Проблемы розміщення продуктивних сил. 
Карпатському регіоні

Проблемы розміщення продуктивних сил. Карпатський регион.

Курсовая работа Одесский державний економічний университет Одесса 1998 г.

Карпатский регіон (Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська і Чернівецька області) займають площу в 56,6 тис. км2 (чи 9,4% території України), де живуть 6,5 млн. чол. (чи 12% її населення). Значна частина теренах регіону займають Українські Карпати — унікальна гірська екосистема у країнах нашої держави. З низки об'єктивних і суб'єктивні причини намітилися (а останні роки — заглибилися) тенденції до соціально — економічного спаду краю: розбалансовані господарські зв’язку, прогресує безробіття, загострюються диспропорції в життєвий рівень населення його гірською рікою і рівнинній частинах, наближається до критичної демографічна ситуація, деградує унікальна природа Карпат, запущені історико-культурні цінності региона.

Эти й інших негативних явищ і тенденцій (а про суто виробничі проблеми) є, безумовно, наслідком непродуманої, інколи ж — та авантюрної економічної політики радянської влади у попередні роки. Щоправда, ряд помилок допущений вже у посткомуністичний період, особливо — у виконанні ринкових реформ на рівні макроекономічного регулювання. Слід також визнати, сьогоднішній соціально-економічний стан карпатських областей і в значною мірою, є наслідком відсутності чіткої державної регіональної політики у Украине.

Карпатский регіон чи державній измерении.

Уровень економічного розвитку Карпатського регіону оцінюється як. За виробництвом національного доходу на розрахунку населення Львівська перевершує среднереспубликанский рівень, а Закарпатська узагалі має найнижчий показник у Україні. Промисловий комплекс регіону виробляє майже 12% всієї промислової продукції нашої держави; у своїй питому вагу виробленої тут продукції машинобудування і металообробки становить 10,9%, електроенергетики — 7,1%, хімічної та нафтохімічної промисловості — 13%, лісової, деревообробної і целюлозно-паперової промисловості — 32,7%, промисловості будівельних матеріалів — 10,3%. По випуску окремих видів промислової продукції (як-от автобуси, телевізори, автонавантажувачі, алмазний інструмент, сірка, калійні добрива, гумова взуття та ін.) регіон монополіст українському рынке.

Имея найнижчий рівні землеобеспеченности в розрахунку душу населення, всього 6,4% площі сільськогосподарських угідь і 5,3% ріллі, Карпатському регіоні виробляє близько 10% валової продукції рослинництва і тваринництва. У розрахунку 100 га сільськогосподарських угідь тут виробляється у 1,6 рази більше продукций сільського господарства, ніж у в середньому у республіці. Проте показник її виробництва, у розрахунку населення відстає від среднереспубликанского на 20%. У цілому нині ефективність сільського господарства за регіоні низька, тож він не забезпечує себе продуктами харчування. Низькими залишаються врожайність сільськогосподарських культур і продуктивність сільськогосподарського худоби. Якщо брати за орієнтир Угорщину, то порівнянню із нею середня врожайність зернових і зерно-бобовых у регіоні нижчий за 1,8 разу, цукрових буряків — відповідно, в 1,6, картоплі — в 2,5, а удій молока від 1 корови — у два раза.

Следует окремо відзначити особливу увагу Карпатського регіону на геополітичному контексті соціально-економічного і зовнішньополітичного розвитку України. Його географічне сусідство з розвиненими європейськими державами і тих країнами, які прискорено інтегруються в ЄС, завжди виступатиме сприятливим чинником входження України у різноманітні міжнародні економічні та політичні структуры.

Экономический потенціал Карпатського региона..

Состояние, структура, проблемы.

Природные ресурси Карпатського регіону (минерально-сырьевые, земельні, лісові, водні і рекреаційні) у значній мері впливають формування просторової і галузевої структур його господарського комплексу, цим визначаючи пріоритетні напрямки розвитку останнього. Загалом вважатимуться сприятливими подальшого розвитку продуктивних сил. Щоправда, сьогодні зважати на те, що запаси окремих видів ресурсів вичерпуються але це, своєю чергою, провокує поява соціальних проблем, й у стратегічному плані порушує питання пошуку миру і залучення у господарський оборот альтернативних, конкурентоспроможних видів природних ресурсов.

