Пьер Монте. 
Єгипет Рамсесов

РЕФЕРАТ.

по книзі П'єра Монте «Єгипет Рамсесов»..

Верховых Анна, группа 1091.

Москва.

Пьер Монте — відомий французький єгиптолог, присвятив низку робіт дослідженню життя жителів Єгипту, і його книжка «Єгипет Рамсесов» одна із подібних праць. Розуміючи, що став саме повсякденне, повсякденне життя людей є основним складової життя держави, автор концентрує у ньому своє увага фахівців і ставиться метою докладно описати її. Ця книга — комплексна, в певному сенсі підсумкова робота, у якій автор, не наводячи наукові роздуми і аналіз, викладає встановлених у своїх попередніх працях факти, намагаючись якнайширше охопити всіх аспектів обраної теми, тобто повно відтворити картину повсякденні єгиптян за доби великих фараонів.

Книга розділена на частини, у кожному у тому числі розповідається про певній боці життя, приміром, про побут, мистецтві та ремёслах, військової служби, сільського життя тощо. Частини, своєю чергою, поділяються на глави, відбивають той чи інший аспект теми конкретної части.

Монте ставиться питанням, чи можна, спираючись таких свідоцтва, як храми і гробниці, що сьогодні є є основним джерелом з історії Єгипту, реконструювати повсякденному житті єгиптян не залишиться чи така реконструкція поверхневою. Відповідаючи на питання, автор говорить про колосальному кількості розписів і рельєфів, виявлених на стінах гробниць і що розповідають саме про звичайній, повсякденні єгиптян, а храми він зрівнює із «кам'яними книгами"[1], бо їх поверхню й усередині якого і зовні геть вкрита ієрогліфами. Також Монте іноді приваблює і письмові джерела, зокрема таке знамените художнє твір Єгипту, як «Повість про Синухете"[2].

Монте звертає увагу, що історія Давнього Єгипту охоплює близько трьох тисячоліть, а й за цей час багато змінювалося у житті покупців, безліч від цього повсякденному житті єгиптян не можна розглядати, як щось статичне. І він вибрав для свого дослідження конкретний, порівняно невеличкий період із історії Єгипту, саме час приблизно від 1320 до 1100 р. до зв. е., тобто час царювання трьох фараонів: Мережі I, Рамсеса II і Рамсеса III.

Ввиду те, що основне джерело, яким користувався Монте, — це наочні зображення, слід зазначити, автора увімкнув у розповідь масу епізодів піти з життя єгиптян, і він постійно перериває розповідь, щоб у фарбах й осіб розповісти у тому, як проходило ту чи іншу захід; часто в описах наводиться і йшлося «персонажів». Також автор нерідко відтворює якусь ситуацію з конкретними дійовою особою, переважно у їхній ролі виступають господар гробниці, його перша дружина, слуги. І тут Монте називає їх на імена, а, малюючи картину дії, не забуває сказати про деталях: одязі, прикрасах, дрібниці інтер'єру тощо. п. Наприклад, у розділі «Жнива» Монте представляє читачеві Мена, хазяїна полів, який прийшов подивитися, як працюють його хлібороби. Автор описує його «парадну одяг »: сорочку з короткими рукавами і поясом над набедренной пов’язкою, перуку, намисто і сандалії. Згадане і одяг землемірів: той самий сорочка з короткими рукавами і гофрована юбка[3]. Навколишня дійових осіб обстановка теж цікавить автора, тому неодноразово він описує її гранично детально. Приміром, у розділі «Домашні свята» Монте згадує крісла з високими різьбленими спинками, інкрустованими золотом, сріблом, бірюзою, сердоліком і лазуритом, табурети з перехрещеними чи вертикальними ніжками, подушки з «добре виробленої шкіри «[4]. У цьому ж главі описуються музичні інструменти, распространённые серед єгиптян: арфи, цитри, флейти, трещётки тощо. Наочність джерела — рельєфів і картинок — дозволяє автору розповісти навіть про будову інструментів, і принципі їх звучання. Таке акцентування увагу дрібниці допомагає автору відтворити атмосферу єгипетської життя, показати її зсередини те щоб читачам запам’яталися її яскраві образи.

Монте як структурує життя єгиптян, тобто виділяє спільні смаки й приватні моменти. До загальним, єдиним всім аспектам життя, можна віднести систему ділення року на сезони («ахет «- період розливу Ніла, «перет «- час сівби і «шему «- час збирання урожая[5]), загальні свята, що у Єгипті було чимало (наприклад, Адже, свято богині Сопдет, свято Опет, свято «техи «і ще), пристрій міст, релігійне життя й тісно пов’язані із нею уявлення про смерть. Більше приватні аспекти життя, які завжди, були однакові в різних верств населення, представлені описом побуту, жител, сімейному житті. Окремі розділи присвячені людям, які займаються життєво важливою державі діяльністю: хліборобам, воїнам, жерцям, чиновникам.

