, той процес вважається консервативним. Також освіту відіграє важливу роль реформуванні суспільства. Загалом, у процесі цивілізації освіту грає це й консервативну, і прогресивну роль.

У нашій країні є багатонаціональної. Але довгий час питання вихованні в ісламської традиції не вивчався. Адже напевно народи ісламу свої особливості підходи до вихованню підростаючого покоління. Наша наука має опиратися як на досвід колег, а й обертати свій погляд Схід. Можливо там знайдемо багато интересного.

Діти всіх народів та релігій однаково проказничают, помиляються, їх карають батьки, виховують педагоги. Проте, виховання сході істотно відрізняється від европейского.

Завдання даної роботи розкрити особливості і започаткував традицію вчених і навчанні дітей народи ислама.

1. Філософія освіти ислама.

На думку ісламських педагогів, три важливі елемента є складовими інгредієнтами формування філософії ісламського освіти — саме, учень, знання і знаходять способи викладання [9, 56].

Учень є за своєю природою людиною, і, отже, є дуальность тіла, і духу. Його духовні складові відомі як рух (душа), акль (розум чи інтелект), кальб (емоції), чи нафс (его) залежно від виконуваних функцій. Акль (мислення), унікальна здатність людських істот, піднімає їх з інших Божими созданиями.

Душа може піднестися до вершин праведності щастить, але й може опуститися в низини пекла. Тіло людини виконує певні функції в відповідність до діяльністю органів сприйняття. Саме природа учня і його спроможність отримувати знання і предмет вивчення психології. Зазвичай вважається, що у більшою мірою допитливість і сприйнятливість учень виявляє в ранньому віці. Потенційний учень мають фізіологічні потреби у їжі, роботи і статевих відносинах; соціальні потреби у прив’язаності, кохання, і певному становище у соціальної групи; і, нарешті, духовні потреби у чомусь більшому, ніж те, що у межах його его, тобто у потреби досягти Бога.

Іслам переконаний щодо можливості пізнання Істини і Дійсності. У філософської традиції Іслама, як свідчить історія, по цій проблемі майже не велося дебатів, на відміну західної філософської традиції, де цей можливість постійно заперечується, починаючи з часів грецької філософії і поглядів Платона. Ми знаємо, що людина наділений душею і органами сприйняття і створено Аллахом, щоб одержувати знання. Відповідно до Аль-Аттасу, ільм (знання) — це і відвідування маной (змістом) істоти, має душу, чи досягнення цього істоти знания.

Отже, душа як не пасивна, навпаки, вона також здатна виявляти активність. З волі Аллаха душа може сягнути вахи (одкровення) і інтуїції. П’ять почуттів сприйняття — це вікна розуму, призначені щоб одержати емпіричного і раціонального знання [9, 57].

У Ісламському світогляді існує певна ієрархічна структура пізнання. Оскільки природа людини дуальна, є і дві категорії пізнання, фард айн і фард кифайя. Ці дві категорії відрізняються ступенем впевненості у знанні і засобом його одержання. Знання фард айн чітко визначене, і обов’язково кожному за мусульманина. Воно включає знання стовпів релігії, основ ще віри і Шаріату. Одержання знання фард кифайя обов’язково в існуванні у суспільстві. Кожна країни в освічених й кваліфікованих кадрах, фахівцях в інтелектуальних або нажитих науках, необхідні виживання суспільства, як-от медицина, математика, природні, прикладні і соціальні науки. Отже, Іслам забезпечує кожній людині прихильність до своєї віри й те ж час можливість відкривати собі нові перспективи. Щоб описати відносини розуму і, можна навести аналогію паперового змія, де віра — нитку, а розум — власне коршак. Між розумом і вірою завжди існує напруга, як існує напруга між ниткою і змієм; якщо за деякими причин нитку порветься, змій відлетить в невідомому напрямі. Так само, якщо розум не полягає в вірі, він мандрувати, не знаючи кордонів. (Цим порівнянням зобов’язаний доктору Йедулла Казми з відділу образования).