Созданный у регіоні виробничий потенціал, його структура і ефективність є прямий наслідок реалізації економічної політики радянської влади у західні області України. за рахунок екстенсивного нарощування виробничих потужностей (й у першу чергу — в природоэксплуатирующих галузях) благодатний край був фактичним перетворений на сировинної придаток імперії. Регіон успадкував від колишнього СРСР економічно невиправдану структуру машинобудування: здебільшого підприємства галузі отримували комплектуючі деталі з-поза меж України, туди надходила і полягала основна маса її готової продукції. Якщо ж до уваги високу мілітаризацію машинобудування, нині змінити його й так досить інертну структуру при відсталих технологіях нелегко.

Легкая промисловість карпатських областей, випускає різні види тканин, швейні, панчішно-шкарпеткові вироби, верхній і білизняний трикотаж, взуття та інші товари народного споживання. Питома вага цій галузі у загальному обсягу виробництва промислової продукції Львівської області становить 12,6%, у Закарпатській — 17,6%, в Івано-Франківської - 19,3% й у Чернівецькій — 24,7%.

Почвенно-климатические умови, сприятливі для сільськогосподарської сировини, забезпечили розвиток у регіоні начти всіх підгалузей харчової промисловості — м’ясної, молокопереробної, цукрової, спиртової, плодоовощеконсервной, маслодельной, борошномельної, крахмало-паточной, виноробної та інших. Загалом обсязі промислової своєї продукції цю галузь за Львівській області І.Сало доводиться 12,9%, у Закарпатській — 17,6%, в Івано-Франківської - 19,3% й у Чернівецькій — 24,7%.

В Карпатський регіон є достатня сировинна база у розвиток лісопромислового комплексу: запаси деревини в розрахунку населення 4 … 6 разів перевищує середній показник але Україні. Лісопромисловий комплекс регіону спеціалізується на виготовленні меблів, меблевих заготовок, клееной і струганной фанери, деревно-стружкових плит, пиломатеріалів, і навіть продукції лесохимии. Найбільше цей комплекс розвинений Закарпатської області, де на кількох на нього припадає 18% промислової продукції. У Івано-Франківській області продукція лісопромислового комплексу займає 12,9%., в Чернівецькій — 8%, тоді як у Львівської - 4,6% всього обсягу промислового виробництва. У структурі промислової продукції регіону частка цього технологічного комплексу поступово уменьшается.

Развитие у регіоні промисловості будівельних матеріалів спирається на власну сировинну базу. Тут перебувають підприємства з виробництва цементу різних марок, залізобетонних конструкцій і деталей, вапна, азбесту, цегли, керамічних блоків, черепиці, кахлю, будівельного скла. У структурі промислової продукції регіону на промисловість будівельних матеріалів доводиться 3 … 4%.

В областях Карпатського регіону є всі види паливних ресурсів — нафту, горючий газ, кам’яний і буре вугілля, торф, горючі сланці, та їх запаси чи незначні, чи вичерпуються. Найбільші об'єкти ПЕК зосереджено Львівської й Івано-Франківської областях. Так було в загальної промислової продукції Львівській області І.Сало паливно-енергетичний комплекс становить 6,5%, а Івано-Франківської — відповідно, 14,5%.

Химическое і нафтохімічне виробництво Карпатського регіону включає горно-химическую промисловість (видобуток сірки, калійних солей), основну хімію, промисловість хімічних волокон, лакофарбову, хімічних реактивів, пластичних мас і виробів із них. У загального промислового продукції Львівській області І.Сало хімічна промисловість та нафтохімічна промисловість займає 6,3%, Івано-Франківської — відповідно, 12%, Закарпатської — 1,7% і Чернівецькій — 6,8%.

