Ранние преддекабристские організації

Ранние преддекабристские организации Созданию таємного товариства декабристів передувало освіту тісних товариських груп, у яких можна було постійно обмінюватися думками, обговорювати хвилюючі питання. Найбільш повітря епохи сприяв виникненню тісних ідейних зв’язків. У насиченою вольнолюбивыми ідеями атмосфері глибоко дихалося після «грози дванадцятого року». Все кликало до концентрації зусиль і прийняттю практичних рішень, отже — до організації, згуртуватися единомышленников.

Первому таємного товариства декабристів передувало створення попередніх організацій. Усі вони послужили школою майбутнього руху, його безпосередньої передумовою. Після закінчення війни 1812 року виникають чотири ранні преддекабристские організації: дві офіцерські артілі - один на Семёновском полку, інша серед офіцерів Головного штабу («Священна артіль»), Кам’янець-Подільський гурток Володимира Раєвського і «Суспільство російських лицарів» Михайла Орлова і Матвія Дмитриева-Мамонова.

О Семёновской артілі свідчить декабрист І. Д. Якушкін, одне із її засновників. Вона в гвардійському Семёновском полку невдовзі після закінчення війни, очевидно, в 1814 року, коли гвардія з Парижа рушила до Петербурга. У артіль входило, за спогадами І. Д. Якушкіна, людина 15 чи 20 семёновских офіцерів, що склалися, щоб мати можливість щодня обідати разом. «Після обіду одні грали у шахи, хтось читав голосно іноземні газети й стежили за подіями у Європі, таке дозвілля було рішуче нововведення». Полковий командир Семёновского полку генерал Потёмкин допомагав артілі і часом обідав разом із її членами. Але «кілька місяців» після виникнення артілі Олек-сандр І наказав полковому командиру «припинити артіль в Семёновском полку», сказавши у своїй, що «що така збіговиська офіцерів йому не нравятся».

Офицерскую «Священну артіль» основа офіцер генштабу Олександр Мурах, майбутній засновник таємного товариства декабристів. Друг А. З. Пушкіна, ліцеїст Іван Пущин входив до співдружності: «Ще лицейском мундирі був частим гостем артілі, яку тоді були Муравьёвы (Олександр — і Михайло), Бурцов, Павло Колошин і Семенов. Бурцов, якій більше висловлювався, знайшов, що у думок і переконанням моїм, винесеним з Ліцею, готовий для справи. Тож він зустрів у суспільство мене і Вольховского». Так описує І. І. Пущин своє вступ до таємне суспільство декабристов.

Артель влаштувала своє внутрішнє побут на республіканський манер; на одній із кімнат висів «вічовій дзвін», по дзвінком якого всі учасники артілі збиралися на вирішення загальних справ: «Кожен із членів суспільства мав права в нього телефонувати, — помічає Микола Мурах. — По звуку все збиралися і тоді вирішувалися вимоги члена».

Общество («Орден») російських лицарів засновано 1814 року за задуму молодого генерал-майора, учасника Великої Вітчизняної війни Михайла Орлова. Першим примкнулим щодо нього учасником був багатий граф Матвій Дмитриев-Мамонов, жагучий патріот, який запропонував на початку війни 1812 року в власні кошти утворити новий кавалерійський полк. До «Ордену» були причетні племінник знаменитого російського просвітителя М. І. Новикова — Михайло Новиков, поэт-партизан Денис Давидов, майбутній декабрист Микола Тургенєв.

Сторонники нового, борці проти зношеного феодально-кріпосницького ладу поступово стягуються одного полюса. Проти них починає об'єднувати свої сили табір захисників старого відсталого порядку. Процес поляризації двох таборів протікав інтенсивно. Людина, приєднався до прибічникам нового, по-новому почувався і свій роль історії. Захист Батьківщини, закордонні походи, що у звільнення європейських народів виховали у ньому і винесла нове поняття честі. Воно полягала насамперед у новому вимозі до себе: бути діяльним учасником історичних подій, бути перетворювачем пригнобленої Батьківщини. Франція лякала «жахами Французької революції», треба запобігти їм ми, — це були ясно для дворян-революционеров. Свідомість дворянина опиралася уявленню про народної революции.

Яркой відмінністю все отчётливее що формувався і чисельно возраставшего передового табору було кохання до Батьківщині, непросто любов, а, застосовуючи їх вираз, «полум'яна любов до Батьківщині». Вона стала істинної, а чи не удаваної чи зовнішньої любов’ю, оскільки вона хотіла глибокого перетворення своєї країни на кшталт чергових історичних завдань, виросли з глибини її історичного процесу. Її революційне світогляд кликало до дії. За словами декабриста Оболенського, молоді новатори хотіли побачити «нову добу народну улюбленого ними Батьківщини». Вони хотіли б діяти в ім'я блага своєї країни, оскільки вони були «щирими й вірними синами Отечества.

При підготовці цієї роботи було використані матеріали із сайту internet.