Русские землі в часи феодальної роздробленості. 
Русь питома в XII-ХIII ст

Русские землі в часи феодальної роздробленості. Русь питома ХП-ХП1 в. в Начиная з 1930;х 12 в Русь вже необоротно стала смугу феодальної роздробленості, що стали закономірним етапом розвитку всіх великих держав Європи на період середньовіччя. На середину 12 В Русь розкололася на 15 князівств, хто був лише формальної залежність від Києва. Однією з причин їхнього такої міри державності на Русі були постійні розділи земель між Рюриковичами. Місцеве боярство був зацікавлено існування єдиного, сильного політичного центру. По-друге, поступове зростання міст і господарське розвиток окремих земель призвели до того, що з Києвом з’явилися нові центри ремесла і торгівлі, дедалі більше незалежні від столиці російського держави. Ярослава Мудрого незадовго до смерті (1054) розділив землі між 5 синами. Але зробив він це, що володіння синів взаємно поділяли одне одного; управлятимуть самостійно було неможливо. Кожен із синів отримував землі, які мають були забезпечити його існування. І Ярослав сподівався, що його діти захищати общерусские інтереси. Спочатку дітям Ярослава вдавалося правити таким чином, але з 1068 г, коли об'єднана дружина ярославичей в битві річці Альті зазнала поразки від кочових половецьких племен, між князями почалися безперервні усобиці. Вони ще більше посилилися, коли підросли онуки та правнуки Ярослава. У 1097 г, з ініціативи онука Ярослава — Володимира Всеволодовича Мономаха у місті Любечі зібрався з'їзд князів. Оцінивши згубні наслідки усобиць, князя встановили нового вигляду правління: «кожен так тримає отчину свою». Таке рішення закріплювало феодальну роздробленість. А домогтися згуртованості князям внаслідок з'їзду зірвалася. Тільки пізніше, коли князем став Володимира Мономаха (1113−1125), і навіть за його сина Мстиславі (1125−1132) державне єдність було в час відновлено. Половцям був нанесён ряд поразок, що змусило їх припинити набіги. Та після смерті Мстислава роздробленість на Русі остаточно взяла гору. Феодальна роздробленість послабляла Русь. Проте був закономірний процес, що мав і свої позитиви — культурне і хоз-ное розвиток різноманітних земель, появи у них безлічі нових міст, помітне зростання ремесла і торговли.

В результаті роздрібнення виділилися самостійні князівства: Київське, Чернігівське, Рязанське, РостовоСуздальське, Галицьке, Волинське і ін. У кожній землі правил одне із нащадків Рюриковичів. Північно-східна Русь — Владимиро-Суздальская /раніше Ростово-Суздальська/ розташовувалася в межиріччі Оки і Волги. Тут було родючі грунту. Виникали нові міста. У 1221 р грунтувався Нижній Новгород. Розвивалися старі міста. Економічному підйому сприяв приплив населення, спасавшийся від ворожих нападів й у пошуку спокійних умов ведення господарства. Територія була оточена природними перешкодами: лісами, ріками. Були розвинені торгові шляху. Найважливішим був Волзький торговий шлях, зв’язуючий північно-східну Русь з країнами Сходу. Столицею був Суздаль, правил 6-ї син В. Мономаха — Юрій. За постійне прагнення розширити своєю територією і підкорити собі Київ отримав назвисько «Долгорукий». Після захоплення Київ, і ставши великим київським князем, Ю.Д. активно впливав на політику Новгорода Великого. У 1147 р. вперше згадується Москві, вибудуваній дома колишньої садиби, яку конфіскував у боярина Купки Юрій Долгорукий. Северо — Західна Русь Новгородська земля розташовувалася від Льодовитого океану до верхів'я Волги і зажадав від Прибалтики до Уралу. Місто перебував на перехресті торгових шляхів, що пов’язують його із Європою, а неї на Схід і Візантією. Новгородом володів той, хто правил Києвом. Новгород був боярської республікою, т.к. бояри перемогли князів у боротьбі влада, вони володіли економічної міццю. Вищим органом влади було віче. На якому обиралося правління, розглядалися питання і зовнішньої політики України. Вибирався єпископ. На випадок воєнних походів віче запрошувало князя, який управляв армією. Культура — Писемність Кирила і Мефодія. Школи при церквах. Грамотність населення — знайдено берестяні грамоти. Літопис — Повісті временних літ, складений Нестором, ченцем Києво-Печерської лаври в ХП р. Ремісники — ковалі славилися у Європі, лиття дзвонів, ювеліри, стеклоделы, виробництво зброї. Розвивалася іконопис, архітектура — Софійський у Києві. Золоті Ворота, мозаїка. Складалися художні школи. Складалася давньоруської народності, на яку характерно: єдиний мову, політична єдність, загальна територія, історичні корни.

При підготовці даної праці були використані матеріали з сайту internet.