В будівельному комплексі регіону працює 6 … 8% усього працюючого населення. У структурі капітальних вкладень і запроваджених на дію основних фондів цій галузі переважає виробнича сфера. Для подальшого вдосконалення структури господарства Карпатського регіону необхідно істотно перерозподілити фінансові та матеріально-технічні ресурси із усіх джерел у користь розвитку соціальної інфраструктури — тим, щоб подолати відставання її матеріальної бази від нормативів й забезпечити нарощування її потенціалу, з належних соціальних стандартов.

Характерной особливістю аграрного сектора Карпатського регіону є висока питома вага підсобного господарства за загальному обсязі продукції рослинництва і тваринництва. Агрокліматичні ресурси областей регіону вистачає обробітку більшості сільськогосподарських культур поміркованих широт. Рівнинні райони спеціалізуються на мясомолочном тваринництві, свинарстві, птахівництві, обробленні зерна, картоплі, овочів та цукрових буряків, передгірні — на мясомолочном скотарстві, льноводстве, обробленні збіжжя і картоплі, гірські — на мясомолочном скотарстві і овцеводстве.

Анализ розвитку сільського господарства областей регіону свідчить, що впродовж останніх 5 років низька врожайність деяких сільськогосподарських культур призвела до зниження їх середньорічного виробництва. Залишається низькою ефективність виробництва сільськогосподарської продукції громадському секторі проти індивідуальним. Скорочується і виробництво тваринницької продукции.

Проблема підвищення врожайності сільськогосподарських культур та продуктивності тваринництва надзвичайно актуальна у тих забезпечення продуктами харчування як місцевого населення, а й великого контингенту отдыхающих.

Природно-ресурсный потенціал Українських Карпат створює всі змогу розвитку рекреаційного комплексу. Мальовничі низкогорные ландшафти, рельєф і клімат, сприятливі для гірськолижного спорту відпочинку, многообразнейшие (у тому числі — унікальні) мінеральні води зумовлюють високий рекреаційний попит на регіон. Він оцінюється більш ніж 4 млн. чол. на рік лише потреб відпочинку і туризму (не враховуючи короткочасного). Разом до потреб в санаторно-курортне лікування з урахуванням мінеральних вод попит на рекреаційні послуги оцінюється, принаймні, в 6 млн. чол. на рік. Тим більше що, в 1993 р. в регіоні функціонували 607 рекреаційних об'єктів загальною ємністю понад 82 тис. місць (чи 8 … 10 разів менша, ніж у аналогічних зарубіжних районах). Не відповідають міжнародних стандартів та умови сервісу, інфраструктурне забезпечення. У цілому нині рекреаційний потенціал регіону використовується лише з 10 … 12%.

В регіоні діють 18 вищих закладів, у тому числі — шість університетів, 110 науково-дослідних, технологічних і проектно-конструкторських інститутів, відділень, бюро, де виконуються науково-дослідні, дослідно-конструкторські, технологічні і проектні роботи. Тут працюють 730 лікарів і 6,4 тис. кандидатів наук, що разом становить 8% фахівців України з науковим ступенем. У регіоні насиченість докторами і кандидатами наук значно менше, ніж у в середньому у Україні: на 10 тис. працюючих тут доводиться 24 висококваліфікованих фахівця (проти, відповідно, 34).

Социальные проблеми Карпатського региона.

Социальная ситуація у регіоні має чітку тенденцію загострення, що є наслідком загальнонаціонального економічного кризи і фінансових прорахунків у соціальній політиці попередніх років. Але якби питання матеріально-технічного розвитку соціальної сфери можна дивитися з певним оптимізмом, то погіршення демографічній ситуації вже нині викликає тривогу. Стрімко падає природний приріст населення, що у тлі її зростання смертності веде загострення депопуляційних процесів, Наочні у плані показники у Львівській області: 1994 р. природний приріст становив тут лише 0,5 чол. для 1000 жителів. За рахунок зростаючих міграційних переміщень за останні десятиліття чисельність населення області зменшилася на 9 тис. чол. Триває процес його старіння: кожна п’ята житель Львівській області І.Сало — обличчя віку. Цікаво, що впродовж останніх роки кількість осіб віку збільшилося на Львівщині на 5,7%, а загальна кількість її населення — на 1,1%. Подібні ж процеси простежуються інших галузях регіону. Якщо найближчими роками ці процеси ні зупинені, будь-які економічні програми втрачають сенс: їх буде кого і кому реализовывать.