Як стверджує світогляд з урахуванням «таухида «(єдинобожжя), знання цілісно чи інтегровано, його не можна розділити на релігійну і світську сферу. І фард айн, і фард кифайя ставлять за мету зміцнення віри, перше при допомоги глибокого вивчення слів Аллаха в Святому Корані, а друге — з допомогою ретельного, систематичного вивчення життя людини і природи. Пізнання нерозривно пов’язане з дією людини, його духовністю і етикою [9, 58].

Природа пізнання, що є сутністю процесу творення, представляє основний інтерес навчальної програми, і це бачення чоловіки й знання є корінний позицією Ісламського освіти. Освіта (тадиб, деякі воліють слово тарбийа), це адаб, що розвивається в особистості. («Концепція освіти у ісламі «). Адаб (освіту) належить до дисципліни тіла, потужні мізки і духу. Він наділяє того, хто їм володіє, знанням правильних місць і безкомпромісність дій (хикмах) у схемі Творця і знанням, як цнотливу картину поводитися (адль).

Аль-Аттас визначає поняття освіти як послідовне розуміння " …і визнання стану справ гаразд їх створення, що призводить до розуміння і пізнання відповідної ролі Бога гаразд буття й існування людства ". Тому початкова мета навчання — вести людини до визнання і розуміння свого Творця, яка виявляється у підпорядкуванні дотримання Його заповідей. Інакше кажучи, початкова мета Ісламського освіти у тому, щоб виховати гідну людину, який, розвиваючи свої потенціали, матиме рації рабом (абд) і намісником (халіфа) Аллаха, що дає аману (істину) і підтримку розвитку землі. У такому випадку Ісламський освіту виховує у людині богобоязливість (таква)*. Раб господній обізнаний із свою особисту вертикальних стосунки з Аллахом (хаблун хв Аллах) і горизонтальних соціальних стосунки з іншими людьми (хаблун хв аль-нас). Таким чином, основні мети освіти поєднують духовне, моральне, соціальне, інтелектуальне та фізичний розвиток зі специфічно релігійними цілями. Між соціальними і особистими устремліннями не існує жодних конфліктів, оскільки тут спостерігається повне єдність намірів [9, 59].

Оскільки знання характеризує людини, ідеально складена навчальна програма, особливо у рівні молодшої школи, відображатиме знання. Дані нижче демонструють зв’язок людини з викладанням знання і набутий навчальним планом. Приблизно так, як людина має подвійну природу, володіючи душею і тілом, і навчальна програма має складатися з обов’язкових предметів, заснованих на виключно Божественному знанні і забезпечувальних духовні потреби людини і наук, що задовольняють потреби інтелектуально і фізичному розвитку общества.

Обидва виду знання, фард айн і фард кифайя, мають дуже велике значення щастя й епідемічного добробуту як у тому, і у потойбічному світі. Між цими дисциплінами необхідно зберегти рівновагу. Будучи обов’язковим предметом, фард айн (Божественне знання) має вимагатись від усіх студентів. Щоб опанувати фард кифайя (набутими науками), студенти повинні обрати по меншою мірою жодну з галузей сучасних знань для спеціалізацією [9, 60].

2. Особливості виховання в народів ислама.

У народів ісламу вважається, що народжуються може «фитра» (чистоти), і потім їхні батьки виховують їх віруючими чи атеїстами. Відповідно до Муснаду ібн Ханбаля, «Діти невірних, краще, ніж ти дорослий. Кожне живе створення народжується з праведною сутністю. «Обов'язок і обов’язок батьків і сучасних педагогів, виховати дітей, отже подорослішавши вони почали віруючими діяльними мусульманами. Відправлення дітей у Ісламську Школу є хоч і важливішої, але незначною частиною Ісламського навчання. Основний «інститут виховання «народи ісламу кожному за дитини це насамперед, його сім'я, основними «професорами «є її батьки [1, 10].

Здебільшого вихованням дітей у мусульманських сім'ях традиційно займаються матері. Вважається, що це великий довіру вже і одночасно величезна перед Всевишнім за виховання віруючих дітей. Якщо вони дотримуватися своєї релігії, і виконувати норми Іслама, мати дістане від Творця винагороду. Саме у хадисах (висловах Пророка Мухаммада) сказано: «Рай перебуває під ногами вашої матері» і «Якщо вас одночасно покликали мати й, спочатку підійдіть до матері». Це таки шанобливе ставлення до женщине-матери.

