Московский Інженерно-будівельний інститут

Московский Інженерно-будівельний институт Московский Інженерно-будівельний інститут (МИСИ), нині Московський Державний Будівельний Університет (МГСУ) за 75 років після підстави перетворився на найбільшу країні кузню инженерно-строительных кадрів. У довоєнні і повоєнні роки МИСИ був базовим будівельним ВУЗом всім республік СРСР, нині він є головним ВУЗом Асоціації вищих будівельних навчальних закладів країн СНД і навчально-методичним об'єднанням вузів Російської Федерації будівельному оборудованию.

У МИСИ-МГСУ важкий шлях становлення та розвитку, багата історія. Було вчинено декілька спроб написати, і опублікувати його історію, але вони увінчалися. У результаті, з допомогою архівних джерел таки вдалося написати рукопис обсягом 18 авторських листов.

Сложный шлях пройшов своєму розвитку МГСУ, що виник 1921 г. До Жовтневої революції було лише спеціалізована інституція — Петербурзький інститут цивільних інженерів. У 1907 г. у Петербурзі при Політехнічному інституті відкрилося інженерно-будівельну відділення. В Україні готували фахівців Київський політехнічний і Харківський технологічний інститути. У перше десятиріччя ХХ в. другим після Петербурга центром з підготовки спеціалістів будівельного справи стає Москва. У МВТУ на механічному факультеті почалося підготування інженерів-будівельників, стали діяти будівельні курси, котрі готували техников-строителей.

В 1902 г. у Москві академік И. А. Фомин організував перші жіночі будівельні курсы.

В 1907 г. група 14 людина Товариства інженерів і сучасних педагогів організувала Середнє будівельне училище. Директором училища став В. Н. Образцов — випускник Петербурзького інституту шляхів, майбутній активні учасники створення МИСИ.

В 1917 р. училище перетворюється на Середнє політехнічне училищі та набуває статусу державного навчального закладу. Його очолив З. Н. Шишкин, який через кілька років директором МИСИ та завідуючим кафедрою каналізації.

В 1919 г. Середнє політехнічне училище перетворюється на 1-ї Московський будівельний технікум. Приступив до підготовки кадрів 2-ї Московський практичний інститут міського і сільського благоустрою їм. А. И. Герцена. У 1922 г. обидві інституції були об'єднують у один Практичний будівельний інститут. У інституті почали діяти факультети: дорожньо-транспортний, архітектурний, міського і сільського благоустрою, гідротехнічний. Архітектурний факультет вів підготовку фахівців, передусім на житлового будівництва з детальної конструктивної розробкою. Факультет міського і сільського благоустрою орієнтувався на перебудову міст і селищ, щоб боротися з епідемічними захворюваннями. Загалом у новому навчальному закладі відразу ж його існування налічувалося 1650 людина. Інститут мав солідну матеріальну базу, колектив викладачів був із 132 человек.

8 серпня 1924 г. сталося злиття Інституту цивільних інженерів з МВТУ, де утворився інженерно-будівельний факультет. Він проіснував до 1929 р. Далі було створено Вище інженерно-будівельну училище (ВИСУ), основний фахом стало промислове будівництво. Тим часом проти базі ліквідованого 1923;го року Практичного будівельного інституту створювалося новий навчальний заклад — будівельний технікум підвищеного типу з денний і вечірньої формами навчання. Технікум зберіг основні відділення Практичного будівельного інституту. Термін навчання становив 4 року.

В 1928 року Московський будівельний технікум реорганізувався в Політехнікум ВРНГ СРСР із будівельним ухилом. Студентів — 2000 людина. Термін навчання — 3 року й 4 місяці. У ньому збереглася той самий спеціалізація, і додалися ще нові спеціальності.

В 1930 року ВРНГ СРСР перетворив Московський політехнікум в Учебно-строительный комбінат Союзстроя ВРНГ. До складу Учебно-строительного комбінату ввійшли: колишній Політехнікум ВРНГ СРСР із денний і вечірньої формами навчання, у якому налічувалося 300 учнів, курси по перекваліфікації на техніків і інженерів, сектор заочного навчання, школа десятників, ВИСУ.

В 1932 році вже до старому будинку було прибудовано нове, величезне як для минулих років будинок, що становить з колишнім єдине ціле. Головним ланкою став Будівельний інститут. У комбінат включився у Всесоюзне змагання на найкращий ВТУЗ.

25 грудня 1932 року Головне управління навчальними закладами Наркомтяжпрома реорганизовало Учебно-строительный комбінат Московський інженерно-будівельний інститут (МИСИ) з Рабфаком за нього. Цю саму назву МИСИ носив 60 років — до 1993 року. Так завершився перший складний етап формування МИСИ як самостійного ВУЗа столиці.