В останні роки значне загострення соціальних негараздів у Карпатський регіон викликано що й чинником зайнятості його населення. Цей регіон він був трудоизбьггочным. І ось картина доповнилася появою офіційно зареєстрованих безробітних, чисельність що у 1993 р. становила тут 0,6% всього працездатного населення. Крім цього у регіоні зберігається досить високий рівень прихованої безробіття, який, по експертних оцінок, сягає 30 — 35%.

На тлі загальних падіння життєвий рівень українського народу перестав бути винятком і цьогорічний Карпатському регіоні. Його жителі мають порівняно низькі середньодушові доходи, основний компонент яких — вести робітників і службовців і оплата праці колгоспників — зростає тут повільнішими темпами, ніж у в середньому у стране.

Структура споживання характеризується поступовим збільшенням грошових витрат населення в придбання товарів хороших і зменшенням частки послуг. Через це сьогодні маємо деформовану структуру особистого споживання життєвих благ, у якій домінуючими є Витрати харчування, а їх складі — на продукти рослинного походження. Області регіону (крім Львівської) займають чільне місце у державі по споживання найменш цінного в біологічному відношенні продовольства — хліба і низки хлібопродуктів. Порівняйте: переважно розвинених країн світу питому вагу витрат харчування, одяг і взуття становить 15 … 20% сімейного бюджету. У Карпатський регіон цей показник у 3,5 … 4 разу вищу. У найрозвиненіших країнах така ситуація спостерігалася 70 … 100 років назад.

Не менш важлива регіону проблема розвитку матеріально-технічної бази соціальної інфраструктури. Сьогодні день існує значний розрив нормативними показниками і фактичним рівнем забезпеченості населення об'єктами соціальної сфери. Так, забезпеченість дитячими дошкільними закладами сягає у Закарпатській області 41,6%, в Івано-Франківської — 58,3%, Львівської — 45,6% і Чернівецькій — 74,4%, а амбулаторно-поликлиническими установами — відповідно, 75%, 57,2, %, 69,5% і 64,4%. Отже, можна буде усвідомити, що регіону живе у умовах соціальної дискомфорта.

Экологическая ситуація у Карпатському регионе.

Для більшу частину Карпатського регіону характерні істотна антропогенна трансформированность ландшафтів і значна забрудненість середовища. Хоча, в. на відміну від інших регіонів України в (як-от Донбас, Придніпров'я), поширення забруднення не носить тут загального, площинного характеру. Однак у певних місцях сформувалися стабільні осередки загрозливого екологічного стану (наприклад, не більше Дрогобицької агломерації — Дрогобич, Борислав, Стебник, Трускавець, де розвинені горно-химическая, нафтопереробна, лакофарбова інші галузі промисловості ставлять під загрозу розвиток курортного господарства; аналогічна ситуація склалася і не більше Львівсько-Волинського вугільного басейну, в зонах впливу Яворовського і Раздольского ПО «Сірка», Калуської ПО «Ориана»).

В останні роки, внаслідок порушення режиму виробничих процесів, в Карпатський регіон значно зросла загроза виникнення екологічних аварій та катастроф. З іншого боку, потрібно рахуватися як про те, тобто майже чверть її населення живе у зонах з підвищеним екологічним ризиком функціонування промислових об'єктів, яких у майже 250.

По забруднення повітря і вод регіон займає 4-те, а, по забруднення грунтів мінеральними добривами та пестицидами — відповідно, 1-е і 2-ге місця. Щодо висока забруднення повітря обумовлена наявністю з його території окремих агресивних виробництв. До іншій групі концентрованих викидів у повітря шкідливі речовини ставляться великі міста регіону, де викиди автотранспорту становлять 60 … 70% їх загальної кількості. З урахуванням відносно невеликий площі міст та його густий забудови, традиційно яка склалася старих містах, тут вплив цієї чинника то, можливо відчутніше, ніж у індустріальних, але значно більше просторих, містах сходу й півдня Украины.