Про важливість дітей свідчать численні аяты Священного Корану і вислову Пророка Мухаммада. Так, Всевишній Аллах промовляють на Корані: «Про ви, упевнених! Остерегайте себе і свої сім'ї від вогню пекельного, паливом якого служать люди і камені «(сура «Заборона », аят 6) [1,11].

Також Посланник Аллаха сказав: «Шануєте дітей і добре виховуйте їх «(Ібн Мад).

Отже, по ісламської традиції вважається, що Всевишнім Аллахом та її Посланником Мухаммадом на батьків та вчителів покладено велика відповідальність виховання детей.

Важкість цього вантажу, на думку, у тому, що довірені нам Всевишнім, й у Судний день ми відповідати них перед Аллахом. Виховання людини найбільш плідно в ранньому віці. Адже саме у роки формується основа особистості. Чим дорослішим дитина, тим важче він піддається переробці. З м’якого воску можна зліпити що велять, але затверділий віск легше перетворити на порошок [1,12].

Плоди хорошого виховання дістаються ціною великих складнощів до речі, у процесі виховання враховуються такі аспекты:

1. Релігійний. Тут припускають прилучення дитину поруч із самого народження до иману, навчання його основам ісламу і шариата.

Іман — це віра у Всевишнього Аллаха, Його янголів, Його небесні книжки й Закону Його пророків, в Судний що і доля долі, у те, що це добре і зле іде за рахунок волі Всевишнього Аллаха [pic].

Стовпи ісламу — це поклоніння у вигляді аш-шахадата, намазу, посади, аззанепаду, аль-хаджа тощо. д.

Принципи шаріату — це комплекс розпоряджень і норми, встановлених Всевишнім Аллахом для таких людей, уверовавших до нього, і регулюючих їх поведінка на рівні окремої людини, і лише на рівні общества.

Всі діти народжуються із властивою природі людини вірою в існування Єдиного Бога. За словами Абу Хурайры, Посланник Аллаха сказав: «Всі діти народжуються в «фитре «- батьки їх роблять християнами, іудеями чи многобожниками «(Аль-Бухари). Фитра означає, що є світло, готовими прийняти усі. Інакше кажучи, дитина залишає утробу матері, відкриваючи собі двері життя без будь-яких нав’язаних уявлень, і пристрастей. Їх душі подібні чистому аркушу папери, саме батьки дають дітям уявлення про світ, вибирають їм релігію. Саме тому вони відповідають за майбутнє дитини перед Всевишнім Аллахом.

2. Моральний. Цей аспект передбачає комплекс моральних принципів, які потрібно прищепити дитині з дитинства. Ці засади повинні стати стрижнем його психологічної личности.

Посланник Аллаха визначив основну мету своєї великої місії словами: «Я прийшов у тому, щоб вдосконалити моральність » .

Про важливість морального виховання свідчить і той хадис, де говориться: «Навчайте дітей і домочадців моральності й виховуйте їх «(Абд-ар-Разак).

Через війну морального виховання дитина, зростаючий з вірою в Аллаха, вихований в богобоязливості, відчуватиме Його контроль і відповідальність за вчинки. У його психіці, безсумнівно, почнуть закладатися фундаментальні моральні цінності. Він відрізнятися виняткової врівноваженістю, чесністю, правдивістю, глибоким почуттям любові до своїх батьків, братам, сестрам, друзьям.

3. Фізичний. Завдання цього аспекти виховання залежить від формуванні сильного, міцного, здорової людини, який має відчувати і задоволення від тієї користі, що він приносить своїй сім'ї і обществу.

Фізичне виховання спрямоване на вдосконалення організму, зміцнення імунітету, запобігання захворюванням. Здоров’я, з погляду ісламу, один із найбільш великих милостей Аллаха. Посланник Аллаха сказав: «Сильний віруючий краще для Аллаха і більше любимо Їм, ніж слабкий ». Іслам настійно рекомендує зміцнювати і зберігати тілесне здоров’я з допомогою фізичних вправ, спортивних ігор й тренировок.