Однако не можна сказати, що у книжці є лише описовий елемент. Монте часто робить глобальні узагальнення, зазвичай, у початку розділів. Безумовно, годі уявити той чи інший бік життя, становлячи розповідь тільки з описи окремих ситуацій, тому автор підсумовує дані і робить висновки про роль і значенні, і навіть про особливості різних моментів єгипетської життя. Наприклад, розділ «Сім'я», розповідаючи над одруженням, Монте свідчить, що через розвиненою бюрократії, під час укладання шлюбу між двома єгиптянами чиновник записував імена молодожёнов і реєстрував їхнє майно, з которго дві третини вносив чоловіка та третину — жена[6]. У цьому розділі порушується дуже важливе запитання у тому, могли у Єгипті полягати шлюби між братами та сестрами. Хоча досить відомою є те що, що фараони одружилися у своїх сёстрах і на своїх доньками, автор зазначає, що за законом не дозволялося робити це єгиптянам, у те час, як фараону закон «дозволяет…делать все, що хоче «[7]. Починаючи розповідь про мистецтво і ремёслах, Монте зазначає їх виняткову важливість для культурної, економічної, соціальної і політичною життя Єгипту. З іншого боку, тут проглядається авторська ідея те, що даної боці єгипетської життя ми маємо багатьма пам’ятниками, що збереглися донині (а у тому, що джерелом для написання цієї книжки з’явилися у основному дані з храмів і гробниць, тобто предметів мистецтва і ремесла).

Рассматривая принцип побудови книжки, слід звернути увагу, автора відводить значної ролі переписувачам, стосунок яких до тій чи іншій проблемі наводиться частенько. Так, Монте пише, що воїнів переписувачі ставили нижче себя[8], майстрів мистецтва і ремесла — «набагато нижчі себе «[9], а до хліборобам взагалі ставилися з і ставили їх нижче всіх, тому що у свою роботу останні «зношувалися як і швидко, як його гармати «[10]. Мабуть, така увага до думці переписувача обумовлюється тим, що став саме рукою цього представника адміністрації було написано чимало документів, частково надають матеріал й у цієї книжки. У зв’язку з цим обізнаність про відношенні переписувачів до тих або іншим суб'єктам категоріям населення дозволяє в окремих випадках критично оцінювати сообщаемые ними дані. Так було в розділі «Військо і війна» присутній опис того, як воєначальник внаслідок сутички відносини із своїми заздрісниками падає у придорожню канаву з участю вищого начальства, внаслідок чого його засуджують до кийовому наказанию[11]. Після цього Монте помічає, у цьому описі багато «фальші «, оскільки переписувачі любив військових. Слід зазначити, що статус переписувача в Єгипті був дуже високий, й одержання як і посади вважалося великим життєвим досягненням для єгиптянина. Навіть діти чиновників щоб посісти потрібне місце своїх батьків мали спочатку закінчити школу, та був підніматися службовими східцями, ретельно працюючи і намагаючись догодити людям, обіймав високе положение.

Как зазначалося вище, автор ні б істориком, якби просто переказував зміст зображень та деяких менших письмових пам’яток, переважно творів красного письменства. Монте як дослідник дивиться на добре відомі факти під різними кутами, і як сам оцінює їх критично, а часом знаходить критичне осмислення реальності серед самих єгиптян. Надзвичайно цікавий приклад, що стосується єгипетського культу. Відомо, що єгиптяни гранично серйозно ставилися до релігії, і дуже тісно пов’язували сней своє життя. Особливо значимої і хвилюючою цьому плані жителям Єгипту була розгромлена проблема загробного існування, про яку не забували під час повсякденних справ. Монте всіляко підкреслює важливість для єгиптянина культу смерті, навіть свята не є обходилися за відсутності статуетки як мумії для нагадування про тлінність існування. Проте, що надзвичайно цікаво й важливо, автор звертає увагу читачів і в інший момент: Єгипет під час Рамсесов був древньої країною, й у міг бачити, сталося з пірамідами, тому деякі єгиптяни тим часом вже критично ставилися до заупокойному культу і до традиційної думці, що лише після смерті то вона може розраховувати на друге життя. Однією з найбільш образних і яскравих свідчень, наведених автором для підтвердження подібного критичного відносини, є розповідь однієї з арфистов (дані з гробниці Неферхотепа). Арфіст свідчить, що з пірамід — гробниць «богів «- не залишилося нічого, і його не приходила з загробного світу, щоб розповісти про своєму посмертному існуванні; він закликає забути про готуваннях до «просветленью «й по-справжньому насолоджуватися поточної життям. Закінчується це своєрідний звернення до невидимому співрозмовнику дуже важливими рядками, вкотре подчёркивающими основну думку рассказчика:

Видишь, хто б взяв із собою свого достоянья.

Видишь, ніхто із них не повернувся обратно. 12].

Таким чином, Монте утримується від однобічності у виконанні тій чи іншій аспекти життя, що дозволяє вказувати назву працю об'єктивним і історично достовірним.

Итак, підсумовуючи, можна сказати, що праця П'єра Монте є дуже і корисною книгою як для обивателя, але й професійного історика, оскільки автор намагається відобразити у своїй книжці усі сторони повсякденні єгиптян, утримуючись повної оцінки фактів. Ситуації, дійовою особою яких є, як прквило, котрі мають зображень в храмах і гробницях чи герої літературних творів Давнього Єгипту, чергуються з узагальнюючими висновками автора, що перетворює здавалося б розрізнений матеріал в струнку систему.

И у фіналі стоїть вкотре підкреслити, що тему повсякденні, обрана Монте, надзвичайно важлива для історичної науки. Без знання багатьох аспектів і тонкощів цьому житті неможливо розуміння й багатьох проблем державного масштабу, і тому книга «Єгипет Рамсесов» є дуже цінним трудом.

[1] З. 8.

[2] З. 351−352.

[3] З. 139.

[4] З. 140.

[5] З. 45.

[6] З. 63.

[7] З. 62.

[8] З. 262.

[9] З. 160.

[10] З. 125.

[11] З. 263.

[12] З. 119.