В початку 1930;х з’являються нові інженерно-будівельні вузи у Нижньому Новгороді, в Новосибірську, в Самарі, і навіть будівельні факультети в політехнічних, технологічних институтах.

В найвигіднішому становищі перебував МИСИ, бо в нього вже був матеріальна база так, сформувався серед професорсько-викладацького складу. У МИСИ почали працювати відомі вчені у сфері будівництва, було організовано нові факультети, кафедри, введено ці нові спеціальності, збільшився контингент студентів. Очолив МИСИ директор П. В. Квитницкий.

В МИСИ стало 5 факультетів. Термін навчання був різний. З цією студентів, хто проходив общевойсковую підготовку — 4 року й 10 місяців, хто проходив — 5 років і шість месяцев.

В 1929 року лише на рівні уряду було винесено перше постанову ж про всебічних заходах по впровадженню механізації будівельних робіт. На той час такі кадри не готував жоден будівельний ВУЗ. У 1938 року у МИСИ створюється факультет будівельних робіт. У 1934 року у МИСИ приходить нового директора И. С. Зеньков, що мав значний життєвий досвід: в дореволюційному минулому — батрак, робочий, матрос у роки першої Першої світової, член більшовицької партії з 1916 року. При Зенькове в інституті почали працювати вчені зі світовими іменами. Це П. Л. Пастернак, Н. И. Безухов, Г. Г. Карлсен, И. Н. Рабинович, С. Н. Строганов, С. С. Давыдов тощо. У МИСИ налічувалося 44 кафедри, йшов процес створення нових кафедральних колективів.

В 1933 року створено кафедри металевих конструкцій і вартість будівельних матеріалів.

В 1937 року виникає кафедра інженерної геологии.

В 1935 року — кафедра машинобудування і теплотехніки, організації та експлуатації промислового транспорту, гідротехнічних досліджень; введено в дію кафедра інженерної педагогіки.

В 1937 року ліквідуються кафедри санітарії, промислового транспорту, будівельних робіт, громадянських і промислових будинків. 1939;го року створюється кафедра марксизму-ленінізму.

Так рік у рік йшов процес вдосконалення структури інституту, яка ставала дедалі більше прийнятною для навчальної та наукової праці. Разом про те росла кваліфікація професорсько-викладацького складу. Постановою Раднаркому СРСР від 13 січня 1934 року було встановлено 2 наукові ступені - кандидати і доктора наук і 3 учених звання — асистента, доцента, профессора.

К початку 1941 року у МИСИ налічувалося 219 людина професорсько-викладацького складу, зокрема 51 професор, 103 доцента, 65 викладачів і асистентів. У першій половині 1930;х найбільш вразливим місцем в процесі будівельних вузів було недосконалість підручників, навчальних посібників, при цьому їх зовсім не хватало.

До 1930 року в будівельних вузів був навчальних планів і програм. Кожен викладач вів заняття з своєму предмета як хотів. При зміні викладачів спостерігалися повтори чи пропуски тим. Починати треба була пов’язана з перегляду навчальних программ.

В 1937 року була створена кафедра теплофикации. З виникненням нових кафедр вводять нові спеціалізації, з’являються нові предметы.

Для підняття рівня архітектурної підготовки студентів у 1935 року у інституті було створено архитектурно-проектная майстерня. Кафедра електротехніки виступило з ініціативою створення лабораторії гідротехнічних споруд. Приймається рішення про створення хімічної промисловості та фізичної лабораторій. Діяли лабораторії підстав і фундаментів, випробувань будматеріалів, вертикального водопостачання, дорожно-битумная, гідравлічна, електрозварювальна і другие.

В 1939 року було задіяна єдина у світі гідравлічна лабораторія по розрахункової висоті 26 метрів. Також у розпорядженні було 20 навчальних кабінетів, 2 гуртожитки на 600 місць. Також було створено факультативні курси для поглиблення знань. У кінці 1930;х запроваджено новий курс з освіти — «Економіка будівництва». Завершальним етапом з підготовки спеціалістів була захист дипломного проекту. Робота студентів над дипломним проектом проходила під контролем наукового керівника спеціально відведених кабінетах на підготовку якісного дипломного проекту на встановлені терміни.

Контингент студентів із роками збільшився: в 1933 р. він становив 2500, в 1934 — 2709, в 1936 — 3154 людини. Відповідно зріс і випуск інженерів: в 1931 р. він становив 128 людина, в 1934 — 492, в 1935 — 680, в 1936 ~ 780, в 1937 — 437, в 1938 — 457 людина. Усього за 10 років — з 1931 по 1940 роки МИСИ дав країні 3778 інженерів-будівельників. 1939;го і 1940 рр. випуск становив 667 людина, т. е. менше, як по один 1935 р. МИСИ вносив найбільший внесок у підготовку кадрів будівельників для країни. Перед факультетами і кафедрами МИСИ завжди була завдання: на підготовку висококваліфікованих інженерів треба мати якісний резерв абітурієнтів.