4. Інтелектуальний. Це сторона виховання щонайменше важлива, ніж попередні. Інтелектуальне виховання формує в дитини прагнення розуміння наук і пізнання навколишнього світу. Головні зусилля необхідно прикладати до опанування релігійними знаннями, допомагають досягти спокою і цього щастя цьому й тому світі. Про цінності знань про обов’язки людей осягати ісламське вчення свідчать численні аяты Священного Корану і хадіси Пророка [pic] Всевишній каже: «Скажи: рівні чи ті, котрі знають, й ті, хто знає? «(сура «Натовпи », аят 9). Проте не слід забувати та про решту науках. Абу Хурайра передав, що Посланник Аллаха сказав: «Тому, що йде дорогою знань, Аллах полегшить шлях у Рай «(Муслим).

5. Психологічний. Цей аспект передбачає виховання здорової, стійкою психіки, проявом якої в дитини є сміливість, самостійність, прагнення до досконалості, добру, любви.

При правильному психологічному вихованні дитина стає невразливим до ненависті, заздрості чи неприязні і позбавляється страху перед будь-ким, крім Всевишнього Аллаха. Він вдоволений волею свого Панове і постійно хоче здобути Його благословення. У ньому немає ненависті, заздрості чи неприязни.

6. Соціальний. Завдання цього аспекти — привчити дитини дотримуватися громадські норми. Однією з його основних принципів є неухильне проходження важливим правилам людського гуртожитки. Необхідно з дитинства формувати у дитини вміння говорити та навички встановлення соціальних контактів, і зв’язків. Заодно слід поступово переорієнтовуватися під модель поведінки, запропоновану Пророком Мухаммадом: " …підтримуй відносини про те, хто пориває його з тобою, давай тому, хто відмовляє і прощавай тому, хто утискав тебе " .

7. Половой. Цей вид виховання передбачає просвітництво дитини на питаннях статі. Він охоплює у собі роз’яснення сутності взаємовідносин із чоловіками, інстинкту продовження роду свого і інших питань, що з шлюбом [1,73].

Судячи з аятам Корану і хадисам Пророка, батькам і вихователям можна відверто спілкуватися з дітьми про питання, пов’язаних зі статевою життям. Мета статевого виховання — передусім фізичну й моральне її здоров’я, і навіть його просвітництво у сфері дозволеного і заборонного у цій сфері людської жизни.

Такі основні традиції ісламського виховання, і набув досвіду мусульманських країн переконливо показує його благотворність і эффективность.

3. Виховання і навчання дітей у ісламської традиции.

Найефективніший засіб виховання, по ісламської традиції, це можуть бути людиною для наслідування. Не залежно від цього хочемо ми ні, діти навчаються поводитись життя спостерігаючи нас. Навіть відсутній батько — модель для наслідування. Так, хлопчик, виріс у сім'ї яку кинув батько, можливо, надійде аналогічно зі своїми дітьми. Щоразу спілкування з дітьми, ми вчимо їх, незалежно від нашого наміри робити чи ні [10, 9].

Отже, необхідно проаналізувати, те, як ми звертаємося з дитиною, що отримати бажаний результат.

Негативні поведінку і судження призводить до появи в дітей віком негативних рис. Термін позитивна і негативна підтримка, популярний у сучасної психології. Але це термін затверджувався в Корані і у діях і словах Пророка Мухаммеда (так благословить його Аллах і вітає) 1400 років назад.

Маленькі діти, вважається у ісламі, переважно хороші. До того вони хочуть порадувати своїх. Коли ж ви хваліть за їх хороше поведінка говоримо, що Папа перебуває і Мама задоволені діями, ви використовуєте позитивну підтримку. На жаль цього робити ігнорують хороші вчинки своїх дітей і звертають увагу тільки на погані вчинки. Наведемо приклад. Іман 3 року і в неї є молодший брат Самір, якому 1 рік. Вона дістає свої кубики й починає грати, отже ясна річ Самір повзе до неї щоб взяти участь. Вона надає йому червоний кубик і продовжує будувати вежу. Самиру набрид 1 кубик і він намагається взяти іще одна. І цим він руйнує вежу. Іман реагує злісно, забирає все кубики у відповідь братові, що вона може забрати жодного кубики. Її мама чує її, і з злістю кричить її у «Іман, ти погана дівчинка, не ділишся кубиками. Дай йому кілька «Іман зробила 2 дії з відношення до братові: 1. Вона надає йому кубик 2. Вона бере кубик обратно.