Дефицит надійних джерел, водопостачання зумовив виправдатись нібито відсутністю регіоні великих водомістких виробництв. Це певної міри зумовило щодо низькі показники забруднення води з його території порівняно з середнім Україною. Так, споживання свіжої води сягає тут 1,1 млрд. м3 на рік (що становить лише 3,6% її загальнореспубліканського споживання), а обсяг зворотному і послідовно використовуваної води трохи вища, ніж у Україні (91% проти 80%). Стан водопостачання більшості карпатських населених пунктів з кожним роком погіршується внаслідок переважання екстенсивних підходів до нарощування обсягів водопостачання, при неефективному организационно-экономическом і відсталому технічного забезпечення водогосподарською деятельности.

Особую тривогу викликає висока забрудненість грунтів регіону мінеральними добривами та пестицидами, якої у значною мірою сприяє галузева спеціалізація його сільського господарства з виробництва овочів і технічних культур, і особливо — деяких ранніх сортів овочів і фруктів (Закарпатье).

Определенную дестабілізацію в екологічну ситуацію тощо регіону та курортних зон вносить, зокрема, необмежена вирубування лісів. У результаті знеліснення схилів активізуються зсувні процеси, зростає кількість паводків на гірських річках, змінюється мікроклімат. Залісення рубок монокультурою ялини призводить до частим буреломам.

Таким чином, екологічна ситуація у Карпатський регіон є досить напруженої. Коли ж врахувати курортну ця цінність такого території, то проблема її екологічної, безпеки є одній з першочергових для практичного решение.

Общее соціально-економічному розвитку Карпатського региона.

Объективный аналіз розвитку продуктивних сил регіону на поєднані із оцінкою сьогоднішній економічній ситуації дає реальне уявлення про досягнутих рівні, і ефективності соціально-економічної структури. Віддаючи належне з того що зроблено на попередні роки, потрібно відверто констатувати, що внаслідок нераціональної економічної політики, і непродуманих дій у регіоні склалася деформована економічна система, що спостерігається соціально неприваблива, екологічно небезпечна й економічно неефективна. Останніми роками тут нагромадилося дуже багато соціально-економічні проблеми, гострота й необхідність вирішення яких з усією силою проявилися у наші дні. Оцінюючи ситуації у регіоні за критеріями цивілізованих націй, щоб знайти найоптимальніші шляху для її процвітанню і прогресу, слід рахуватися з тими негативними явищами і фактами, які мають місце у даному случае.

Социально-экономическая структура Карпатського регіону характеризується виробничої однобокістю: майже ¾ працюючих зайняті у виробничій сфері, що свідчить про соціально несприятливому характері його экономики.

Существуют суттєві територіальні диспропорції у розвитку регіональних продуктивних сил, що виявляються в гіпертрофованому розвитку рівнинній частині регіону (особливо — деяких промислових вузлів) та соціально-економічної відсталості його гірських районов.

Машиностроение як із профілюючих галузей є глибоко милитаризированной і через переважно складального типу виробництва має слабкі внутрішньорегіональні кооперативні зв’язку, що робить її вкрай вразливою у кризові периоды.

Промышленность регіону є эколого-опасной, а окремі виробництва та галузі з відсталими технологіями — взагалі не сумісними з дикою природою краю. Орієнтація окремих галузей промисловості (особливо — машинобудування) на привізна сировину (комплектуючі) і прискорені темпи розвитку природоэксплуатирующих галузей (лісівництва, видобутку сірки, калійних солей, нафти, газу, вугілля) зробили регіональну економічну систему малопригодной до виживання за критичних ситуациях.

В регіоні чітко простежується тенденція до різкого погіршення демографічній ситуації: збільшується смертність, падає природний приріст, іде процес старіння населення. З урахуванням национально-этнографического менталітету жителів Карпатського краю існує реальна загроза генофонду нации.

Постепенно загострюється соціальна ситуація, що з проблемами безробіття і зайнятість населення регіону, яку посилює що й те що, що саме віддавна мала місце надлишок трудових ресурсов.

Экономический збитки, завдану природі Карпатського регіону на попередні роки, марнотратство і безгосподарність призвели до у себе значне погіршення стану довкілля, викликали деградацію унікальної природи Карпат.

