Развитие соціалістичного суспільства на 1960-1980 –x рр

Развитие соціалістичного суспільства на 1960 — 1980 -x рр. (застой).

В початку 60-х рр. політичне розвиток країни був суперечливим. Щоб настав комунізм потрібно вирішити 3 завдання: 1) створити матеріальну базу комунізму, 2) започаткувати нові соціальні інститути, 3) воспитать нової людини. Насправді ж проводилося у життя положення про зростаючу роль КПРС. Інші ж організації (комсомол, профспілки) розглядалися як привідні ремені партії. Суворо охоронявся принцип номенклатури. У окт. 64 р з посади 1 рук-ля країни був смещён Хрущов. У це не викликало розчарування, оскільки реформи проведені Хрущовим викликали невдоволення. 1 секретарем був обраний Брежнєв. Голова Ради Міністрів — Косигін. Навесні 1966 р. відбувся 2 з'їзд партії, який ще більше зміцнив партійну еліту і номенклатуру. Вирішили, що напередодні керівництво неспроможна обиратися понад 3 терміну. Був возобновлён посаду генерального секретаря. У 1977 р. було прийнято нова Конституция СССР. У основу нової редакції Конституції було покладено концепція «розлитого соціалізму». Основною підставою для структурі державної влади проголошувалося повновладдя народу. Політична основа держави — Ради народних депутатів. Але практично країною керувало Політбюро. Стаття шоста Конституції закріплювала за КПРС роль керівної й спрямовуючої сили громади, визначальною генеральну перспективу його розвитку, лінію внутрішньої і до зовнішньої політики. Підтверджувалася основа економічної системи — соціалістична власність коштом виробництва у її формах: державної влади і кооперативно-колхозной. Партія складалася з 2 частин: рядові комуністи і партійно-державна еліта. Із середини 70 р.- став розвиватися культ Брежнєва. Велич сполучалося з усиливавшейся застарілість і прогресом маразму. У вищих сферах насаджувалися протекціонізм і кумівство. У вищих сферах процвітали хабарі, корупція. Номенклатура прагнула приватизувати державну власність. Усе це вело до крайньому падіння престижу влади, наростання апатії => зростання алкоголізму і злочинності. Реставрація сталінізму і валютна криза соц-экономической системи, а також падіння надій на демократію викликали у об-ве рух диссидентов (несогласных). Найяскравішими представниками е були історик Рой Медведєв, письменник Солженіцин, фізик Сахаров. У 66 р. група либарельно налаштованої інтелігенції (музиканти, художники, письменники) звернулися із відкритим листом до Брежнєву, у якому йшла мова йде про небезпеки реабілітації Сталіна і неприпустимість відродження неосталинизма. У 68 р. було організовано демонстрація протесту на зв’язку з вторгненням радянських військ та країн ОВС до Чехословаччини. Виникла бесцензурная печатку «Самвидав». Налагодилася публікація там видань, заборонених в країні. Дії дисседентов розцінювалися керівництвом країни — як «ШКІДЛИВІ» І «ВОРОЖІ» Їх садили у психушки, висилали із країни (Солженіцин), садили у в’язниці (генерал Григоренко). На початку 80 р. створили потужний промисловий потенціал, пріоритетне увагу чинився військово-промислового й паливно-енергетичного комплексам. Низькі темпи розвитку с/г викликали перебої у постачанні населення продовольчими товарами. Аби вирішити труднощів було створено Продовольча програма СРСР (82г) і передбачала комплексне розвиток с/г й обслуговуючих його галузей промисловості - Агропромисловий комплекс. Ускладнилася демографічна ситуація — зменшилася народжуваність в 60-х р. (наслідок ВВВ). Це спричинило скорочення припливу трудових ресурсів (робочі руки). Адміністративно-командні методи, управління з єдиного центру посилили прагнення прибалтійських республік до виходу зі складу СРСР. Несприятлива економічна ситуація на світовому ринку. Різко впали нафтові ціни — найважливіший предмет радянського експорту. Паралельно зі державної з’явилася тіньова економіка (невраховані статистикою підприємства у сфері промисловості, торгівлі та ін.) Повільно росли доходи населення. Різко скоротилися капіталовкладення в соціальної сфери, вона фінансувалася по залишковим принципом, причому сільське населення відчуло це сильніше (недолік медичних, дошкільних дитячих установ, підприємств громадського та побутового обслуговування). Це стало причиною відпливу селян до міст. За переписом населення чисельність городян збільшилася до 62%. З’явився новий шар — номенклатура (керівництво вищого й середнього рівня). Їх існувало спец. обслуговування — поліклініки, лікарні, магазини, продукти харчування промислові товари, санаторії. Посилення соціального нерівності, порушення законності зі боку деяких керівний працівників, славослів'я на адресу Брежнєва — викликали невдоволення країни. Падав авторитет Комуністичної партии.

В середині 1980;х р. до партії влади прийшла група молодих енергійних працівників. Генеральним секретарем став Горбачов М. С (85), головою Ради Міністрів Рижков. Суть відновлення суспільства (политическая реформа) Горбачев бачив у поєднанні соціалізму, і демократії, становлення «кращого соціалізму». У 85−86 рр. розгорнулася боротьби з порушеннями виробничої дисципліни і корупцією. Було створено комісію по репресованим в 30−50 рр. громадян. Реабілітовані багато безневинно засуджені, Бухарин. Риков (опозиція Сталіна) — посмертно. Демократизація суспільно-політичної життя сприяло запровадження альтернативных виборів партийных секретарів в партійні організації. Політичну реформу (курс — на політичну реформу було прийнято на 19 Всесоюзній партійної конференції), проведена Горбачовим, заглиблена у створення правової держави. Суть реформи полягала у передачі влади Радам особисто від КП. У дивовижній країні запроваджено посаду Президента (90 р. на 3 з'їзді народних депутатів) — першим президентом СРСР став Горбачев. У тому була скасовано 6 стаття Конституції СРСР про керівної ролі КПРС. У фундаменті економічної реформі спостерігався спад. Для экономического розвитку було запропоновано значне поширення ринкових відносин. Не поліпшило справ у народному господарстві. З’явилися фермерські господарства, приватні селянські хоз-ва. У 89−90 рр. різко знизилися темпи зростання виробництва промислової продукції. Збільшилися розміри дефіциту держбюджету, росла безробіття. До 90 р. близько 6 млн. безработных.

При підготовці даної роботи було використані матеріали з сайту internet.