Але помітила лише погане дію! Це вчить Іман з того що якщо вона хоче привернути увагу матері, вона НЕ повинна делиться.

Чим могла повестися мама? Якби похвалила Іман протягом першого дію коли він поділилася кубиком («Іман, яка ти хороша сестра. Я так рада бачити як ти ділишся з братом »), тоді Іман запам’ятала б, що скоєння цього «хорошого «привернула увагу мами. Коли її брат зіб'є кубики, можливо, її першої реакцією буде забрати все кубики, якщо її мама заспокоїть її й підбадьорить в нову спробу, («Про Іман, це погано що брат зруйнував твої кубики. Він намагався пограти з тобою, але ще малий що б будувати вежі. Чому тобі не побудувати маленьку башточку що він грався із нею, і тоді ти зможеш побудувати велику собі) тоді, можливо, вона із радістю дасть йому більше кубиків. Вона захоче поділитися кубиками в наступного разу, оскільки це дію привернула увагу її мами [10,11].

Прищеплювати любов до релігії, по ісламським традиціям, треба якомога раніше, адже молитися можна скрізь, де є чисте місце. Конче важливо дохідливо пояснити про існування Єдиного Творця і поклонятися Йому. Доленосно при вихованні малюка навчити її робити п’ятикратні моління. У цьому треба зробити, щоб виконання норм релігії не перетворилася на тягар, а чи стало добровільним і приємним виконанням обрядів. Значимим елементом є навчити малят читати молитву перед сном і вранці, доі після приймання їжі. Навчити дітей бути вдячним до батьків, до Всевишньому Создателю.

Однією з найважливіших аспектів мусульманського дітей, є їм те, що Аллах також задоволений діями. Якщо вже ви кажете що той, що вони знову зробили робить вас і Аллаха задоволеними, тоді дитина починає асоціювати добру поведінку з дією заради достатку Аллаха, що основою дії Муслима [10, 12].

Відповідно до ісламської традиції, дитина що здійснює гріхи прощається Аллахом і коли він вмирає, то вирушає до Рай. Ця милість Аллаха повинна вести нас як ми ведемо дітей. Вважається, що не потрібно страшити дітей Аллахом чи лякати їх Пеклом. Насправді такий веде до зворотному результату. Негативне поєднання покарання змушує дитини бояться усього що складно з релігією. Він або він зростає думаючи, що релігія те, що утримує його від насолоди жизнью.

Педагоги ісламу радять: «Коли ж ви розмовляйте з дітьми дванадцятирічного віку, робіть упор зроблено на властивості Аллаха, що дадуть йому безпека продукції та впевненість, позаяк у процесі дорослішання він стикається з відлякуючими і невідомими проблемами. Йому необхідна усвідомлення багатьох дарів Аллаха дані йому на допомогу у житті. Він також потребує розумінні того, що насамперед сподобаються Аллаху, а й за які він понесе наказание».

Найчастіше доводиться бачити, як намагаються розпочати розмову з дітьми про ісламі, вони зосереджуються п’ять стовпах. Вони вчать як здійснювати намаз, навчають їх коротким Кораническим сурам. Це, безумовно важливо, але з слід забувати, що Іслам всеосяжний шлях життя. Про це говорити і вашій дитині. Коли батько вирушає працювати, то мама може сказати «Бувайте «чи «Ассаламу алейкум «що означає «нехай світ Аллаха з тобою ». Коли її і його маленький дитина починають робити що — то разом, вони можуть згадати, що батько робить те що Аллах каже робити хорошому батькові - працювати, турбуватися про сім'ї. Вона він може згадати, як і батько, що намагається для достатку Аллаха допомагаючи для дитини і сім'ї. Коли дитина допомагає прибирати зі столу, мати може згадати що Аллах задоволений тими дітьми хто допомагає своїх батьків. Таке згадка не припускає й не пропонує давати цілі лекції про ісламі. Ніякої не захоче сидіти довго слухаючи лекцію що не пішли. Ефективним навчанням є короткі репліки чи історії які свідчить про Ісламську сутність дії. Коли батькові чи матері виплачують закят (щорічне податок) вони мають сказати звідси детая. Коли вони відвідують хворих, необхідно процитувати аят з Корану чи хадис (історію Пророку Мухаммеда с.а.с.) які розповідає що це дію подобається Аллаху. Коли дитина вибирає той чи інший вчинок, то батьки повинні нагадати у тому який шлях буде до вподоби Аллаху.