Стратегические орієнтири розвитку Карпатського регіону та регіональні приоритеты.

Анализ географічних, природних, історичних і нових економічних умов показує, на етапі становлення державності України та входження їх у світове співтовариство Карпатському регіоні має унікальний шанс стати своєрідним полігоном, де розумна економічна політика може успішно поєднувати регіональні, державні та міжнародні країни, забезпечивши заодно й прогрес у його соціально-економічного життя. Отже, йдеться про вибір правильного із стратегічним курсом у розвитку регіону. Якщо керуватися тим, що Карпати є географічним центром Європи, а природному відношенні — унікальної экосистемой у країнах України, то, при формуванні політики освоєння цього необхідно розумно використати його геополітичні переваги та зберегти екологічний феномен території. Інакше висловлюючись, майбутня соціально-економічна модель Карпат повинна бути економічно вигідною України та екологічно сумісної з прилеглими територіями сусідніх стран.

Сегодня можна досить упевнено стверджувати, що винятковий акцент розвиток у регіоні промисловості навряд чи виправдає себе. Технологічний «бум» нам доки «загрожує», а отже, продуктивності праці і конкурентоспроможність продукції ще протягом тривалого часу залишатися низькими. З іншого боку, з ескалацією виробництва буде загострюватися екологічна ситуація, що забирати і так обмежені ресурси. Отже, потрібно виробити нестандартні ходи і рішення при виборі пріоритетів і конкретні сфер, розвиток яких залежить б забезпечило прогресивні зміни у економічного життя регіону, прискорило і надіслало ринкові реформи, у необхідне русло, що, своєю чергою, ініціюватиме приплив капіталу (у тому числі — іноземного). При виборі такий стратегія важливо передбачити й врахувати дію тих чинників, що зумовлюють специфіку регіону та створюють переваги його стартових умов прогресивних соціально-економічних преобразований.

С урахуванням наявних у Карпатський регіон природного, економічного, наукового і технічного потенціалів, його історичних і географічних особливостей, стратегічну мету перспективного розвитку території у тому, щоб у основі оптимального використання природи, матеріально-технічних, трудових і інтелектуальних ресурсів створити ефективну економічну систему ринкового типу, яка забезпечить матеріальний добробут населення і ще екологічну безпеку Карпатського края.

Достижение поставленої мети вбачається в поетапної реалізації першочергові завдання. На найближчу перспективу основними пріоритетами регіонального розвитку Карпатського краю мають стати: рекреаційний комплекс; АПК; лісопромисловий комплекс; машинобудування; невиробнича сфера (особливо — у гірській частині регіону); охорона оточуючої середовища, збереження та своєчасне відновлення історико-культурного наследия.

Создание необхідних умов. розвитку цих деяких галузей і сфер Людської діяльності забезпечить підйом його загального соціально-економічного рівня, який має визначитися як загальнодержавними інтересами, а й потребами і якими інтересами самого регіону — господарюючих суб'єктів, про котрих тут розміщені, та населення, яке тут проживает.

Для розвитку Карпатського регіону пріоритетним є освоєння його курортного потенціалу. На підтвердження обгрунтованості цього вибору можна навести такі основні аргументы.

Наличие природно-ресурсної бази. У регіоні налічується понад 800 джерел постачання та свердловин лікувальних мінеральних вод всіх відомих типів (чимало їх — унікальні), запаси яких вистачає щорічного оздоровлення більш 7 млн. чол. Але сьогодні рівень їхнього використання вбирається у 15%. Розвідані також значні запаси лікувальних грязі та озокериту. Ці ресурси — в поєднань з сприятливими кліматичними умовами — служать природної базою у розвиток санаторно-курортного справи в самісінький регионе.

Мощный потенціал у розвиток різних видів туризму. Мальовничі ландшафти, рельєф Карпат створюють сприятливе тло для короткочасного відпочинку. Вони мають альтернативи України на відносин розвитку гірськолижного спорту лише на рівні світових рівнів. Розрахунки вчених показують, що одноразова гранична рекреаційна місткість регіону становить 2,2 млн. чол., тоді як річна — 8 млн. туристів і відпочивальників, і навіть 12 млн. екскурсантів і туристів ламанути. Навіть якби 50-відсотковому рівні цих показників значний діапазон для перспективного зростання туризму у регіоні сохраняется.

