Ізраїль

Израиль.

Держава у Західній Азії, на східному узбережжі Середземного моря. Территория — 14,1тыс. кв. км.(в межах певних рішенням ГА ООН в 1947 р.; без 6,7 тис. кв. км., захваченных Ізраїлем під час арабсько-ізраїльської війни 1948;1949гг.).Население (1986) — 4,33 млн., їх євреїв 3,6 млн., арабів — понад 0,7 млн. Державний мову — іврит, державна релігія — іудейська. Омивається Середземним і червоним морем. Межує з Саудівською Аравією, Сирією, Єгиптом, Іраком, Йорданією. Головний економічний і культурне центр — Тель-Авів (327 тис. жит.). 1950;го р., всупереч резолюції ООН (1947 р.), ізраїльські влада оголосила Єрусалим столицею держави й перевели більшість урядових установ у зайняту Ізраїлем в часи війни 1948;49 рр. західну частина міста. Поверхня Ізраїлю переважно тривіальногорье. Клімат переважно субтропічний. Середня температура січня від 6 до 18 грн., липня — серпня від 24 до 36 грн. Опадів від 100 до 800 мм. На території Ізраїлю перебуває частина течії річки Йордан і частина Мертвого моря. Рослинність — маквис і фригана. Поверхня Ізраїлю переважно плоскогір'я. На Півдні - напівпустеля і пустеля. .

Через війну Ізраїльської агресії в 1967 р. її анексував східна частина Єрусалима. У 1980;х р. ізраїльський парламент провозгласил Єрусалим «неподільної «столицею Ізраїлю. Рада безпеки ООН оголосив це рішення Ізраїлю недійсним і її отмены.

Ізраїль освічений 14.5 1948 р. відповідно до рішенням ГА ООН від 29.11 1947 р. стосовно скасування англійського мандата на Палестину і созданді її території 2-х незалежних держав — єврейського і арабского. До влади у Ізраїлі прийшла велика сіоністська буржуазія. Правительство Ізраїлю стало проводити політику експансіонізму, шовінізму, союзу з імперіалізмом, особливо США. Арабське держава на территовдз Палестини створено був, а Ізраїль у результаті війн окупував всю отведённую для арабського держави территорию.

Протягом усього існування Ізраїль проводить агресивну, експансіоністську політику щодо сусідніх арабських держав. У 1956 року він брав що з Англією і Францією в агресії против Єгипту потерпілої неудачу. В червні 1967 року Ізраїль зробив Агрессию проти Єгипту, Сирії, Йорданії, проігнорувавши резолюцію Ради Безпеки ООН від 22 листопада 1967 року про політичне врегулювання близькосхідного кризи і окупувавши територію загальною площею понад 68 тис. кв. км. Аннексионистская політика ізраїльських правлячих кіл привела у жовтні 1973 року до нової спалах бойових дій на Ближньому Сході, між Ізраїлем, Єгиптом і Сирією у ході Ізраїль утримавши більшу частину окупованих территорий, понёс великих втрат у живої силі, і технике.

Проте Ізраїлю не відмовилося від міста своєї політики «з позиції сили ». За підтримки і реставрацію широкої допомоги імперіалістичних державши, насамперед США, воно завзято саботує всіх зусиль, направленні справедливий всеосяжне врегулювання близькосхідного конфлікту, виконання відповідних резолюцій Ради Безпеки і ГА ООН. Сепаратна угода, заключённая в Кемп-Девіді, і навіть так званий израильско-египетский мирний договір 1979 року викликали появу обмін висновок ізраїльських військ із території Синая (завершён у квітні 1982 року) до подальшого закріплення окупації Західним берегом річки Йордан й інформаційного секторів Газа, до нарощування американської військової присустствия на Блжнем Сході. Маючи ці угоди, Ізраїль різко посилив агресивні дії проти арабських народів, що ж свідокствовали рішення ізраїльського парламенту про анексії Голандских висот, посилене будівництво ізраїльських поселень на Західному березі ріки Йордан та Секторі Газа, інші антиарабські акції. Усе це і навіть підписання 30.11 1981 р. американсько-ізраїльського домовленості про «стратігическом співробітництві «, оформившего військово-політичний союз 2 країн, небезпечно загострило обстановку на Близькому Сході. У червні 1982 р. Ізраїль розв’язав агресію проти Лівану, поставивши за мету уничтожити Палестинське руху опору, змусити арабів підкоритися планам Ізраїлю. Проте завдяки активному опору палестинців, ліванських патріотів та стійкості Сирії, підтримуваної СРСР агресорам зірвалася досягти своєї цели.

Ліванська авантюра загострила Ізраїлі фінансово-економічне становище, призвела до зростання антивоєнних настроїв й у остаточному підсумку до урядової кризи і проведення дострокових парламентських выборів у липні 1984 року. Бо жоден з основних блоков Ізраїлю недоотримав достатньої підтримки виборців до створення свого уряду, їх лідери пішли шляхом поступки і сформували 13.9 1984 р. уряд «національної єдності «. Половину терміну повноважень (2 року з 4) його очолював голова Партії праці Ізраїлю Ш. Перес, що становить «Маарах ». У 1986 р. його змінив И. Шасвіт, що становить «Лікуд » .

