Ілля Муромець

Илья Муромец.

Лучшее свідчення величезної популярності образу Іллі Муромця — кількість билин і билинних сюжетів про неї. Адже навіть про Василя Буслаеве — фігурі дуже колоритною — відомо усього дві сюжету. Існують сотні записів билин про Ставре, Дюке, Чуриле, Садко, Солов’я Будимировиче, але оригінальних сюжетів кожного з них один-два — трохи більше, тоді як про Іллю Муромця можна назвати більш десяти, а про варіантах, які, зібрані разом, цілком може скласти справжню Іліаду російського епосу.

Именно цьому образу судилося стати центральним у російському епосі, у собі найкращі ідеали та сподівання народу, його поняття про добро і зло, про вірності землі, про богатирською удали і честі. Жоден з богатирів — ні Добриня Микитович, ні тим більш Альоша Попович — неспроможна зрівнятися цьому плані з Іллею Муромцем.

«Спокойное велич древнього епосу дихає переважають у всіх розповідях, і трагічне обличчя Іллі Муромця виражається, то, можливо, повніше, ніж у всіх інших, вже казках», — писав О.С. Хом’яков в передмові до першу публікацію билин із зібрання П.В. Киреєвского (Московський збірник, 1852), коли билини ще вважалися казками. На 1860 року у першому випуску Пісень, зібраних П. В. Киреевским, опубліковано «Замітка про значенні Іллі Муромця» К. С. Аксакова, з якою, власне, вулицю й розпочинаються спроби осмислення цього. Костянтин Аксаков першим звернув увагу, що образ Іллі Муромця є своєрідною кордоном, який відокремлює дві доби розвиток російської епосу. «Ілля Муромець, — наголошував, — не належить до титанічній, але богатирською епосі; вона є найбільша, перша людська сила».

В 1869 року вийшло перше фундаментальне дослідження «Ілля Муромець і богатирство київське» Ореста Міллера, що поклала початок наукового вивчення образу центрального героя російського епосу. Про Іллю Муромця писали Ф. И. Буслаев, О. Н. Веселовський, В.Ф. Міллер, А.І. Соболевський, А. В. Марков і ще найбільші дореволюційні дослідники. А з робіт радянської доби слід назвати в першу чергу відому книжку В. Я. Проппа «Російський героїчний епос» (1958), кілька глав якої повністю присвячено Іллі Муромцю, статтю і коментар А. М. Астаховою до здійсненого нею виданню «Ілля Муромець» у серії «Літературні пам’ятники» (1958).

«Илья Муромец, — пише А. М. Астахова, — це образ величезної, яка усвідомлює себе розумної, доцільно спрямованої силою. Численні подвиги Іллі Муромця, достойні билинах, завжди пов’язані лише з завданням служіння народу, він зображений у російському епосі передусім сберегатель батьківщини. Ілля Муромець з іноземними загарбниками, рятує рідну землю від ворожих полчищ, перемагає чужоземних богатирів, приїжджаючих на Русь з ворожими намірами. Їй також приписують подвиги боротьби з насильниками у країні, з розбійниками, яких він очищає прямоезжие дороги, охороняючи мирну працю і добробут народу».

Поиски історичних «прототипів» билинного Іллі Муромця не дали будь-яких результатів. А причина одна: в літописах та інших історичних джерелах немає схожого, хоча би за співзвуччю, імені, як, скажімо, Путята — Путятичка, Тугор-хан — Тугарин, Ставр Гордятинич — Ставр Годинович… Тож у цьому разі дослідники опинилися позбавленими можливостей для зближень, зіставлень, гіпотез. Але саме фольклор — теж документ історії, один із найбільш достовірних літописів внутрішнє життя народу, його ідеалів. У цій літописі Іллі Муромцю судилося стати головним героєм.

Список литературы

Виктор КАЛУГІН. Ілля Муромец.