Выгодное географічне розташування. Карпатському регіоні перебуває у центр Європи. Через нього проходять різноманітні зв’язку. Його непогана транспортна доступність є сприятливим чинником щодо залучення контингенту відпочиваючих з східних регіонів, але й країн Європи. Карпати можуть бути своєрідним полігоном для дислокації, центрів міжнародного бізнесу, що стимулюватиме значний зростання комерційного і ділового туризма.

Фактор територіального поділу праці. Фактично Україні є 2 регіону, умови яких дозволяють забезпечувати задоволення суспільних потреб в рекреаційних послугах: Чорноморсько-Азовський і Карпатський. З огляду на переобтяженості першого також при дедалі вищому попиті оздоровлення і відпочинок Карпати виступають практично єдиною територією, яка може реалізувати незадоволений попит населення в ці услуги.

Последствия Чорнобильської аварії. Порівняно висока екологічна безпеку регіону та наявність у ньому великих запасів мінеральних вод на лікування радіаційних захворювань зумовлюють потреба у створення у Карпатах широкої мережі спеціалізованих здравниць для населення, яке постраждало від радіоактивного загрязнения.

Экологический феномен території. З одним боку, проти іншими регіонами природа Карпат зазнала менші втрати та у багатьох місцях зберегла своє первісне стан. І це дуже важливо задля різноманітних форм відпочинку і внутрішнього туризму. З іншого боку, виключно важливе климатоі водорегулирующее значення Карпат для України, так сусідніх європейських держав обумовлює гостроту питання збереження унікальної природи краю. Якщо відкинути суто Консервативні варіанти виконання цієї завдання, то туризм і відпочинок у екологічно обгрунтованих межах можуть виступати на активну форму забезпечення екологічну безпеку Карпат.

Социально-экономическая специфіка гір. У гірських районах чотирьох карпатських областей проживає близько 1,3 млн. чол. (то є близько 20% їх населення, їх третину — в розквіті на 500 гривень метрів і вище). Гори створюють специфічні, надзвичайно складні умови проживання і господарювання (особливо — сільському господарстві), тому тут надзвичайно гостро, стоїть проблема зайнятості, як наслідок — низький рівень матеріального добробуту жителів гір. Ослаблення цієї й інших негативних процесів за рахунок розширення сфер зайнятості та інфраструктури сприятиме розвиток туризму із відповідною організацією обслуговування, яких може бути залучено місцеве населення. У цьому контексті розумної альтернативи рекреації просто більше не существует.

Экономическая конкурентоспроможність рекреаційної сфери. Світовий досвід показує, що туризм є високорентабельної галуззю народного господарства. Наприклад, хто в Іспанії він надає 17 млрд. дол США., що дорівнює 30% доходів від щорічного експорту цієї країни, в Італії туризм забезпечує 11%, а в Данії та Австрія -— 8% прибутків, які від експорту товарів зарубіжних країн. Безумовно, поки показники економічної результативності вітчизняного туризму далекі від закордонних, хоча у Карпатах є окремі центри, в господарської структурі яких рекреаційна галузь головна. У цілому нині сьогодні Карпатському регіоні посідає друге місце України за обсягом доходів від рекреаційної сфери (22% від сумарного показника Україною) і поступається лише Криму (відповідно, 42%), випереджаючи Причорномор’я (17%) і Приазов'ї (13%).

Можно навести ще ряд переконливих аргументів на користь рекреаційної орієнтації перспективного розвитку Карпатського регіону. Але це в жодному разі значить, що, форсуючи економічні процеси у напрямі, відразу ж досягнемо бажаних результатів. Тут необхідні виважені рішення і продумані практичні дії. Тому розвиток рекреації у регіоні у контексті структурної перебудови його господарського комплексу, у перспективній моделі якого ця галузь має стати одній з профілюючих. Саме через такі орієнтири закладено у Державну програму соціально-економічного розвитку Карпатського регіону, які мають практично реалізувати ідею забезпечення соціально-економічного прогресу його території через державну підтримку пріоритетних секторів регіональної економіки, й у першу чергу — рекреации.