Постійне згадка Аллаха, стала підтримка у вчиненні того що правильно, і постаянная хвала і позитивна підтримка правильних дій, спрямують вашої дитини на правильний шлях, так вважається у ісламської педагогике.

Принаймні того, як діти досягають юності, вони починають ставити різні запитання щодо, особливо, якщо діти спілкуються з немусульманами чи етнічними мусульманами [10, 13].

Педагоги радять: «Коли ви вже налагоджений контакт зі своїм малюком, тоді дитина може бути після того зі своїм питанням. Не приймайте ці питання, як бунт проти вас чи то релігії. Він бачать як дуріють діти в школі, і це здається потішним. «Чому ж ми можемо дуріє «Будьте щасливі, що ваша молодик спокійно запитує це в вас.

Якщо у вас не має добрих відносин із дитиною, то можливо ви великі проблеми, тому що в вашої дитини будуть аналогічні питання, але не запитає їх в вас. Він шукати відповідь у друзів, і якщо його друзі не мусульмани, він може мати простий відповіді суперечать Исламу".

Чому в одних батьків склалися стосунки з дітьми, а й у інших немає? Є по крайнього заходу дві важливі чинника: час і яким час? Проводили чи батьки період із дітьми що вони росли? Запитували чи, вони своїх дітей про школу, друзів, про їхнє думці з різних питань, і СЛУХАЛИ чи вони их?

Пам’ятаєте позитивну підтримку? Як приділяють батьки час своїм дітям? Засноване воно на позитивному оточенні, чи дитина чує злість і негативне ставлення щоразу як він говорить з родителями?

Тринадцятирічний Омар другий рік тримає посаду, під час рамадана. Якось у суботу та його друг-мусульманин Аднан, вирушають на вечернику до немусульманину. Раптом Омар телефонує додому і чи каже матері: «Джон просить поїсти ленч. Ми сказали чому що ми постимся і може є одна, але каже, коли ми думати їсти те й він не є. Аднан каже що порушу посаду те й він поїсть. Що нам робити? «» Мені важко повірити, що мене звідси запитуєш «- відповідає мати — «Аллах покарає тебе і коли ти не будеш постувати! Чому не поводишся як хороший слинимо. Твій батько і це вчили тебе кращому! «.

З якою частотою Омар після цього відповіді, питатиме мати що або? Припускаючи, що його дії негативні, ви створюєте негативну підтримку, і можете бути впевнені, що Омар не запитає мати наступного разу. Нині ж уявіть, відповідь матері був: «Ти правильно надійшов, що зателефонував мені, коли ти в невпевненості. От і гадаю, що вже знаєш, що повинен зробити. Як ти думаєш, що правильним? «Омар відповідає «Гадаю, маю сказати немає, я продовжу посаду «» Ти має рацію «відповіла його мама «Так пишаюся тобою як і ти думаєш «.

Коли ж ви дискутируете зі своїм малюком ви можете бути стурбованими його грубістю чи категоричним спростуванням усього що ви кажете. Навіть може сказати вам, що ви дурні або розумієте, або непокоїтеся про ньому. Але це немає несе у собі такого значення. Це означає, що він почувається незручно під час відповідей з його питання. Може те, що ви кажете протилежно з того що він відчуває нині, чи може вона вже відповів так другу немусульманину і він відкинув його думку [10,13].

Педагоги радять, попри труднощі, залишайтеся добрим зі своєю дитиною. Важко чути батькові чи матері такі висловлювання на свою адресу, але де вони, насправді, не ставляться до них, більшою мірою це ставитися до процесу обдумывания.