Особое значення надавалося соціальному складу студентів. До середини 1930;х діяла система регулювання прийому за класовою принципу: перевагу віддавалася робочої сили і трудовий селянської молоді. Почесну категорію поповнення студентського колективу становили парттысячники. Серед них нагороджені бойовими орденами. І це робочі зі стажем, восстанавливавшие після неї фабрики і, транспорт, керівники партійних, профспілкових, комсомольських органів, низової ланки і навіть директора підприємств. Були серед парттысячников і члени партії з дореволюційним партійним стажем, глухонімі, сидячи в царських в’язницях упродовж свого революційну діяльність. Парттысячники МИСИ Соколова, Курчанинова — учасниці громадянську війну. Після закінчення війни Соколова стала членом окружного комітету більшовицької партії, Курчанинова — депутатом Московського міського Ради. Серед парттысячников були І. Байков, АТорин, А. Ленський, З. Мазурів, І. Муратов і другие. Все вони прийшли о МИСИ зі слабкою загальноосвітньої підготовкою, але своїм завзятістю, наполегливістю показали, що може як боротися на фронтах війни" та боротися із господарською розрухою, а й успішно опановувати висотами науки. З цих людей, прийшовши у МИСИ, виявляли небачений ентузіазм, організованість, зразкову дисципліну, веди велику громадську роботу.

В життя будь-якого вузу провідна роль належала партійної організації (осередку). Оскільки комуністична партія був у країні єдиної політичної силою, зрослої з держапаратом, без її керівних вказівок не вирішувалося жодне питання. У МИСИ партосередок займалася і перебудовою процесу, і формуванням викладацького і студентського колективів, надавала впливом геть організацію навчальної, наукової, виховної, шефської работы.

Возникшее в 1935 р. стахановський рух, що з прискореними методами роботи з допомогою кращого використання техніки, охопило все галузі народного господарства, зокрема і будівельне виробництво. Кафедри активно включалися в наукову працю — спочатку у держбюджетну, і потім й у госпдоговірну. Загальне керівництво науковими дослідженнями очолив заступник директора інституту проф. М. З. Стрелецкий.

С 1933 по 1937 рік у інституті діяв науково-дослідний сектор, що включав всі напрямки наукової праці. У роки на кафедрах розробляли 248 наукових тим. У 1935 р. сума по хоздоговорным тем становила 320 тис. р., більше половини складали кафедру підстав і фундаментів. У 1938 р. в МИСИ надійшло заявок на 820 тис. р., а 1940 р., на 1 млн. р.

Названные суми з господарських тем свідчили про дедалі вищому авторитеті учених МИСИ серед замовників. Кафедра гідравліки, керована проф. У. М. Кузнєцовим, поряд з іншими кафедрами вела дослідження з завданням численних організацій. Найбільш великим їх було дослідження річкового водозабору річці Томь для створюваного гіганта індустрії довоєнних п’ятирічок — Ковальського металургійного комбінату. По завданням Метробуду інститут розробив проекти застосування гірських порід у інженерні споруди.

Проф. П. М. Каменєв почав ще у 30-ті роки і ФДМ продовжував під час Великої Великої Вітчизняної війни дуже потрібну для практики тему «Проходка шахтних стовбурів при песках-плывунах гидроэлеватором при затоплении стовбура ». Впровадження цього вивільняло 27 робітників із 30, які працювали при проходці шахтних стовбурів. Перевага розробленого проф. П. М. Каменєвим методу у тому, що він давав зекономити чимало. Проходка вертикального стовбура шахти звичайним методом посіла б 2, 5 року й коштувало б у 2, 5 млн. р. А використання гидроэлеватора варто було 40 тис. р. при терміні лише п’ять дней.

П. М. Каменєв був і автором струйного апарату, встановленого на будівництві каналів.

Основные підсумки науково-дослідної праці вчених МИСИ підбивалися на наукових конференціях. Перша їх відбулася 1935, друга — в 1937 рр. Останній брало участь 1300 людина з 40 втузів і наукових організацій країни, зокрема 600 фахівців, від різних галузей науку й техніки. На конференціях з науковими доповідями виступали провідні вчені МИСИ. У більшості доповідей як працівників МИСИ, і інших наукових закладів враховувалися особливості будівництва у третьої п’ятирічці (1938;1942 гг.).

По результатам наукових досліджень про 1938;1940 рр. МИСИ було видано чотири збірника наукової праці: «Металеві конструкції «, «Будівельна механіка », «Гідротехніка », «Будівельні конструкції «.