Государственная програма соціально-економічного розвитку Карпатського регіону як інструмент регіональної политики.

Государственная програма соціально-економічного розвитку Карпатського регіону розроблена Інститутом регіональних досліджень АН України, разом із Міністерством економіки України, Закарпатським, Івано-Франківським, Львівським і Чернівецьким облвиконкомами. Її мета полягає у створенні необхідних правових економічних пріоритетів і організаційних умов забезпечення практичних успіхів у справі стабілізації і поліпшення соціально-економічну ситуацію у регіоні, для формування — з урахуванням раціонального, використання ресурсного потенціалу території — ефективній економічній системи ринкового типу, яка гарантувала б близький до світовим соціальних стандартів рівень матеріального добробуту і місць проживання людей, і навіть екологічну безпеку края.

Статус програми як державної обумовлює її орієнтацію першочергового реалізацію саме державних інтересів, у Карпатський регіон. Інакше висловлюючись, має стати практичним інструментом втілення державної, регіональної політики в цій території. Тому до програми включені міри і проекти, яким держава гарантує підтримку, яка може у двох формах: режим повного державного сприяння (фінансове, і ресурсне забезпечення, фінансово-кредитні і податкові пільги виконавцям); режим часткового державного сприяння (фінансово-кредитні і податкові пільги виконавцям). Проблеми ж місцевого значення вирішуються на локальному рівні силами региона.

Для Карпатського регіону особливо гострої є проблема районів. Комплекс питань, що потребують першочерговому рішенні, отримав відбиток переважають у всіх підпрограмах. Тим більше що, очевидний факт, що гірські райони повинен мати спеціальний статус, яким законодавчо закріплювалися необхідні пільги і соціальні гарантії їх жителям. У цьому дуже важливого значення має ухвалений Верховною Радою закон України «Про статус гірських населених пунктів Украины».

В програму ввійшли найважливіші міри і проекти, що з певних причин спроможні (й у першу чергу — через відсутності матеріально-фінансового забезпечення) не реалізувалися у межах вже існуючих програм. Джерелами фінансування програми служать до державного бюджету; місцеві бюджету; позабюджетні фонди; кошти підприємств, установ і закупівельних організацій; інвестиції. Загалом обсязі її фінансування до державного бюджету займає 33,6%, кошти підприємстві — 25,2% і місцеві бюджету — 22,8%. Найбільшу питому вагу державний бюджет посідає у загальної вартості підпрограм «Розвиток агропромислового комплексу» (43,2%), «Екологічна безпеку» (53,8%); «Культурна розвиток» (74,4%), «Розвиток науки» (79,8%). У той самий час в розвитку рекреаційної індустрії з державного бюджету передбачається 27,1%, соціальної сфери — відповідно, 26,2% і нафто-газового комплексу — 26,8%. Розвиток лісопромислового комплексу фінансуватиметься виключно за кошти підприємств. Із загальної суми фінансування на Закарпатській області виділено 40,1%, на Івано-Франківську — 29,9%, на Львівську — 16,7% і Чернівецьку — 11,8%.

Достижение програмної мети орієнтоване на 2010 р. Реально прогнозованим є найближчий 5 … 6-річна період, в протягом якого поставлені мети піддаються декомпозиций з більш-менш точним обгрунтуванням шляхи й кошти її досягнення, ні з передбаченням результатів. На більш віддалену перспективу можлива лише постановка досить узагальнених цільових орієнтирів, з прогнозним сценарієм дій зі реалізації.

Опыт розробки Державної програми соціально-економічного розвитку Карпатського регіону показує, що з новаторських підходах до управління реалізацією, таких програм можуть бути ефективним інструментом державної регіональної економічної політики у Украине.

Большая радянська енциклопедія, М., Радянська енциклопедія, 1978.

Журналы «Капітал» за 1996 … 1998 г. г.

Газета «Економіка України» за 1995 … 1998 г. г.