Під час обговорень із дитиною, ви захочете спокійнішої поєднати і негативну і позитивну підтримку. «Так «- можете ви можу погодитися з дитиною «Важко не пити, коли навколо інші випивають, але пам’ятай, що Аллах нагородить тобі твоє поведінка, і пам’ятай про Його покарання і коли ти підеш буде за ким чи іншим «.

Коли така дуже багато негативних сил тиснуть на вашого дитини, він має зрозуміти, що Аллах запитає від нього над його діяння. Аллах допоможе якщо ваша дитина попросить Його про допомогу, і буде нагороджений за дотримання правильним шляхом, але як і це передбачає, очевидно: він буде покараний за погані деяния.

Життя складне для одинаки. У є батьки які захищають його, і підтримує його і «знають усі «. А потім дитина виростає і розуміє що мати і «тато насправді в повному обсязі знають. Понад те, у шкільництві він вивчає інші філософії життя, і егоїстичність, материалистичность що спостерігається у шкільництві здається забавою, тим більше «все роблять ». І як ж вашій дитині вирішити що правильним? Зараз їм важке час, і обов’язок батьків підтримати їх, надихнути, зробити послаблення право їх помилки, але — водночас залишатися послідовним щодо навчання Ісламським ценностям.

Навчаючи і розмовляючи з дітьми про ісламі, треба зазначити про певних прихованих проблемах, як-от мирську і релігійне, знання і поведінка, поступливість критичну мислення. Ці дві проблеми впливають на мислення та дії, і тільки небагато обізнані з них.

Якщо вибирають які аспекти Іслама застосовувати, а які ігнорувати, важко чекати, те, що — б діти жили суто Ісламської життям. Також вам буде доречно вказувати те що, що порушуючи Ісламських норм ви придбали тільки. Якщо ви і проигнорируете цей аспект, то найімовірніше, діти проігнорують ваш совет.

Багато дітей знають, як молитися, деякі розуміють важливість щоденної молитви. Більшість дітей можуть читати Коран. І тільки невеличке кількість читає Коран у тому, аби його сенс, перебування в ньому відповіді свої вопросы.

Іслам — досконалий шлях життя. Знання (5 стовпів, біографія Пророка Мухаммеда (так благословить його Аллах і вітає) корисні те, що — б людина зрозуміла як і чому вони повинні робити що — то. Той факт, що Пророк Мухаммед (так благословить його Аллах і вітає) жив 1400 років тому, сам собі є непотрібним. Або факт, що він жив, як мусульманин у місті, де було замало інших мусульман і піддавався гонінням, непотрібний коли ми не зрозуміємо з допомогою цього, що коли вдалося вижити й заробити домогтися на успіх цих умови, те й зможемо зробити це ж саме. Навчаючи дітей Ісламу, необхідно навчити їх поведінці, Не тільки пам’ятанню фактів. Натомість що — б давати їм список фактів, приведіть приклад і зазначте на зв’язку з Ісламом. Ви відвідуєте хворого, згадайте, що це одна з вимог Іслама, поясніть дитині, що здійснювати подібні дії добре. Також відвідаєте больного-немусульманина. Для дитини важливо усвідомити, що добре ставлення має виявлятися як до мусульманам, а й до решти людям.

Дивіться телевізор разом із дітьми, особливо юнацькі програми. Не повчайте їх звідти, а обговорюйте поведінка героїв в телепередачі. Можете наприклад сказати «Бачиш як гарно бути мусульманином, і тоді в тебе не буде такі проблеми (що з випивкою, наркотиками тощо.) Починайте дискусії з дітьми самі. Наведіть наприклад цю ситуацію «Як ти поступиш, якщо твій друг занедужає тиждень «Дуже важливо було вислухати відповідь дитини. Коли ж ви запитуєте їхню думку, то уважно вислухайте відповідь, і відповідайте им.

Багато батьків зросли умовах суворої прямування правилам. Так, учні повинні повторити з точністю те, що сказав педагог. Якщо тестових питаннях питається про 3 причини чистки зубів, необхідно вказати саме три причини, про які сказав вчитель на уроці. Учень не думає, він приймає все без обмірковування. Найчастіше ми також вчимо Ісламу дітей. Учіть їх в такий спосіб, бо інші шляху неправильны.