Одним з найактуальніших всім будівельних вузів і будівельних факультетів при індустріальних, політехнічних вузах країни було питання забезпечення студентів та викладачів підручниками, і навчальними посібниками. Її рішення ставало однією з найголовніших умов нормальної постановки процесу. Протягом кількох років це питання отримував належного дозволу, випуск підручників не погоджувався до потреб вузів і часто носив випадковий. З іншого боку, видання підручників затримувалося, і де вони завжди відповідали програмам вузов.

Профессорско-преподавательский склад МИСИ, враховуючи важливість цього питання, негайно включився в працювати над створенням підручників і навчальних посібників для будівельних вузів. У протягом 10 років — з 1930 по 1940 рік учені МИСИ підготували, і це випущено в світло 378 підручників і навчальних посібників практично за всі будівельним спеціальностями. Із середини 1930;х МИСИ набуває статусу методичного центру інших будівельних вузів. У 1935 р. МИСИ надали ім'я політичного і державної діяча країни В.В.Куйбышева. Воно залишалося за інститутом до 1993 г.

С 1930 р. у системі народної освіти та вищій школі була введена обов’язкова фізична підготовка. У МИСИ спочатку цьому предмета мало приділялося уваги, та й керівництво створеної кафедри не було в розквіті. Слабкою стороною спортивної життя жінок у інституті була відсутність масової поза навчальної спортивної роботи з студентами. На міських межвузовских спортивних соревнованиях МИСИ обіймав Останні місця. Такий факт став сигналом для посилення спортивно-масовою роботи, її всебічної перебудови. З заміною керівництва кафедри, тож прийняттям інших заходів становище різко змінюється. Вже 1934 р. на комплексної спартакіаді вузів Москви МИСИ зайняв перше місце боксу, тенісу, баскетболу і волейболу. Відтоді інститут став розгортатися згуртованого спортивного колективу. У другій половині 1930;х він вважався однією з передових і найсильніших по спорту серед будівельних вузів країни. У 1936 р. МИСИ зайняв перше місце боксу, тенісу, баскетболу і волейболу. З 1934 по 1940 роки МИСИ успішно брав участь у 60 змаганнях — союзних, міських, республіканських, межвузовских, міських з різного виду спорту, займаючи призові места.

В спортивному активі інституту до 1940 р. було 8 майстрів спорту, 16 перворазрядников, 38 второразрядников і 47 третьеразрядников. У інституті успішно працювали секції легкій атлетиці, гімнастики, баскетболу, волейболу, тенісу, боксу, плавання, боротьби, фехтування, конькобежная, лижна, туризма-альпинизма, полювання, шахматно-шашечная. У 1940 р. усіма секціями було охоплено понад 700 чоловік, або майже 44 відсотка студентов.

Участвуя щорічно у в змаганнях з різних видів спорту на першість Москвы, МИСИ 1940 р. зайняв первое место по баскетболу і штиковому бою й інше — по легкої атлетике.

Студенты МИСИ в передвоєнні роки жили також повнокровною культурної життям. За відправну точку став 1933 р. — в МИСИ відкрили студентський клуб, у якому працювало 5 гуртків: хорової, драматичний, духовий, струнний, оркестровий. Кожен студент, за бажання, міг вияву його здібності. У 1934 р. в інституті відкрився Університет культури. Активним помічником керівництву, громадських організацій інституту, у 1930;ті роки стала багатотиражна газета «Будівельник ». Перший її номер вийшов 1 жовтня 1930 р. під редакцією М. И. Калискина. Чимало місця шпальтах газети займали питання, присвячені соціальному аспекту, питання культури, побуту, культурно-масових заходів. Багатотиражка публікувала матеріали про участь колективу МИСИ в будівництві московського метро, початок якої належить до 1932 г.

Первая лінія протяжністю 11, 6 км із трьома станціями і всім комплексом споруд була побудована травні 1935 р

Итак, у роки, попри стислі терміни — за 8, 5 передвоєнних років, МИСИ сформувався як найбільший інженерно-будівельний вуз. З кожним роком, набираючи темпи розвитку, він був першим серед будівельних вузів колишнього СРСР з контингенту студентів, професорсько-викладацькому складу та її науковому потенціалу, за кількістю аспірантів. Напередодні Великої Великої Вітчизняної війни в МИСИ на 6 факультетах навчалося 1672 студента. Упродовж цього терміну інститут дав країні майже 5400 кваліфікованих інженерів-будівельників, вніс солідний внесок у теорію і практику будівництва. Такий результат було досягнуто завдяки самовідданій праці всього колективу МИСИ і увазі, яке приділяли йому урядові органы.

При підготовці даної роботи було використані матеріали з сайту internet.