Ізраїль — республіка. Законодавча влада належить — однепалатному парламенту — кнессету (120 депутатів, що обираються у 4 року), виконавча — уряду на чолі з премьер-министром.Глава государства — президент, який обирається кнесетом п’ять лет.

У країні існує широкий, спектр політичних партій та организаций від крайніх правих, фашистських, до лівацьких. Провідною партією блоку «Маарах «є Партія праці Израиля (МАИ) — найбільша буржуазно-националистическая сіоністська партія соціал-демократичного штибу. Лідеры МАІ очолювали всі рішення уряду Ізраїлю до 1977 р. Ядро блоку «Лікуд », який перебуває при владі 1977;84 рр. і що висловила інтереси великої Ізраїльської буржуазії, становить вкрай права екстремістська сіоністська партія «Херут », створена 1948 року з урахуванням підпільної терористичної організації «Иргун цваи леумі «.

Основна партія, відбиває інтереси трудящих країни, як евреївши, і арабів, — комуністична партія Израиля (КПИ). Є наступницею Соціалістичної робітничою партією Палестини, створеної 1919 р. Послідовно обстоює принципи пролетарського интернационализмало, виборює політичну й економічну незалежність країни від імперіалістичних держав, проти експансіоністської політики правлячих кіл, за всеосяжне справедливе врегулювання близькосхідного конфлікту, за створення незалежної палестинської держави поруч із Ізраїлем, за об'єднання всіх сил, які виступають розвиток за шляху мира, демократії та соціального прогресу. КПІ головна силою Демократического фронту за і рівноправність, поданого до кнесеті 4 депутатами. Генеральний секретар КПІ - Меїр Вільнер. Друковані органи — газети «Зо гадерех «і «Аль-Іттіхад » .

Профспілкове об'єднання Гістадрут (Загальна федерація праці) объединяет переважна більшість робочих, селян, службовців, осіб свободных професій, домогосподарок, і навіть дрібних виробників, не експлуатирующих чужу працю. Є власником чи співвласником багатьох промислових, торгових, будівельних, транспортних, банківських, і страхових компаній. Перебуває під впливом Партії праці Ізраїлю. Руководство Гистадрута проводить соглашательную політику збитки інтересам трудящихся.

Экономика.

Ізраїль — індустріально-аграрна країна. З сировинних ресурсів має лише хімічними солями Мертвого моря, и фосфатами. Для сільського господарства використовується лише 1/5 частина території, велика частина оброблюваних площ в держави і сіоністских колонізаційних трестів. Основну частку експорту займають цитрусошиї (щорічний збір — 1,8−2 млн. тонн), консервовані фрукти, обработанные алмази. Розвинене овочівництво, садівництво, квітникарство, а також птахівництво. Основні галузі промисловості: харчова, легка, алмазообрабатывающая, нафтопереробна, хімічна. Отримавши в останнім часом розвиток електротехнічна, електронна, і машиностроительные галузі працюють на військові потреби. Головні порти: Хайфа на Середземному морі, Ейлат на Червоному. Головні внешнеторговые партнери: країни «Спільного ринку «і США.

У результаті постійного вливання капіталу через границы (свыше 50 млрд. доларів з 1948 р.) Ізраїлі протягом досить тривалого часу підтримувалися щодо високих темпів економічного развітія. Проте все велика залежність від іноземного капіталу, непрекращающаяся мілітаризація економіки, колосальные Витрати військові мети (у бюджеті 1984/1985 року необхідно близько 25 відсотків) і колонізацію оккупированных територій, увеличивающиеся з кожним роком виплати за прежним позикам поставили країну в грань економічного краху. У 1984 року дефіцит платіжного балансу — без обліку прямого військового імпорту — візріс до 5,3 млрд. доларів, а інфляція в 1985 р. досягла 185 процентов. Зовнішній борг країни становив 1985 р. 31 млрд долл.(1978 р. — 11 млрд.).

Грошова одиниця — новий шекель (с січня 1986 року), рівний 1000 шекелей (до 1980 р. ізраїльський фунт). 1,5 нових шекеля = 1 дол.(1986).

Культура.

У івриті читають справа на лево, все літери согласные;гласные обозначаются особливими знаками, помещёнными здебільшого під літерами. У алфавіті 32 буквы (согласных) + 12 позначень гласных. Гласные звуки промовляються лише у поєднані із буквами.

Юдаїзм — релігія на культ бога Яхве. Священна книга — Талмуд.

Єврейське літочислення ведеться від Створення Миру по місячного календареві. Рік включає следущие місяці: Тишрэй, Хешван, Кислэв, Певэт, Шват, Адар, Нисан, Ияр, Сиван, Тамуз, Ав, Элул (в високосному року додається місяць Адар 2). Місяць містить 29 інколи ж 30 днів. Тиждень складається з днів, символізуючи шість днів Твори і Шабат (Шэбэс) — суботу — День відпочинку. За традицією напередодні суботи чи свята запалюють свечи (за 18 хв. до заходу сонця в предшествуюший день).