У ісламі вважається, що є два типу знань, послане і отримане людьми. Знання, ниспосланные в Корані і хадисах, не змінювані і незаперечні. Знання, отримане з допомогою 5 органів почуттів та з помошью мислення то, можливо помилковим і бути уточнено [11, 45].

Важливе значення в ісламської педагогіці відводиться навчання арабському мови. На арабському мові написані багато пам’яток ісламської літератури, написано Коран. Понад те, вивчення арабської мови необхідне загального культурного розвитку. Практично в усіх мусульманських школах — медресе викладання багатьох предметів ведеться арабською языке.

Усе сказане вище має значення на виховання дитини. Він бачить, що має бути шанобливе ставлення як до батьків і старшим, до сестрам і братьям.

Заключение

.

Ісламські педагогів тим, що освітня система представляє нині дуже багато невирішених питань. Саме тому вчені постійно звертають уваги мусульманської умми, що сучасне становище освіти представляє корінь всіх його проблем. Деякі їх дійшли висновку, що освіта як дисципліна складається з п’яти субдисциплин, саме, з навчальної програми, консультації, управління, викладання й оценки.

Також ісламських педагогів хвилює, що і слідство впливу Заходу, програми у країнах досі поділяються на вивчення природних, соціальних, прикладних, гуманітарних і релігійних наук, але вони мають загальних, обов’язкових вивчення предметів, що пов’язують ці галузі воєдино. Різні області наукової діяльності від'єднані одне від друга «кам'яною стіною », і, отже, не містять у собі основи віри. Без внутрішнього голоси розуму людина має можливості стати зарозумілим і невдячною своєму Творцю, що веде спричиняє порушення природних законів, і наприкінці кінців, до руйнації особи і довкілля. Така позиція від початку суперечить становищу людини, як халіфа на Земле.

Філософія ісламського виховання — це формування високоосвічених, морально стійких, корисних державі громадян. Саме у мусульманських сім'ях вихованню дітей відводиться провідна роль.

Отже, розуміння моралі у мусульманській сім'ї величезна. І виховання підростаючого покоління відбувається саме у основі. Підкреслимо, формування внутрішнього духовного світу дитини починається зі створення сім'ї - його і матери.

Іслам, як та інші світові конфесії, закликає не вбивати, не грабувати, не заподіювати зло іншим. Усі біди, помилки у вихованні дитини полягають над приналежність до тій чи іншій релігії, вважається у ісламської педагогіці, а оточенні дитини — сім'ї, дитсадка, школи, двора.

Список використовуваної литературы.

Шамма Фреда. Ісламський виховання. Московський центр Карнеги,.

2002. — 190 с.

Виховання дітей у вірі мусульман журнал «Нянька », 2003 рік № 9.

Икрамов А. Про духівництві у шкільництві // Обрані праці в 3-х томах. Т. 1.

Ташкент: Узбекистан, 1972. — З. 284.

Малашенко А. Ісламський відродження у Росії. М.:

Московський центр Карнегі, 1998. — 250 с.

Татарське просвітництво у дзеркалі історії (дооктябрьский период).

Амірханов Р.У. З книжки «Іслам в Середньому Поволжі: історія та сучасність». Нариси. — Казань: Майстер Лайн, 2001. 231 с.

Асадуллин А.Ш. «Знай татарський ти мову, знай і російський ти мову » .

Казань, вид-во «Магариф », 1998. — 198 с.

Резван Е. А. Коран та її світ. СПб.: Петербурзське сходознавство, 2001.;

608 c.

Родіонов М.А. Іслам класичний. (Серія: «Світ Сходу »).

СПб.: Азбука-Классика; Петербурзське сходознавство, 2003. — 219 c.

Харисов Л.А. Іслам: виховання й освіту [Про виховному потенціалі ісламу] // Педагогіка. — 2001. — № 8. — З. 56−61.

Коков В.М. Іслам: гуманістичні традиції / В. М. Коков // Наук. мысль.

Кавказу. — 2000. — № 1. — З. 9−13.

Єремєєв Д.Е. Іслам: Спосіб життя і стиль мислення. — М.: Политиздат,.

1990. — 286с.

С.М. Накиб Аль-Аттас, «Концепція навчання у ісламі «, Коала Лумпур,.

ISTAS, 1990. -290 с.